Постанова

від 28.01.2025 по справі 910/925/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/925/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Невмержицького В. П. (адвокат),

відповідача - Бердичевського О. В. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Політичної партії "Європейська солідарність" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 (суддя Лиськов М. О.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 (головуючий - Владимиренко С. В., судді Демидова А. М., Ходаківська І. П.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ"

до Політичної партії "Європейська солідарність"

про стягнення 14 418 843,59 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. 24.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" (далі - ТОВ "Підприємство "Київ", Товариство, Орендодавець, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Політичної партії "Європейська солідарність" (далі - ПП "Європейська солідарність", Партія, Орендар, відповідач) про стягнення з відповідача 14 418 843,59 грн, з яких: 2 073 934,45 грн заборгованості зі сплати орендних платежів за період з квітня 2023 року по 03.07.2023; 385 404,18 грн пені за прострочення сплати орендних платежів, нарахованої за період з 11.04.2023 по 04.01.2024; 3 % річних у сумі 804 821,27 грн, нарахованих за період з 11.07.2021 по 15.01.2024 (за виключенням 3 % річних, стягнутих судами у справах №№ 910/13719/21, 910/8651/22, 910/4720/23); 4 133 551,43 грн інфляційних збитків (втрат) за прострочення сплати орендних платежів, нарахованих за період з листопада 2019 року по грудень 2023 року (за виключенням сум інфляційних втрат, стягнутих судами у справах №№ 910/13719/21, 910/8651/22, 910/4720/23); 7 021 132,26 грн неустойки у розмірі подвійної плати за неправомірне користування приміщенням, нарахованої за період з 07.07.2023 по 15.01.2024, посилаючись на положення статей 530, 549, 610, 611, 625, 629, 759, 762, 782, 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Позовна заява обґрунтовується неналежним виконанням Партією умов укладеного між сторонами договору оренди нежитлових приміщень від 15.10.2019 № к-206 (далі - договір оренди від 15.10.2019, договір № к-206) в частині сплати орендної плати за період з квітня 2023 року по 03.07.2023 та виникненням в Орендаря заборгованості на суму 2 073 934,45 грн, у зв`язку з чим Орендодавець на підставі пункту 9.4 договору оренди від 15.10.2019 в односторонньому порядку відмовився від цього договору, а так як відповідач після розірвання договору № к-206 не повернув орендовані приміщення власнику, то позивач нарахував неустойку в розмірі подвійної орендної плати.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 позов задоволено повністю з мотивів обґрунтованості позовних вимог, оскільки: 1) відповідач не довів належними та допустимими доказами як відсутності простроченої заборгованості з орендної плати за період з квітня 2023 року по 03.07.2023, так і наявності підстав для звільнення його від внесення орендних платежів на підставі частини 6 статті 762 ЦК України; 2) перевіривши правильність нарахування Товариством 385 404,18 грн пені згідно з пунктом 8.3 договору оренди від 15.10.2019, 4 133 551,43 грн інфляційних втрат і 3 % річних у сумі 804 821,27 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що розрахунок позивача відповідає вимогам закону, є арифметично правильним і здійснений з урахуванням сум інфляційних втрат і 3 % річних, стягнутих за попередні періоди судами при розгляді справ №№ 910/13719/21, 910/8651/22, 910/4720/23; 3) враховуючи обставини розірвання з 03.07.2023 договору № к-206 у зв`язку з односторонньою відмовою Орендодавця від цього договору на підставі статті 782 ЦК України та пунктів 9.4, 9.9 договору оренди від 15.10.2019, яку (відмову) було оформлено листом ТОВ "Підприємство "Київ" від 26.06.2023 № 107, та подальшого невиконання Партією обов`язку з негайного повернення позивачу орендованого майна, Товариство згідно з частиною 2 статті 785 ЦК України правомірно нарахувало Орендарю 7 021 132,26 грн неустойки за період з 07.07.2023 по 15.01.2024.

3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 скасовано в частині стягнення 385 404,18 грн пені та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ПП "Європейська солідарність" на користь ТОВ "Підприємство "Київ" 121 556,59 грн пені. В решті зазначене рішення залишено без змін.

Постанова мотивована посиланням на положення статей 525, 526, 530, 549, 610, 612, 617, 625, 629, 631, 651, 759, 762, 782, 785 ЦК України, статей 193, 217- 219, 230- 232, 283, 286 ГК України, статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", статей 11, 76, 77, 86, 236, 269, 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які, апеляційний суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що:

1) ураховуючи висновок щодо відсутності підстав для нарахування орендодавцем пені поза межами строку дії договору оренди за прострочення виконання зобов`язання з орендних платежів, викладений в постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 927/333/17, та факт розірвання з 03.07.2023 договору № к-206, виключається нарахування Товариством пені з 04.07.2023, у зв`язку з чим стягненню з Партії підлягає пеня в сумі 121 556,59 грн, нарахована за період з 11.04.2023 по 03.07.2023, а в частині стягнення з відповідача на 263 847,59 грн пені слід відмовити;

2) Орендар не звільняється від штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендних платежів у зв`язку із форс-мажорними обставинами, пов`язаними із введенням воєнного стану в Україні, позаяк наведена ним обставина має загальний характер та не може слугувати беззаперечною підставою для звільнення його від сплати пені, а також в силу положень процесуального закону не звільняє відповідача від обов`язку підтверджувати наявність форс-мажорних обставин документально, тобто сертифікатом відповідної торгово-промислової палати;

3) відповідач не довів обставин, за наявності яких положення частини 3 статті 551 ЦК України та частини 1 статті 233 ГК України надають суду можливість для зменшення розміру пені та інших нарахувань в силу дискреційних повноважень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ПП "Європейська солідарність" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням доповнення до неї, поданого в межах строку на касаційне оскарження), в якій просить оскаржувані рішення та постанову скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, наголошуючи на тому, що:

1) суди не врахували викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 910/10904/23 висновків щодо застосування положень статті 785 ЦК України та статей 76- 78 ГПК України в подібних правовідносинах, а саме про те, що: а) оскільки сторонами була встановлена як можливість одностороннього розірвання договору, так і порядок такого розірвання, то для правильного вирішення цієї справи судам необхідно було перевірити не тільки наявність правових підстав для одностороннього розірвання договору, а й чи дотримано сторонами погоджений ними у договорі порядок його одностороннього розірвання, б) чітке встановлення моменту, з якого в Партії з`являється обов`язок звільнити приміщення, безпосередньо впливає на визначення як наявності чи відсутності порушеного права позивача на момент звернення з позовом, так і обов`язків наймача в разі припинення договору найму, передбачених зокрема статтею 785 ЦК України, в) висновки судів попередніх інстанцій щодо дати розірвання договору за ініціативою орендодавця в односторонньому порядку саме з 03.07.2023, та, як наслідок, і вирішення питання щодо нарахування відповідачу подвійної орендної плати є передчасними;

2) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм частини 6 статті 762 та пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції, чинній з 02.04.2020) в подібних правовідносинах (в контексті можливого звільнення наймача від плати за користування майном із моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку), оскільки карантинні обмеження діяли до 30.06.2023, а Товариство просить стягнути заборгованість зі сплати орендних платежів саме за період із квітня по червень 2023 року;

3) суди не дослідили зібрані у справі докази, надані відповідачем в контексті односторонньої відмови Орендодавця від договору оренди від 15.10.2019, зокрема лист від 31.07.2023 № 33.

Узагальнений виклад позиції іншого учасника справи

6. ТОВ "Підприємство "Київ" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові, зокрема з підстав встановлення рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/12351/23 (між тими самими сторонами), яке набрало законної сили 08.04.2024, преюдиціального факту розірвання з 03.07.2024 договору оренди від 15.10.2019.

Розгляд справи Верховним Судом

7. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Європейська солідарність" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 у справі № 910/925/24 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14.01.2025.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2025 розгляд касаційної скарги ПП "Європейська солідарність" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 у справі № 910/925/24 відкладено на 21.01.2025.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2025 розгляд касаційної скарги ПП "Європейська солідарність" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 у справі № 910/925/24 відкладено на 28.01.2025.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

8. 15.10.2019 між ТОВ "Підприємство "Київ" (Орендодавець) і ПП "Європейська солідарність" (Орендар) було укладено договір № к-206, за умовами пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 2.3, 3.11, 3.12, 4.1- 4.3 якого Орендодавець передає Орендарю в строкове платне користування (в оренду) нежитлові приміщення, визначені в пункті 1.2 договору, а Орендар зобов`язується прийняти їх та сплачувати Орендодавцю орендну плату. Нерухомим майном, що передається в оренду за цим договором, є нежитлові приміщення загальною площею 1674,27 м2, розташовані на першому поверсі будівлі (літ. "Н"), яка знаходиться за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16 (далі - Приміщення). Орендодавець передає Орендарю Приміщення у користування на підставі акта приймання-передачі нежитлових приміщень, що підписується сторонами та є невід`ємною частиною цього договору. Користування Орендарем Приміщеннями та нарахування орендної плати починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі приміщень. Зобов`язання з компенсації Орендодавцю комунальних платежів несе Орендар. Витрати на охорону Приміщень, послуги з телефонного зв`язку тощо несе Орендар; вказані послуги сплачуються Орендарем окремо на користь їх виконавців. Цей договір набирає чинності та вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками. Строк оренди Приміщень за цим договором починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення та закінчується 31.12.2019. По закінченню календарного року цей договір автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про його припинення не пізніше ніж за 1 (один) календарний місяць до закінчення відповідного календарного року.

9. Пунктом 5.1 договору оренди від 15.10.2019 передбачено, що протягом 3 (трьох) робочих днів по закінченню строку оренди, визначеного пунктом 4.2 договору, Орендар зобов`язаний повернути Приміщення Орендодавцю, а Орендодавець прийняти їх на підставі акта приймання-передачі Приміщень, що підписується сторонами.

У пунктах 6.1- 6.3, 6.5 договору № к-206 сторони погодили, що орендна плата, яка підлягає сплаті Орендарем за користування Приміщеннями за цим договором, встановлюється сторонами за взаємною домовленістю у наступному розмірі: без ПДВ - 333,33 грн, крім того ПДВ 20 % - 66,67 грн, разом 400 грн за 1 (один) квадратний метр Приміщення на місяць. Загальна сума місячної орендної плати, що підлягає сплаті Орендарем за користування приміщеннями, визначається шляхом множення щомісячного орендного платежу, вказаного у пункті 6.1 цього договору, на площу Приміщення, вказану у пункті 1.2 цього Договору, та становить: без ПДВ - 558 090 грн, крім того ПДВ 20 % - 111 618 грн, разом - 669 708 грн. Орендар сплачує орендну плату виключно коштами, отриманими з Державного бюджету України за бюджетною програмою КПКВК 6331020 "Фінансування статутної діяльності політичних партій". Орендна плата сплачується Орендарем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на поточний банківський рахунок Орендодавця, вказаний у цьому договорі (якщо реквізити іншого рахунку не будуть повідомлені Орендодавцем у письмовій формі), за кожний поточний місяць не пізніше 10 (десятого) числа кожного поточного місяця, протягом якого Орендарем використовуються Приміщення на підставі цього договору.

10. Згідно з підпунктом 7.3.3 пункту 7.3 та підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 договору оренди від 15.10.2019 Орендодавець має право відмовитися від договору або вимагати дострокового розірвання договору у випадках, передбачених цим договором та чинним законодавством України. Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

За змістом пунктів 8.1, 8.3, 8.4, 8.8, 8.13 договору № к-206 при невиконанні або неналежному виконанні зобов`язань за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки в повному обсязі згідно з чинним законодавством України. У випадку порушення Орендарем строків сплати орендної плати та/або комунальних платежів відповідно до договору, Орендар (на письмову вимогу Орендодавця) сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення. У випадку порушення Орендарем строків сплати орендної плати та/або комунальних платежів відповідно до договору, Орендар (на письмову вимогу Орендодавця) сплачує на користь Орендодавця суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. У випадку порушення Орендарем строку повернення Приміщень, вказаних у цьому договорі (на письмову вимогу Орендодавця) Орендар сплачує на користь Орендодавця неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування Приміщеннями за час прострочення. Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього договору, що є наслідком дії форс-мажорних обставин, наявність яких має бути підтверджена документально.

11. Пунктом 9.4 договору оренди від 15.10.2019 передбачено, що Орендодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від цього договору та вимагати повернення Приміщень у разі порушення Орендарем строку сплати орендної плати та/або комунальних платежів, встановлених цим договором, більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів (незалежно від часткової оплати). В цьому випадку Орендодавець надсилає на адресу Орендаря письмове повідомлення про дострокове припинення цього договору у зв`язку з порушенням Орендарем строків сплати орендних та інших платежів, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 9.9 договору № к-206 про дострокове розірвання дії цього договору сторона письмово повідомляє іншу сторону шляхом вручення повноваженому представнику іншої сторони відповідного повідомлення особисто в руки під розпис або шляхом надсилання такого повідомлення листом з рекомендованим повідомленням про вручення за адресою місцезнаходження сторони, визначеної цим договором. Датою повідомлення про дострокове розірвання дії цього договору вважається дата вручення відповідного повідомлення під розпис представнику відповідної сторони. У випадку, коли повідомлення про дострокове розірвання цього договору надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення, датою повідомлення про дострокове розірвання дії цього договору вважається дата його отримання одержувачем (однією із сторін).

У разі дострокового розірвання цього договору Орендар зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дати припинення договору звільнити Приміщення та повернути їх Орендодавцеві (пункт 9.12 договору оренди від 15.10.2019).

12. Згідно з актом приймання-передачі нежитлових приміщень від 01.11.2019 Товариство передало Партії в тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 1674,27 м2, розташовані на першому поверсі будівлі (літ. "Н"), що знаходиться за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16.

13. Додатковими угодами від 01.04.2020 № 01, від 30.04.2020 № 02, від 27.05.2020 № 03, від 22.06.2020 № 04, від 23.07.2020 № 05, від 31.12.2020 № 06 до договору № к-206 орендну плату за період з 01.04.2020 по 31.01.2021 було знижено на 50 % (загальна сума місячної орендної плати становила 334 854 грн замість 669 708 грн).

Додатковими угодами від 24.02.2022 № 07 та від 19.05.2022 № 08 до договору оренди від 15.10.2019 орендну плату за період з 01.03.2022 по 31.08.2022 взагалі було максимально знижено (загальна сума місячної орендної плати становила 100 грн замість 669 708 грн).

Додатковими угодами від 30.08.2022 № 09, від 26.09.2022 № 10, від 28.10.2022 № 11, від 28.11.2022 № 12, від 28.12.2022 № 13 до договору № к-206 орендну плату за період з 01.09.2022 по 31.01.2023 знижено на 50 % (загальна сума місячної орендної плати становила 334 854,00 грн замість 669 708,00 грн.).

14. Листом від 29.11.2022 № 126 Орендодавець надіслав Орендарю для підписання додаткові угоди від 24.02.2022 № 07, від 19.05.2022 № 08, від 30.08.2022 № 09, від 26.09.2022 № 10 до договору оренди від 15.10.2019, який (лист) отримано Партією 03.12.2022, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Листом від 10.01.2023 № 4 позивач надіслав відповідачу для підписання додаткові угоди від 28.10.2022 № 11, від 28.11.2022 № 12, від 28.12.2022 № 13 до договору № к-206, який (лист) отримано Партією 14.01.2023, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

15. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про погашення заборгованості, яка виникла в зв`язку з невиконанням Орендарем умов договору оренди від 15.10.2019 в частині сплати орендних платежів, що підтверджується наявними у матеріалах справи листами (том 1, а.с.126- 145).

16. Листом від 26.06.2023 № 107 позивач поінформував відповідача про порушення умов договору оренди від 15.10.2019, починаючи з листопада 2019 року, в зв`язку з чим повідомив Орендаря про односторонню відмову від цього договору з 03.07.2023 та вимагав звільнити орендовані приміщення у строк до 06.07.2023.

Зазначений лист отримано Партією 03.07.2023, про що свідчать відомості за поштовим відправленням № 0101510448481.

17. З акта фіксації неявки представників для повернення орендованих приміщень за договором від 07.07.2023 убачається, що представники Орендаря для підписання акта повернення Приміщень не з`явилися.

18. 24.11.2023 Товариство надіслало на адресу Партії вимогу-претензію № 247 про сплату неустойки в загальному розмірі 5 104 423,16 грн за невиконання обов`язку з повернення майна та за неправомірне користування Приміщенням за період з 07.07.2023 по 23.11.2023.

19. У матеріалах справи містяться копії наказів Національного агентства з питань запобігання корупції щодо фінансування статутної діяльності ПП "Європейська солідарність" з державного бюджету за 2019- 2023 роки та копії відповідних платіжних документів (том 1, а.с.54- 124), на підставі яких Партії для ведення її статутної діяльності сплачено грошові кошти, розмір яких значно перевищує заявлену до стягнення суму заборгованості.

20. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2022 у справі № 910/13719/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПП "Європейська солідарність" на користь ТОВ "Підприємство "Київ" 10 045 620 грн заборгованості з орендної плати за період з листопада 2019 року по червень 2021 року, 449 190,40 грн пені, 628 688,38 грн інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 213 866,55 грн.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 910/13719/21 касаційну скаргу Партії на зазначені судові рішення повернуто заявнику.

21. У свою чергу, постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 у справі № 910/8651/21, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.06.2023, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПП "Європейська солідарність" на користь ТОВ "Підприємство "Київ" 5 357 664 грн заборгованості з орендної плати за період з липня 2021 року по лютий 2022 року, 1 грн пені, 832 670,28 грн інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 105 868,92 грн.

22. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2023 у справі № 910/4720/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024, закрито провадження у справі в частині первісних позовних вимог ТОВ "Підприємство "Київ" про стягнення 600 грн основного боргу. Стягнуто з ПП "Європейська солідарність" на користь ТОВ "Підприємство "Київ" 3 013 686 грн заборгованості з орендної плати за період з березня 2022 року по березень 2023 року, 381 451,61 грн пені, 107 374,84 грн інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 28 245,66 грн.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 910/4720/23 касаційну скаргу Партії на зазначені судові рішення повернуто без розгляду.

23. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/12351/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2024, відмовлено повністю в задоволенні позову ПП "Європейська солідарність" про визнання недійсним одностороннього правочину у виді односторонньої відмови ТОВ "Підприємство "Київ" від договору оренди від 15.10.2019, оформленої листом від 26.06.2023 № 107.

Позиція Верховного Суду

24. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

25. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновки місцевого та апеляційного господарських судів про те, що:

1) відповідач не довів належними та допустимими доказами як відсутності своєї простроченої заборгованості з орендної плати за період з квітня 2023 року по 03.07.2023, так і наявності підстав для звільнення Партії від внесення орендних платежів на підставі частини 6 статті 762 ЦК України;

2) наданий Товариством розрахунок розміру інфляційних втрат і 3 % річних відповідає вимогам закону, є арифметично правильним і здійснений з урахуванням сум інфляційних втрат і 3 % річних, стягнутих судами за попередні періоди при розгляді справ №№ 910/13719/21, 910/8651/22, 910/4720/23 між тими самими сторонами;

3) ураховуючи обставини розірвання з 03.07.2023 договору № к-206 у зв`язку з односторонньою відмовою Орендодавця від цього договору на підставі статті 782 ЦК України та пунктів 9.4, 9.9 договору оренди від 15.10.2019, яку (відмову) було оформлено листом ТОВ "Підприємство "Київ" від 26.06.2023 № 107, та подальшого невиконання Партією обов`язку з повернення позивачу орендованого майна в 3-денний термін (до 06.07.2023), Товариство згідно з частиною 2 статті 785 ЦК України правомірно нарахувало Орендарю 7 021 132,26 грн неустойки в розмірі подвійної орендної плати за період з 07.07.2023 по 15.01.2024.

26. Відповідач у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

3) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

27. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову та водночас відхиляє доводи скаржника щодо неврахування судами викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 910/10904/23 висновків щодо застосування положень статті 785 ЦК України та статей 76- 78 ГПК України в подібних правовідносинах (у контексті того, що: 1) оскільки сторонами була встановлена як можливість одностороннього розірвання договору, так і порядок такого розірвання, то для правильного вирішення цієї справи судам необхідно було перевірити не тільки наявність правових підстав для одностороннього розірвання договору, а й чи дотримано сторонами погоджений ними у договорі порядок його одностороннього розірвання; 2) чітке встановлення моменту, з якого в Партії з`являється обов`язок звільнити приміщення, безпосередньо впливає на визначення як наявності чи відсутності порушеного права позивача на момент звернення з позовом, так і обов`язків наймача в разі припинення договору найму, передбачених зокрема статтею 785 ЦК України; 3) висновки судів попередніх інстанцій щодо дати розірвання договору за ініціативою орендодавця в односторонньому порядку саме з 03.07.2023, та, як наслідок, і вирішення питання щодо нарахування відповідачу подвійної орендної плати є передчасними), з огляду на таке.

28. Так, скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 у справі № 910/10904/23, якими було задоволено позов ТОВ "Підприємство "Київ" про виселення ПП "Європейська солідарність" з орендованого майна (із нежитлових приміщень загальною площею 1674,27 м2, розташованих на першому поверсі будівлі (літ. "Н"), що знаходиться за адресою: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 16), та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 10.04.2024 виходив із того, що:

"6.28. Отже, суди встановили, що сторонами була встановлена як можливість одностороннього розірвання договору, так і порядок такого розірвання, а тому для правильного вирішення цієї справи, а також прийняття судового рішення, яке відповідає критеріям законності та обґрунтованості, судам необхідно було перевірити не тільки наявність правових підстав для одностороннього розірвання договору, а і чи дотриманий сторонами погоджений ними у договорі порядок його одностороннього розірвання.

6.32. Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, Скаржник від початку не погоджувався з визначенням Позивачем моменту, з якого договір є розірваним в односторонньому порядку, та строку, коли в нього виникає обов`язок звільнити спірні приміщення, отже наявний спір щодо однакового тлумачення сторонами умов договору в цій частині.

Таким чином, суди повинні були здійснити тлумачення відповідних умов договору та, з урахуванням здійсненого тлумачення, вирішити спір, оскільки, як вбачається з матеріалів справи сторони договору так і не досягли розуміння щодо дотримання процедури розірвання договору в односторонньому порядку, а отже господарськими судами попередніх інстанцій передчасно було відхилене посилання Відповідача на порушення Позивачем порядку розірвання договору, що визначене пунктом 9.6 договору.

6.35. …чітке встановлення моменту, з якого в Партії з`являється обов`язок звільнити приміщення, безпосередньо впливає як на визначення наявності чи відсутності порушеного права Позивача на момент звернення з позовом, так і обов`язків наймача у разі припинення договору найму, передбачених, зокрема статтею 785 Цивільного кодексу України.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій, щодо дати розірвання договору за ініціативою орендодавця в односторонньому порядку саме з 03.07.2023, та, як наслідок, і вирішення питання щодо виселення Відповідача із орендованого останнім приміщення, є передчасними, зробленими без належного з`ясування істотних обставин, що мають значення для розгляду заявлених у цій справі позовних вимог.

6.36. У такий спосіб, для правильного вирішення цієї справи господарським судам необхідно встановити чи був дотриманий Позивачем порядок одностороннього розірвання договору, якщо так, то яким пунктом договору повинен був керуватись Позивач під час такого розірвання…".

Саме вказані висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги, які свідчать передусім про неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин справи та передчасність зроблених ними висновків щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог про виселення Партії, стали підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції, але аж ніяк не про формування Верховним Судом висновку щодо застосування конкретної норми матеріального права (частини 2 статті 785 ЦК України), яка регулює спірні правовідносини (в частині нарахування Орендодавцем неустойки в розмірі подвійної орендної плати за невиконання Орендарем обов`язку з повернення Приміщення після припинення договору оренди від 15.10.2019).

29. Однак колегія суддів зауважує, що, виходячи зі змісту положень пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, підставою касаційного оскарження рішення місцевого господарського суду та/або постанови суду апеляційної інстанції є застосування останнім норми матеріального чи процесуального права без урахування висновку щодо застосування цієї норми права в подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

30. Стосовно визначення, що саме вважати правовим висновком Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що чинний ГПК України оперує поняттям "висновок" у різних значеннях, зокрема таких, як: умовивід суду; висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а також викладений у постанові Верховного Суду висновок по суті позовних вимог, вимог апеляційної або касаційної скарги; складова резолютивної частини судового рішення.

За змістом статей 314, 315 ГПК України, постанова, прийняттям якої завершується перегляд судових рішень у касаційному порядку, складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин; у мотивувальній частині рішення, зокрема, зазначаються висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд, а в резолютивній частині відповідний висновок суду касаційної інстанції по суті вимог касаційної скарги і позовних вимог.

З огляду на викладене висновком щодо застосування норми права в подібних правовідносинах якраз і є висновок за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд, а також висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, та який має міститися в мотивувальній частині постанови суду касаційної інстанції.

Аналогічні висновки викладено в пунктах 48- 51 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2024 про повернення справи № 911/1095/22 Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду.

31. З урахуванням доктринального тлумачення поняття "висновок щодо застосування норми права" можна виснувати, що Верховний Суд має повноваження щодо перевірки того, чи наявний взагалі в постанові (постановах), на які посилається скаржник, висновок щодо застосування норми права, тоді як аналіз того, чи є висновок саме висновком щодо застосування норми права, можна визначити за такими критеріями:

1) висновок щодо застосування норми права повинен містити посилання на конкретну норму (норми) матеріального або процесуального права;

2) такий висновок повинен не буквально повторювати норму права, а розширювати чи тлумачити її зміст, або усувати законодавчу прогалину;

3) висновок повинен бути абстрактним та універсальним, тобто застосовним до інших випадків у подібних правовідносинах;

4) висновок щодо застосування норми права необхідно відрізняти від правової оцінки суду.

32. Отже, враховуючи наведені вище критерії визначення висновку щодо застосування норми права, колегія суддів вважає, що викладене в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 910/10904/23 саме лише посилання на передчасність висновків судів попередніх інстанцій, щодо дати розірвання договору за ініціативою орендодавця в односторонньому порядку саме з 03.07.2023, означає, що вказане посилання не слід ототожнювати із самостійним висновком Верховного Суду щодо застосування норми права як таке, що по-перше, взагалі не містить посилання як на конкретну норму матеріального або процесуального права, а по-друге, не містить того, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права (у розумінні частини 2 статті 315 ГПК України).

Адже зазначене посилання є виключно правовою оцінкою Верховним Судом висновків судів попередніх інстанцій в контексті неповноти недослідження ними обставин справи в їх сукупності, яка (неповнота) власне й зумовила передчасність висновку судів про обґрунтованість позовних вимог Товариства в справі № 910/10904/23.

33. Таким чином, проаналізувавши постанову Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 910/10904/23, суд касаційної інстанції вважає, що в зазначеній постанові колегія суддів не формулювала самостійних висновків щодо застосування норм права, зокрема статті 782 та частини 2 статті 785 ЦК України, якими регулюються спірні орендні правовідносини в цій справі (№ 910/925/24), а лише зазначила про передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

34. Водночас, ураховуючи доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, колегія суддів наголошує на тому, що додатковим підтвердженням обґрунтованості оскаржуваних судових рішень у частині стягнення 7 021 132,26 грн неустойки є рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/12351/23 (між тими самими сторонами), залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2024, яким (рішенням) було відмовлено в задоволенні позову ПП "Європейська солідарність" про визнання недійсним одностороннього правочину у виді односторонньої відмови ТОВ "Підприємство "Київ" від договору оренди від 15.10.2019, оформленої листом від 26.06.2023 № 107.

Адже зазначеним судовим рішенням, яке набрало законної сили 08.04.2024, встановлено преюдиціальний факт розірвання з 03.07.2024 договору оренди від 15.10.2019, який (факт) у силу імперативних положень частини 4 статті 75 ГПК України не підлягає повторному доказуванню при вирішенні цього господарського спору.

35. Наведеним вище повністю спростовується безпідставне твердження скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 910/10904/23.

36. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, однак наразі виключається можливість закриття касаційного провадження в частині зазначеної скаржником підстави з огляду на те, що постанова Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 910/10904/23, на яку помилково посилається скаржник на обґрунтування своїх заперечень, насправді не містить правових висновків, які підлягали би врахуванню при вирішення цього господарського спору, а відтак, висновок суду апеляційної інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог не суперечить зазначеній постанові Верховного Суду.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

37. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про відсутність на теперішній час висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм частини 6 статті 762 та пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції, чинній з 02.04.2020) в подібних правовідносинах (в контексті можливого звільнення наймача від плати за користування майном із моменту встановлення карантину, введеного постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку), з огляду на таке.

38. Тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Зі змісту пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України вбачається, що зазначена норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

39. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

40. Дійсно, пунктом 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції, чинній з 02.04.2020) було передбачено, що з моменту встановлення карантину, введеного постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку наймач може бути звільнений від плати за користування майном відповідно до частини 6 статті 762 цього Кодексу.

41. Проте, скаржником помилково залишено поза увагою ту обставину, що предметом заявленого в цій справі позову є, зокрема, стягнення з відповідача 2 073 934,45 грн заборгованості з орендної плати за період з квітня 2023 року по 03.07.2023, тобто спірні правовідносини виникли не раніше 01.04.2023, а тому регулюються нормами пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції, чинній з 16.07.2020), за змістом яких з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.

У випадку, визначеному абзацом 1 цього пункту, розмір плати за користування майном не може перевищувати сукупний (пропорційно до орендованої площі) обсяг витрат, які наймодавець здійснив або повинен буде здійснити за відповідний період для внесення плати за землю, сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і сплати вартості комунальних послуг.

Зазначені витрати покладаються на наймача як плата за користуванням майном за відповідний період пропорційно площі нерухомого майна, яку він наймає відповідно до договору, якщо договором не передбачений обов`язок наймача самостійно сплатити ці витрати повністю або частково.

42. Таким чином, норми пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції, чинній з 16.07.2020, тобто на час виникнення спірних орендних правовідносин) взагалі не передбачають звільнення орендарів від внесення орендної плати в період дії карантину, який було скасовано постановою КМУ від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", тоді як судами попередніх інстанцій достовірно встановлено та скаржником не спростовується факт неодноразового істотного зменшення (на 50 % і більше) Орендодавцем розміру орендної плати за договором оренди від 15.10.2019 шляхом оформлення додаткових угод від 01.04.2020 № 01, від 30.04.2020 № 02, від 27.05.2020 № 03, від 22.06.2020 № 04, від 23.07.2020 № 05, від 31.12.2020 № 06, від 24.02.2022 № 07, від 19.05.2022 № 08, від 30.08.2022 № 09, від 26.09.2022 № 10, від 28.10.2022 № 11, від 28.11.2022 № 12, від 28.12.2022 № 13 до цього договору.

43. Наведеним повністю спростовується посилання скаржника на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо застосування норм частини 6 статті 762 та пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції, чинній з 02.04.2020), які втратили чинність з 16.07.2020 та не регулюють спірні правовідносини, пов`язані з невиконанням Орендарем обов`язку зі сплати орендної плати в період з квітня 2023 року по 03.07.2023.

44. Отже, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови із зазначеної підстави (схожий висновок про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку щодо питання застосування наведеної скаржником норми права викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 916/1852/20, від 11.01.2022 у справі № 924/1263/19, від 05.07.2022 у справі № 904/7077/20, від 15.11.2022 у справі № 916/596/21, від 28.02.2023 у справі № 910/13661/21, від 23.05.2023 у справі № 910/10442/21, від 07.11.2023 у справі № 910/3733/23, від 23.01.2024 у справі № 904/1270/22, від 14.05.2024 у справі № 904/2130/23, від 08.10.2024 у справі № 912/2326/23, від 12.11.2024 у справі № 922/5494/23).

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

45. За змістом пункту 4 частини 2 статті 287 та пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою касаційного оскарження є недослідження судом зібраних у справі доказів, однак за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

46. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на неповне дослідження судами зібраних у справі доказів, наданих відповідачем в контексті односторонньої відмови Орендодавця від договору оренди від 15.10.2019, зокрема листа від 31.07.2023 № 33.

47. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

48. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення в сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

49. Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи відповідача зводяться передусім до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, але, як зазначено вище, скаржник при цьому не обґрунтував у касаційній скарзі наявність хоча би однієї з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

50. За таких обставин, а саме за умови відсутності підтвердження будь-якої з інших підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів.

51. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови з цієї підстави.

52. Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.

53. З наведених раніше мотивів Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами позивача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

54. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

55. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

56. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

57. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний суд, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

58. Отже, зазначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, а інші доводи скаржника не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови.

Розподіл судових витрат

59. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Політичної партії "Європейська солідарність" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2024 у справі № 910/925/24 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай