Постанова

від 07.02.2025 по справі 140/3487/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 140/3487/24 пров. № А/857/23083/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.07.2024р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Багіра і К» до Волинської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості товарів (суддя суду І інстанції: Андрусенко О.О., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 10.07.2024р., м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

25.03.2024р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Багіра і К» звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем Волинською митницею рішення № UA205050/2024/000010/2 від 26.01.2024р. про коригування митної вартості товарів; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці № UA205050/2024/000073 від 26.01.2024р.; вирішити питання про розподіл судових витрат (Т.1, а.с.1-11, 67).

Розгляд справи здійснено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (Т.1, а.с.76 і на звороті).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.07.2024р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205050/2024/000010/2 від 26.01.2024р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Волинської митниці № UA205050/2024/000073; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь ТзОВ «Багіра і К» судовий збір в розмірі 6056 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6700 грн. (а.с.Т.1, а.с.163-172).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач Волинська митниця, який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні заявленого позову відмовити (Т.1, а.с.176-196).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що під час проведення контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за поданою митною декларацією /МД/ № 24UA205050006323U4 від 25.01.2024р., встановлено розбіжності у документах, поданих разом з вказаною митною декларацією, а саме:

інвойс № HLF230823BA від 09.10.2023р. не завірений продавцем товару, що не дозволяє ідентифікувати особу продавця;

номер рахунку продавця, вказаний у п.11 контракту № 1 від 23.08.2023р., не відповідає номеру рахунку продавця, вказаному в доповненні № 1 від 29.12.2023р. до вказаного контракту;

пунктом 3 контракту № 1 від 23.08.2023р. передбачена передоплата за товар. Декларантом надані платіжні інструкції, які не можливо ідентифікувати, як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, так як номер рахунку отримувача, вказаний в наданих платіжних інструкціях, - IBAN українського банку;

номер коносамента, вказаний в пакувальному листі б/н від 09.10.2023р., не відповідає номеру коносамента, який наданий до митного оформлення;

у довідці про транспортні витрати № OW009267 від 02.01.2024р. вказано, що перевезення залізничним транспортом здійснювалося з порту м.Гданськ, при цьому, в графі 2 накладної Управління МВС вказано станцією відправлення м.Славков.

Декларантом до митного оформлення надано:

платіжні інструкції від 05.09.2023р., які не можливо ідентифікувати, як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, так як номер рахунку отримувача, вказаний в наданих платіжних інструкціях,- IBAN українського банку;

інвойс № HLF230823BA від 09.10.2023р., згідно якого здійснюється поставка оцінюваного товару, тоді як платіжна інструкція в іноземній валюті № 9 датована 05.09.2023р., тобто до підписання інвойса;

платіжні інструкції в іноземній валюті № 9 від 05.09.2023р. та № 15 від 16.10.2023р. неможливо ідентифікувати, як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, так як вони не містять посилання на інвойс, а платіж за платіжною інструкцією № 9 проведений раніше, ніж виписаний інвойс.

Зважаючи на вказане, від декларанта були витребувані додаткові документи.

Декларантом на вимогу було надано: прайс-лист № 233700B0/015125 від 23.08.2023р., завірений Китайською палатою міжнародної торгівлі; платіжні інструкції в іноземній валюті № 9 від 05.09.2023р. та № 15 від 16.10.2023р.; рахунки на оплату № 5905 від 22.11.2023р. та № 5925 від 28.11.2023р.; заявку № OW009267 від 31.08.2023р.; договір транспортного експедирування № 290823 від 29.08.2023р.; сертифікат якості б/н, виправлену довідку про транспортно-експедиторські витрати № OW009267 від 02.01.2024р.; лист від одержувача товару № 50/05-59БК від 26.01.2024р.; переклад митної декларації країни відправлення № 422720230000925609 від 12.10.2023р.; повторно пакувальний лист та виправлене доповнення № 1 до контракту.

Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що зазначено в заяві № б/н від 26.01.2024р.

Отже, декларантом не забезпечено надання відповідно до п.2 ч.2 ст.52 Митного кодексу /МК/ України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Таким чином, підставою прийняття рішення про коригування митної вартості товару стало виявлення у поданих до митного контролю та оформлення розбіжностей, які безпосередньо впливали на можливість визнання заявленої за першим методом митної вартості, а також неусунення в подальшому вказаних розбіжностей декларантом. За наведених умов митниця зобов`язана самостійно здійснювати визначення митної вартості шляхом її коригування із застосуванням методів, передбачених МК України.

Окрім цього, по МД № 24UA205050006323U4 від 25.01.2024р. відбулось спрацювання системи АСАУР, що передбачало необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження митної вартості товару.

При здійсненні коригування заявленої декларантом митної вартості товару митницею здійснюється порівняння рівня заявленої митної вартості з наявною в митного органу інформацією про рівень цін на такі товари, а також з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Коригування митної вартості було здійснено на підставі цінової інформації, наявної в митного органу. Зокрема, за основу було взято: 2,35 дол. США за кг (МД № UA806020/2024/000374 від 16.01.2024р.).

Таким чином, підставою для відмови у митному оформленні товарів та прийняття карти відмови № UA205050/2024/000073 від 26.01.2024р. стали відсутність у поданих до митного оформлення документах належних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари, та неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ст.53 МК України

Окрім цього, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2024/000073 від 26.01.2024р. містить причини відмови, вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також в ній вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Отже, рішення № UA205050/2024/000073 від 26.01.2024р. про коригування митної вартості товарів прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства.

Також апелянт вважає, що визначена судом до відшкодування вартість витрат на правничу допомогу у розмірі 6700 грн. є неспівмірною із складністю справи; часом, витраченим адвокатом, та обсягом наданих послуг. Підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала значних затрат часу та коштів.

Позивач ТзОВ «Багіра і К» скерував до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її безпідставною, необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального законодавства, ухвалив законне і справедливе судове рішення (Т.2, а.с.65-68).

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, що 23.08.2023р. між ТзОВ «Багіра і К» (покупець) та компанією QINGDAO HAIKUN HARDWARE CO.LTD (Китай) (продавець) укладено контракт № 1, предметом якого є купівля-продаж круглоланкових зварних ланцюгів з чорних металів; кількісні та якісні характеристики продукції викладені в рахунках-фактурах (Т.1, а.с.15-17).

Пунктами 3.1-3.4 визначено, що умови поставки продукції - FOB Qingdao, Китай згідно з Інкотермс 2010 року; продукція поставляється на підставі рахунка-фактури (інвойсу); продавець зобов`язується відвантажити продукцію протягом 75 днів з моменту отримання не менше 30 % передплати; датою передплати вважається дата валютування (відмітка) банку продавця на платіжній інструкції; залишок суми вказаної в рахунку-фактурі (інвойсі), виставленому продавцем, сплачується будь-якими частинами до прибуття в порт отримання; платіж буде виконуватися у доларах США банківським переводом на розрахунковий рахунок продавця.

Для митного оформлення вказаного товару позивач подав до відповідача електронну МД № 24UA205050006323U4 від 25.01.2024р., відповідно до якої було заявлено до митного оформлення товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації (круглоланкові зварні ланцюги з чорних металів; розмір 18х64 mm (15ланк-0.96т ) class; країна виробництва Китай (CN); торгівельна марка QINGDAO HAIKUN HARDWAR E CO., LTD; виробник QINGDAO HAIKUN HARDW ARE CO., LTD); вартість товару в гр.42 МД визначено в сумі 26046,72 дол.США, що еквівалентно 977408 грн. 38 коп.; митну вартість товару визначено із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, на рівні 1088133 грн. 98 коп., з урахуванням транспортних витрат у сумі 110725 грн. 60 коп. (Т.1., а.с.13).

До митної декларації додано комплект документів: контракт № 1 від 23.08.2023р.; доповнення № 1 від 29.12.2023р.; інвойс № HLF230823BA від 09.10.2023р.; пакувальний лист від 09.10.2023р.; коносамент № ZM23100211 від 15.10.2023р.; платіжні інструкції № 9JBKLN9 від 05.09.2023р. та № 15JBKLNA від 16.10.2023р.; залізничну накладну № 00048 від 03.01.2024р.; автотранспортну накладну № 00015566 від 24.01.2024р.; транзитний супровідний документ MRN № 23PL322080NS6CY6D4 від 21.12.2023р.; сертифікат № C237504307550002 від 23.10.2023р.; довідку про транспортно-експедиторські витрати № OW009267 від 02.01.2024р.; копію митної декларації країни відправлення № 422720230000925609 від 12.10.2023р.

26.01.2024р. від митного органу декларанту надійшло електронне повідомлення, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме: інвойс № HLF230823BA від 09.10.2023р. не завірений продавцем товару; номер рахунку продавця, вказаний в п.11 контракту № 1 від 23.08.2023р., не відповідає номеру рахунку продавця, вказаному в доповненні № 1 від 29.12.2023р. до контракту; п.3 контракту передбачена передоплата за товар. Декларантом надані платіжні інструкції, які не можливо ідентифікувати, як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, так як номер рахунку отримувача, вказаний в наданих платіжних інструкціях, IBAN українського банку; номер коносамента, вказаний в пакувальному листі б/н від 09.10.2023р., не відповідає номеру коносамента, який наданий до митного оформлення; в довідці про транспортні витрати № OW009267 від 02.01.2024р. вказано, що перевезення залізничним транспортом здійснювалося з порту м.Гданськ, при цьому, в графі 2 накладної Управління МВС вказано станцією відправлення - м.Славков; декларантом надано копію митної декларації країни відправлення № 422720230000925609 від 12.10.2023р., у зв`язку з чим надати переклад даного документа відповідно до ст.254 МК України (Т.1, а.с.125).

В електронному повідомленні відповідач запропонував декларанту протягом 10 днів надати додаткові документи, а саме: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (в тому числі- договори на перевезення, рахунки-фактури на оплату транспортних послуг); якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом № 50/05-59БК від 26.01.2024р. ТзОВ «Багіра і К» надало пояснення щодо виявлених зауважень, зокрема, повідомило наступне: вантаж прямував з Китаю до України кількома видами транспорту, з першим перевантаженням з судна у порту Гданськ, Польща, де представниками логістів для подальшого перевезення було надано інвойс без печатки продавця/відправника, нами додатково було надано декларанту інвойс № HLF230823BA з печаткою; контрактом № 1 від 23.08.2023р. обумовлена попередня оплата за товар, про що до МД були надані платіжні доручення, додатково надано платіжні доручення і роздруківки SWIFT, завірені печаткою банку, що підтверджують платіж; повторно надано довідку транспортних витрат з уточненням етапу перевезення товару з порту Гданськ, Польща, до залізничної станції Славкув, Польща, і подальшим перетином митного кордону Польща/Україна на переході Хрубешів/Ізов; додано переклад на українську мову експортної митної декларації продавця/відправника (Китай) № 422720230000925609 від 12.10.2023р., виконаний і завірений печаткою бюро перекладів «Діалог»; при поданні МД декларантом було надано документ, виданий спеціалізованою експертною організацією Китайською палатою міжнародної торгівлі, про підтвердження ціни товару, з прикладеним і завіреним палатою прайс-листом продавця; страхування вантажу не проводилось, про що було заявлено у довідці про транспортно-експедиційні витрати № OW009267 від 02.01.2024р. (Т.1, а.с.35).

Також декларант позивача подав заяву б/н від 26.01.2024р., в якій повідомив, що надано всі додаткові документи згідно МД № 24UA205050006323U4 від 25.01.2024р. (Т.1, а.с.118).

За результатами розгляду поданих документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA205050/2024/000010/2 від 26.01.2024р., яким скоригував митну вартість та надав позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2024/000073 (Т.1, а.с.57-58, 61).

У графі 33 оскаржуваного рішення № UA205050/2024/000010/2 від 26.01.2024р. зазначено, що «Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх відомостей, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності (розбіжності наведені вище в електронному повідомленні).

На вимогу митниці декларантом було надано: прайс-лист № 233700B0/015125 від 23.08.2023, завірений Китайською палатою міжнародної торгівлі, платіжні інструкції в іноземній валюті № 9 від 05.09.2023р. та № 15 від 16.10.2023р., рахунки на оплату № 5905 від 22.11.2023р. та № 5925 від 28.11.2023р., заявку № OW009267 від 31.08.2023р., договір транспортного експедирування № 290823 від 29.08.2023р., сертифікат якості б/н, виправлену довідку про транспортно-експедиторські витрати № OW009267 від 02.01.2024р., лист від одержувача товару № 50/05-59БК від 26.01.2024р., переклад митної декларації країни відправлення № 422720230000925609 від 12.10.2023р., повторно пакувальний лист та виправлене доповнення № 1 до контракту. Решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що зазначено в заяві б/н від 26.01.2024р.

До митного оформлення разом з МД було надано доповнення № 1 від 29.12.2023р. до контракту. Номер рахунку продавця, вказаний у вказаному доповненні № 1, не відповідає номеру рахунку продавця, вказаному в п.11 контракту, про що декларанту було вказано на цю розбіжність шляхом надсилання електронного повідомлення. На що декларантом було надано доповнення до контракту з ідентичним номером та датою (№ 1 від 29.12.2023р.), в якому виправлено номер рахунку продавця. Вищевказане дає обґрунтовані підстави вважати наданий документ недостовірним.

Відповідно до п.3.2 контракту продукція поставляється на підставі рахунку-фактури (інвойса). Продавець зобов`язується відвантажувати продукцію протягом 75 днів з моменту отримання не менше 30 % передплати. Відповідно до п.3.3 контракту залишок суми, вказаної в рахунку-фактурі, сплачується буди-якими частинами до прибуття в порт отримання. Тобто, умовами передбачена передоплата за товар на підставі рахунку-фактури (інвойса). Декларантом надано інвойс № HLF230823BA від 09.10.2023р., згідно якого здійснюється поставка оцінюваного товару), тоді як платіжна інструкція в іноземній валюті № 9 датована 05.09.2023р., тобто, до підписання інвойса.

Надані декларантом платіжні інструкції в іноземній валюті № 9 від 05.09.2023р. та № 15 від 16.10.2023р. не можливо ідентифікувати, як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, так як вони не містять посилання на інвойс, а платіж за платіжною інструкцією № 9 проведений раніше, ніж виписаний інвойс. Крім того, надані декларантом платіжні інструкції в іноземній валюті № 9 від 05.09.2023р. та № 15 від 16.10.2023р. не відповідають вимогами Закону № 1591-ІХ та Постанови № 216.

У п.1 листа від одержувача товару № 50-05/59БК від 26.01.2024р. вказано, що декларанту було надано інвойс № HLF230823BA з печаткою продавця. Декларантом цей інвойс, завірений печаткою продавця, не надано.

У п.3 листа від одержувача товару № 50-05/59БК від 26.01.2024р. вказано, що повторно надано довідку транспортних витрат з уточненням етапу перевезення товару з порту Гданськ до залізничної станції Славкув. При цьому, декларантом дійсно надано виправлену довідку про транспортно-експедиторські витрати № OW009267 від 02.01.2024р., але в цій довідці вказано, що перевезення здійснювалося залізничним транспортом з порту Гданськ до митного переходу Хрубешів (залізнична станція Славкув)/Ізов. Зазначено, що залізнична станція Славкув (41-260) знаходиться на значній відстані як від п/п Хрубешів-Ізов, та і від порту м.Гданськ. В той же час, в графі 2 накладної УМВС вказано станцією відправлення м.Славкув (41-260). Відомості, що підтверджували б твердження щодо перевезення оцінюваного товару з порту міста Гданськ до станції Славков саме залізничним транспортом в накладній УМВС відсутні, як і відомості щодо фактично понесених транспортних витрат на перевезення між даними пунктами.

Декларантом надано заявку № OW009267 від 31.08.2023р., в якій вказано, що вартість послуг складає 4050 дол. США; оплата послуг проводиться на підставі виставленого експедитором рахунку протягом трьох банківських днів з моменту виставлення рахунку експедитором. Надані декларантом рахунки на оплату № 5905 від 22.11.2023р. та № 5925 від 28.11.2023р. не відповідають по своїй сумі вартості послуг, вказаній в заявці № OW009267 від 31.08.2023р. Документів, що підтверджують факт оплати за даними рахунками, яка вже мала бути здійснена за умовами заявки, не надано.

Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2-4 ст.53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі ст.64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, рівень митної вартості товару становить 2,35 дол. США за кг, за МД № UA806020/2024/000374 від 16.01.2024р.».

Розглядуваний спір стосується правомірності картки відмови та рішення відповідача щодо коригування митної вартості товарів, а саме: останній виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що уповноваженою особою ТзОВ «Багіра і К» під час митних процедур були подані документи, що за своїм змістом відповідають вимогам ч.2 ст.53 МК України, містять відомості, що підтверджують митну вартість товарів та обраний метод її визначення.

Суд звернув увагу на те, що митний орган за наявності підстав повинен витребувати від декларанта лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості товару, а не усі документи, які визначені переліком ст.53 МК України.

Ненадання повного переліку документів може бути підставою для визначення митної вартості товару не за основним методом лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїх сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Суд врахував, що відповідно до інвойсу № HLF230823BA від 09.10.2023р. вартість товару (продукції) у кількості 3264 м становить 26046,72 дол. США; цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну; ціна товару в інвойсі № HLF230823BA від 09.10.2023р. відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД № 24UA205050006323U4 від 25.01.2024р.; інвойс містить посилання на контракт № 1 від 23.08.2023р.; на підтвердження факту оплати придбаного товару декларантом було надано митному органу платіжні інструкції в іноземній валюті № 9 від 05.09.2023р. на суму 13023,36 дол. США та № 15 від 16.10.2023р. на суму 13023,36 дол. США.

При цьому, ціна продажу імпортованих товарів зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Вказана в МД № 24UA205050006323U4 від 25.01.2024р. фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в інвойсі № HLF230823BA від 09.10.2023р. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Окрім цього на вимогу митного органу позивач повідомив, що вантаж прямував з Китаю до України кількома видами транспорту, з першим перевантаженням з судна у порту Гданськ, Польща, де представниками логістів для подальшого перевезення було надано інвойс без печатки продавця/відправника, у зв`язку з чим надав інвойс HLF230823BA з печаткою.

Не є спірною та обставина, що декларант на електронне повідомлення про надання додаткових документів надав доповнення № 1 від 29.12.2023р. до контракту, з виправленим номером рахунку продавця (відповідає номеру рахунку продавця, вказаному в п.11 контракту), такий документ підписаний та засвідчений печатками сторін контракту. Вказаним доповненням внесено зміни до контракту лише в частині строку його дії, що свідчить про те, що такі зміни жодним чином не могли вплинути на визначення митної вартості товару, яка підтверджена іншими наданими декларантом документами.

Також суд врахував, що в платіжних інструкціях в іноземній валюті № 9 від 05.09.2023р. та № 15 від 16.10.2023р. є посилання на контракт № 1 від 23.08.2023р. та платежі здійснено на рахунок продавця компанії QINGDAO HAIKUN HARDWARE CO.LTD, платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті, тому враховуючи у сукупності подані декларантом документи, такі платіжні інструкції в іноземній валюті № 9 від 05.09.2023р. та № 15 від 16.10.2023р. можливо ідентифікувати як оплату за поставлений товар.

При цьому, посилання у призначенні платежу на контракт є достатньою інформацією для виконання банківської операції.

Також суд зауважив, що термін оплати товару не впливає на ціну товару та на складові митної вартості.

Окрім цього, судом враховано, що оплату за придбаний товар позивачем здійснено із застосуванням засобів міжнародної електронної платіжної системи Swift. При цьому, положеннями чинного законодавства не передбачено проставлення підпису уповноваженої особи на Swift повідомленні.

Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати на транспортування товару до кордону України у сумі 110725 грн. 60 коп. Транспортування товару від порту відправлення (Китай) до пункту призначення здійснювалось різними видами транспорту, що підтверджується відповідними документами.

Крім того, згідно заявки № OW009267 від 31.08.2023р. сторонами погоджено вартість послуг з доставлення товару від пункту відправлення - Qingdao (Китай) до пункту доставки Ковель (Україна), тобто включено у вартість також транспортування товару по території України.

Отже, позивачем подано для митного оформлення товару повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у декларації митної вартості було зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Окрім цього, суд дійшов висновку, що враховуючи складність справи, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, до стягнення на користь позивача належить 6700 грн. витрат на правничу допомогу.

Водночас, оскільки наданими для відшкодування витрат на переклад документами неможливо встановити обсяг послуг перекладу та зв`язок таких послуг із цією справою, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат, пов`язаних із залученням перекладача, в сумі 5664 грн. з відповідача.

Висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення заявленого позову колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин):

ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

ч.2 ст.52 - декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

ч.ч.1, 2 ст.54 контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

ч.3 ст.54 за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

ч.6 ст.54 митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Ненаведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до роз`яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Пунктом 2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Під час судового розгляду справи з`ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу документи, які містять достатні відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Із змісту представлених документів можна встановити вартість придбання ввезеного товару, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено.

Так, під час митного оформлення товарів митному органу до МД № 24UA205050006323U4 від 25.01.2024р. (круглоланкові зварні ланцюги з чорних металів; розмір 18х64 mm (15ланк-0.96т ) class; країна виробництва Китай (CN); торгівельна марка QINGDAO HAIKUN HARDWAR E CO., LTD; виробник QINGDAO HAIKUN HARDW ARE CO., LTD); були подані наступні документи: контракт № 1 від 23.08.2023р.; доповнення № 1 від 29.12.2023р., в тому числі виправлене, з урахуванням зауважень митниці; інвойс № HLF230823BA від 09.10.2023р.; платіжні інструкції в іноземній валюті № 9 від 05.09.2023р. та № 15 від 16.10.2023р.; довідку про транспортно-експедиторські витрати № OW009267 від 02.01.2024р. (в тому числі виправлену, з урахуванням зауважень митниці); договір транспортного експедирування № 290823 від 29.08.2023р.; рахунки на оплату № 5905 від 22.11.2023р. та № 5925 від 28.11.2023р.; заявку № OW009267 від 31.08.2023р.; пакувальний лист від 09.10.2023р.; коносамент № ZM23100211 від 15.10.2023р.; залізничну накладну № 00048 від 03.01.2024р.; автотранспортну накладну № 00015566 від 24.01.2024р.; транзитний супровідний документ MRN № 23PL322080NS6CY6D4 від 21.12.2023р.; сертифікат № C237504307550002 від 23.10.2023р.; прайс-лист № 233700B0/015125 від 23.08.2023р., завірений Китайською палатою міжнародної торгівлі; копію митної декларації країни відправлення № 422720230000925609 від 12.10.2023р. (з перекладом).

Подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Зокрема, контрактом № 1 від 23.08.2023р. визначено обов`язок продавця компанії QINGDAO HAIKUN HARDWARE CO.LTD (Китай) виготовити та продати позивачу продукцію круглоланкові зварні ланцюги з чорних металів, кількісні та якісні характеристики якої викладені в рахунках-фактурах (інвойсах).

Відповідно до інвойсу № HLF230823BA від 09.10.2023р. вартість товару (продукції) у кількості 3264 м становить 26046,72 дол. США; цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну; ціна товару в інвойсі № HLF230823BA від 09.10.2023р. (26046,72 дол. США) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД № 24UA205050006323U4 від 25.01.2024р.; інвойс містить посилання на контракт № 1 від 23.08.2023р.

На підтвердження факту оплати придбаного товару декларантом було надано митному органу платіжні інструкції в іноземній валюті № 9 від 05.09.2023р. на суму 13023,36 дол. США та № 15 від 16.10.2023р. на суму 13023,36 дол. США.

При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з ч.2 ст.53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Встановлено, що зазначена у МД № 24UA205050006323U4 від 25.01.2024р. фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в інвойсі № HLF230823BA від 09.10.2023р.; розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Щодо доводів відповідача про те, що поданий інвойс № HLF230823BA від 09.10.2023р. не завірений продавцем товару, то як правильно зауважив суд першої інстанції, інвойс складав саме продавець товару, а тому позивач був позбавлений можливості впливати на дії продавця при оформленні інвойсу.

Водночас, на вимогу митного органу листом № 50/05-59БК від 26.01.2024р. позивач повідомив, що вантаж прямував з Китаю до України кількома видами транспорту, з першим перевантаженням з судна у порту Гданськ, Польща, де представниками логістів для подальшого перевезення було надано інвойс без печатки продавця/відправника, у зв`язку з чим надав інвойс № HLF230823BA з печаткою, що не спростовано відповідачем.

Окрім цього, в оскаржуваному рішенні № UA205050/2024/000010/2 від 26.01.2024р. відповідач, вказуючи на інші зауваження, зокрема до платіжних інструкцій в іноземній валюті № 9 від 05.09.2023р. та № 15 від 16.10.202р., покликався саме на інвойс № HLF230823BA від 09.10.2023р., що свідчить про неузгодженість таких зауважень.

При цьому, не є спірною та обставина, що декларант на електронне повідомлення про надання додаткових документів надав доповнення № 1 від 29.12.2023р. до контракту, з виправленим номером рахунку продавця (відповідає номеру рахунку продавця, вказаному в п.11 контракту), та такий документ підписаний та засвідчений печатками сторін контракту.

Також вказаним доповненням № 1 від 29.12.2023р. внесено зміни до контракту лише в частині строку його дії, що свідчить про те, що такі зміни не могли вплинути на визначення митної вартості товару, яка підтверджена іншими наданими декларантом документами.

Стосовно тверджень відповідача про те, що платіжні інструкції № 9 від 05.09.2023р. та № 15 від 16.10.2023р. неможливо ідентифікувати як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, так як вони не містять посилання на інвойс, а платіж за платіжною інструкцією № 9 проведений раніше, ніж виписаний інвойс № HLF230823BA від 09.10.2023р, апеляційний суд зазначає наступне.

У платіжних інструкціях в іноземній валюті № 9 від 05.09.2023р. та № 15 від 16.10.2023р. (Т.1, а.с.27-28) є посилання на контракт № 1 від 23.08.2023р. та платежі здійснено на рахунок продавця компанії QINGDAO HAIKUN HARDWARE CO.LTD, платіжні реквізити якого відповідають тим, що зазначені в контракті, тому враховуючи у сукупності подані декларантом документи, такі платіжні інструкції в іноземній валюті № 9 від 05.09.2023р. та № 15 від 16.10.2023р. можливо ідентифікувати як оплату за товар, що поставлявся.

Окрім цього, як правильно зауважив суд першої інстанції, згідно п.15 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затв. постановою Правління Національного банку України № 216 від 28.07.2008р., зареєстр. в Міністерстві юстиції України 01.10.2008р. за №910/15601; у редакції постанови Правління Національного банку України № 189 від 25.08.2022р.; далі Положення № 216), визначено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Положення № 216 не містить обов`язкову вимогу здійснювати посилання в банківському платіжному документі саме на рахунок-фактуру (інвойс).

Отже, посилання у призначенні платежу на контракт є достатньою інформацією для виконання банківської операції.

Також термін оплати товару не впливає на ціну товару та на складові митної вартості, а тому та обставина, що платіжна інструкція в іноземній валюті № 9 датована 05.09.2023р., тобто, до підписання інвойсу № HLF230823BA від 09.10.2023р., не може бути підставою обґрунтування наявності розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Щодо доводів відповідача про відсутність у платіжних інструкціях в іноземній № 9 від 05.09.2023р. та № 15 від 16.10.2023р. обов`язкових реквізитів, визначених Положенням № 216, зокрема підпису власноручного/електронного відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатись рахунком, то апеляційний звертає увагу, що оплату за придбаний товар позивачем здійснено із застосуванням засобів міжнародної електронної платіжної системи SWIFT.

Положеннями чинного законодавства не передбачено проставлення підпису уповноваженої особи на SWIFT повідомленні. Окрім цього, у вказаних платіжних інструкціях міститься печатка банківської установи, проставлена відмітка проведення банком, а тому викладені доводи митного органу є безпідставними.

Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати на транспортування товару до кордону України у сумі 110725 грн. 60 коп., що не заперечується відповідачем.

При цьому, транспортування товару від порту відправлення (Китай) до пункту призначення здійснювалось різними видами транспорту, що підтверджується коносаментом № ZM23100211 від 15.10.2023р. (морський фрахт до порту Гданськ, Республіка Польща), транзитним супровідним документом MRN № 23PL322080NS6CY6D4 від 21.12.2023р. (через територію Республіка Польща), залізничною накладною № 00048 від 03.01.2024р. (станція відправлення Славков, Республіка Польща, станція призначення Клевань (Т.1, а.с.29).

Витрати на транспортування товару до кордону України підтверджено поданими до митного оформлення документами: договором транспортного експедирування № 290823 від 29.08.2023р., який укладений з ТзОВ «Ванвейл»; заявкою № OW009267 від 31.08.2023р.; довідкою про транспортно-експедиторські витрати № OW009267 від 02.01.2024р. (виправленою, з урахуванням зауважень митниці); рахунками на оплату № 5905 від 22.11.2023р. та № 5925 від 28.11.2023р. (Т.1., а.с.43, 44).

Відповідно до довідки про транспортно-експедиторські витрати № OW009267 від 02.01.2024р. вартість доставки вантажу в контейнері 1*20 DV MRKU8509148 за маршрутом Qingdao (Китай) Гданськ (Польща) за коносаментом № ZM23100211 становить 29044 грн. за межами території України; витрати пов`язані з обробкою вантажу поза межами України (в тому числі портові збори) становлять 29172 грн. за однин контейнер; вартість послуги доставки з міжнародних перевезень вантажів залізничним шляхом в контейнері 1*20 DV MRKU8509148 за маршрутом порт Гданськ (Польща) - митний перехід Хрубешів (Польща) (залізнична станція Славкув/Ізов, Україна становлять 52509 грн. 60 коп. за межами України; страхування вантажу не проводилося (Т.1, а.с.45).

Суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.07.2023р. у справі № 803/718/17, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Таким чином, довідка про транспортно-експедиторські витрати № OW009267 від 02.01.2024 підтверджує вартість транспортування товару за межами території України, витрати на обробку оцінюваного товару, пов`язані з його транспортуванням поза межами України, які складають 110725 грн. 60 коп.; у вказаній довідці саме експедитором ТзОВ «Ванвейл», як надавачем послуг, визначено їх вартість з розподілом до митного кордону України.

Також позивач додатково до матеріалів справи долучив акти надання послуг № 5905 та № 5925 від 29.01.2024р., платіжні інструкції № 2147 від 23.11.2023р. та № 2152 від 29.11.2023р. (Т.1., а.с.62-63, 64-65).

Отже, відповідач безпідставно дійшов висновку про непідтвердження витрат на транспортування товару та його сумніви щодо повноти визначення витрат на транспортування є необґрунтованими.

В частині доводів митного органу, що у заявці № OW009267 від 31.08.2023р. вказано, що вартість послуг складає 4050 дол. США, однак надані декларантом рахунки на оплату № 5905 від 22.11.2023р. та № 5925 від 28.11.2023р. не відповідають по своїй сумі вартості послуг, вказаній в заявці, апеляційний суд зазначає наступне.

Заявка не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість транспортування товару, а є лише передумовою виконання взятих на себе перевізником (у цьому випадку експедитором) зобов`язань; така заявка не впливає на визначення митної вартості товарів; вартість послуг, яка зазначена у заявці є орієнтовною, зважаючи на умови договору транспортного експедирування № 290823 від 29.08.202р. (пу.7.1.3 вказаного договору обумовлено, що остаточна вартість послуг експедитора може уточнюватися актом прийому-передачі наданих послуг, у якому зазначений фактичний обсяг наданих послуг).

Окрім цього, згідно заявки № OW009267 від 31.08.2023р. сторонами погоджено вартість послуг з доставлення товару від пункту відправлення - Qingdao (Китай) до пункту доставки Ковель Україна, тобто, включено у вартість також транспортування товару по території України (Т.1. а.с.42).

Таким чином, доводи митного органу про розбіжності у поданих документах щодо умов поставки та їх вплив на правильність визначення митної вартості є безпідставними, оскільки подані митному органу документи підтверджують вартість витрат, пов`язаних із транспортуванням товару.

Також відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, є недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Подані документи не містили розбіжностей, ознаки підробки документів відсутні, усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, яка підлягає сплаті за товар, є наявними в документах.

Водночас, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, вказаної у МД, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Викладене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за встановлених обставин позивачем надано достатніх для митного оформлення імпортованого товару документів, аргументи відповідача не дають обґрунтованих підстав ставити під сумнів правильність обчислення митної вартості оцінюваного товару, оскільки неузгодженості, розбіжності або недоліки у документах, про які зазначає відповідач, є необґрунтованими та могли вплинули на правомірність визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

Водночас, окремі неточності, які не мають впливу на визначення числового значення митної вартості товару і дають змогу ідентифікувати вартісні показники зовнішньоекономічної операції, не можуть ставити під сумнів добросовісність декларанта під час визначення митної вартості товару.

Згідно зі ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст.58 МК України.

Так, відповідно до вказаної норми, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Матеріалами справи стверджується, що позивач для підтвердження заявленої митної вартості товару подав до митного органу всі необхідні для цього документи. При цьому, надані документи не містили розбіжностей, а їх відомості підтверджували ціну товару в повній мірі.

Звідси, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом застосування митним органом коригування митної вартості є безпідставними та необґрунтованими.

Окрім цього, аналіз фактичних обставин свідчить, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не зазначено, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити такі складові.

Оскільки оскаржуване рішення не містить зрозумілого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тому вказане рішення митного органу не відповідає вимогам п.1 ч.2 ст.55 МК України.

Таким чином, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Також згідно з п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затв. наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012р., у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Між тим, як вбачається із рішення № UA205050/2024/000010/2 від 26.01.2024р. про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про неможливість застосування другорядних методів визначення митної вартості через відсутність достатньої інформації про ідентичні товари.

Отже, в наданих декларантом документах немає розбіжностей, останні містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, та щодо ціни, яка підлягала сплаті за цей товар.

Звідси, позивач одночасно з МД в повному обсязі надав до митного органу документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу згідно з ч.2 ст.53 МК України.

Водночас, відповідачем не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту.

Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість товару, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють його вартість, відповідачем не доведено.

Отже, на підставі наведених норм, у зв`язку із заявленням декларантом достовірних відомостей щодо митної вартості товару, а також через подання документів, що підтверджують рівень митної вартості товарів, митним органом неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.

Оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну), тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та не відповідає вимогам митного законодавства.

За таких обставин визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA205050/2024/000010/2 від 26.01.2024р., картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205050/2024/000073 не ґрунтуються на вимогах закону.

Враховуючи непідтвердження обставин, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог МК України та допущених порушень зі сторони позивача під час визначення митної вартості товарів, а відтак, й покладених в основу спірних рішень, заявлений позов є підставним, через що підлягає до задоволення.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд зазначає наступне.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому ст.134 КАС України.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З наведеного слідує, що в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.

Позивачем заявлені до відшкодування витрати, пов`язані з професійною правничою допомогою Адвокатського об`єднання /АО/ «Бігдан Олексій», отриманою в суді першої інстанції, в загальному розмірі 21775 грн. (Т.1, а.с.135-136).

На підтвердження факту надання правової допомоги адвокатом позивача представлено:

договір про надання правничої допомоги та здійснення представництва № б/н від 12.02.2024 р., укладений між позивачем ТзОВ «Багіра і К» (клієнт) та АО «Бігдан Олексій» (Т.1, а.с.141 і на звороті);

ордер серії АХ № 1179291 від 25.03.2024р. на ведення справи адвокатом Бігданом О.А. у Волинському окружному адміністративному суді в інтересах ТзОВ «Багіра і К» (Т.1, а.с.137);

додаток № 1 від 01.04.2024р. до договору про надання правової допомоги від 12.02.2024р. (Т.1, а.с.140);

акт виконаних робіт № б/н від 20.05.2024р., відповідно до положень якого адвокат надав, а позивач ТзОВ «Багіра і К» прийняв наступні юридичні послуги на загальну суму 21755 грн., які полягають у: зборі, правовому аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи 6 год., що складає 10050 грн.; здійсненні заходів із перекладу документів, необхідних для формування додатків до позовної заяви, та викладених іноземними мовами на державну мову 2 год., що складає 3350 грн.; складенні позову, формуванні додатків до позову, поданні позову 4 год., що складає 6700 грн.; складенні, поданні відповіді на відзив 1 год., що складає 1675 грн.; всього надано послуг в кількості 13 год. (Т.1, а.с.142);

детальний опис наданих послуг від 24.05.2025р. за договором про надання правової допомоги від 12.02.2024р. (Т.1, а.с.145).

Отже, надані суду матеріали доводять факт надання позивачу правової допомоги адвокатом Бігданом О.А. в суді першої інстанції, а відтак підтверджують понесення позивачем витрат на правову допомогу в розглядуваній адміністративній справі № 140/3487/24.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477- IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п.30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п.55 з подальшими посиланнями).

Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено фактичне понесення витрат на правову допомогу у вигляді надання правової консультації, підготовки позову.

У частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Водночас, апеляційний суд звертає вагу, що витрати на оплату правничої допомоги підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх сторона уже сплатила, чи їх вона ще має сплатити.

Так, Верховний Суд у постанові від 01.11.2022р. по справі № 757/24445/21-ц дійшов висновку, що відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

Судом першої інстанції із врахуванням всіх обставин справи визначено дійсний розмір витрат на правову допомогу адвоката в сумі 6700 грн., який є співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому рішення суду в частині відмови у стягненні витрат, пов`язаних із залученням перекладача, в сумі 5664 грн. сторонами не оскаржується, апелянт не наводить будь-яких доводів щодо незгоди з рішенням суду в цій частині.

Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про підставність заявленого позову та наявність підстав для його задоволення, із вищевказаних мотивів, обравши при цьому правильний спосіб правового захисту порушеного права позивача.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Також в порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Волинську митницю.

Водночас, ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024р. в частині зупинення дії рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.07.2024р. в адміністративній справі № 140/3487/24 належить визнати такою, що втратила чинність (Т.2, а.с.58-60).

Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці (утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.07.2024р. в адміністративній справі № 140/3487/24 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Волинську митницю (утворену як відокремлений підрозділ Державної митної служби України).

Визнати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2024р. в частині зупинення дії рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.07.2024р. в адміністративній справі № 140/3487/24 такою, що втратила чинність.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 07.02.2025р.