Рішення

від 06.02.2025 по справі 140/10880/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/10880/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Мар`янівської селищної ради Луцького району Волинської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Мар`янівської селищної ради Луцького району Волинської області (далі відповідач, Мар`янівська селищна ради) про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Мар`янівської селищної ради Луцького району Волинської області № 113-к/тр від 23.08.2024 про звільнення ОСОБА_1 ; поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника фінансового відділу Мар`янівської селищної ради Луцького району Волинської області з 23.08.2024; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.08.2024 по день ухвалення судом рішення; стягнення моральної шкоди в сумі 500000,00 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Мар`янівської селищної ради Луцького району Волинської області Про звільнення ОСОБА_1 від 23.08.2024 №113-к/тр; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника фінансового відділу Мар`янівської селищної ради Луцького району Волинської області з 28 серпня 2024 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено та стягнуто з Мар`янівської селищної ради Луцького району Волинської області у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 117 644,80 грн.

27.01.2025 до суду надійшла заява представника позивача адвоката Курбай Л.М. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Згідно із частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За приписами частини п`ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із частиною третьою статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відтак, оскільки рішення Волинського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у цій справі було ухвалено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, тому подану заяву про ухвалення додаткового рішення судом розглянуто в порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу з ухваленням додаткового рішення, з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі № 520/6658/21).

Оскільки до закінчення розгляду справи позивач у позовній заяві вказав про витрати на правничу допомогу, із заявою про ухвалення додаткового рішення що стягнення судових витрат та відповідними доказами представник позивача звернулася до суду 24.01.2025, тобто з дотриманням п`ятиденного строку з дня ухвалення судового рішення, а рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу не було вирішено, тому у цій справі необхідно ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про судові витрати.

Як вбачається із доданих до заяви письмових доказів, а саме договору про надання професійної правничої допомоги від 05.04.2024 № 26, акту виконаних робіт (наданих послуг) від 09.09.2024, квитанції до прибуткового касового ордеру від 05.04.2024 № 4, адвокат Машевська Л.А. надала позивачу правову допомогу на суму 10000,00 грн (

Правова допомога адвоката позивачу відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги послуг захисника/представника від 29.08.2024, акту надання послуг від 24.01.2025 становить 20000,00 грн та складається з: надання юридичної консультації (2 год); вивчення матеріалів справи (2 год); зібрання доказів та узгодження позиції (2 год); підготовка та подання позовної заяви (3 год); підготовка клопотань по справі (1 год).

З огляду на вказані обставини справи, суд приходить до висновку, що заявлена сума витрат на правову допомогу є завищеною. Зокрема, суд зазначає, що підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

При цьому, суд зазначає, що надання юридичної консультації, вивчення документів, зібрання доказів та підготовка клопотань у справі, формування узгодженої з клієнтом правової позиції у справі включається до витрат пов`язаних зі складанням адміністративного позову, охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а тому дані витрати повинен понести позивач.

Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін) та значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи також на часткове задоволення позовних вимог та заявлене відповідачем клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути з відповідача 2500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мар`янівської селищної ради Луцького району Волинської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500,00 гривень (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

В решті вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Мар`янівська селищна рада Луцького району Волинської області (Волинська обл., Луцький р-н, с. Мар`янівна, вул. Незалежності, 26, код ЄДРПОУ 04334933).

Суддя Р.С. Денисюк