Постанова

від 07.02.2025 по справі 520/31184/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: Рубан В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2025 р. Справа № 520/31184/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2024, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/31184/24

за позовом ОСОБА_1

до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Київського відділ державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просила суд:

-визнати протиправною та скасувати Постанову від 17.10.2024 року про накладення штрафу по ВП № 67094856 складену Старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ткаченко Арсентієм Олександровичем.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Куликівська, буд. 12,м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ34952440) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії - закрито.

Роз`яснено позивачу, що для захисту своїх прав та законних інтересів позивач має право звернутись до відповідного суду загальної юрисдикції, в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі №520/31184/24 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на положення ст. 74 Закону України Про виконавче провадження та на те, що мотивувальна частина ухвали суду першої інстанції суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 06.06.2018 у справі № 127/9870/16-ц, від 09.10.2019 у справі № 758/201/17.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положення ч.1,3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що суб`єктом владних повноважень, рішення якого оскаржується, є старший державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ткаченко Арсентій Олександрович.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою виникнення спірних правовідносин стало винесення постанови від 17.10.2024 року про накладення штрафу по ВП № 67094856 за невиконання у встановлений державним виконавцем строк рішення суду по цивільній справі № 952/23116/19 згідно виконавчого листа від 30.08.2021 року, виданого Київським районним судом м. Харкова.

Приймаючи рішення про закриття провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що оскарження постанови про накладення штрафу, не виділеної в окреме виконавче провадження та винесеної в межах виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, прийнятого в порядку цивільного судочинства повинно вирішуватися за загальними правилами, встановленими частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", а саме судом який видав виконавчий документ, тобто в порядку цивільного судочинства загальним місцевим судом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно зі ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Аналіз наведених вище норм, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу та про стягнення основної винагороди

Отже, постанова виконавця про накладення штрафу є самостійним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Колегія суддів зазначає, що особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця урегульовано статтею 287 КАС України, частиною першою якої передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначених нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України «Про виконавче провадження».

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону № 1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані ці правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до розглядуваних спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 74 Закону № 1404-VIII, якою закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, про стягнення основної винагороди, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічні правові висновки щодо застосування наведених вище правових норм викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15, у справі № 127/9870/16-ц та у справі №2-01575/11, від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11, від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц, від 3 та 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 та № 766/740/17-ц відповідно, від 29 травня 2019 року у справі № 758/8095/15-ц, від 2 жовтня 2019 року у справі №766/10138/17-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі №1940/1957/18, від 15 січня 2020 року у справі №1.380.2019.001073 та від 29 вересня 2020 року у справі №295/6656/14-ц, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 160/4071/20, від 31 березня 2021 року у справі № 640/18024/20, від 30 листопада 2022 у справі № 640/14282/19.

Однак, наведені висновки судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали враховані не були.

Посилання суду першої інстанції на те, що положення ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» не поширюють юрисдикцію адміністративних судів на оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, ґрунтуються на помилковому тлумаченні вказаних норм.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, оскільки цю справу належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, що призвело до порушення норм процесуального права і постановлення передчасної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у цій справі.

Відповідно до ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 у справі №520/31184/24 з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

При цьому, щодо заявлених апелянтом вимог про розподіл судових витрат понесених позивачкою у зв`язку із апеляційним оскарженням ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2024, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Стаття 139 КАС України передбачає можливість розподілу судових витрат при повному чи частковому задоволенні позовних вимог.

Частиною 1 ст.4 КАС України визначено, що судове рішення - рішення, постанова, ухвала суду будь-якої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що необхідно розрізняти судові рішення, якими вирішуються питання, пов`язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання, від рішень, якими вирішуються, вимоги позовної заяви, апеляційної чи касаційної скарги.

Закінчення розгляду справи є вирішення спору по суті судом першої, апеляційної або касаційної інстанції.

В даному випадку рішення суду апеляційної інстанції про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції не є судовим рішенням, ухваленням якого завершується розгляд справи.

Отже, оскільки приписами КАС України не передбачено можливості повернення судових витрат у разі прийняття апеляційним судом рішення про скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, тому в даному випадку такі вимоги скаржника не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 20.12.2024 по справі № 520/31184/24 - скасувати.

Прийняти постанову, якою справу №520/31184/24 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло