Постанова

від 29.01.2025 по справі 300/6823/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/6823/24 пров. № А/857/24067/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Курильця А. Р., Пліша М. А.,

з участю секретаря судового засідання Єршової Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ІНТЕРНАЦІОНАЛЬ» на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року про відмову в забезпеченні позову у справі №300/6823/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ІНТЕРНАЦІОНАЛЬ» до Івано-Франківської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, третя особа- ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень,-

суддя в 1-й інстанції Микитюк Р. В.,

дата ухвалення судового рішення 11 вересня 2024 року,

місце ухвалення судового рішення м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту судового рішення не зазначено,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТД "ІНТЕРНАЦІОНАЛЬ", в інтересах якого діє адвокат Сліпенчук Наталія Андріївна, звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії щодо демонтажу огорожі, яка перебуває у власності заявника та проведення підготовчих та/або будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим №2610197401:18:001:0063, а також заборони Івано-Франківській міській раді приймати рішення та/або вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим №2610197401:18:001:0063, зокрема, але не виключно, приймати рішення щодо викупу останньої третьою особою, відчужувати земельну ділянку шляхом укладення договору купівлі-продажу, здавати в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельної ділянки.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що предмет позову, на забезпечення якого подається заява визнання протиправними та скасування рішень: Івано-Франківської міської ради (18 сесія) восьмого демократичного скликання від 26 листопада 2021 року №428-18 "Про проведення земельних торгів" в частині затвердження умов проведення земельних торгів, документації із землеустрою по земельній ділянці з кадастровим №2610197401:18:001:0063; доручення Держгеокадастру №539/3-16-0.21 від 25 жовтня 2016 року щодо перенесення до архівного шару земельної ділянки з кадастровим №2610197401:18:001:0010; визнання протиправним укладення договору оренди земельної ділянки від 04 січня 2024 року між Івано-Франківською міською радою та ОСОБА_1 та визнання переважного права на укладення з Івано-Франківською міською радою договору оренди земельної ділянки/земельних ділянок, на яких розміщені виробничі будівлі заявника за ТзОВ ТД "ІНТЕРНАЦІОНАЛЬ". Зазначає, що наявні очевидні ознаки протиправності оскаржуваних рішень.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю ТД "ІНТЕРНАЦІОНАЛЬ" оскаржило її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що в результаті вчинення відповідачами протиправних дій та/або прийняття протиправних рішень, зокрема, але не виключно, Доручення Держгеокадастру №539/3-16-0.21 від 25 жовтня 2016 року щодо перенесення до архівного шару земельної ділянки з кадастровим №2610197401:18:001:0010, утворення двох земельних ділянок з кадастровими номерами 2610197401:18:001:0067, 2610197401:18:001:0063, проведення земельних торгів, передачі земельної ділянки з кадастровим №2610197401:18:001:0063 в оренду третій особі, допущено порушення права власності позивача на виробничі будівлі за адресою: м. Івано-Франківськ, с.Хриплин, вул.Автоливмашівська, буд.6Б, частина з яких розміщена на земельній ділянці з кадастровим №2610197401:18:001:0063, а саме: частина огорожі, загальною площею 207,3 м.кв. На момент подання даної заяви позивачу вже завдано майнової шкоди шляхом пошкодження третьою особою огорожі, яка входить до складу виробничих будівель позивача. Таким чином, подальше здійснення третьою особою підготовчих та/або будівельних робіт на вказаній земельній ділянці та/або безпосередній демонтаж огорожі ставить під загрозу існування майна позивача загалом та можливості відновлення порушеного права останнього на отримання у користування земельної ділянки, на якій розміщені складові елементи виробничих будівель, у межах площі необхідної для їх обслуговування, що є обгрунтованою підставою для застосування заходу забезпечення позову у відповідній частині. Зазначає, що в силу протиправного перенесення земельної ділянки з кадастровим №2610197401:18:001:0010 до архівного шару та передачі в оренду третій особі земельної ділянки з кадастровим №2610197401:18:001:0063, яка була утворена у межах частини земельної ділянки з кадастровим №2610197401:18:001:0010, позивач об`єктивно не може виконати свій обов`язок, передбачений ч.13 ст.120 ЗК України, та, відповідно, реалізувати своє право на володіння та користування земельною ділянкою, на якій розміщена частина його майна та яка необхідна для обслуговування останнього. Таким чином, враховуючи факт протиправної передачі земельної ділянки з кадастровим номером 2610197401:18:001:0063 в оренду третій особі, співрозмірним способом забезпечення позову є заборона Івано-Франківській міській раді вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим №2610197401:18:001:0063, зокрема, відчуження, здачі в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельної ділянки, з метою усунення ризиків реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі потенційних переходів права користування/власності на спірну земельну ділянку. Таким чином, вважає, що у цій справі існують підстави, визначені ч.2 ст.150 КАС України для вжиття заходів забезпечення позову. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти постанову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

Івано-Франківська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу Товариства, в якому зазначає про те, позивачем не доведено та документально не підтверджено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, або неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів, чи факту понесення значних зусиль та витрат для відновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Вказує, що в апеляційній скарзі позивач лише загально зазначає, що заяву про забезпечення подано в межах превентивного реагування, оскільки припускає, що можуть настати наслідки незворотного характеру. Жодним чином позивачем також не доведено співмірності негативних наслідків вжиття таких заходів забезпечення позову, про які просить позивач, та наслідків, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

ОСОБА_1 також подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про те, що заява про забезпечення позову та додані до неї докази на її підтвердження, є необґрунтованими, оскільки у заяві про забезпечення позову не доведено та документально не підтверджено існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі. Крім того, твердження заявника про те, що позивачу вже завдано майнової шкоди шляхом пошкодження третьою особою огорожі, яка входить до складу виробничих будівель позивача є безпідставними та не підтверджені жодними допустимими доказами. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Представник відповідача Пітеляк В. Я. у судовому засіданні в режимі відеоконференції не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Представник третьої особи Саманюк І. М. у судовому засіданні в режимі відеоконференції не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Представник позивача (апелянта) Сліпенчук Н. А. у судовому засіданні в режимі відеоконференції 22 січня 2025 року надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти постанову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

Крім того, представник позивача (апелянта) подала клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке ухвалу суду було задоволено, однак 29 січня 2025 року о 11:30 год представник не вийшла на зв`язок у режимі відеоконференції та не повідомила суду про причини, тому суд вважав можливим продовжувати проведення розгляду справи без участі представника позивача за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, оскільки остання належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, явка в суд не була визнана обов`язковою; ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідне клопотання.

Колегія суддів зазначає, що 29 січня 2025 року о 12:23 на адресу суду надійшло клопотання від Сліпенчук Н. А. про відкладення розгляду справи, однак розгляд справи було завершено 11:52 год.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін з таких підстав.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність достатніх та обґрунтованих правових підстав для задоволення вищевказаної заяви, оскільки у заяві про забезпечення позову не доведено та документально не підтверджено існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також не наведено жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо таке буде прийнято на користь позивача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з ч.1, 2 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до ч.6 ст.154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

Крім того, забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем (заявником) та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

Необхідно зазначити, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно будь-якої із сторін у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд, виходячи з конкретних доказів, повинен встановити чи наявна хоча б одна з передбачених ч.2 ст.150 КАС України обставин та оцінити чи не призведе застосований судом захід забезпечення позову до заподіяння ще більшої шкоди, ніж та, якої можна запобігти шляхом його застосування.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю ТД "ІНТЕРНАЦІОНАЛЬ", в інтересах якого діє адвокат Сліпенчук Наталія Андріївна, звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії щодо демонтажу огорожі, яка перебуває у власності заявника та проведення підготовчих та/або будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим №2610197401:18:001:0063, а також заборони Івано-Франківській міській раді приймати рішення та/або вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим №2610197401:18:001:0063, зокрема, але не виключно, приймати рішення щодо викупу останньої третьою особою, відчужувати земельну ділянку шляхом укладення договору купівлі-продажу, здавати в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельної ділянки.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, у абзаці 1 п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 №2 вказано, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, у разі забезпечення позову, суд повинен вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності оскаржуваних рішень Івано-Франківської міської ради від 26 листопада 2021 року №428-18, доручення Держгеокадастру від 25 жовтня 2016 №539/3-16-0.21 та договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2024 року у відповідності до вищенаведеної постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008.

Разом з тим, у межах розгляду цієї заяви суд не може надавати оцінку протиправності рішень Івано-Франківської міської ради від 26 листопада 2021 року за №428-18, доручення Держгеокадастру від 25 жовтня 2016 року №539/3-16-0.21 та договору оренди земельної ділянки від 01 січня 2024 року, оскільки встановлення очевидності ознак їх протиправності без розгляду справи по суті є неприпустимим.

Крім того, вжиття заходів та забезпечення позову може свідчити про передчасний висновок суду про протиправність спірних рішень, що не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.

Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вважає, що заявником не доведено та судом не встановлено, і не підтверджено, у передбаченому процесуальним законом порядку, наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою позивача.

Так, як вже зазначалось вище, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

Колегія суддів також не може залишити поза увагою ту обставину, що станом на момент розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ІНТЕРНАЦІОНАЛЬ», останнім позову до Івано-Франківської міської ради, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, третя особа- ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень: Івано-Франківської міської ради (18 сесія) восьмого демократичного скликання від 26 листопада 2021 року №428-18 "Про проведення земельних торгів" в частині затвердження умов проведення земельних торгів, документації із землеустрою по земельній ділянці з кадастровим №2610197401:18:001:0063; доручення Держгеокадастру №539/3-16-0.21 від 25 жовтня 2016 щодо перенесення до архівного шару земельної ділянки з кадастровим №2610197401:18:001:0010; визнання протиправним укладення договору оренди земельної ділянки від 04 січня 2024 року між Івано-Франківською міською радою та ОСОБА_1 та визнання переважного права на укладення з Івано-Франківською міською радою договору оренди земельної ділянки/земельних ділянок, на яких розміщені виробничі будівлі заявника за ТзОВ ТД "ІНТЕРНАЦІОНАЛЬ" у суд першої інстанції не подано.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність достатніх та обґрунтованих правових підстав для задоволення вищевказаної заяви, оскільки у заяві про забезпечення позову не доведено та документально не підтверджено існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також не наведено жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду або захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.195, 236, 242, 243, 246, 250, 308, 310, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ІНТЕРНАЦІОНАЛЬ» залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року про відмову в забезпеченні позову у справі №300/6823/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. А. Пліш Повне судове рішення складено 07 лютого 2025 року.