Ухвала

від 04.02.2025 по справі 905/717/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 905/717/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,

представників учасників справи:

позивача - Смірнов А.А. (адвокат)

відповідача - Гаврихів В.В. (адвокат)

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції

касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська"

на рішення Господарського суду Донецької області від 15.05.2024 та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахт пром сервіс"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська"

про розірвання договору та стягнення 1 666 765,49 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахт пром сервіс" (далі - ТОВ "Шахт пром сервіс", позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" (далі - ТДВ "Шахта "Білозерська", відповідач) про розірвання договору від 26.09.2022 №10999-ШБЗ-УМТС-У, укладеного між ТДВ "Шахта "Білозерська" та ТОВ "Шахт пром сервіс", а також про стягнення заборгованості за договором будівельного підряду від 26.09.2022 №10999-ШБЗ-УМТС-У (далі - Договір) у сумі 1 521 203,24 грн, пені 118 232,31 грн, інфляційних втрат 20 236 грн, 3% річних 7 093,94 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору в частині своєчасного та повного виконання зобов`язань за вказаним правочином, що зумовило виникнення підстав для стягнення заборгованості у розмірі 1 521 203,24 грн, нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат, а також розірвання Договору.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 15.05.2024 (суддя Паляниця Ю.О.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ТДВ "Шахта "Білозерська" на користь ТОВ "Шахт пром сервіс" заборгованість у сумі 1 521 203,24 грн, пеню 118 232,31 грн, інфляційні втрати 20 236 грн, 3% річних 7 093,94 грн, а також судовий збір в сумі 25 001,48 грн. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання Договору, укладеного між ТДВ "Шахта "Білозерська" та ТОВ "Шахт пром сервіс". Повернуто ТОВ "Шахт пром сервіс" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 684 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Донецької області від 03.07.2024 (суддя Паляниця Ю.О.) стягнуто з ТДВ "Шахта "Білозерська" на користь ТОВ "Шахт пром сервіс" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 500 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 (колегія суддів: Терещенко О.І., Тихий П.В., Плахов О.В.) рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2024 у справі № 905/717/23 залишено без змін.

ТДВ "Шахта "Білозерська", не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить судові рішення попередніх інстанцій скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

Касаційна скарга ТДВ "Шахта "Білозерська" подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у оскаржуваному судовому рішенні.

Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Отже, відповідно до положень цих норм, касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Натомість, самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності, визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Натомість, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до доводів касаційної скарги про неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у наведених скаржником постановах, колегія суддів зазначає таке.

ТДВ "Шахта "Білозерська", обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, від 05.09.2024 у справі № 925/1279/19, від 03.10.2024 у справі № 910/6183/23, від 05.11.2024 від № 910/16911/20.

Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, з огляду на таке.

У справі, яка переглядається (№ 905/717/23), судами попередніх інстанцій встановлено, зокрема, таке.

Між ТОВ "Шахт пром сервіс" (підрядник) та ТДВ "Шахта "Білозерська" (замовник) 26.09.2022 укладений Договір, за змістом пункту 1.1 якого підрядник зобов`язується у порядку та на умовах, передбачених цим договором, виконати такі підрядні роботи: перекріплення гірничої виробки Північний хідник ухилу №1 пл. L8 гір. 550 м на Товаристві з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська", відповідно до умов цього договору. Місце виконання робіт: Донецька обл., Покровський район, ТДВ "Шахта "Білозерська" (п.1.5 Договору).

Відповідно до п.п.2.1, 2.2, 2.3 Договору, вартість робіт за договором узгоджується сторонами у договірній ціні, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток №3) та складає 19 991 449,26 грн у тому числі ПДВ 20% 3 998 289,85 грн. Вартість робіт включає вартість необхідних для виконання робіт матеріалів та/або обладнання, інших витрат підрядника, пов`язаних з виконанням робіт згідно договірної ціни та кошторисної документації, що є невід`ємною частиною цього договору. Узгоджена сторонами вартість робіт є динамічною та має підтверджуватися щомісячними актами виконаних робіт (за формою №КБ-2в) і може бути змінена у разі внесення змін замовником до обсягу і вартості виконуваних робіт, викладених у додатковій угоді до цього договору.

Згідно з пунктом 4.1 Договору, термін виконання всіх робіт за договором: початок робіт протягом 5 к.д. з моменту підписання договору; закінчення робіт 31.03.2023. Роботи виконуються згідно з затвердженим сторонами графіком виконання робіт, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток №2).

Сторони погодили, що етапом робіт є виконання робіт у календарному місяці.

Договір набирає чинності у день його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2023, а у разі неналежного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов`язань до повного їх виконання (п.10.1 Договору).

Позивач посилається на те, що у грудні 2022 року та січні 2023 року ТОВ "Шахт пром сервіс" виконувались роботи згідно із Договором, про що складено:

- акт №3 за січень 2023 року на суму 837 957,13 грн приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідку за січень 2023 року на суму 837 957,13 грн про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3);

- акт №4 за січень 2023 року на суму 683 246,11 грн приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідку за січень 2023 року на суму 683 246,11 грн про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форми КБ-3).

Акт №3 та довідку за січень 2023 року на суму 837 957,13 грн підписано сторонами 20.01.2023.

Акт №4 та довідку за січень 2023 року на суму 683 246,11 грн ТДВ "Шахта "Білозерська" не підписано.

Також, відповідач не здійснив оплату вартості робіт за вказаними документами на загальну суму 1 521 203,24 грн.

Суди попередніх інстанцій зазначили про те, що факт отримання акта №4 та довідки за січень 2023 року на суму 683 246,11 грн відповідачем не заперечується, факт направлення цих документів відповідачу підтверджується матеріалами справи.

Суди зазначили, що в матеріалах справи наявні свідчення стосовно того, що замовник мав зауваження до роботи підрядника, про що свідчить протокол наради сторін від 19.01.2023.

Втім, після отримання акта та довідки відповідач чітко та мотивовано не заявив про недоліки виконаної роботи. Натомість, після проведеної 19.01.2023 наради, яка передбачала обов`язок підрядника усунути виявлені недоліки, ТДВ "Шахта "Білозерська" допускало працівників підрядника до виконання робіт до кінця січня 2023. Відповідачем не доведено, що відповідні недоліки не були усунені після цього.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що не підписання акта №4 та довідки за січень 2023 на суму 683 246,11 грн., а також не оплата робіт згідно з актами №№3, 4 та довідками до них, не ґрунтувалися на положеннях закону та умовах договору, зокрема розділу 5 Договору, а тому дійшли висновку про задоволення позовних вимог в цій частині. Крім того, перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суди дійшли висновку, що він є арифметично правильним.

Щодо вимог про розірвання Договору, то суди попередніх інстанцій зазначили про те, що станом на момент звернення до суду з позовом строк дії договору не закінчився, проте під час розгляду справи строк наведеного правочину сплив. З огляду на зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що розірвано може були лише чинний договір, відтак, місцевий господарський суд закрив провадження у справі в цій частині на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України (доводів та/або заперечень скаржника в цій частині касаційна скарга не містить).

Водночас у справах, на неврахування висновків яких посилається скаржник означені такі правовідносини і обставини:

- у справі № 913/703/20 предметом первісного позову були вимоги про стягнення авансу у зв`язку з безпідставним набуттям майна товариством (ст.1212 Цивільного кодексу України). Предметом зустрічного позову були вимоги про стягнення заборгованості за договором генерального підряду, з огляду на те, що підрядником використано весь аванс і виконано належним чином частину ремонтних робіт, передбачених договором. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, в межах перегляду справи в касаційному порядку, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду залишено без змін, де первісний позов задоволено повністю, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю. У вказаній постанові зазначено, що неповернення товариством згідно з умовами договору сум невикористаного авансу, непередання генпідрядником придбаного за отриманий аванс устаткування, обладнання та матеріалів, невідзвітування за його використання відповідними актами форми КБ-2в, КБ-3 та вартості устаткування, що придбавається, невиконання робіт протягом 2020 року, неможливість їх виконання у строк, передбачений договором, доводять існування порушень відповідачем за первісним позовом умов договору та обґрунтованість відмови позивача за первісним позовом від такого договору. За таких обставин, первісні вимоги в частині повернення авансу є обґрунтованими, а зустрічні позовні вимоги, в частині стягнення заборгованості за договором підряду є безпідставними;

- у справі № 925/1279/19 предметом позову було стягнення, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, 1 649 605,03 грн, з яких 1 408 242,00 грн боргу, 181 522,39 грн втрат внаслідок інфляції, 59 840,64 грн 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за рамковою угодою від 05.07.2012 № 157 в частині розрахунків за виконані роботи з реконструкції доріг із застосуванням щебенево-мастикового покриття;

- у справі № 910/6183/23 предметом позову було стягнення 1 538 507,95 грн заборгованості за неоплату вартості виконаних робіт за Договором підряду № 23/07/2021, укладеного 23.07.2021.В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом вказував на те, що роботи за Договором ним були виконані у повному обсязі на суму 1 538 507,95 грн, а відповідач за первісним позовом безпідставно ухиляється від підписання Актів приймання виконаних будівельних робіт. 05.07.2023 ТОВ "ВГО Груп" подало до суду відзив на вказану позовну заяву та зустрічну позовну заяву про стягнення 604 381,18 грн штрафних санкцій за прострочення строку виконання будівельних робіт, встановленого пунктом 5.1 Договору. В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ "ВГО Груп" вказувало, що строк виконання обумовлених у Договорі робіт настав 20.08.2021, проте Акти приймання виконаних будівельних робіт між сторонами не підписані, оскільки підрядник не усунув виявлені замовником недоліки виконаних робіт та документації, про які замовник заявив у листі від 02.03.2023 № 1-0203/23/ВГО, та не надав нові Акти виконаних будівельних робіт з усунутими недоліками на підписання. Замовник вважав, що починаючи з 21.08.2021, підрядник прострочив виконання робіт, які з огляду на відсутність підписаних між сторонами актів, підрядником так і не виконано, у зв`язку з чим ТОВ "Фундамент" на підставі пункту 8.2. Договору повинне сплатити ТОВ "ВГО Груп" неустойку у розмірі 604 381,18 грн за прострочення виконання будівельних робіт;

- у справі № 910/16911/20 предметом позову було стягнення 558 738,00 грн штрафу та 709 508,38 грн витрат на відновлення локомотивів. Позов мотивовано тим, відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договором № ПрТ-181288/НЮ від 27.11.2018 про надання послуг з капітального ремонту обладнання локомотивів при проведенні поточного ремонту локомотивів, тому позивач нарахував йому вартість заміни трьох колінчастих валів, які вийшли з ладу в гарантійний період та штраф, з урахуванням положень п. 7.13 вказаного договору. В подальшому у грудні 2020 року ТОВ "ВКП Альянс-Груп" звернулось до суду першої інстанції із зустрічним позовом до АК "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" про стягнення пені у сумі 415 826,09 грн.

Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судового рішення.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги та аналізу висновків судів попередніх інстанцій Судом встановлено, що посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду не можуть бути взяті до уваги, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначених скаржником справах не є схожими за фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення. Наведене виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, на які посилається скаржник, не знайшли свого підтвердження.

Щодо інших аргументів касаційної скарги, то такі стосуються заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій та спростування здійсненої ними оцінки доказів у справі.

Враховуючи вищенаведене, правовідносини у справах, на які посилається скаржник, та у справі, що переглядається, не є релевантними за критеріями подібності, оскільки фактичні обставини у вищевказаних справах є відмінними від обставин цієї справи, а тому висновки, які здійснені судом касаційної інстанції у зазначених справах, не є релевантними для справи № 905/717/23.

Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 910/12405/21, від 21.03.2023 у справі № 908/125/18, від 19.04.2023 у справі № 921/64/22, від 06.06.2023 у справі № 914/217/22, від 09.04.2024 у справі № 910/6316/23).

У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій надано оцінку всім доказам, що були надані сторонами, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може. Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої та апеляційної інстанцій.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТДВ "Шахта "Білозерська" на рішення Господарського суду Донецької області від 15.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 905/717/23.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Таким чином, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження, зазвичай, вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" на рішення Господарського суду Донецької області від 15.05.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 у справі № 905/717/23.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова