Постанова

від 15.04.2025 по справі 916/1200/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/1200/23м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Богацької Н.С.,

Діброви Г.І.,

секретар судового засідання Полінецька В.С.,

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Мельник В.Б., у порядку самопредставництва; Квітковський І.О., у порядку самопредставництва;

від відповідача-1: Гавриленко Є.В., у порядку самопредставництва;

від відповідача-2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Центр"

на рішення Господарського суду Одеської області

від 27 січня 2025 року (повний текст складено 06.02.2025)

у справі № 916/1200/23

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Центр"

до відповідачів: 1) Білгород-Дністровської міської ради;

2) Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради

про визнання недійсним рішення та скасування запису про державну реєстрацію, -

суддя суду першої інстанції: Щавинська Ю.М.місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 15.04.2025, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Центр (надалі також позивач, ОСББ Центр) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Білгород-Дністровської міської ради (надалі також відповідач-1, Міська рада), в якій просило:

- визнати рішення Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради №449 від 27.06.2006 та пункти 89, 90 додатку до рішення Білгород-Дністровської міської ради №517-VII від 20.01.2018 недійсними;

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності територіальної громади міста Білгород-Дністровський в особі міської ради на: (вбудовано-прибудовані) нежитлові приміщення багатоквартирного будинку по вул. Незалежності (Калініна): №10 приміщення першого поверху з №1 по №41, з №1 по №V, нежитлові приміщення другого поверху з №42 по №77, з №VI по №X частка 1/1; вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення в житловому будинку, А по вул. Незалежності (Калініна): №10 б загальною площею 430,5кв.м частка 1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСББ «Центр» послалось на те, що в силу приписів законодавства України, власники приміщень багатоквартирного будинку набули право спільної сумісної власності на приміщення загального користування, в тому числі допоміжні приміщення, інженерні загальнобудинкові мережі, опорні конструкції будинку, однак, на підставі вищезазначених оспорюваних рішень право власності на відповідне майно зареєстровано за територіальної громадою міста Білгород-Дністровського в особі Білгород-Дністровської міської ради.

Міською радою заявлялось клопотання про застосування строків позовної давності, з посиланням на обізнаність позивача із відповідними рішеннями Міської ради ще у січні 2019 року, у зв`язку із чим відповідний строк сплив в січні 2022.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 у справі №916/1200/23, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що задоволення заявлених позивачем позовних вимог про визнання недійсними рішення Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради №449 від 27.06.2006 та пунктів 89,90 додатку до рішення Білгород-Дністровської міської ради №517-VII від 20.01.2018 і скасування запису про державну реєстрацію права власності територіальної громади міста Білгород-Дністровський в особі міської ради, не призведе до відновлення володіння мешканців багатоквартирного будинку вказаним майном, а отже, зазначені вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача у цій справі.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.06.2024 касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Центр" задоволено частково, рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі №916/1200/23 скасовано, справу №916/1200/23 передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Приймаючи рішення про передачу даної справи на новий розгляд Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували особливого правового статусу спірного майна та дійшли помилкового висновку про те, що заявлені позовні вимоги не є ефективним способом захисту, оскільки не призведуть до відновлення володіння мешканців багатоквартирного будинку зазначеним майном.

Посилаючись на ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" та правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах: від 20.08.2020 у справі №916/2464/19, від 23.06.2020 у справі № 906/516/19, постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №361/2965/15-а, від 09.11.2021 у справі № 542/1403/17, суд касаційної інстанції зауважив, що у контексті безпосередньо реєстрації за відповідачем права комунальної власності на приміщення, свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, а видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Свідоцтва, які посвідчують право власності на приміщення, самі по собі не змінюють їх правового статусу за умови встановлення у справі належності цих приміщень до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку. Отже, позивачу не потрібно доводити право власності на ці приміщення, оскільки вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону.

Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, обмежившись висновками щодо неможливості відновити володіння позивачем спірним майном, не досліджували обставин щодо належності такого майна до допоміжного або до нежитлового, а тому оскаржені судові рішення підлягають скасуванню.

У зв`язку з цим, суд касаційної інстанції прийняв рішення про направлення справи №916/1200/23 на новий розгляд для того, щоб під час нового розгляду справи суди врахували викладене вище, та для правильного вирішення спору більш ретельно, на підставі наявних у матеріалах справи документів, повно та всебічно дослідили дійсні обставини даної справи, надали належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням учасників справи.

Під час нового розгляду справи №916/1200/23 Господарським судом Одеської області до участі у даній справі було залучено в якості співвідповідача Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради (далі також відповідач-2, Виконавчий комітет).

Міською радою знов було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

За результатом нового розгляду даної справи, Господарського суду Одеської області від 27.01.2025 у справі №916/1200/23 (суддя Щавинська Ю.М.) ухвалено рішення, яким у задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Центр" відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив про належність обраного позивачем способу захисту стосовно визнання рішення виконавчого комітету Міськради від 27.06.2006 №449 та пунктів 89, 90 додатку до рішення міської ради від 20.01.2018 №517-VII недійсними.

Разом з тим, стосовно позовної вимоги ОСББ "Центр" про скасування запису про державну реєстрацію права власності територіальної громади міста Білгород-Дністровський в особі міської ради на спірні приміщення, суд вказав про похідність даної вимоги від вищезазначених вимог позивача та дійшов висновку про те, що заявивши саме цю позовну вимогу, ОСББ «Центр» обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови в позові в цій частині.

Крім того, виходячи з обґрунтування позовних вимог (позов заявлений з підстав того, що вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення є допоміжними приміщеннями та являються спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, а не комунальною власністю), суд дійшов висновку про те, що предметом доказування у цій справі, є належність вказаних приміщень до допоміжних або до нежитлових, на що також було звернуто увагу Верховним Судом. Тому, посилаючись на норми Цивільного кодексу України, Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", рішення Конституційного Суду від 02.03.2004 №4-рп/2004 зі змінами, згідно з рішенням Конституційного Суду від 09.11.2011 №14-рп/2011, наявні у матеріалах справи документи, у тому числі - експертний висновок №09/2016 будівельно-технічного експертного дослідження від 26.12.2016, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.06.2021 у справі №495/8941/19, Технічний паспорт на вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення в житловому будинку по вул. Незалежності, (Калініна) 10 від 20.02.2006, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що спірні приміщення є допоміжними та належать до спільної власності співвласників багатоквартирного будинку.

Щодо заявленого Міською радою клопотання про застосування строків позовної давності, то суд зазначив про те, що у даному випадку позовна давність застосуванню не підлягає, оскільки суд розглянув справу по суті та дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Центр" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 27.01.2025 у справі №916/1200/23 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У докладному вигляді доводи апеляційної скарги є переліком документів, на які посилається позивач та відтворюють позицію ОСББ «Центр», викладену у позовній заяві, оскільки зводяться до того, що наявні у матеріалах справи документи свідчать про те, що спірні приміщення, відповідно до закону, є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку, а відтак, позивачем подано до суду належні та допустимі докази факту належності спірних споруд до допоміжних, проте, суд першої інстанції, всупереч приписам постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №916/1200/23, не дослідив належним чином надані ОСББ «Центр» докази.

Водночас, позивач наполягає на тому, що надані Білгород-Дністровською міською радою документи, суд першої інстанції долучив до матеріалів справи, не є належними, а саме належні докази позивача суд не врахував взагалі.

Також, апелянт посилається на те, що при здійсненні державним реєстратором реєстрації права комунальної власності, останнім було порушено ч. 2 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки у даному випадку реєстратор перебував у трудових відносинах з Міською радою та отримував, відповідно, заробітну плату, однак, суд цього факту не врахував.

Крім того, на переконання апелянта, представник відповідачів брав участь у розгляді даної справи за відсутності повноважень представляти в суді інтереси останніх в порядку самопредставництва, оскільки представник діяв на підставі довіреності, що не відповідає приписам законодавства про самопредставництво.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Центр" на рішення Господарського суду Одеської області від 27.01.2025 у справі №916/1200/23 та призначено її розгляд на 15.04.2025 о 14:30 год. Відповідачам встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

12.03.2025 від Білгород-Дністровської міської ради до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач-1 не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та безпідставною, у зв`язку з чим, просить суд відмовити у задоволенні останньої, а оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області у даній справі залишити без змін.

Зокрема, Міська рада зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив статус спірних приміщень, обґрунтовано вказавши що вони не відносяться до допоміжних, виконавши приписи постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у цій справі, якою повернуто справу на новий розгляд саме для з`ясування статусу приміщень, що є важливим під час розгляду спору щодо призначення спірного майна (допоміжне чи нежитлове).

При цьому, Міська рада зауважує, що Верховним Судом справу №916/1200/23 передано на новий розгляд саме до суду першої інстанції, а не до суду апеляційної інстанції, яка не приймає і не досліджує нові докази (лише у виняткових випадках). Направлення справи на новий розгляд було обумовлено встановленням всіх обставин, які є важливими під час розгляду спору щодо визначення статусу спірного майна, що кореспондується з правом учасників на подання пояснень, заперечень, доказів тощо, визначеним нормами ст. 42 Господарського процесуального кодексу України.

Також, відповідач-1 звертає увагу на те, що представник Білгород-Дністровської міської ради та Виконавчого комітету Гавриленко Євгенія Вікторівна є головним спеціалістом-юрисконсультом, на підтвердження чого у матеріалах справи міститься посвідчення останньої та витяг з ЄДР юридичних осіб який містить обсяг прав та повноважень Гавриленко Є.В. як представника Міської ради та Виконавчого комітету, що дозволяє останній представляти інтереси відповідачів в порядку самопредставництва.

25.03.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення по справі від позивача, які є позицією ОСББ «Центр» відносно доводів Білгород-Дністровської міської ради, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

За твердженням апелянта, судом першої інстанції необґрунтовано та безпідставно відхилено докази, надані стороною позивача та, з порушенням норм процесуального права, а саме ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, прийнято до розгляду і надано перевагу доказам відповідача.

Позивач доводить неналежність наданих Міською радою доказів та вказує, що реєстрація права власності на приміщення будинку 10 «б» проводилась згідно рішення міської ради № 517-VII від 20.03.2018, листа ФДМ України за № 15-09-02104 від 06.05.2014 та згідно відповіді міської ради від 15.01.2019 за № 02/15-19-7300/79, але, такого документу в Білгород-Дністровської міської раді зареєстровано не було; копія відповіді є в матеріалах справи без акту прийму-передачі даного майна.

Водночас, позивач наголошує на тому, що поданий ОСББ «Центр» висновок експерта цілком достовірно відображає, які саме приміщення входять до допоміжних споруд і, на думку апелянта, є належним та допустимим доказом у справі, однак суд не прийняв його до уваги, навіть як письмовий доказ.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 задоволено заяву ОСББ «Центр» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якого позивач просив доручити Білгород-Дністровському міськрайонному суду Одеської області. Вирішено здійснювати розгляд справи №916/1200/23 в режимі відеоконференції та доручено Білгород-Дністровському міськрайонному суду Одеської області (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Військової слави, 27) забезпечити проведення судового засідання по справі №916/1200/23, розгляд якої призначено на 15.04.2025 о 14:30 год., в режимі відеоконференції у приміщенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, участь в якому братимуть представник та голова правління ОСББ "Центр".

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 задоволено заяву представника Білгород-Дністровської міської ради Гавриленко Євгенії Вікторівни про надання їй можливості брати участь у судових засіданнях поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку EasyCon.

15.04.2025 в судовому засіданні представники ОСББ «Центр» підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги і просили суд задовольнити останню.

Представник Білгород-Дністровської міської ради проти доводів апеляційної скарги заперечував, наполягав на залишенні оскаржуваного рішення без змін та відмові у задоволенні апеляційної скарги ОСББ «Центр».

Представник Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради у судове засідання не з`явився; про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи та те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання; з огляду на те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства; участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін; явка учасників судового процесу ухвалами суду не визнана обов`язковою; матеріалів справи достатньо для її розгляду та прийняття рішення, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції за відсутністю представника відповідача-2.

У судовому засіданні 15.04.2025, яке проводилось в режимі відеоконференції, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 у справі №22/420-06-12047А, яка міститься у матеріалах даної справи, встановлено, що згідно із директивою Міністра оборони України житловий фонд військових містечок з об`єктами соціальної інфраструктури, розташованих в м. Білгород-Дністровському, було передано в комунальну власність. Також, відповідно вказаній постанові, спірні приміщення в будинку №10 по вул. Незалежності (Калініна) в м. Білгород-Дністровському є допоміжними та в них проходять загальнобудинкові мережі (т.1 а.с.32-35).

18.08.2005 Виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради прийнято рішення №521 Про внесення на затвердження міської ради актів прийомупередачі до комунальної власності територіальної громади м. БілгородДністровського житлового фонду військових містечок №№ 47, 60, 75 з об`єктами соціальної інфраструктури, інженерною технікою та майном, яким схвалено акти приймання-передачі до комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровського житлового фонду вказаних військових містечок (т.1 а.с.107-110).

Згідно із описом №4 технічної документації на казармено-житловий фонд, комунальні споруди, обладнання та земельні ділянки військового містечка № 60, що передається до комунальної власності територіальної громади міста Білгород-Дністровського, зокрема передано технічні паспорти, виготовлені Білгород-Дністровським МБТІ, на житлові будинки: вул. Калініна, 10, 10-б.

29.09.2005 Виконавчий комітет Міськради прийняв рішення №897-IV, яким доповнив додаток до рішення Міськради від 05.06.2001 №608-ХХІІІ, зокрема нежитловими приміщеннями І та ІІ поверху будівлі, розташованої на вул. Калініна, 10 (т.1 а.с.111).

Також 29.09.2005 Міською радою прийнято рішення №907-ІV "Про затвердження актів прийому-передачі до комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровського житлового фонду військових містечок №№ 47, 60, 75 з об`єктами соціальної інфраструктури, інженерною технікою та майном".

18.10.2005 Виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради прийнято рішення №691 про реєстрацію ОСББ Центр за адресою: вул. Калініна, 10, та про передачу житлового комплексу, який знаходиться за адресою вул. Калініна, 10 ОСББ Центр (т.1 а.с.16).

04.11.2005 Виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради прийнято рішення №1025-IV про погодження передачу в приватну власність земельних ділянок в місті Білгород-Дністровський, для обслуговування багатоквартирних жилих будинків, зокрема, ОСББ ЦЕНТР, вул. Калініна, 10 (т.1 а.с.26).

08.12.2005 Виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради прийнято рішення №806, яким затверджено передачу комунального майна на баланс комунальних підприємств та об`єднань багатоквартирних будинків. Пунктом 1.4 цього рішення визначено передати на баланс ОСББ "Центр" комунальне майно загальною площею 8489,6 кв.м (додаток №4) (т.1 а.с.21-22).

Згідно із додатком №4 до рішення від 08.12.2005 №806, до переліку комунального майна, що передається на баланс ОСББ Центр, зокрема входить будинок по вул. Калініна, 10-А (кількість квартир 64, загальною площею 4827 кв.м), будинок по вул. Калініна, 10-Б (кількість квартир 36, загальною площею 2724 кв.м), перший поверх нежитлових приміщень по вул. Калініна 10, 10-Б (загальною площею 938,6 кв.м.).

26.01.2006 Виконавчий комітет Міської ради прийняв рішення №1065-IV, яким надав згоду ОСББ "Центр" на використання нежитлових приміщень перших поверхів (цокольні, технічні), розташованих за адресою: вул. Калініна, 10, 10-Б, загальною площею 938,6 м2, з яких 689,6 м.кв. можливо використовувати як орендні приміщення (329,2 кв.м. при ставці 1 грн в рік для Пенсійного Фонду м. Білгород-Дністровського); дозволив ОСББ "Центр" укладати договори оренди на нежитлові приміщення перших поверхів, розташованих за адресою: вул. Калініна, 10, 10-Б (т.1 а.с.25).

27.06.2006 Виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради прийняв рішення №449, яким оформлено право власності територіальної громади міста Білгород-Дністровського в особі Міськради на вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення в житловому будинку на вул. Калініна, 10 в м. Білгород-Дністровському; доручено начальнику КП "Білгород-Дністровське БТІ" видати свідоцтво про право власності територіальній громаді міста Білгород-Дністровського в особі Міськради на вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення в житловому будинку на вул. Калініна, 10 в м. Білгород-Дністровському у складі: нежитлові приміщення першого поверху з № 1 до № 41, з № 1 до № Y, нежитлові приміщення другого поверху з № 42 до № 77, з № YI до № X (т.1 а.с.19).

03.08.2006 Виконавчим комітетом на підставі рішення від 27.06.2006 №449 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно територіальній громаді міста Білгород-Дністровського, в особі Білгород-Дністровської міської ради, на нежитлові приміщення першого поверху з № 1 по № 41, з № 1 по № V, не житлові приміщення другого поверху з № 42 по № 77, з № VI по № X, розташовані за адресою: Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Калініна, 10 (т.1 а.с.19 зі звороту).

07.08.2006 Міська рада отримала Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №11457049 (т.5 а.с. 26).

Матеріали справи містять Робочий проект інв. №68060 від 1989 року на 9-поверховий 64 кв. житловий будинок з вбудованими приміщеннями (т.1 а.с.47-51, т.4 а.с. 36-41), відповідно до якого в спірних нежитлових приміщеннях цокольного та першого поверху проходять внутрішньо будинкові інженерні мережі тепло - і водопостачання та водовідведення необхідні для функціонування житлового будинку. Крім того, в Робочому проекті міститься інформація про приміщення управління торгівлі. Зокрема, в розділі 8 п. 1 вказано, що Житловий будинок прийнятий по тип. проекту 101 серії з облаштуванням в цокольному и 1 поверхах вбудованих приміщень Управління торгівлі.

Крім того, у матеріалах справи наявні матеріали інвентаризаційної справи, а саме, експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку за адресою: вул.Калініна, 10 (т.4 а.с.25-35), з яких вбачається наступне: поверховий план першого поверху визначає площу кожного з приміщень та їх конфігурацію, а експлікація вказує на призначення приміщень, зокрема: 1 поверх, 1прим. коридор площею 36,4 кв.м.; 2 кабінет, площею 14,8 кв.м.; 3 кабінет площею 22,8 кв.м.; 4 кабінет площею 14,9 кв.м.; 5 кабінет площею 14,5 кв.м.; 6 - кабінет площею 14,6 кв.м.; 7 - кабінет площею 14,7 кв.м.; 8 - санвузол площею 5,0 кв.м.; 9 коридор площею 6,3 кв.м.; 10- вестибюль площею 16,2 кв.м.; 11- вестибюль площею 15,2 кв.м.; 12 - вестибюль площею 10,6 кв.м. тощо до 38 приміщень всі з яких є кабінетами або туалетами, або торговими приміщеннями.

Поверховий план другого поверху так само визначає площу кожного з приміщень та їх конфігурацію, а експлікація вказує на призначення приміщень, зокрема: 2 поверх, 42 прим. кабінет площею 14,7 кв.м.; 43 кабінет площею 22,4 кв.м.; 44 кабінет площею 14,7 кв.м.; 45 кабінет площею 14,4 кв.м.; 46 кабінет, площею 14,8 кв.м.; 47 кабінет, площею 14,8 кв.м. тощо до 77 приміщень коридор 28,4 кв.м. всі з яких є кабінетами або службовими приміщеннями, або санвузлами.

Як вбачається з поверхового плану третього поверху, на останньому розміщені житлові приміщення.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.02.2006 КП "Білгород-Дністровське БТІ" було виготовлено Технічний паспорт на вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення в житловому будинку по вул. Незалежності, (Калініна), 10, з експлікацій до якого вбачається, що на першому поверсі розташовані приміщення: коридор, вестибюль, кабінети, санвузли, торгівельні, службове та підсобні приміщення, приймання та видача хімчистки, склад та торгівельний зал, сходинки та ліфти; на другому поверсі кабінети, службові приміщення, каса, вестибюлі, санвузли, коридори, сходинки та ліфти (т.5 а.с. 14-23).

12.02.2010 Рішенням загальних зборів співвласників ОСББ "Центр", оформлених протоколом №5, прийнято на баланс та в постійне користування майно, передане ОСББ "Центр" Виконавчим комітетом на підставі рішення від 08.12.2005 № 806 (т.1 а.с.23-24).

10.12.2015 КП "Білгород-Дністровське БТІ" виготовлено технічний паспорт на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок №10 по вул. Калініна у місті Білгород-Дністровський, згідно із яким кількість квартир: 64, кількість житлових кімнат: 168, кількість поверхів: 10, площа забудови: 765,75 м2, загальна площа: 4827,00 м2, житлова площа 2243,7 м2, площа нежитлових приміщень: 1580,3 м2 (т.1 а.с.37-43).

Також у матеріалах справи наявний висновок №09/2016 будівельно-технічного експертного дослідження від 26.12.2016, складений судовим експертом Мазурової І.С., відповідно до якого в приміщеннях напівпідвального поверху житлового будинку №10-Б та в приміщеннях 1-го поверху житлового будинку №10 мається технічне обладнання (комунікації), необхідне для обслуговування та забезпечення будинків №10, №10-Б, розташованих по вул. Незалежності (Калініна) в м. Білгород-Дністровський Одеської області. Приміщення в будинку 10 є цокольним поверхом, а в будинку 10-Б-полупідвалом. Приміщення напівпідвалу житлового будинку №10-Б, а саме № 1, № III, № XIX, № ХХІ, № ХХVІІ, № ХХІХ та приміщення 1-го поверху житлового будинку № 10, а саме №1, №10, № 15, № 20, № 24, № 30, № 31, № 33, № 36, розташовані на вул. Незалежності (Калініна) у м. Білгород-Дністровському Одеської області, є допоміжними приміщеннями зазначених будинків (т.1 а.с.52-59).

Як встановлено судом першої інстанції, у відповідь на звернення ОСББ "Центр" №02/15-33-542/478 від 15.02.2017 Білгород-Дністровська міська рада зазначила, що відповідно до технічного паспорту на будинок вул. Незалежності, 10, спірні приміщення не є приміщеннями загального користування та належать на праві власності територіальній громаді (т.1 а.с. 44-45).

Також судом встановлено, що 19.01.2018 КП "Білгород-Дністровське БТІ" було виготовлено Технічний паспорт на громадський будинок, а саме, на літ. А1 вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення у житловому будинку по вул. Незалежності, №10б в м. Білгород-Дністровський. з якого вбачається розташування у житловому будинку наступних приміщень: коридори, кабінети, тамбур, туалети, серверна, підсобні приміщення, архів (т.5 а.с.30-35).

20.03.2018 Міськрада прийняла рішення №517-VII, яким було затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровського (згідно з додатком). За змістом додатку до зазначеного рішення, до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровського входять нежитлові приміщення (літ. "А" приміщення 1-24, 26-33, 36-41, 43-51, 54-58, 61, 62, 64, 66-75, 77, I, VIII) на вул. Незалежності, 10 (пункт 89); вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення на вул. Незалежності, 10-Б (пункт 90) (т.1 а.с.27-30).

Згідно із витягом від 27.06.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення в житловому будинку №10-Б на вул. Незалежності (Калініна) у м. Білгород-Дністровський перебувають у комунальній власності. Підставою виникнення права власності зазначено: лист Фонду державного майна України, виданий 06.05.2014 серія та номер: 15-09-02104, видавник Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області; рішення органу місцевого самоврядування, виданий 20.03.2018 серія та номер: 517-VII, видавник: Білгород-Дністровська міська рада (т.1 а.с.20).

15.01.2019 Білгород-Дністровською міською радою надано відповідь на запит ОСББ Центр (від 21.12.2018 № 02/15-19-7300), до якого додано копію рішення від 20.03.2018 №517-VII з додатком (т.1 а.с.31).

У матеріалах справи наявні (т.1 а.с.79-106):

- рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.07.2018 у справі №495/4785/17, яким у задоволенні позовних вимог ОСББ Центр відмовлено;

- аналогічне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.06.2021 у справі №495/8941/19;

- постанова Одеського апеляційного суду від 16.12.2021 у справі №495/8941/19, якою залишено в силі рішення суду першої інстанції.

Під час нового розгляду даної справи Міською радою також надано суду інформаційну довідку станом на 11.11.2024 №403155195 (т.5 а.с.8-10), з якої вбачається, що територіальна громада в особі Білгород-Дністровської міської ради є власником вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень в житловому будинку по вул. Незалежності, 10 в м. Білгород-Дністровський. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1889027351103. Загальна площа 1184,8 кв.м. Розмір частки спільної власності 866/1000. Право власності зареєстроване в ЄДР 01.08.2019 року. Документи, подані для державної реєстрації: рішення Білгород-Дністровської міської ради №517-VII від 20.03.2018 року; свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ №753232 від 03.08.2006 року, видавник: виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради; рішення Білгород-Дністровської міської ради №1175-VIIІ від 05.04.2024 року.

Згідно з інформаційної довідки станом на 11.11.2024 № 403152829 (т.5 а.с.11-12) територіальна громада в особі Білгород-Дністровської міської ради є власником вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень в житловому будинку А1 по вул. Незалежності, 10-Б в м. Білгород-Дністровський. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1586730951103. Загальна площа 430,5 кв.м. Право власності зареєстроване в ЄДРРП 22.06.2018. Документи, подані для державної реєстрації: лист ФДМ України, серія та номер 15-09-02104 від 06.05.2021; рішення Білгород-Дністровської міської ради №517-VII від 20.03.2018.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Щодо аргументів позивача стосовно відсутності повноважень у представника відповідачів брати участь у розгляді справи в суді першої інстанції в порядку самопредставництва.

За змістом ст 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

В силу приписів ч. 1 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Поняття законного представника визначено ст. 57 Господарського процесуального кодексу України.

Тобто, враховуючи вищезазначене, суд, звертає увагу позивача на те, що в даному випадку законом визначено 2 варіанта можливості участі у судовому процесі: особисто (самопредставництво) або через адвоката.

Судова колегія звертає увагу на те, що самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, Законом України від 18.12.2019 №390-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення", який набрав чинності 29.12.2019, внесено зміни, до Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що «юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені» та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: закон, статут, положення, трудовий договір (контракт).

Аналізуючи наведений Закон, судова колегія зазначає, що оскільки мова йде про працівників (тобто осіб, які перебувають у трудових відносинах), документи, що мають бути подані в суд на підтвердження повноважень щодо самопредставництва, насамперед повинні підтверджувати трудові відносини.

Із Закону України від 18.12.2019 №390-IX впливає, що посадові особи органів місцевого самоврядування, які будуть представляти за посадою в порядку самопредставництва такі органи, мають надавати до суду:

- копію розпорядчого документа, який підтверджує трудові відносини (наказ, трудовий договір);

- посадову інструкцію, якою визначені обов`язки по здійсненню захисту в суді прав відповідного органу (як доказ, що дозволяє встановити обсяг повноважень вказаної посадової особи);

- положення про управління, департамент, відділ до функцій якого віднесено представництво інтересів в суді відповідного органу місцевого самоврядування.

З аналізу цієї норми закону вбачається, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч.4 ст. 87 Цивільного кодексу України).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім Цивільного кодексу України, спеціальним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов`язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі. З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч.1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань») .

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (ч.3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

При цьому, відповідно до п.2 ч.1 ст.1 цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, закріплений ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Судова колегія звертає увагу на те, що з матеріалів даної справи вбачається, що при новому розгляді справи №916/1200/23 представником відповідачів була Гавриленко Євгенія Вікторівна головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу Міської ради, про що свідчить відповідне посвідчення серії ВК №226, видане 21.01.2021. (т.4 а.с. 56). Вказаний представник брав участь і в ході касаційного перегляду справи №916/1200/23 (т.3 а.с. 59).

Водночас, у матеріалах справи міститься рішення Білгород-Дністровської міської ради від 07.02.2020 №1143-VII, яким затверджено Положення про юридичний відділ Міської ради (т.4 а.с. 48).

Відповідно до п. 5.8 вказаного Положення (т. 4 а.с. 49-55), головний спеціаліст-юрисконсульт Відділу в порядку самопредставництва здійснює захист прав та інтересів, у тому числі, Білгород-Дністровської міської ради та Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради в судах на підставі цього Положення.

Більш того, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Гавриленко Є.В. як представник міської ради та виконавчого комітету, містить обсяг прав та повноважень які дозволяють представляти інтереси відповідачів в порядку самопредставництва (т. 3 а.с. 65-66).

Отже, доводи апелянта про участь представника відповідачів на підставі довіреності спростовуються матеріалами справи, а тому відхиляються судовою колегією.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Так, апелянт зауважує, що згідно з ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Однак, у Міська рада порушила наведену норму, оскільки частина доказів була надана відповідачем-1 не разом з відзивом. Відповідно, суд першої інстанції не мав права приймати таки докази, але всупереч приписам законодавства, долучив їх до матеріалів справи та врахував при прийнятті оскаржуваного рішення.

У даному контексті судова колегія звертає увагу на те, що мова йде про докази, які були подані Міською радою до суду та, відповідно, долучені останнім до матеріалів справи на стадії нового розгляду позовних вимог ОСББ «Центр» після касаційного перегляду справи №916/1200/23.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Тому, колегія суддів погоджується з позицією Міської ради, яка викладена відповідачем-1 у відзиві на апеляційну скаргу та полягає у тому, що у даному випадку справу №916/1200/23 було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції саме для всебічного дослідження обставин справи та повного встановлення цих обставин.

Зокрема, у постанові від 18.06.2024 у даній справі, якою останню і було передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили усіх обставин справи, не дослідили докази, які є важливими у спірних правовідносинах.

Таким чином, Верховний Суд направив справу на новий розгляд саме для встановлення всіх обставин, які є важливими під час розгляду спору щодо призначення спірного майна (допоміжне чи нежитлове), таке встановлення потребувало від суду першої інстанції з`ясування обставин - призначати або не призначати будівельну експертизу, отримання пояснень від учасників справи, з урахуванням висновку Верховного Суду, тощо.

При цьому, вказане, кореспондується з правом учасників на подання пояснень, заперечень, доказів тощо, визначеним нормами ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що при новому розгляді справи в суді першої інстанції після її повернення із суду касаційної інстанції, такий розгляд починається з початку.

Щодо неврахування судом першої інстанції постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 у справі №22/420-06-12047А, як преюдиційної для даної господарської справи.

Так, на підтвердження факту того, що спірні приміщення є допоміжними, позивач надав копію постанови Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 у справі №22/420-06-12047А, в якій зазначено, зокрема, що у нежитлових приміщеннях першого поверху житлового будинку по вул. Калініна, 10, в м. Білгород-Дністровському, які передані на баланс ОСББ "Центр" як комунальне майно, «…проходять внутрішньобудинкові інженерні мережі тепло- і водопостачання та водовідведення, необхідні для функціонування житлового будинку, без доступу до яких його нормальна експлуатація неможлива, що сторонами не заперечується».

Однак, як правильно зазначено судом першої інстанції, предметом розгляду справи №22/420-06-12047А не було встановлення та доведення факту належності відповідних приміщень до допоміжних, а судом виключно вирішувалося питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання частково недійсним п.1.4 рішення виконавчого комітету Міськради №806 від 08.12.2005.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 7.10 постанови від 01.09.2020 у справі №907/29/19, формулюючи висновок щодо необхідності чіткого розмежування обставин, що мають преюдиціальне значення, та правової оцінки судом обставин, зазначила, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.10.2024у справі №906/844/23.

Відповідно до ч. ч. 4, 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Таким чином, висновок суду про те, що через спірні приміщення проходять внутрішньобудинкові інженерні мережі тепло- і водопостачання та водовідведення, необхідні для функціонування житлового будинку, без доступу до яких його нормальна експлуатація неможлива, є лише правовою оцінкою, яка не має преюдиційного значення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 у справі №22/420-06-12047А не має преюдиційного значення, оскільки така постанова суду передусім є наслідком надання судом правової оцінки певному факту при розгляді іншої справи, але не свідчить про встановлення фактів, що мають преюдиціальне значення в розумінні ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки обставини віднесення спірних приміщень до допоміжних на підставі відповідних технічних документів не досліджувались.

Щодо позиції апелянта про віднесення спірних приміщень до допоміжних.

Нежиле приміщення це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин (ст.1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", у редакції, чинній на час ухвалення оспорюваного рішення Міської ради).

Допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень (такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №915/1096/18).

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 914/554/19 зазначено, що особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь-яких додаткових дій. Зазначене виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об`єкт цивільних прав.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, для доведення належності приміщень до допоміжних позивач посилається на експертний висновок №09/2016 будівельно-технічного експертного дослідження від 26.12.2016, у якому експертом було встановлено, що в приміщеннях напівпідвального поверху житлового будинку №10-Б та в приміщеннях 1-го поверху житлового будинку №10 мається технічне обладнання (комунікації), необхідне для обслуговування та забезпечення будинків АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 та вказані приміщення є допоміжними; а також на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 у справі №22/420-06-12047А, де предметом спору були вищевказані приміщення в будинку №10 по вул. Незалежності (Калініна) в м. Білгород-Дністровському, якою, на думку позивача, встановлено той факт, що спірні приміщення є допоміжними та в них проходять загальнобудинкові мережі.

Однак, як вже було встановлено вище, посилання позивача на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 у справі №22/420-06-12047А є помилковим.

Щодо висновку судового експерта Мазурової І.С. від 26.12.2016, то судова колегія погоджується із позицією суду першої інстанції відносно того, що останній не може бути використаний судом на підставі ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, у тому числі, відсутність інформації про попередження експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Крім того, судом першої інстанції було враховано надану даному експертному дослідженню оцінки судом у рішенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.06.2021 у справі №495/8941/19, відповідно до якої вказаний експертний висновок не є належним та допустимим доказом того, що дані приміщення є допоміжними.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що відповідний висновок судового експерта не доводить, які саме приміщення були об`єктом експертного дослідження, при цьому, з доданих фотознімків неможливо встановити, яке майно знаходиться у вказаних приміщеннях, для яких цілей останнє використовується, а також неможливо встановити першочергово місцезнаходження вказаних приміщень.

Отже, висновок судового експерта Мазурової І.С. від 26.12.2016 не є належним та беззаперечним доказом того, що саме спірні приміщення є допоміжними.

Крім того, позивач посилається на рішення Виконавчого комітету №806 від 08.12.2005, яким вирішено передати в постійне користування та на баланс ОСББ "Центр" приміщення загальною площею 8 489,6 кв.м по вул. Незалежності Калініна) 10 та 10 Б (в цю площу входять перший та другий поверхи нежитлових приміщень) та рішення Виконавчого комітету №1065-IV від 26.01.2006, яким надано згоду ОСББ "Центр" на використання нежитлових приміщень перших поверхів (цокольні, технічні), розташованих за адресою: вул. Калініна, 10, 10-Б, загальною площею 938,6 м2; дозволено ОСББ "Центр" укладати договори оренди на нежитлові приміщення перших поверхів, розташованих за адресою: вул. Калініна, 10, 10-Б.

Проте, як правильно вказав суд першої інстанції, вказані рішення свідчать виключно про те, що Білгород-Дністровська міська рада як власник вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень в житловому будинку розпорядилась відповідним майном шляхом прийняття рішень щодо передачі останніх в користування та на баланс ОСББ "Центр", а також шляхом надання згоди ОСББ "Центр" на використання нежитлових та дозволу ОСББ "Центр" укладати договори оренди на нежитлові приміщення перших поверхів.

Водночас, відповідно до Технічного паспорту на вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення в житловому будинку по вул. Незалежності, (Калініна), 10 від 20.02.2006 (т.5 а.с.14-23), на першому поверсі розташовані приміщення: коридор, вестибюль, кабінети, санвузли, торгівельні, службове та підсобні приміщення, приймання та видача хімчистки, склад та торгівельний зал, сходинки та ліфти; на другому поверсі кабінети, службові приміщення, каса, вестибюлі, санвузли, коридори, сходинки та ліфти; а згідно Технічного паспорту на громадський будинок, а саме, на літ. А1 вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення у житловому будинку по вул. Незалежності, №10б в м. Білгород-Дністровський від 19.01.2018 (т.5 а.с.30-35), у житловому будинку розташовані таки приміщення: коридори, кабінети, тамбур, туалети, серверна, підсобні приміщення, архів.

При цьому, стосовно того, що у вказаних технічних паспортах у графі "площа приміщень" зазначено як основну площу, так і допоміжну площу приміщень, суд першої інстанції правильно вказав, що Типова форма Технічного паспорту на громадський будинок, яка була затверджена Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна на момент виготовлення відповідних технічних паспортів, містить розмежування загальної площі приміщень саме на основні та допоміжні, з огляду на що вказівки на наявність допоміжних площ у цьому випадку слід розглядати саме у контексті дотримання вимог Інструкції при проведенні технічної інвентаризації, а не в контексті Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та рішення Конституційного Суду від 02.03.2004 №4-рп/2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду від 09.11.2011 №14-рп/2011.

Таким чином, апеляційна колегія зазначає про відсутність у матеріалах даної справи належних доказів для доведення факту того, що спірні приміщення є допоміжними та належать до спільної власності співвласників багатоквартирного будинку.

Щодо доводів апелянта про порушення реєстратором ч. 2 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Свою позицію апелянт обґрунтовує тим, що за вказаною нормою Закону, державний реєстратор не має права приймати рішення про державну реєстрацію прав у разі, якщо речове право на нерухоме майно, обтяження такого права набувається, змінюється або припиняється за суб`єктом державної реєстрації прав, з яким державний реєстратор перебуває у трудових відносинах або засновником (учасником) якого він є. У такому разі державна реєстрація проводиться іншим державним реєстратором.

Разом з цим, за твердженням апелянта, у даному випадку державний реєстратор, який здійснив державну реєстрацію права власності територіальної громади міста Білгород-Дністровський в особі міської ради на спірні приміщення ОСОБА_1 , перебував у трудових відносинах з Міською радою та отримував, відповідно, заробітну плату, що не було враховано судом першої інстанції.

Однак, з цього приводу судова колегія звертає увагу на те, що апелянт цитує лише перший абзац ч. 2 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та не враховує положення абзацу другого вказаної частини, згідно з яким дія абзацу першого цієї частини щодо перебування у трудових відносинах не поширюється на державних реєстраторів, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями щодо державної реєстрації прав на державне та/або комунальне майно, їх обтяжень.

Водночас, судова колегія враховує, що відповідно до положень ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Проте, ОСББ «Центр» не надає докази того, що позивачем ініційовано оскарження дій державного виконавця, з огляду на своє переконання у порушенні виконавцем Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За таких обставин, відповідні апеляційні аргументи ОСББ «Центр» не знайшли свого підтвердження.

Судова колегія звертає увагу на те, що частина апеляційних доводів ОСББ «Центр» є лише незгодою позивача із висновками суду першої інстанції відносно окремих документів, наданих позивачем на підтвердження своєї позиції, які були ретельно досліджені судом першої інстанції і яким останній надав змістовну та належну оцінку. Фактично аргументи апелянта зводяться до переоцінки доказів у справі, а сам позивач на власний розсуд трактує наявні у матеріалах справи документи.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Отже, інші аргументи апелянта були досліджені, але, не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, який вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 27.01.2025 у справі №916/1200/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Центр" без задоволення.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.01.2025 у справі №916/1200/23 - залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова відповідно ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений та підписаний 16.04.2025.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяБогацька Н.С.

СуддяДіброва Г.І.