Рішення від 07.02.2025 по справі 460/14500/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 460/14500/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Рівненського окружного адміністративного суду до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Рівненський окружний адміністративний суд (далі позивач/Рівненський ОАС) звернувся до суду з позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області (далі відповідач/Управління ДАСУ), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про усунення виявлених порушень законодавства від 15.10.2024 №131704-14/2511-2024.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що Рівненський ОАС є юридичною особою публічного права, створеною відповідно до статті 125 Конституції України з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. На підставі направлень Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, у період з 27.08.2024 до 07.10.2024 посадовими особами відповідача проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Рівненського ОАС за період з 01.01.2022 до 31.07.2024, результати якої оформлено Актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Рівненського окружного адміністративного суду за період з 01.01.2022 по 31.07.2024 від 10.10.2024 №13-17-04-06/119. Зокрема, за наслідками проведеного відповідачем заходу державного фінансового контролю установлено завищення позивачем обсягу бюджетних асигнувань у 2023 році на загальну суму 3512458,08 грн, які профінансовані в повному обсязі. На підставі висновків Акта ревізії, Управлінням ДАСУ сформовану та надіслано на адресу Рівненського ОАС вимогу про усунення виявлених порушень законодавства від 15.10.2024 №131704-14/2511-2024, у якій, зокрема, зобов`язано позивача опрацювати матеріали ревізії та вжити заходів щодо усунення виявлених порушень.

Не погоджуючись зі змістом спірної вимоги, позивач вказав, що Рівненський ОАС є органом судової влади України, основні завдання та засади функціонування якого визначені спеціальним Законом «Про судоустрій і статус суддів». В силу положень вказаного Закону, суд фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, згідно з кошторисом на відповідний рік і щомісячними розписами видатків, затвердженими Державною судовою адміністрацією України (ДСА України) як головним розпорядником бюджетних коштів. Стверджує, що системно-функціональний аналіз повноважень Держаудитслужби дає підстави для висновку про наділення цього державного органу функцією фінансового контролю стосовно визначеного кола суб`єктів («підконтрольних установ» у розумінні статті2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»), яка реалізується через його територіальні органи. Водночас, чинне законодавство не передбачає повноважень Держаудитслужби здійснювати функцію фінансового контролю як стосовно органів судової гілки влади в цілому, так і стосовно судів як основного її елемента. Натомість, на переконання позивача, відповідними повноваженнями наділені ДСА України та Рахункова палата. Крім того, позивач вважає необґрунтованою (відсутньою) правову підставу для включення Рівненського ОАС до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2024 року, позаяк останню визначено без дотримання критеріїв, передбачених підпунктом «г» пункту 7 Порядку планування заходів державного фінансового контролю органами державного фінансового контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2001 №955.

Спростовуючи установлене відповідачем порушення, позивач зазначив, що фінансування діяльності Рівненського ОАС у 2023 році проводилось згідно з Кошторисом суду на 2023 рік, затвердженим ДСА України, виконання якого здійснено в межах затверджених головним розпорядником бюджетних коштів. При цьому, зауважив, що станом на січень 2023 року кошторис суду на 2023 рік у розрізі КЕКВ 2111 був затверджений ДСА України на рівні, що уже перевищував обсяг коштів, розрахований для забезпечення виплати у 2023 році заробітної плати працівникам апарату суду (її обов`язкових складових). Тому, спрямовуючи протягом 2023 року затверджені ДСА України бюджетні видатки по КЕКВ 2111 кошторису (з урахуванням внесених до нього змін) на виплату, в тому числі, стимулюючих виплат працівникам апарату суду, зокрема, державним службовцям, Рівненський ОАС як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня брав бюджетні зобов`язання та здійснював відповідні платежі в межах встановлених йому бюджетних асигнувань та з дотриманням вимог статті 48 Бюджетного кодексу України, а відтак, діяв обґрунтовано, правомірно та в межах чинного тоді законодавства.

Щодо змісту оскаржуваної вимоги, яка є обов`язковою до виконання об`єктом контролю, позивач стверджує, що остання винесена відповідачем з порушенням вимог закону до її змісту, як акта індивідуальної дії, оскільки є неконкретизованою. У свою чергу, відсутність у вимозі способу усунення виявленого під час ревізії порушення, свідчить про її нечіткість та невизначеність. Таким чином, на переконання позивача, оскаржувана вимога як акт індивідуально-правової дії не відповідає критеріям, установленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. З наведених підстав, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 адміністративну справу №460/14500/24 направлено до Восьмого апеляційного адміністративного суду для визначення її підсудності.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2024 адміністративну справу №460/14500/24 передано на розгляд Волинському окружному адміністративному суду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/14500/24 та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

07.01.2025, з використанням підсистеми «Електронний суд», Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області подало до суду відзив на позовну заяву, за змістом якого позовні вимоги не визнає. На підтвердження заявлених заперечень відповідач зазначив, що відповідно до пункту 6.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІІ квартал 2024 року, пункту 5.6.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2024 року, на підставі направлень на проведення ревізії від 23.08.2024 №324, від 02.09.2024 №326, виданих начальником Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області заступнику начальника відділу контролю у соціальній галузі та сфері культури Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області Сульжик Н.В. та головному державному аудитору цього ж відділу Кравчук Л.Е., проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Рівненського ОАС за період з 01.01.2022 по 31.07.2024. За результатами проведеного заходу контролю 10.10.2024 складено Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Рівненського ОАС за період з 01.01.2022 по 31.07.2024 за №13-17-04-06/119. Акт ревізії підписано без заперечень. Під час ревізії виявлено та не усунуто наступні порушення, а саме в недотримання вимог абзацу 2 пункту 20, пункту 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, із змінами, внаслідок включення до Розрахунку на 2023 рік стимулюючих виплат (надбавка за інтенсивність) за КЕКВ 2111 в сумі 2879064 грн та, відповідно нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за КЕКВ 2120 в сумі 633394,08 грн, завищено обсяг бюджетних асигнувань на загальну суму 3512458,08грн, які профінансовано в повному обсязі. Зауважив, що акт перевірки (ревізії) не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. У зв`язку з цим, відповідач вважає твердження позивача щодо необґрунтованості акта ревізії такими, що не відповідають дійсності.

У свою чергу, оскільки вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, керуючись приписами Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Положення про Державну аудиторську службу України, та з урахуванням висновків Акта ревізії, в межах визначеного законом строку Управлінням ДАСУ сформовано та надіслано Рівненському ОАС вимогу про усунення виявлених порушень законодавства від 15.10.2024 №131704-14/2511-2024. Відповідач пояснив, що з огляду на встановлені порушення законодавства у бюджетній сфері та відсутність механізму їх усунення позивачем, у спірній вимозі Управлінням зазначено спосіб усунення порушення, направлений на недопущення встановлених порушень у подальшому, а саме забезпечити дотримання заходів (при розрахунку потреби в коштах вимог абзацу 2 пункту 20, пункту 22 Порядку №228), оскільки це єдиний спосіб усунення порушення, який не суперечить вимогам чинного законодавства. Таким чином, на переконання відповідача, оскаржувана вимога спрямована на корегування роботи Рівненського ОАС як підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, а тому є обов`язковою до виконання позивачем.

Щодо правових підстав здійснення Управлінням ДАСУ державного фінансованого контролю діяльності позивача за відповідний період відповідач зазначив, що одним із основних завдань та функцій Держаудитслужби, згідно з вимогами чинного законодавства, є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю та здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів. Судова влада, хоч і є окремою гілкою державної влади, однак є елементом механізму держави, що бере участь у виконанні її функцій і наділений владними повноваженнями, та яка, зі свого боку, повинна звітувати перед державою за бюджетні кошти, що витрачені на її утримання. Вважає, що оскільки суди є бюджетними установами, то вони підконтрольні органам державного фінансового контролю. З огляду на наведене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Розглянувши наявні у справі матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду й вирішення спору по суті, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Рівненський ОАС утворений на підставі Указу Президента України від 16.11.2004 №1417/2004 «Про утворення місцевих адміністративних судів, затвердження їх мережі», є юридичною особою публічного права, основним видом діяльності (КВЕД) якої є «84.23 Діяльність у сфері юстиції та правосуддя».

Відповідно до пункту 9 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, Порядку планування заходів державного фінансового контролю органами державного фінансового контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2001 №955, 24.05.2024 головою Державної аудиторської служби України видано наказ №108, яким затверджено План проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІІ квартал 2024 року (далі План Держаудитслужби).

Пунктом 6.1 Плану Держаудитслужби передбачено проведення «ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності апеляційних судів (апеляційних загальних судів апеляційних господарських судів, апеляційних адміністративних судів), місцевих судів (окружних господарських судів, окружних адміністративних судів) та інших, які утримуються коштом бюджетної програми КПКВК 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя»», підстава проведення «власна ініціатива», початок проведення «серпень 2024 року».

Додатком 4 «Перелік підконтрольних установ (об`єктів контролю), на яких планується проведення інспектувань за темою, визначеною у Плані проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на ІІІ квартал 2024 року» до Плану Держаудитслужби передбачено, зокрема, проведення Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області заходу державного фінансового контролю щодо Рівненського окружного адміністративного суду за період з 01.01.2022 по 31.07.2024.

У свою чергу, наказом Західного офісу Держаудитслужби від 11.06.2024 №122 затверджено План проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2024 року (далі План Західного офісу Держаудитслужби), пунктом 5.6.1 якого передбачено проведення «ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності апеляційних судів (апеляційних загальних судів, апеляційних господарських судів, апеляційних адміністративних судів), місцевих судів (окружних господарських судів, окружних адміністративних судів) та інших, які утримуються коштом бюджетної програми КПКВК 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» (перелік об`єктів у додатку 5.1)», підстава проведення «власна ініціатива (п.6.1 Плану Держаудитслужби України на ІІІ квартал 2024 року)», початок проведення «серпень 2024 року».

У додатку 5.1 «Перелік підконтрольних установ (об`єктів контролю), на яких планується проведення ревізій за темою, визначеною у Плані проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2024 року» до Плану Західного офісу Держаудитслужби передбачено, що Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області проводитиметься ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Рівненського окружного адміністративного суду за період з 01.01.2022 по 31.07.2024.

Листом від 09.08.2024 №131708-14/2038-2024 Управління ДАСУ повідомило Рівненський ОАС, що «згідно зі статтями 2, 4, 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-XII, та відповідно до пункту 6.1 Плану Держаудитслужби, пункту 5.6.1 Плану Західного офісу Держаудитслужби, у період з 27.08.2024 по 07.10.2024 буде проводитись ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності РОАС за період з 01.01.2022 по 31.07.2024». Крім того, у вказаному листі відповідач, покликаючись на пункти 15, 16 Порядку проведення з інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550, просив забезпечити надання посадовим особам служби, зокрема, бухгалтерських та господарських документів за вищезгаданий період.

Зважаючи на положення статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.01.2020 у справі №804/902/16, рішення Ради суддів України від 01.08.2024 №24 та від 09.06.2016 №644, а також враховуючи зміст пункту 6.1. Плану Держаудитслужби у частині підстав проведення заходів державного фінансового контролю, Рівненський ОАС звернувся до Управління ДАСУ із листом від 19.08.2024 №04-37/7678/24, в якому, серед іншого, просив повідомити «за якими саме підставами та критеріями, визначеними у підпункті «г» пункту 7 Порядку планування заходів державного фінансового контролю органами державного фінансового контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2001 №955, Рівненський окружний адміністративний суд включено до плану проведення заходів державного фінансового контролю з «власної ініціативи»».

У відповідь на означений вище лист, відповідач листом від 23.08.2024 №131708-14/2124-2024 «Про надання інформації» повідомив, що відповідно до Плану України на 2024-2027 роки, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.03.2024 №244-р, і положень Рамкової Угоди між Україною та Європейським Союзом щодо спеціальних механізмів реалізації фінансування Союзу для України згідно з інструментом Ukraine Facility, яка була ратифікована Законом України від 06.06.2024 №3786-IX, на Держаудитслужбу покладено повноваження з контролю за використанням коштів, які будуть надходити через механізм підтримки Ukraine Facility в рамках Компоненту 1, зокрема, щодо реформи судової системи та забезпечення судової діяльності, яка спрямована, в тому числі, на наближення України до членства в ЄС. Також, зазначив, що виконання заходів з реформування судової системи, які включені до Плану України, враховують рекомендації листа послів «G7», що надходив до Держаудитслужби. Покликаючись на норми статей 17, 146, 148, 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтю 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», статтю 113 Бюджетного кодексу України, контролюючий орган ствердив, що суди є бюджетними установами, а отже підконтрольні органам державного фінансового контролю. Поряд з тим, відповідач зауважив, що основними підставами для включення заходів з проведення державного фінансового аудиту та інспектування до планів проведення заходів державного фінансового контролю, згідно з пунктом 7 Порядку планування заходів державного фінансового контролю органами державного фінансового контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2001 №955, зокрема, є:

а) закони, акти Президента України, постанови Верховної Ради України, прийняті відповідно до Конституції та законів України, акти Кабінету Міністрів України, доручення Прем`єр-міністра України, накази Мінфіну;

г) ініціатива, виявлена органами державного фінансового контролю з урахуванням таких критеріїв, як: економічна та соціальна важливість питань, які обов`язково включаються до програм і планів дій Кабінету Міністрів України на відповідний період; значний обсяг фінансових потоків, інших державних ресурсів, що спрямовувалися на виконання бюджетних програм, утримання державних органів.

Наведене, на переконання Управління ДАСУ, слугувало належною та достатньою підставою для включення Рівненського ОАС до переліку установ (об`єктів контролю), на яких у ІІІ кварталі 2024 року Держаудитслужбою планується проведення інспектувань у формі ревізій. Підсумовуючи, відповідач вказав, що копія програми ревізії буде вручена посадовою особою органу ДФК голові суду чи його заступнику з 27.08.2024.

За змістом Програми ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Рівненського окружного адміністративного суду за період з 01.01.2022 по 31.07.2024, затвердженої начальником Управління ДАСУ 23.08.2024 (далі Програма ревізії), ревізія Рівненського ОАС проводилась з метою «перевірки дотримання законодавства», а основними питаннями цього заходу контролю було визначено:

1) використання і збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, зокрема: правильність визначення потреби у бюджетних коштах, в тому числі, при складанні планових бюджетних показників; складання і затвердження кошторису та інших документів, що застосовуються в процесі виконали бюджету; внесення змін до кошторису; загальний стан виконання кошторису (підпункт 1.1);

2) стан і достовірність бухгалтерського обліку, фінансової бюджетної звітності.

На підставі направлень начальника Управління ДАСУ від 23.08.2024 №324 та від 02.09.2024 №326, у період з 27.08.2024 до 07.10.2024 (з 18.09.2024 до 20.09.2024 захід контролю зупинявся з ініціативи органу ДФК) посадовими особами відповідача проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Рівненського ОАС за період з 01.01.2022 до 31.07.2024, результати якої оформлено Актом ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Рівненського окружного адміністративного суду за період з 01.01.2022 по 31.07.2024 від 10.10.2024 №13-17-04-06/119 (далі Акт ревізії).

Зокрема, згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 констатуючої частини Акта ревізії, «ревізією правильності визначення потреби в коштах, в тому числі при складанні планових показників, складання та затвердження кошторису та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету, внесення змін до кошторису та загального стану виконання кошторису встановлено завищення обсягу бюджетних асигнувань у 2023 році на загальну суму 3 512 458,08 грн, які профінансовані в повному обсязі».

У той же час, за результатами перевірки відповідачем: правильності ведення касових операцій, розрахунків з підзвітними особами, у тому числі щодо видатків на відрядження; операцій на реєстраційних рахунках, відкритих в органах Державної казначейської служби, та рахунках в установах банків; штатної дисципліни, видатків на оплату праці працівників та нарахування на заробітну плату; взяття та облік зобов`язань, у тому числі відповідність взятих бюджетних зобов`язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми; стану розрахунково-платіжної дисципліни та виконання господарських договорів; правильності відображення дебіторської та кредиторської заборгованості; стану претензійно-позовної роботи; стану збереження майна, використання оборотних та необоротних активів; дотримання вимог законодавства щодо визначення втрат через знищення та/або пошкодження майна внаслідок збройної агресії російської федерації; видатків на капітальне будівництво, реконструкцію та ремонт; утворення та використання власних надходжень бюджетних установ; надання адміністративних послуг; дотримання законодавства про закупівлі; дотримання вимог законодавства щодо обмежень, введених в період воєнного стану, в тому числі застосування персональних та/або секторальних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій); стану виконання заходів, спрямованих на подолання викликів і загроз національній та економічній безпеці, підвищення обороноздатності держави; стану і достовірності бухгалтерського обліку, фінансової і бюджетної звітності порушень не встановлено.

Акт ревізії підписаний головою Рівненського ОАС і начальником відділу бухгалтерського обліку та звітності суду (головним бухгалтером) без застережень (заперечень).

Оскільки вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, 15.10.2024 Управлінням ДАСУ сформовано вимогу №131704-14/2511-2024 щодо усунення Рівненським ОАС виявлених ревізією порушень законодавства (далі Вимога), яка надійшла на адресу позивача 30.10.2024.

За змістом вказаної Вимоги відповідачем зазначено, зокрема, наступне:

«- під час ревізії виявлено та не усунуто наступні порушення, які підлягають усуненню у спосіб, що не суперечить чинному законодавству, в тому числі шляхом, що описаний далі по тексту;

- на підставі п. 1 ч. 1 ст. 8, п. 7 ст. 10, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-XII, зі змінами, п. 46, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550, пп. 14 п. 6, пп. 7 п. 4, п.7 Положення про управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, затвердженого наказом Західного офісу Держаудитслужби від 22.02.2022 №116, пред`являється вимога про усунення виявлених порушень законодавства, що є обов`язковою для виконання:

1. В порушення вимог абз. 2 п. 20, п. 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, із змінами, внаслідок включення до Розрахунку на 2023 рік стимулюючих виплат (надбавка за інтенсивність) за КЕКВ 2111 в сумі 2879064 грн та, відповідно, нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за КЕКВ 2120 в сумі 633 394,08 грн, завищено обсяг бюджетних асигнувань на загальну суму 3 512 458,08 грн, які профінансовано в повному обсязі;

- забезпечити дотримання при розрахунку потреби в коштах вимог абз. 2 п. 20, 22 Порядку №228, зі змінами, та не допускати вказане порушення надалі;

- опрацювати матеріали ревізії та вжити заходів щодо усунення виявлених порушень.».

Крім того, у Вимозі установлено строк до 20.11.2024 для подання Управлінню ДАСУ інформації про вжиті заходи з усунення виявленого порушення.

В межах установленого контролюючим органом строку Рівненський ОАС надіслав на адресу Управління ДАСУ лист-відповідь від 11.11.2024 №04-37/10317/24, у якому заперечив щодо наведеного у вимозі порушення законодавства.

Не погоджуючись зі змістом спірної вимоги з огляду на її безпідставність, неконкретизованість та необґрунтованість як акта індивідуально-правової дії, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Щодо наявності в Управління ДАСУ правових підстав для проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Рівненського ОАС.

За приписами Конституції України (далі також Основний Закон України):

- державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (стаття 6);

- в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії. (частини перша, друга та третя статті 8);

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19);

- правосуддя в Україні здійснюють виключно суди (частина перша статті 124);

- незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України; вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється (частини перша та друга статті 126).

Конституційна система поділу державної влади означає, що кожній із гілок влади притаманна своя система (структура) суб`єктів, інститутів, засобів, форм та методів правління (здійснення влади), заснована виключно на ідеях свободи, верховенства права, гарантування і дотримання прав та свобод людини і громадянина, а також обмеження свавільного правління.

Фундаментальним принципом конституціоналізму і гарантією належного управління є поділ державної влади на самостійні гілки влади з власною компетенцією, визначеною Конституцією і законами, прийнятими на її основі.

Основоположним та невід`ємним елементом такої системи є незалежні органи судової влади і конституційного контролю, визначальні функції яких полягають як у захисті прав і свобод людини та громадянина, інтересів юридичних осіб, так і в гарантуванні системи поділу державної влади загалом.

Саме органи судової влади і конституційного контролю виконують, зокрема, основні функції належного правового стримування органів законодавчої і виконавчої влад, а також контролю за діяльністю цих гілок влади з метою недопущення виходу за межі повноважень.

Діяльність органів судової влади полягає в контролі за дотриманням законності, а конституційного контролю у конституційності діяльності органів законодавчої та виконавчої влади. Органи судової влади і конституційного контролю є противагою законодавчій та виконавчій владі, оскільки можуть переглядати акти цих гілок державної влади на предмет їх законності та конституційності відповідно.

Винятковість органів судової влади полягає в особливому порядку формування суддівського корпусу, в тому числі, внутрішніх виключно суддівських органів в аспекті притягнення суддів до відповідальності (абзаци другий-шостий пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 27.10.2020 у справі №13-р/2020).

В Україні незалежність судів та суддів закріплена у статтях 126, 127, 129 Конституції України та законодавчо унормована шляхом прийняття спеціального Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII).

Конституційний Суд України (далі також КСУ) наголошує, що ефективне виконання судовою владою її функцій можливе лише за умови її незалежності, що є характерною рисою саме судової влади. Суди повинні бути повністю незалежними від органів законодавчої та виконавчої влади. Незалежність судової влади забезпечується відокремленістю її в системі поділу державної влади, неможливістю інших гілок державної влади впливати на рішення судів, а також гарантіями незалежності суддів. Те саме стосується і притягнення суддів до відповідальності, порядок якого тісно пов`язаний із гарантуванням незалежності суддів. Адже призначення судової влади полягає передусім у захисті прав і свобод людини та громадянина й безпосередньо пов`язане з конституційним правом на судовий захист.

Судді здійснюють правосуддя шляхом реалізації судової влади в межах повноважень, якими вони наділені відповідно до Основного Закону України та закону про судоустрій і статус суддів. Судді системи судоустрою і судді Конституційного Суду України виконують свої обов`язки на професійній основі, мають однаковий юридичний статус, основу якого становлять спільні елементи, незалежно від місця суду в системі судоустрою чи від адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді. Однаковість юридичного статусу усіх суддів обумовлена, зокрема, наявністю єдиного порядку набуття статусу судді, сукупністю прав та обов`язків судді, єдністю юридичних гарантій, які надають суддям можливість бути неупередженими, об`єктивними, безсторонніми та незалежними. Із набуттям статусу судді пов`язане й набуття передбачених Конституцією та законами України гарантій незалежності, на чому неодноразово наголошував Конституційний Суд України у своїх рішеннях (абзаци другий, третій пункту 5 рішення КСУ від 27.10.2020 у справі №13-р/2020).

Таким чином, незалежність суддів є невід`ємною складовою їхнього статусу, а конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової гілки влади в механізмі захисту прав і свобод громадян та є запорукою реалізації права на судовий захист.

Незалежність суддів є основною передумовою функціонування самостійної й авторитетної судової влади, здатної забезпечити об`єктивне та безстороннє правосуддя, ефективно захистити права і свободи людини та громадянина. Принцип незалежності суддів означає процесуальну діяльність під час здійснення правосуддя в умовах, що виключають сторонній вплив на суддів. Гарантії незалежності суддів це передбачені належні засоби мінімізації та усунення негативних впливів на суддів під час відправлення ними правосуддя, спрямовані на ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

Самостійність і незалежність органів судової влади означає, що вони виконують свої функції без жодного втручання у свою діяльність, не залежать від органів законодавчої та виконавчої влади, тому будь-який їхній вплив на судову владу повинен припинятися на етапі призначення суддів.

Виконання покладених на органи судової влади функцій щодо захисту прав і свобод людини і громадянина, здійснення контролю за конституційністю діяльності органів державної влади, гарантування системи поділу державної влади неможливі в разі будь-яких форм тиску на суддів системи судоустрою.

Тобто, інституційна незалежність судової влади є передумовою незалежності і безсторонності кожного окремого судді, тоді як незалежність, безсторонність кожного з них є умовою забезпечення інституційної незалежності судової влади.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону №1402-VIII, систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд. Для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди.

Єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема: єдиними засадами організації та діяльності судів; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів; фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України (пункти 1, 6, 7 частини четвертої статті 17 вказаного Закону).

Згідно з частиною третьою статті 21 Закону №1402-VIII, місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, визначені процесуальним законом.

Таким чином, з огляду на норми Конституції України та Закону №1402-VIII, суди є органами судової влади України.

У свою чергу, аналізуючи правовий статус Управління ДАСУ, його права та повноваження у контексті виконання функцій органу державного фінансового контролю, суд звертає увагу на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Державної аудиторської служби України» від 28.10.2015 №868 утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення.

Пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (далі Положення №43), передбачено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

При цьому, підпунктом 3 пункту 4 вказаного Положення встановлено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, інспектування (ревізії).

А згідно з пунктом 7 цього ж Положення, Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Відповідно до пункту 1 Положення про Західний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Держаудитслужби від 02.06.2016 №23 (далі Положення №23), Західний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом.

У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій, Хмельницькій областях.

Управління здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно.

На території Львівської області реалізацію державного фінансового контролю здійснює апарат Офісу.

На території інших адміністративно-територіальних одиниць Офіс та управління здійснюють реалізацію державного фінансового контролю за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників.

Наведене узгоджується зі змістом пункту 3 Положення №23, згідно з яким основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Львівської, Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Рівненської, Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників.

У свою чергу, наказом Західного офісу Держаудитслужби від 22.02.2022 №116 затверджено Положення про Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області (далі Положення №116).

Пунктом 1 Положення №116 передбачено, що Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області (управління) є структурним підрозділом Західного офісу Держаудитслужби.

Пункт 3 Положення №116 визначає, що основним завданням управління є реалізація повноважень Західного офісу Держаудитслужби на території Рівненської області.

Відповідно до підпунктів 1-4, 7 пункту 4 Положення №116, управління, відповідно до покладених на нього завдань:

1) здійснює контроль у: територіальних органах міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (підконтрольні установи) (…);

2) реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель;

3) здійснює контроль за: цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів; досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів; (…) достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах під час складання планових бюджетних показників та відповідністю взятих розпорядниками бюджетних коштів бюджетних зобов`язань відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі); (…) дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про закупівлі; веденням бухгалтерського обліку, а також складенням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності (…);

4) проводить оцінку управління бюджетними коштами, досягнення їх економії, стану фінансової і господарської діяльності, ефективності і результативності в діяльності підконтрольних установ;

7) вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-ХІІ (далі Закон №2939-ХІІ).

Частиною першою статті 1 Закону №2939-ХІІ передбачено, що здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (орган державного фінансового контролю).

Статтею 2 Закону №2939-ХІІ визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування установлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, що створений та функціонує на підставі закону. Особливою ознакою Держаудитслужби є те, що вона реалізує функцію державного фінансового контролю.

Суд відзначає, що розподіл повноважень між гілками державної влади є інтегральною рисою верховенства права. Тому, дотримання принципу верховенства права покладає правові обмеження на виконавчу гілку влади, оскільки вона не може функціонувати поза Конституцією України та поза місцем, визначеним для неї поділом державної влади.

Системно-функціональний аналіз повноважень Держаудитслужби дає підстави стверджувати про наділення цього державного органу функцією фінансового контролю стосовно визначеного кола суб`єктів («підконтрольних установ» у розумінні статті 2 Закону №2939-ХІІ), яка реалізується через його територіальні органи.

Водночас, наведені вище законодавчі положення не передбачають повноважень Держаудитслужби здійснювати функцію фінансового контролю як стосовно органів судової гілки влади в цілому, так і стосовно судів як основного її елемента. Іншими словами, законодавець не закріпив функцію державного фінансового контролю відповідача як представника виконавчої гілки влади над судами як представниками судової гілки влади.

В контексті наведеного вище слід врахувати роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені у постанові від 13.06.2007 №8 «Про незалежність судової влади». Зокрема, у пункті 18 цієї постанови Пленум Верховного Суду України вказав, що при розгляді судових справ, у тому числі справ за спорами з приводу судового захисту гарантій самостійності судів, незалежності та недоторканності суддів, слід виходити з того, що в разі невідповідності положень правового акта Конституції чи закону України належить застосовувати положення Конституції або закону України відповідно.

На переконання суду, зміст наказу Держаудитслужби від 24.05.2024 №108, яким затверджено План проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на ІІІ квартал 2024 року, в контексті спірних правовідносин, слід розглядати безвідносно до фактичної та правової підстави проведення заходів контролю, які вказані у його констатуючій та розпорядчій частинах, оскільки цей наказ є результатом виконання Держаудитслужбою владно-управлінських повноважень державного фінансового контролю у формі інспектування (ревізії) судів, тобто здійснення виконавчою гілкою влади державного фінансового контролю стосовно судів як структурних елементів судової гілки влади.

З даного приводу суд звертає увагу, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.12.2004 у справі №19-рп/2004 стверджував, що положення частини другої статті 126 Конституції України «вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється» треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв`язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо (пункт 2 резолютивної частини вказаного рішення).

Положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової гілки влади (абзац другий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення КСУ від 03.06.2013 у справі №3-рп/2013).

Захищеність суддів на рівні Конституції України є найважливішою гарантією незалежності судової влади, неупередженого, об`єктивного, безстороннього та незалежного виконання суддями своїх обов`язків щодо захисту прав і свобод людини і громадянина, забезпечення верховенства права та конституційного ладу в державі (абзаци третій, четвертий, шостий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини рішення КСУ від 04.12.2018 у справі №11-р/2018).

Будь-який тиск представників законодавчої та виконавчої влади на судову владу неможливий, у тому числі під час розгляду справ; також не допускається втручання в її діяльність з метою прийняття тих чи інших рішень. Незалежність судової влади є одним із головних принципів її ефективної діяльності, тобто будь-який вплив законодавчої та виконавчої влади виключається повністю (абзац дев`ятий пункту 5 рішення КСУ від 27.10.2020 у справі №13-р/2020).

Крім того, розглядаючи справу №13-р/2020, Конституційний Суд України зазначив, що головним напрямом забезпечення незалежності судової влади є створення спеціальних інституцій, метою діяльності яких є виведення органів правосуддя з поля адміністративного контролю та фактичного управління органів виконавчої та законодавчої влади. Із міжнародних стандартів незалежності судової влади вбачається обов`язок усіх державних та інших установ поважати і дотримуватися незалежності судової влади, яка самостійно, без стороннього впливу з боку будь-яких органів державної влади та посадових осіб здійснювала б усі належні їй функції (пункт 7).

Реалізація принципу незалежності судової гілки влади, а отже, і суддів, полягає насамперед у відособленості її від інших гілок державної влади, а це означає формування самостійної, автономної й самоуправлінської судової системи поза структурами законодавчої та виконавчої гілок влади.

Однак, як показує практика, законодавець може нехтувати основними конституційними принципами поділу державної влади в частині незалежності судової гілки влади, наділяє законами органи та посадових осіб, які не належать до судової влади, значним обсягом повноважень щодо організації та діяльності судів, визначення судоустрою і статусу суддів тощо поза встановленою Конституцією України їх компетенцією. Таким чином, створюються передумови для неправомірного впливу на суд, втручання у діяльність органів судової влади, порушення принципів незалежності й самостійності суддів.

КСУ наголосив, що будь-які форми та методи контролю у виді перевірок, моніторингу тощо функціонування та діяльності судів і суддів повинні реалізовуватись лише органами судової влади та виключати створення таких органів у системі як виконавчої, так і законодавчої влади.

Відтак, КСУ вказав, що на законодавчому рівні повинні бути створені такі взаємовідносини, які виключали б невиправданий тиск, вплив чи контроль з боку виконавчої або законодавчої влади на судову владу та запобігали б виникненню нормативного регулювання, яке дасть змогу на законодавчому рівні контролювати органи судової влади, а також суддів при здійсненні ними функцій і повноважень, що призведе до втручання у діяльність судової влади та посягання на її незалежність, закріплену в Основному Законі України. Таким чином, створюючи відповідні органи, запроваджуючи відповідальність (санкції), окремі види контролю, законодавець повинен виходити з принципів незалежності судової влади, невтручання у діяльність судів та суддів (пункт 8).

Оскільки судова влада є незалежною, а незалежність і недоторканність суддів системи судоустрою та суддів КСУ гарантується Конституцією України, виконавча гілка влади відокремлена від судової гілки влади.

Враховуючи викладене, наявні усі підстави для висновку про те, що територіальні органи Держаудитслужби як представника виконавчої гілки влади не наділені повноваженнями зі здійснення функцій фінансового контрою щодо судів як представників судової гілки влади.

А тому, суд не погоджується із наведеними у відзиві висновками відповідача про те, що суди є підконтрольними Держаудитслужбі як органу державного фінансового контролю.

Водночас, системний аналіз норм законодавства дає суду підстави стверджувати, що відповідні органи створені в структурі державного апарату України.

Так, частиною першою статті 151 Закону №1402-VIII передбачено, що Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 148 Закону №1402-VIII, фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Державна судова адміністрація України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України (пункт 2 частини третьої вказаної статті).

Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Тобто, окружні адміністративні суди є розпорядниками коштів нижчого рівня.

Наведене дає підстави для висновку, що згаданий вище наказ Держаудитслужби від 24.05.2024 №108 стосується проведення відповідачем заходу державного фінансового контролю у формі ревізії діяльності позивача саме як розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня.

За змістом абзацу третього пункту 7 Порядку №228, розпорядник нижчого рівня розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 №141/0/15-19 затверджено Положення про Державну судову адміністрацію України (далі Положення про ДСА України).

Згідно з пунктом 5 Положення про ДСА України, основними завданнями ДСА України є: 1) організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом; 2) забезпечення належних умов діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених законом; 3) забезпечення виконання рішень про утворення чи припинення (ліквідацію) судів у межах повноважень, визначених законом.

ДСА України відповідно до визначених завдань:

1) представляє суди у відносинах із Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік у межах повноважень, визначених законом;

2) здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів) (…);

3) готує бюджетний запит; (…)

5) здійснює методичне керівництво дотримання вимог законодавства з питань ведення бухгалтерського обліку, складення фінансової та бюджетної звітності в судах (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів) (…);

6) організовує внутрішній контроль та забезпечує його здійснення в ДСА України, її територіальних управліннях, державних підприємствах, установах і організаціях, що належать до сфери управління ДСА України;

7) організовує внутрішній аудит та забезпечує його здійснення в ДСА України, її територіальних управліннях, державних підприємствах, установах і організаціях, що належать до сфери управління ДСА України (пункт 6 Положення про ДСА України).

Наведене кореспондується з нормами пункту 7 вказаного Положення, за змістом якого ДСА України має право:

1) одержувати від судів, органів суддівського самоврядування, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи, матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань і повноважень;

2) залучати вчених, експертів, спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій усіх форм власності, за погодженням з їх керівниками, до розгляду питань, що належать до її повноважень, визначених законом і цим Положенням, у тому числі шляхом створення робочих та експертних груп.

Системний аналіз повноважень ДСА України дає суду підстави стверджувати про наділення вказаного органу контрольними функціями. Ці функції мають прямий та безпосередній вплив на підпорядковані їй в частині фінансово-господарської діяльності, зокрема, окружні адміністративні суди, які є розпорядниками коштів нижчого рівня. При цьому, в залежності від важливості питання, форми такого контролю можуть бути різними від аудиту фінансово-господарської діяльності суду до звірок з питань матеріально-технічного забезпечення суду. Для здійснення різних форм контролю ДСА України може створювати робочі групи, а у випадку складності питання, яке становить предмет фінансового-господарського контролю експертні групи, до складу котрих включаються спеціалісти та експерти, в тому числі, з органів виконавчої влади.

Викладене є втіленням принципу незалежності судової гілки влади на практиці, оскільки ДСА України є самостійним, автономним органом, що створений в межах судової гілки влади, поза структурами виконавчої та законодавчої гілок влади.

Разом з тим, суд зауважує, що ДСА України не вважається єдиним законодавчо визначеним державним органом, який може реалізовувати функцію фінансового контролю щодо судової гілки влади та судів як розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, зокрема.

Організацію, повноваження та порядок діяльності Рахункової палати визначає Закон України «Про Рахункову палату» від 02.07.2015 №576-VIII (далі Закон №576-VIII).

Так, частинами першою-третьою статті 1 Закону №576-VIII установлено, що Рахункова палата від імені Верховної Ради України здійснює контроль за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням.

Рахункова палата підзвітна Верховній Раді України та регулярно її інформує про результати своєї роботи.

Рахункова палата є державним колегіальним органом.

Положеннями статті 3 Закону №576-VIII передбачено, що діяльність Рахункової палати ґрунтується на принципах законності, незалежності, об`єктивності, безсторонності, гласності та неупередженості.

Рахункова палата є організаційно, функціонально та фінансово незалежною, самостійно планує свою діяльність.

Незалежність Рахункової палати забезпечується: 1) встановленим Конституцією України і цим Законом порядком призначення на посади та звільнення з посад членів Рахункової палати; 2) визначеними цим Законом та іншими законами України гарантіями діяльності Рахункової палати; 3) особливим порядком організаційного забезпечення діяльності Рахункової палати, встановленим законом.

Рахункова палата під час здійснення своїх повноважень є незалежною від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Незаконне втручання у здійснення Рахунковою палатою наданих законом повноважень забороняється і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, політичних партій та громадських об`єднань, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових і службових осіб у діяльність Рахункової палати забороняється.

Приписами частин першої та другої статті 4 вказаного Закону визначено, що повноваження, покладені на Рахункову палату Конституцією України, здійснюються через провадження заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту).

Державний зовнішній фінансовий контроль (аудит) забезпечується Рахунковою палатою шляхом здійснення фінансового аудиту, аудиту ефективності, аудиту відповідності, експертизи, аналізу та інших контрольних заходів.

За змістом статті 7 Закону №576-VIII, Рахункова палата здійснює фінансовий аудит, аудит ефективності та аудит відповідності, зокрема, щодо:

- надходжень до державного бюджету податків, зборів, обов`язкових платежів та інших доходів, включаючи адміністрування контролюючими органами таких надходжень;

- проведення витрат державного бюджету, включаючи використання бюджетних коштів на забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Вищої ради правосуддя, Офісу Генерального прокурора та інших органів, безпосередньо визначених Конституцією України (…);

- управління об`єктами державної власності, що мають фінансові наслідки для державного бюджету, включаючи забезпечення відрахування (сплати) до державного бюджету коштів, отриманих державою як власником таких об`єктів, та використання коштів державного бюджету, спрямованих на відповідні об`єкти;

- здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету;

- інших операцій, пов`язаних із надходженням коштів до державного бюджету та їх використанням.

Аналізуючи правовий статус Рахункової палати, суд звертає увагу на рішення Конституційного Суду України від 23.12.1997 у справі №7-зп/1997, в якому суд конституційної юрисдикції зробив ряд важливих висновків, а саме:

- Рахункова палата, відповідно до статті 98 Конституції України, є органом спеціальної конституційної компетенції, що в контексті загальних повноважень Верховної Ради України має обмежений і виключний характер. Повноваження Рахункової палати є похідними від повноважень Верховної Ради України і відповідно до статті 19 Конституції України у своїй діяльності вона не може виходити за їх межі (речення друге, третє абзацу сьомого пункту 1 мотивувальної частини);

- в нормативно-правовому значенні Конституції України Рахункова палата є незалежним органом спеціальної конституційної компетенції, і Верховна Рада України як орган законодавчої влади не має права забрати чи обмежити конституційні повноваження Рахункової палати, передати їх будь-яким іншим органам або ж взяти на себе їх здійснення. Зазначені положення, однак, не стосуються повноважень Верховної Ради України як органу, який відповідно до статті 155 Конституції України має повноваження вносити зміни до Конституції України, зокрема, до статті 98 (абзац восьмий пункту 1 мотивувальної частини);

- «контроль за використанням коштів Державного бюджету України», здійснення якого відповідно до статті 98 Конституції України покладено на Рахункову палату, - це контроль за виконанням видаткової частини Державного бюджету України (речення друге абзацу четвертого пункту 2 мотивувальної частини);

- аналіз положень Конституції України дає підстави для висновку, що сфера застосування повноважень Рахункової палати поширюється лише на використання коштів Державного бюджету України (абзац шостий пункту 4 мотивувальної частини).

Отже, Рахункова палата є незалежним органом спеціальної конституційної компетенції, до повноважень якої, з-поміж іншого, належить здійснення фінансового контролю за діяльністю судової гілки влади, яка розпоряджається коштами, виділеними з Державного бюджету України для забезпечення виконання покладених на неї функцій і завдань.

Враховуючи викладене, суд констатує, що не кожен орган, на якого законодавством покладено функцію фінансового контролю, може реалізовувати її стосовно судової гілки влади та суду як розпорядника коштів нижчого рівня, зокрема.

Викладені норми права та рішення Конституційного Суду України дають підстави для висновку, що функція фінансового контролю стосовно суду як розпорядника коштів нижчого рівня та структурного елемента судової гілки влади може здійснюватись органом, який, по-перше, створений і функціонує відособлено від інших гілок влади, зокрема, в структурі судової системи, що свідчить про самостійність, автономність судової влади та її «самоуправлінські» якості, і який, по-друге, в силу приписів Конституції України, хоча й реалізує повноваження, що є похідними від законодавчої гілки влади, проте зберігає свою незалежність від інших гілок влади, в тому числі, й законодавчої.

Крім того, суд враховує, що питання проведення у судах перевірок фінансово-господарської діяльності територіальними органами Держаудитслужби на підставі пункту 6.1 Плану Держаудитслужби стало предметом розгляду також і Ради суддів України, за результатами чого 01.08.2024 останньою прийнято рішення №24.

За правилами статті 133 Закону №1402-VIII, Рада суддів України є вищим органом суддівського самоврядування та діє як виконавчий орган з`їзду суддів України; наділена повноваженнями щодо розроблення та організації виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, та має право звертатися з питань діяльності судів до органів державної влади і місцевого самоврядування. Рішення Ради суддів України є обов`язковими для всіх органів суддівського самоврядування, крім з`їзду суддів України.

Так, рішенням Ради суддів України від 01.08.2024 №24 вирішено, зокрема:

1. вважати, що проведення Держаудитслужбою ревізій/перевірок фінансово- господарської діяльності апеляційних судів (апеляційних загальних судів, апеляційних господарських судів, апеляційних адміністративних судів) місцевих судів (місцевих загальних судів, господарських судів, окружних адміністративних судів) та інших, які утримуються коштом бюджетної програми КПКВК 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» не ґрунтується на вимогах Конституції та Законів України та, крім того, містить ризики для незалежності судової гілки влади та тиску на суди та суддів органами виконавчої влади;

2. звернути увагу Державної аудиторської служби України на необхідність недопущення вчинення дій, які можуть поставити під сумнів незалежність суддів, зокрема, утриматися від проведення перевірок фінансово-господарської діяльності судів.

Також, Рада суддів України звернула увагу на необхідність недопущення вчинення в майбутньому дій, які можуть поставити під сумнів незалежність суддів, утриматися від проведення перевірок фінансово-господарської діяльності судів України.

З даного приводу слід також врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.01.2020 у справі №804/902/16, які є релевантними обставинам даної справи. Зокрема, у справі №804/902/16 судами визнано протиправними дії Держфінінспекції в Дніпропетровській області щодо проведення з 02.11.2015 до 14.12.2015 перевірки фінансово-господарської діяльності Дніпропетровського апеляційного господарського суду за період з 01.07.2012 до 31.10.2015. При цьому, Верховний Суд дійшов висновку, що перевірка фінансово-господарської діяльності органів судової влади регіональними органами Державної фінансової інспекції не передбачена ні вищезазначеним законом, ні іншими нормативно-правовими актами, та, незважаючи на те, що до Закону №2939-ХІІ у подальшому вносилися зміни, перелік підконтрольних контрольно-ревізійній службі (Держаудитслужбі) установ змін не зазнав (пункт 52 цієї постанови). У підсумку, суд касаційної інстанції відзначив, що згідно з діючим законодавством, перевірки фінансово-господарської діяльності в господарських судах апеляційної інстанції здійснюються ДСА України, через яку фінансуються органи судової влади, а також органами Рахункової палати.

За приписами частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував на важливості дотримання принципу поділу державної влади та невтручання виконавчої і законодавчої гілок влади у справи судової гілки влади, що є важливим фактором забезпечення реальної незалежності судової гілки влади та безпосередньо суддів. Зокрема, увага акцентується на важливості незалежності судової влади від виконавчої (§95 рішення у справі «Рінгейзен проти Австрії» (Ringeisen v. Austria (Merits) від 16.07.1971 (заява №2614/65)) та на дотриманні принципу поділу влади (§40 рішення у справі «Сасілор-Лормін проти Франції» (Sacilor-Lormines v. France) від 09.11.2006 (заява №65411/01)).

У контексті тлумачення терміну «встановлений законом», який вживається у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція), ЄСПЛ зазначив, що вплив виконавчої влади на судову суперечить принципу, відповідно до якого судоустрій у демократичному суспільстві не повинен залежати від розсуду виконавчої влади (§34, §37 рішення у справі «Гуров проти Молдови» (Gurov v. Moldova) від 10.10.2006 (заява №36455/02)).

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції про те, що «трибунали» повинні бути незалежними та неупередженими, безпосередньо пов`язана з концепцією поділу державної влади. Стаття 6 Конвенції нероздільна з поняттям незалежності суддів, а жорстке та видиме розділення між законодавчою та виконавчою владою, з одного боку, та судовою владою держави, з іншого, є необхідним для забезпечення незалежності та неупередженості суддів, а отже, і довіри широкої громадськості до судової системи. Компроміс у цій галузі не може не підірвати цю впевненість (пункти 2, 7 Окремої думки судді Маргарити Цаци-Ніколовської до рішення у справі «Клейн та інші проти Нідерландів» (Kleyn and Others v. The Netherlands) від 06.05.2003 (заяви №№39343/98, 39651/98, 43147/98 та 46664/99)).

ЄСПЛ зауважив, що при визначенні того, чи може орган вважатись «незалежним», особливо від виконавчої влади, слід, зокрема, враховувати спосіб призначення його членів, тривалість їх роботи, термін повноважень, наявність гарантій проти зовнішнього тиску та питання, чи показує орган видимість незалежності (§34 рішення у справі «Похоска проти Польщі» (Pohoska v. Poland) від 10.04.2012 (заява № 33530/06)), а сам термін «незалежний» у пункті 1 статті 6 Конвенції містить два елементи, а саме незалежність судів від виконавчої влади та їхня незалежність від сторін процесу (§74 рішення у справі «Лео Цанд проти Австрії» (Leo Zand v. Austria) від 12.10.1978 (заява № 7360/76)).

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, на переконання суду, Держаудитслужба, включаючи до Плану проведення заходів державного фінансового контролю на ІІІ квартал (наказ від 24.05.2024 №108) питання ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності, з-поміж іншого, окружних адміністративних судів (пункту 6.1 цього Плану), діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно, включення Західним офісом Держаудитслужби до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2024 року (наказ від 11.06.2024 №122), зокрема, ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Рівненського ОАС за період з 01.01.2022 по 31.07.2024 (додаток 5.2) суд також вважає необґрунтованим.

Щодо обґрунтованості правової підстави для включення Рівненського ОАС до переліку установ (об`єктів контролю), на яких планується проведення заходів державного фінансового контролю.

Як уже зазначалося вище судом, державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення, зокрема, інспектування за правилами, визначеними Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 (далі Порядок №550).

Відповідно до статті 4 Закону №2939-ХІІ, інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органу державного фінансового контролю не проводиться.

Згідно з частинами першою-третьою статті 11 цього ж Закону, плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

З урахуванням норми частини другої статті 1 Закону №2939-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2001 №955 затверджено Порядок планування заходів державного фінансового контролю органами державного фінансового контролю (далі Порядок №955).

Пунктом 2 Порядку №955 передбачено, що цим Порядком установлюється механізм складання і затвердження планів проведення заходів державного фінансового контролю органів державного фінансового контролю.

Положеннями пункту 3 Порядку №955 передбачено, що проведення державного фінансового аудиту та інспектування здійснюється відповідно до планів проведення заходів державного фінансового контролю, які складаються на плановий період, яким є кожний квартал.

Основні підстави для включення заходів з проведення державного фінансового аудиту та інспектування до планів проведення заходів державного фінансового контролю визначено приписами пункту 7 Порядку №955, а саме:

а) закони, акти Президента України, постанови Верховної Ради України, прийняті відповідно до Конституції та законів України, акти Кабінету Міністрів України, доручення Прем`єр-міністра України, накази Мінфіну;

б) звернення правоохоронних органів, юридичних і фізичних осіб;

в) пропозиції Рахункової палати, Мінфіну, Мінекономіки, ДФС, Казначейства, прийняті органами державного фінансового контролю до виконання;

г) ініціатива, виявлена органами державного фінансового контролю з урахуванням таких критеріїв, як:

- економічна та соціальна важливість питань, які обов`язково включаються до програм і планів дій Кабінету Міністрів України на відповідний період;

- значний обсяг фінансових потоків, інших державних ресурсів, що спрямовувалися на виконання бюджетних програм, утримання державних органів;

- публічна інформація про факти порушень і зловживань у фінансовій сфері та неефективного управління державним майном;

- імовірність виникнення фінансових порушень, у тому числі внаслідок відсутності (низького рівня) внутрішнього контролю;

- ризики допущення фінансових порушень у підконтрольних установах;

ґ) ініціатива, виявлена підконтрольними установами та їх органами управління, прийнята органами державного фінансового контролю до виконання.

З наведеного слідує, що така підстава, як «ініціатива, виявлена органами державного фінансового контролю» (підпункт «г» пункту 7 Порядку №955), може бути застосована органом ДФК виключно за умови дотримання ним чітко визначених у цьому підпункті критеріїв.

Як установлено судом з матеріалів справи, у листі від 23.08.2024 №131708-14/2124-2024 «Про надання інформації» відповідачем повідомлено, що позивача включено до Плану Держаудитслужби (пункт 6.1) «відповідно до Плану України на 2024-2027 роки, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.03.2024 №244-р, та положень Рамкової Угоди між Україною та Європейським Союзом щодо спеціальних механізмів реалізації фінансування Союзу для України згідно з інструментом Ukraine Facility, яка була ратифікована Законом України від 06.06.2024 №3786-IX».

З даного приводу суд звертає увагу на те, що розпорядження Уряду від 18.03.2024 №244-р «Про схвалення Плану України» прийняте з метою реалізації ініціативи Європейського Союзу «Ukraine Facility», запровадженої Регламентом (ЄС) Європейського Парламенту та Ради (ЄС) від 29.02.2024 №2024/792. На підставі цього розпорядження Уряду, вирішено:

1. Схвалити План України, що додається до оригіналу.

2. Міністерству економіки разом з Міністерством закордонних справ передати План України, схвалений цим розпорядженням, до Європейської Комісії через Представництво України у Європейському Союзі.

Так, розділ 3 «Судова система» секції 2 Плану України на 2024-2027 стосується питань реформування судової системи, системи прокуратури та системи виконання судових рішень.

При цьому, до зведеного переліку заходів, що стосуються «судової системи» і які планується провести протягом вказаного періоду, належать:

- реформа 1. Посилання підзвітності, доброчесності та професіоналізму судової влади. В рамках цієї реформи передбачається провести: удосконалення процедури добору суддів, заповнення вакансій у судах та створення нового суду, який би розглядав адміністративні справа за участю національних державних органів;

- реформа 2. Реформа банкрутства та неплатоспроможності і виконання судових рішень. Ця реформа стосується: приведення процедур банкрутства у відповідності до основних принципів Директиви (ЄС) 2019/1023 про рамки превентивної реструктуризації, покращення виконання судових рішень шляхом удосконалення, правової, інституційної та інформаційної бази, що має вирішальне значення для функціонування ринкової економіки;

- реформа 3. Цифровізація судової системи. Вказана реформа включає в себе впровадження цифрових технологій у судовому систему з метою посилення прозорості, ефективності та результативності роботи судів;

- реформа 4. Реформа прокуратури.

Інші розділи секцій Плану України на 2024-2027 роки не стосуються судової системи.

Таким чином, План України на 2024-2027 роки, на який посилається Управління ДАСУ як на підставу для включення Рівненського ОАС до Плану Держаудитслужби, не передбачає проведення фінансового аудиту судової системи органами Держаудитслужби.

У свою чергу, що стосується Рамкової Угоди між Україною та Європейським Союзом щодо спеціальних механізмів реалізації фінансування Союзу для України згідно з інструментом Ukraine Facility від 21.05.2024 (ратифікована Законом України від 06.06.2024 №3786-IX; дата набрання чинності Угодою для України 20.06.2024), суд зазначає, що згідно з пунктом 8 статті 7 цієї Угоди, Україна повинна проводити належні незалежні аудити систем і випадків надання підтримки для реалізації інвестицій і реформ, що включає в себе:

- визначення органу, що проводитиме аудити систем і випадків надання підтримки для реалізації інвестицій і реформ, і того, як забезпечуватиметься його/їх незалежність;

- виділення достатніх ресурсів для такого органу для цілей інструменту Ukraine Facility;

- ефективне усунення незалежним органом аудиту ризику шахрайства, корупції, конфлікту інтересів і подвійного фінансування за допомогою аудитів систем і аудитів випадків надання підтримки для реалізації інвестицій і реформ.

Водночас, суд зауважує, що за змістом вказаної Угоди відсутні будь-які положення щодо прав та обов`язків (повноважень) Держаудитслужби, зокрема, в частині проведення фінансового аудиту судової системи України за період до впровадження реформ, передбачених Планом України на 2024-2027 роки.

Крім того, суд звертає увагу, що преамбула наказу Держаудитслужби від 24.05.2024 №108, яким затверджено План Держаудитслужби, в тому числі, щодо Рівненського ОАС, не містить жодних посилань на План України на 2024-2027 роки, схвалений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.03.2024 №244-р, та/або Рамкову Угоду між Україною та Європейським Союзом щодо спеціальних механізмів реалізації фінансування Союзу для України згідно з інструментом Ukraine Facility, ратифіковану Законом України від 06.06.2024 №3786-IX, як на підставу для видачі цього організаційно-розпорядчого акта.

Більше того, з аналізу змісту згаданого вище наказу Держаудитслужби та внесених до нього змін слід дійти висновку про те, що включення окружних адміністративних судів України до Переліку підконтрольних установ (об?єктів контролю), на яких планується проведення інспектувань за темою, визначеною у Плані проведення заходів державного фінансового контролю Держаудитслужби на ІІІ квартал 2024 року (додаток 4 до Плану Держаудитслужби), відбулось до ратифікації та набрання чинності для України згаданої вище Рамкової Угоди.

Необхідно врахувати також і те, що протягом періоду, визначеного відповідачем для проведення інспектування, Рівненський ОАС не був учасником будь-яких додаткових бюджетних програм, виконання яких супроводжувалося спрямуванням суду значного обсягу фінансових потоків та/або інших державних ресурсів. Натомість, у вказаний період позивачем використовувалися виключно кошти Державного бюджету, виділені для утримання суду (забезпечення його належної діяльності), та в межах кошторисів на відповідний рік, затверджених головним розпорядником коштів.

Доказів протилежного відповідачем не наведено та судом не встановлено.

Щодо решти критеріїв, передбачених підпунктом «г» пункту 7 Порядку №955, суд відзначає, що Держаудитслужбою в особі Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області не надано будь-яких доказів наявності публічної інформації про факти допущених Рівненським ОАС порушень і зловживань у фінансовій сфері та неефективного управління державним майном у відповідний період; виникнення фінансових порушень, у тому числі внаслідок відсутності (низького рівня) внутрішнього контролю; наявності ризиків допущення позивачем фінансових порушень.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що визначення Держаудитслужбою в якості підстави для проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Рівненського ОАС «власну ініціативу» здійснено без дотримання критеріїв, передбачених підпунктом «г» пункту 7 Порядку №955, а тому суд погоджується з твердженням позивача про необґрунтованість правової підстави для включення Рівненського ОАС до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2024 року.

Оцінюючи підставність та обґрунтованість оскаржуваної вимоги Управління ДАСУ щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства, суд враховує таке.

Як встановлено вище судом, у спірній вимозі відповідачем зазначено, що: «в порушення вимог абз. 2 п. 20, п. 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, із змінами, внаслідок включення до Розрахунку на 2023 рік стимулюючих виплат (надбавка за інтенсивність) за КЕКВ 2111 в сумі 2879064 грн та, відповідно, нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за КЕКВ 2120 в сумі 633 394,08 грн, завищено обсяг бюджетних асигнувань на загальну суму 3 512 458,08 грн, які профінансовано в повному обсязі».

У зв`язку з цим, Управлінням ДАСУ зобов`язано Рівненський ОАС:

1) забезпечити дотримання при розрахунку потреби в коштах вимог абзацу 2 пункту 20, пункту 22 Порядку №228, зі змінами, та не допускати вказане порушення надалі;

2) опрацювати матеріали ревізії та вжити заходів щодо усунення виявлених порушень.

З огляду на наведене, спірним питанням є факт допущення/недопущення Рівненським ОАС завищення обсягу бюджетних асигнувань у зв`язку із включенням до розрахунку планового річного фонду оплати праці працівників апарату суду за 2023 рік надбавки за інтенсивність праці для державних службовців на загальну суму 3 512 458,08 грн.

З даного приводу суд зазначає, що Рівненський ОАС здійснює свою фінансово-господарську діяльність за рахунок коштів Державного бюджету за кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (далі КПКВК) 0501020 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя».

Відповідно до частини першої статті 149 Закону №1402-VIII, суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

При цьому, в силу приписів частини третьої статті 148 Закону №1402-VIII, функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності, зокрема, окружних адміністративних судів здійснює ДСА України.

Основні вимоги до складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів бюджетних установ визначає Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 (далі Порядок №228).

За правилами абзацу першого пункту 3 Порядку №228, установа незалежно від того, чи веде вона бухгалтерський облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, зведення показників спеціального фонду кошторису за кожною виконуваною нею бюджетною програмою (…).

Наведене кореспондується з положеннями пункту 5 вказаного Порядку, за якими установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених та погоджених у випадках, передбачених цим Порядком, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду (…). Установи мають право брати бюджетні зобов`язання та здійснювати платежі в межах бюджетних асигнувань, установлених затвердженими та погодженими у випадках, передбачених цим Порядком, кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду (…).

Пунктом 10 Порядку №228 визначено, що головні розпорядники забезпечують організацію та координацію роботи відповідальних виконавців, розпорядників нижчого рівня із складання проектів кошторисів (…).

Головні розпорядники, керуючись відповідними методичними вказівками Мінфіну, Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, місцевих фінансових органів щодо складання розпису відповідного бюджету, доводять відповідальним виконавцям, розпорядникам нижчого рівня вказівки щодо складання проектів кошторисів, планів асигнувань (…), термінів їх подання і показники, які необхідні для визначення обсягів видатків бюджету та надання кредитів з бюджету (пункт 11 Порядку №228).

Кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету (…) затверджуються керівником установи вищого рівня, за винятком випадків, зазначених у пункті 33 цього Порядку (якщо законодавством не встановлено інший порядок затвердження) (пункт 32 Порядку №228).

Таким чином, Рівненський ОАС як бюджетна установа та розпорядник коштів нижчого рівня здійснює свою фінансово-господарську діяльність виключно в межах кошторису на відповідний рік, затвердженого ДСА України як головним розпорядником коштів. При цьому, в силу приписів Порядку №288, складання позивачем проекту кошторису на відповідний рік проводиться з обов`язковим урахуванням вказівок, термінів і показників, доведених ДСА України.

До матеріалів справи позивачем долучена копія листа ДСА України від 15.07.2021 №11-13935/21 «Про надання інформації», адресованого, зокрема, окружним адміністративним судам, у якому, з метою своєчасної підготовки бюджетного запиту до проекту державного бюджету на 2022-2024 роки, ДСА України просила надати інформацію щодо чисельності працівників та складових суддівської винагороди і заробітної плати працівників апарату суду. При цьому, головним розпорядником коштів зауважено, що при плануванні оплати праці на 2022 рік фонд стимулюючих виплат не повинен перевищувати 50% посадового окладу (30% надбавка, 20% премія).

Позивач за змістом поданої ним позовної заяви стверджує, що вказівка, наведена ДСА України у згаданому вище листі, застосовувалася окружними адміністративними судами як розпорядниками коштів нижчого рівня також при плануванні (розрахунку) фонду оплати праці на 2023 рік, що не заперечується відповідачем за змістом поданої ним заяви по суті справи.

У свою чергу, на виконання листа ДСА України від 15.08.2022 №11-7132/22, Рівненський ОАС листом від 16.08.2022 №04-36/12216/22 надав головному розпоряднику коштів інформацію щодо потреби у видатках на оплату праці в межах обов`язкових виплат на 2023 рік у загальному обсязі 33097000,00 грн, в тому числі заробітна плата працівникам апарату суду 10511400,00 грн, до розрахунку якої увійшли: посадовий оклад, надбавка за ранг та вислугу років державних службовців, допомоги до відпустки, доплати до мінімальної заробітної плати, доплати робітникам та індексація.

Водночас, суд зауважує, що стимулюючі виплати у виді надбавки за інтенсивність праці для працівників апарату суду до вказаного розрахунку позивачем не включені.

17.01.2023 заступником голови ДСА України М. Пампурою затверджений кошторис Рівненського ОАС на 2023 рік (далі Кошторис РОАС 2023) на загальну суму 44510000,00грн, в тому числі, по загальному фонду 37101200,00 грн, по спеціальному фонду 7408800,00 грн. При цьому, затверджений головним розпорядником коштів обсяг видатків Рівненського ОАС на заробітну плату працівників апарату (код економічної класифікації видатку (далі КЕКВ) 2111) склав 11650300,00 грн по загальному фонду бюджету.

Тобто, станом на січень 2023 року Кошторис РОАС 2023 у розрізі КЕКВ 2111 був затверджений ДСА України на рівні, що уже перевищував обсяг коштів, розрахований раніше позивачем для забезпечення виплати у 2023 році заробітної плати працівникам апарату суду (її обов`язкових складових).

Відповідно до пункту 20 Порядку №228, під час визначення обсягів видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об`єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності здійснення видатків на охорону праці, погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому бюджетному періоді.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно зі статистичною інформацією про основні показники здійснення судочинства Рівненського ОАС за 2022 рік, на розгляді у суді перебувало 67363 справ і матеріалів, з них надійшло у звітному періоді 60559, а розглянуто 52575.

У свою чергу, за інформацією про основні показники здійснення судочинства Рівненського ОАС за 2023 рік, на розгляді у суді перебувало 87947 справ і матеріалів, з них надійщло у звітному періоді 73167, а розглянуто 82608.

Відповідно до зведеної статистичної інформації про основні показники здійснення судочинства окружними адміністративними судами Восьмого апеляційного адміністративного округу за 2023 рік, Рівненський ОАС мав найбільше навантаження серед окружних адміністративних судів Восьмого апеляційного адміністративного округу.

Також, згідно з інформацією, розміщеною на сайті Ради суддів України, за даними звітності за І квартал 2023 року та за 2023 рік в цілому, Рівненський ОАС зайняв перше місце в Україні по обсягу надходження справ і матеріалів у відповідні періоди. Така ж ситуація існувала і протягом 2022 року.

Наведене у своїй сукупності, на переконання суду, підтверджує, що протягом 2022-2023 років у Рівненському ОАС існувало значне навантаження на суддів та працівників апарату суду, що, за умови недостатнього рівня фінансування оплати праці, могло призвести до втрати професійних спеціалістів, плинності кадрів та ускладнення заповнення вакантних посад, і, відповідно, неукомплектованості штату апарату суду у певні періоди.

За правилами пункту 47 Порядку №228, зміни до кошторису (…) вносяться, зокрема, у разі:

- виникнення потреби у перерозподілі бюджетних асигнувань у розрізі економічної класифікації видатків бюджету в межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою окремо за загальним і спеціальним фондами бюджету;

- прийняття рішення про перерозподіл видатків у межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника за бюджетними програмами, а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків (окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету);

- виникнення потреби у збільшенні видатків або наданні кредитів за рахунок коштів спеціального фонду бюджету за умови перевищення надходжень до цього фонду з урахуванням залишків бюджетних коштів на початок року, не використаних у попередньому бюджетному періоді, порівняно з надходженнями, врахованими у бюджеті.

Крім того, частиною третьою статті 9 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI передбачено, що кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення.

Враховуючи означені вище обставини, на підставі Довідки про зміни до кошторису на 2023 рік від 19.10.2023 №104, затвердженої заступником голови ДСА України М. Пампурою, Рівненському ОАС збільшено обсяг видатків по КЕКВ 2111 «Заробітна плата» по спеціальному фонду бюджету на суму 944 200,00 грн.

На підставі Довідки про зміни до кошторису на 2023 рік від 24.11.2023 №122, затвердженої заступником голови ДСА України М. Пампурою, Рівненському ОАС збільшено обсяг видатків по КЕКВ 2120 «Нарахування на оплату праці» по загальному фонду бюджету на суму 145 000,00 грн.

Також, на підставі Довідки про зміни до кошторису на 2023 рік від 21.12.2023 №144, затвердженої заступником голови ДСА України М. Пампурою, Рівненському ОАС збільшено обсяг видатків: 1) по КЕКВ 2111 на загальну суму 3 833 800,00 грн, з них: по загальному фонду бюджету 1 430 600,00 грн; по спеціальному фонду бюджету 2 403 200,00 грн; 2) по КЕКВ 2120 на загальну суму 843 400,00 грн, з них: по загальному фонду бюджету 96 700,00 грн; по спеціальному фонду бюджету 746 700,00 грн.

У контексті наведеного суд зауважує, що згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 констатуючої частини акта ревізії, ревізією дотримання позивачем порядку затвердження кошторисів, а також внесення змін до них органом ДФК порушень не встановлено.

Таким чином, станом на 29.12.2023 обсяг затверджених головним розпорядником видатків для Рівненського ОАС по КЕКВ 2111 склав 13080900,00 грн по загальному фонду Державного бюджету та 3347400,00 грн по спеціальному фонду, що, відповідно, зумовило збільшення економії фонду оплати праці Рівненського ОАС у порівнянні з січнем 2023 року (місяць затвердження кошторису) та забезпечило можливість здійснення стимулюючих виплат працівникам апарату суду.

За приписами пункту 22 Порядку №228, показники видатків бюджету та надання кредитів з бюджету, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків бюджету або класифікації кредитування бюджету і деталізовані за видами та кількістю товарів (робіт, послуг) із зазначенням вартості за одиницю.

Абзацом другим пункту 43 вказаного Порядку передбачено, що розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами (…).

А згідно з абзацами першим, другим пункту 46 цього ж Порядку, розпорядники беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, планом асигнувань загального фонду бюджету, планом надання кредитів із загального фонду бюджету та планом спеціального фонду відповідно до статті 48 Бюджетного кодексу України (далі БК України) (…).

Розпорядники беруть бюджетні зобов`язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень до такого фонду (з дотриманням вимог частини другої статті 57 БК України), якщо інше не передбачено законодавством.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №889-VIII, державна служба це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави (…).

Згідно з пунктами 3, 4 частини першої статті 7 Закону №889-VIII, державний службовець має право на належні для роботи умови служби та їх матеріально-технічне забезпечення; оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).

Статтею 50 Закону №889-VIII установлено, що держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов`язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з: 1) посадового окладу; 2) надбавки за вислугу років; 3) надбавки за ранг державного службовця; 6) премії (у разі встановлення).

При цьому загальний розмір премій, передбачених пунктом 2 частини третьої цієї статті, які може отримати державний службовець за рік, не може перевищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет. Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ (…).

Особливості оплати праці державних службовців в апаратах (секретаріатах) судів та інших органах системи правосуддя визначаються Законом №1402-VIII.

За правилом частини сьомої статті 52 Закону №889-VIII, фонд преміювання державного органу встановлюється у розмірі 20 відсотків загального фонду посадових окладів за рік та економії фонду оплати праці.

Крім того, положеннями абзацу восьмого пункту 14 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII (у редакції, чинній протягом 2023 року) визначалось, що керівники державної служби протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом у межах економії фонду оплати праці мають право встановлювати державним службовцям додаткові стимулюючі виплати відповідно до Положення про застосування стимулюючих виплат, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Водночас, приміткою до цього пункту установлено, що норми абзацу восьмого пункту14 розділу XI застосовуються, зокрема, по 31 грудня 2023 року згідно із Законом №2710-IX від 03.11.2022.

Положення абзацу восьмого пункту 14 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII реалізовано Кабінетом Міністрів України шляхом прийняття 18.01.2017 постанови №15, якою затверджено, зокрема, Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям (далі Положення №15).

Пунктом 1 Положення №15 (у редакції, чинній протягом 2023 року) визначено, що це Положення визначає механізм застосування стимулюючих виплат державним службовцям з метою посилення мотивації працівників державних органів до високопрофесійної, результативної та високоякісної роботи.

Відповідно до пункту 2 цього Положення, керівники державної служби в державному органі мають право встановлювати державним службовцям у межах економії фонду оплати праці додаткові стимулюючі виплати.

Згідно з пунктом 3 Положення №15, до додаткових стимулюючих виплат державним службовцям належать надбавки: 1) за інтенсивність праці; 2) за виконання особливо важливої роботи.

Надбавка за інтенсивність праці та надбавка за виконання особливо важливої роботи (надбавки) встановлюються державним службовцям у відсотках до посадового окладу.

Надбавки встановлюються згідно з наказом (розпорядженням) керівника державної служби в державному органі.

Надбавка за інтенсивність праці встановлюється державним службовцям з урахуванням таких критеріїв: 1) якість і складність підготовлених документів; 2) терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів; 3) ініціативність у роботі.

Керівникам інших державних органів (керівникам державної служби), їх заступникам можуть встановлюватися надбавки керівником державної служби в державному органі за погодженням із суб`єктом призначення (пункт 8 Положення №15).

Так, відповідно до долученого до матеріалів справи розрахунку річного фонду заробітної плати працівників апарату Рівненського ОАС на 2023 рік, проведеного станом на 30.12.2023, загальна сума видатків, спрямованих судом у 2023 році на виплату державним службовцям надбавки за інтенсивність праці, склала 2879064,00 грн, що становить орієнтовно 77% їх посадового окладу та 17,52% від річного фонду оплати праці працівників апарату суду відповідно, що узгоджується зі змістом підпункту 1.1 пункту 1 констатуючої частини Акта ревізії.

Таким чином, на переконання суду, спрямовуючи протягом 2023 року затверджені ДСА України бюджетні видатки по КЕКВ 2111 Кошторису РОАС 2023 на виплату, в тому числі, стимулюючих виплат працівникам апарату суду, зокрема, державним службовцям, Рівненський ОАС як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня брав бюджетні зобов`язання та здійснював відповідні платежі в межах встановлених кошторисом бюджетних асигнувань та з дотриманням вимог статті 48 БК України, тобто в межах чинного тоді бюджетного законодавства.

Водночас, за змістом підпункту 1.1 пункту 1 констатуючої частини акта ревізії та в оскаржуваній вимозі посадові особи Управління ДАСУ розцінили нарахування і виплату державним службовцям Рівненського ОАС згаданої вище надбавки (включаючи сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за КЕКВ 2120 в сумі 633394,08 грн) як завищення обсягу бюджетних асигнувань на загальну суму 3512458,08 грн, які профінансовано в повному обсязі».

Суд не погоджується із такими висновками контролюючого органу, оскільки наявними у матеріалах справи письмовими доказами достеменно підтверджується, що видатки, спрямовані Рівненським ОАС у 2023 році на нарахування й виплату державним службовцям суду надбавки за інтенсивність праці, у загальному розмірі 3512458,08 грн були:

- виділені головним розпорядником коштів протягом 2023 року з урахуванням об`єктивної потреби позивача в коштах, виходячи з основних виробничих показників роботи суду, обсягу виконуваної роботи та штатної чисельності;

- включені до Кошторису РОАС 2023, затвердженого ДСА України як головним розпорядником коштів у встановленому законом порядку (з урахуванням внесених до нього змін);

- обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків бюджету;

- бюджетні зобов`язання та платежі за цими видатками здійснені Рівненським ОАС в межах бюджетних асигнувань, встановлених Кошторисом РОАС 2023;

- бюджетні зобов`язання та платежі за цими видатками профінансовані у повному обсязі;

- здійснені у межах та за рахунок економії фонду оплати праці Рівненського ОАС на 2023рік.

Наведене, на переконання суду, підтверджує дотримання позивачем вимог бюджетного законодавства та законодавства у сфері державної служби при здійсненні у 2023 році оплати праці державних службовців та, відповідно, дає суду усі підстави для висновку про необґрунтованість викладеного в оскаржуваній вимозі порушення.

Між тим, суд погоджується з твердженнями контролюючого органу про те, що відсутність у чинному бюджетному законодавстві офіційного визначення поняття «завищення обсягу бюджетних асигнувань» жодним чином не впливає на зміст виявленого порушення, позаяк останнє не залежить від волі відповідача.

З огляду на приписи пункту 46 Порядку №550, письмова вимога органу Держаудитслужби породжує правові наслідки (зокрема, обов`язки) для свого адресата (об`єкта контролю), а відтак наділена рисами акта індивідуально-правової дії (з урахуванням її змістового складника, незалежно від форми документа, в якому вона міститься), який повинен відповідати критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України. А тому, такий індивідуально-правовий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства в разі звернення об`єкта контролю з відповідним позовом.

Водночас, законність письмової вимоги органу ДФК безумовно передбачає її обґрунтованість, тобто наявність підстав для її оформлення і надсилання адресату (правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 14.12.2020 у справі №200/7584/19-а).

Однак, за встановлених судом обставин та релевантних їм законодавчих положень, порушення (факти), викладені органом ДФК у спірній вимозі, не знайшли свого як фактичного (документального) підтвердження, так і нормативно-правового обґрунтування, та повністю спростовуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваної Вимоги.

Разом з тим, суд звертає увагу, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, чого, на переконання позивача, у даній справі відповідачем зроблено не було.

В обґрунтування таких доводів позивач зазначає, що в оскаржуваній вимозі органом ДФК установлено для Рівненського ОАС зобов`язання «вжити заходів щодо усунення виявлених порушень», яке він вважає необґрунтованим, оскільки, згідно з положеннями статті8 Закону №2939-ХІІ, до основних функцій органу державного фінансового контролю належить, зокрема: здійснення державного фінансового контролю та контролю за усуненням виявлених недоліків і порушень; розробка пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому, а також вжиття в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб.

Суд погоджується із твердженнями позивача, оскільки зазначивши в оскаржуваній вимозі про необхідність «вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень», відповідач не конкретизував, яких саме заходів має вжити позивач, та не визначив спосіб усунення виявленого під час ревізії порушення, що свідчить про нечіткість та невизначеність цього акта індивідуально-правової дії.

Вимога контролюючого органу не стосується усунення Рівненським ОАС порушень норм законодавства, а направлена на відновлення позивачем порядку складання і виконання кошторису на 2023 рік, тобто за бюджетний період, який фактично закінчився на час проведення ревізії.

Більше того, за змістом відзиву на позовну заяву відповідачем визнано відсутність механізму усунення виявленого ним порушення фінансово-господарської діяльності позивача.

Суд відзначає, що можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанту поведінки), якого слід вжити об`єкту контролю для усунення відповідних порушень, оскільки спонукання останнього самостійно визначити на підставі невизначених норм, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, у свою чергу, може призвести до нового можливого порушення ним чинного законодавства.

Зазначене є порушенням вимог закону в частині змісту вимоги як акта індивідуально-правової дії. Крім того, суд зауважує, що зобов`язальний характер вимоги щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства свідчить як про встановлення відповідного порушення, так і про необхідність визначення імперативного способу його усунення.

Аналогічний правовий підхід застосовано у постанові Верховного Суду від 06.08.2020 у справі №826/6254/17.

При цьому, суд критично оцінює твердження відповідача щодо відсутності негативного впливу оскаржуваної Вимоги на права чи інтереси позивача, оскільки, з огляду на норми пункту 15 статті 10 Закону №2939-ХІІ та пункту 50 Порядку №550, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю наділені повноваженнями вживати заходів для забезпечення, зокрема, притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю, а також застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана у справі Вимога як акт індивідуально-правової дії не відповідає критеріям, установленим частиною другою статті 2 КАС України, є безпідставною, неконкретизованою та необґрунтованою, що свідчить про наявність усіх підстав для її скасування.

Інші доводи та аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Також, згідно з пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За правилами частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на усе вищевикладене, суд дійшов висновку, що Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, пред`являючи оскаржувану Вимогу, діяло протиправно, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, непропорційно, зокрема, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи, і цілями, на досягнення яких спрямоване таке рішення.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів повноти порушення позивача у сфері використання бюджетних коштів, а його відсутність у спірних правовідносинах свідчить про протиправність оскаржуваного рішення та необхідність його скасування судом, що відповідає меті адміністративного судочинства при вирішенні спорів цієї категорії.

Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував заявлені позовні вимоги, знайшли своє підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позов слід задовольнити повністю.

За приписами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень у конкретних спірних правовідносинах, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачена сума судового збору в розмірі 2422,40 грн, відповідно до платіжного інструкції від 18.12.2024 №950, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Рівненського окружного адміністративного суду (33603, Рівненська область, місто Рівне, вулиця 16 липня, будинок, 87, код ЄДРПОУ 34847329) до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Міцкевича, будинок, 14, код ЄДРПОУ 40913624) про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області про усунення виявлених порушень законодавства від 15.10.2024 №131704-14/2511-2024.

Стягнути на користь Рівненського окружного адміністративного суду за рахунок бюджетних асигнувань Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяВ. Л. Шепелюк