Рішення

від 27.01.2025 по справі 916/1200/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1200/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Дерік М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Центр" (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності, буд. 10)

до відповідачів: 1) Білгород-Дністровської міської ради (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, буд. 56); 2) Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради (67700, Україна, Одеська обл., місто Білгород-Дністровський, вулиця Михайлівська, будинок, 56)

про визнання недійсним рішення та скасування запису про державну реєстрацію

за участю представників сторін:

від позивача: Квітковський І.О. самопредставництво;

Мельник В.Б. самопредставництво;

від відповідачів: Гавриленко Є. В. довіреність від 13.07.2023.

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи.

У березні 2023 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Центр" (далі ОСББ "Центр") звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Білгород-Дністровської міської ради (далі Міськрада), в якій просило:

- визнати рішення виконавчого комітету Міськради від 27.06.2006 №449 та пункти 89, 90 додатку до рішення міської ради від 20.01.2018 №517-VII недійсними;

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності територіальної громади міста Білгород-Дністровський в особі міської ради на (вбудовано прибудовані) нежитлові приміщення багатоквартирного будинку на вул. Незалежності (Калініна), 10 приміщення першого поверху з № 1 до № 41, з № 1 до № V, нежитлові приміщення другого поверху з №42 до № 77, з № VI до № X частка 1/1; вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення в житловому будинку, А на вул. Незалежності (Калініна), 10-Б загальною площею 430,5 м2 частка 1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в силу приписів законодавства України власники приміщень багатоквартирного будинку набули право спільної сумісної власності на приміщення загального користування, в тому числі допоміжні приміщення, інженерні загальнобудинкові мережі, опорні конструкції будинку, у той час як на підставі оспорюваних рішень право власності на відповідне майно зареєстровано за територіальної громадою міста Білгород-Дністровського в особі Міськради.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.07.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що задоволення заявлених позивачем позовних вимог не призведе до відновлення володіння мешканців багатоквартирного будинку спірним майном, а отже, зазначені вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача у цій справі.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.06.2024 касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Центр" задоволено частково, рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі №916/1200/23 скасовано, справу №916/1200/23 передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували особливого правового статусу спірного майна та дійшли помилкового висновку про те, що заявлені позовні вимоги не є ефективним способом захисту, оскільки не призведуть до відновлення володіння мешканців багатоквартирного будинку зазначеним майном.

Суд касаційної інстанції зауважив, що у контексті безпосередньо реєстрації за відповідачем права комунальної власності на приміщення, то свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, а видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Свідоцтва, які посвідчують право власності на приміщення, самі по собі не змінюють їх правового статусу за умови встановлення у справі належності цих приміщень до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку. Отже, позивачу не потрібно доводити право власності на ці приміщення, оскільки вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону.

Так, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, обмежившись висновками щодо неможливості відновити володіння позивачем спірним майном, не досліджували обставин щодо належності такого майна до допоміжного або до нежитлового, а тому оскаржені судові рішення підлягають скасуванню.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене вище, для правильного вирішення спору більш ретельно на підставі наявних у матеріалах справи документів повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням учасників справи і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в цій постанові, постановити законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 236 - 238 ГПК України.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 12.07.2024 справу №916/1200/23 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.

Ухвалою суду від 17.07.2024 було прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче засідання при розгляді справи на "02" вересня 2024 р. о 12:30.

19.08.2024 та 26.08.2024 до суду від відповідача-1 надійшли пояснення по справі з урахуванням висновків Верховного Суду.

26.08.2024 до суду від позивача надійшли заперечення на долучення до матеріалів справи пояснень відповідача-1.

У судове засідання 2.09.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні суд протокольною ухвалою прийняв до розгляду надані пояснення та долучив останні до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою від 2.09.2024 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 25.09.2024 о 14:30.

Судове засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.09.2024 по справі № 916/1200/23 на "25" вересня 2024 р. о 14:30, не відбулося у зв`язку з мінуванням адміністративної будівлі суду.

Ухвалою суду від 25.09.2024 призначено підготовче засідання по справі №916/1200/23 на "16" жовтня 2024 р. об 11:30.

У судове засідання 16.10.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

Протокольною ухвалою від 16.10.2024 судом оголошено перерву в судовому засіданні до 30.10.2024 о 14:30. При цьому, суд запропонував сторонам надати до суду питання, які можуть бути поставлені експерту у випадку призначення відповідної експертизи, а також сформулювати свої пропозиції щодо експертної установи для проведення відповідної експертизи.

24.10.2024 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, у яких останній зазначив, що спірні приміщення є нежитловими приміщеннями комунальної власності, право на які зареєстровано в установленому законом порядку, а також зазначив про недоцільність проведення судової експертизи, натомість, у разі призначення останньої судом надав перелік питань експерту.

24.10.2024 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

25.10.2024 до суду від позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача, у яких останній зауважує, що приміщення є допоміжними.

У судове засідання 30.10.2024 з`явився представник позивача в режимі відеоконференції, представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Протокольною ухвалою від 30.10.2024 судом оголошено перерву в судовому засіданні до "11" листопада 2024 р. о 11:15.

У судове засідання 11.11.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

Протокольною ухвалою від 11.11.2024 судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 27.11.2024 о 14:30.

При цьому, суд запропонував сторонам надати письмові пояснення щодо можливості розгляду справи в частині визнання недійсним рішення виконавчого комітету №449 від 27.06.2006 за наявності рішення у справі №495/4785/17.

15.11.2024 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі.

18.11.2024 до суду від представника ОСББ "ЦЕНТР" надійшла відповідь на додаткові пояснення від 19.08.2024 та клопотання в порядку ст.48 ГПК України, у якому останній просить суд залучити до участі у справі № 916/1200/23 в якості співвідповідача Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради.

У судовому засіданні 27.11.2024 представник позивача підтримав клопотання про залучення співвідповідача, відповідач проти його задоволення не заперечував.

Ухвалою суду від 27.11.2024 клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Центр" про залучення співвідповідача задоволено, залучено Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, до участі у справі №916/1200/23 в якості співвідповідача, запропоновано Виконавчому комітету Білгород-Дністровської міської ради подати відзив на позов в порядку ст.165 ГПК України, надіславши його сторонам по справі з наданням суду відповідних доказів, роз`яснено Виконавчому комітету Білгород-Дністровської міської ради право заявити клопотання про здійснення розгляду справи спочатку.

Крім того, вказаною ухвалою відкладено підготовче засідання у справі №916/1200/23 на 11.12.2024 о 14:45.

11.12.2024 в судове засідання з`явився представник відповідачів. Представник позивача не зміг під`єднатися до відеоконференції з огляду на те, що в Білгород-Дністровському міськрайонному суді у зазначеному залі судових засідань відбувається розгляд кримінальної справи.

З урахуванням викладеного, протокольною ухвалою суд відклав підготовче засідання на "18" грудня 2024 р. о 10:30.

У судовому засіданні 18.12.2024, у яке з`явилися представники позивача та відповідачів, ще раз поставив на обговорення питання про призначення експертизи.

Враховуючи, що представники сторін зазначили про недоцільність її призначення, протокольною ухвалою від 18.12.2024 суд закрив підготовче провадження у справі, та призначив справу до розгляду по суті на "15" січня 2025 р. о 12:00.

У судове засідання 15.01.2025 з`явилися представники позивача та відповідачів.

Протокольною ухвалою від 15.01.2025 суд оголосив перерву в судовому засіданні до "27" січня 2025 р. о 15:30.

У судове засідання 27.01.2025 з`явилися представники позивача та відповідачів.

У судовому засіданні 27.01.2025 судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Центр".

27.09.2005 було створено ОСББ "Центр", що розташоване в місті Білгород-Дністровському по вул. Незалежності (Калініна) 10, яке в подальшому зареєстроване рішенням виконавчого комітету міської ради №691 від 18.10.2005.

Рішенням виконавчого комітету №806 від 08.12.2005 вирішено передати в постійне користування та на баланс ОСББ "Центр" приміщення загальною площею 8 489,6 кв.м по вул. Незалежності Калініна) 10 та 10 Б. В цю площу входять перший та другий поверхи нежитлових приміщень.

Надалі пунктом 1.2 рішення №1025-IV від 04.11.2005 "Про погодження передачі у приватну власність об`єднання співвласників багатоквартирних будинків земельних ділянок на території міста Білгород-Дністровського для обслуговування багатоквартирних житлових будинків" погоджено передачу у приватну власність об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків земельних ділянок на території міста Білгород-Дністровського обслуговування багатоквартирного будинку №10 по вул. Незалежності (Калініна) ОСББ "Центр".

Водночас, як встановлено позивачем з відповіді за №02/15-33-542/478 та відповіді від 19.06.2017 за №02/62-81/86 на громадський запит від 14.06.2017 за №14/06 від виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, що згідно переліку основних засобів, нежитлові приміщення першого та другого поверху, які розташовані за адресою: місто Білгород-Дністровський вулиця Калініна (Незалежності) №10, належать на праві власності територіальній громаді міста Білгород-Дністровський в особі міської ради, свідоцтво на право власності від 03.08.2006 на підставі рішення виконкому Білгород-Дністровської міської ради №449 від 27.06.2006, та згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.06.2018 на вбудовано - прибудовані нежитлові приміщення у житловому будинку, «А», загальною площею 430,5 кв. м. за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності 10 б, власник Білгород-Дністровська міська рада.

Позивач, посилаючись на п. 2 ст. 10 "Про приватизацію державного житлового фонду", ч. 1 ст. 5 "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", зазначає, що допоміжні приміщення є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку.

На підтвердження належності вказаних приміщень до допоміжних позивач посилається на робочий проект інв. №68060, відповідно до якого в зазначених нежитлових приміщеннях цокольного та першого поверху проходять внутрішньо будинкові інженерні мережі тепло - і водопостачання та водовідведення необхідні для функціонування житлового будинку, а також на експертний висновок №09/2016 будівельно-технічного експертного дослідження від 26.12.2016, у якому експертом було встановлено, що дійсно в приміщеннях напівпідвального поверху житлового будинку №10-Б та в приміщеннях 1-го поверху житлового будинку №10 мається технічне обладнання (комунікації), необхідне для обслуговування та забезпечення будинків №10, №10-Б, розташованих по вул. Незалежності (Калініна) в м. Білгород-Дністровський Одеської області. Приміщення в будинку 10 є цокольним поверхом, а в будинку 10-б-полупідвалом. Всі ці приміщення є допоміжними.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 по справі №22/420-06-12047А, де предметом спору теж були вищевказані приміщення в будинку №10 по вул. Незалежності (Калініна) в м.Білгород-Дністровському, встановлено той факт, що спірні приміщення є допоміжними та в них проходять загальнобудинкові мережі.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004 власники приміщень багатоквартирного будинку набувають права спільної сумісної власності на приміщення загального користування, в тому числі допоміжні приміщення, інженерні загальнобудинкові мережі, опорні конструкції.

Таким чином, позивач вважає, що вбудовано-прибудовані нежитлові примішення в будинках 10 та 10 Б є допоміжними приміщеннями та є спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, а не Білгород-Дністровської міської ради, та просить суд визнати рішення виконавчого комітету Міськради від 27.06.2006 №449 та пункти 89, 90 додатку до рішення міської ради від 20.01.2018 №517-VII недійсними; а також скасувати запис про державну реєстрацію права власності територіальної громади міста Білгород-Дністровський в особі міської ради на (вбудовано прибудовані) нежитлові приміщення багатоквартирного будинку на вул. Незалежності (Калініна), 10 приміщення першого поверху з № 1 до № 41, з № 1 до № V, нежитлові приміщення другого поверху з №42 до № 77, з № VI до № X частка 1/1; вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення в житловому будинку, А на вул. Незалежності (Калініна), 10-Б загальною площею 430,5 м2 частка 1.

При цьому, позивач зазначає, що ним не порушено строки позовної давності з огляду на те, що позивач отримав відповідь Білгород-Дністровської ради за №02/62-81/86 з копією свідоцтва про реєстрацію права власності за рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради №449 від 27.06.2006 лише 19.06.2017, тобто, до введення карантину строк позовної давності не сплинув. При цьому, після введення карантину в Україні процесуальні строки були продовжені.

Позивач також зауважує, що у зв`язку з тим, що Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13 березня 2007 року по справі №22/420-06-12047 було встановлено, що всі приміщення, які були передані на баланс ОСББ «Центр» рішенням виконавчого комітету №806 від 08.12.2005, є допоміжними, то строк позовної давності неможливо застосувати.

3.2. Доводи Білгород-Дністровської міської ради.

Відповідач заперечує проти задоволення позову в повному обсязі та зазначає, що територіальна громада в особі Білгород-Дністровської міської ради є власником вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень в житловому будинку по вул. Незалежності, 10 в м. Білгород-Дністровський. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1889027351103. Технічний опис майна: нежитлові приміщення першого поверху з № 1 по № 41, з № І по № V, нежитлові приміщення другого поверху з № 42 по № 77, з № VI по № X. Загальна площа 1184,8 кв.м. Розмір частки спільної власності 866/1000. Право власності зареєстровано 03.08.2006 року. Право власності зареєстроване в ЄДР 01.08.2019. Документи подані для державної реєстрації: рішення Білгород-Дністровської міської ради №517-VII від 20.03.2018 року; свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ №753232 від 03.08.2006; видавник: виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради; рішення Білгород-Дністровської міської ради №1175-VIIІ від 05.04.2024.

20.02.2006 року виготовлено Технічний паспорт на вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення в житловому будинку по вул. Незалежності, (Калініна) 10.

Крім того, територіальна громада в особі Білгород-Дністровської міської ради є власником вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень в житловому будинку А1 по вул. Незалежності, 10б в м. Білгород-Дністровський. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1586730951103. Загальна площа 430,5 кв.м. Право власності зареєстроване в ЄДРРП 22.06.2018. Документи, подані для державної реєстрації: лист ФДМ України, серія та номер 15-09- 02104 від 06.05.2021; рішення Білгород-Дністровської міської ради №517-VII від 20.03.2018.

19.01.2018 виготовлено Технічний паспорт на літ «А1» вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення у житловому будинку по вул. Незалежності, 10б в м. Білгород-Дністровський.

Твердження позивача про те, що рішенням суду по справі №22/420-06-12047А встановлено факт того, що спірні приміщення є допоміжними, не відповідають дійсності. Навпаки, Одеським апеляційним господарським судом при розгляді справи №22/420-06-12047А за апеляційною скаргою виконавчого комітету Білгород-дністровської міської ради та ОСББ "Центр" встановлено, що згідно з директивою Міністра оборони України житловий фонд військових містечок з об`єктами соціальної інфраструктури розташованих у м. Білгород - Дністровському по вул. Калініна 10 та 10-б були передані в комунальну власність.

На підставі вказаних рішень, пунктом 1.4 рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради №806 від 08.12.2005 затверджено передачу комунального майна на баланс ОСББ "Центр" приміщення загальною площею 8 489,6 кв.м., і в тому числі всі нежитлові приміщення по вул. Незалежності(Калініна)10 в м.Білгород-Дністровському.

Рішенням Білгород-Дністровської міської ради №897-IV від 29.09.2005 перелік об`єктів комунальної власності доповнено нежитловими приміщеннями І та ІІ поверху по вул. Калініна(зараз Незалежності) 10 в м. Білгород-Дністровському, тобто, ще до винесення рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради №691 від 18.10.2005 про реєстрацію створеного ОСББ "Центр", що розташоване в місті Білгород-Дністровському по вул. Незалежності (Калініна) 10.

Посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України №4-pп/2004 від 02.03.2004 є недоречним, оскільки в рішенні вказано, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Однак, в пункті 89-90 рішення Білгород-Дністровської міської ради №517- VII від 20.03.2018 вказано, що об`єктом комунальної власності є "нежитлові приміщення" літера А Nє: 1-24, 26-33, 36-41, 43-51,54-58, 61, 62, 64, 66-75, 77, I, VII по вул. Незалежності 10 та "вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення" по вул. Незалежності 10-б в місті Білгород-Дністровському. Тобто, ці приміщення не є "допоміжними".

При цьому, як зазначає відповідач, вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення по вул. Незалежності (до перейменування Калініна), 10 та 10б мають окремі виходи на вулицю, деякі з них прибудовані до будинку та використовуються вони як офісні приміщення, які є об`єктами орендних відносин та не відносяться до житлового фонду.

На підтвердження вказаних доводів свідчать матеріали інвентаризаційної справи, а саме поверхові плани будинку виготовлені БТІ 25.02.1990, з яких вбачається, що приміщення першого та другого поверху ще з 1990 років не відносилось до житлового фонду. При цьому нумерація квартир починається з третього поверху, що вбачається з експлікації третього поверху із зазначення номеру квартири 1.

Крім того, в Робочому проекті 9 поверхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями альбом №2 Міністерства оборони 1989 року міститься інформація про приміщення управління торгівлі.

Зокрема в розділі 8 п. 1 вказано, що «Житловий будинок прийнятий по тип. проекту 101 серії з облаштуванням в цокольному и 1 поверхах вбудованих приміщень Управління торгівлі».

Міською радою також надавались до матеріалів справи договори оренди спірного нерухомого майна, що свідчить про те, що ці приміщення є об`єктами оренди та використовуються для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Відповідач також зазначає, що спірні приміщення не призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку та не використовуються як сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення.

Таким чином, відповідач стверджує, що спірні приміщення першого поверху з № 1 до № 41, з № 1 до №V, нежитлові приміщення другого поверху з № 42 до № 77, з № VI до № X вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення в житловому будинку, А на вул. Незалежності (Калініна), 10-Б від самого початку не відносилися до допоміжних приміщень, оскільки будувалися як такі, використання яких мало інше призначення офісні кабінети, службові, торгові приміщення тощо, залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

При цьому, відповідач звертає увагу на те, що висновок експерта №09/2016 від 26.12.2016 підлягає відхиленню як такий, що зроблений не в рамках цієї судової справи, замовлений зацікавленою стороною ОСББ «Центр», викладений іноземною мовою, та такий, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Так, Білгород-Дністровська міська рада підтверджує той факт, що експерт Мазурова І.С. фактично не приходила в приміщення комунальної власності та не досліджувала їх на предмет визначення природи їх призначення. Також відповідач вважає, що експерт досліджував приміщення, які не є предметом спору, адже в його висновку йдеться про приміщення полупідвального поверху № I, № II, № III, № XIX, № XXI, № XXVII, № XXIX та першого поверху №1, №10, №15, №20, №24, №30, №31,№ 33, №36, про приміщення 2-го поверху взагалі відсутня інформація. Фото, які містяться в матеріалах висновку, не відповідають фактичній візуалізації приміщень комунальної власності, оскільки там розташовані магазини, офіси та службові кабінети управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради.

Також відповідач зазначає, що вхід до спірних приміщень з вул. Незалежності (тильної сторони будинку), а до житлового будинку зовсім з іншої, де розташовані входи в під`їзди. Експерт, роблячи висновок про визначення статусу допоміжних приміщень, виходив із самого поняття допоміжних приміщень, при цьому, не досліджував, в якості чого вони використовуються - як колясочні, кладові або як кабінети, офіси чи магазини.

Відповідач також зазначає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту скасування запису про державну реєстрацію права власності територіальної громади міста Білгород-Дністровський в особі міської ради на (вбудовано прибудовані) нежитлові приміщення, адже з 16.01.2020 законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

Більш того, позивачем не ставиться вимога про одночасне визнання, зміну чи припинення цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Отже, в цій справі без вирішення питання про визнання, зміну або припинення права власності на спірне майно рішення суду жодним чином не забезпечить ефективний судовий захист позивача.

Питання правомірності винесення рішення щодо оформлення права власності досліджувалось Білгород-Дністровським міськрайонним судом під час розгляду справи №495/4785/17, за результатом розгляду якої судом винесено рішення від 31.07.2018, яким у задоволенні позовних вимог ОСББ «Центр» відмовлено.

Судом зазначено, що рішення виконавчого комітету №449 від 27.06.2006 "Про оформлення права власності на вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення в житловому будинку по вул. Калініна № 10 в м. Білгороді-Дністровському", а згодом і видане свідоцтво про право власності та проведена реєстрація права власності на вказані приміщення, винесені правомірно, без порушень вимог чинного законодавства. Судом першої інстанцією встановлено та перевірено судом апеляційної інстанцією, що відповідно до правовстановлюючих документів, спірні приміщення є саме нежитловими.

Крім того, відповідач просить суд застосувати строки позовної давності з огляду наступне:

- позивач дізнався про спірне рішення з відповіді Білгород-Дністровської ради №02/15-33-542/478 від 15.02.2017, тобто, строк на оскарження рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 449 від 27.06.2006 сплинув 15.02.2020;

- відповідно до листа Білгород-Дністровської міської ради №02/15-19-7300/79 від 15.01.2019 голові ОСББ Центр Слободенюк С.Ф. було направлено копію рішення Білгород-Дністровської міської ради № 517-VII від 20.03.2018, тобто, загальний строк позовної давності на оскарження рішення № 517-VII від 20.03.2018 сплинув ще в січні 2022 року;

- про виникнення права комунальної власності на майно по вул. Калініна,10 та 10-б за територіальною громадою міста Білгород-Дністровського в особі міста Білгород-Дністровського, ОСББ «Центр» відомо ще з 2007 року при розгляді справи № 22/420-06-12047А Одеським апеляційним господарським судом;

- у Постанові від 16.12.2021 по справі № 495/8941/21 судом надано оцінку цим доказам та достеменно встановлено, що спірні приміщення не відносяться до допоміжних.

На думку відповідача ці рішення є доказом того, що позивач був обізнаний про рішення міської ради і рішення виконавчого комітету більше 3 років тому, однак, звернувся до належного суду лише у 2023 році, тобто, з пропуском строку позовної давності.

3.3. Доводи Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради.

Відповідач-2 підтримав правову позицію відповідача-1 у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСББ "Центр".

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

Позивач надав суду копію постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 у справі №22/420-06-12047А, якою встановлено, що згідно із директивою Міністра оборони України житловий фонд військових містечок з об`єктами соціальної інфраструктури, розташованих в м. Білгород-Дністровському, було передано в комунальну власність (т.1 а.с.32-35).

18.08.2005 виконавчий комітет Міськради прийняв рішення № 521 "Про внесення на затвердження міської ради актів прийому-передачі до комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровського житлового фонду військових містечок № 47, 60, 75 з об`єктами соціальної інфраструктури, інженерною технікою та майном", яким схвалено акти приймання-передачі до комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровського житлового фонду військових містечок №47, 60, 75 з об`єктами соціальної інфраструктури, інженерною технікою та майном (т.1 а.с.107-110).

Згідно із описом № 4 технічної документації на казармено-житловий фонд, комунальні споруди, обладнання та земельні ділянки військового містечка № 60, що передається до комунальної власності територіальної громади міста Білгород-Дністровського, зокрема передано технічні паспорти, виготовлені Білгород-Дністровським МБТІ, на житлові будинки: вул. Калініна, 10, 10-б.

29.09.2005 виконавчий комітет Міськради прийняв рішення № 897-IV, яким доповнив додаток до рішення Міськради від 05.06.2001 №608-ХХІІІ, зокрема нежитловими приміщеннями І та ІІ поверху будівлі, розташованої на вул. Калініна, 10 (т.1 а.с.111).

29.09.2005 Міськрада прийняла рішення №907-ІV "Про затвердження актів прийому-передачі до комунальної власності територіальної громади м.Білгород-Дністровського житлового фонду військових містечок №47, 60, 75 з об`єктами соціальної інфраструктури, інженерною технікою та майном".

18.10.2005 виконавчий комітет Міськради прийняв рішення №691 про реєстрацію ОСББ "Центр" та про передачу житлового комплексу, розташованого за адресою: вул. Калініна, 10, ОСББ "Центр" (т.1 а.с.16).

04.11.2005 виконавчий комітет Міськради прийняв рішення № 1025-IV про погодження передачі в приватну власність земельних ділянок в місті Білгород-Дністровський, для обслуговування багатоквартирних жилих будинків, зокрема, ОСББ "Центр" (вул. Калініна, 10) (т.1 а.с.26).

08.12.2005 виконавчий комітет Міськради прийняв рішення № 806, яким затвердив передачу комунального майна на баланс комунальних підприємства, серед яких зазначено ОСББ "Центр", загальною площею 8489,6 м2 згідно з додатком № 4 (т.1 а.с.21-22).

Згідно із додатком № 4 до рішення від 08.12.2005 № 806 до переліку комунального майна, що передається на баланс ОСББ "Центр", зокрема входить будинок на вул. Калініна, 10-А (кількість квартир 64, загальною площею 4827 м2), будинок на вул. Калініна, 10Б (кількість квартир 36, загальною площею 2724 м2), перший поверх нежитлових приміщень по вул. Калініна 10, 10-Б (загальною площею 938,6 м2).

26.01.2006 виконавчий комітет Міськради прийняв рішення № 1065-IV, яким надав згоду ОСББ "Центр" на використання нежитлових приміщень перших поверхів (цокольні, технічні), розташованих за адресою: вул. Калініна, 10, 10-Б, загальною площею 938,6 м2, з яких 689,6 м.кв. можливо використовувати як орендні приміщення (329,2 кв.м. при ставці 1 грн в рік для Пенсійного Фонду м.Білгород-Дністровського); дозволив ОСББ "Центр" укладати договори оренди на нежитлові приміщення перших поверхів, розташованих за адресою: вул. Калініна, 10, 10-Б (т.1 а.с.25).

27.06.2006 виконавчий комітет Міськради прийняв рішення № 449, яким вирішено оформити право власності територіальної громади міста Білгород-Дністровського в особі Міськради на вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення в житловому будинку на вул. Калініна, 10 в м.Білгород-Дністровському; доручено начальнику Комунального підприємства "Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації" видати свідоцтво про право власності територіальній громаді міста Білгород-Дністровського в особі Міськради на вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення в житловому будинку на вул. Калініна, 10 в м. Білгород-Дністровському у складі: нежитлові приміщення першого поверху з № 1 до № 41, з № 1 до № Y, нежитлові приміщення другого поверху з № 42 до № 77, з № YI до № X (т.1 а.с.19).

03.08.2006 виконавчий комітет Міськради видав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яким посвідчено, що на підставі рішення виконавчого комітету Міськради від 27.06.2006 № 449 територіальній громаді міста Білгород-Дністровського в особі Міськради на праві комунальної власності належать нежитлові приміщення першого поверху з № 1 до № 41, з № 1 до № V, нежитлові приміщення другого поверху з № 42 до № 77, з № VI до № X, розташовані за адресою: Одеська обл., м.Білгород-Дністровський, вул. Калініна, 10 (т.1 а.с.19 зі звороту).

Рішенням загальних зборів співвласників ОСББ "Центр", оформлених протоколом від 12.02.2010 № 5 (т.1 а.с.23-24), прийнято на баланс та в постійне користування майна, переданого ОСББ "Центр" виконавчим комітетом Міськради на підставі рішення від 08.12.2005 № 806.

10.12.2015 Комунальним підприємством "Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації" виготовлено технічний паспорт на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок № 10 по вул. Калініна у місті Білгород-Дністровський, згідно із яким кількість квартир: 64, кількість житлових кімнат: 168, кількість поверхів: 10, площа забудови: 765,75 м2, загальна площа: 4827,00 м2, житлова площа 2243,7 м2, площа нежитлових приміщень: 1580,3 м2 (т.1 а.с.37-43).

Матеріали справи містять робочий проект на 9-поверховий 64 кв. житловий будинок з вбудованими приміщеннями від 1989 року (т.1 а.с.47-51).

Відповідно до представленого висновку судового експерта Мазурової І.С. від 26.12.2016 приміщення напівпідвалу житлового будинку № 10-Б, а саме № 1, № III, № XIX, № ХХІ, № ХХVІІ, № ХХІХ та приміщення 1-го поверху житлового будинку № 10, а саме №1, №10, № 15, № 20, № 24, № 30, № 31, № 33, № 36, розташовані на вул. Незалежності (Калініна) у м. Білгород-Дністровському, Одеської області є допоміжними приміщеннями зазначених будинків (т.1 а.с.52-59). Вказаний висновок складений на російській мові.

У відповіді Білгород-Дністровської ради на звернення ОСББ "Центр" №02/15-33-542/478 від 15.02.2017 останній зазначив, що відповідно до технічного паспорту на будинок вул. Незалежності, 10, спірні приміщення не є приміщеннями загального користування та належать на праві власності територіальній громаді (т.1 а.с.44-45).

20.03.2018 Міськрада прийняла рішення № 517-VII, яким було затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровського (згідно з додатком). За змістом додатку до зазначеного рішення до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Білгород-Дністровського входять нежитлові приміщення (літ. "А" приміщення 1-24, 26-33, 36-41, 43-51, 54-58, 61, 62, 64, 66-75, 77, I, VIII) на вул.Незалежності, 10 (пункт 89); вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення на вул. Незалежності, 10-Б (пункт 90) (т.1 а.с.27-30).

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.06.2018 вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення в житловому будинку № 10-Б на вул. Незалежності (Калініна) у м. Білгород-Дністровський перебувають у комунальній власності. Підставою виникнення права власності зазначено: лист Фонду державного майна України, виданий 06.05.2014 серія та номер: 15-09-02104, видавник Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області; рішення органу місцевого самоврядування, виданий 20.03.2018 серія та номер: 517-VII, видавник: Міськрада (т.1 а.с.20).

15.01.2019 Міськрада надала відповідь на запит ОСББ "Центр" (від 21.12.2018 №02/15-19-7300), до якого додано копію рішення від 20.03.2018 № 517-VII (т.1 а.с.31).

Позивачем також надані суду рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.07.2018 у справі №495/4785/17, яким у задоволенні позовних вимог ОСББ «Центр» відмовлено; рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.06.2021 у справі №495/8941/19 та постанову Одеського апеляційного суду від 16.12.2021, якою залишено в силі рішення суду першої інстанції (т.1 а.с.79-106).

Відповідачем також надано суду робочий проект №9, а також матеріали інвентаризаційної справи, а саме, експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку за адресою: вул.Калініна, 10 (т.2 а.с.20-23), з яких вбачається наступне: поверховий план першого поверху визначає площу кожного з приміщень та їх конфігурацію, а експлікація вказує на призначення приміщень, зокрема: 1 поверх, 1прим. коридор площею 36,4 кв.м.; 2 кабінет, площею 14,8 кв.м.; 3 кабінет площею 22,8 кв.м.; 4 кабінет площею 14,9 кв.м.; 5 кабінет площею 14,5 кв.м.; 6 - кабінет площею 14,6 кв.м.; 7 - кабінет площею 14,7 кв.м.; 8 - санвузол площею 5,0 кв.м.; 9 коридор площею 6,3 кв.м.; 10- вестибюль площею 16,2 кв.м.; 11- вестибюль площею 15,2 кв.м.; 12 - вестибюль площею 10,6 кв.м. тощо до 38 приміщень всі з яких є кабінетами або туалетами, або торговими приміщеннями.

Поверховий план другого поверху так само визначає площу кожного з приміщень та їх конфігурацію, а експлікація вказує на призначення приміщень, зокрема: 2 поверх, 42 прим. кабінет площею 14,7 кв.м.; 43 кабінет площею 22,4 кв.м.; 44 кабінет площею 14,7 кв.м.; 45 кабінет площею 14,4 кв.м.; 46 кабінет, площею 14,8 кв.м.; 47 кабінет, площею 14,8 кв.м. тощо до 77 приміщень коридор 28,4 кв.м. всі з яких є кабінетами або службовими приміщеннями, або санвузлами.

Як вбачається з поверхового плану третього поверху, на останньому розміщені житлові приміщення.

Крім того, в Робочому проекті 9 поверхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями альбом №2 Міністерства оборони 1989 року міститься інформація про приміщення управління торгівлі. Зокрема, в розділі 8 п. 1 вказано, що «Житловий будинок прийнятий по тип. проекту 101 серії з облаштуванням в цокольному и 1 поверхах вбудованих приміщень Управління торгівлі».

Відповідачем також надано суду інформаційну довідку станом на 11.11.2024 №403155195 (т.5 а.с.8-10), з якої вбачається, що територіальна громада в особі Білгород-Дністровської міської ради є власником вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень в житловому будинку по вул. Незалежності, 10 в м. Білгород-Дністровський. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1889027351103. Загальна площа 1184,8 кв.м. Розмір частки спільної власності 866/1000. Право власності зареєстроване в ЄДР 01.08.2019 року. Документи, подані для державної реєстрації: рішення Білгород-Дністровської міської ради №517-VII від 20.03.2018 року; свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ №753232 від 03.08.2006 року, видавник: виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради; рішення Білгород-Дністровської міської ради №1175-VIIІ від 05.04.2024 року.

Згідно з інформаційної довідки станом на 11.11.2024 № 403152829 (т.5 а.с.11-12) територіальна громада в особі Білгород-Дністровської міської ради є власником вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень в житловому будинку А1 по вул. Незалежності, 10б в м. Білгород-Дністровський. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1586730951103. Загальна площа 430,5 кв.м. Право власності зареєстроване в ЄДРРП 22.06.2018. Документи, подані для державної реєстрації: лист ФДМ України, серія та номер 15-09-02104 від 06.05.2021; рішення Білгород-Дністровської міської ради №517-VII від 20.03.2018.

20.02.2006 було виготовлено Технічний паспорт на вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення в житловому будинку по вул. Незалежності, (Калініна) 10 (т.5 а.с.14-23), з експлікацій до якого вбачається, що на першому поверсі розташовані приміщення: коридор, вестибюль, кабінети, санвузли, торгівельні, службове та підсобні приміщення, приймання та видача хімчистки, склад та торгівельний зал, сходинки та ліфти; на другому поверсі кабінети, службові приміщення, каса, вестибюлі, санвузли, коридори, сходинки та ліфти.

07.08.2006 міська рада отримала Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 11457049 (т.5 а.с.26).

19.01.2018 було виготовлено Технічний паспорт на громадський будинок, а саме, на літ. «А1» вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення у житловому будинку по вул. Незалежності, №10б в м.Білгород-Дністровський (т.5 а.с.30-35), з якого вбачається розташування у житловому будинку наступних приміщень: коридори, кабінети, тамбур, туалети, серверна, підсобні приміщення, архів.

5. Позиція суду.

5.1. Щодо способу захисту.

Як було встановлено судом, позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Центр" до відповідача-1 націлені на визнання недійсними пунктів 89, 90 додатку до рішення міської ради від 20.01.2018 №517-VII; до відповідача-2 на визнання недійсним рішення виконавчого комітету Міськради від 27.06.2006 №449.

Як вже було зазначено раніше, рішення виконавчого комітету Міськради №449 від 27.06.2006 вже було предметом розгляду справи №495/8941/19, за наслідком розгляду якої Білгород-Дністровським міськрайонним судом було винесено рішення від 15.06.2021, залишене в силі Постановою Одеського апеляційного суду від 16.12.2021.

Водночас, суд враховує, що Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради не був стороною у справі №495/8941/19, з огляду на що суд розглядає позовні вимоги, заявлені до останнього в межах цієї справи.

Суд також звертає увагу на те, що у межах справи №495/4785/17 позовними вимогами ОСББ "Центр" були вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської міської ради №897 в частині п.1 від 27.09.2005 та рішення виконавчого комітету №449 від 27.06.2006, а при розгляді справи №495/8941/19 позовні вимоги про визнання нежитлових приміщень власністю співвласників багатоквартирного будинку та скасування державної реєстрації права власності територіальної громади м. Білгород-Дністровський в особі міської ради на вказані приміщення (ОСББ "Центр" виступав у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору) (т.1 а.с.79-106).

При цьому, як вказав Верховний Суд, направляючи справу №916/1200/23 на новий розгляд, суди попередніх інстанцій не врахували особливого правового статусу спірного майна та дійшли помилкового висновку про те, що заявлені позовні вимоги не є ефективним способом захисту, оскільки не призведуть до відновлення володіння мешканців багатоквартирного будинку зазначеним майном.

За таких обставин, суд доходить висновку про належність обраного позивачем способу захисту стосовно визнання рішення виконавчого комітету Міськради від 27.06.2006 №449 та пунктів 89, 90 додатку до рішення міської ради від 20.01.2018 №517-VII недійсними.

Стосовно позовної вимоги ОСББ "Центр" про скасування запису про державну реєстрацію права власності територіальної громади міста Білгород-Дністровський в особі міської ради на (вбудовано прибудовані) нежитлові приміщення багатоквартирного будинку на вул. Незалежності (Калініна), 10 приміщення першого поверху з № 1 до № 41, з № 1 до № V, нежитлові приміщення другого поверху з №42 до № 77, з № VI до № X частка 1/1; вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення в житловому будинку, А на вул. Незалежності (Калініна), 10-Б загальною площею 430,5 м2 частка 1, суд зазначає, що відповідна вимога фактично є похідною від позовних вимог визнання недійсними пунктів 89, 90 додатку до рішення міської ради від 20.01.2018 №517-VII та визнання недійсним рішення виконавчого комітету Міськради від 27.06.2006 №449, та вказує наступне.

Стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» була хронологічно викладена в різних редакціях.

Так, редакція Закону до 15.01.2020 передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як: скасування записів про проведену державну реєстрацію прав; скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

У подальшому, в редакції з 16.01.2020 по 25.07.2022, на відміну від частини другої статті 26 Закону № 1952-IV у попередній редакції, ця редакція встановлювала такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; скасування державної реєстрації прав.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Належність відповідних способів захисту до ефективних мало відображення у сталій судовій практиці.

Так, Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок КЦС ВС щодо застосування статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», визначивши, що задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами). Скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, на яке було звернено стягнення за договором іпотеки, є належним способом захисту прав іпотекодавця за умови, якщо таке майно не було відчужене на користь третіх осіб. Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

При цьому, за загальним правилом, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, державний реєстратор повинен керуватися положеннями Закону № 1952-IV, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення.

Абзацом першим частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у чинній нині редакції) встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

Абзацом другим частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (у чинній редакції) передбачено, що якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав.

Чинна редакція абзацу другого частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV встановлює, що у разі якщо в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

Чинне положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV також містить пряму вказівку на те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Таким чином, порядок дій державного реєстратора у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення врегульований абзацами другим і третім частини третьої статті 26 Закону №1952-IV.

Отже, якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача було порушено та підлягає поновленню, державний реєстратор повинен одночасно з державною реєстрацією припинення права власності відповідача на відповідне нерухоме майно провести державну реєстрацію набуття права власності на спірне нерухоме майно за позивачем.

При цьому, в силу положень абзацу першого частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV, відомості про право власності відповідача з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вилучаються. Задоволення позову є підставою для вчинення державним реєстратором нової реєстраційної дії - внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення.

З урахуванням викладеного вище, суд доходить висновку про те, що позивач, заявивши позовну вимогу про скасування запису про державну реєстрацію права власності територіальної громади міста Білгород-Дністровський в особі міської ради на (вбудовано прибудовані) нежитлові приміщення багатоквартирного будинку на вул. Незалежності (Калініна), 10 приміщення першого поверху з № 1 до № 41, з № 1 до № V, нежитлові приміщення другого поверху з №42 до № 77, з № VI до № X частка 1/1; вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення в житловому будинку, А на вул. Незалежності (Калініна), 10-Б загальною площею 430,5 м2 частка 1, обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в позові в цій частині.

Крім того, суд доходить висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог в цілому також з підстав, наведених нижче.

5.2. Щодо належності спірних приміщень до допоміжних або до нежитлових.

Як встановлено судом, предметом позову в цій справі є вимоги ОСББ "Центр" до Білгород-Дністровської міської ради (далі Міськрада) та Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Міськради від 27.06.2006 №449 та пунктів 89, 90 додатку до рішення міської ради від 20.01.2018 №517-VII, а також скасування запису про державну реєстрацію права власності територіальної громади міста Білгород-Дністровський в особі міської ради на (вбудовано прибудовані) нежитлові приміщення багатоквартирного будинку на вул. Незалежності (Калініна), 10 приміщення першого поверху з № 1 до № 41, з № 1 до № V, нежитлові приміщення другого поверху з №42 до № 77, з № VI до № X частка 1/1; вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення в житловому будинку, А на вул. Незалежності (Калініна), 10-Б загальною площею 430,5 м2 частка 1.

Позов заявлений з підстав того, що вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення є допоміжними приміщеннями та являються спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, а не комунальною власністю.

Згідно з частиною 2 статті 382 ЦК України, зокрема, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території.

Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 зазначеного Закону наведено у рішенні Конституційного Суду від 02.03.2004 № 4-рп/2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду від 09.11.2011 № 14-рп/2011.

Так, у рішенні Конституційного Суду України у справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02.03.2004 № 4-рп/2004 зазначено, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що предметом доказування у цій справі, про що також зазначив Верховний Суд, є належність вказаних приміщень до допоміжних або до нежитлових.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (у редакції, чинній на час ухвалення оспорюваного рішення Міськради) нежиле приміщення це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №915/1096/18).

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 914/554/19 зазначено, що особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій. Зазначене виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об`єкт цивільних прав.

Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, судом у судових засіданнях ставилося на обговорення питання щодо призначення судової будівельно-технічної експертизи, зокрема, у судовому засіданні 16.10.2024 було запропоновано сторонам надати питання, які можуть бути поставлені експерту у випадку призначення відповідної експертизи, а також сформулювати свої пропозиції щодо експертної установи для проведення відповідної експертизи.

Водночас, обидві сторони, зокрема і під час вирішення питання щодо закриття підготовчого провадження, зазначили про відсутність необхідності у призначенні судової будівельно-технічної експертизи.

При цьому, 24.10.2024 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, у яких останній зазначив, що спірні приміщення є нежитловими приміщеннями комунальної власності, право на які зареєстровано в установленому законом порядку, та також зазначив про недоцільність проведення судової експертизи, натомість, у разі призначення останньої судом надав перелік питань експерту.

У свою чергу, позивач, до обов`язків якого фактично й належить доведення обставин, на які останній посилається у якості підстав для задоволення позовних вимог, зазначив, що матеріали справи дозволяють встановити факт належності вказаних приміщень до допоміжних та вважає недоцільним проведення у цій справі судової експертизи, що у свою чергу, на думку позивача, буде мати наслідком затягування розгляду справи.

За таких обставин, суд, керуючись ч.1 ст.86 ГПК України, розглядає справу за наявними у матеріалах справи доказами.

Як встановлено судом, для доведення належності приміщень до допоміжних позивач, посилається на експертний висновок №09/2016 будівельно-технічного експертного дослідження від 26.12.2016, у якому експертом було встановлено, що в приміщеннях напівпідвального поверху житлового будинку №10-Б та в приміщеннях 1-го поверху житлового будинку №10 мається технічне обладнання (комунікації), необхідне для обслуговування та забезпечення будинків №10, АДРЕСА_1 та вказані приміщення є допоміжними; а також на Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 по справі №22/420-06-12047А, де предметом спору були вищевказані приміщення в будинку №10 по вул. Незалежності (Калініна) в м.Білгород-Дністровському, якою, на думку позивача, встановлено той факт, що спірні приміщення є допоміжними та в них проходять загальнобудинкові мережі.

Крім того, позивач посилається на рішення виконавчого комітету №806 від 08.12.2005, яким вирішено передати в постійне користування та на баланс ОСББ "Центр" приміщення загальною площею 8 489,6 кв.м по вул. Незалежності Калініна) 10 та 10 Б (в цю площу входять перший та другий поверхи нежитлових приміщень) та рішення виконавчого комітету № 1065-IV від 26.01.2006, яким надано згоду ОСББ "Центр" на використання нежитлових приміщень перших поверхів (цокольні, технічні), розташованих за адресою: вул. Калініна, 10, 10-Б, загальною площею 938,6 м2; дозволено ОСББ "Центр" укладати договори оренди на нежитлові приміщення перших поверхів, розташованих за адресою: вул. Калініна, 10, 10-Б (т.1 а.с.25).

Щодо посилань позивача на висновок судового експерта Мазурової І.С. від 26.12.2016, суд зазначає, що останній не може бути використаний судом на підставі ст.98 ГПК України, оскільки відповідний висновок не наданий на замовлення учасника справи для використання саме у судовій справі, а також у ньому не зазначено, що експерт попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

При цьому, суд зауважує, що вказаний висновок судового експерта наданий на російській мові, та був виготовлений у 2016 році вочевидь не для розгляду справи №916/1200/23, а, навпаки, надавався суду в межах справи №495/8941/19. При цьому, судом у рішенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.06.2021 у справі №495/8941/19 вже було надано оцінку останньому та зазначено, що посилання позивача на проведене за його ініціативою експертне дослідження згідно висновку №09/2016 будівельно-технічного експертного дослідження від 26.12.2016, яким експертом було встановлено, що дійсно в приміщеннях напівпідвального поверху та в приміщеннях 1-го поверху житлового будинку мається технічне обладнання (комунікації), необхідні для обслуговування та забезпечення будинків, не є належним та допустимим доказом того, що дані приміщення є допоміжними, як наголошує позивач.

Крім того, суд зазначає, що відповідний висновок судового експерта не доводить, які саме приміщення були об`єктом експертного дослідження, при цьому, з доданих фотознімків неможливо встановити, яке майно знаходиться у вказаних приміщеннях, для яких цілей останнє використовується, а також неможливо встановити першочергово місцезнаходження вказаних приміщень.

Відтак, суд враховує висновок судового експерта Мазурової І.С. від 26.12.2016 не в порядку ст.98 ГПК України, а як письмовий доказ у порядку ст.91 ГПК України.

Водночас, надаючи оцінку його змісту, суд вказує, що встановлені у ньому обставини належності приміщень напівпідвалу житлового будинку № 10-Б, а саме № 1, №2, № III, № XIX, № ХХІ, № ХХVІІ, № ХХІХ та приміщень 1-го поверху житлового будинку № 10, а саме №1, №10, № 15, № 20, № 24, № 30, № 31, № 33, № 36 до допоміжних жодним чином не доводять протиправності оскаржуваних рішень відповідачів.

Дійсно, відповідно до робочого проекту №9 у вказаних приміщеннях розміщені коридори, підсобні приміщення, туалет тощо (т.5 а.с.20-23, 33-34).

Разом з тим, за допомогою належних та допустимих доказів позивачем не доведено, а висновок судового експерта не містить відомостей про те, що вказані приміщення є допоміжними не щодо нежитлових приміщень, які знаходяться у власності територіальної громади, а є допоміжними щодо усіх приміщень, які знаходяться у спільній власності співвласників багатоквартирного будинку.

Щодо Постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 по справі №22/420-06-12047А, якою, як вказано позивачем, встановлено той факт, що спірні приміщення є допоміжними та в них проходять загальнобудинкові мережі, суд зазначає наступне.

Як вбачається з вказаної Постанови, предметом розгляду справи №22/420-06-12047А не було встановлення та доведення факту належності відповідних приміщень до допоміжних, а судом виключно вирішувалося питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання частково недійсним п.1.4 рішення виконавчого комітету Міськради №806 від 08.12.2005.

При цьому, суд зауважує, що преюдиційність у процесуальному праві має вираження у вигляді обов`язку суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набутим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дає змогу уникнути ухвалення суперечливих судових фактів щодо того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу й засобів. Преюдиційного значення набувають лише встановлені судовим рішенням факти, а не правові висновки суду та/або результат розгляду конкретної справи.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, преюдиційний характер надається встановленим судом фактам, чого у даному випадку судом апеляційної інстанції встановлено не було. При цьому, оцінка іншим судом обставин справи та викладення ним позицій сторін у судовому рішенні не може розглядатися судом у якості преюдиційної обставини.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про те, що Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 по справі №22/420-06-12047А не встановлює преюдиційних фактів у розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України, з огляду на що посилання позивача на наявність у відповідній Постанові інформації стосовно того, що в зазначених нежитлових приміщеннях проходять внутрішньобудинкові інженерні мережі тепло - і водопостачання та водовідведення необхідні для функціонування житлового будинку, без доступу до яких його експлуатація неможлива, суд не враховує.

Щодо посилань позивача на рішення виконавчого комітету №806 від 08.12.2005 та рішення виконавчого комітету №1065-IV від 26.01.2006, суд зазначає, що відповідні рішення свідчать виключно про те, що Білгород-Дністровська міська рада як власник вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень в житловому будинку розпорядилася відповідним майном шляхом прийняття рішень щодо передачі останніх в користування та на баланс ОСББ "Центр", а також шляхом надання згоди ОСББ "Центр" на використання нежитлових та дозволу ОСББ "Центр" укладати договори оренди на нежитлові приміщення перших поверхів (т.1 а.с.25). Вказані обставини жодним чином не підтверджують наявність у власників приміщень багатоквартирного будинку права спільної сумісної власності на вказані приміщення.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що рішенням виконавчого комітету Міськради № 1065-IV від 26.01.2006 надано згоду ОСББ "Центр" на використання нежитлових приміщень перших поверхів (цокольні, технічні), розташованих за адресою: вул. Калініна, 10, 10-Б, загальною площею 938,6 м2, з яких 689,6 м.кв. можливо використовувати як орендні приміщення (329,2 кв.м. при ставці 1 грн в рік для Пенсійного Фонду м.Білгород-Дністровського) та дозволено ОСББ "Центр" укладати договори оренди на нежитлові приміщення перших поверхів, розташованих за адресою: вул. Калініна, 10, 10-Б (т.1 а.с.25).

При цьому, як вже було зазначено вище, нежиле приміщення у розумінні ст.1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, на відміну від допоміжного приміщення, яке не є окремим об`єктом цивільних прав, про що зазначено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 914/554/19.

Відтак, прийняття рішення виконавчого комітету Міськради № 1065-IV від 26.01.2006 щодо вказаних приміщень як щодо об`єктів цивільно-правових відносин, також свідчить про віднесення спірних приміщень саме до нежитлових.

Як вже було встановлено судом, відповідачем надані суду Технічний паспорт на вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення в житловому будинку по вул. Незалежності, (Калініна) 10 від 20.02.2006 (т.5 а.с.14-23), з експлікацій до якого вбачається, що на першому поверсі розташовані приміщення: коридор, вестибюль, кабінети, санвузли, торгівельні, службове та підсобні приміщення, приймання та видача хімчистки, склад та торгівельний зал, сходинки та ліфти; на другому поверсі кабінети, службові приміщення, каса, вестибюлі, санвузли, коридори, сходинки та ліфти; а також Технічний паспорт на громадський будинок, а саме, на літ. «А1» вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення у житловому будинку по вул. Незалежності, №10б в м.Білгород-Дністровський від 19.01.2018 (т.5 а.с.30-35), з якого вбачається розташування у житловому будинку наступних приміщень: коридори, кабінети, тамбур, туалети, серверна, підсобні приміщення, архів.

При цьому, стосовно того, що у вказаних технічних паспортах у графі "площа приміщень" зазначено як основну площу, так і допоміжну площу приміщень, суд зазначає, що Типова форма Технічного паспорту на громадський будинок, яка була затверджена Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна на момент виготовлення відповідних технічних паспортів, містить розмежування загальної площі приміщень саме на основні та допоміжні, з огляду на що вказівки на наявність допоміжних площ у цьому випадку слід розглядати саме у контексті дотримання вимог Інструкції при проведенні технічної інвентаризації, а не в контексті Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та рішення Конституційного Суду від 02.03.2004 № 4-рп/2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду від 09.11.2011 № 14-рп/2011.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд, висновки якого в силу положень ст. 236 ГПК України враховуються судом, в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

З урахуванням вищенаведеного, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведена належними та допустимими доказами, що спірні приміщення є допоміжними та належать до спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, а не до комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Центр".

5.3. Щодо позовної давності.

Згідно зі ст.256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак, суд зазначає, що за змістом ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, оскільки в даному випадку суд розглянув справу по суті та дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, позовна давність застосуванню не підлягає.

Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для покладення на відповідачів судових витрат у вигляді судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

Керуючись ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог до Білгород-Дністровської міської ради відмовити.

2. У задоволенні позовних вимог до Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради відмовити.

3. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 06 лютого 2025 р.

Суддя Ю.М. Щавинська