Рішення

від 29.01.2025 по справі 903/928/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 січня 2025 року Справа № 903/928/24

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Королюка І.В, розглянувши матеріали по справі

за позовом: Об`єднання кооперативних автостоянок Дублер, м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , с. Смідин, Ковельський р-н., Волинська обл.

про стягнення 103 000,00 грн збитків

В засіданні приймали участь:

від позивача: Зінов`єв Д.С.

від відповідачів: н/з

В С Т А Н О В И В:

01.11.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Об`єднання кооперативних автостоянок Дублер до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 103000,00 грн збитків.

В обґрунтування позову зазначає, що 21 червня 2022 року ОКА «ДУБЛЕР» стало відомо, що з 20.06.2022 Головою правління позивача став ОСОБА_2 на підставі Протоколу № 1 засідання членів правління Відповідача від 21 лютого 2022 року. Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.11.2023 року у справі № 910/15004/22, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_3 (дійсного голови правління Позивача) до ОКА «ДУБЛЕР» задоволено, зокрема, визнано недійсними рішення членів Правління ОКА «ДУБЛЕР» від 20 лютого 2022 року, оформлене Протоколом № 1 засідання членів правління від 20 лютого 2022 року; рішення членів Правління ОКА «ДУБЛЕР» від 21 лютого 2022 року, оформлене Протоколом № 1 засідання членів правління від 21 лютого 2022 року, скасовано відповідні реєстраційні дії згідно вказаних рішень.

Вказує, що при відновленні управлінських прав та обов`язків ОСОБА_3 , як голови правління Позивача, було отримано виписки з банку АТ КБ "ПРИВАТБАНК" про рух коштів Позивача та їх цільове призначення, згідно яких встановлено, що у період незаконно призначеного голови правління Позивача було здійснено перерахування коштів ФОП ОСОБА_4 , в загальній сумі 103 000,00 грн. в якості нібито оплати за консультування у юридичній сфері по договору № 20/06/22 від 20.06.22, актам № 1 від 30.06.2022р., № 2 від 31.07.2022р., № 3 від 31.08.2022р., № 4 від 30.09.2022р., № 5 від 31.10.2022, а саме: 14.07.2022 року 15 000.00 грн; 19.10.2022 року 30 000.00 грн.; 01.11.2022 року 30 000.00 грн; 28.04.2023 року 28 000.00 грн.

Зазначає, що вказаний договір та акти до нього не укладалися та не підписувалися Позивачем, дані оплати були ініційована фіктивним головою правління Позивача - ОСОБА_2 , який підозрюється у вчиненні низки кримінальних правопорушень та досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12021000000001357 від 02.11.2021, де потерпілим є в тому числі Позивач, встановлено, що ОСОБА_2 входив до злочинної групи осіб, метою якої було привласнення грошових коштів та майна Позивача.

Отже, як стверджує позивач, договір № 20/06/22 від 20.06.22р. та акти № 1 від 30.06.2022р., № 2 від 31.07.2022р., № 3 від 31.08.2022р., № 4 від 30.09.2022р., № 5 від 31.10.2022р. є неукладеними, тобто, такими, що не відбулися, та як наслідок такими, що не породжують жодних цивільних прав та обов`язків у сторін та не можуть бути підставою для виникнення будь-яких зобов`язань і юридичних наслідків для сторін. Вважає, що грошові кошти в розмірі 103 000,00 гривень, були отримані відповідачкою без достатньої правової підстави, які відповідно до вимог ст.1212 ЦК України просить стягнути з останньої.

Ухвалою суду від 05.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 02 грудня 2024 року о 12:00 год. Встановлено: відповідачу - строк не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали подати суду відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, який відповідатиме приписам статті 165 ГПК України. Одночасно копію відзиву з долученими до нього документами надіслати позивачу, докази відправки надати суду; строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив подати суду заперечення на відповідь на відзив з доказами надіслання позивачу; позивачу - строк не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив з доказами надіслання відповідачу.

Відповідач ухвалу суду отримав 06.11.2024.

Строк для подання відзиву по 21.11.2024.

20.11.2024 надійшов відзив відповідача, згідно якого у задоволенні позову просить відмовити. В обґрунтування заперечень вказує, що 20 червня 2022 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №20/06/22, на підставі якого нею надавались послуги в період з червня по жовтень 2022 року. Стверджує, що на підтвердження факту надання послуг та їх вартості, сторонами договору були підписані відповідні Акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг): Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №1 від 30.06.2022 року на суму 15 000 грн; Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №2 від 31.07.2022 року на суму 15 000 грн; Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №3 від 31.08.2022 року на суму 15 000 грн; Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №4 від 30.09.2022 року на суму 15 000 грн; Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №5 від 31.10.2022 року на суму 43 000 грн.

Також зазначає, що на момент укладення Договору, головою ОКА «Дублер» був ОСОБА_2 , а тому вказана особа мала відповідні повноваження для замовлення юридичних послуг та підписання договору. Вважає, що кошти, перераховані Позивачем Відповідачу, не можуть вважатися безпідставно набутими у розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки перераховані на підставі договору, який до того ж не визнано судом недійсним.

Позивач відзив відповідача отримав 20.11.2024.

Строк для подання відповіді на відзив по 25.11.2024.

Відповідь на відзив від позивача на адресу суду не надходила.

29.11.2024 надійшла заява відповідача про розгляд справи без її участі.

У судовому засіданні 02.12.2024 представник позивача заявив усне клопотання про витребування оригіналів долучених відповідачем до відзиву доказів.

Враховуючи вищевикладене, з метою повного та всебічного розгляду справи, виконання мети підготовчого провадження, надання позивачу можливості подати клопотання про витребування доказів у письмовій формі, суд протокольною ухвалою від 02.12.2024 підготовче засідання відклав на 09.12.2024 о 14 год 00 хв.

Ухвалою суду від 09.12.2024 клопотання Об`єднання кооперативних автостоянок Дублер від 02.12.2024 про витребування оригіналів документів задоволено. Витребувано у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 оригінали договору про надання інформаційно-консультативних послуг №20/06/22 від 20.06.2022; актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) №1 від 30.06.2022, №2 від 31.07.2022, №3 від 31.08.2022, №4 від 30.09.2022, №5 від 31.10.2022. Визначено витребувані документи подати в строк до 16.12.2024. Підготовче засідання відкладено на 23 грудня 2024 року на 12:30 год.

Від відповідачки надійшли пояснення від 16.12.2024, 19.12.2024, згідно яких зазначає про неможливість подання оригіналів витребуваних доказів у зв`язку з їх втратою та відсутністю законодавчо визначеного обов`язку у неї, як фізичної особи підприємця на спрощеній системі оподаткування, зберігати первинні документи. У задоволенні позову просить відмовити.

Позивач у поясненнях від 17.12.2024 просить не брати до уваги копії договору про надання інформаційно-консультативних послуг №20/06/22 від 20.06.2022; актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) №1 від 30.06.2022, №2 від 31.07.2022, №3 від 31.08.2022, №4 від 30.09.2022, №5 від 31.10.2022, оскільки їх оригінали відповідачем не подані. Позовні вимоги підтримує.

Враховуючи вищевикладене, виконання мети підготовчого провадження, розумні строки розгляду справи, перебування справи на стадії підготовчого провадження, метою якого є збирання доказів, відсутність не розглянутих заяв/клопотань, суд протокольною ухвалою від 23.12.2024 закрив підготовче провадження, призначив розгляд справи по суті на 15.01.2025 об 11 год 00 хв.

У судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання для дослідження судом належним чином засвідченої копії рішення Господарського суду міста Києва №910/15004/22 від 08.11.2023, на яке ним здійснено посилання у позовній заяві.

Ураховуючи клопотання позивача, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 15.01.2025 розгляд справи по суті відклав на 29.01.2025 о 14:30 год.

У судовому засіданні представник позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав наведених у позові.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату та час судового розгляду справи, що стверджується довідкою про доставку електронного листа від 16.01.2025 (а.с. 117).

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 23.09.2024 здійснено державну реєстрацію включення відомостей про юридичну особу Об`єднання кооперативних автостоянок «Дублер» за кодом 22933554 (далі - ОКА «Дублер»), керівником якого значиться ОСОБА_3 .

Із даних, які містяться у фільтрованій виписці по рахунку ОКА «Дублер» № НОМЕР_1 в КБ «Приватбанк» за періоди з 01.01.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2022 по 31.12.2022 слідує, що ФОП ОСОБА_1 були перераховані:

-28.04.2023 кошти в сумі 28000,00 грн з призначенням платежу «Оплата за консультування у юридичній сфері дог. №20/06/22 від 20.06.22, акт №5 від 31.10.2022. Без ПДВ;

-01.11.2022 кошти в сумі 15000,00 грн з призначенням платежу «Оплата за консультування у юридичній сфері дог. №20/06/22 від 20.06.22, акт №5 від 31.10.2022. Без ПДВ;

-01.11.2022 кошти в сумі 15000,00 грн з призначенням платежу «Оплата за консультування у юридичній сфері дог. №20/06/22 від 20.06.22, акт №4 від 30.09.2022. Без ПДВ;

-19.10.2022 кошти в сумі 15000,00 грн з призначенням платежу «Оплата за консультування у юридичній сфері дог. №20/06/22 від 20.06.22, акт №3 від 31.08.2022. Без ПДВ;

-19.10.2022 кошти в сумі 15000,00 грн з призначенням платежу «Оплата за консультування у юридичній сфері дог. №20/06/22 від 20.06.22, акт №2 від 31.07.2022. Без ПДВ;

-14.07.2022 кошти в сумі 15000,00 грн з призначенням платежу «Оплата за консультування у юридичній сфері дог. №20/06/22 від 20.06.22, акт №1 від 30.06.2022. Без ПДВ (а.с. 15-16).

Позивач стверджує, що вказані грошові кошти були перераховані відповідачці безпідставно, оскільки послуги з консультування у юридичній сфері не надавалися, договір №20/06/22 від 20.06.22 та акти до нього не укладалися та не підписувалися Позивачем, а зазначені у призначенні платежів документи як підстава перерахування коштів, відсутні у розпорядженні ОКА «ДУБЛЕР».

До відзиву на позовну заяву відповідачкою додані копії таких документів: договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №20/06/22 від 20.06.2022,; акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №1 від 30.06.2022 року на суму 15 000 грн; акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №2 від 31.07.2022 року на суму 15 000 грн; акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №3 від 31.08.2022 року на суму 15 000 грн; акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №4 від 30.09.2022 року на суму 15 000 грн; акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) №5 від 31.10.2022 року на суму 43 000 грн (а.с. 44-49).

Зазначені документи підписані ФОП ОСОБА_1 , як виконавцем, з однієї сторони, та ОКА «ДУБЛЕР» в особі ОСОБА_2 , як замовником, з другої сторони, та скріплені печаткою ОКА «ДУБЛЕР».

Предметом договору про надання інформаційно-консультаційних послуг №20/06/22 від 20.06.2022 визначено консультування у юридичній сфері (послуги), які замовник зобов`язується прийняти та оплатити. Результатом послуг, наданих виконавцем за даним договором, є надання замовнику комплексу консультативних послуг з організації юридичної безпеки діяльності замовника. Сторони дійшли згоди, що оформлення сторонами Акту приймання-передачі послуг є підтвердженням виконання зобов`язання виконавця і підлягає оплаті в порядку і розмірах, передбачених договором (п.п. 1.1-1.3).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.11.2023 року у справі № 910/15004/22, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_3 до ОКА «ДУБЛЕР» задоволено, зокрема, серед іншого визнано недійсними рішення членів Правління ОКА «ДУБЛЕР» від 20 лютого 2022 року, оформлене Протоколом № 1 засідання членів правління від 20 лютого 2022 року; рішення членів Правління ОКА «ДУБЛЕР» від 21 лютого 2022 року, оформлене Протоколом № 1 засідання членів правління від 21 лютого 2022 року (якими, зокрема, було обрано головою правління ОКА «Дублер» ОСОБА_2 строком на п`ять років), скасовано відповідні реєстраційні дії згідно вказаних рішень (а.с.123-133).

Як слідує із мотивувальної частини рішення: «як встановлено судом, матеріали справи не містять жодного повідомлення про проведення загальних зборів членів Об`єднання кооперативних автостоянок «Дублер» 20.02.2022, 21.02.2022 та 07.09.2022 в порядку, передбаченому статутом та чинним законодавством. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази сплати пайових внесків у грошовому розмірі, як передбачено пунктом 7.2 статуту особами, які вказані в протоколі № 1 від 20.02.2022. Також відповідач не надав повного переліку членів Кооперативу (списків), які були присутні на загальних зборах 20.02.2022, 21.02.2022 та 07.09.2022, які б дали змогу суду встановити чи були рішення прийняті на вказаних зборах правомочними. Суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами, членство осіб, які вказані в протоколі № 1 від 20.02.2022 в Об`єднанні кооперативних автостоянок «Дублер», їх право голосу на загальних зборах та участь у діяльності Кооперативу, як того вимагає статут. З наведеного слідує, що ОСОБА_2 не обирали головою правління Кооперативу, доказів зворотного матеріали справи не містять».

У зв`язку з сумнівами позивача щодо підписання ОСОБА_2 , наданих відповідачкою копій документів, ОКА «Дублер» було заявлено клопотання про витребування оригіналів таких документів.

Ухвалою суду від 09.12.2024 клопотання Об`єднання кооперативних автостоянок Дублер від 02.12.2024 про витребування оригіналів документів задоволено. Витребувано у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 оригінали договору про надання інформаційно-консультативних послуг №20/06/22 від 20.06.2022; актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) №1 від 30.06.2022, №2 від 31.07.2022, №3 від 31.08.2022, №4 від 30.09.2022, №5 від 31.10.2022. Визначено витребувані документи подати в строк до 16.12.2024.

У письмових поясненнях від 16.12.2024 (а.с. 78), від 19.12.2024 (а.с. 93) відповідачка зазначила про неможливість подання оригіналів витребуваних доказів, оскільки з 01.03.2021 по 03.11.2023 вона здійснювала підприємницьку діяльність у місті Києві і після початку повномасштабного вторгнення армії рф на територію України через загрозу ракетних обстрілів по столиці, змушена була кілька разів змінювати місце проживання, перевозити речі та документи. У грудні 2022 року під час одного із таких переїздів, вона втратила значну частину документів, пов`язаних з підприємницькою діяльністю, а тому у неї збереглися лише скан-копії договорів та актів. Також вказала, що у неї, як у фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування, відсутній законодавчо визначений обов`язок зберігати первинні документи.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Допустимість доказів за статтею 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (пункт 6.27 постанови Великої палати верховного Суду від 07.12.2021 у справі № 905/902/20 (провадження № 12-52гс21)).

Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

Щодо процесуальних дій суду під час оцінки поданої учасником справи копії документа у разі сумнівів протилежної сторони чи суду в її відповідності оригіналу суд враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 905/2307/21 (905/496/22).

Порядок подання доказів, письмових доказів у господарському процесі урегульований статтями 80, 91 ГПК України.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. (частини перша - третя статті 80 ГПК України).

За частиною четвертою статті 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина шоста статті 91 ГПК України).

Тлумачення статті 91 ГПК України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа (див. висновок щодо інтерпретації статті 91 ГПК України, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19).

З огляду на викладене, судам під час оцінки письмових доказів у справі належить врахувати, що у разі сумнівів в учасника справи чи суду у відповідності поданих одним із учасників справи копій (електронних копій) письмових доказів оригіналу, суд може витребувати у відповідної особи оригінали цих доказів, неподання яких зумовлює наслідком неврахування їх судом як доказів у справі.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналіз змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 цього Кодексу передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Крім того у пунктах 1-3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2023 року у справі № 920/659/22.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Захищене статтею 6 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) право на справедливий судовий розгляд передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх. Європейський суд з прав людини розглядає реалізацію принципу змагальності крізь призму забезпечення рівності прав учасників судового розгляду, тобто за цієї позиції сторони (позивач та відповідач) діють на одному рівні, під контролем відносно пасивного суду.

Принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх та вимагати рівності щодо подання своїх доказів.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції.

Ураховуючи те, що у відповідачки відсутні оригінали договору про надання інформаційно-консультативних послуг №20/06/22 від 20.06.2022; актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) №1 від 30.06.2022, №2 від 31.07.2022, №3 від 31.08.2022, №4 від 30.09.2022, №5 від 31.10.2022, а наявні лише не завірені копії цих документів, відповідачка не мала права, з урахуванням ч.5 ст.91 ГПК України, завіряти документи, оригінали яких у неї відсутні; позивач заперечує укладення договору та актів до нього, а тому дані докази не беруться судом до уваги.

Водночас з огляду на відсутність оригіналів зазначених документів, відсутня можливість достеменно встановити, що укладений між сторонами договір №20/06/22 від 20.06.2022 відповідає змісту договору, копію якого долучено відповідачкою до відзиву на позовну заяву.

Так само, з огляду на сумніви позивача, неможливо достеменно встановити, що надані відповідачкою копії підписаних і скріплених печатками сторін актів здачі-приймання робіт (надання послуг) відповідають їх оригіналам.

Суд відноситься критично до твердження відповідачки про втрату оригіналів документів через часті переїзди із міста Києва, де вона здійснювала діяльність, адже як слідує із інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем знаходження ФОП ОСОБА_1 з 01.03.2021 по 03.11.2023 значиться адреса: АДРЕСА_1 (а.с. 29-30). Доказів здійснення діяльності за іншою адресою, відповідачкою не надано. Також суд вважає безпідставними доводи відповідачки про відсутність у неї, як ФОПа на спрощеній системі оподаткування, обов`язку зберігати первинні документи, оскільки для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац перший п. 44.1 ст. 44 ПКУ).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що договір №20/06/22 від 20.06.2022 є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, та як наслідок таким, що не породжує жодних цивільних прав та обов`язків у сторін та не може бути підставою для виникнення будь-яких зобов`язань і юридичних наслідків для сторін.

Водночас, суд враховує, що з огляду на приписи ст. 638, 640, 642 ЦК України, ст.181 ГК України не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (п.49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №338/180/10).

Однак, сторонами не надано, а матеріали справи не містять доказів в підтвердження повного чи часткового виконання обома сторонами договору.

Крім того, не доведено також сторонами належними та допустимими доказами у розумінні ст.76, 77 ГПК України, укладення господарського договору у спрощений спосіб у відповідності до ст.181 ГК України, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 у справі №334/2517/16-ц та від 13.01.2021 у справі №539/3403/17 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/16334/19).

Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст.1212 ЦК України (аналогічна правова позиція зазначена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Як вбачається з виписки по рахунку ОКА «Дублер» в КБ «Приватбанк» за періоди з 01.01.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2022 по 31.12.2022 (а.с.15-16), позивач перерахував відповідачці кошти на загальну суму 103 000,00 грн, а саме 28.04.2023 - 28000,00 грн, 01.11.2022 15 000,00 грн, 01.11.2022 15 000,00 грн, 19.10.2022 15 000,00 грн, 19.10.2022 15 000,00 грн, 14.07.2022 15 000,00 грн. Підставою перерахування коштів вказано як оплата за консультування у юридичній сфері згідно договору №20/06/22 від 20.06.2022.

Водночас, оскільки судом не встановлено жодних договірних правовідносин між ОКА «Дублер» та ФОП ОСОБА_1 , в тому числі щодо надання консультаційних послуг у юридичній сфері згідно договору №20/06/22 від 20.06.2022, на спірну у даній справі суму 103000,00 грн, суд погоджується із доводами позивача про відсутність правової підстави набуття відповідачкою відповідних коштів.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що кошти в сумі 103000,00 грн підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача в порядку ст.1212 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Об`єднання кооперативних автостоянок «Дублер» (вул. Маршала Конева, буд. 2, м. Київ, код ЄДРПОУ 22933554) 103 000 грн збитків та 2 422, 40 грн витрат по сплаті судового збору, а всього: 105 422,40 грн (сто п`ять тисяч чотириста двадцять дві грн 40 коп).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено

07.02.2025

СуддяС. В. Бідюк