Постанова

від 06.02.2025 по справі 580/7960/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/7960/24 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС-АРТА 1" на додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року про розподіл судових витрат в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС-АРТА 1" до Головного управління ДПС у Черкаській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СВС- АРТА 1" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 08.05.2024 № 11021426/45656190 про відмову в реєстрації податкової накладної TOB "СВС-АРТА 1" від 02.04.2024 № 1 в ЄРПН;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ "СВС-АРТА 1" від 02.04.2024 № 1 на продаж для ТОВ "Медмаінд Сістемс" системи легкої герметичної підвісної стелі (з урахуванням несучих елементів) в кількості 62 м.2 та галтелі стельової R70 в кількості 33 пог.м. на суму 127 257,80 грн, в т.ч. ПДВ - 21 209,63 грн за датою прийняття її до ЄРПН.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Черкаській області від 08.05.2024 № 11021426/45656190 про відмову в реєстрації податкової накладної товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-АРТА 1 » від 02.04.2024 №1.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-АРТА 1 » від 02.04.2024 №1, датою її фактичного подання на реєстрацію.

23 жовтня 2024 року до суду першої інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС- АРТА 1" про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області та Державної податкової служби України судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000,00 грн.

Додатковим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат в адміністративній справі № 580/7960/24 відмовлено.

Не погоджуючись з таким додатковим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким вирішити питання про судові витрати позивача, а саме: стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області та ДПС України на користь ТОВ «СВС-АРТА 1» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 25 000,00 грн.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції безпідставно зазначив про відсутність співвідношення між предметом договору № 01/07/24 від 01.07.2024 про надання правничих послуг та предметом спору в адміністративній справі № 580/7960/24, а також необґрунтовано вказав, що акт здачі-прийняття робіт від 22.10.2024 року не може бути самостійним доказом понесення позивачем витрат на правничу допомогу, оскільки позивач на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надав, зокрема, копію договору про надання правничої допомоги від 01.07.2024, у якому зазначено про надання правничих послуг щодо визнання протиправним та скасування Рішення від 08.05.2024 року № 11021426/45656190, тобто пов`язаний з предметом позовних вимог, та акт здачі-прийняття виконаних робіт від 22.10.2024, у якому зазначено виконані та прийняті послуги.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС-АРТА 1" на додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі за заявою представника позивача щодо винесення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС-АРТА 1" до Головного управління ДПС у Черкаській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч. 5 ст. 145 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові від 20.12.2019 у справі № 903/125/19.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15.

При цьому з імперативних положень частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі № 520/1849/19.

Згідно з пунктом четвертим частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076).

Статтею 19 Закону № 5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону № 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З матеріалів справи вбачається, що до заяви про розподіл судових витрат представником позивача додано копії платіжної інструкції №28 від 25.07.2024, акту здачі-приймання виконаних послуг від 22.10.2024, договору про надання правничих послуг №01/07/24 від 01.07.2024.

Суд встановив, що між адвокатським бюро "Олександра Кирмана" в особі Кирмана Олександра та товариством з обмеженою відповідальністю "СВС- АРТА 1" укладено договір про надання правничих послуг №01/07/24 від 01.07.2024.

Предметом вказаного договору є надання правничих послуг (юридичний супровід) по справі щодо визнання протиправним та скасуванню рішення податкового органу від 26.04.2024 №10968637/45656190 в судах адміністративної та інших юрисдикцій та стягнення у зв`язку з цим понесених витрат (пункт 2.1). У пункті 2.2 вказаного договору зазначено, що замовник зобов`язується прийняти та оплатити юридичні послуги, встановлені у п.2.1. даного договору. Вартість юридичних послуг по цьому договору становить 25 000,00 грн (пункт 7.1).

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "СВС-АРТА 1" звернулось до суду із позовною заявою про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних ГУ ДПС у Черкаській області від 08.05.2024 №11021426/45656190 про відмову в реєстрації податкової накладної товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-АРТА 1» від 02.04.2024 №1.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність співвідношення між предметом договору №01/07/24 від 01.07.2024 про надання правничих послуг та предметом спору в адміністративній справі № 580/7960/24.

У платіжній інструкції №28 про сплату за рахунком від 25.07.2024 вказано призначення платежу "за надання юридичних послуг по договору №01/07/24 від 01.07.2024".

Отже, сплата коштів відбулась за договором про надання послуг щодо визнання протиправним та скасуванню рішення податкового органу від 26.04.2024 №10968637/45656190 в судах.

Суд першої інстанції також правильно врахував, що акт здачі-приймання виконаних послуг від 22.10.2024 містить інформацію про те, що виконавцем були виконані, а замовником прийняті послуги з аналізу та підготовці документів до написання позовної заяви, написання позовної заяви, подача до суду позовної заяви та документів, аналіз відзиву на позовну заяву, підготовка та написання відповіді на відзив, тощо по адміністративній справі №580/7960/24, вартість послуг становить 25000,00 грн.

Однак, акт здачі-приймання виконаних послуг не може бути самостійним доказом понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у цій справі.

Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, оскільки, представник позивача у сукупності не надав належних та допустимих доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, відсутні підстави для їх стягнення на користь позивача.

Посилання апелянта на те, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надав, зокрема, копію договору про надання правничої допомоги від 01.07.2024, у якому зазначено про надання правничих послуг щодо визнання протиправним та скасування Рішення від 08.05.2024 року № 11021426/45656190, є безпідставним, оскільки у матеріалах справи такий договір відсутній.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви представника позивача про стягнення правничої допомоги.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС-АРТА 1" на додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна