Постанова

від 28.01.2025 по справі 909/869/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 909/869/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Федькова В. Б. (адвокат),

відповідача - Баранишиної Л. В. (у порядку самопредставництва),

третьої особи-1 - не з`явилися,

третьої особи-2 - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції"

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2024 (суддя Фесюра М. В.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 (судді: Яковлєв М. Л. - головуючий, Гончаров С. А., Тищенко О. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слот-Інвест"

до Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції",

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях,

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство аграрної політики та продовольства України,

про визнання дій по відмові у погодженні здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна незаконними та зобов`язання вчинити дії.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Слот-Інвест" (далі - ТОВ "Слот-Інвест", Товариство, Орендар, позивач) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" (далі - ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції", Підприємство, Балансоутримувач, відповідач), за участю третіх осіб: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (далі - РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, Орендодавець, третя особа-1), Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Мінагрополітики України, Міністерство, третя особа-2), про: 1) визнання незаконною та скасування відмови ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" від 27.09.2022 у наданні ТОВ "Слот-Інвест" згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна (далі - орендована будівля, об`єкт оренди), яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 12 (далі - оспорювана відмова); 2) зобов`язання Підприємства надати Товариству згоду на здійснення невід`ємних поліпшень об`єкта оренди з посиланням на положення статей 759, 760, 778 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частин 1, 4- 6 статті 21 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", введеного в дію з 01.02.2020 (далі - Закон України № 157-ІХ), пунктів 153, 158 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі - Порядок № 483).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що оспорювана відмова Балансоутримувача порушує законні права та інтереси Товариства як орендаря за договором оренди державного майна від 01.10.2021 № 22/21, укладеним між РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" та ТОВ "Слот-Інвест" (далі - договір оренди від 01.10.2021, договір № 22/21), оскільки унеможливлює належним чином використовувати орендовану будівлю за цільовим призначенням через незадовільний технічний стан її несучих конструкцій, що підтверджується технічним висновком від 05.10.2021, складеним на замовлення Орендаря експертом Босиком Л. В. Івано-Франківської філії Державним підприємством Українським державно науково-дослідним інститутом проектування міст "Діпромісто" ім. Ю. М. Білоконя (далі - Івано-Франківська філія ДП УДНДМП "Діпромісто").

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.01.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.07.2023, позов задоволено. Визнано незаконною та скасовано оспорювану відмову. Ухвалено Підприємству надати Товариству згоду на здійснення невід`ємних поліпшень об`єкта оренди.

4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 11, 15, 16, 759, 760, 778 ЦК України, 2, 21 Закону України № 157-ІХ, пунктів 2- 8 Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженого наказом ФДМУ від 03.10.2006 № 1523 (далі - Порядок № 1523), статей 4, 74, 76- 79, 86, 237, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог з тих підстав, що, зважаючи на наявні в матеріалах справи акт візуального обстеження нерухомого майна або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 23.09.2021 (далі - акт візуального обстеження від 23.09.2021) і технічний висновок від 05.10.2021 (далі - технічний висновок від 05.10.2021), складений експертом Івано-Франківської філії ДП УДНДМП "Діпромісто" Босиком Л. В., стан орендованої Товариством будівлі потребував поліпшень, нездійснення яких унеможливлювало використання цього майна за цільовим призначенням та фактично робило би недосяжною мету оренди державного майна, тому оформлена листом Балансоутримувача від 27.09.2022 № 0210/2 відмова в наданні згоди на здійснення невід`ємних поліпшень нежитлової будівлі загальною площею 391,3 м2, розташованої за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 12, є незаконною, такою, що суперечить умовам договору № 22/21, та порушує законні права позивача, які підлягають судовому захисту.

5. Постановою Верховного Суду від 07.11.2023 у справі № 909/869/22 касаційну скаргу ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" задоволено частково; рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03 січня 2023 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18 липня 2023 року скасовано, а справу №909/869/22 передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

6. Верховний Суд у постанові сформулював такий висновок щодо комплексного застосування положень частин 1, 4-6 статті 21 Закону України №157-ІХ та пункту 158 Порядку № 483 в подібних правовідносинах:

"Виходячи з системного аналізу змісту положень частин 1, 4 статті 21 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", балансоутримувач може приймати як рішення про надання або відмову в наданні орендарю згоди на здійснення поточного чи капітального ремонту незалежно від вартості запланованого ремонту в співвідношенні з ринковою вартістю об`єкта оренди, так і рішення про надання чи відмову в наданні згоди на здійснення невід`ємних поліпшень прогнозованою вартістю менш як 25 % ринкової вартості об`єкта оренди, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна станом на будь-яку дату поточного року. Натомість орендодавець уповноважений приймати рішення про надання згоди або відмову в наданні згоди на здійснення невід`ємних поліпшень об`єкта оренди у разі, якщо підтверджені висновком будівельної експертизи прогнозовані витрати орендаря становитимуть не менш як 25 % ринкової вартості об`єкта оренди, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна станом на будь-яку дату поточного року.

Таким чином, повноваження балансоутримувача та орендодавця законодавчо розмежовані залежно від виду виконуваних робіт (поточний, капітальний ремонт) та прогнозованої вартості невід`ємних поліпшень орендованого майна в співвідношенні з ринковою вартістю об`єкта оренди станом на будь-яку дату поточного року. При цьому, зважаючи на різну правову природу та призначення капітального ремонту і невід`ємних поліпшень орендованого майна, їх ототожнення суперечитиме нормам статей 776 та 778 ЦК України.

Водночас передбачений частинами 5, 6 статті 21 зазначеного Закону перелік підстав для прийняття балансоутримувачем або орендодавцем рішення про відмову в погодженні клопотання орендаря про здійснення невід`ємних поліпшень, до яких відносяться: 1) отримання орендарем майна в оренду без проведення аукціону або конкурсу; 2) задовільний стан майна, який не вимагає додаткових поліпшень для здійснення орендарем виду діяльності, передбаченого договором оренди; 3) можливість виконання поліпшень у межах обсягів поточного ремонту, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Виходячи зі змісту пункту 158 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, норми його абзаців 1 і 2 з метою визначення порядку та підстав прийняття рішень щодо задоволення чи відмови в задоволенні клопотання орендаря про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна відсилають до положень частин 4- 6 статті 21 Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", однак предметом регулювання абзацу 3 цього пункту є особливості підготовчої процедури прийняття рішення про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень, зокрема, прийняттю відповідного рішення обов`язково має передувати проведення орендодавцем або балансоутримувачем огляду приміщення зі складанням акта візуального обстеження об`єкта оренди, в якому зазначається опис стану об`єкта та до якого додаються фотографічні зображення об`єкта оренди, в зв`язку з чим вказаний акт може бути доказом на підтвердження актуального стану (задовільний/незадовільний) орендованого майна в період після звернення орендаря з відповідним клопотанням. При цьому наданий з метою здійснення візуального обстеження час обмежується періодом з дати отримання клопотання орендаря орендодавцем або балансоутримувачем до дня прийняття ними рішення за результатами розгляду відповідного клопотання".

7. За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024, позов задоволено частково: визнано незаконною та скасовано відмову ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" від 27.09.2022 у наданні ТОВ "Слот-Інвест" згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна; у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" надати ТОВ "Слот-Інвест" згоду на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна відмовлено.

8. Судові рішення мотивовано тим, що балансоутримувач з дати отримання клопотання позивача від 21.10.2021 та до дня прийняття рішення за результатами розгляду цього клопотання (до 27.09.2022) не вчинив жодних дій для перевірки і встановлення стану об`єкта оренди та спростування тверджень позивач; крім того під час розгляду цієї справи відбулось відчуження об`єкта оренди, форма власності на нього змінилась з державної на приватну, майно вибуло з володіння відповідача, тому вимога про зобов`язання відповідача надати позивачу згоду на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна не може бути задоволена.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. У касаційній скарзі ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 в частині визнання незаконною та скасування відмови ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" від 27.09.2022 у наданні ТОВ "Слот-Інвест" згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, яке знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 12, та ухвалити у цій частині нове рішення, в якому відмовити ТОВ "СЛОТ-ІНВЕСТ" у задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у цій справі (№ 909/869/22). Так, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції не правильно встановив обов`язок отримати письмову згоду балансоутримувача, а потім звертатись до орендодавця, адже законодавством, яке існувало на момент виникнення правовідносин чітко встановлено, що балансоутримувач надає інформацію про доцільність здійснення поліпшень орендованого майна. Інформація балансоутримувача не є кінцевим документом, на підставі якого орендодавець надає згоду на здійснення невід`ємних поліпшень.

На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник наголошує на тому, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме суди поклали технічний висновок від 05.10.2021 в основу обґрунтування підстав для задоволення позову, проте судами не було враховано особливості статусу об`єкта нерухомого майна. Відповідно до законодавства, такі об`єкти підлягають особливому режиму охорони та регулюванню, зокрема, для пам`яток культурної спадщини необхідно використовувати документацію, яка відповідає вимогам ДБН А.2.2-14-2016, що забезпечує збереження історичної та архітектурної цінності об`єкта.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

11. ТОВ "Слот-Інвест" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Треті особи не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

12. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 у справі № 909/869/22 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 28.01.2025.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

13. 23.09.2021 представники сторін підписали акт візуального обстеження нерухомого майна, зі змісту якого вбачається, що при візуальному обстеженні нежитлового двоповерхового адмінприміщення загальною площею 391,3 м2, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 12, було виявлено таке: покрівля - протікає; стіни І-ІІ поверх - частково обшиті гіпсокартоном, наявні тріщини, є сліди відмокання; стіни ІІ-й поверх - є сліди відмокання; стеля І-й поверх - в задовільному стані; стеля ІІ-й поверх - є сліди відмокання; підлога ІІ-й поверх - є сліди відмокання та гниття; підлога І поверх - частково провалюється; вікна - стан задовільний; двері - стан задовільний; підвал - обсипаються стіни, обвалюється перекриття.

14. 01.10.2021 між РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (Орендодавець), ТОВ "Слот-Інвест" (Орендар) та ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" (Балансоутримувач) на підставі результатів аукціону, який відбувся 03.09.2021, укладено договір № 22/21, згідно з пунктами 2.1, 4.1 "Незмінюваних умов" якого Орендар вступає в строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна, який підписується між Орендарем і Балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.

15. В пунктах 5.1, 5.2, 6.1 "Незмінюваних умов" договору оренди від 01.10.2021 його сторони погодили, що Орендар, зокрема, має право здійснювати невід`ємні поліпшення майна за наявності рішення Орендодавця про надання згоди, прийнятого відповідно до Закону України № 157-ІХ та Порядку № 483. Порядок отримання Орендарем згоди Балансоутримувача та Орендодавця на проведення відповідних видів робіт, передбачених пунктом 5.1 цього договору, порядок отримання орендарем згоди Орендодавця на зарахування витрат на проведення цих робіт за рахунок орендної плати і умови, на яких здійснюється таке зарахування, а також сума витрат, які можуть бути зараховані, визначаються Порядком № 483. Орендар зобов`язаний забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню та псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати заходи протипожежної безпеки.

16. Пунктами 7, 12.1 "Змінюваних умов" договору № 22/21 передбачено, що майно може бути використане Орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд Орендаря. Строк договору - 5 років з дати набрання чинності цим договором.

17. На виконання умов договору оренди від 01.10.2021 між Орендарем і Балансоутримувачем підписано акт приймання-передачі від 01.10.2021.

18. Після проведення візуального огляду за участю представників Балансоутримувача та Орендаря Товариство замовило в Івано-Франківській філії ДП УДНДМП "Діпромісто" виготовлення технічного висновку щодо технічного стану конструкцій орендованого ТОВ "Слот-Інвест" будинку за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 12.

У технічному висновку від 05.10.2021 експертом Босиком Л. В. зазначено про незадовільний стан несучих конструкцій будинку в цілому та його значний фізичний та моральний знос, а також оцінено загальний технічний стан будинку як вкрай незадовільний (обмежене виконання елементами будівлі своїх функцій в зв`язку з тривалою службою експлуатації - більше 80 років).

19. У зв`язку з наведеними обставинами ТОВ "Слот-Інвест" підготувало пакет документів і 23.10.2021 надіслало на адресу ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" та Мінагрополітики України клопотання про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 12.

У поданих клопотаннях позивач зазначив про відсутність у нього наміру звертатися з клопотанням про зарахування витрат на здійснення невід`ємних поліпшень в рахунок орендної плати та додав до вказаних клопотань усі необхідні документи, а саме: календарний графік виконання ремонтних робіт, оригінал технічного висновку щодо технічного стану конструкцій орендованої будівлі; оригінал проектних пропозицій.

20. 25.11.2021 Підприємство надіслало Товариству відповідь на клопотання від 21.10.2021, у якій повідомило, що з приводу порушеного ТОВ "Слот-Інвест" питання Балансоутримувач звернувся з листом до Мінагрополітики України як уповноваженого органу управління, вказавши, що після отримання відповіді Міністерства позивач буде поінформований додатково.

В зв`язку з неотриманням відповіді Балансоутримувача впродовж тривалого часу, Орендар звертався до третіх осіб із листами від 14.01.2022, від 04.04.2022, 24.06.2022, від 22.08.2022, в яких зазначав про неможливість використання орендованого майна в підприємницькій діяльності та про необхідність проведення невід`ємних поліпшень орендованої будівлі.

21. В жовтні 2022 року Товариство отримало від Підприємства лист-відмову від 27.09.2022 № 0210/2, в якому відповідач, посилаючись на акт візуального обстеження від 23.09.2021 та на факт підписання сторонами договору № 22/21 без зауважень, зазначив, що стан об`єкта оренди не перешкоджає проведенню Орендарем виду діяльності, передбаченого договором оренди від 01.10.2021.

22. Разом з тим судом встановлено, що під час розгляду цієї справи, 05.03.2024 РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях провело електронний аукціон №-UA-20240208-66739 з продажу об`єкта оренди, за результатами якого, 05.04.2024 з ТОВ "Енергозбереження ІФ" укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, що була об`єктом оренди, та складено акт приймання-передачі майна покупцю.

Позиція Верховного Суду

23. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

25. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

26. Верховний Суд у цій справі сформулював висновок щодо комплексного застосування положень частин 1, 4- 6 статті 21 Закону України № 157-ІХ та пункту 158 Порядку № 483 в подібних правовідносинах:

"Виходячи з системного аналізу змісту положень частин 1, 4 статті 21 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", балансоутримувач може приймати як рішення про надання або відмову в наданні орендарю згоди на здійснення поточного чи капітального ремонту незалежно від вартості запланованого ремонту в співвідношенні з ринковою вартістю об`єкта оренди, так і рішення про надання чи відмову в наданні згоди на здійснення невід`ємних поліпшень прогнозованою вартістю менш як 25 % ринкової вартості об`єкта оренди, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна станом на будь-яку дату поточного року. Натомість орендодавець уповноважений приймати рішення про надання згоди або відмову в наданні згоди на здійснення невід`ємних поліпшень об`єкта оренди у разі, якщо підтверджені висновком будівельної експертизи прогнозовані витрати орендаря становитимуть не менш як 25 % ринкової вартості об`єкта оренди, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна станом на будь-яку дату поточного року.

Таким чином, повноваження балансоутримувача та орендодавця законодавчо розмежовані залежно від виду виконуваних робіт (поточний, капітальний ремонт) та прогнозованої вартості невід`ємних поліпшень орендованого майна в співвідношенні з ринковою вартістю об`єкта оренди станом на будь-яку дату поточного року. При цьому, зважаючи на різну правову природу та призначення капітального ремонту і невід`ємних поліпшень орендованого майна, їх ототожнення суперечитиме нормам статей 776 та 778 ЦК України.

Водночас передбачений частинами 5, 6 статті 21 зазначеного Закону перелік підстав для прийняття балансоутримувачем або орендодавцем рішення про відмову в погодженні клопотання орендаря про здійснення невід`ємних поліпшень, до яких відносяться: 1) отримання орендарем майна в оренду без проведення аукціону або конкурсу; 2) задовільний стан майна, який не вимагає додаткових поліпшень для здійснення орендарем виду діяльності, передбаченого договором оренди; 3) можливість виконання поліпшень у межах обсягів поточного ремонту, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Виходячи зі змісту пункту 158 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, норми його абзаців 1 і 2 з метою визначення порядку та підстав прийняття рішень щодо задоволення чи відмови в задоволенні клопотання орендаря про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна відсилають до положень частин 4- 6 статті 21 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", однак предметом регулювання абзацу 3 цього пункту є особливості підготовчої процедури прийняття рішення про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень, зокрема, прийняттю відповідного рішення обов`язково має передувати проведення орендодавцем або балансоутримувачем огляду приміщення зі складанням акта візуального обстеження об`єкта оренди, в якому зазначається опис стану об`єкта та до якого додаються фотографічні зображення об`єкта оренди, в зв`язку з чим вказаний акт може бути доказом на підтвердження актуального стану (задовільний/незадовільний) орендованого майна в період після звернення орендаря з відповідним клопотанням. При цьому наданий з метою здійснення візуального обстеження час обмежується періодом з дати отримання клопотання орендаря орендодавцем або балансоутримувачем до дня прийняття ними рішення за результатами розгляду відповідного клопотання".

27. Як встановлено судами попередніх інстанцій, балансоутримувач орендованого приміщення, до якого звернувся орендар з відповідним клопотанням, зазначених вимог не виконав - у період з дати отримання відповідного клопотання та до прийняття рішення про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень не здійснив огляд орендованого приміщення та не склав акт візуального обстеження об`єкта оренди з описом його стану з відповідними фотографічними зображеннями об`єкта оренди, чим порушив вимоги пункту 158 Порядку № 483.

28. З урахуванням висновків Верховного Суду у цій справі, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що саме ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" є належним відповідачем у цій справі, оскільки, позивач оскаржує відмову саме балансоутримувача (частина 5 статті 21 Закону України № 157-ІХ), а не рішення орендодавця (частина 6 статті 21 Закону України № 157-ІХ).

29. Таким чином, Верховний Суд під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень не виявив у діях судів попередніх інстанцій неправильного застосування положень частин 1, 4- 6 статті 21 Закону України № 157-ІХ та пункту 158 Порядку № 483, які б призвели до ухвалення судами незаконних рішень, а додатково перевіряти докази з огляду приписи статті 300 ГПК України Верховний Суд не має права.

30. Отже, Верховний Суд констатує, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

31. У касаційній скарзі скаржник наголошує на тому, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме технічного висновку від 05.10.2021.

32. Перевіривши такі доводи ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції", Верховний Суд визнає їх необґрунтованими з огляду на таке.

33. Верховний Суд зазначає, що згідно з приписами частини 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

34. Відповідно до статті 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

35. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

36. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

37. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинуть на прийняття оскаржуваного рішення.

Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Відповідна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 910/13647/19.

38. Суд апеляційної інстанції, оцінюючи технічний висновок від 05.10.2021 як доказ у справі, зазначив, що з моменту звернення орендаря та надання технічного висновку, відповідачем не вчинено жодних дій на встановлення актуального стану орендованого майна, тобто суд врахував його виключно як додаткове свідчення того, що відповідач як балансоутримувач протягом тривалого часу ухилявся від вчинення дій, які відносяться до його компетенції і обов`язковість яких прямо передбачена Порядком № 483, а саме огляд приміщення не здійснив, акт візуального обстеження об`єкта оренди з описом його стану з відповідними фотографічними зображеннями об`єкта оренди не склав. Зазначений доказ не розглядався як самостійна підстава для надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, що відповідає вимогам процесуального законодавства щодо оцінки доказів за критеріями належності та допустимості.

39. Доводи касаційної скарги щодо встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи на підставі недопустимих доказів не містять аргументованих, обґрунтованих мотивувань та зводяться до заперечень встановлених обставин справи, тому Суд їх відхиляє як такі, що спрямовані на переоцінку доказів, наявних у справі, з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

40. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

41. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

42. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

43. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

44. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування останніми норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

43. З огляду на викладене касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ДП "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2024 у справі № 909/869/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай