Постанова

від 30.01.2025 по справі 501/2296/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1197/25

Справа № 501/2296/23

Головуючий у першій інстанції Петрюченко М.І.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.,

при секретарі судового засідання: Узун Н.Д.,

переглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 20 березня 2024 року про повернення заяви без розгляду по справі за заявою дочірнього підприємства «Моноліт-Сервіс» до боржника ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за комунальні послуги, а також послуги по утриманню будинку, споруд та прибудинкової території, -

В С Т А Н О В И В:

13 червня 2023 року Дочірнє підприємство «Моноліт-Сервіс» звернулось до Іллічівського міського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу. Заявник просив суд видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДП «Моноліт-Сервіс» заборгованості за комунальні послуги, а також послуги по утриманню будинку, споруд та прибудинкової території за період з 01.06.2020 по 01.12.2021, що на 01.06.2023 складає 5394,29, стягнути з боржника судові витрати.

23 червня 2023 року Іллічівським міським судом Одеської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП «Моноліт-Сервіс» заборгованість за комунальні послуги, за послуги по утриманню будинку, споруд та прибудинкової території, за період з 01.06.2020 по 01.12.2021, що станом на 01.06.2023 складає 5 394,29 грн (п`ять тисяч триста дев`яносто чотири гривні 29 копійок).

Стягнуто ОСОБА_1 на користь ДП «Моноліт-Сервіс удові витрати в розмірі268,40 грн (двісті шістдесят вісім гривень 40 копійок).

18 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Іллічівського міського суду Одеської області із заявою про скасування судового наказу Іллічівського міського суду Одеської області від 23 червня 2023 року.

20 березня 2024 року ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області заяву боржника ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 20 березня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив, однак відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання, призначене на 30 січня 2025 року об 14 год 40 хв сторони не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених учасників справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на таке.

Суд першої інстанції, повертаючи заяву без розгляду виходив з того, що заява представника боржника про скасування судового наказу не відповідає вимогам ч.5 ст.170 ЦПК України. Судом наголошено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Апеляційний суд вважає передчасними такі висновки суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Згідно ч. 5 ст. 170 ЦПК України, до заяви про скасування судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником;

3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 наголошує на тому, що матеріали справи не містять доказів направлення на її адресу копії судового наказу, проте в справі міститься відмітка про отримання 13 березня 2024 року ОСОБА_1 такої копії, а інших відомостей, які б свідчили про обізнаність боржника про судовий наказ матеріали справи не містять. З огляду на викладене, апелянт вважає помилковими висновки суду першої інстанції про невчасність звернення із заявою про скасування судового наказу.

Колегія суддів вважає обґрунтованими вказані доводи апеляційної скарги та звертає увагу на таке.

Звертаючись із заявою про скасування судового наказу, ОСОБА_1 повідомила суд, що 13 березня 2024 року отримала копію судового наказу Іллічівського міського суду від 23 червня 2023 року. Також заявником повідомлено суду, що копія судового наказу не направлялась на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, а тому про існування судового рішення вона не була обізнана до дати ознайомлення з матеріалами справи.

З тексту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції вбачається, що суд вважав, що заявник не вказав в заяві коли їй стало відомо про наявність оскаржуваного наказу та доказів щодо цих обставин і не звернулась до суду із клопотанням про поновлення строку для подання цієї заяви.

Такі висновки є помилковими, так як заявником було обґрунтовано причини пропуску строку на звернення із заявою про скасування судового наказу.

В свою чергу, апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , звертаючись із заявою про скасування судового наказу з пропуском строку на таке звернення, дійсно в прохальній частині заяви не порушила питання щодо поновлення їй строку на таке звернення.

Згідно ч. 1 ст. 126 Цивільного процесуального кодексу України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Частиною 1 ст. 127 встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

В силу ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Згідно частин 1, 2статті 185 ЦПКсуддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, так як не може вважатися вчасно поданою заява, яка направлена після спливу визначеного на процесуальну дію строку, а заявник не порушує питання поновлення такого строку, то таку заяву слід залишити без руху та надати строк для усунення недоліків, а саме для звернення із вмотивованим клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та надати відповідні докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом п. 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).

Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Raela Cavaniles v. Spain», «Beles and others v. the Czech Republic», «RTBF v. Belgium»).

Також згідно рішення Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції).

З огляду на те, що фактично єдиною підставою для повернення заяви про скасування судового наказу без розгляду стала відсутність клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, суд першої інстанції, в силу уникнення надмірного формалізму, мав залишити таку заяву без руху та роз`яснити заявнику необхідність звернення із відповідним клопотанням.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення заяви без розгляду є передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п.6 ст.3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Суд першої інстанції, не надав вмотивованої оцінки наявності повідомлених заявником обставин, а саме щодо дати ознайомлення із текстом судового наказу.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 379ЦПК Українивстановлено, що підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені з неправильним застосуванням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, то відповідно до ст. 379 ЦПК України це є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 20 березня 2024 року про повернення заяви без розгляду - скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та подальшому оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 07 лютого 2025 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

А.І. Дришлюк