Ухвала від 05.02.2025 по справі 922/444/24

УХВАЛА

05 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 922/444/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кондратова І.Д.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

на рішення Господарського суду Харківської області

(суддя - Хотенець П.В.)

від 14.05.2024

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Медуниця О.Є., судді: Істоміна О.А., Радіонова О.О.)

від 12.08.2024

у справі № 922/444/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Кіндрашівської сільської ради

про стягнення 2 116 244,56 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Лисенко В.О.

відповідача - не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Кіндрашівської сільської ради, в якій просить суд стягнути з відповідача борг у загальній сумі 2 116 244, 56 грн у тому числі: основний борг у сумі 1 448 145,34 грн, пеню у сумі 285 874, 20 грн, 3% річних у сумі 72 860, 10 грн та інфляційні витрати у сумі 309 364,92 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу №19-1117/21-БО-Т від 10.11.2021, не здійснення повної та своєчасної оплати вартості отриманого від позивача природного газу.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 у справі №922/444/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Кіндрашівської сільської ради на користь ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 1 448 145,34 грн основного боргу, 14 293,71 грн пені, 36 430,05 грн 3% річних, 154 682,46 грн інфляційних. У решті позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріали справи свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 1 448 145,34 грн. Місцевий господарський суд визнав обґрунтованими та арифметично правильними розрахунки, здійснені позивачем, 3% річних, інфляційних та пені. Водночас, дійшов висновку про доцільність зменшення розміру пені на 95%, а розміру 3% річних та інфляційних - на 50%.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 рішення Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 у справі №922/444/24 скасовано частково, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Кіндрашівської сільської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 1 448 145,34 грн основного боргу, 14 293,71 грн пені, 36 430,05 грн річних, 309 364,92 грн інфляційних. У решті позову відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 у справі № 922/444/24 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи межі оскарження, погодився із висновками місцевого господарського суду про доцільність зменшення розміру пені на 95%, а саме до суми 14 293,71 грн, з огляду на окупацію Кіндрашівської громади Харківської області. Також погодився із висновком щодо доцільності зменшення належних до стягнення з відповідача відсотків річних до 36 430,05 грн, застосовуючи при цьому висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, про можливість за наявності виняткових обставин зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції стосовно можливості зменшення розміру інфляційних втрат на 50%, оскільки нарахування інфляційних втрат є відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та їх розмір не підлягає зміні за домовленістю сторін, а порядок їх нарахування є чітко регламентованим.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі №922/444/24, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені 271 580,49 грн та 3% річних в розмірі 36 430,05 грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення вимог.

Підставами касаційного оскарження ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" визначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" підставою касаційного оскарження зазначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

- з питання щодо зменшення пені (застосування статті 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України) постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19;

- з питання щодо зменшення 3% річних (застосування статті 625 Цивільного кодексу України) постанови Верховного Суду від 18.03.2020 №902/417/18, від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21, від 15.06.2023 № 921/94/21, від 31.05.2023 у справі № 914/2453/21, від 07.03.2023 у справі № 910/17556/21, від 03.02.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/1379/20), від 03.02.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/474/20), від 07.09.2021 у справі № 927/184/13-Г (927/1074/20), від 24.06.2021 у справі № 904/3177/20, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Верховний Суд зазначає, що з касаційної скарги товариства вбачається, що скаржник не погоджується з оскаржуваними судовими рішеннями, зокрема, в частині викладення висновку про можливість зменшення встановленого частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України ставки в розмірі 3% річних.

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" подало до Верховного Суду клопотання про передачу справи № 922/444/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивуючи його тим, що існує загальна проблема щодо підстав зменшення саме законодавчо визначеної ставки у розмірі 3% річних, а тому ця справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Ухвалою від 13.11.2024 у справі №922/444/24 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю уточнити висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 щодо права суду зменшувати розмір відсотків річних, шляхом викладення правової позиції щодо неможливості зменшення встановленого законом мінімального розміру річних на рівні трьох процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 18.12.2024 дійшла висновку про необхідність повернення для розгляду справи № 922/444/24 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, виходячи з того, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не обґрунтував, у чому саме є складність тлумачення та застосування статті 625 Цивільного кодексу України та правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 щодо права суду, враховуючи конкретні обставини справи, зменшити розмір процентів річних. До того ж, як зазначено в ухвалі, сама колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказує, що така позиція не може бути застосована судами як «загальна практика» при розгляді в інших справах питання зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України на рівні мінімально визначеного розміру трьох процентів.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення в частині зменшення встановленого законодавством розміру відсотків річних (на 50%) виходили з того, що у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про можливість за наявності виняткових обставин зменшити заявлений до стягнення розмір відсотків річних, виходячи з принципів розумності та справедливості.

Виходячи із обставин розглядуваної справи та приймаючи до уваги, що майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань (зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам), тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним для відповідача - бюджетної установи, дотримуючись розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, суди дійшли висновків про доцільність зменшення належних до стягнення з відповідача відсотків річних до 36 430,05 грн (тобто 1,5 % річних).

Колегією суддів встановлено, зокрема, наявність правових висновків Верховного Суду, якими у подібних (за висновком колегії) правовідносинах вирішувалося питання правомірності зменшення судом встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України ставки у розмірі 3% річних, а також застосування до таких правовідносин правового висновку Великої Палати Верхового Суду, викладеного у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Так у постанові від 12.09.2024 у справі № 915/1308/23 (судова палата для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством) у подібних за вказаним вище висновком колегії правовідносинах, зазначено про те, що висновки судів попередніх інстанцій про можливість зменшення судом розміру трьох процентів річних (у цій справі до 1,5 %), заявленого до стягнення на підставі статті 625 Цивільного кодексу України є такими, що узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пунктах 8.38, 8.41 постанови 18.03.2020 у справі №902/417/18. За переконанням колегії, суди попередніх інстанцій цілком правомірно врахувавши загальний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, розглянули клопотання товариства про зменшення 3% річних та дійшли висновку про його часткове задоволення з мотивів, викладених у постанові.

Колегія суддів не погоджується з висновками Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду, викладеного у справі № 915/1308/23 та вважає за необхідне відступити від вказаного висновку з огляду на наступне.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, з урахуванням критеріїв принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Зазначений висновок Велика Палата Верховного Суду зробила з врахуванням умов договору, згідно з яким сторони змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений покупцем, та дев`яносто шести відсотків річних від неоплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

Тобто у розгляді справи № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зменшила погоджений сторонами у договорі розмір відсотків річних, надавши перевагу принципам розумності, справедливості та пропорційності відносно принципу свободи договору, з огляду на конкретні обставини справи. Так, розглядаючи вказану справу, Велика Палата Верховного Суду врахувала конкретні обставини справи, зокрема, той факт, що сума неустойки, штрафу і процентів річних у справі № 902/417/18 перевищують майже в два рази суму прострочення та очевидно є неспівмірними, оскільки наслідки невиконання боржником зобов`язань вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, тобто виходила з виняткових обставин, встановлених саме у даній справі.

Верховний Суд вважає, що обставини, встановлені у справі №902/417/18, є винятковими (виключними), й таке зменшення розміру відсотків річних, як у справі №902/417/18, здійснено Великою Палатою Верховного Суду за наявності таких виключних обставин саме у зазначеній справі та не може бути застосовано судами як "загальна практика" при розгляді в інших справах питання зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі приписів статті 625 Цивільного кодексу України на рівні мінімально визначеного розміру трьох процентів.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості.

Відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Зазначена норма передбачає, що три проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора, що визначено законом, у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

З вказаного вбачається, що, з урахуванням положень статті 625 Цивільного кодексу України, кредитор має легітимне очікування на компенсацію йому процентів річних за користування боржником утримуваними грошовими коштами, які належать кредиторові, у встановленому законом мінімальному розмірі річних на рівні трьох процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

При цьому ні статтею 625 Цивільного кодексу України, ні іншими нормами Цивільного кодексу України не передбачено підстав для зменшення індексу інфляції та 3% річних, розрахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Виходячи з викладеного та враховуючи правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18, колегія суддів зазначає про можливість зменшення судами за певних обставин суми нарахованих до стягнення річних за умови, що зменшена сума буде відповідати встановленому частиною другої статті 625 Цивільного кодексу України та гарантованому законодавством мінімально визначеному розміру на рівні трьох відсотків річних, враховуючи компенсаційний характер зазначених нарахувань.

У низці справ Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (№ 910/15777/23 від 30.01.2025, № 921/540/23 від 23.05.2024, № 914/2453/21 від 31.05.2023, № 921/94/21 від 15.06.2023, № 922/567/22 від 03.08.2023), висновки стосувалися стягнення відсотків річних безпосередньо у розмірі передбаченому законом (3% без встановлених обставин їх зміни договором або законом), а також не здійснювалось застосування до цих правовідносин правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у справі № 902/417/18 з огляду на неподібність зазначеної справи, справі яка переглядалася і стосувалася заявлення позивачем до стягнення відсотків річних у розмірі передбаченому законом, а саме частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці, неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v.United Kingdom) (заява № 27238/95) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

З метою забезпечення правової визначеності та подолання сумнівів щодо тлумачення вимог чинного законодавства у контексті спірних правовідносин, які залишаються, колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 915/1308/23, ухваленої Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством щодо застосування приписів статті 625 Цивільного кодексу України стосовно можливості зменшення судом розміру трьох процентів річних (які встановлені законом), а також не застосування до цих правовідносин статті 233 Господарського кодексу України шляхом викладення правової позиції щодо неможливості зменшення встановленого законом мінімального розміру річних на рівні трьох процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Питання про передачу справи на розгляд палати може вирішуватися судом за власною ініціативою (частина перша статті 303 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 303 Господарського процесуального кодексу України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що спірне питання стосується застосування приписів норм права, зважаючи на питання, яке порушується в цій ухвалі, колегія суддів вважає за необхідне передати справу № 922/444/24 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

Передати справу №922/444/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2024 у справі №922/444/24 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

І. Кондратова