Постанова

від 07.02.2025 по справі 922/854/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2025 року м. Харків Справа № 922/854/23 (922/3012/24)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С. , суддя Шутенко І.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" (вх. №2830 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2024 у справі № 922/854/23 (922/3012/24)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227)

до Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" (61003, м. Харків, вул. Актюбинська, 24, код ЄДРПОУ 37761936)

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Артюх Юрій Володимирович (61002, м. Харків, пров. Каплунівський, 14, ідент номер НОМЕР_1 )

про стягнення 37 968,65 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить суд стягнути з відповідача 28 809,17 грн основного боргу, 2 991,10грн компенсаційних витрат (збитки від інфляції та 3% річних) за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0377-2032/СРР від 01.12.2020, 5 482,43грн основного боргу, 187,88грн компенсаційних витрат (3% річних) за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 14.05.2019 № 0377-03032, 457,43грн основного боргу, 40,64грн компенсаційних витрат (збитки від інфляції та 3% річних) за договором про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії від 05.02.2019 № 0377-05032. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.11.2024 позов задоволено повністю; стягнуто з Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" (61003, м. Харків, вул. Актюбинська, 24, код ЄДРПОУ 37761936) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) - 5 482,43грн основного боргу, 187,88грн 3% річних за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 14.05.2019 № 0377-03032, 457,43грн основного боргу, 24,60грн збитків від інфляції та 16,04грн 3% річних за договором про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії від 05.02.2019 № 0377-05032, 28 809,17грн основного боргу, 1 228,64грн 3% річних та 1 762,46грн збитків від інфляції за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0377-2032/СРР від 01.12.2020, 2 422,40грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідно до укладених договорів, відповідач зобов`язався оплачувати послуги з диспетчерського управління, компенсації перетікань реактивної електроенергії та передачі електроенергії та здійснювати розрахунок у встановлені строки. Проте, за період з квітня по липень 2023 року відповідач не здійснив оплату, що призвело до накопичення заборгованості у розмірі 34 748,93 грн. Також відповідач не повідомив про припинення використання електроенергії, через що договори продовжували діяти та не здійснив розрахунок перед передачею майна іншому балансоутримувачу, що не звільняє від боргів.

Комунальне підприємство "Міськелектротранссервіс" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що:

- Комунальне підприємство "Міськелектротранссервіс" не є балансоутримувачем з 01.03.2023 і, відповідно, не здійснює господарське відання над об`єктами ТП «Свердлівська», ТП «Єлізарівська», ТП «Східна». А отже не міг отримувати та передавати електричну енергію у зв`язку з відсутністю відповідного майна, через яке надавалися послуги за Договорами;

- представник позивача не надає до матеріалів справи текст Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.12.2020 №0377-2032/СРР;

- на актах наданих послуг, які надходили на адресу відповідача, були вказані некоректні реквізити директора підприємства або була відсутня назва конрагенту, якому надіслані дані акти, відсутній підпис КЕП. Також акти протирічили один одному, адже вказувались різні суми за договорами за однакові періоди;

- судом першої інстанції не надано висновку, що 05.07.2023 на адресу відповідача надійшов лист від 04.07.2023, в якому зазначалось позивачем про розірвання договорів з 01.07.2023. Зазначений лист апелянт додає до своєї апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" на рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2024 у справі № 922/854/23 (922/3012/24); розгляд апеляційної скарги Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" (вх. №2830 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2024 у справі № 922/854/23 (922/3012/24) вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без виклику учасників справи; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу, які повинні відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові; витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/854/23 (922/3012/24).

13.12.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтуванні відзиву зазначає, що відповідач здійснив порушення умов договору і даний факт відповідачем не спростовано. Також зазначає, що лист від 04.07.2023 не може бути розглянутий судом апеляційної інстанції як новий доказ, адже апелянт не надає доказів неможливості його подання до суду першої інстанції.

20.12.2024 надійшла відповідь на відзив від Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс", в якому останній вказує, що з 01.03.2023 відповідач не мав контролю над будівлями ТП «Свердлівська», ТП «Єлізарівська», ТП «Східна» ані фізичного, ані юридичного. Відповідно не отримувало, не споживало та не передавало електричну енергію у зв`язку з відсутністю підстанцій, які є невід`ємною частиною для виконання вищезазначених Договорів. Також апелянт зазначає, що Акти взаємних розрахунків та акти звірки оформлені з порушенням п.2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та ч.2 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Відповідачем підготовлено лист-відповідь №222 від 20.11.2024, яким запропоновано усунути вказані недоліки, однак позивачем відповіді не надано.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини справи.

У господарському віданні КП "Міськелектротранссервіс" (відповідач) перебували основні засоби (майнові активи), у тому числі і ТП "Сведлівська" (адреса будівлі підстанції: вул. Полтавський шлях, буд. 136-А, м. Харків); ТП "Єлізарівська" (адреса будівлі підстанції: вул. Холодногірська, буд. 1-А, м. Харків); ТП "Східна" (адреса будівлі підстанції: вул. Миру, буд. 66-А, м. Харків), у зв`язку з чим між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (позивач) та відповідачем укладено:

- договір про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії від 05.02.2019 № 0377-05032;

- договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 14.05.2019 № 0377-03032;

- договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.12.2020 № 0377-2032/СРР.

За даними договорами основними об`єктами енергетичної інфраструктури через які здійснювалось отримання та обмін електричною енергією були: ТП "Сведлівська" (адреса будівлі підстанції: вул. Полтавський шлях, буд. 136-А, м. Харків); ТП "Єлізарівська" (адреса будівлі підстанції: вул. Холодногірська, буд. 1-А, м. Харків); ТП "Східна" (адреса будівлі підстанції: вул. Миру, буд. 66-А, м. Харків).

Так, 05.02.2019 укладено договір про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії № 0377-05032 (далі - договір-1).

Проте, 25.08.2020 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії від 05.02.2019 № 0377-05032, відповідно до умов якої сторони у тексті договору та додаткових угодах до нього слова "договір про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії" в усіх відмінках замінили словами "договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії ", а "власник мереж" на "оператор системи".

Відповідно до п.1.1 договору в редакції додаткової угоди від 25.08.2020, позивач зобов`язався надавати послуги із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії до електроустановок відповідача, що експлуатують електромагнітно незбалансовані установки з неефективним співвідношенням активної і реактивної потужності, а відповідач вживати вичерпних технологічних заходів щодо компенсації перетікань реактивної електричної енергії, у своїх електричних мережах та/або здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід`ємними частинами.

За умовами п. 2.2 договору відповідач взяв на себе зобов`язання виконувати умови цього договору, здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії, у разі припинення споживання електричної енергії внаслідок звільнення відповідачем займаного об`єкта повідомляти про це власника мереж за 20 календарних днів та здійснити повний розрахунок згідно з умовами цього договору до дня звільнення об`єкта включно.

У п.4.3 договору в редакції додаткової угоди сторони погодили, що розрахунковим вважається календарний місяць, для якого виконуються розрахунки обсягів перетікання реактивної електроенергії та обсяги споживання активної електроенергії по точках приєднання до електромереж позивача.

Розрахунок плати за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електричних мереж здійснюється відповідно до Методики обчислення плати та оформлюється згідно з Порядком розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії (п.4.4 договору в редакції додаткової угоди).

Цей договір укладається, відповідно до п.7.1 договору, строком на один рік, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку одна із сторін не повідомить іншу про відмову від цього договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін (строк) за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, встановленому чинним законодавством.

Після надання відповідних послуг позивач виставив акти здачі-приймання послуг: за квітень 2023 року від 30.04.2023 на суму 156,43грн, за травень 2023 року від 30.05.2023 на суму 126,00грн, за червень 2023 року від 30.06.2023 на суму 104,04грн та за липень 2023 року від 30.07.2023 на суму 70,96грн. Всього позивачем надано послуг за вказаними актами на загальну суму 457,43грн.

Оскільки відповідач зобов`язання за договором не виконав, за надані позивачем послуги не розрахувався, у нього за період з квітня по липень 2023 року утворилась заборгованість в розмірі 457,43грн.

На суму основного боргу, позивач нарахував 3% річних в сумі 16,04грн та збитки від інфляції в розмірі 24,60грн.

Крім того, 14.05.2019 між сторонами укладено договір № 0377-03032 про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (далі - договір-2) та додаткові угоди до нього від 14.05.2019, від 02.09.2019 та від 20.07.2020.

Як зазначає позивач у позовній заяві, між сторонами було укладено додаткову угоду № 4, якою сторони виклали договір-2 в новій редакції з 20.09.2021, проте до матеріалів справи її надано не було, у зв`язку з чим розгляд справи здійснюється судом за наявними у справі матеріалами.

Із матеріалів судом вбачається, що додатковою угодою від 02.09.2019 сторони виклали договір № 0377-03032 про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 14.05.2019 у новій редакції та визначили, що предметом цього договору є регулювання оперативно-технологічних відносин під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об`єднаної енергетичної системи.

Відповідно до умов п.1.1 договору-2 у новій редакції позивач зобов`язався надавати послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об`єктами відповідача у складі об`єднаної енергетичної системи (ОЕС) України, а саме забезпечувати надійне та ефективне функціонування ОЕС України, зокрема безперебійне постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог операційної безпеки (далі - послуга), а відповідач за умовами п.1.2 договору-2 у новій редакції, здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.5 договору сторони погодили, що послуги надаються оператором системи передачі (надалі - ОСП) користувачу, що виступає на ринку споживачем, обладнання якого знаходиться в оперативному підпорядкуванні ОСП.

Пунктом 2.1 розділу II "Ціна Договору та умови оплати" договору-2 в новій редакції встановлено, що оплата послуг здійснюється за тарифом, який визначається Регулятором, відповідно до затвердженої ним методики та оприлюднюється позивачем на своєму офіційному веб-сайті: https://ua.energy/. Тариф застосовується з дати прийняття, якщо більш пізній термін не визначено у документі, яким затверджено тариф.

Обсяг наданої послуги визначається для виробника як обсяг відпущеної електроенергії, для оператора систем розподілу як сума обсягу розподіленої електричної енергії, обсягу купівлі електричної енергії для компенсації технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР та обсягу електричної енергії для господарчих потреб ОСР; для споживачів як обсяг спожитої електричної енергії (п.2.2 договору-2 у новій редакції).

Пунктом 2.3 договору-2 у новій редакції передбачено, що вартість послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період.

У відповідності до п.2.4 договору-2 у новій редакції, розрахунок за надану послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків:

- до 10 числа розрахункового місяця - 35% вартості послуги;

- до 20 числа розрахункового місяця - 35% вартості послуги;

- до останнього банківського дня календарного місяця - 30% вартості послуги.

Плановий обсяг послуги на розрахунковий період визначається на основі наданих відповідачем та погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електричної енергії на розрахунковий період.

Відповідно до п.2.5 договору-2 в редакції додаткової угоди № 3 від 20.07.2020 відповідач взяв на себе зобов`язання здійснювати розрахунок з позивачем за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління протягом 3 банківських днів з дати отримання на підставі акту надання послуг. Акт надання послуги позивачем надається відповідачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим.

Сторонами у р.6 договору-2 у новій редакції визначено відповідальність сторін та порядок вирішення спорів.

Планові обсяги передачі електричної енергії відповідач, відповідно до умов п.10.1 договору-2 у новій редакції, зобов`язався подавати позивачу до 10-ї доби місяця, що передує розрахунковому місяцю. Позивач протягом 3 днів погоджує та повертає відповідачу.

У разі виникнення розбіжностей за актом звірки між сторонами відповідач має право у триденний термін направити свій варіант акта звірки розрахунків позивачу з мотивованим запереченням (п.10.3 договору-2 в новій редакції).

У п.8.1 договору-2 у новій редакції сторони визнали, що електронний документ (сформований, підписаний з використанням цифрового підпису та переданий за допомогою Сервісу) ідентичний за змістом та реквізитами з документом на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

За умовами п.10.5 та 10.6 договору-2 у новій редакції акти надання послуг, акти звірки розрахунків, рахунки та будь-які повідомлення за цим договором повинні направлятися однією стороною іншій за допомогою Сервісу, електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також можуть буди підтверджені рекомендованим листом, іншим реєстрованим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому договорі. Сформовані акти надання послуг, рахунки та будь-які інші документи, передбачені цим договором, якими сторони здійснюють обмін у процесі виконання цього договору, можуть надаватися сторонами в електронному вигляді за допомогою Сервісу.

Відповідно до актів надання послуг, наявних у матеріалах справи, позивач за період з травня по липень 2023 року надав послуги та направив відповідачу відповідні рахунки та акти, які останнім підписані не були.

Станом на дату подання позовної заяви, основний борг відповідача за період з травня по липень 2023 року становить 5 482,43грн.

На суму основного боргу позивачем здійснено нарахування 3% річних в розмірі 187,88 грн.

Також, як зазначає позивач у позовній заяві, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за період з травня по липень 2023 року на суму 28 809,17 грн, яка утворилась за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0377-2032/СРР від 01.12.2020. На суму основного боргу позивач здійснив нарахування 3% річних в розмірі 1 228,64 грн та збитків від інфляції в розмірі 1 762,469 грн.

В обґрунтування позовних вимог в цій частині позивачем до матеріалів справи надано рахунки за послугу з передачі електричної енергії за травень-червень 2023 року, акти приймання-передачі послуг за травень-липень 2023 року, які мають посилання на договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0377-2032/СРР від 01.12.2020, наказ НЕК "Укренерго" № 220 від 20.04.2023 "Про затвердження умов договору" та затверджений на підставі цього наказу типовий текст договору про надання послуг з передачі електричної енергії з низкою додатків до нього, в тому числі і заява-приєднання без підпису відповідача.

Всі акти та рахунки направлялись позивачем відповідачу електронною поштою, що підтверджено відповідними доказами та не заперечується відповідачем, проте з боку відповідача підписані не були.

Відповідач у відзиві на позов підтвердив факт укладання ним трьох спірних договорів, а тому суд вважає відповідний факт доведеним та не приймає заперечення відповідача з посиланням на неналежність наданих позивачем до суду доказів в підтвердження факту укладення договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0377-2032/СРР від 01.12.2020.

16.02.2023 виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області прийнято рішення № 67 "Про передачу комунального майна", на підставі якого прийнято рішення про вилучення майнових активів у відповідача та їх передачу Комунальному підприємству "Харківський метрополітен".

На підставі Розпорядження Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області № 32 від 28.02.2023 усе майно, що перебувало в господарському віданні КП "Міськелектротранссервіс", в тому числі, об`єкти енергетичної інфраструктури за адресами: м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 136-А (будівля ТП "Сведлівська"); м. Харків, вул. Холодногірська, буд. 1-А (будівля ТП "Єлізарівська"); м. Харків, вул. Миру, буд. 66-А (будівля ТП "Східна") передані у господарське відання до іншої юридичної особи, а саме КП "Харківський метрополітен".

31.07.2023 позивач направив на адресу відповідача лист "Про договірні відносини" за вих. № 01/37144, в якому просив останнього вважати договір про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії від 05.02.2019 № 0377-05032; договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 14.05.2019 № 0377-03032; договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.12.2020 №0377-2032/СРР розірваними з 21.07.2023.

Не погоджуючись із даним повідомленням позивача, відповідач листом від 03.08.2023 повідомив останнього про те, що КП "Міськелетротранссервіс" не може вважати ці договори розірваними ані з 01.07.2023, ані з 21.07.2023, оскільки об`єкти енергетичної інфраструктури вилучені з його господарського відання з 01.03.2023.

В подальшому відповідач неодноразово звертався до позивача з аналогічними повідомленнями (листи за вих. № 625 від 22.12.2023, № 31 від 09.02.2024, № 49 від 23.02.2024, 123 від 25.06.2024, № 160 від 29.08.2024).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 1 ст.202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 275 Господарського кодексу України, що кореспондується з положеннями ст.714 Цивільного кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Позивач виконує функції оператора системи передачі юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії).

В розумінні ст. 1 Закону України Про ринок електричної енергії (далі Закон 2019-VIII від 13.04.2017), диспетчерське управління - оперативно-технологічне управління об`єднаною енергетичною системою України із забезпеченням надійного і безперебійного постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог енергетичної безпеки; Оператор ринку - юридична особа, яка забезпечує функціонування ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку та організацію купівлі-продажу електричної енергії на цих ринках; Оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (Далі Заявник); Учасник ринку електричної енергії (далі - учасник ринку) - виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом.

Частиною 3 ст. 2 Закону 2019-VIII від 13.04.2017 обумовлено, що правила ринку визначають, зокрема, порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок надання послуг із зменшення навантаження виробником, який здійснює продаж електричної енергії "за зеленим" тарифом або за аукціонною ціною, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до правил ринку, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в ОЕС України.

Приписами ч. 1 ст. 3 Закону 2019-VIII від 13.04.2017 встановлено, що ринок електричної енергії функціонує на конкурентних засадах, крім діяльності суб`єктів природних монополій, з обмеженнями, встановленими цим Законом.

Функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах відповідальності учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку.

Отже, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості, яка виникла у відповідача за трьома договорами:

1.Договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0377-2032/СРР від 01.12.2020 28 809,17 грн основного боргу та компенсаційні витрати (3% річних та інфляційні втрати).

2.Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0377-03032 від 14.05.2019 5 482,43 грн основного боргу та 3% річних.

3.Договір про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії № 0377-05032 від 05.02.2019 457,43 грн основного боргу та компенсаційні витрати.

Позивач, виконав свої зобов`язання по вказаним вище договорам у повному обсязі. Проте відповідач, умови договорів щодо своєчасної сплати наданих позивачем послуг не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась прострочена заборгованість: 5 482,43грн основного боргу (договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 14.05.2019 року № 0377-03032), 457,43 грн основного боргу (договір про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії від 05.02.2019 року № 0377-05032) та 28 809,17 грн основного боргу за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.12.2020 № 0377-2032/СРР.

Суд першої інстанції встановив, що договори є чинними, а відповідач зобов`язаний був повідомити позивача про припинення користування електроенергією, чого не зробив. Враховуючи, що відповідач не виконав зобов`язання, суд задовольнив позов у повному обсязі.

Апелянт, Комунальне підприємство «Міськелектротранссервіс», обґрунтовує свою незгоду з рішенням суду тим, що з 01 березня 2023 року підприємство більше не є балансоутримувачем та не здійснює господарське відання над об`єктами ТП «Свердлівська», ТП «Єлізарівська», ТП «Східна». Відтак, на думку апелянта, він не мав можливості отримувати чи передавати електричну енергію через відсутність у нього відповідного майна, а отже, не зобов`язаний сплачувати нараховані позивачем суми за договорами про надання послуг з передачі електроенергії, диспетчерського управління та компенсації перетікань реактивної енергії.

Колегія суддів критично оцінила зазначені доводи апелянта, виходячи з наступного.

На підставі Розпорядження Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області № 32 від 28.02.2023 усе майно, що перебувало в господарському віданні КП Міськелектротранссервіс, в тому числі, об`єкти енергетичної інфраструктури за адресами: м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 136-А (будівля ТП Сведлівська); м. Харків, вул. Холодногірська, буд. 1-А (будівля ТП Єлізарівська); м. Харків, вул. Миру, буд. 66-А (будівля ТП Східна) були передані у господарське відання до КП Харківський метрополітен.

Відповідно до перерахованих вище договорів, позивач надавав передбачені умовами послуги, про що ним направлялись акти приймання-передачі наданих послуг. В свою чергу, відповідач не здійснив розрахунку за надані послуги.

Разом з тим, відповідач, укладаючи спірні договори, взяв на себе зобов`язання у разі припинення споживання електричної енергії внаслідок звільнення займаного ним об`єкта повідомити про це власника мереж за 20 календарних днів.

Аналогічний обов`язок покладено на споживачів і у п.4.27 розділу IV Правил роздрібного ринку електричної енергії, яким також визначено, що у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Дія договору споживача про надання послуг з передачі електричної енергії достроково припиняється у разі отримання оператором системи від нового або від попереднього власника (користувача) об`єкта споживача документального підтвердження факту зміни власника (користувача) цього об`єкта.

У такому разі дія відповідних договорів припиняється в частині постачання та розподілу електричної енергії на об`єкт, а в частині виконання фінансових зобов`язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) їх дія продовжується до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов`язаний здійснювати оплату спожитої на таких об`єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.

Таким чином суд першої інстанції правомірно вважає помилковою та не приймає позицію відповідача про те, що спірні договори автоматично припинили свою дії з моменту вилучення у відповідача об`єктів до яких здійснювалось постачання електричної енергії.

Важливим є те, що, укладаючи договір, кожна зі сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання. Невиконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасного повідомлення позивача про зміну користувача енергетичних об`єктів не звільняє його від відповідальності за оплату вже отриманих послуг.

Матеріали справи не містять доказів, що відповідач належним чином повідомив позивача про припинення користування електроенергією або вжив заходів для розірвання спірних договорів відповідно до встановленої процедури.

Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснити оплату за спірними договорами за період, заявлений позивачем, незалежно від подальшої передачі майна іншій юридичній особі.

Апеляційний суд наголошує, що в частині виконання фінансових зобов`язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) їх дія продовжується до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами та не звільняє сторони від належного виконання обов`язків, що виникли в період дії цих Договорів.

Апелянт зазначає, що представник позивача не надає до матеріалів справи текст Договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.12.2020 №0377-2032/СРР.

Колегія суддів відхиляє зазначений аргумент відповідача у зв`язку з тим, що даний договір є типовим та публічним. Умови договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії та затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (зі змінами).

Даний Договір є обов`язковим для всіх учасників ринку та не потребує індивідуального погодження умов між сторонами. Відповідач, як споживач, автоматично приєднався до договору шляхом фактичного отримання послуг з передачі електроенергії. Посилання на Договір https://ua.energy/uchasnikam_rinku/uchasnykam-rozdribnogo-rynku/.

Таким чином, відсутність у матеріалах справи підписаного тексту договору не може слугувати підставою для невиконання відповідачем своїх зобов`язань, оскільки його умови є стандартними, відомими, публічними та регламентованими законодавством.

Апелянт вказує, що на актах наданих послуг, які надходили на адресу відповідача, були вказані некоректні реквізити директора підприємства або була відсутня назва конрагенту, якому надіслані дані акти, відсутній підпис КЕП/УЕП. Також акти протирічили один одному, адже вказувались різні суми за договорами за однакові періоди.

Згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочини можуть бути укладені у письмовій (електронній) формі, якщо їх зміст можна достовірно встановити.

Разом з тим, відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи ці положення, апеляційний суд виходить з того, що апелянт, заперечуючи проти наданих актів, не довів їхню юридичну неспроможність або фальсифікацію.

Разом з тим, відповідно до умов договорів, сторони узгодили порядок надання послуг та документального підтвердження їхнього обсягу.

Зокрема, відповідач мав право звертатися до позивача у разі виявлення помилок у документації або невідповідностей у розрахунках. Однак матеріали справи не містять доказів того, що відповідач направляв позивачу заперечення або вимогу про виправлення актів, хоча мав можливість зробити це в межах договірних правовідносин.

Більше того, апелянт не довів, що він надіслав офіційні листи або претензії щодо невірності реквізитів директора; відсутності контрагента у текстах актів; відсутності підпису КЕП/УЕП; розбіжностей у сумах у різних актах за однакові періоди.

Відповідно, суд доходить висновку, що сам факт направлення актів на адресу відповідача є достатнім доказом для підтвердження обсягу наданих послуг.

Також апелянт не висловлював жодних заперечень щодо актів у момент їх отримання та не здійснював спроб їхнього оскарження до звернення позивача до суду.

Згідно з усталеною судовою практикою, відсутність реакції на надані документи може свідчити про мовчазну згоду сторони з їх змістом.

Більше того, відповідно до п. 10.3 договору, у разі розбіжностей щодо актів надання послуг відповідач був зобов`язаний протягом трьох днів надіслати свій варіант акту з відповідними зауваженнями та мотивованими запереченнями.

Проте, апелянт цього не зробив, що є додатковим підтвердженням його пасивної поведінки у договірних відносинах та, відповідно, підтвердженням правомірності нарахування заборгованості.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано висновку, що 05.07.2023 на адресу відповідача надійшов лист від 04.07.2023, в якому зазначалось позивачем про розірвання договорів з 01.07.2023. Зазначений лист апелянт додає до своєї апеляційної скарги.

З приводу цього колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів зазначає, що відповідний доказ мав бути поданий учасником справи на момент розгляду справи в суді першої інстанції. Як вбачається з оскарженого рішення, зазначений лист судом першої інстанції не досліджувався та відсутній у матеріалах справи.

За змістом статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Чинне процесуальне законодавство не передбачає можливості або права суду апеляційної інстанції здійснювати повторний перегляд справи на підставі доказів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції. Тобто, суд апеляційної інстанції обмежений у прийнятті додаткових доказів, які вправі приймати лише за умови, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Жодного обґрунтування для прийняття такого доказу на стадії апеляційного перегляду апеляційна скарга не містить.

У зв`язку з цим, колегія суддів не приймає наданий лист як новий доказ, на стадії апеляційного перегляду та розгляд справи здійснює без його врахування.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 5 482,43грн основного боргу за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 14.05.2019 № 0377-03032, 457,43грн основного боргу за договором про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії від 05.02.2019 № 0377-05032 та 28 809,17грн основного боргу за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0377-2032/СРР від 01.12.2020 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 187,88грн за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 14.05.2019 № 0377-03032 та 3% річних в розмірі 16,04грн, збитків від інфляції в розмірі 24,60грн за договором про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії від 05.02.2019 року № 0377-05032, 1 228,64грн 3% річних та 1 762,46грн збитків від інфляції за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0377-2032/СРР від 01.12.2020, суд керується положеннями ст.625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правомірність нарахування 3% річних за період з 01.05.2023 по 31.07.2024 у сумі 187,88грн за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 14.05.2019 № 0377-03032 та 3% річних в розмірі 16,04грн, збитків від інфляції в розмірі 24,60грн за період з 17.05.2023 по 21.08.2024 за договором про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії від 05.02.2019 № 0377-05032, 1 228,64грн 3% річних та 1 762,46грн збитків від інфляції за період з 01.05.2023 по 31.07.2024 за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0377-2032/СРР від 01.12.2020, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що таке нарахування здійснено позивачем арифметично правильно, за кожен період окремо, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2024 у справі № 922/854/23 (922/3012/24), яке відповідає вимогам ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, має бути залишене без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 77, 86, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 11.11.2024 у справі № 922/854/23 (922/3012/24) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 07.02.2025

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя В.С. Хачатрян

Суддя І.А. Шутенко