Постанова від 10.09.2025 по справі 904/4887/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4887/24

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2025 (суддя Перова О.В.)

у справі № 904/4887/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара

про стягнення трьох відсотків річних, пені, інфляційних втрат за зобов`язаннями з договору від 23.11.2023 № 03-4088/23-БО-Т

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення з Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара заборгованості у розмірі 1 011 412,61 грн, з яких: пеня - 747 362,22 грн, 3 % річних - 84 232,10 грн та інфляційні втрати - 179 818,29 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2025 у справі №904/4887/24 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", пеню у розмірі 37 368, 11грн (тридцять сім тисяч триста шістдесят вісім гривень 11 копійок), 3 % річних у розмірі 84 232, 10 грн (вісімдесят чотири тисячі двісті тридцять дві гривні 10 копійок), інфляційні втрати у розмірі 179 818, 29грн (сто сімдесят дев`ять тисяч вісімсот вісімнадцять гривень 29 копійки) та судовий збір у розмірі 10 328,44грн (десять тисяч триста двадцять вісім гривень 44 копійки). В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 709 994,11 грн. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 709 994,11грн пені.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що пунктом 7.2 Договору встановлено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, споживач зобов`язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Отже, Відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору. Доводи відповідача як підстави для зменшення суми пені не є винятковими обставинами у розумінні приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України, а показують якість організації роботи юридичної особи. Здійснюючи господарську діяльність, Відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань. Таким чином, суд неправомірно та безпідставно зменшив заявлену до стягнення пеню, чим порушив принципи та підходи ВС у застосуванні ч. 1 ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2025 у справі № 904/4887/24.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2025 розгляд справи призначено на 10.09.2025 о 11:00 год.

В судове засідання 10.09.2025 з`явився представник відповідача. Апелянт не з`явився в судове засідання. Подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом 23.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (постачальник) та Дніпровським національним університетом імені Олеся Гончара (споживач) укладено договір № 03-4088/23-БО-Т постачання природного газу.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ (далі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (пункт 1.3 договору).

Згідно із пунктом 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з листопада 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно), в кількості 500 000 тис.куб.м., в тому числі по місяцях:

- листопад 2023 20 тис. куб.м;

- грудень 2023 - 480 тис. куб.м;

- грудень - 500 тис. куб.м.

Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (підпункт 2.1.1. пункту 2.1. договору).

В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу (абзац 3 пункту 2.4. договору).

Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (пункт 3.1. договору).

Згідно із пунктом 3.2. договору постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.5 договору).

Ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:

ціна природного газу за 1 000 куб. м газу без ПДВ - 13 658, 33грн.,

крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,

ціна природного газу за 1 000 куб. м газу з ПДВ - 16 390,00грн.,

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315грн, всього з ПДВ - 163,89грн за 1 000 куб.м.

Всього ціна газу за 1 000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16 553,89грн (пункт 4.1. договору).

Відповідно до пункту 4.3. договору загальна вартість цього договору на дату укладання становить 6 897 454,17грн, крім того ПДВ 1 379 490,83грн, разом з ПДВ 8 276 945,00грн.

У пункті 5.1. договору сторонами узгоджено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Згідно з пунктом 5.3 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.

Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору.

Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100 % вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100 % оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (пункт 7.1. договору).

У разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3 % річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період. за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 7.2. договору).

Даний договір набирає чинності з дати підписання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2023 року (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (пункт 13.1).

23.11.2023 сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору № 03-4088/23-БО-Т від 23.11.2023 постачання природного газу, якою доповнено розділ 1 договору пунктом 1.6.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу природний газ у розмірі 5 849 463,56грн, а саме, у листопаді 2023 0,84975 тис.м.куб. на суму 14 066,68грн, у грудні 2023 352,50916 тис.м.куб. на суму 5 835 396,88 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу від 11.12.2023 та 12.01.2024.

Разом з тим відповідачем несвоєчасно виконано зобов`язання щодо оплати за переданий природний газ.

Несплата відповідачем суми вартості поставленого природного газу у визначений пунктом 5.1 договору строк і стала причиною виникнення спору та звернення позивача з позовними вимогами про стягнення з відповідача пені за період з 16.02.2024 по 15.08.2024 у розмірі 747 362,22 грн, 3 % за період з 16.02.2024 по 26.08.2024 у розмірі 84 232,10 грн та інфляційних втрат за період з березня 2024 по серпень 2024 у розмірі 179 818,29 грн.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.

Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статей 662, 692 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а покупець зобов`язаний оплатити товар.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У пункті 5.1. договору сторони погодили, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Як зазначає позивач відповідачем оплачено природний газ з простроченням, про що надано інформацію про надходження коштів на рахунок ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за період з 23.11.2024 по 19.08.2024, а також виписки по рахунку.

В пункті 7.2. договору встановлено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 цього договору споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3 % річних, інфляційних збитків та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 84 232,10 грн 3 % за період з 16.02.2024 по 26.08.2024 у та інфляційні втрати за період з березня 2024 по серпень 2024 у розмірі 179 818,29 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум, встановив що такий розрахунок здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов спірного договору.

Відповідач погодився з заявленими до стягнення сумами 3 % річних та інфляційних втрат.

Господарським судом було задоволено позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та втрат від інфляції у заявленому до стягнення розмірі.

Окрім того позивачем нараховано та заявлено до стягнення суму пені за загальний період прострочення з 16.02.2024 по 15.08.2024 у розмірі 747 362,22грн.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним, обґрунтованим, відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Разом з тим відповідачем було подано клопотання про зменшення суми пені до 5 %, до 37 368,11 грн., в обґрунтування якого зазначив, що несвоєчасна оплата природного газу обумовлена винятковою обставиною скороченням бюджетного фінансування програм освіти у зв`язку з перерозподілом видатків на користь оборони країни в умовах воєнного стану, запровадженого у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Дана обставина має об`єктивний характер, не могла бути передбачена або усунена відповідачем, діяла безперервно з моменту виникнення зобов`язання по оплаті природного газу і до його повного виконання.

Розглянувши подане клопотання, врахувавши зазначені відповідачем причини несвоєчасного виконання зобов`язання за спірним договором у даній справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені до 37 368,11 грн.

Позивачем оскаржено рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог та зменшення суми пені.

Щодо викладених обставин колегія зазначає наступне.

Як вже було зазначено, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

За положеннями частини 1 статті 216, частин 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Норма ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них (постанова Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц).

Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні (пункт 8.26. постанови Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 902/317/22).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки; довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання; неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення; закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення; чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи; обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але Господарський кодексу України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодекс України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення.

Вказані правові висновки щодо застосування вказаних норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України викладено Верховним Судом у постановах від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17.

Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 Господарського процесуального кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №914/1517/18).

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми пені господарським судом було взято до уваги, докази надані відповідачем, зокрема, що згідно із бюджетною пропозицією на 2024 рік, поданою університетом до Міністерства освіти і науки України, загальна потреба в коштах на усі напрями діяльності становила 277 071 400,00грн, з яких: фонд заробітної плати 207 567 700,00грн, в тому числі: на оплату праці (рядок 2110 колонка 15 стор.4) 170 144 800,00грн; на нарахування на оплату праці (рядок 2120 колонка 15 стор.4) 37 431 900,00грн; оплата комунальних послуг та енергоносіїв 35 389 000,00грн (рядок 2270 колонка 15 стор.4) в тому числі: на оплату природного газу (рядок 2274 колонка 15 стор.5) 18 808 000,00грн.

ДНУ в поданій бюджетній пропозиції вказувалося про необхідний розмір витрат на оплату природного газу (рядок 2274), проте фактично виділено коштів у значно меншому розмірі.

У зв`язку із зупиненням дії статті 55 Бюджетного кодексу України на період воєнного стану, забезпечення бюджетними коштами визначено в межах фінансової можливості виділення таких асигнувань.

Згідно із помісячним планом використання бюджетних коштів на 2024 рік було передбачено виділення коштів на усі напрями діяльності в сумі 213 207 900,00 грн., з яких: фонд заробітної плати 198 020 400,00грн, в тому числі: на оплату праці 162 311 700,00грн; на нарахування на оплату праці 35 708 700,00грн, оплата комунальних послуг та енергоносіїв (усіх видів - природного газу, електроенергії, водопостачання та ін.) 7 198 600,00грн з помісячною розбивкою на січень-серпень 2024р: січень - 0,00грн; лютий - 0,00грн; березень 622 900,00грн; квітень 618 800,00грн; травень 427 100,00грн; червень 1 364 300,00грн; липень 462 000,00грн; серпень - 0,00грн.

Отже загальна сума коштів, передбачених на січень-серпень 2024 року на оплату усіх комунальних послуг та енергоносіїв, складала 3 495 100,00грн., проте загальна сума виділених бюджетних асигнувань на оплату усіх комунальних послуг на січень-серпень 2024 була меншою, ніж вартість спожитого в листопаді-грудні 2023 року природного газу.

Судом також враховано, що відповідач є освітньою бюджетною установою, останнім вживалися заходи для погашення існуючої заборгованості, зокрема, з метою забезпечення фінансових ресурсів для розрахунків за природний газ ДНУ з 2023-2024 роках скорочено видатки на інші напрямки роботи (включаючи витрати на оплату праці), зобов`язання по оплаті вартості природного газу (основний борг) виконано повністю при першій можливості в добровільному порядку до звернення ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг до суду.

Відповідач стверджує, що сума нарахованої пені (747362,22грн) є надмірним фінансовим тягарем для державного закладу вищої освіти, що утримується за рахунок бюджету і є неприбутковою установою.

З огляду на викладене, врахувавши доводи відповідача щодо причин несвоєчасного виконання зобов`язання за спірним договором у даній справі, а також те, що відповідач є освітньою бюджетною установою, повне погашення суми основного боргу за договором № 03-4088/23-БО-Т постачання природного газу від 23.11.2023 на момент звернення позивача до суду із цим позовом (платіжні інструкції № 48 від 20.06.2024 у розмірі 174 550,50грн, № 169 від 20.06.2024 у розмірі 25 449,50грн, № 653 від 20.06.2024 у розмірі 1 000 000,00грн, № 786 від 23.07.2024 у розмірі 900 000,00грн, № 72 від 09.08.2024 у розмірі 100 000,00грн, № 893 від 23.08.2024 у розмірі 1 135 396,88грн, № 894 від 26.08.2024 у розмірі 2 500 000,00грн), надаючи оцінку усім обставинам справи у їх сукупності, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на 95 %.

Верховний Суд у в постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/2 зазначив, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Отже, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми пені, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Колегія зазначає, що зменшуючи розмір пені суд обґрунтував підстави і розмір такого зменшення, врахував обставини справи, причини неналежного виконання зобов`язання, фінансове становище, баланс та інтереси сторін.

З огляду на наведене, керуючись загальними засадами цивільного законодавства (справедливості, добросовісності, розумності), суд першої інстанції забезпечив дотримання балансу прав та інтересів сторін, адекватність обсягу та міри відповідальності відповідача, недопущення стягнення з останнього надмірних штрафних санкцій.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що термін прострочення був нетривалим, збитки, які поніс позивач, є мінімальними, компенсуються за рахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, тоді як штрафні санкції, які позивач просить стягнути з відповідача, з урахуванням бюджетного фінансування відповідача будуть для нього надмірно великими.

Таким чином колегія погоджується з висновком господарського суду про наявність підстав для зменшення розміру пені, вважає його правильним та обґрунтованим.

При цьому апеляційний суд звертає увагу, що зменшення розміру пені є правом суду. Господарський суд, оцінивши обставини справи у їх сукупності, надані сторонами докази за правилами ст. 86 ГПК України, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.

Враховуючи сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, з огляду на положення ст.ст. 74-80, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, зокрема, в частині стягнення пені у розмірі 37 368,11 грн.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2025 у справі № 904/4887/24.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2025 у справі № 904/4887/24 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2025 у справі № 904/4887/24 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 24.09.2025

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Т.А.Верхогляд

Суддя А.Є. Чередко