Постанова

від 05.02.2025 по справі 355/927/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 355/927/24

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2370/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 01 липня 2024 року про забезпечення позову у складі судді Чехова С.І.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Маховка Юлія Іванівна, Баришівський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання недійсним договору дарування,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2024 року ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , у якому просила визнати недійсним договір дарування укладений між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Поздняковою Н.М. 16 вересня 2022 року зареєстрований за № 601.

Разом з позовною заявою до суду подано заяву про забезпечення позову, у якій позивачка просила заборонити відчуження 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 власником якої є ОСОБА_1 .

Заяву обґрунтовано тим, що предметом спору є договір дарування нерухомого майна, а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .

Позивачка зазначає, що поведінка відповідачів у даній справі направлена на унеможливлення виконання рішення Баришівського районного суду Київської області від 29 січня 2024 у справі № 355/246/23 про стягнення з ОСОБА_3 288 600 грн у межах виконавчого провадження № 74473217.

Цей позов вже є третім, який пред`являється позивачкою з метою захисту свого права на поділ спільного майна. Сам спір починається з 2019 року.

Відповідач ОСОБА_3 вже вчиняв дії на перешкоджання позивачці у реалізації її прав шляхом одноособового продажу автомобілів, які були предметом поділу в судовій справі. Подальше відчуження нерухомого майна відповідачем ОСОБА_1 істотно ускладнить захист прав позивача та призведе до необґрунтованого затягування розгляду справи.

Відповідачі можуть продовжити вчинення відповідних дій. Отже, в даному випадку наявні підстави для забезпечення позову, оскільки у разі відчуження рухомого майна стане неможливим і виконання рішення суду і ефективний захист й поновлення прав позивача.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 01 липня 2024 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , просить скасувати ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 01 липня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що його не було повідомлено про розгляд даної справи і як наслідок він був позбавлений можливості брати участь в судовому засіданні під час розгляду заяви позивача про забезпечення позову.

Вказано, що починаючи з 16 вересня 2022 року по даний час скаржник є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , ніколи на продаж зазначену квартиру не виставляв.

Зазначено, що у позивачки відсутні підстави вважати, що скаржник має намір відчужити спірне майно та доказів таких намірів позивачкою до суду надано не було, отже доводи позивачки викладені у заяві про забезпечення позову є надуманими та неправдивими.

Звертає увагу суду, що заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивачка, подаючи заяву про забезпечення позову належним чином не обґрунтувала необхідності забезпечення позову, доказів на підтвердження наміру скаржника реалізувати вказане майно не подала.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Малойван Є.І. в інтересах ОСОБА_2 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 01 липня 2024 року залишити без змін.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про розгляд справи судом повідомлялися належно. Про причини неявки апеляційний суд не повідомили.

Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності відповідачів згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність безпосереднього зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Встановлено, що між сторонами по справі існує спір щодо визнання недійсним договору дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , яку ОСОБА_3 відчужив ОСОБА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 травня 2024 року (а.с. 64).

В заяві про вжиття заходів забезпечення позову позивачка вказала на ймовірну загрозу того, що нерухоме майно, що є предметом заявленого позову, може бути відчужене у майбутньому на користь третіх осіб, що може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Врахувавши доводи поданої стороною позивача заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки предметом пред`явленого ОСОБА_2 позову є квартири АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , тому невжиття заходів забезпечення позову може мати негативні наслідки та ускладнити виконання ймовірного судового рішення в разі задоволення позову, оскільки відповідач може відчужити спірне майно третім особам до вирішення справи по суті.

Разом з тим, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України). Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Такий правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Отже, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки спір стосується нерухомого майна, яке предметом позову. Невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту зазначеного рухомого майна та заборони його відчуження може істотно ускладнити ефективний захист прав ОСОБА_2 у випадку задоволення його позову.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду про задоволення заяви про забезпечення позову позивачки відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги, щодо неповідомлення про розгляд заяви є безпідставними та колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки відповідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, наведених у мотивувальній частині судового рішення, є власним суб`єктивним тлумаченням норм права та обставин справи і не свідчать про порушення судом норм процесуального права.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права. Підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 01 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 лютого 2025 року.

Суддя-доповідач:

Судді: