Постанова

від 28.01.2025 по справі 520/13670/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Мельников Р.В.

28 січня 2025 р.Справа № 520/13670/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Хмельницької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА» до Хмельницької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

20.05.2024 позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА» (далі ТОВ «ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА», підприємство) звернувся до суду з позовом до Хмельницької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України - (далі Хмельницька митниця, митний орган), в якій просить:

- скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості № UA 400000/2024/000076/2 від 25.03.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Хмельницької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2024/000196 25.03.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що митний орган безпідставно поставив під сумнів весь поданий для митного оформлення пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення декларантом числового значення митної вартості імпортованого товару.

Вказує, що митний орган в рішенні про коригування митної вартості зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви, причини не можливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Зазначає, що подані позивачем до митного оформлення документи містять достатні відомості про складові митної вартості товару, дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості товару, а тому рішення та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню.

Вказує, що висновки митного органу про те, що умови оплати зазначені в проформі не відповідають умовам оплати зазначеним в зовнішньоекономічному контракті, при цьому пунктом 3.3 цього контракту визначено, що в даному випадку необхідне надання специфікації, яка не подана до митного оформлення є помилковими та свідчать про неповноту дослідження наданих платником документів, адже до митної декларації було додано Додаткову угоду № 1 від 03.04.2023 до Контракту № 2 від 02.09.2022, відповідно до якої п.п. 3.2. п. 3 Контракту викладено в наступній редакції (мовою оригіналу): «Покупець сплачує прямим банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця кожну партію товару наступним чином : передплата 50%, інші 50% за 2 дні до дати відвантаження товару. Продавець має повідомити дату відвантаження товару».

Крім того, пункт 3.3. Контракту визначає необхідність укладання специфікації у випадку зміни форми оплати, проте як вбачається з платіжних інструкцій та банківських виписок зміна форми оплати не відбувалась, оскільки товар було сплачено прямим банківським переказом на розрахунковий рахунок постачальника.

Позивач також не погоджується з посиланням митного органу на те, що вартість товарів, поставлених за даною МД перевищує вартість товарів, що поставляються по даному контракту. Зазначає, що ТОВ «ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА» надало документи на підтвердження вартості товарів, включаючи прайс-лист, інвойси, рахунки, тому не зрозуміло виходячи з якої інформації виходив митний орган, приймаючи оскаржуване рішення.

Вказує, що з рішення митного органу не вбачається, що будь яка з визначених ним розбіжностей стосувалась числових значень складових митної вартості товарів чи іншим чином спричиняла неправильність її визначення. Вказане не дозволяє визнати сформульовані митницею розбіжності як визначені законом підстави для коригування митної вартості товарів.

Також зазначає, що оскаржуване рішення відповідача не містить інформації (у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої ним, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Звертає увагу, що позивачем були додатково надані документи, які підтверджують митну вартість товарів, а тому у митного органу були відсутні підстави стверджувати про неможливість визначення митної вартості товару за першим методом, з чого випливає, що підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості не існувало.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач зазначив, що оскаржуване позивачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA 400000/2024/000076/2 від 25.03.2024 є таким, що винесено в межах чинного законодавства України, а тому не підлягає скасуванню.

Зазначає, що під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за вказаною митною декларацією встановлено, що документи, подані для підтвердження заявленої вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, що виявилось у наступному.

Посилається на те, що відповідно до поданої до митного оформлення міжнародної автотранспортної накладної CMR від 11.03.2024 б/н перевізником товару являється ФО-П «Силка А.М.», при цьому інформацію про вартість перевезення надано особою ФО-П «Літовченко Н.О.», який фактично не являється перевізником товару.

Також зазначає, що умови оплати зазначені в проформі АРВА 00026 від 29.12.2023 не відповідають умовам оплати зазначеним в зовнішньоекономічному контракті, при цьому пунктом 3.3 цього контракту визначено, що в даному випадку необхідне надання специфікації, яка не подана до митного оформлення.

Зазначає, що у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товарів, які підтверджено розбіжностями, виявленими під час митного оформлення товарів, інформація щодо яких зазначена у відзиві та графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, оскільки рівень митної вартості був значно нижчий рівня митної вартості ідентичних та подібних товарів.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.09.2024 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) задоволено адміністративний позов ТОВ «ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА».

Судовим рішенням скасовано рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA 400000/2024/000076/2 від 25.03.2024.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2024/000196 25.03.2024.

За рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці на користь ТОВ «ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА» стягнуто сплачену суму судового збору у розмірі 4 844.80 грн.

Судове рішення вмотивовано тим, що позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 Митного кодексу України (далі МК України) подано всі необхідні документи для митного оформлення товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України.

Враховуючи, що відповідачем не доведено існування обґрунтованих сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, не доведено наявність недоліків в документах поданих до митного оформлення, то у відповідача відсутні підстави вимагати у декларанта документи передбачені у ч. 3 ст. 53 МК України.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі Хмельницька митниця, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог в повному обсязі, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Аргументи, наведені відповідачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеним у відзиві на позовну заяву.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судовим розглядом справи встановлено, що 02.09.2022 між ТОВ «ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА» (Покупець) та ADBA OTOMOTIV SAN. ve TIC. LTD. STI.(Продавець) було укладено контракт № 2 (а.с. 136-139).

Відповідно до п. 1.1 Контракту № 2 продавець поставляє покупцю запасні частини до вантажних автомобілів.

Відповідно до п. 1.3 Контракту № 2 кількість, асортимент, ціна, вартість і термін поставки кожної партії товару зазначається в окремих інвойсах, які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.1 Контракту № 2 ціна за товар, який поставляється згідно даного контракту, визначається в доларах США і включає в себе вартість упаковки, маркування та завантаження.

Відповідно до п. 3.1 Контракту № 2 платежі по даному контракту проводяться покупцем в доларах США на рахунок продавця прямим банківським переказом.

Відповідно до п. 3.2 Контракту № 2 покупець сплачує прямим банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця кожну партію товару наступним чином :

- передплата (50%, інші 50% за 2 дні до дати відвантаження товару. Продавець має повідомити дату відвантаження товару.

Відповідно до п. 3.5 Контракту № 2 датою відвантаження товару вважається дата товарно транспортної накладної (CMR).

Відповідно до п. 4 Контракту № 2 продавець поставляє товар окремими, узгодженими партіями. Умови поставки : Інкотермс -2010 (Exworks Bursa, Turkey) на кожну партію товару зазначаються в Інвойсах.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1 від 03.04.2023 до контракту № 2 : сторони вирішили підпункт 4.1 п. 4 контракту змінити й читати в наступній редакції : «Продавець поставляє товар окремими партіями. Умови поставки : Інкотермс -2010 FCA Bursa, Turkey».

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 1 від 03.04.2023 до контракту № 2 : сторони вирішили п. 3.2 п. 3 контракту змінити й читати в наступній редакції : «Покупець здійснює оплату прямим банківським перерахунком на розрахунковий рахунок постачальника за кожну партію товару згідно проформи інвойс наступним чином: передплата у розмірі 50 % та залишок 50 % - за 2 (два) дні до дати відвантаження товару. Постачальник зобов`язаний повідомити дату відвантаження товару» (т. 2 а.с. 75).

Відповідно до Додаткової угоди № 1/2 до Контракту № 2 сторони вирішили доповнити п. 3.2 Контракту наступним абзацом : «Покупець здійснює прямим банківським переказом на розрахунковий рахунок постачальника 100% сплату за товар, який готовий до відвантаження» (т. 2 а.с. 76).

Так, з метою митного оформлення товару декларантом в інтересах позивача було подано до Хмельницької митниці Держмитслужби митну декларацію № 24UA400040008597U0 з пакетом документів, а саме:

пакувальний лист (Packing list) № AD02024000000005 від 12.03.2024 (т. 1 а.с. 122);

пакувальний лист (Packing list) № AD02024000000006 від 12.03.2024 (т. 1 а.с. 123);

пакувальний лист (Packing list) № AD02024000000007 від 12.03.2024 (т. 1 а.с. 124);

рахунок-проформа (Proforma invoice) № ADBA_00026 від 29.12.2023 (т. 1 а.с. 125);

рахунок-проформа (Proforma invoice) № ADBA_00027 від 02.01.2024 (т. 1 а.с. 126);

рахунок-проформа (Proforma invoice) № ADBA_00028 від 30.01.2024 (т. 1 а.с. 127);

рахунок фактура (інвойс) (Commercial invoice) № AD02024000000007 від 12.03.2024 (т. 1 а.с. 128);

рахунок фактура (інвойс) (Commercial invoice) № AD02024000000006 від 12.03.2024 (т. 1 а.с. 129);

рахунок фактура (інвойс) (Commercial invoice) № AD02024000000005 від 12.03.2024 (т. 1 а.с. 130);

банківський платіжний документ, що стосується товару пд № 6 від 06.03.2024 (т.1 а.с. 133);

банківський платіжний документ, що стосується товару пд № 9 від 12.03.2024 (т. 1 а.с. 152);

банківський платіжний документ, що стосується товару пд № 10 від 12.03.2024 (т.1 а.с. 153);

прайс лист від 01.01.2024 (т. 1 а.с. 135);

автотранспортна накладна (Road consignment note) від 11.03.2024 (т. 1 а.с. 131);

сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № А 1550695 від 14.03.2024 (т. 1 а.с. 132);

рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно- експедиційні послуги № 1 від 06.03.2024 (т.1 а.с. 134);

зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 2 від 02.09.2022 (т.1 а.с. 136-139);

договір про надання послуг митного брокера № 14/10 від 14.10.2014;

договір (контакт) про перевезення № 10/01-1 від 06.03.2024;

договір № 01/01-Л2 від 01.01.2024 надання експедиційних послуг в сфері організації перевезень вантажів автомобільним транспортом (т. 1 а.с. 140-142);

заявка № 1 від 06.03.2024 до договору № 01/01-Л2 від 01.01.2024 (т. 1 а.с. 143);

довідка про транспортні витрати від 06.03.2024 (т. 1 а.с. 144);

експортна декларація відправника (постачальника) № 24341300ЕХ00209715 від 14.03.2024 (т. 1 а.с. 23);

заява декларанта у вигляді внесення коду про те, що тара не належить до товарів подвійного чи військового призначення;

довіреність на огляд від 22.03.2024 (т. 1 а.с. 33);

лист № 22/03 від 22.03.2024 (т. 1 а.с. 34).

За результатом обробки митної декларації відповідачем було складено повідомлення №844458 від 22.03.2024, в якому зазначено про необхідність подання, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України для підтвердження митної вартості: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (т. 1 а.с. 47).

У відповідь на вказане повідомлення позивачем були надані наступні пояснення та документи (т. 1 а.с. 50-51), а саме ТОВ «ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА» було здійснено 100% оплату вартості товару, який проходить митне оформлення, про що свідчить: платіжна інструкція № 6 від 06.03.2024 на суму 20 502.40 долари США, згідно проформи інвойс № ADBA_00026 від 29.12.2023 на суму 20 502.40 долари США (графа 44, код документа 0325 та 3001); платіжна інструкція № 9 від 12.03.2024 на суму 11 010.00 доларів США, згідно проформи інвойс № ADBA_00027 від 02.01.2024 на суму 11 010.00 доларів США (графа 44, код документа 0325 та 3001); платіжна інструкція № 10 від 12.03.2024 на суму 6 550.00 долари США, згідно проформи інвойс № ADBA_00028 від 30.01.2024 на суму 6 550.00 доларів США (графа 44, код документа 0325 та 3001) (додавалась до митної декларації).

Крім того, на підтвердження здійснення 100% оплату вартості товару до відповіді позивачем надано: виписку з банківського рахунку від 06.03.2024 на суму 20 502.40 долари США; виписку з банківського рахунку від 12.03.2024 на суму 11 010.00 доларів США; виписку з банківського рахунку від 13.03.2024 на суму 6 550.00 доларів США; ОСВ по рахунку 3712 за 01.03.2024 22.03.2024 (т.1 а.р. 154-156).

Зазначено, що надання транспортних послуг підтверджується наданими до митної декларації документами, а саме: договір № 01/01-Л2 від 01.01.2024 (графа 44, код документа 4301); заявка № 1 на надання транспортних послуг від 06.03.2024 (графа 44, код документа 4301); рахунок на оплату № 1 від 06.03.2024 (графа 44, код документа 3004); довідка про транспортні витрати від 06.03.2024 (графа 44, код документа 3004).

Вказано, що оплата транспортних послуг на дату оформлення митної декларації не здійснювалась, оскільки термін оплати згідно заявки № 1 на надання транспортних послуг від 06.03.2024 по факту доставки вантажу.

Зазначено, що страхування товару не здійснювалось.

Представником позивача у позовній заяві вказано, що оплата транспортних послуг на дату оформлення митної декларації не здійснювалась, оскільки термін оплати, згідно заявки № 1 на надання транспортних послуг від 06.03.2024 по факту доставки вантажу.

Відповідачем 25.03.2024 прийнято рішення № UA 400000/2024/000076/2 (т.1 а.с. 53-54) про коригування митної вартості товару, згідно із яким збільшено вартість за одиницю товару № 1 до 4.2300 USD, загальна сума 29 034.72 USD, збільшено вартість за одиницю товару № 3 до 6.7100 USD, загальна сума 7 045.50 USD.

У графі 33 «Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» рішення про коригування митної вартості товарів № UA 400000/2024/000076/2 від 25.03.2024 зазначено: «Документи, подані згідно ч.2 та ч.3 ст. 53 МК України містять, розбіжності, що впливають на правильність визначення митної вартості, а саме:

вартість товарів, поставлених за даною МД перевищує вартість товарів, що поставляються по даному контракту;

перевізник товару, зазначений в СМR та особа, з якою укладено договір про надання експедиційних послуг різні;

банківські платіжні документи не містять печаток та підписів, передбачених формою даних документів;

умови оплати зазначені в проформі не відповідають умовам оплати зазначеним в зовнішньоекономічному контракті, при цьому пунктом 3.3 цього контракту визначено, що в даному випадку необхідне надання специфікації, яка не подана до митного оформлення;

згідно 3.1.7 договору про надання експедиційних послуг замовником за свій рахунок здійснюється завантаження вантажу що підтверджується умовами поставки, що суперечить пункту 2.1 контракту, згідно якого завантаження включено до ціни товару, що також суперечить Інкотермс;

рахунок-фактура та проформа містить ознаки підробки печатки та підпису;

наявні розбіжності в частині умов поставки та місця їх зазначення (п. 4.2 контракту);

поданий до митного оформлення прайс-лист 01.01.2024, а проформа від 29.12.2023;

у митного органу наявні сумніви щодо включення складових митної вартості товарів, зокрема завантаження та транспортування, оскільки відповідно до наданого рахунку на перевезення, оскільки тариф на перевезення товару до кордону України складає 1.19 грн за 1 км, а після кордону України 3.65 грн за 1 км.

подані до митного оформлення документи не містять числових значень інших складових митної вартості, які визначні частиною 10 статті 58 МК України, зокрема: витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України; комісійної та брокерської винагороди особи, з якою укладено договір про надання експедиційних послуг; витрат на страхування товарів;

у відповідності до статті VII ГАТТ, є підстави вважати, що інвойс, який подався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо «дійсної вартості» оскільки за попередні періоди декларантом самостійно коригувався рівень митної вартості товару 1 того ж виробника та торгівельної марки, зокрема за МД від 16.02.2022 № UА807170/2022/008631 до 4.23 дол. США/кг.

Відповідно до цінової інформації, наявної у митного органу, митне оформлення подібних товарів № 1 на інших митницях Держмитслужби, здійснюється за рівнем митної вартості від 4.23 дол. США/кг. Відповідно до цінової інформації, наявної у митного органу, митне оформлення подібних товарів № 3 на інших митницях Держмитслужби, здійснюється за рівнем митної вартості від 6.71 дол. США/кг.

Таким чином, документи не містять документального підтвердження всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, визначених частиною 10 статті 58 МК України. Відповідно до ч. 2 та ч. 3 статті 53 МК України для підтвердження числового значення митної вартості товарів необхідно протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи на товари: 1) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, завірені належним чином; 2) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. У відповідь декларантом надано додаткові документи, які не усувають розбіжності та повідомлено про неможливість подання інших додаткових документів. Згідно частини 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Враховуючи, що використані декларантом метод та відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пп. 2, 3 статті 58 МК України застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України. Було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 64 МК України. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та ст.60) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні (подібні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 63 та 63 МКУ) причині відсутності у митного органу інформації основи для віднімання та додавання вартості.

Джерелом числового значення митної вартості товару № 1 є МД від 05.02.2024 № 24UА100390401937U9 згідно якої за рівнем митної вартості 4.23 дол. США/кг здійснено митне оформлення частин до дискових гальм походженням з Туреччини/.

Джерелом числового значення митної вартості товару № 3 є МД від 06.02.2024 № 24UА100190051894U4 згідно якої за рівнем митної вартості 6.71 дол. США/кг здійснено митне оформлення фільтрів для палива походженням з Туреччини.

Коригування та пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови тощо відсутні в зв`язку в зв`язку з відсутністю інформації про вплив їх на рівень митної вартості та в зв`язку з тим, що даний рівень митної вартості є мінімальним серед подібних товарів. В результаті консультації представнику імпортера роз`яснено, що згідно з п. 3 ст. 52 МК України він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст. 55 МК України.

Також роз`яснюється право на оскарження рішення про коригування митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду».

На підставі прийнятого рішення № 400000/2024/000076/2 відповідачем було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2024/000196 (т. 1 а.с. 58).

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України).

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч. 8 ст. 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів.

На виконання ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень ч. 3 ст. 58 МК України.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Положеннями ч. 6 ст. 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України).

За правилами ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту ст. 53 МК України випливає, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із положеннями ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема,:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Як передбачено ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст. 53 цього Кодексу. Або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16, від 21.06.2022 по справі № 820/6811/16, від 20.03.2024 по справі № 826/5959/17, від 30.07.2024 у справі № 420/32440/23, від 05.12.2024 у справі № 380/19286/23.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 у справі № 21-498а15 та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 по справі № 826/15125/17, від 24.10.2024 у справі № 804/1779/16.

Як слідує з матеріалів справи, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Щодо тверджень відповідача, що перевізник товару, зазначений в CMR та особа, з якою укладено договір про надання експедиційних послуг різні, колегія суддів зазначає наступне.

01.01.2024 між ТОВ «ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА» (замовник) та ФО-П ОСОБА_1 (експедитор) укладено Договір № 01/01-Л2 про надання експедиційних послуг в сфері організації перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Згідно Договору № 01/01-Л2 експедитор організовує на підставі інформації наданої замовником і оформленої у вигляді заявки за плату та за рахунок замовника транспортне перевезення вантажів шляхом залучення транспортного засобу у третьої особи, що здійснює безпосереднє перевезення вантажів.

Таким чином, вказаним договором передбачено, що експедитор бере на себе зобов`язання з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, отже обов`язку безпосередньо здійснювати перевезення не встановлено.

Тобто, в даному випадку має місце організація перевезення вантажу, яка була надана позивачу, про що свідчить СМR від 11.03.2024, що в свою чергу не може свідчити про відсутність чи не підтвердження транспортних витрат.

Відповідно до заявки № 1 до договору № 01/01-Л2 від 01.01.2024 перевезення здійснювалось автомобілем марки MAN, водій: Дяченко Роман за маршрутом м. Бурса, Туреччина - м. Хмельницький, Україна.

Вантажовідправник: ADBA OTOMOTIV SAN. ve TIC. LTD. STI., вантажоодержувач: ТОВ «ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА», термін доставки 22-25.03.2024/10:00.

З міжнародної товарно - транспортної накладної (CMR) від 11.03.2024 вбачається, що вантажовідправником вказано: ADBA OTOMOTIV SAN. ve TIC. LTD. STI, вантажоодержувачем: ТОВ «ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА».

Таким чином, в даному випадку має місце організація перевезення вантажу, яка була надана позивачу, про що свідчить CMR від 11.03.2024, що в свою чергу не може свідчити про відсутність чи не підтвердження транспортних витрат.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до заявки № 1 від 06.03.2024 до договору № 01/01-Л2 від 01.01.2024, довідки про транспортні витрати від 06.03.2024 та рахунку на оплату № 1 від 06.03.2024 перевезення за маршрутом м. Бурса, Туреччина - м. Хмельницький, Україна ватажу до 10 тон склала 90 670.00 грн. Вказана вартість встановлена перевізником (т. 1 а.с. 134, 143-144)

При цьому зазначено, що вантаж не страхувався, а умови поставки визначені як FCA м. Бурса.

Колегія суддів зазначає, що згідно до п. 2 ч. 4 ст.54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Між тим, відповідачем в повідомленні направленому до позивача не було зазначено щодо будь-яких розбіжностей в CMR, що позбавило позивача бути обізнаним про вказані недоліки та вчасно надати відповідні документи та пояснення.

В той же час, в CMR від 11.03.2024 було зазначено інвойси № AD02023000000006 № AD02023000000007 від 12.03.2024.

Вказані інвойси наявні в матеріалах справи та були надані при митному оформленні товару до митного органу.

Щодо посилань митного органу на те, що умови оплати зазначені в проформі не відповідають умовам оплати зазначеним в зовнішньоекономічному контракті, при цьому пунктом 3.3 цього контракту визначено, що в даному випадку необхідне надання специфікації, яка не подана до митного оформлення, колегія суддів зазначає наступне.

Додатковою угодою № 1/2 від 06.04.2023 до Контракту № 2 від 02.09.2022 було доповнено п.3.2 Контракту відповідно до якого «покупець здійснює прямим банківським переказом на розрахунковий рахунок Постачальника 100% сплату за Товар, який готовий до відвантаження».

Враховуючи наведене, посилання митного органу, що умови оплати зазначені в проформі якою передбачено : передплата 50%, залишок 50% при готовності товару до відвантаження, не відповідають умовам оплати зазначеним в зовнішньоекономічному контракті № 2 від 02.09.2022 є безпідставними.

Крім того, згідно до проформ № ADBA_0026 від 29.12.2023, № ADBA_0027 від 02.01.2024, № ADBA_0028 від 30.01.2024 та платіжних інструкцій в іноземній валюті № 6 від 06.03.2024, № 9 від 12.03.2024, № 10 від 12.03.2024 вбачається, що позивачем сплачено всю суму, що зазначена в проформах.

При цьому, колегія суддів зазначає, що в оскарженому рішенні про коригування митної вартості № UA 400000/2024/000076/2 від 25.03.2024, відповідачем не конкретизовано умови оплати зазначені в якій конкретно проформі не відповідають умовам оплати зазначеним в зовнішньоекономічному контракті, оскільки позивачем під час митного оформлення надавались декілька проформ (№ ADBA_0026 від 29.12.2023, № ADBA_0027 від 02.01.2024, № ADBA_0028).

Щодо посилань митного органу на те, що п. 3.3 контракту визначено, що в даному випадку необхідне надання специфікації, яка не подана до митного оформлення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 53 МК України за наявності підстав митний орган може вимагати подання, зокрема, специфікації виробника товару.

Проте неподання такого документа саме по собі не може бути підставою для коригування митної вартості товару, оскільки за ч. 4 ст. 53 МК України додаткові документи на вимогу митного органу подаються за їх наявності у декларанта. Митний орган зобов`язаний навести обґрунтування, чому той чи інший документ необхідний для підтвердження складових митної вартості товару.

Колегія суддів зазначає, що в оскаржуваних рішеннях митним органом не зазначено, як технічна специфікації заводу виробника щодо партії оцінюваного товару впливає на визначення складових вартості придбаного позивачем товару.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.04.2021 у справі № 809/1838/15, установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Отже, вказані митницею обставини не можуть бути підставою для коригування митної вартості придбаного позивачем товару.

Колегія суддів звертає увагу, що при поданні митних декларацій позивачем достатньою мірою ідентифіковано придбаний товар, зокрема, у митній декларації № 24UA400040008597U0 позивачем було зазначено опис товарів: частини та пристрої до транспортних засобів загального призначення, виробник : ADBA OTOMOTIV SAN. VE TIC. LTD. STI., торговельна марка : BEAVERRS; запасні частини на вантажні автомобілі, виробник : ADBA OTOMOTIV SAN. VE TIC. LTD. STI., торговельна марка : BEAVERRS; обладнання для фільтрування палива у двигунах внутрішнього згорання, виробник : ADBA OTOMOTIV SAN. VE TIC. LTD. STI., торговельна марка : BEAVERRS;

Щодо висновку відповідача про те, що банківські платіжні документи не містять печаток та підписів, передбачених формою даних документів, то колегія суддів вважає його безпідставним з врахуванням наступного.

До митного органу позивачем були надані платіжні інструкції № 6 від 06.03.2024, № 9 від 12.03.2024, № 10 від 12.03.2024 які містять відмітки про виконання банком, про що у правому нижньому кутку є відповідна відмітка з зазначенням дати виконання, відповідальної особи та скріплена КЕП відповідальної особи. При цьому, при електронній ідентифікації клієнта банком, за допомогою кваліфікованого електронного підпису, його підпис на платіжних документах не вимагається.

Крім того, позивачем були надані до митного органу виписки з банківського рахунку, які відображають банківські операції які зазначені у вказаних платіжних інструкціях від 06.03.2024, від 12.03.2024, від 13.03.2024.

Щодо висновків митного органу, що згідно 3.1.7 договору про надання експедиційних послуг замовником за свій рахунок здійснюється завантаження вантажу, що суперечить пункту 2.1. контракту, згідно якого завантаження включено до ціни товару, що також суперечить Інкотермс, колегія зазначає наступне.

Згідно пункту 3.1.7 Договору про надання експедиційних послуг між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА» (замовник) та ФО-П ОСОБА_1 (експедитор) № 01/01-Л2 від 01.01.2024 замовником за свій рахунок здійснюється завантаження вантажу.

В той же час, згідно до Додаткової угоди № 1 від 03.04.2023 до Контракту № 2 погодили, що продавець поставляє товар окремими узгодженими партіями на умовах FCA-Bursa, Turkey згідно Інкотермс-2010.

Згідно з основними правилами міжнародних перевезень Інкотермс-2000 на умовах поставки FCA (Free Carrier) або Франко-перевізник визначено, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Як вказано вище, зовнішньоекономічним контрактом та іншими документами, наданими декларантом до митного оформлення, передбачено умовами поставки FCA склад продавця Bursa.

Враховуючи, що складське приміщення, з якого відбувалось відвантаження товару, належить продавцю, а умовами зовнішньоекономічного контракту обрано місце поставки Bursa, то саме на продавця покладено витрати з навантажувально-розвантажувальних робіт, а тому й витрати за навантаження-розвантаження покладаються на продавця.

Крім того, колегія суддів зазначає, що виходячи з умов вищенаведених угод завантаження товару включається в ціну товару або включається до ціни наданих послуг з перевезення, тобто ціна завантаження не відокремлюється, а тому вартість навантаження окремо не додається до вартості товару та послуг з перевезення, а тому вказана обставина не впливає на правильність визначення митної вартості товару.

Посилання відповідача на прайс-лист, який виданий 01.01.2024, колегія суддів вважає безпідставнмим, оскільки ч. 2 ст. 53 МК України до переліку обов`язкових документів для підтвердження заявленої митної вартості не віднесено прайс-лист.

Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який безпосередньо адресований покупцю, та є лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами та обумовлюються відповідними контрактами та/або інвойсами. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника (продавця) товару вказаного документу чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Отже, відомості, наведені у прайс-листі, не мають імперативного характеру і у разі його наявності можуть прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 825/15796/16 та від 27.01.2022 у справі № 810/3667/15.

В постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17 Верховний Суд вказує, що прайс-лист : по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічний за змістом висновок зазначено Верховним Судом і у постановах від 08.12.2022 у справі № 420/2792/19, від 01.03.2023 у справі № 420/18880/21.

У рішеннях про коригування митної вартості, митниця не вказала, яким чином не поданий прайс-лист виробника не дає їй можливості спростувати сумніви у правильності визначення позивачем митної вартості товару.

Адресний характер та суб`єктивна спрямованість прайс-листа не може впливати на митну вартість товару, оскільки такий документ не є обов`язковим для підтвердження митної вартості у розумінні ст. 53 МК України, поданий декларантом додатково, та митним органом не наведено, яку інформацію стосовно складових митної вартості підтверджує цей документ, та чому неможливо її встановити з основних документів.

В комерційній практиці при просуванні товару на ринок одним із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа).

При розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка міститься в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів.

Позивачем при митному оформленні товарів був поданий митниці прайс-лист, в якому ціна товарів, пред`явлених до митного оформлення, повністю збігається із задекларованою позивачем ціною товарів, а отже митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товарів.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17.

Отже, вказані митницею обставини не можуть бути підставою для коригування митної вартості придбаного позивачем товару.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання митного органу на обставини того, що вартість товарів, поставлених за спірною у цій справі митною декларацією перевищує вартість товарів, що поставляються по даному контракту з огляду на надання документів на підтвердження вартості товарів, включаючи прайс-лист, інвойси, рахунки.

При цьому, представником позивача зазначено, що по попередній поставці того самого товару за тим же контрактом, митницею вже приймалось рішення про коригування митної вартості, яким так саме збільшено вартість за товар № 1. Проте, не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся до суду для його оскарження.

Судовим розглядом справи встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 у справі № 520/25940/23 задоволено адміністративний позов ТОВ «ІСТОК-АВТОЗАПЧАСТИНА». Судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення Хмельницької митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA 400000/2023/000176/2 від 03.08.2023. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 400040/2023/000589 від 03.08.2023.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2024 апеляційну скаргу Хмельницької митниці залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 по справі № 520/25940/23 залишено без змін.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 у справі № 520/25940/23 набрало законної сили: 28.08.2024.

Положеннями ч. 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Посилання апелента на підробку деяких документів, а саме рахунок фактура та проформа містять ознаки підробки печатки та підпису, є необґрунтованим, оскільки вказані доводи не підтверджені жодними доказами.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведені висновки узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2021 у справі № 540/2605/18, від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625.

На підтвердження вказаних тверджень в оскаржуваному рішенні будь-яких експертних досліджень відповідачем не проводилось, а відтак колегія суддів вважає недоведеними твердження в оскаржуваному рішенні на підробку документів.

При цьому, митний орган не застосував до позивача будь-яких заходів, встановлених законодавством за надання підроблених документів митному органу (порушення митних правил), що свідчить про те, що висновки митного органу ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим з огляду на вимоги чинного законодавства.

Більш того, припущення співробітником митного органу проте, що рахунок фактура та проформа містять ознаки підробки печатки та підпису є лише суб`єктивним уявленням та не може бути самостійною підставою для сумнівів в митній вартості.

Колегія суддів зазначає, що рахунки - проформи № ADBA_0026 від 29.12.2023, № ADBA_0027 від 02.01.2024, № ADBA_0028 так, як і рахунки фактури (інвойс) від 12.03.2024 № AD02024000000007, № AD02024000000006, № AD02024000000005 від 12.03.2024 містять штамп : ADBA OTOMOTIV SAN. VE TIC. LTD. STI. Yaylacik Mh, 42 (470) Sk.no : 7/3, Nilufer, BURSA, Cekirge vp. 007 097 0185 та підпис. Аналогічний штамп і підпис міститься на Контракті № 2 від 02.09.2022, додатковій угоді № 1 від 03.04.2023 до Контракту № 2, та Додатковій угоді № 1/2 від 06.04.2023.

Стосовно наявних сумнівів у митного органу з приводу вартості перевезення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до заявки № 1 від 06.03.2024 до Договору № 01/01-Л2 від 01.01.2024, довідки про транспортні витрати від 06.03.2024 та рахунку на оплату № 1 від. 06.03.2024, перевезення за маршрутом м. Бурса, Туреччина - м. Хмельницький, Україна ватажу до 10 тон склала 90 670.00 грн. Вказана вартість встановлена перевізником.

Таким чином, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України.

Враховуючи, що відповідачем не доведено існування обґрунтованих сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, не доведено наявність недоліків в документах поданих до митного оформлення , то у відповідача відсутні підстави вимагати у декларанта документи передбачені у ч. 3 ст. 53 МК України.

Оскільки на підставі документів, поданих позивачем з митною декларацією, відповідач мав змогу визначити вартість транспортної складової та ідентифікувати її як таку, що відноситься до конкретної поставки, колегія суддів уважає необґрунтованим посилання відповідача в якості підстави для коригування митної вартості придбаних позивачем товарів на ненадання позивачем до митного оформлення заявок до договору на транспортно-експедиційне обслуговування.

З огляду на зазначене твердження митного органу стосовно того, що надані позивачем (декларантом) разом з ЕМД документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є спростованими та не знайшли свого підтвердження.

У спірних рішеннях митним органом не зазначено жодних обґрунтованих розбіжностей у документах, що стосуються числового значення заявленої митної вартості, також не наведено наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Надані позивачем документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених ним у митній декларації та не свідчать про те, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом. Більш того, самі по собі припущення відповідача про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей не є достатніми для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 12.04.2023 у справі № 826/7411/15 однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

В свою чергу, відповідач не довів, що подані відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України декларантом документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Надаючи оцінку правомірності коригування митним органом митної вартості із застосуванням резервного методу визначення митної вартості на підставі МД № 24UA400040008597U0, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Механізм застосування резервного методу визначення митної вартості врегульовано статтею 64 МК України.

За приписами цієї статті у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Колегія суддів зазначає, що ані текст рішень митниці про коригування митної вартості товару, ані текст відзиву на позов та апеляційної скарги не містять жодних відомостей про подібність товарів за поданими позивачем митними деклараціями та про схожість умов поставок з товарами по МД № 24UА100390401937U9 від 05.02.2024, № 24UА100190051894U4 від 06.02.2024.

В оскаржуваних рішеннях Хмельницька митниця зазначає лише про те, що джерелом інформації для прийнятих рішень стали вказані митні декларації.

Враховуючи вищенаведені обставини колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність митним органом неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з ЕМД № 24UA400040008597U0 від 22.03.2024 документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для використання резервного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку надані декларантом до митного органу документи є достатніми для визначення митної вартості товару за основним методом, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA 400000/2024/000076/2 від 25.03.2024.

Оскільки саме прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то визнання рішення про коригування митної вартості протиправним та його скасування є підставою для визнання протиправним та скасування картки відмови Хмельницької митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2024/000196 25.03.2024.

Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Хмельницької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року, - без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді В.Б. Русанова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 07.02.2025 року