Рішення від 04.02.2025 по справі 922/4813/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2025м. ХарківСправа № 922/4813/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Тонкій Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ" (49044, Україна, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 17) до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, 199) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Колодочки Г.В. (довіреність № 1 від 02.01.2025),

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", в якій просить суд:

1. Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ СИСТЕМИ» (код ЄДРПОУ 05762269, адреса: 61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, 199) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЄВРОІНВЕСТ» (Місцезнаходження: 49044, Україна, м. Дніпро, вул. Шевченко, д. 17, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 25532809 п/р НОМЕР_1 в «Райффайзен Банк» м. Київ, МФО 300335) індекс інфляції у розмірі 6797,17 грн та три проценти річних у розмірі 2159,31 грн, що нараховані на заборгованість стягнену рішенням господарського суду Харківської області від 01.10.2020 року у справі № 922/2505/20.

2. Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ СИСТЕМИ» (код ЄДРПОУ 05762269, адреса: 61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, 199) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЄВРОІНВЕСТ» (Місцезнаходження: 49044, Україна, м. Дніпро, вул. Шевченко, д. 17, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 25532809 п/р р НОМЕР_1 в «Райффайзен Банк» м. Київ, МФО 300335) індекс інфляції у розмірі 3130,11 грн та три проценти річних у розмірі 993,21 грн, що нараховані на заборгованість стягнену додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 26.10.2020 року у справі № 922/2505/20.

3. В порядку ч.2 ст.625 ЦКУ та ч.10 ст.238 ГПКУ зобов`язати орган, що здійснюватиме примусове виконання:

- нарахувати Відповідачу інфляційні втрати, як це передбачено ч.2 ст. 625 ЦКУ, за весь період прострочення оплати боргу, що не був врахований в рішенні суду, починаючи з 15.11.2024 року, по дату повного погашення боргу, за формулою:

Сінф.втрат = Сп х Пс, Де:

Сінф.втрат сума інфляційних втрат за період прострочки.

Сп - загальна сума грошової заборгованості разом з інфляційними втратами на початок періоду.

Пс індекс інфляційного розрахунку за весь період прострочки, розрахунок, якого здійснюється за формулою:

Пс = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

ІІz - індекс інфляції за останній місяць прострочення,

та стягувати ці інфляційні втрати з відповідача, якщо буде мати місце примусового виконання рішення;

Розрахунок інфляційних втрат в Позові виконано станом на 15.11.2024 року;

- нараховувати Відповідачу 3% річних, як це передбачено ч.2 ст. 625 ЦКУ, за весь період прострочення оплати боргу, що не був врахований в рішенні суду, починаючи з 28.12.2024 року, по дату повного погашення боргу, за формулою:

Сума санкції = Ск x 3 % (ст.625 ЦКУ) x Д : 365 : 100, де

Ск загальна сума грошової заборгованості разом з інфляційними втратами на кінець періоду,

Д - кількість днів прострочення,

та стягувати даний відсоток з Відповідача на користь Позивача, якщо буде мати місце примусове виконання рішення.

Розрахунок суми 3 % річних в позові виконано станом на 28.12.2024 р.

4. Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ СИСТЕМИ» (код ЄДРПОУ 05762269, адреса: 61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, 199) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЄВРОІНВЕСТ» (Місцезнаходження: 49044, Україна, м. Дніпро, вул. Шевченко, д. 17, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 25532809 п/р НОМЕР_2 р НОМЕР_1 в «Райффайзен Банк» м. Київ, МФО 300335) суму судового збору у розмірі 3028 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Позов обгрунтовано з посиланням на порушенням відповідачем зобов`язання з оплати заборгованості, що стягнена рішенням Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 та додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 26.10.2020 у справі № 922/2505/20.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.01.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ" (вх.№ 4813/24) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ" строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 (п`ять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ" спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: уточнення суб`єктного складу сторін; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

03.01.2025 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків (Документ сформований в системі «Електронний суд» 03.01.2025, вх.№ 114/25), в якій представник позивача повідомив, що що оригінали доказів, які долучені до позовної заяви, знаходяться у ТОВ «ЄВРОІНВЕСТ», а також просив у прохальній частині позову найменування відповідача АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ СИСТЕМИ» (код ЄДРПОУ 05762269, адреса: 61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, 199) замінити на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРАЇНСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ МАШИНИ» (код ЄДРПОУ 05762269, адреса: 61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, 199).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/4813/24. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи в судовому засіданні"04" лютого 2025 р. о 11:30.

22.01.2025 від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (Документ сформований в системі «Електронний суд» 21.01.2025, вх.№ 1717/25), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення річних та інфляційних втрат, виходячи з наступного.

По-перше, згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності» від 16.01.2019 №36-р, Відповідач (орган управління Кабінет Міністрів України) включений до переліку об`єктів великої приватизації державної власності (розмір пакета акцій - 75,22407664%). До даного переліку Відповідач був включений згідно п.3 Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про погодження реорганізації акціонерного товариства Завод Електроважмаш шляхом приєднання до акціонерного товариства «Турбоатом» від 26.08.2021 №1005-р (набрало чинності 26.08.2021) під попередньою назвою Акціонерне товариство «Турбоатом». Під нинішньою назвою Відповідач зазначений у вказаному переліку згідно п.2 Розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання управління акціонерним товариством «Українські енергетичні машини» від 06.10.2021 №1228-р (набрало чинності 06.10.2021). Спочатку правопопередник вказаного товариства ДП «Завод «Електроважмаш» з моменту набрання чинності Розпорядження №36-р, а потім й АТ «Завод «Електроважмаш» перебували постійно у переліку об`єктів великої приватизації державної власності. А тому від моменту набрання законної сили судового рішення від 01.10.2020, а також додаткового рішення від 26.10.2020 у справі №922/2505/20 та моменту відкриття за ними виконавчого провадження у Відповідача (правопопередника) існували законні підстави не виконувати дані рішення, які є й на цей час.

По-друге, з моменту виникнення зобов`язань у Відповідача перед Позивачем до моменту початку повномасштабного вторгнення рф на територію України минуло лише 85 днів (з 01.12.2021 до 24.02.2022). Оскільки до Відповідача була передана кредиторська заборгованість АТ «Завод «Електроважмаш» на суму більше 2 млрд. грн. більше ніж 260 кредиторів, цей строк був занадто малим, щоб вирішити будь-яким належним чином питання погашення заборгованості перед Позивачем. Постановою дирекції та профспілкового комітету Відповідача «Про роботу підприємства в період військового стану» від 24.02.2022 №5/88 на початку повномасштабного вторгнення була передбачена робота лише критичної інфраструктури підприємства, працівники не виходили на роботу протягом декількох місяців у 2022 році. Наразі господарська діяльність Відповідача обмежена через часті та тривалі повітряні тривоги та необхідність через це працівників йти в укриття. Територія, майно Відповідача неодноразово були піддані обстрілам, в результаті чого зазнали руйнувань та пошкоджень. Загальна сума заподіяної Відповідачу внаслідок неодноразових обстрілів рф матеріальної шкоди відповідно до висновків Національного наукового центру Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» складає 577,8 млн. грн. Відповідач вважає можливим та обґрунтованим врахування наявності воєнного стану як форс-мажорної обставини, що має наслідком звільнення Відповідача від відповідальності за невиконання обов`язків по спірному договору і таке врахування може бути здійснено у загальному порядку, як це передбачено у листі Торгово-промислової палати №2024/02.0-7.1 від 28.02.2024 як на підставі даного листа, так і на підставі наданих доказів.

По-третє, Позивач нараховує інфляційні витрати та річні на суми, присуджені йому за рішеннями у справі №922/2505/20. Але за основним рішенням від 01.10.2020 не було позовних вимог про стягнення основного зобов`язання за Договором №238-16/546 від 28.05.2019, оскільки вона була сплачена, хоча й несвоєчасно. Отже, на думку відповідача, нарахування інфляційних витрат та річних на суми за рішенням суду від 01.10.2020 є необґрунтованим та безпідставним. Також Відповідач вважає, що річні та інфляційні витрати не можуть бути нараховані на суму витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вказані суми не є заборгованістю, яка утворилась внаслідок невиконання боржником зобов`язань за договорами, як це робить Позивач стосовно суми присудженій згідно додаткового рішення від 26.10.2020. Нарахування інфляційних витрат та річних за додатковим рішенням від 26.10.2020 здійснено Позивачем з дати прийняття рішення з 26.10.2020. Разом з тим, обов`язковими для виконання рішення стають лише, якщо вони набрали законної сили. Відтак, нарахування інфляційних витрат та річних при неврахуванні інших підстав щодо відмови у задоволенні позову може бути здійснено лише після дати набрання законної сили додаткового рішення 17.11.2020. Крім того, як зазначено у рішенні Господарського суду від 01.10.2020, відповідно до п. 9.5. договору №238-16/546 від 28.05.2019 за порушення строку оплати продукції, передбачених цим договором, позивач має право вимагати оплати 1% річних та індексу інфляції. З огляду на це та оскільки умовами договору передбачена зменшена сума річних є необґрунтованим нарахування Позивачем 3% річних.

28.01.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ" надійшла відповідь на відзив (Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.01.2025, вх.№ 2307/25), де позивач не погоджується з аргументами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву. На переконання позивача, установлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів. Зупинення вчинення виконавчих дій не звільняє Відповідача від обов`язку добровільно виконати рішення суду. При цьому відмова від добровільного виконання рішення призводить до відповідальності встановленої законом. Доводи Відповідача про застосування форс-мажорних обставин до відповідальності, що передбачена ст. 625 ЦК України, є необґрунтованими та спростовуються нормами права та правовими висновками Верховного Суду. Позивач наголошує, що всім правам вимоги Позивача до Відповідача сплатити кошти повністю кореспондує обов`язок відповідача з такої сплати. Посилання відповідача на те, що розмір відсотків, який повинен застосовуватися для нарахування втрат від прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем, не повинен перевищувати встановлений договором є недоречним, оскільки нарахування відсотків за цим Позовом здійснюється за прострочення виконання грошових зобов`язань уже стягнутих за рішенням суду, а при цьому величина відсотків, що встановлена у розмірі три відсотки ст. 625 ЦКУ, фактично є мінімальною величиною, встановленою законом, міри особливої відповідальності, що носить компенсаційний характер.

03.02.2025 від представника Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" надійшло заперечення (Документ сформований в системі «Електронний суд» 03.02.2025, вх.№ 2895/25), в якому відповідач зазначає, що зупинення вчинення виконавчих дій є тимчасовим заходом та не може розцінюватися як невиконання судового рішення або неефективне виконання. Також зупинення не можна розцінити як втрату права на стягнення. Після припинення обставин, що слугували для зупинення провадження, судове рішення підлягає обов`язковому виконанню. Отже, на цей час виконавчі провадження щодо виконання рішень у справі № 922/2505/20 є зупиненими. Тому у Відповідача немає обов`язку їх виконувати. А тому не можуть бути застосовані до Відповідача додатково інфляційні витрати та річні, враховуючи його законну бездіяльність, яка існує у межах законодавства та, таким чином, й відсутність вини Відповідача. Відповідач не укладав Договір №238-16/546 від 28.05.2019, через невиконання якого були винесені судове рішення від 01.10.2020, а також додаткове рішення від 26.10.2020 у справі №922/2505/20 з Позивачем та не отримував товар за ним, не використовував його у власній господарській діяльності. Відповідач не обирав Позивача як свого контрагента, не обговорював з ним умови спірного договору перед укладанням.

Крім того, у запереченні відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Обгрунтовуючи вищевказане клопотання, представник відповідача звертає увагу суду на таке.

По-перше, АТ «Завод «Електроважмаш», як боржник, що отримав продукцію від позивача, був виробником комплектного електрообладнання для залізничного та міського електротранспорту, а саме електродвигунів та тепловозних генераторів, питома вага яких складала понад 70% в загальній структурі запланованого виробництва держави та виконував замовлення на відповідних ринках різних країн світу, а в першу чергу - рф. Наразі відповідач з об`єктивних причин не може самостійно здійснити швидке переорієнтування ринку збуту існуючого запланованого обсягу тягового виробництва, виробником якого був АТ «Завод «Електроважмаш» на нових замовників, не отримує бюджетного фінансування або будь-яких дотацій чи преференцій.

По-друге, з 2019 року на рахунки АТ «Завод «Електроважмаш» (його правопопередника ДП «Завод «Електроважмаш») декілька разів було накладено арешти, що сприяло зростанню заборгованості підприємства перед кредиторами, виникненню заборгованості по заробітній плані та по сплаті соціальних внесків до Державного бюджету.

По-третє, на можливість виконувати зобов`язання вплинула епідемічна ситуація через поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19.

По-четверте, ДП «Завод «Електроважмаш» та Відповідач внесені до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, згідно Наказу Фонду державного майна України №777 від 08.06.2018 та Наказу Фонду державного майна України №764 від 08.06.2017. Розпорядженням КМУ від 16.01.2019 року № 36-р затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності, відповідно до якого ДП «Завод «Електроважмаш» та відповідач є включеними. Таким чином, накладення або стягнення надмірних сум штрафних санкцій, значно зменшує вартість як АТ «Завод «Електроважмаш», так і відповідача, як об`єктів приватизації, що в результаті купівлі-продажу завдасть збитків державі внаслідок недоотримання реальної вартості єдиного майнового комплексу АТ «Завод «Електроважмаш» та відповідача. Крім того, стягнення штрафних санкцій впливає на ділову репутацію відповідача.

По-п`яте, територія та майно відповідача неодноразово були піддані обстрілам, в результаті чого зазнали руйнувань та пошкоджень, що, зокрема, підтверджується витягами з ЄРДР, рапортами на адресу начальника відділу Спеціальної поліції ГУНП в Харківській області, експертними висновками. Загальна сума заподіяної відповідачу внаслідок неодноразових обстрілів рф матеріальної шкоди відповідно до висновків Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» складає 577,8 млн. грн.

Відповідно до наказу Міністерства економіки України від 09.02.2024 р. № 3661 відповідач також є критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Відповідач просить зменшити розмір річних та інфляційних на 90% від належним чином обґрунтованих сум, визнаних судом.

У судовому засіданні 04.02.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання, призначене на 04.02.2025 об 11:30, не з`явився.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідач ухвалу про відкриття провадження отримав 06.01.2025 шляхом доставки в його Електронний кабінет, що підтверджується довідкою, яка міститься в матеріалах справи.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

У судовому засіданні 04.02.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено таке.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 у справі №922/2505/20 за позовом АТ "ЮНІКОН" доДержавного підприємства "Завод "Електроважмаш" позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код 00213121) на користь Приватного акціонерного товариства "Юнікон" (49005, м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, 28А, код 23647276) 3640,92 грн 1% річних, 6027,19 грн інфляційних втрат та 497,76 грн судового збору.

Вищезазначеним рішенням суду встановлено наступне.

28/05/2019 року між ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ ЮНІКОН (АТ ЮНІКОН, Позивач) та ДЕРЖАВНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ ЗАВОД ЕЛЕКТРОВАЖМАШ (ДП ЗАВОД ЕЛЕКТРОВАЖМАШ, Відповідач) було укладено Договір № 238-16/546 (Договір).

28.05.2019 року між АТ «ЮНІКОН» та ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» підписано Специфікацію № 1 на суму 697 273,20 гривень.

Відповідно до умов п. 1.1. Договору Позивач взяв на себе зобов`язання у 2019 році поставити Відповідачу продукцію, зазначену у специфікаціях №1, а Відповідач зобов`язався прийняти та оплатити таку продукцію.

Згідно п. 1.2. Договору найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник», затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 р. № 1749, зазначаються у Специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною Договору.

У відповідності до п. 2.1. Договору Позивач здійснює поставку продукції Відповідачу протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту направлення письмового замовлення Відповідачем, згідно з пунктом 1.3. Договору.

У пункті 2.4. Договору сторони погодили, що право власності на продукцію переходить до Відповідача з моменту її фактичної поставки від Позивача.

Умови оплати продукції сторони погодили у розділі 4 Договору.

Так, відповідно до п. 4.1. Договору Відповідач здійснює оплату продукції протягом 60 календарних днів з моменту поставки і приймання її за якістю та кількістю.

Також у пункті 4.2. Договору сторони визначили, що при відвантаженні продукції Позивач надає Відповідачу наступні документи: видаткову накладну, рахунок-фактуру та товарно-транспорту накладну.

Відповідно до п. 5.1. Договору Відповідача зобов`язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату продукції на умовах Договору.

Разом з цим, п. 9.5. Договору за порушення строку оплати продукції, передбачених цим Договором, Позивач має право вимагати оплати 1% річних та індексу інфляційних втрат.

На виконання умов Договору Позивач 03.06.2019 здійснив постачання продукції на суму 671 179,40 грн, а Відповідач несвоєчасно оплатив її вартість, оскільки, строк оплати у відповідача настав 02.08.2019, а фактична оплата вартості продукції здійснена 20.02.2020.

Рішенням суду встановлено, що з 03.08.2019 відповідач прострочив виконання зобов`язання по оплаті отриманого товару.

Рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 у справі №922/2505/20 набрало законної сили 22.10.2020.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 26.10.2020 у справі №922/2505/20 стягнуто з Державного підприємства "ЗАВОД "ЕЛЕКТРОВАЖМАШ" (61089, м. Харків, просп. Московський, буд. 299, код ЄДРПОУ 00213121) на користь Приватного акціонерного товариства "ЮНІКОН" (49005, м. Дніпро, вул. Олеся Гончара, буд. 28А, код ЄДРПОУ 23647276) витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 4 800 грн.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 26.10.2020 у справі №922/2505/20 набрало законної сили 17.11.2020.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 20.11.2020 відкрито виконавче провадження №63686635 з виконання наказу №922/2505/20, виданого 22.10.2020.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 20.11.2020 зупинено виконавче провадження №63686635 з виконання наказу №922/2505/20, виданого 22.10.2020, у зв`язку з тим, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 січня 2019 р. №36-р затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності, до якого входить Державне підприємство "Завод "Електроважмаш", код ЄДРПОУ 00213121.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 27.07.2021 відкрито виконавче провадження №66265922 з виконання наказу №922/2505/20, виданого 18.11.2020.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 27.07.2021 зупинено виконавче провадження №66265922 з виконання наказу №922/2505/20, виданого 18.11.2020, у зв`язку з тим, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 січня 2019 р. №36-р затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності, до якого входить Державне підприємство "Завод "Електроважмаш", код ЄДРПОУ 00213121.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.09.2021 у справі №922/2505/20 заяву ПрАТ "Юнікон" вх. № 20510 від 03.09.2021 задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження, боржника у виконавчому провадженні, відповідача по справі №922/2505/20 - Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код 00213121) на його правонаступника - Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код 00213121).

В подальшому, 10.01.2023 між АТ «ЮНІКОН», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 23647276 (далі за текстом Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІНВЕСТ», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 25532809 (далі за текстом Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги (далі Договір).

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2.11. Договору Первісний кредитор відступає Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора до Покупця - ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЗАВОД ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» (код ЄДРПОУ 0213121), правонаступником якого є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ», за Договором №238- 16/546 від 28.05.2019 р. у сумі 14 965,87 грн. (чотирнадцять тисяч дев`яносто шістдесят п`ять гривень 87 копійок), що стягнена рішенням господарського суду Харківської області від 01.10.2020 р. та додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 26.10.2020 р. у справі №922/2505/20.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.08.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІНВЕСТ» про заміну сторін у виконавчому провадженні (вх. № 19453 від 02.08.2024) задоволено.

Замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні № 63686635, що об`єднане у зведене виконавче провадження № 62856266 з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 22.10.2020 року у справі № 922/2505/20: з Приватного акціонерного товариства «ЮНІКОН» (Місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Олеся Гончара, будинок 28А, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 23647276) на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІНВЕСТ» (Місцезнаходження: 49044, Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченко, б. 17, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 25532809).

Замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні № 66265922, що об`єднане у зведене виконавче провадження № 62856266 з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 18.11.2020 року у справі № 922/2505/20: з Приватного акціонерного товариства «ЮНІКОН» (Місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Олеся Гончара, будинок 28А, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 23647276) на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІНВЕСТ» (Місцезнаходження: 49044, Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченко, б. 17, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 25532809).

Замінено сторону (боржника) у виконавчому провадженні № 63686635, що об`єднане у зведене виконавче провадження № 62856266 з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 22.10.2020 року у справі № 922/2505/20: з Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» (код ЄДРПОУ 00213121, адреса: 61089, м.Харків, просп. Героїв Харкова, буд. 299) на Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини» (АТ «Укренергомашини») (код ЄДРПОУ 05762269, адреса: 61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, 199).

Замінено сторону (боржника) у виконавчому провадженні № 66265922, що об`єднане у зведене виконавче провадження № 62856266 з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 18.11.2020 року у справі № 922/2505/20: з Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» (код ЄДРПОУ 00213121, адреса: 61089, м.Харків, просп. Героїв Харкова, буд. 299) на Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини» (АТ «Укренергомашини») (код ЄДРПОУ 05762269, адреса: 61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, 199).

Позивач вказує, що рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 26.10.2020 не виконані, у зв`язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення індекс інфляції у розмірі 6797,17 грн та три проценти річних у розмірі 2159,31 грн, що нараховані на заборгованість, стягнену рішенням від 01.10.2020 року у справі № 922/2505/20, та індекс інфляції у розмірі 3130,11 грн та три проценти річних у розмірі 993,21 грн, що нараховані на заборгованість, стягнену додатковим рішенням від 26.10.2020 року у справі № 922/2505/20.

Викладені обставини стали підставою звернення до суду позивача з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з такого.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Відступлення права за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору.

Таким чином, з 10.01.2023 позивач є новим кредитором для відповідача щодо сплати останнім інфляційних втрат та відсотків річних в зв`язку з невиконанням ним зобов`язань щодо виконання рішень Господарського суду Харківської області.

Приписами частини 4 статті 75 Господарського кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 у справі № 922/2505/20 за позовом АТ «ЮНІКОН» до Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" на користь Приватного акціонерного товариства "Юнікон" 3640,92 грн 1% річних, 6027,19 грн інфляційних втрат та 497,76 грн судового збору.

Обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 у справі № 922/2505/20, мають преюдиціальне значення та повторного доведення не потребують.

Отже, не підлягають доведенню обставини, пов`язані з простроченням відповідачем виконання зобов`язання по оплаті отриманого товару за Договором № 238-16/546 від 28.05.2019.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другоїстатті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу Україниправо стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 викладено правову позицію, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.2018 у справі №906/1283/16, згідно з якою внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Доводи відповідача стосовно того, що невиконання ним в примусовому порядку рішення через наявність обставин, зокрема, включення його до переліку об`єктів великої приватизації державної власності та до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, як на підставу, що звільняє від нарахування річних та інфляційних втрат, судом відхиляються з наступних підстав.

У рішенні Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 у справі №922/2505/20 встановлено, що повну оплату за отриманий товар відповідач мав сплатити 02.08.2019, а фактична оплата вартості продукції здійснена 20.02.2020.

Тобто, обов`язок відповідача сплатити основну суму боргу за договором виник до початку воєнного стану, який введено в Україні 24.02.2022 на підставі Указу Президента України №64/2022.

Пункт 12 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає зупинення вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, натомість відповідач може виконати спірне рішення у добровільному порядку, що відповідним законом не обмежується.

Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України обов`язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За статтею 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як вбачається з позовної заяви, позивач здійснює нарахування інфляційних втрат та відсотків річних з дати ухвалення рішення та додаткового рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/2505/20. Разом з тим, враховуючи наведені вище норми, за висновком суду нарахування за стягнену рішеннями суду заборгованість має здійснюватись з дати набрання такими рішеннями законної сили.

Щодо нарахування 3% річних суд вважає за необхідне вказати наступне.

Як вже зазначалося судом, стаття 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 у справі №922/2505/20 встановлено порушення відповідачем строків виконання зобов`язань за Договором №238-16/546 від 28.05.2019..В означеному Договорі закріплено, що за порушення строків оплати продукції, передбачених цим Договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат. Отже, сторони, укладаючи договір, дійшли згоди щодо зниженого розміру відсотків річних.

Враховуючи вказане, суд висновує, що нарахування позивачем у даній справі відсотків річних на заборгованість, стягнену рішенням та додатковим рішенням у справі №922/2505/20, має здійснюватись з урахуванням встановленого сторонами у Договорі 1% річних та на розмір заборгованості, стягнутої рішенням та додатковим рішенням Господарського суду Харківської області у справі №922/2505/20.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів сплати відповідачем заборгованості, стягненої рішенням та додатковим рішенням у справі №922/2505/20, у даній справі за підрахунком суду підлягають стягненню індекс інфляції у розмірі 6316,06 грн та 1% річних у розмірі 425,52 грн, що нараховані на заборгованість, стягнену рішенням Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 року у справі № 922/2505/20, та індекс інфляції у розмірі 2882,37 грн та 1% річних у розмірі 197,51 грн, що нараховані на заборгованість, стягнену додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 26.10.2020 року у справі № 922/2505/20.

Стосовно вимог позивача про нарахування інфляційних втрат та 3% річних до повного погашення боргу суд зазначає наступне.

Частиною 10 ст. 238 ГПК встановлено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Згідно з ч. 11, 12ст. 26 Закону України"Про виконавче провадження"якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Правовий аналіз положень ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

За змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до приписів ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення. Такі проценти розрахує і стягне з них виконавець, що також передбачається і ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження".

До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Застосування частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України полягає у продовженні нарахування відсотків поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті позовних вимог. Вони застосовуються лише в тих випадках, коли суд, розглянувши спір по суті, ухвалив рішення про застосування відсотків.

Можливість нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог у рішенні суду).

Нарахування відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення позову судом за результатом розгляду справи та які зазначені в мотивувальній частині рішення.

За своєю природою відсотки, зазначені в частині десятій статті 238 ГПК України, частинах десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України, є заходами відповідальності, що застосовані судом за порушення боржником виконання зобов`язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Зазначені норми не визначають якоїсь іншої чи особливої правової природи відсотків, про нарахування яких суд може зазначити у рішенні про стягнення до моменту його виконання.

Стягнення процентів річних, правове регулювання яких визначено частиною другою статті 625 ЦК України, охоплюються положенням наведених норм. Підтвердженням цього висновку додатково свідчить сам зміст частини другої статті 625 ЦК України, в якій прямо зазначено, що проценти річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

Суд враховує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Нарахування на суму боргу 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) відбувається незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Враховуючи наведене, положення частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України урегульовують можливість нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду.

Висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі №911/952/22.

Подібні за змістом висновки щодо можливості нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду та охоплення положеннями частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України передбачених частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про можливість застосування у даному випадку механізму нарахування 1% річних відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України, починаючи з періоду, не охопленого предметом позовних вимог, до моменту виконання рішення та додаткового рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/2505/20.

Розрахунок 1% річних для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, має здійснюватися за наступною формулою:

Сума санкції = С x 1% x Д : 365 : 100, де

С загальна сума грошової заборгованості,

Д - кількість днів прострочення.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу 1% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився за визначеною вище формулою.

Щодо вимоги про нарахування інфляційних втрат до моменту виконання рішення та додаткового рішення у справі №922/2505/20, суд вказує, що ст. 238 Господарського процесуального кодексу України передбачає лише нарахування відсотків або пені, у зв`язку з чим суд відмовляє в цій частині позовних вимог.

Щодо посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин у зв`язку із збройною агресією рф проти України та введенням воєнного стану, що має наслідком звільнення відповідача від відповідальності за невиконання обов`язків, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Саме така правова позиція висловлена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2022 № 922/2475/21.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до п. 3.3. Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно п. 6.1., 6.2. Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" в редакції від 02.09.2014 року, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

Отже, з наведених норм вбачається, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану, є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.

Між тим, відповідачем не надано доказів того, що саме внаслідок введення воєнного стану він об`єктивно був позбавлений можливості виконати своє зобов`язання перед позивачем.

Відтак, посилання відповідача на форс-мажорні обставини у вигляді воєнного стану є необґрунтованими.

Щодо клопотання відповідача про зменшення річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що положення ст. 233 ГК України передбачають зменшення саме штрафних санкцій. Водночас, відповідальність передбачена положеннями ст. 625 ЦК України у вигляді обов`язку боржника сплатити інфляційні та 3% річних не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності, що носить компенсаторний характер і пов`язаний особливою природою грошей, що мають властивість знецінюватись. На відміну від штрафних санкцій метою яких є збагачення кредитора, інфляційні та відсотки річних будучи акцесорними до основного зобов`язання у свої природі є особливого роду збитками, що не вимагають доведення та існують в силу змісту грошового зобов`язання, завданням яких є відновлення майнових прав кредитора.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити майнові інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані.

Порушення відповідачем умов спірного договору є підставою для нарахування визначених ст. 625 Цивільного кодексу України платежів, а наявність форс-мажорних обставин не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Наведена судова практика відповідачем щодо зменшення розміру відсотків річних (справа №902/417/18) не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки в зазначеній справі суд виходив з інших фактичних обставин при зменшенні розміру відсотків річних, зокрема, у спірних правовідносинах розмір відсотків річних встановлювався договором та становив 40%.

В цій справі суд не вбачає очевидної неспівмірності заявлених до стягнення процентів річних, як у справі №902/417/18. При цьому суд враховує, що сторони в спірному договорі передбачили менший розмір процентів річних (1%), ніж встановлений положеннями частини другої статті 625 ЦК України (3%), а тому їх стягнення не призведе до порушення принципів справедливості, розумності та пропорційності.

На підставі викладеного, судом не встановлені правові підстави для зменшення інфляційних втрат та річних, у зв`язку з чим клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи вимогистатті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями4, 20,73,74, 76-79,86,123,129,236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (код ЄДРПОУ 05762269, адреса: 61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, 199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ" (місцезнаходження: 49044, Україна, м. Дніпро, вул. Шевченко, д. 17, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 25532809, п/р НОМЕР_1 в «Райффайзен Банк», м. Київ, МФО 300335) індекс інфляції у розмірі 6316,06 грн та 1% річних у розмірі 425,52 грн, що нараховані на заборгованість, стягнену рішенням Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 року у справі № 922/2505/20.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (код ЄДРПОУ 05762269, адреса: 61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, 199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ" (місцезнаходження: 49044, Україна, м. Дніпро, вул. Шевченко, д. 17, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 25532809, п/р НОМЕР_1 в «Райффайзен Банк», м. Київ, МФО 300335) індекс інфляції у розмірі 2882,37 грн та 1% річних у розмірі 197,51 грн, що нараховані на заборгованість, стягнену додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 26.10.2020 року у справі № 922/2505/20.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (код ЄДРПОУ 05762269, адреса: 61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, 199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ" (місцезнаходження: 49044, Україна, м. Дніпро, вул. Шевченко, д. 17, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 25532809, п/р НОМЕР_1 в «Райффайзен Банк», м. Київ, МФО 300335) судовий збір у розмірі 2273,68 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, здійснювати нарахування 1% річних на суму боргу, стягнену рішенням Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 року у справі № 922/2505/20, починаючи з 28.12.2024 до повного погашення боргу за формулою: Сума санкції = С x 1% x Д : 365 : 100, де С загальна сума грошової заборгованості, Д - кількість днів прострочення, та стягувати даний відсоток з Відповідача на користь Позивача, якщо буде мати місце примусове виконання рішення.

Зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, здійснювати нарахування 1% річних на суму боргу, стягнену додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 26.10.2020 року у справі № 922/2505/20, починаючи з 29.12.2024 до повного погашення боргу за формулою: Сума санкції = С x 1% x Д : 365 : 100, де С загальна сума грошової заборгованості, Д - кількість днів прострочення, та стягувати даний відсоток з Відповідача на користь Позивача, якщо буде мати місце примусове виконання рішення.

Роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати боргу, 1% річних нараховуються на залишок заборгованості.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОІНВЕСТ" (49044, м. Дніпро, вул. Шевченко, д. 17, код ЄДРПОУ 25532809).

Відповідач: Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" ( 61037, м. Харків, просп. Героїв Харкова, 199, код ЄДРПОУ 05762269).

Повне рішення складено "06" лютого 2025 р.

СуддяО.О. Присяжнюк