Рішення

від 27.01.2025 по справі 380/3981/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2025 рокусправа № 380/3981/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача Борецької М.В., представників третіх осіб Прудь О.В., Вебицького Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ», за участі АТ «Українська оборонна промисловість», ПАТ «НТК «Електронприлад», ТОВ «ЗАБ» в якості третіх осіб на стороні позивача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, до Головного управління ДПС у Львівській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» (далі позивач, ТОВ «ЛДАРЗ») до Головного управління ДПС у Львівській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Львівській області) з вимогою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення- рішення: - від 31.10.2023 №24048/13-01-07-02 - повністю; - від 31.10.2023 № 24053/13-01-07-02 - в частині відмови у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 773980,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано незгодою з висновками контролюючого органу про нереальність здійснених господарських операцій ТОВ «ЛДАРЗ» із ПАТ «НТК «Електронприлад», ТзОВ «ЗАБ». Вважає висновки акту перевірки припущенням ревізорів, які не підтверджуються жодними належними і достовірними доказами та не містять законних підстав для позбавлення ТОВ «ЛДАРЗ» права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 773980 грн і віднесення сплачених сум податків до складу податкового кредиту наступного податкового (звітного) періоду у розмірі 320400 грн. з таких підстав: 1. господарські операції ТОВ «ЛДАРЗ» з контрагентами носили реальний характер, що підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами. ТОВ «ЛДАРЗ» включене до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року №83, у зв`язку з чим безпосередньо залучене до виконання функції з оборони держави та забезпечення ЗСУ, виконання державного оборонного замовлення - робіт з виготовлення та ремонту військової авіаційної техніки. Предметом закупівлі оскаржуваних податковим органом господарських операцій були виключно деталі та запчастини, призначені для використання при ремонті та модернізації військової авіаційної техніки. Таким чином закупівля товарів, послуг у контрагентів для забезпечення виконання державного оборонного замовлення в рамках виробничої програми позивача, повністю відповідає основному виду діяльності ТОВ «ЛДАРЗ» - КВЕД 30.30 Виробництво повітряних і; космічних літальних апаратів, супутнього устаткування та є безпосередньою діловою метою діяльності ТОВ «ЛДАРЗ». В свою чергу Відповідачем не надано жодних доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання виключно необґрунтованої податкової вигоди. Оспорюванні податковим органом господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - ремонту військової авіаційної техніки та отримання прибутку. Товар отриманий від контрагентів мав реальний і товарний характер. Зазначені господарські операції призвели до зміни майнового стану кожного їх учасника, були обумовлені рухом товарно-матеріальних цінностей та підтвердженні належними первинними документами, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік; 2. ТОВ «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» не може нести відповідальності за будь-які дії, вчинені іншими особами, оскільки відповідальність має індивідуальний характер. Податкові накладні контрагентів отримані позивачем з Єдиного реєстру податкових накладних, були попередньо зареєстровані контролюючим органом після отримання відповідних пояснень його контрагентів; тому є для отримувача товарів/послуг належною підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Позивач не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем товарів вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів його постачальників ТзОВ «ЗАБ», ПАТ «НТК «Електронприлад», з якими у позивача взагалі відсутні взаємовідносини. Контролюючий орган зробив висновки на аналізу податкової інформації з баз даних, що мають характер припущень, та не скористався повноваженнями провести зустрічні звірки ані з ТзОВ «ЗАБ», ПАТ «НТК «Електронприлад», ані з їх постачальниками.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що в ході перевірки не підтверджується факт придбання позивачем товарів у його постачальників, з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження підприємства та наявності трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності. Оскільки не підтверджується факт придбання контрагентами товарно-матеріальних цінностей (далі ТМЦ), що відображено в податкових накладних на реалізацію ТОВ «ЛДАРЗ», відповідно відсутній і факт продажу ТМЦ ТзОВ «ЛДАРЗ». У ТОВ «ЗАБ» відсутнє реальне джерело походження ідентифікованого товару, що унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій. В експрес-накладних не зазначено назву продукції, її вартість, що унеможливлює процес ідентифікації отриманого від ТзОВ «ЗАБ» товару та його оприбуткування на склад ТОВ «ЛДАРЗ`по видаткових накладних. У наданих до перевірки сертифікатах якості не зазначено інформацію про виробника товару отриманого ТзОВ «ЛДАРЗ» від ТзОВ «ЗАБ». Представник відповідача стверджує, що наявність в ТОВ «ЛДАРЗ» первинних документів не є безумовним підтвердженням того, що дані операції мали місце. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проведеннями. Представлені ТОВ «ЛДАРЗ» до перевірки податкові накладні не підтверджують факт придбання товарів, робіт та послуг, не є свідченням реальності господарських операцій та містять недостовірні дані щодо змісту господарських операцій. Намір одержати дохід лише за рахунок відшкодування ПДВ без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, вважає необґрунтованими та безпідставними твердження відповідача про неможливість здійснення ПАТ «НТК «Електронприлад» господарських операцій з товарами, у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обсяг та/або задекларованого виробництва, оскільки вони не підтвердженні жодними належними та допустимими доказами. Правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача з його безпосередніми контрагентами. Відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Сертифікати якості (відповідності) не фіксують факту здійснення господарської операції, а лише підтверджують, що товар відповідає встановленим вимогам, отже, зауваження податкового органу про відсутність сертифіката, невідповідність його форми чи суб`єкта видачі сертифіката не можуть слугувати підставою для висновків про нереальність проведених господарських операцій. Сама по собі відсутність чи наявність сертифікатів якості не пов`язана з реальністю чи можливістю поставки товару.

Треті особи надіслали суду пояснення, підтримують позовні вимоги повністю. Наполягають, що господарські операції позивача з третіми особами мали реальних характер, що підтверджується як належним бухгалтерським та податковим обліком цих операцій, так і реальними змінами майнового стану як позивача, так і його постачальників. Висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях та довільному трактуванні інформації з його баз даних, до відзиву не долучено жодного доказу на підтвердження обґрунтованості та достовірності висновків відповідача, на підставі яких прийнято протиправні податкові повідомлення рішення.

Суд вислухав промови та додаткові пояснення учасників справи, дослідив долучені до матеріалів справи докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:

ревізори ГУ ДПС у Львівській області провели документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЛДАРЗ» з питань з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої склали акт від 10.10.2023 №25105/13-01-07-02/07684556 (далі Акт перевірки від 10.10.2023), в якому зафіксовано такі обставини:

- в ході перевірки не підтверджується факт придбання ТОВ «ЛДАРЗ» товарів у ТОВ «ЗАБ» за липень 2023 року всього у сумі 475000 грн., в т.ч. ПДВ 79 300 грн (з періодом виникнення травень 2023 року в сумі 62500 грн та червень 2023 року в сумі 16 800грн), стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження ТОВ «ЗАБ» та наявності трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності, так і в сумі відображеній у Розрахунку суми бюджетного відшкодування (Д 3) за липень 2023 року в сумі ПДВ 102200 грн (з періодом виникнення квітень 2023 року в сумі 16 800 грн та травень 2023 року в сумі 85 400 грн);

- в ході перевірки не підтверджується факт придбання ТОВ «ЛДАРЗ» товарів у ПАТ «НТК «Електронприлад» на загальну суму 1 446 648,84 грн., в т.ч. ПДВ 241 108,14грн., стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження ПАТ «НТК ,»Електронприлад» та наявності трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності, так і в сумі відображеній у Розрахунку суми бюджетного відшкодування (Д 3) за липень 2023 року в сумі ПДВ 671780,04 грн. (з періодом виникнення березень 2023 року в сумі 131156,15 грн та червень 2023 року в сумі 540 623,89 грн).

- при складанні відповідних первинних документів за нереальними операціями між ТОВ «ЛДАРЗ» та ПАТ «НТК «Електронприлад» (14312134), ТОВ «ЗАБ» (42838366), які дійсно не відбулися, ТОВ «ЛДАРЗ» порушено норми частини першої ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (із змінами та доповненнями) та пп.2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі Положення № 88). Такі документи не можуть за змістом п.44.1 ст.44 Податкового кодексу вважатися документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.

Як наслідок, ревізори дійшли висновку про порушення платником податків:

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2023 року у сумі 774333 грн;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, статті 20 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Податкової декларації з податку на додану вартість) за липень 2023 року на суму 320408 грн.

На підставі наведених вище висновків акта перевірки від 10.10.2023 контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 31.10.2023 №24048/13-01-07-02 та №24053/13-01-07-02, якими встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за липень 2023 року в розмірі 774333,00 грн. та зменшено залишок від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового (звітного) періоду в розмірі 320408,00 грн.

При вирішенні спору по суті суд керується такими нормами права та мотивами щодо їх застосування при оцінці фактичних обставин цієї справи:

відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України № 996-XIV).

Стаття 1 Закону України № 996-XIV дає визначення термінам: - господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Поряд з цим, згідно з абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з абзацом першим пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК України).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

У пункті 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 вказаного Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 вказаного Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від`ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об`єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта житлової нерухомості. Суми такого від`ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення податковими зобов`язаннями;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У постановах Верховного Суду від 28.04.2020 (справа № 826/15568/16), від 10.04.2020 (справа № 808/954/17), від 06.03.2020 (справа №803/13/16) викладена правова позиція, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Отже, фактичне постачання товарів в межах відповідної угоди повинне розглядатися судами як самостійний предмет дослідження. При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Надані позивачем та перевірені відповідачем первинні документи свідчать про таке:

29.11.2022 позивачем (Замовник) та ПАТ «НТК «Електронприлад» (Постачальник) укладено договір №444/23 на поставку продукції (далі Договір №444/23), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник для забезпечення потреб Повітряних Сил Збройних Сил України зобов`язується виготовити та поставити Замовнику, а Замовник прийняти і оплатити Продукцію: Блок реєстрації твердотільний БР-4Т-Л-01 (8и3.065.017-01); Блок індикації 2Є-01М (8и3.044.007-05). Згідно з пунктом 1.2 Договору №444/23 кількість, вартість, номенклатура Продукції, передбачених у пункті 1.1 цього Договору визначається в Специфікації (Додаток №1) та зафіксована у протоколі погодження договірної ціни (Додаток 3). Загальна вартість продукції визначена змістом Специфікації та Додатку 3 до Договору №444/23. Передача товару на виконання умов Договору №444/23 підтверджується видатковою накладною від 13.07.2023 та актом приймання-передачі продукції до Договору №444/23, перевезення товару підтверджується подорожнім листом службового автомобіля. Оприбуткований товар спрямовувався у відповідні склади та цехи для виконання наряд-замовлень для забезпечення господарської діяльності ТОВ «ЛДАРЗ» та виконання виробничих програм. Розрахунок за товар проведено повністю, що підтверджується платіжними інструкціями від 04.07.2023, 10.07.2023. У зв`язку з поставкою товару постачальник ПАТ «НТК «Електронприлад» зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 13.07.2023 №7. Позивач включив суму ПДВ з цієї накладної до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів за першою подією на підставі пункту 198.2 статті 198 ПК України.

Позивач (Покупець) та ТОВ «ЗАБ» (Постачальник) уклали договори поставки №16-22-498/ЗАБ від 09.09.2022, №16-22-645/ЗАБ від 06.12.2022, відповідно до умов якоих Постачальник зобов`язується поставити Покупцю товар, найменування кількість та ціна яких зазначаються у специфікації в Додатку №1 до Договору, а Покупець зобов`язується оплатити та прийняти поставлений товар. ТОВ «ЗАБ» через перевізника «Нова пошта» надіслало частину товару, а позивач його отримав, що підтверджується експрес-накладними перевізника. За результатами поставки товару оформлено видаткові накладні №Т-00000023 від 25.05.2023 на суму 375000 грн, №Т-00000024 від 16.06.2023 на суму 100800 грн. Оприбуткований товар спрямовувався у відповідні склади та цехи для виконання наряд-замовлень для забезпечення господарської діяльності ТзОВ «ЛДАРЗ» та виконання виробничих програм, що підтверджується відповідною карткою рахунку. ТОВ «ЗАБ» зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 24.05.2023 №23, від 16.06.2023 №28. Позивач включив суми ПДВ з цих накладних до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів за першою подією на підставі пункту 198.2 статті 198 ПК України.

Щодо оцінки фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ПАТ «НТК «Електронприлад» та ТОВ «ЗАБ» суд керується такими мотивами:

на обґрунтування висновку про нереальність господарських операцій позивача з ПАТ НТК Електронприлад відповідач покликається на відсутність факту придбання товарно-матеріальних цінностей підприємством ПАТ ,,НТК ,,Електронприлад та його контрагентами-постачальниками. Суд оцінює такі аргументи податкового органу як помилкові та вважає слушними зауваження позивача про те, що ПАТ ,,НТК ,,Електронприлад за змістом Договору №44422 є виробником та зобов`язувалося було виготовити продукцію (блок реєстрації твердотільний БР-4Т-Л-01 (8и3.065.017-01); блок індикації 2Є-01М (8и3.044.007-05), тому у нього і не може бути доказів придбання цих товарів.

З приводу посилання в Акті перевірки від 10.10.2023 на те, що господарські операції позивача з придбання товару у вищеописаних контрагентів позивача та подальше їх використання у власній господарській діяльності фактично не відбулося, зважаючи на відсутність джерела походження товарів по ланцюгу постачання, кінцевим покупцем яких є позивач, суд враховує таке:

норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15. Отже, порушення певними суб`єктами господарювання у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства, враховуючи принцип індивідуальної відповідальності платника податків, не може ставитися у вину позивачу та впливати на реальність господарських операцій між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Окрім цього, формуючи висновок про відсутність ланцюга постачання товару, придбаного позивачем, відповідач посилається на інформацію в АІС Податковий блок. Суд враховує, що будь-яке автоматизоване співставлення чи дані, отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема, задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким, чином докази не можуть визнаватись належними. Контролюючий орган мав повноваження провести зустрічну звірку з постачальниками позивача та пересвідчитися в обґрунтованості/безпідставності своїх оцінок інформації з баз даних, проте не скористався такою можливістю.

З приводу доводів відповідача про непідтвердження факту придбання позивачем товарів у вищеописаних контрагентів, з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження контрагента та наявності трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, іншого майна економічно необхідного для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності, суд враховує таке: надані як позивачем, так і третіми особами докази свідчать про наявність в ПАТ «НТК «Електронприлад» трудових ресурсів, виробничих та складських приміщень, іншого майна економічно необхідного для здійснення господарських операцій з виробництва товару на замовлення позивача, така діяльність відповідає профілю діяльності підприємства та має ділову мету отримання прибутку.

Заперечуючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ЗАБ», відповідач вказує на наявність певних недоліків в оформленні експрес-накладних на відправлення ТМЦ засобами поштового зв`язку. Зокрема, в експрес-накладних не зазначено назву продукції, її вартість, що унеможливлює процес ідентифікації отриманого від ТзОВ ,,ЗАБтовару та його оприбуткування на склад ТОВ ,,ЛДАРЗ по видаткових накладних.

Дослідивши наявні у справі копії договорів, видаткових накладних, а також поштових експрес-накладних, суд встановив, що в цих документах вказано прізвище та підпис директора ТОВ «ЗАБ», який відвантажив ТМЦ, а також прізвища і підписи посадових осіб позивача на отримання таких ТМЦ. Наявні у справі копії експрес-накладних підтверджують факт відправлення ТМЦ представниками постачальника ТОВ ЗАБ та отримання їх представниками позивача. Окрім цього, у долучених до матеріалів справи копіях експрес-накладних міститься найменування товару. Зважаючи на викладені обставини, суд оцінює як помилкові покликання відповідача на недоліки експрес-накладних, зокрема відсутність вартості товару, адже така відображена у вищеописаних видаткових накладних.

Щодо доводів податкового органу про те, що до перевірки надано сертифікати придбаної продукції, в яких не зазначено інформацію про виробника товару, то суд вказує на те, що сертифікат відповідності (якості) на товар не є документом бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, а тому окремі недоліки такого сертифікату не можуть свідчити про відсутність господарської операції.

Суд вважає, що наявними у матеріалах справи доказами (зокрема податковими накладними, видатковими накладними, сертифікатами, товарно-транспортними накладними, експрес-накладними, платіжними документами та ін.), підтверджується обставина фактичного придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем у ПАТ НТК Електронприлад, ТзОВ ЗАБз метою використання у власній господарській діяльності, а тому позивачем правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ на наслідками таких операцій. За наявності належних та допустимих доказів фактичного придбання позивачем товару з метою використання його в господарській діяльності окремі недоліки в оформленні первинних документів, при наявності належним чином оформлених видаткових накладних, не може свідчити про штучне формування даних податкового обліку.

Відповідачем не довів та не надав належних та достатніх доказів, які б свідчили, що наявні у ПАТ НТК Електронприлад, ТзОВ ЗАБ, ресурси не давали можливості для проведення господарської діяльності з поставки товарів, обумовлених укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку цих контрагентів та про обізнаність позивача як платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними. Ураховуючи наведене, суд вважає, що зміст господарських операцій між позивачем та у ПАТ НТК Електронприлад, ТзОВ ЗАБ підтверджується первинними документами, такі спрямовані на одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності.

Відповідач не довів та не надав належних та достатніх доказів, які б свідчили про порушення податкового законодавства постачальниками позивача, а також що позивач знав чи повинен був знати про такі порушення, і у зв`язку із цим не проявив належної обачності при виборі контрагента. Доказів наявності фактів взаємозалежності або узгодженості дій позивача і його контрагента, а також застосування платником схеми розрахунків, яка свідчать про повернення грошових коштів платнику або особам, які мають до нього відношення, відповідач також не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач спростував зазначені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення платником податку пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, статті 200 ПК України (завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2023 року) та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за липень 2023 року. З огляду на це суд дійшов висновку висновок про невідповідність оскаржених податкових повідомлень-рішень критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, що наведені у частині другій статті 2 КАС України, а тому ці рішення в оскарженій часині є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Відповідно до встановлених статтю 139 КАС України правил розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Повне рішення виготовлене 06.02.2024.

Керуючись ст.ст. 19-22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 31.10.2023 № 24048/13-01-07-02.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 31.10.2023 № 24053/13-01-07-02 в частині відмови у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 773980,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський авіаційний завод «ЛДАРЗ» судові витрати у вигляді судового збору в сумі 16415 (шістнадцять тисяч чотириста п`ятнадцять) гривень 82 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяМоскаль Ростислав Миколайович