Рішення

від 05.02.2025 по справі 904/4887/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2025м. ДніпроСправа № 904/4887/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., за участю секретаря судового засідання Богатинського Є.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 42399676

до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, 49045, м.Дніпро, пр. Науки, буд. 72, код ЄДРПОУ 02066747

про стягнення трьох відсотків річних, пені, інфляційних втрат за зобов`язаннями з договору від 23.11.2023 № 03-4088/23-БО-Т

Представники сторін:

від позивача: Бернацька Олена Володимирівна, адвокат

від відповідача: Гордієнко Тетяна Олександрівна, адвокат

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення з Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара заборгованості у розмірі 1 011 412,61 грн, з яких: пеня - 747 362,22 грн, 3 % річних - 84 232,10 грн та інфляційні втрати - 179 818,29 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 12 136,95грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2024 справу № 904/4887/24 передано на розгляд судді Перовій О.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме: зазначити місцезнаходження, поштовий індекс позивача. 13.11.2024 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, якою надав пояснення щодо місцезнаходження, поштового індексу позивача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.12.2024 об 11 год 00 хв.

05.12.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про продовження строку подання відзиву по справі на 5 днів.

10.12.2024 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач зазначає, що ДНУ є вищим навчальним закладом державної форми власності, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Зобов`язання з проведення оплати за природний газ за спірним договором виконано в повному обсязі до звернення ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" з позовом до суду, проте відповідні платежі здійснено із затримкою внаслідок відсутності коштів для таких розрахунків. У зв`язку із введенням воєнного стану, Постановою Кабінету Міністрів України "Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету" від 01.04.2022 № 401 скорочено видатки загального фонду державного бюджету за визначеними програмами, не пов`язаними із завданням оборони держави (у тому числі за програмами Міністерства освіти і науки України - 2201010, 2201040, 2201160, 2201260 та ін.). Водночас відповідачем для забезпечення фінансових ресурсів для розрахунків за природний газ ДНУ було здійснено скорочення видатків на інші напрямки роботи та вжиті заходи щодо збільшення обсягів бюджетних асигнувань шляхом направлення звернення до Міністерства освіти і науки України з проханням виділення додаткового фінансування на потреби закладу вищої освіти (лист від 12.07.2024 за вих. № 81-552-121). Відповідач, посилаючись на правові позиції Верховного суду, викладені у постановах від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, від 15.02.2023 у справі № 920/437/22, від 05.03.2024 у справі № 916/1595/22, від 03.12.2024 у справі № 904/872/24 приймаючи до уваги фактичні обставини спору, просить зменшити належну до стягнення суму пені до 5 % від заявленої в позові суми, до 37 368,11грн, що відповідатиме справедливому балансу в договірних відносинах сторін.

16.12.2024 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що наведені відповідачем обставини для зменшення пені не є винятковими, під час військового стану сторони перебувають у рівнозначному становищі по відношенню до організації робочого процесу, заборгованість відповідача виникла внаслідок дій останнього як щодо вчасного затвердження кошторису так і щодо відключення споживання природного газу відповідно до умов договору у разі наявності заборгованості.

У підготовчому засіданні 18.12.2024 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 25.12.2024 о 10 год 30 хв, що занесено до протоколу судового засідання.

24.12.2024 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якій звертає увагу суду на те, що у судових справах №№ 912/1083/22, 907/583/22, 917/991/22, 916/1595/22, 917/1068/17, 908/868/18, 910/10675/21, 910/8698/19, 904/5645/19, 922/1716/20, 923/536/18, 905/1005/18, 914/2252/18, 905/1742/18, 916/2259/18, 917/686/19, 922/1608/19, 922/1607/19, 922/3436/20, 902/417/18, 920/1013/18, 904/2847/19, 914/416/20, 914/2153/20, 921/395/20, 902/317/22, 924/633/20 станом на дату подання позову існував основний борг за спожитий природний газ, тобто основне зобов`язання відповідачами в повному обсязі виконано не було, але задоволені вимоги про зменшення розміру пені. Проте у цій справі ДНУ сплачено всю суму основного боргу за споживання природного газу в листопаді-грудні 2023 року до подання ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» позову до суду, що підлягає врахуванню як додаткова підстава зменшення суми пені з урахування правових висновків п.39 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2021 року у справі №916/878/20 щодо визначення співвідношення суми збитків та нарахованої неустойки.

У судове засідання 25.12.2024 з`явились представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні 25.12.2024 представник відповідача надала письмові пояснення по справі № 904/4887/24 (щодо показників бюджетного фінансування), які просила долучити до матеріалів даної справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2024 задоволено клопотання відповідача про долучення письмових пояснень до справи, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 05.02.2025 об 11:00 год.

07.01.2025 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копії довіреності від 12.12.2024 на ім`я Бернацької Олени Володимирівни.

У судове засідання з`явились представники позивача та відповідача.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 05.02.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

23.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі позивач, постачальник) та Дніпровським національним університетом імені Олеся Гончара (далі відповідач, споживач) укладено договір № 03-4088/23-БО-Т постачання природного газу (а.с.11-16).

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ (далі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (пункт 1.3 договору).

Згідно із пунктом 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно), в кількості 500 000 тис.куб.м., в тому числі по місяцях:

- листопад 2023 20 тис. куб.м;

- грудень 2023 - 480 тис. куб.м;

- грудень - 500 тис. куб.м.

Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (підпункт 2.1.1. пункту 2.1. договору).

В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу (абзац 3 пункту 2.4. договору).

Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (пункт 3.1. договору).

Згідно із пунктом 3.2. договору постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.5 договору).

Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:

ціна природного газу за 1 000 куб. м газу без ПДВ - 13 658, 33грн.,

крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,

ціна природного газу за 1 000 куб. м газу з ПДВ - 16 390,00грн.,

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315грн, всього з ПДВ - 163,89грн за 1 000 куб.м.

Всього ціна газу за 1 000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16 553,89грн (пункт 4.1. договору).

Відповідно до пункту 4.3. договору загальна вартість цього договору на дату укладання становить 6 897 454,17грн, крім того ПДВ 1 379 490,83грн, разом з ПДВ 8 276 945,00грн.

У пункті 5.1. договору сторонами узгоджено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Згідно з пунктом 5.3 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.

Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору.

Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100 % вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100 % оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (пункт 7.1. договору).

У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3 % річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період. за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 7.2. договору).

Даний договір набирає чинності з дати підписання і діє в частині поставки газу до « 31» грудня 2023 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (пункт 13.1).

23.11.2023 сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору № 03-4088/23-БО-Т від 23.11.2023 постачання природного газу, якою доповнено розділ 1 договору пунктом 1.6. (а.с.17)

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

На виконання умов спірного договору позивач передав відповідачу природний газ у розмірі 5 849 463,56грн, а саме, у листопаді 2023 0,84975 тис.м.куб. на суму 14 066,68грн, у грудні 2023 352,50916 тис.м.куб. на суму 5 835 396,88грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін без зауважень та заперечень актами приймання-передачі природного газу від 11.12.2023 та 12.01.2024 (а.с.18).

Позивач покликається на те, що відповідач у визначений пунктом 5.1 договору строк не розрахувався за переданий природний газ, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" нарахувало Дніпровському Національному Університету імені Олеся Гончара пеню за період з 16.02.2024 по 15.08.2024 у розмірі 747 362,22грн, 3 % за період з 16.02.2024 по 26.08.2024 у розмірі 84 232,10грн та інфляційні втрати за період з березня 2024 по серпень 2024 у розмірі 179 818,29грн.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору, строку дії договорів, умови оплати, факт сплати/несплати, правомірність заявлених до стягнення пені, 3 % та інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, ураховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина перша статті 181 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до приписів статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома статті 193 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (статті 626 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять доказів того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.

Як вже було зазначено судом, остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період (пункт 5.1 спірного договору).

Відповідач неналежним чином виконав зобов`язання з оплати за переданий природний газ, здійснивши розрахунки з порушенням строків, визначених спірним договором, що підтверджується долученими до матеріалів справи реєстру надходжень/перерахувань АТ "Ощадбанк", інформації АТ «Ощадбанк» про надходження коштів за період з 23.11.2023 по 19.08.2024, виписки по рахунку позивача станом на 29.08.2024 (а.с.19-22).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із наданим позивачем розрахунком, до стягнення заявлені 3 % за період з 16.02.2024 по 26.08.2024 у розмірі 84 232,10грн та інфляційні втрати за період з березня 2024 по серпень 2024 у розмірі 179 818,29грн.

Розрахунок річних та інфляції грошових коштів здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов спірного договору, у зв`язку із чим вказані у розрахунку суми підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідач погоджується з розрахунком позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

У пункті 7.2. договору сторонами передбачена відповідальність за прострочення остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 цього договору у вигляді 3 % річних, інфляційних збитків та пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, до стягнення заявлена пеня за загальний період прострочення з 16.02.2024 по 15.08.2024 у розмірі 747 362,22грн.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд доходить висновку, що він є арифметично вірним, обґрунтованим, відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені до 5 %, - до 37 368,11грн.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту наведених норм убачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Тлумачення вказаних норм свідчить, що закон не передбачає вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі № 752/15421/17. Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора, як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п. 28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 убачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Наведене узгоджується із правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.

Отже за своєю правовою природою штрафні санкції є засобами стимулювання боржника до належного виконання свого обов`язку.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, як вже було зазначено судом, у чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, у той же час не має на меті застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності. Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно із частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 убачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частини 5, 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій обґрунтоване наступним:

- несвоєчасна оплата природного газу обумовлена винятковою обставиною скороченням бюджетного фінансування програм освіти у зв`язку з перерозподілом видатків на користь оборони країни в умовах воєнного стану, запровадженого у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Дана обставина має об`єктивний характер, не могла бути передбачена або усунена відповідачем, діяла безперервно з моменту виникнення зобов`язання по оплаті природного газу і до його повного виконання;

- зобов`язання по оплаті вартості природного газу (основний борг) виконано повністю при першій можливості в добровільному порядку до звернення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до суду;

- сума нарахованої пені (747362,22грн) є надмірним фінансовим тягарем для державного закладу вищої освіти, що утримується за рахунок бюджету і є неприбутковою установою;

- з метою забезпечення фінансових ресурсів для розрахунків за природний газ ДНУ з 2023-2024 роках скорочено видатки на інші напрямки роботи (включаючи витрати на оплату праці);

- ДНУ направлено лист (вих.№81-552-121 від 12.07.2024 року) до Міністерства освіти і науки України, як головного розпорядника коштів, з проханням виділення додаткового фінансування на потреби закладу вищої освіти;

- вжиття інших додаткових заходів було неможливим через необхідність дотримання приписів законодавства щодо першочергових виплат (заробітна плата, стипендіальне забезпечення, харчування здобувачів вищої освіти-сиріт, податки та нарахування на заробітну плату та ін.) та цільового фінансування певних видатків бюджетної установи.

Суд враховує, що відповідно до пункту 14 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. №228, проєкти кошторисів складаються усіма установами на наступний бюджетний рік, якщо ці установи функціонували до початку року, на який плануються видатки бюджету та/або надання кредитів з бюджету.

Пунктом 20 Порядку встановлено, що під час визначення обсягів видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об`єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді.

Обов`язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, виплату стипендії, а також на оплату комунальних послуг та енергоносіїв.

ДНУ в поданій бюджетній пропозиції вказувалося про необхідний розмір витрат на оплату природного газу (рядок 2274), проте фактично виділено коштів у значно меншому розмірі.

Відповідач надав докази, що згідно із бюджетною пропозицією на 2024 рік, поданою університетом до Міністерства освіти і науки України, загальна потреба в коштах на усі напрями діяльності становила 277 071 400,00грн, з яких: фонд заробітної плати 207 567 700,00грн, в тому числі: на оплату праці (рядок 2110 колонка 15 стор.4) 170 144 800,00грн; на нарахування на оплату праці (рядок 2120 колонка 15 стор.4) 37 431 900,00грн; оплата комунальних послуг та енергоносіїв 35 389 000,00грн (рядок 2270 колонка 15 стор.4) в тому числі: на оплату природного газу (рядок 2274 колонка 15 стор.5) 18 808 000,00грн,

У зв`язку із зупиненням дії статті 55 Бюджетного кодексу України на період воєнного стану, забезпечення бюджетними коштами визначено в межах фінансової можливості виділення таких асигнувань.

Згідно із помісячним планом використання бюджетних коштів на 2024 рік було передбачено виділення коштів на усі напрями діяльності в сумі 213 207 900,00 грн., з яких: фонд заробітної плати 198 020 400,00грн, в тому числі: на оплату праці 162 311 700,00грн; на нарахування на оплату праці 35 708 700,00грн, оплата комунальних послуг та енергоносіїв (усіх видів - природного газу, електроенергії, водопостачання та ін.) 7 198 600,00грн з помісячною розбивкою на січень-серпень 2024р: січень - 0,00грн; лютий - 0,00грн; березень 622 900,00грн; квітень 618 800,00грн; травень 427 100,00грн; червень 1 364 300,00грн; липень 462 000,00грн; серпень - 0,00грн.

Загальна сума коштів, передбачених на січень-серпень 2024 року на оплату усіх комунальних послуг та енергоносіїв, складала 3 495 100,00грн.

Загальна вартість спожитого в листопаді-грудні 2023 природного газу, строки розрахунків за природний газ визначено в пункті 5.1 договору (січень-лютий 2024).

Отже загальна сума виділених бюджетних асигнувань на оплату усіх комунальних послуг на січень-серпень 2024 була меншою, ніж вартість спожитого в листопаді-грудні 2023 року природного газу.

У 2023 році проведення розрахунків за природний газ було здійснено відповідачем за рахунок зниження витрат на оплату праці у зв`язку з наданням працівникам відпусток без збереження заробітної плати (вартість спожитого природного газу за січень-березень 2023 року складала 16 476 312,03грн, розрахунок проведено в повному обсязі, проте у складі даної суми відсоток коштів за рахунок зменшення витрат на оплату праці за І півріччя 2023 року становив 79,68%). У 2024 році розрахунки за споживання природного газу в листопаді-грудні 2023 року проведено в червні-серпні 2024 року при першій можливості після виконання зобов`язань по виплаті заробітної плати та інших виплати з трудових відносин.

З огляду на викладене та враховуючи зазначені відповідачем причини несвоєчасного виконання зобов`язання за спірним договором у даній справі, а також те, що відповідач є освітньою бюджетною установою, вжиті ним заходи для погашення існуючої заборгованості, незначний термін прострочення зобов`язання, повне погашення суми основного боргу за договором № 03-4088/23-БО-Т постачання природного газу від 23.11.2023 на момент звернення позивача до суду із цим позовом (платіжні інструкції № 48 від 20.06.2024 у розмірі 174 550,50грн, № 169 від 20.06.2024 у розмірі 25 449,50грн, № 653 від 20.06.2024 у розмірі 1 000 000,00грн, № 786 від 23.07.2024 у розмірі 900 000,00грн, № 72 від 09.08.2024 у розмірі 100 000,00грн, № 893 від 23.08.2024 у розмірі 1 135 396,88грн, № 894 від 26.08.2024 у розмірі 2 500 000,00грн), надаючи оцінку усім обставинам справи у їх сукупності, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, господарський суд відносить ситуацію відповідача до виняткових та доходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на 95 %.

Відтак розмір пені, що підлягає до стягнення, становить 37 368,11грн (747 362,22грн 95 %).

Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що загальна сума стягнення на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» у розмірі 301418,50 грн (з яких пеня 37368,11 грн, 3% річних 84 232,10грн та інфляційні нарахування 179 818,29грн) з віднесенням на відповідача витрат по сплаті судового збору в повній мірі відповідатиме балансу прав та обов`язків сторін і буде співмірним негативним майновим наслідком у зв`язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов`язань за договором від 23.11.2023 року №03-4088/23-БО-Т.

Отже відповідач фактично визнав частину пред`явленої до стягнення суми заборгованості, а саме: 3 % у розмірі 84 232,10грн, інфляційні втрати у розмірі 179 818,29грн та пеню у розмірі 37 368,11грн, з урахуванням зменшення на 95 %.

У судовому засіданні 05.02.2024 представник відповідача підтримав свою заяву щодо визнання 3 % річних та інфляційних втрат та просив визнати пеню у розмірі 37 368,11грн, з урахуванням її зменшення на 95 %.

Представник позивача у судовому засіданні 05.02.2025 заперечував проти задоволення клопотання відповідача про зменшення пені на 95 %, посилаючись на обов`язковість умов договору відповідно до норм Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно із частиною першою статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до частини четвертої статті 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відзив на позовну заяву підписано представником Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара - адвокатом Гордієнко Тетяною Олександрівною на підставі довіреності від 26.01.2024, якою останній надано право, у тому числі, на визнання позову повністю або частково.

З огляду на викладене, господарським судом приймається часткове визнання позову відповідачем.

Щодо судових витрат.

Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").

Відповідно до частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно із частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на те, що відповідачем зазначено про часткове визнання позову до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про повернення позивачу із Державного бюджету України 50 % судового збору за визнану відповідачем частину позовних вимог у розмірі 1 808,51грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 10 328,44грн.

При цьому суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру пені покладається на сторону без урахування зменшення цієї суми.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 191, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара про стягнення трьох відсотків річних, пені, інфляційних втрат за зобов`язаннями з договору від 23.11.2023 № 03-4088/23-БО-Т задовольнити частково.

Стягнути з Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, 49045, м.Дніпро, пр. Науки, буд. 72, код ЄДРПОУ 02066747 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 42399676 пеню у розмірі 37 368,11грн (тридцять сім тисяч триста шістдесят вісім гривень 11 копійок), 3 % річних у розмірі 84 232,10грн (вісімдесят чотири тисячі двісті тридцять дві гривні 10 копійок), інфляційні втрати у розмірі 179 818,29грн (сто сімдесят дев`ять тисяч вісімсот вісімнадцять гривень 29 копійки) та судовий збір у розмірі 10 328,44грн (десять тисяч триста двадцять вісім гривень 44 копійки).

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 42399676 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 808,51грн (одна тисяча вісімсот вісім гривень 51 копійка), перерахований відповідно до платіжної інструкції № 0000022088 від 1 листопада 2024 на суму 12 136,95грн, яка міститься в матеріалах справи.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 06.02.2025

Суддя О.В. Перова