Рішення

від 27.01.2025 по справі 906/268/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/268/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Васильєвій Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Гулик В.М., виписка з ЄДР;

від відповідача: Дзюбенко С.М., ордер серія АІ №1575628 від 25.03.2024 (в режимі

відеоконференції);

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Коростишівської міської ради (м.Коростишів Житомирської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДЕРВУД ЛТД" (м.Київ)

про стягнення 1 769 631,38грн (з урахуванням заяви представника позивача від 22.07.2024 про зменшення розміру позовних вимог).

з перервами в судових засіданнях з 18.11.24 до 10.12.24, з 10.12.24 до 27.01.25 згідно із ст.216 ГПК України.

Коростишівська міська рада звернулась до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДЕРВУД ЛТД" 1903843,69грн, з яких: 1 574 961,45грн безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів, 262 201,46грн інфляційних та 66 680,78грн 3% річних.

Ухвалою суду від 13.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 09.04.2024.

01.04.2024 від ТОВ "АНДЕРВУД ЛТД" надійшов відзив від 29.03.2024 на позовну заяву, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що спірні земельні ділянки не передані відповідачу в оренду з огляду на тривалість процедури розробки проектів землеустрою, не проведення позивачем сесій, предметом яких є розгляд земельних питань, дію воєнного стану, обмежене функціонування державних реєстрів, тощо. Повідомляє, що у 2023 році відповідач подав вся документи, необхідні для укладення договорів оренди, натомість із незалежних від нього обставин договори оренди дотепер не укладено. Враховуючи, що на дату подачі позову відповідач не набув права оренди на земельну ділянку із кадастровим номером 1822510100:01:001:0573 площею 2,6330га та земельну ділянку із кадастровим номером 1822510100:01:001:0563 площею 0,0120га в нього не виник обов`язок сплачувати орендну плату, власне як і у позивача не виникло права вимагати внесення орендної плати. Також звертає увагу, що вимоги позивача про стягнення безпідставно збережених коштів до дати набуття земельними ділянками із кадастровими номерами 1822510100:01:001:0573 та 1822510100:01:001:0563 статусу об`єктів цивільних прав є безпідставними та не підлягають задоволенню. При цьому, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами наявність підстав для застосування упродовж усього спірного періоду показника у 8% від нормативної грошової оцінки для розрахунку орендної плати. Крім того вказує, що площа об`єктів нерухомого майна, які розміщені в межах зазначених земельних ділянок є значно меншою за площу самих земельних ділянок, що спростовує доводи позивача про фактичне використання відповідачем земельних ділянок в їх сформованих розмірах для майбутньої передачі в оренду (а.с.71-76).

В судовому засіданні 09.04.2024 суд оголосив перерву до 07.05.2024, згідно з ч.5 ст. 183 ГПК України.

У відповіді на відзив від 03.05.2024 позивач зауважив, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України (а.с.109-110).

07.05.2024 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів (а.с.118-119).

Ухвалою суду від 07.05.2024 клопотання представника позивача від 07.05.2024 про витребування доказів задоволено: витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 2,6330га кадастровий номер 1822510100:01:001:0573, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, м.Коростишів, вул.Різдвяна, 80-З,Е,Л,К; довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0120 га кадастровий номер 1822510100:01:001:0563, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, м.Коростишів, вул.Різдвяна, 80-Н за 2020-2022 роки; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, по 11.06.2024 (включно); відкладено підготовче засідання на 11.06.2024.

На адресу суду 27.05.2024 від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на виконання вимог ухвали від 07.05.2024 надійшов лист №1900/35-24 від 23.05.2024 з відповіддю на витребувану судом інформацію (а.с.136).

06.06.2024 від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив від 05.06.2024 (а.с.138-141).

11.06.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення по суті справи (а.с.145-146).

Ухвалою суду від 11.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; відкладено підготовче засідання на 23.07.2024.

22.07.2024 на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 1 769 631,38грн, з яких 1 470 223,98грн сума грошових коштів безпідставно збережених відповідачем, 238 403,40грн інфляційні втрати, 61004,00грн 3 % річних.

У зв`язку з відсутністю електропостачання у будівлі Господарського суду Житомирської області 23.07.2024, судове засідання у справі №906/268/24, призначене на 23.07.2024 об 11:30, не відбулося; ухвалою суду від 23.07.2024 призначено підготовче засідання на 16.09.2024.

Ухвалою від 16.09.2024 прийнято до розгляду заяву представника позивача від 22.07.2024 про зменшення розміру позовних вимог; відкладено підготовче засідання на 14.10.2024.

Ухвалою суду від 14.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/268/24 до судового розгляду по суті на 18.11.2024.

У судовому засіданні 18.11.2024 розпочато розгляд справи по суті та оголошено перерву до 10.12.2024, яку було продовжено до 27.01.2025.

Представник позивача у судовому засіданні 27.01.2025 позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позов заперечив з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "АНДЕРВУД ЛТД" (відповідач) є власником наступних об`єктів нерухомого майна:

- трансформаторної підстанції, яка знаходиться за адресою: м.Коростишів, Коростишівський район, Житомирська область, вул.Різдвяна, 80-Н та належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу частини трансформаторної підстанції від 26.12.2016 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.12.2016 року, номер запису про право власності 18297852 та договору купівлі-продажу частини адміністративної будівлі від 27.12.2016 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.12.2016 року, номер запису про право власності 18337762 (а.с.15-20);

- адміністративної будівлі, яка знаходиться за адресою: м.Коростишів, Коростишівський район, Житомирська область, вул.Різдвяна, 80-З та належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу частини адміністративної будівлі від 26.12.2016 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.12.2016 року, номер запису про право власності 18297237 та договору купівлі-продажу частини адміністративної будівлі від 27.12.2016 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.12.2016 року, номер запису про право власності 18330519 (а.с.21-26);

- головного корпусу, який яка знаходиться за адресою: м.Коростишів, Коростишівський район, Житомирська область, вул.Різдвяна, 8-Е та належить відповідачу на підставі договору купівлі - продажу частини головного корпусу від 26.12.2016 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.12.2016 року, номер запису про право власності 18300384 та договору купівлі-продажу частини головного корпусу від 27.12.2016 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.12.2016 року, номер запису про право власності 18338559 (а.с.27-32);

-котельні, яка знаходиться за адресою: м.Коростишів, Коростишівський район, Житомирська область, вул.Різдвяна, 80-Л та належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу частини котельні від 27.12.2016 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.12.2016 року, номер запису про право власності 18328704 та договору купівлі-продажу частини котельні від 26.12.2016 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.12.2016 року, номер запису про право власності 18296355 (а.с.33-38);

- прохідної галереї, яка знаходиться за адресою: м.Коростишів, Коростишівський район, Житомирська область, вул.Різдвяна, 80-К та належить відповідачу на підставі договору купівлі - продажу частини прохідної галереї від 27.12.2016 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.12.2016 року, номер запису про право власності 18339537 та договору купівлі-продажу частини прохідної галереї від 26.12.2016 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.12.2016 року, номер запису про право власності 18301070 (а.с.39-44).

Рішенням Коростишівської міської ради "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" №250 від 10.10.2017 відповідачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок:

- площею 2,8708га, яка розташована в м.Коростишеві по вул.Різдвяній, 80 (літ. З,Е,Л,К) для обслуговування приміщень з метою надання її у користування на умовах оренди;

- площею 0,0120га, яка розташована в м.Коростишеві по вул. Різдвяній, 80-Н для обслуговування приміщень з метою надання її у користування на умовах оренди.

На підставі вищевказаного рішення сформовані наступні земельні ділянки: земельна ділянка площею 2,6330га, кадастровий номер 1822510100:01:001:0573; земельна ділянка площею 0,0120га, кадастровий номер 1822510100:01:001:0563.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 2,6330га, кадастровий номер 1822510100:01:001:0573 є комунальною власністю Коростишівської міської ради з зазначенням виду цільового призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Дата державної реєстрації земельної ділянки 09.02.2022; земельна ділянка площею 0,0120га, кадастровий номер 1822510100:01:001:0563 є комунальною власністю Коростишівської міської ради з зазначенням виду цільового призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Дата державної реєстрації земельної ділянки 22.06.2021 (а.с.55,58).

Позивач стверджує, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 2,6330 га, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, м. Коростишів, вул.Різдвяна, 80-З,Е,Л,К та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0120 га, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, м.Коростишів, вул.Різдвяна, 80-Н були розроблені у 2020 році та подані на затвердження до Коростишівської міської ради лише 06.10.2023.

Разом з тим, відповідач у період з 01.10.2020 до 30.09.2023 використовував вищевказані земельні ділянки для розміщення належного йому на праві власності нерухомого майна без оформлення документів на право користування земельними ділянками. Внаслідок чого позивач, як власник, не одержував орендну плату за використання його майна від відповідача, а відповідач зберігає у себе грошові кошти за використання земельних ділянок у вигляді неоплаченої орендної плати, чим порушує права позивача.

Для визначення розміру грошових коштів, які підлягають поверненню, позивачем проведено розрахунок, в порядку визначеному Постановою КМУ №284 від 19.04.1993 року "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам".

Згідно з актом про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 10.10.2023 сума неодержаного позивачем доходу за використання відповідачем земельної ділянки площею 2,6330га кадастровий номер 1822510100:01:001:0573, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, м.Коростишів, вул.Різдвяна, 80-З,Е,Л,К за період з 01.10.2020 до 30.09.2023 складає 1567 816,07грн (а.с.13-14).

Згідно з актом про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 10.10.2023 сума неодержаного позивачем доходу за використання відповідачем земельної ділянки площею 0,0120га кадастровий номер 1822510100:01:001:0563, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, м.Коростишів, вул.Різдвяна, 80-Н за період з 01.10.2020 до 30.09.2023 складає 7145,38грн (11-12).

Розрахунки здійснено на підставі витягів №НВ-1800387142023 та №НВ-1800387152023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які сформовані 19.06.2023.

08.11.2023 Коростишівська міська рада скерувала відповідачу претензію вих.№03-25/2871 від 07.11.2023 з пропозицією добровільно сплатити безпідставно збережені грошові кошти в загальній сумі 1 574 961,45грн.

Відповідач в свою чергу на претензію жодним чином не відреагував.

Коростишівська міська рада з метою захисту своїх прав та інтересів, звернулась до суду з даним позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення 1769631,38грн, з яких: 1 470 223,98грн сума грошових коштів безпідставно збережених відповідачем, 238 403,40грн інфляційні втрати, 61 004,00грн 3 % річних.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Предметом позову у цій справі є стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів на неї, на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно із статтею 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Такий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі №6-3090цс15.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17.

З урахуванням положень статей 120, 125 Земельного кодексу України та статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2020 року у справі №922/4073/19.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

За приписами частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду, не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

З доказів, наявних в матеріалах справи вбачається, що ТОВ "АНДЕРВУД ЛТД" є власником нерухомого майна трансформаторної підстанції, адміністративної будівлі, головного корпусу, котельні, прохідної галереї, які розташовані за адресою м.Коростишів, вул. Різдвяна, 80-Н, З, Е, Л, К що також не заперечується сторонами спору. Проте матеріали справи не містять доказів укладення відповідачем договору оренди землі.

Згідно з частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частинами 1-5, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою, якщо їй присвоєно кадастровий номер та здійснено її реєстрацію у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 Земельного кодексу України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 січня 2019 року у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11 лютого 2019 року у справі №922/391/18, від 12 квітня 2019 року у справі №922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер витягу НВ-5609589292021, номер витягу НВ-4600303162022), земельна ділянка з кадастровим номером 1822510100:01:001:0563 є комунальною власністю, вид цільового призначення земельної ділянки 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площа земельної ділянки 0,0120га. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 23.11.2020. Дата державної реєстрації земельної ділянки 22.06.2021; земельна ділянка з кадастровим номером 1822510100:01:001:0573 є комунальною власністю, вид цільового призначення земельної ділянки 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площа земельної ділянки 2,6330га. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 11.12.2021. Дата державної реєстрації земельної ділянки 09.02.2022 (а.с.55, 58).

Таким чином, до 22.06.2021 земельної ділянки з кадастровим номером 1822510100:01:001:0563, площею 0,0120га за адресою Житомирська область, Житомирський район, м.Коростишів, вулиця Різдвяна, 80-Н не існувало, та відповідно до 09.02.2022 не існувало земельної ділянки з кадастровим номером 1822510100:01:001:0573, площею 2,6330га за адресою Житомирська область, Житомирський район, м.Коростишів, вулиця Різдвяна, 80-З,Е,Л,К.

Вказані земельні ділянки не були сформовані і не були об`єктом цивільного обігу, що виключає можливість задоволення позовних вимог в частині, що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 1822510100:01:001:0563, площею 0,0120га за період з 01.10.2020 по 21.06.2021 та земельної ділянки з кадастровим номером 1822510100:01:001:0573, площею 2,6330га за період з 01.10.2020 по 08.02.2022.

Таким чином, підставною для стягнення є сума неодержаного позивачем доходу за період з 22.06.2021 до 30.09.2023 по земельній ділянці з кадастровим номером 1822510100:01:001:0563, площею 0,0120га та за період з 09.02.2022 до 30.09.2023 по земельній ділянці з кадастровим номером 1822510100:01:001:0573, площею 2,6330га.

Досліджуючи розмір належної до сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою судом враховується, що відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

При цьому статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (стаття 13 цього Закону).

Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Відповідно до статті 20 зазначеного Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадаструю.

Результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (далі - Порядок №1051).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об`єкта цивільних прав.

Водночас у пункті 162 Порядку №1051 визначено відомості, які можуть бути надані державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.

Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель.

Відповідно до пункту 179 Порядку №1051 довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надаються органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Зважаючи на викладене, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

З огляду на те, що земельне законодавство і Податковий кодексу України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98- 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №905/1680/20, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05 серпня 2022 року у справі №922/2060/20.

Для розрахунку розміру орендної плати за спірний період застосований відсоток нормативної грошової оцінки земельної ділянки, встановлений відповідно до вимог п. 12.3 ст. 12 ПК України, рішеннями сесії Коростишівської міської ради, а саме: рішенням Коростишівської міської ради від 16.06.2020 №1071 "Про встановлення місцевих податків та зборів на території Коростишівської міської територіальної громади на 2021 рік", рішенням Коростишівської міської ради від 30.06.2021 №219 "Про встановлення місцевих податків та зборів на території Коростишівської міської територіальної громади", рішенням Коростишівської міської ради від 23.06.2022 "Про внесення змін до рішення від 30.06.2021 №219 "Про встановлення місцевих податків та зборів на території Коростишівської міської територіальної громади", якими встановлено, що річний розмір орендної плати у відсотках до нормативної грошової оцінки становив 8%, вид цільового призначення - 11.02. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (а.с.47-53).

Відповідач визнає цільове призначення спірних земельних ділянок (11.02. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості) з дати їх формування, як об`єктів цивільних прав.

З вказаного слідує, що позивач правильно визначив розмір річної орендної плати за спірні земельні ділянки 8%.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи відповідач набув без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1822510100:01:001:0563, у період з 22.06.2021 до 30.09.2023, грошові кошти у розмірі 5 204,20грн; за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1822510100:01:001:0573, у період з 09.02.2022 до 30.09.2023, грошові кошти у розмірі 856 677,73грн. Разом на суму 861 881,93грн.

Позовні вимоги в частині стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 608 342,05грн за користування спірними земельними ділянками до моменту їх формування, як об`єктів цивільних прав заявлені необґрунтовано та задоволенню не підлягають.

Слід зазначити, що відповідач заперечуючи поти позову вказує, що на дату подачі позову відповідач не набув права оренди на земельну ділянку із кадастровим номером 1822510100:01:001:0573 площею 2,6330га та земельну ділянку із кадастровим номером 1822510100:01:001:0563 площею 0,0120га в нього не виник обов`язок сплачувати орендну плату, власне як і у позивача не виникло права вимагати внесення орендної плати.

Однак таке твердження визнається безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до статей 13, 19 Конституції України земля є об`єктом права власності українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За приписами ст. 144 Конституції України, ст. ст. 12, 122 ЗК України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції місцевих рад належить вирішення питань про надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.

З урахуванням викладеного у правовідносинах, що є предметом розгляду у даній справі, стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою належить до компетенції міської ради, оскільки грошові кошти набуті без правової підстави вказують на незаконний характер їх набуття саме відповідачем і порушують право Коростишівської міської територіальної громади на отримання плати за землю.

Питання відсутності між позивачем та відповідачем укладеного договору оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 1822510100:01:001:0573 та 1822510100:01:001:0563 не входить до предмета доказування у даній справі, проте вказує на бездоговірний характер відносин, які виникли між сторонами.

Решта аргументів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, фактично зводяться до того, що до дати набуття спірними земельними ділянками статусу об`єктів цивільних прав, вимоги позивача про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати є безпідставними.

Щодо вимоги про стягнення 238 403,40грн інфляційних та 61 004,00грн 3% річних, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В той же час, за приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд зауважує, що між сторонами не було укладено жодного правочину, який би містив строк виконання відповідачем обов`язку зі сплати орендних платежів, а відтак такий строк, з врахуванням вимог статті 530 Цивільного кодексу України, пов`язаний із отриманням вимоги від кредитора (позивача).

Як зазначалося раніше, 08.11.2023 позивач направив відповідачу претензію за вих.№03-25/2871 від 07.11.2023 з пропозицією добровільно сплатити безпідставно збережені грошові кошти в 10-денний термін з дня отримання претензії.

Водночас згідно поданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат (а.с.162-163), останні нараховані за період з 01.10.2020 до 30.09.2023.

Отже, 3% річних та інфляційних нараховані за період, що передує пред`явленню претензії, а тому суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині є такими, що передчасно пред`явлені до суду.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що є необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на суму 861 881,93грн безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати. Суд відмовляє в позові в частині стягнення 608 342,05грн безпідставно збережених коштів, 238 403,40грн інфляційних втрат та 61 004,00грн 3 % річних.

Судовий збір, відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДЕРВУД ЛТД" (01042, м.Київ, вул.Іоанна Павла ІІ, буд.4/6, офіс 214, код ЄДРПОУ 40559745) на користь Коростишівської міської ради (12501, Житомирська область, Житомирський район, м.Коростишів, вул.Дарбіняна, буд.11, код ЄДРПОУ 04053660):

- 861 881,93грн безпідставно збережених коштів;

- 12 928,23грн судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 608 342,05грн безпідставно збережених коштів, 238 403,40грн інфляційних втрат та 61 004,00грн 3 % річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 06.02.25

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2-3 сторонам через "Електронний суд".