Рішення
від 28.01.2025 по справі 5023/10655/11
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2025 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/1735/24)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О.

судді: Лавренюк Т.А. , Хотенець П.В.

при секретарі судового засідання Мазуренко А.О

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Харківської області в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрніхром» (49006, м. Дніпро, пр-т Пушкіна, буд. 40Б, код ЄДРПОУ 40873173) про стягнення коштів в межах справи про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева»

за участю представників сторін:

позивача - Лебедєва В.В;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Завод імені В.О Малишева", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрніхром», в якій просить суд стягнути з останнього 6 772 589,26 грн., з яких: 5181286,80 грн. попередня оплата по договорами про закупівлю №2 від 14.09.2021, №3 від 14.09.2021, №4 від 17.09.2021 у рамках Генерального договору поставки №503дп від 24.06.2021, 915 557,97 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, 350 143,43 грн. штраф за прострочення понад 30 днів, 325 601,06 грн. 3% річних за прострочення грошового зобов`язання та витрати зі сплати судового збору.

В провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева», яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Прохоров С.А.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вхідний номер 1735/24 від 20.05.2024) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Прохоров С.А.

Ухвалою суду від 27 травня 2024 прийнято позовну заяву Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрніхром» до розгляду в межах справи №5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева». Відкрито провадження у справі № 5023/10655/11 (922/1735/24). Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, постановлено подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має надіслати суду відзив, який повинен відповідати вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України, і всі письмові та електронні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Копію відзиву та доданих до нього документів відповідач має надіслати (надати) іншим учасникам справи одночасно із надсиланням (наданням) відзиву до суду та докази надіслання надати суду разом із відзивом на позов. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог статті 166 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів з дня отримання відзивів. Докази надіслання відповіді на відзив іншим сторонам постановлено надати суду. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив із урахуванням вимог статті 167 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Докази надіслання заперечень іншим сторонам постановлено надати суду.

Згідно з даними КП "Діловодство спеціалізованого суду" вищевказану ухвалу суду направлено до Електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма "Укрніхром" після 17 години.

Частиною шостою статті 242 ГПК України передбачено, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, ухвала суду від 27.05.2024 отримана відповідачем 29.05.2024, з огляду на що строк, встановлений ухвалою суду від 27 травня 2024 відповідачу для подання заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - до 03.06.2024 включно.

10.06.2024 до суду від відповідача надійшла заява (вх.№14980), яка скерована до суду 03.06.2024, тобто в межах строку, встановленого ухвалою суду від 27.05.2024, яка за своєю правовою природою є запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.06.2024 задоволено заяву відповідача (вх.№14980 від 10.06.2024). Постановлено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.07.2024 о 10:00 год.

До суду відДержавного підприємства «Завод імені В.О. Малишева»надійшло клопотання (вх.№15393 від 13.06.2024), в якому останній просить суд залучити до участі у справі № 5023/10655/11 (922/1735/24) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонерне товариство «Українська оборонна промисловість».

Ухвалою суду від 18.06.2024 у задоволенні клопотання (вх. №15393 від 13.06.2024) Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" про залучення до участі у справів якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Акціонернетовариство "Українська оборонна промисловість" - відмовлено.

До суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрніхром» надійшла заява про продовження строку на подання відзиву (вх.№15667 від 17.06.2024), яка скерована до суду останнім 10.06.2024.

Ухвалою суду від 20.06.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрніхром» про продовження строку на подання відзиву (вх.№15667 від 17.06.2024) - задоволено. Продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 01.07.2024.

До суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрніхром» надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 15662) в якому останній вказує, що не погоджується з позовними вимогами ДП "Завод імені В.О Малишева" в частині стягнення попередньої оплати за Договором про закупівлю №3 , оскільки на думку відповідача неможливість виконання умов вищезазначеного договору була спричинена форс - мажорними обставинами, а відтак на відповідача не можуть застосовуватись нараховані позивачем штрафні санкції у сумі 915 557,97 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, 350 143,43 грн. - штраф за прострочення понад 30 днів, а також 3% річних в сумі 325 601,06 грн. Також відповідач зазначає , що останнім не порушувались строки поставки замовленого товару по Договору №4, оскільки позивачем не виконано в повному обсязі п.7 та п.8 Договору про закупівлю, в частині надання відповідачу належним чином оформленої заявки на поставку товару на суму не використаної попередньої оплати у розмірі 178 237,80 грн., яка пред`явлена до стягнення. Окрім того, на думку відповідача, позивачем безпідставно нараховано 3% річних саме з 25.12.2024 оскільки як зазначає відповідач, останній не отримував від позивача будь - яких вимог про повернення попередньої оплати, крім того, позивачем не надано належного доказу отримання відповідачем претензії №002-16/013/627 від 08.02.2024 а отже, невірно визначено дату, з якої у позивача виникло право на нарахування 3% річних.

Відзив з додатком долучено судом до матеріалів справи.

24.06.2024 до суду від Державного підприємства "Завод імені В.О Малишева" надійшла відповідь на відзив (вх.№16364, №16365) із заявою свідка (вх. № 16365).

Відповідь на відзив з додатком долучено судом до матеріалів справи.

Судове засідання, призначене на 02.07.2024, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Усатого В.О. з 22.06.2024 по 08.07.2024 (включно) у відрядженні. Крім того, суд зазначає, що с. Усатий В.О. з 09.07.2024 по 12.07.2024 (включно) перебував у відпустці, суддя Прохоров С.А з 01.07.2024 по 07.07.2024 (включно) у відрядженні а з 08.07.2024 по 16.08.2024 (включно) у відпустці.

Враховуючи усунення обставин, які перешкоджали виконання обов`язку суддів, ухвалою суду від 19.08.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів. Призначено підготовче засідання на 05 вересня 2024 р. о 14:30 год.

29.08.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрніхром» надійшла зустрічна позовна заява (вх.№ 21636) з додатком.

05.09.2024 до суду відДержавного підприємства "Завод імені В.О Малишева" надійшла заява (вх.№22190) про проведення підготовчого засідання без участі представника останнього.

В підготовче засідання 05.09.2024 представник позивача не з`явився.

В підготовчому засіданні 05.09.2024 представник відповідача просив суд прийняти до спільного розгляду зустрічнупозовну заяву (вх. № 21636 від 29.08.2024) разом з первісною позовною заявою.

В підготовчому засіданні 05.09.2024 ухвалою суду від 05.09.2024 повернуто зустрічну позовну заяву (вх. № 21636 від 29.08.2024) разом із доданими до неї матеріалами заявнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрніхром».

Крім того, протокольною ухвалою суду від 05.09.2024 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 16.09.2024 о (б) 14:40.

16.09.2024 до суду від представника відповідача надійшли клопотання (вх.№23352) та (вх.№23288) про відкладення розгляду справи.

16.09.2024 до суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№23266) про витребування оригіналів доказів.

Учасники справи в призначене судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 16.09.2024 клопотання представника відповідача (вх.№23266) про витребування оригіналів доказів - залишено без розгляду. Відкладено розгляд справи по суті на "08" жовтня 2024 р. о 12:00 год.

07.10.2024 до суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№25082) про долучення доказів до матеріалів справи, а саме:

- копія Сертифікату Дніпропетровської торгово - промислової палати №1200-24-1734;

- копія Сертифікату Дніпропетровської торгово - промислової палати №1200-24-1782.

08.10.2024 до суду від відповідача надійшла заява (вх.№25284) про видачу в електронному вигляді копій технічних записів судових засідань.

08.10.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№25271) про відкладення розгляду справи та забезпечення огляду оригіналів доказів в судовому засіданні на стадії дослідження доказів.

08.10.2024 до суду від представника відповідача надійшла заява (вх.№25275) про відкладення розгляду справи у зв`язку з відкриттям апеляційного провадження та витребуванням її матеріалів апеляційним судом.

Судове засідання 08.10.2024 не відбулось , у зв`язку з тим, що 07.10.2024 до суду від розпорядника майна ДП "Завод імені В.О.Малишева" надійшла заява про відвід судді (вх. № 25104), в якій арбітражний керуючий Тризна О.В. просить суд відвести суддю Прохорова С.А. від розгляду справи №5023/10655/11 про визнання банкрутом ДП "Завод імені В.О.Малишева".

Ухвалою суду від 08.10.2024 року визнано заявлений розпорядником майна відвід судді Прохорова С.А. від розгляду справи № 5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" необґрунтованим. Передано заяву розпорядника майна про відвід судді Прохорова С.А. від розгляду справи (вх. № 25104 від 07.10.2024 року) на вирішення судді, який не входить до складу суду, визначеного для розгляду даної справи.

10.10.2024 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями призначено суддю Юрченко В.С. для розгляду заяви розпорядника майна про відвід судді Прохорова С.А.

Ухвалою суду від 11.10.2024 відмовлено у задоволенні заяви розпорядника майна Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" про відвід судді Прохорова С.А. від розгляду справи про банкрутство Державного підприємства "Завод імені В.О.Малишева" (вх. № 25104 від 07.10.2024 року).

Разом із тим, враховуючи вищезазначену заяву розпорядника майна, з метою уникнення будь-яких сумнів у неупередженості або об`єктивності судді суддею Прохоровим С.А. заявлено самовідвід у даній справі.

Ухвалою суду від 14.10.2024 задоволено заяву судді Прохорова С.А. про самовідвід у справі №5023/10655/11. Передано справу № 5023/10655/11 для повторного автоматизованого розподілу.

Розпорядженням керівника апарату суду від 18.10.2024 відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено автоматизований розподіл справи №5023/10655/11 (922/1735/24) у зв`язку з самовідводом судді Прохорова С.А. від розгляду основної справи про банкрутство № 5023/10655/11 та зміну складу суду тієї справи.

Ухвалою суду від 24.10.2024, прийнято справу № 5023/10655/11 (922/1735/24) до провадження у новому складі суду. Розгляд справи №5023/10655/11 (922/1735/24) постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Ухвалено повторно провести підготовче провадження та призначено підготовче засідання у справі на "21" листопада 2024 р. об 11:20 год.

Дослідивши клопотання відповідача (вх.№25082) про долучення доказів до матеріалів справи суд зазначає наступне.

За змістом ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право, зокрема, подавати докази, заяви, клопотання, надавати пояснення суду, свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду.

Зважаючи на те, що клопотання відповідача (вх.№25082) про долучення доказів до матеріалів справи було подано в проміжку часу в якому розглядалась заява про відвід судді Прохорова С.А , за таких обставин суддя до вирішення заяви про відвід не відповідає вимогам «незалежного та неупередженого суду, встановленого законом» й, відповідно, судова колегія не могла вирішувати жодне процесуальне питання, крім вирішення заявленого відводу.

Проте, враховуючи , що ухвалою суду від 24.10.2024 прийнято справу № 5023/10655/11 (922/1735/24) до провадження у новому складі суду, розгляд справи №5023/10655/11 (922/1735/24) постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, ухвалено повторно провести підготовче провадження та призначено підготовче засідання у справі, з метою забезпечення всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи та надання можливості відповідачу скористатись своїм конституційним правом на судовий захист та подання до суду доказів, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень, а також задля недопущення надмірного формалізму під час вирішення питання про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача (вх.№25082 від 07.10.2024), суд дійшов висновку про необхідність задовольнити клопотання та долучити до матеріалів справи надані відповідачем до цього клопотання докази.

21.11.2024 до суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№29306) про відкладення розгляду справи.

21.11.2024 до суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.№29325) про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 21.11.2024 учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомленні відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 21.11.2024 відкладено підготовче засідання на"17" грудня 2024 р. о 14:10 год.

17.12.2024 до суду від представника відповідача надійшла заява (вх.№31671) про відкладення розгляду справи, у зв`язку з зайнятістю останнього в іншому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 17.12.2024 , крім іншого, відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача (вх.№31671) про відкладення розгляду справи, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на "28" січня 2024 р. о 15:40 год.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засіданні не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд звертає увагу, що 30.08.2024 до суду від представника відповідача адвоката Киселиця Івана Юрійовича надійшло клопотання (вх. № 21719) про участь у судовому засіданні, призначеному на 05.09.2024 о 14:30 та всіх наступних судових засіданнях, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою суду від 02.09.2024 задоволено клопотання представника відповідача адвоката - Киселиця Івана Юрійовича про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№ 21719 від 30.08.2024).Постановлено, судове засідання у справі 5023/10655/11 (922/1735/24), призначене на "05" вересня 2024 р.о14:30, та ВСІ НАСТУПНІ СУДОВІ ЗАСІДАННЯ, провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрніхром», адвоката - Киселиця Івана Юрійовича в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Доручено забезпечення проведення відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів заявнику - представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрніхром» адвокату - Киселиця Івану Юрійовичу.

Суд зауважує, що в судовому засіданні 28.01.2025 секретарем судового засідання було виявлено неможливість підключення (запрошення) в підсистемі відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрніхром», адвоката - Киселиця Івана Юрійовича, зокрема, встановлено відсутність зазначеної особи онлайн, про що секретарем судового засідання зафіксовано в протоколі судового засідання.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

У судовому засіданні 28.01.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд окремо вважає необхідним зазначити, що строки розгляду справи в порядку загального позовного провадження врегульовані розділом ІІІ ГПК України. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду. В свою чергу, відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Водночас, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" ( із змінами) від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. За змістом статей 10,12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Радою суддів України 02 березня 2022 року опубліковано рекомендації щодо роботи суддів в умовах воєнного стану, з урахуванням яких керівництвом Господарського суду Харківської області тимчасово до усунення вищезазначених обставин встановлено певний порядок роботи. Відповідно до частини 1 та 2 статті Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений з об`єктивних причин вийти за межі строку, встановленого ст.195 Господарського процесуального кодексу України і який з урахуванням вищезазначених обставин у даному випадку не є розумним. При цьому, суд здійснив усі необхідні дії для розгляду справи, а в матеріалах справи достатньо матеріалів для вирішення спору по суті.

У пунктах 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України закріплені такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Зазначені принципи знайшли своє відображення у статтях 7, 13 ГПК України, а тому господарські суди зобов`язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. Закон України "Про судоустрій та статус суддів" (пункт 3 статті 7) також гарантує право кожного на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II).

Суд констатує про те, що під час розгляду справи, були створені належні умови для реалізації сторонами своїх прав, що передбачені ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

24.06.2021 між Державним підприємством "Завод імені В.О Малишева" (покупець , позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо - Комерційна фірма "Укрніхпром" (постачальник, відповідач) було укладено Генеральний Договір поставки №503дп (Гендоговір), відповідно до п.1.1. якого Підписанням цього Гендоговору Сторони підтверджують готовність до співпраці в майбутньому на підставі результатів конкурсів та умов укладених договорів про закупівлю, що укладатимуться у відповідності до цього Гендоговору за формою, визначеною у Додатку №1 до цього Гендоговору (далі - Договори про закупівлю). У порядку та на умовах , визначених результатами конкурсів та укладеними Договорами про закупівлю, Постачальник зобов`язується поставляти Покупцю у власність товар, найменування, кількість та ціна якого визначаються згідно з Договорами про закупівлю (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується приймати і оплачувати належний і відповідний Товар.

Відповідно до п.1.2 Генерального договору партією Товару за Договором про закупівлю є кількість і асортимент Товару, що визначені кожною окремою заявкою Покупця за Договором про закупівлю (далі - Заявка) чи безпосередньо в Договорі про закупівлю.

Згідно з п.2.1 Генерального договору покупець укладає Договір про закупівлю відповідно до Гендоговору з Постачальником, який визнаний переможцем конкурсу, протягом строку дії його пропозиції та строку дії Гендоговору, Договори про закупівлю є невід`ємними частинами цього Гендоговору.

Відповідно до п.2.2 Генерального договору договір про закупівлю укладається за формою, визначеною в Додатку 1 до цього Гендоговору. Істотні умови Договорів про закупівлю визначені у цьому Гендоговорі, окрім умов щодо конкретного обсягу поставки, умов надання забезпечення виконання Договору про закупівлю, ціни за одиницю Товару та ціни Договору про закупівлю, що визначаються у Договорі про закупівлю за результатами конкурсу (відбору).

Згідно з п.3.1 Гендоговору ціна за одиницю Товару зазначається в Договорі про закупівлю та включає в себе вартість тари та упаковки Товару, всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, що сплачуються Постачальником , вартість доставки Товару до місця поставки, вартість страхування, завантаження, розвантаження та всі інші витрати Постачальника, пов`язані з виконанням цього Гендоговору (включаючи Договори про закупівлю). Ціна Товару визначається в національній валюті України.

Відповідно до п.4.1 Генерального договору поставка товару, включаючи його завантаження, перевезення та розвантаження, здійснюється силами, засобами та за рахунок Постачальника у місці поставки - приміщення Покупця за адресою: 61001, Слобідський р-н, вул.Плеханівська,126, м.Харків, (якщо інше місце не зазначено у відповідному Договорі про закупівлю), розрахунок у строк відповідно до Заявок Покупця і Договору про закупівлю.

Згідно з п.4.4 Гендоговору датою поставки (передачі) Товару та переходу права власності на Товар є дата фактичного отримання Товару Покупцем від Постачальника у відповідності до належно оформлених первинних документів. Первинний документ окрім обов`язкових реквізитів, передбачених чинним законодавством , повинен містити посилання на номер та дату Договору про закупівлю та відповідний номер та дату Заявки (за наявності Заявки), згідно з якою здійснюється поставка Товару.

Відповідно до п.5.1 Договору Сторони за неналежне виконання своїх зобов`язань за Гендоговором (включаючи Договори про закупівлю) несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та умовам цього Гендоговору.

Згідно з п.5.3 Договору за порушення строків поставки Товару або умов якості Товару Постачальник несе відповідальність та зобов`язаний сплатити Покупцю штрафні санкції в розмірі відповідно до статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.5.4 Генерального договору сплата штрафних санкцій (неустойки , штрафу, пені), відсотків за користування коштами , а також відшкодування битків не звільняє Сторони від виконання зобов`язань за цим Гендоговором (включаючи Договори про закупівлю). Неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції за цим Гендоговором (включаючи Договори про закупівлю) нараховуються протягом усього періоду порушення.

Згідно з п.6.1 Договору цей Гендоговір набуває чинності з моменту підписання обома Сторонами і діє до 31 грудня 2022 року - в частині можливості укладання Договорів про закупівлю, закупівлі Товару у рамках Гендоговору та виконання Договорів про закупівлю, а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань до повного виконання зобов`язань за цим Гендоговором.

Відповідно до п.1.1 Договору цей Гендоговір не є попереднім договором чи договором про спільну діяльність. Саме укладання цього Гендоговору не є закупівлею, не передбачає оплату Покупцем Товарів до/без укладання відповідного Договору про закупівлю.

Згідно з п.7.5 Генерального договору постачальник підписанням цього Гендоговору визнає та підтверджує, що :

1) Товар належить Постачальнику на праві власності чи іншому відповідному чи речовому праві та не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь - якими фізичними та /або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь - якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України;

2) укладання та виконання Постачальником цього Гендоговору та Договору про закупівлю не суперечить нормам чинного в Україні законодавства та відповідає його вимогам, зокрема, щодо отримання та наявності усіх необхідних чинних дозволів, ліцензій та погоджень, а також підтверджує те, що укладання та виконання ним цього Гендоговору та Договору про закупівлю не суперечить цілям діяльності Постачальника, положенням його статутних документів чи його інших локальних актів.

У разі, якщо протягом строку дії Гендоговору та Договору про закупівлю будуть мати місце зміни умов (обставин), передбачених у підпунктах 1-2 вище, Постачальник зобов`язаний письмово повідомити про це Покупця, що не перевищує 14 календарних днів з дати настання таких змін.

В рамках зазначеного Генерального договору №503дп від 24.06.2021 між Сторонами було укладено Договір про закупівлю №2 від 14.09.2021 відповідно до п.2 якого загальна сума (ціна) цього Договору становить: без ПДВ 703 500,00 грн., ПДВ - 140 700,00 грн., разом з ПДВ 844 200,00 грн.

Відповідно до п.6 Договору про закупівлю №2, оплата товару здійснюється наступним чином: 50% передплата, 50% за фактом готовності до відвантаження. У разі відсутності оригіналу рахунку на передплату, оплата за Товар здійснюється на підставі факсимільної копії рахунку або рахунку отриманого електронною поштою, які мають юридичну силу оригіналів до отримання стороною оригіналу відповідного рахунку. Оригінал рахунку надається впродовж 14 календарних днів з моменту виставлення рахунку на передплату. Доплата за фактом поставки здійснюється на підставі оригіналу рахунку , який буде наданий разом з поставкою Товару.

Згідно з п.7 Договору про закупівлю №2 поставка здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту отримання 50% передплати, на умовах DDP склад Покупця, м.Харків, вул.Плеханівська ,126.

На виконання п.6 Договору про закупівлю №2 ДП "Завод імені В.О Малишева" платіжним доручення від 25.10.2021 №5915, що підтверджується банківською випискою за 25.10.2021, та платіжною інструкцією від 15.12.2021 №7175 здійснено оплату Товару на загальну суму 844 200,00 грн.

23.12.2021 року Постачальником відвантажено товар згідно видаткової накладної №231201, відповідно до якої вартість поставленого товару склала 834 351,00 грн.

Позивач вказує, що в порушення умов Договору про закупівлю №2 від14.09.2021, відповідачем не здійснено поставку Товару на загальну суму 9 849,00 грн.

В рамках Генерального договору №503дп від 24.06.2021 між Сторонами було укладено Договір про закупівлю №3 від 14.09.2021 відповідно до п.2 якого загальна сума (ціна) цього Договору становить: без ПДВ 4 161 000,00 грн., ПДВ - 832 200,00 грн., разом з ПДВ 4 993 200,00 грн.

Відповідно до п.6 Договору про закупівлю №3, оплата товару здійснюється наступним чином: 50% передплата, 50% за фактом готовності до відвантаження. У разі відсутності оригіналу рахунку на передплату, оплата за Товар здійснюється на підставі факсимільної копії рахунку або рахунку отриманого електронною поштою, які мають юридичну силу оригіналів до отримання стороною оригіналу відповідного рахунку. Оригінал рахунку надається впродовж 14 календарних днів з моменту виставлення рахунку на передплату. Доплата за фактом поставки здійснюється на підставі оригіналу рахунку , який буде наданий разом з поставкою Товару.

Згідно з п.7 Договору про закупівлю №3 поставка здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту отримання 50% передплати, на умовах DDP склад Покупця, м.Харків, вул.Плеханівська ,126.

На виконання п.6 Договору про закупівлю №3 ДП "Завод імені В.О Малишева" платіжним доручення від 12.11.2021 №6361 та від 04.02.2022 №616 здійснено оплату Товару на загальну суму 4 993 200,00 грн.

Як зазначає позивач, відповідачем не здійснено поставку товару згідно умов Договору про закупівлю №3 на загальну суму 4 993 200,00 грн.

В рамках Генерального договору №503дп від 24.06.2021 між Сторонами було укладено Договір про закупівлю №4 від 17.09.2021 відповідно до п.2 якого загальна сума (ціна) цього Договору становить: без ПДВ 227998,50 грн., ПДВ - 45599,70 грн., разом з ПДВ 273598,20 грн.

Відповідно до п.6 Договору про закупівлю №4, оплата товару здійснюється наступним чином: 50% передплата, 50% за фактом готовності до відвантаження.

Згідно з п.7 Договору про закупівлю №4 сторонами погоджено періодичність поставок: "за Заявками Покупця".

Відповідно до п.8 Договору про закупівлю №4 постачальник зобов`язаний поставити партію товару у строк відповідно до Заявки Покупця , але не довш ніж 5 робочих дні з моменту подання Заявки.

На виконання п.6 Договору про закупівлю №4 ДП "Завод імені В.О Малишева" платіжним доручення від 17.11.2021 №6482 та від 22.12.2021 №7434 здійснено оплату Товару на загальну суму 273 598,20 грн.

18.11.2021 року Постачальником відвантажено товар згідно видаткової накладної №181101, відповідно до якої вартість поставленого товару склала 19 454,40 грн.

29.12.2021 року Постачальником відвантажено товар згідно видаткової накладної №291201, відповідно до якої вартість поставленого товару склала 178 237,80 грн.

Позивач вказує, що в порушення умов Договору про закупівлю №4 від 17.09.2021, відповідачем не здійснено поставку Товару на загальну суму 178 237,80 грн.

З метою досудового врегулювання спору ДП "Завод імені В.О Малишева" на адресу ТОВ "ВКФ "Укрніхпром" направлено претензію від 08.02.2024 №002-16/013/627 з вимогою повернути кошти, сплачені на виконання умов Договорів про закупівлю №2 від 14.09.2021, №3 від 14.09.2021, №4 від 17.09.2021 у рамках Генерального договору поставки №503дп від 24.06.2021, у загальній сумі 5 181 286,80 грн. та сплатити пеню та штраф за несвоєчасне виконання зобов`язання по поставці Товару у розмірі 1 265 701,40 грн.

Однак, як зазначає позивач, вищезазначені претензії та вимоги залишені відповідачем без відповіді та без задоволення викладених у них вимог.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом та просить суд стягнутиз відповідача заборгованістьу сумі 6 772 589,26 грн., з яких: 5 181 286,80 грн.- попередня оплата по договорам про закупівлю №2 від 14.09.2021, №3 від 14.09.2021, №4 від 17.09.2021 у рамках Генерального договору поставки №503дп від 24.06.2021, 915 557,97 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань , 350 143,43 грн. - штраф за прострочення понад 30 днів, 235 601,06 грн. - 3% річних за прострочення грошового зобов`язання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Положеннями статті 181 ГК України визначено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України однією з підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є договір.

Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 статті 267 ГК України передбачено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, 24.06.2021 між Державним підприємством "Завод імені В.О Малишева" (покупець , позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо - Комерційна фірма "Укрніхпром" (постачальник, відповідач) було укладено Генеральний Договір поставки №503дп (Гендоговір), відповідно до п.1.1. якого Підписанням цього Гендоговору Сторони підтверджують готовність до співпраці в майбутньому на підставі результатів конкурсів та умов укладених договорів про закупівлю, що укладатимуться у відповідності до цього Гендоговору за формою, визначеною у Додатку №1 до цього Гендоговору (далі - Договори про закупівлю). У порядку та на умовах , визначених результатами конкурсів та укладеними Договорами про закупівлю, Постачальник зобов`язується поставляти Покупцю у власність товар, найменування, кількість та ціна якого визначаються згідно з Договорами про закупівлю (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується приймати і оплачувати належний і відповідний Товар.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов Договору про закупівлю №2 від 14.09.2021, відповідачем не здійснено поставку Товару на загальну суму 9 849,00 грн.

Крім того , суд зазначає , що з боку відповідача не заперечується факт наявності вказаної заборгованості за Договором про закупівлю №2 від 14.09.2021 в сумі 9 849,00 грн.

В той же час, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про здійснення поставки Товару за Договором про закупівлю №2 від 14.09.2021 на загальну суму 9 849,00 грн., або спростували суму заявлену до стягнення.

В рамках Генерального договору №503дп від 24.06.2021 між Сторонами було укладено Договір про закупівлю №3 від 14.09.2021 відповідно до п.2 якого загальна сума (ціна) цього Договору становить: без ПДВ 4 161 000,00 грн., ПДВ 832 200,00 грн., разом з ПДВ 4 993 200,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не здійснено поставку товару згідно умов Договору про закупівлю №3 на загальну суму 4 993 200,00 грн.

Як зазначалось судом вище, в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на неможливість виконання умов Договору про закупівлю №3 оскільки на думку відповідача неможливість виконання умов вищезазначеного договору була спричинена форс - мажорними обставинами.

Суд відхиляє вищезазначені заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву з огляду на наступне.

На виконання п.6 Договору про закупівлю №3 ДП "Завод імені В.О Малишева" платіжним доручення від 12.11.2021 №6361 здійснено передоплату Товару на загальну суму 2 496 600,00 грн.

Враховуючи вищезазначені умови Договору про закупівлі №3, а саме п.7 строк поставки товару до 10.02.2022. Тобто сплата решти суми вартості товару у розмірі 50% за Договором про закупівлю №3 не є умовою для поставки Товару а здійснюється на підставі оригіналу рахунку.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів надання позивачу оригіналу рахунку.

Крім того, відповідно до п.5.6, 5.7 Генерального Договору №503дп Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у разі виникнення обставин непереборної сили (форс - мажорні обставини), які не існували під час укладання Договору про закупівлю, виникли поза волею Сторін , якщо ці обставини вплинули на виконання Договору про закупівлю. Відсутність у боржника коштів, потрібних для виконання зобов`язань за цим Гендоговором (включаючи Договори про закупівлю) або відсутність у Сторони відповідних дозвільних документів, необхідних для виконання цього Гендоговору (включаючи Договори про закупівлю) не є обставинами непереборної сили. Сторона , яка не може виконувати зобов`язання за Договором про закупівлю внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна негайно письмово повідомити іншій Стороні про їхнє настання/припинення, але у будь якому випадку, не пізніше п`яти робочих днів з дня настання обставин. Таке письмове повідомлення є належним підтвердженням настання відповідних обставин , якщо протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, зазначене повідомлення буде підтверджено документом компетентного органу.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами) у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан.

Як зазначалось судом вище, строк поставки Товару за Договором про закупівлю №3 до 10.02.2022, тобто до введення воєнного стану в країні Указом президента України від 24.02.2022 № 64/2022.

Крім того , як зазначає відповідач, на виконання п.5.7 Генерального договору №503дп, останнім 28.02.2022 повідомлено позивача листом №28/02/22-02, про виникнення обставин непереборної сили починаючи з 24.02.2022 та долучив до відповідного звернення Лист Торгово - промислової палати України від 28.02.2022 за вих.№2024/02.0-7.1, в якому вказано: "Торгова - промислова палата України - цим засвідчує форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України. ТПП України підтверджує , що зазначені обставини починаючи з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та /або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)".

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази направлення листа - повідомлення вих.№28/02/22-02, про виникнення обставин непереборної сили на адресу позивача.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 року у справі № 922/193/23, за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 ЦК).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі № 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").

У постанові від 25.01.2022 року у справі № 904/3886/21 Верховний Суд щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що: ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності; форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом; наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 року за №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 року у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП України від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Крім того, у постанові від 07.06.2023 року у справі № 906/540/22 Верховний Суд зазначив, що ТПП України листом від 28.02.2022 року за № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), однак вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні, а відтак не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів, а тому кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Отже лист ТПП України від 28.02.2022 року за №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації, а тому кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Даний висновок суду грунтується на висновках Верховного Суду, які викладені постанові від 15.06.2023 року у справі № 910/8580/22, у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 року у справі № 912/750/22, у постанові від 29.06.2023 року у справі № 922/999/22, які мають загальний характер та підлягають застосуванню у тому числі й щодо спірних правовідносин.

Водночас сертифікат ТПП України не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом або договором.

Так, у постанові від 13.09.2023 року у справі № 910/7679/22 Верховний Суд зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом ТПП, виданим відповідно до положень стаття 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб`єкта господарювання у конкретному зобов`язанні. Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 року у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Суд зазначає, що вищенаведені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", зокрема щодо підтвердження наявності форс-мажорних обставин, мають загальний характер та підлягають застосуванню у тому числі й щодо спірних правовідносин.

З урахуванням викладеного лист Торгово-промислової палати України (ТПП України) від 28.02.2022 року за № 2024/02.0-7.1 як доказ існування форс-мажорних обставин у даній справі визнається судом недостатнім доказом існування таких обставин.

Таким чином, використання лише загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 року за № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України повинно супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином.

В той же час, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про здійснення поставки Товару за Договором про закупівлю №3 від 14.09.2021 на загальну суму 4 993 200,00 грн., або спростували суму заявлену до стягнення.

Згідно з п.7 Договору про закупівлю №4 сторонами погоджено періодичність поставок: "за Заявками Покупця".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не здійснено поставку товару згідно умов Договору про закупівлю №4 на загальну суму 178 237,80 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що він не порушив строки поставки замовлення по Договору №4, оскільки Позивачем не надано відповідачу належним чином оформленої заявки на товар, як - то передбачено п.7 та п.8 Договору про закупівлю №4.

Суд відхиляє вищезазначені заперечення відповідача, з огляду на наступне.

Судом встановлено , та не заперечується з боку позивача, що останнім не надавалась заявка на поставку товару по Договору про закупівлю №4 на суму 178 237,80 грн.

Проте, як зазначалось судом вище, на виконання п.6 Договору про закупівлю №4 ДП "Завод імені В.О Малишева" платіжним доручення від 22.12.2021 №7434 здійснено оплату Товару на загальну суму 136 799,10 грн. Платіжний документ, в тому числі, містить посилання на Договір про закупівлю №4.

Тобто зазначене підтверджує активну дію з боку позивача у вигляді остаточного розрахунок за Договором про закупівлю №4, що має вважатися заявкою на постачання Товару та свідчить про готовність позивача прийняти такий товар.

Згідно з усталеною судовою практикою, схвалення правочину може відбутись також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи сторони правочину (у даному випадку здійснення остаточної оплати за товар). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/11163/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 зазначено, що попередня оплата - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від 19.03.2024 року у cправі № 910/3016/23 умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17).

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар.

08.02.2024 ДП "Завод імені В.О Малишева" на адресу ТОВ "ВКФ "Укрніхпром" направлено претензію №002-16/013/627 з вимогою повернути кошти, сплачені на виконання умов Договорів про закупівлю №2 від 14.09.2021, №3 від 14.09.2021, №4 від 17.09.2021 у рамках Генерального договору поставки №503дп від 24.06.2021, у загальній сумі 5 181 286,80 грн. та сплатити пеню та штраф за несвоєчасне виконання зобов`язання по поставці Товару у розмірі 1 265 701,40 грн.

Отже, позивач скористався своїм правом на повернення суми попередньої оплати, передбаченим частиною 2 статті 693 ЦК України.

Таким чином, у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, частини 2 статті 530 ЦК України.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем суми попередньої оплати, а відповідачем не надано суду більш вірогідних доказів, які б спростовували суму основної заборгованості заявленої у даній справі до стягнення позивачем.

Приймаючи до уваги, що розмір заявленої до стягнення основної суми боргу відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 5 181 286,80 грн. - попередньої оплати по договорам про закупівлю №2 від 14.09.2021, №3 від 14.09.2021, №4 від 17.09.2021 у рамках Генерального Договору поставки №503дп від 24.06.2021 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 915 557,97 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань (на суму 9849,00 грн. за період з 25.12.2021 - 25.06.2022, на суму 4 993 200, 00 грн. за період з 11.02.2022 - 11.08.2022) та 350 143, 43 грн. - штраф за прострочення понад 30 днів суд зазначає наступне.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст. ст.549,611,625 ЦК України.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 статті 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Перевіривши наданий позивачемрозрахунок суми штрафу за прострочення понад 30 днів у розмірі 350 143, 43 грн. , з урахуванням того, що відповідно до ч.2 ст.237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача350 143,43 грн.- суму штрафу за прострочення понад 30 днів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені за несвоєчасне виконання зобов`язань у загальному розмірі 915 557,97 грн, судом встановлено що такі нарахування здійснено арифметично не вірно.

Судом здійснено власний розрахунок та встановлено, що до стягнення підлягає 908762,40 грн. сума пені, в решті нарахування пені у розмірі 6795,57 грн. слід відмовити як безпідставно нарахованої.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 325601,06 грн - суми 3% річних за прострочення грошового зобов`язання, суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 січня 2022 року по справі № 910/18557/20 зазначено наступне: «Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду».

Як вказано судом вище, матеріалами справи підтверджується надіслання позивачем 08.02.2024 відповідачу претензії № 002/16/013/627 від 08.02.2024 з вимогою повернути кошти, сплачені на виконання умов Договорів про закупівлю №2 від 14.09.2021, №3 від 14.09.2021, №4 від 17.09.2021 у рамках Генерального договору поставки №503дп від 24.06.2021, у загальній сумі 5 181 286,80 грн. та сплатити пеню та штраф за несвоєчасне виконання зобов`язання по поставці Товару у розмірі 1 265 701,40 грн.

Відповідно до роздруківки з сайту АТ «Укрпошта» трекінгу відправлення № 0600086390040 та довідки про причини повернення/досилання вищезазначена, яка міститься в матеріалах справи, претензія була повернута на адресу позивача з відміткою пошти в довідці ф.20 від 06.03.2024: "за закінченням терміну зберігання".

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Згідно з частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України , якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відтак, до 06.03.2024 зобов`язання відповідача було негрошовим - з поставки товару за Договором,а з 07.03.2024 (перший день семиденного строку передбаченого ст.530 ЦК України) у відповідача виникло грошове зобов`язання з повернення попередньої оплати, зі строком його виконання до 13.03.2024, з 14.03.2024 почався період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання з повернення 5 181 286,80 грн. попередньої оплати.

Позивачем нараховані 3% річних за прострочення грошового зобов`язання на суму 9 849,00 грн. з 25.12.2021 - 12.04.2024, на суму 4 993 200,00 грн. з 11.02.2022 - 12.04.2024, що складає 325601,06 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних за прострочення грошового зобов`язання загальному розмірі 325601,06 грн, судом встановлено що такі нарахування здійснено арифметично не вірно.

Судом здійснено власний розрахунок з урахуванням вимог ст.530 ЦК України, та встановлено, що до стягнення підлягає 12 302,58 грн. сума 3% річних за прострочення грошового зобов`язання , в решті нарахування 3% у розмірі 313 298,48 грн. слід відмовити як безпідставно нарахованої.

Щодо клопотання відповідача викладеного у відзиві на позовну заяву, в якому останній просить суд у разі задоволення позовних вимог позивача зменшити розмір штрафних санкцій на 90 % (тобто до 126 570,14 грн.), суд виходить з наступного.

В обґрунтування вищезазначеного клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище.

Як зазначає відповідач , в 2021 році дохід підприємства складав 24 921 100,00 грн., а в 2022 році дохід відповідача склав лише 5 695 600,00 грн. зі збитками в розмірі 1 832 500,00 грн. З цього вбачається, що дохід відповідача зменшився в 4,4 рази.

Причиною зниження вказаних вище економічних показників , як зазначає відповідач, стала безпекова ситуація (постійні обстріли окупантами цивільної і виробничої інфраструктури); труднощі із логістикою; брак обігових коштів через майже повне припинення кредитування бізнесу в України.

Слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Згідно із статтею 233 Господарського кодексу України У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує висновки Великої Палати викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, згідно із яким Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що відповідачем не було надано доказів скрутного фінансового стану підприємства.

Отже, з урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи, що основна заборгованість за спірним договорами відповідачем не була сплачена протягом тривалого часу, а також не надання відповідачем доказів скрутного фінансового стану підприємства, господарський суд дійшов висновку про відмову в клопотанні відповідача викладеного у відзиві на позовну заяву про зменшення розмірі штрафних санкцій на 90 %.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов частково, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог статті 4 Закону України «Про судовий збір», витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у сумі 77 429,94 грн., а в іншій частині - покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрніхром» (49006, м. Дніпро, пр-т Пушкіна, буд. 40Б, код ЄДРПОУ 40873173) на користь Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629) 6 452 495,21 грн., з яких: 5 181 286,80 грн. - попередня оплата по договорам про закупівлю №2 від 14.09.2021, №3 від 14.09.2021, №4 від 17.09.2021 у рамках Генерального договору поставки №503дп від 24.06.2021, 908 762,40 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, 350 143,43 - штраф за прострочення понад 30 днів, 12 302,58 грн. - 3% річних за прострочення грошового зобов`язання.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Позивач: Державне підприємство "Завод імені В.О.Малишева" (61001, м. Харків, вул. Тарасенка Георгія, буд. 126, код ЄДРПОУ 14315629)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Укрніхром» (49006, м. Дніпро, пр-т Пушкіна, буд. 40Б, код ЄДРПОУ 40873173)

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/

Повний текст рішення складено та підписано 07.02.2025

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий Т.А. Лавренюк П.В. Хотенець


Суд	Господарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення	28.01.2025
Оприлюднено	10.02.2025
Номер документу	125000344
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: майнові спори, стороною в яких є боржник, з них:

Усатий В.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 28.01.2025 по справі 5023/10655/11ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —5023/10655/11

Рішення від 28.01.2025

Рішення
від 28.01.2025 по справі 5023/10655/11
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ