Рішення

від 28.01.2025 по справі 922/3735/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2025м. ХарківСправа № 922/3735/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Астерра" (49083, м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня" (62221, Харківська обл., Богодухівський р-н., с. Світличне, вул. Центральна, буд. 36) про стягнення 43725,22 грн. за участю представників:

позивача - Тулінов І.І.;

відповідача - Єршова О.І.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Астерра" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня" про стягнення 43725,22 грн., з яких: основний борг у розмірі 17020,80 грн., інфляційні втрати у розмірі 7890,86 грн., штрафні санкції у розмірі 18813,56 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача зобов`язань щодо повної оплати вартості наданих позивачем послуг з сервісного обслуговування (ремонту) сільськогосподарської техніки та за використані запасні частини відповідно до акту виконаних робіт №28956 від 02.08.2021.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.10.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

28.10.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про усунення недоліків разом із доданими документами (вх. №27164), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.11.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Беручи до уваги те, що поданий позов за своїми ознаками є малозначним в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Відповідно до частини 5 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 7 статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З 05.10.2021 офіційно почали функціонувати три підсистеми (модулі) ЄСІТС: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку.

Положеннями п. 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

З огляду на вказане, чинним процесуальним законодавством передбачено спосіб належного повідомлення сторін про розгляд справи, а саме в електронній формі - через "Електронний кабінет".

Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.

Матеріали справи свідчать, що учасники справи зареєстрували "Електронний кабінет" в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі, а тому з огляду на наведені законодавчі положення ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.11.2024 було доставлено до зареєстрованого Електронного кабінету учасників справи, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, які містяться в матеріалах справи.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.11.2024 по справі №922/3735/24 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи.

19.11.2024 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №29005), в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд у задоволенні позову відмовити, який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

В обґрунтування заперечень проти позовних вимог відповідачем зазначено, що роботи за актом виконаних робіт №28956 від 02.08.2021 трактора New Holland T6050 на суму 17020,80 грн. позивачем не були виконані. Відповідно до акту №БМ-00045470 від 14.09.2021, акту №25551/15682 від 31.08.2021 трактор New Holland T6050 було відремонтовано іншою юридичною особою, а саме ТОВ "Політехніка". Вказує, що відповідачем була здійснена позивачу оплата у сумі 9699,96 грн. відповідно до платіжної інструкції №3836 від 28.10.2021 за запчастини, а саме: за тюбик Moly GreaseCaseNH вартістю 189,96 грн. з ПДВ, фільтр ГСТ вартістю 1350 грн., мастило MultiG10W30 вартістю 8160 грн. Звертає увагу, що оригінали будь-яких документів, зокрема, актів, рахунків, договорів відповідач позивачу до цього часу на запчастини не надав. Зазначає, що бухгалтерами підприємства був здійснений помилковий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість на спірну суму, сума податкового кредиту була відкоригована, оскільки роботи не були виконані. Крім того, зазначає, що оскільки роботи не були виконані, договір є неукладений, тому заборгованість відсутня та не підлягає оплаті. Як наслідок, не підлягають оплаті інфляційні втрати та штрафні санкції.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.01.2025 постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання у справі на 21.01.2025 об 11:30. Зобов`язано позивача надати для огляду в судовому засіданні рахунок №4288218 від 27.07.2021 у строк до 20.01.2025.

09.01.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №573), в якій просить суд постановити ухвалу про участь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Астерра" в особі Тулінова Івана Івановича, у судовому засіданні у справі №922/3735/24, яке призначене на 21.01.2025 р. об 11.30 та усі наступні, у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.01.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Астерра" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №573 від 09.01.2025) задоволено. Призначено проведення судового засідання на 21.01.2025 об 11:30 та наступних судових засідань у режимі відеоконференції.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.01.2025 у зв`язку з необхідністю додаткового часу для дослідження матеріалів справи та надання можливості усім учасникам процесу скористатись своїми процесуальними правами та обов`язками, оголошено перерву в судовому засіданні до 28.01.2025 о 10:30 на підставі статті 201, 232, 233 ГПК України.

21.01.2025, 23.01.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано клопотання про долучення доказів (вх. №1658, 1871), яке досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання з`явився, позовну заяву підтримав, просив суд задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, проти задоволення позовної заяви заперечив та просив суд відмовити у задоволенні.

Таким чином, судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень, а тому суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та вирішення господарського спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд встановив наступне.

Позивач у позовній заяві та у судових засіданнях зазначає, що між сторонами був укладений господарський договір у спрощеній формі відповідно до статті 181 ГК України. Вказує, що в порядку та на умовах, погоджених сторонами, позивач зобов`язувався за завданням відповідача протягом визначеного строку здійснювати сервісне обслуговування/ремонт сільськогосподарської техніки відповідача, а відповідач зобов`язується оплатити надані послуги та використані запасні частини.

Позивач у позовній заяві також стверджує про виконання своїх зобов`язань з сервісного обслуговування/ремонту сільськогосподарської техніки відповідача та встановлення запасних частин на загальну суму 26720,76 грн. з посиланням на акт виконаних робіт №28956 від 02.08.2021 на суму 26720,76 грн., рахунок №4288218 від 27.07.2021, акт звірки взаємних розрахунків від 23.09.2024, податкову накладну №130 від 02.08.2021.

Із акту виконаних робіт №28956 від 02.08.2021 слідує найменування техніки: трактор New Holland T6050. Також у акті вказано, що на зазначеній машині виявлено такі дефекти, для усунення яких проведені наступні роботи: 1. Картер коробки передач у зборі - в зборі - розбирання/складання. 2. Картер коробки передач у зборі - знімання/встановлення. Вартість робіт: 1. Картер коробки передач у зборі - в зборі - розбирання/складання УКТ ЗЕД 33.12. у кількості 2,00 год. Ціна без ПДВ 1000,00 грн. Сума без ПДВ 2000,00 грн. Сума з ПДВ 2400,00 грн. 2. Картер коробки у зборі - знімання/встановлення УКТ ЗЕД 33.12. у кількості 10,00 год. Ціна без ПДВ 1000,00 грн. Сума з ПДВ 12000,00 грн. 3. Послуги по виїзду сервісного спеціаліста УКТ ЗЕД 33.12. у кількості 280,00 км. Ціна без ПДВ 7,80. Сума без ПДВ 2184,00 грн. Сума з ПДВ 2620,80 грн.

Крім того, в акті виконаних робіт №28956 від 02.08.2021 зазначено наступне:

1. Товар 29516. Встановлена запасна частина змащення Moly Grease CaseNH (400 грн.) тюбик. УКТ ЗЕД 3403191000. Номер ГДТ UA100300/2020/408759. Кат. номер 76065BX9EU у кількості 2 шт. Ціна без ПДВ 79,15 грн. Ціна з ПДВ 94,98 грн. Сума без ПДВ 158,30 грн. Сума з ПДВ 189,96 грн.

2. Товар 45707 Фільтр ГСТ. Номер ГДТ UA205050/2021/018520. УКТ ЗЕД 8421298000. Кат номер 48142231 у кількості 1 шт. Ціна без ПДВ 1125,00 грн. Ціна з ПДВ 1350,00 грн. Сума без ПДВ 1125,00 грн. Сума з ПДВ 1350,00 грн.

3. Товар 84171 Мастило MULTI G10W30. Номер ГДТ UA100300/2021/059522. УКТ ЗЕД 2710198700. Кат номер. 761762 H1EU у кількості 80 л. Ціна без ПДВ 85,00 грн. Ціна з ПДВ 102,00 грн. Сума без ПДВ 6800,00 грн. Сума з ПДВ 8160,00 грн. Разом без ПДВ 22267,30 грн. ПДВ 20% 4453,46 грн. Разом з ПДВ 26720,76 грн.

Матеріали справи також свідчать, що позивачем оформлено та зареєстровано податкову накладну №130 від 02.08.2021, а також оформлено рахунок №4288218 від 27.07.2021.

Відповідно до платіжної інструкції в національній валюті №3836 від 28.10.2021 відповідач сплатив на користь позивача кошти у розмірі 9699,96 грн. з призначенням платежу: "оплата за запасні частини згідно рахунку №4288218 від 27.07.2021 у т.ч. ПДВ 20% - 1616,66 грн."

Із матеріалів справи убачається, що позивачем на адресу відповідача було скеровано вимогу про сплату заборгованості №270924/1 від 27.09.2024, відповідно до якої зазначено, що позивачем було поставлено запасні частини та виконано свої зобов`язання щодо сервісного обслуговування/ремонт сільськогосподарської техніки відповідача, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт. Відтак, позивач вимагав сплатити заборгованість у розмірі 17020,80 грн. та пеню у розмірі 11403,94 грн.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Приписами статті 205 ЦК України визначено, що правочин може учинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв`язку.

Згідно статті 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з статтею 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. При цьому допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 2 статті 643 ЦК України зазначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Статтею 180 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Тобто, відповідно до законодавчого визначення, правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 статті 175 ГК України унормовано, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, суб`єкти господарської діяльності можуть укладати господарські договори у письмовій формі як шляхом складення єдиного документу за підписом обох сторін, так й у спрощеній формі на підставі акту виконаних робіт, який повинен містити відомості про господарську операцію, підтверджувати її здійснення, а також слугувати підставою виникнення у сторін зобов`язань, зокрема, обов`язку щодо здійснення розрахунків.

Звертаючись до суду з позовною заявою на позивача положеннями статті 73, 74 ГПК України покладено обов`язок обґрунтувати позовні вимоги, а також надати належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог відповідно до статті 73, 76, 77 ГПК України. При цьому з огляду на предмет позову, з урахуванням принципів змагальності сторін та диспозитивності господарського судочинства суд зазначає, що саме позивач в даному випадку має доводити реальність господарської операції та підтверджувати наявність заборгованості відповідно до погоджених між сторонами умов договору.

Отже, позивач звертаючи із позовною заявою до суду, зобов`язаний надати до позовної заяви всі наявні в нього докази та довести ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві та у судових засіданнях стверджує, що позивачем було виконано свої зобов`язання та здійснено сервісне обслуговування/ремонт сільськогосподарської техніки відповідача на загальну суму 26720,76 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №28956 від 02.08.2021 на суму 26720,76 грн.

Матеріали справи містять акт виконаних робіт №28956 від 02.08.2021 з якого слідує найменування техніки: трактор New Holland T6050.

Крім того, у акті вказано, що на зазначеній машині виявлено такі дефекти, для усунення яких проведені наступні роботи: 1. Картер коробки передач у зборі - в зборі - розбирання/складання. 2. Картер коробки передач у зборі - знімання/встановлення. 3. Послуги по виїзду сервісного спеціаліста. Вартість робіт: 1. Картер коробки передач у зборі - в зборі - розбирання/складання УКТ ЗЕД 33.12. у кількості 2,00 год. Ціна без ПДВ 1000,00 грн. Сума без ПДВ 2000,00 грн. Сума з ПДВ 2400,00 грн. 2. Картер коробки у зборі - знімання/встановлення УКТ ЗЕД 33.12. у кількості 10,00 год. Ціна без ПДВ 1000,00 грн. Сума з ПДВ 12000,00 грн. 3. Послуги по виїзду сервісного спеціаліста УКТ ЗЕД 33.12. у кількості 280,00 км. Ціна без ПДВ 7,80. Сума без ПДВ 2184,00 грн. Сума з ПДВ 2620,80 грн.

Також, в акті виконаних робіт №28956 від 02.08.2021 зазначено наступне:

1. Товар 29516. Встановлена запасна частина змащення Moly Grease CaseNH (400 грн.) тюбик. УКТ ЗЕД 3403191000. Номер ГДТ UA100300/2020/408759. Кат. номер 76065BX9EU у кількості 2 шт. Ціна без ПДВ 79,15 грн. Ціна з ПДВ 94,98 грн. Сума без ПДВ 158,30 грн. Сума з ПДВ 189,96 грн.

2. Товар 45707 Фільтр ГСТ. Номер ГДТ UA205050/2021/018520. УКТ ЗЕД 8421298000. Кат номер 48142231 у кількості 1 шт. Ціна без ПДВ 1125,00 грн. Ціна з ПДВ 1350,00 грн. Сума без ПДВ 1125,00 грн. Сума з ПДВ 1350,00 грн.

3. Товар 84171 Мастило MULTI G10W30. Номер ГДТ UA100300/2021/059522. УКТ ЗЕД 2710198700. Кат номер. 761762 H1EU у кількості 80 л. Ціна без ПДВ 85,00 грн. Ціна з ПДВ 102,00 грн. Сума без ПДВ 6800,00 грн. Сума з ПДВ 8160,00 грн. Разом без ПДВ 22267,30 грн. ПДВ 20% 4453,46 грн. Разом з ПДВ 26720,76 грн.

Позивач наполягає та у позовній заяві зазначає, що відповідач визнав сервісне обслуговування/ремонт сільськогосподарської техніки відповідача на загальну суму 26720,76 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №28956 від 02.08.2021 на суму 26720,76 грн.

Натомість твердження позивача про визнання відповідачем позовних вимог з посиланням на акт виконаних робіт №28956 від 02.08.2021 відхиляється судом як необґрунтоване та безпідставне, оскільки не відповідає дійсним обставинам справи та не знаходить належного доказового підтвердження у розумінні вимог статті 73, 74, 76, 77 ГПК України з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, фактом підтвердження здійснення господарської операції є первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

У постанові від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи №910/4994/18).

Крім того, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій особа повинна мати відповідні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб`єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій (вказані висновки також наведені в постанові Верховного Суду 16.08.2023 у справі №917/557/22).

Так, акт виконаних робіт №28956 від 02.08.2021 містить відмітку наступного змісту: "Цей акт є підставою для оплати. До терміну і якості виконаних робіт замовник претензій не має. Роботи виконані в повному обсязі". Також, позивачем зазначено: "Цим підтверджуємо, що на зазначеній машині виявлено такі дефекти, для усунення яких проведені наступні роботи: 1. Картер коробки перед у зборі - в зборі - Розбирання/Складання. 2. Картер коробки перед у зборі - Знімання/Встановлення".

Натомість суд звертає увагу, що акт виконаних робіт №28956 від 02.08.2021 у графі "від виконавця" містить підпис з проставленням печатки, однак у графі "від замовника" жодні реквізити, які б підтверджували надання позивачем відповідних послуг в розумінні наведених положень законодавства та прийняття їх відповідачем, відсутні.

Відтак, відповідні послуги всупереч твердження позивача про їх надання не є відповідачем погодженими щодо терміну, якості та обсягів, як це зазначено в акті, а також не є відповідачем прийнятими.

Окрім того, позивачем у судовому засіданні зазначено, що акт виконаних робіт №28956 від 02.08.2021 направлявся на адресу відповідача для підписання. Натомість доказів на підтвердження зазначеному твердженню позивача матеріали справи також не містять.

Разом з тим, позивач стверджує, що зазначені у акті виконаних робіт №28956 від 02.08.2021 послуги з ремонту було реально надано відповідачу згідно переліку послуг, їх кількості, вартості, яка визначена та зазначена позивачем у акті виконаних робіт, про що суд зазначає наступне.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, тобто, судам під час розгляду справи належить досліджувати окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху товару, надання послуг тощо (правова позиція Верховного Суду від 18.08.2020 у справі №927/833/18, від 21.09.2021 у справі №918/1026/20).

Так, в акті виконаних робіт №28956 від 02.08.2021 зазначено найменування низки робіт та визначено їх вартість, а саме: 1) картер коробки передач у зборі - в зборі - розбирання/складання у кількості 2 год на суму 2400,00 грн. з ПДВ; 2) картер коробки передач у зборі - знімання/встановлення у кількості 10 год на суму 12000,00 грн.; 3) послуги по виїзду сервісного спеціаліста з зазначенням відстані 280 км. та вартості послуги 2620,80 грн.

Однак матеріали справи також не містять та позивачем не надано суду доказів на підтвердження методики розрахунку, визначення та зазначення позивачем саме тієї вартості послуг, яка відображена у акті виконаних робіт №28956 від 02.08.2021, а також доказів, які б підтверджували погодження відповідної вартості з відповідачем. Крім того, позивачем не пояснено, яким чином взагалі було визначено та зазначено саме таку вартість послуг, яка заявлена до стягнення, яким чином та на підставі чого формувалась вартість такої послуги.

Також, у акті виконаних робіт №28956 від 02.08.2021 зазначено таку послуг як послуга по виїзду сервісного спеціаліста у кількості 280 км. вартістю 2620,80 грн. та зазначено П.І.Б. сервісного інженера - Каленич Миколай Андрійович. При цьому позивачем у судовому засіданні було зазначено, що вказана особа є найманим працівником та перебуває у трудових відносинах з позивачем, а тому було здійснено виїзд сервісного спеціаліста.

Натомість у даному разі суд зазначає, що матеріали справи також не містять та позивачем не подано на підтвердження реальності надання відповідної послуги доказів, які свідчать як про перебування зазначеної особи у трудових відносинах з позивачем у вказаний період часу на відповідній посаді (трудовий договір, контракт, наказ про призначення на посаду, посадову інструкцію, трудову книжку тощо), так і доказів, які свідчать про реальність надання послуги по виїзду сервісного спеціаліста, як найманого працівника та подолання ним відстані у 280 км. із визначенням вартості такої послуги (наказ про відрядження, докази на підтвердження виїзду та прибуття сервісного спеціаліста для надання послуг тощо).

Отже, позивачем за відсутності первинних документів, що належним чином підтверджують надання відповідачу послуг та їх вартості, також не підтверджено в розумінні вимог статті 73, 76, 77 ГПК України реальності надання відповідних послуг.

Щодо посилань позивача на акт звірки взаємних розрахунків від 23.09.2024 на підтвердження позовних вимог, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що позивачем до позовної заяви додано акт звірки взаємних розрахунків від 23.09.2024 (а.с. 21) з якого слідує, що після відповідної звірки сальдо на 23.09.2024 становить 17020,80 грн.

Однак суд зазначає, що додана до позовної заяви копія акту звірки взаємних розрахунків від 23.09.2024 не була засвідчена позивачем в порядку, встановленому чинним законодавством.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об`єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2020", затвердженого наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 р. №144.

Пунктом 5.26 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163:2020) встановлено, що відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

З огляду на викладене, копія набуває юридичної сили лише в разі засвідчення в установленому порядку. Неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи, на що звертає увагу Верховний Суд у постанові від 11.07.2018 у справі №904/8549/17, від 14.09.2021 у справі №916/2024/20.

Водночас суд зазначає, що подана в якості доказу на підтвердження позовних вимог копія акту звірки взаємних розрахунків від 23.09.2024 містить лише підпис та печатку з боку позивача, без зазначення посади, прізвища та ініціалів підписанта. При цьому вказаний акт звірки взаємних розрахунків від 23.09.2024 є одностороннім та не містить відповідних реквізитів з боку відповідача.

Окрім того, у вказаному акті взаємних розрахунків від 23.09.2024 зазначено, що у випадку неотримання протягом 5 днів письмового підтвердження зазначених даних, вони будуть вважатися достовірними. Однак суд зазначає, що доказів направлення вказаного акту на адресу відповідача позивачем не надано та матеріали справи не містять.

Суд звертає увагу позивача, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №904/9428/21).

Крім того, згідно з правовою позицією, викладеної в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №910/1389/18 відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

З огляду на наведене, позивачем не надано будь-яких первинних документів на підтвердження наведених в підписаному лише односторонньо з його боку акті звірки розрахунків відомостей, а тому цей документ також не є належним та допустимим доказом у справі.

Щодо посилань позивача на податкову накладну №130 від 02.08.2021 в якості доказу на підтвердження позовних вимог, суд зазначає наступне.

Так, за приписами частин 3, 8 статті 19 ГК України обов`язком суб`єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб`єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Підпунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Із матеріалів справи убачається, що позивачем оформлено та зареєстровано податкову накладну №130 від 02.08.2021 із зазначенням відомостей щодо робіт та запасних частин, які відображено у акті виконаних робіт №28956 від 02.08.2021.

Верховний Суд у постанові 04.11.2019 у справі №905/49/15 виснував, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом на підставі якого суд встановлює факт постачання товару, надання послуг покупцю та його прийняття ним.

Отже, сама лише податкова накладна за відсутності первинних документів та інших доказів, які підтверджують реальність надання відповідних послуг та виконання ремонтних робіт, не є самостійним доказом підтвердження вчинених господарських операцій, оскільки цей доказ не пов`язаний з фізичним переміщенням (виїздом) сервісного спеціаліста та виконання ним ремонтних робіт, а підтверджує лише факт здійснення оподаткування певної господарської операції, який сам по собі не свідчить про вчинення такої господарської операції, про її реальність.

Щодо посилань позивача на платіжну інструкцію №3836 від 28.10.2021 як на доказ обґрунтованості позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" суб`єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем. Відносини між суб`єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.

Згідно із статтею 1088 ЦК України під час здійснення безготівкових розрахунків допускається застосування платіжних інструкцій, передбачених законодавством України, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, небанківських надавачів платіжних послуг, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків. Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, законом та банківськими правилами.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків, на час виникнення спірних правовідносин були врегульовані Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004.

Пунктом 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 передбачено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Пунктом 1.7 зазначеної Інструкції передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно з пунктом 1.8 вказаної Інструкції платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією.

Відповідно до платіжної інструкції в національній валюті №3836 від 28.10.2021 відповідач сплатив на користь позивача кошти у розмірі 9699,96 грн. з призначенням платежу: "оплата за запасні частини згідно рахунку №4288218 від 27.07.2021 у т.ч. ПДВ 20% - 1616,66 грн."

Відповідно до наявного в матеріалах справи рахунку №4288218 від 27.07.2021 позивачем окремо визначено вартість виконаних робіт у розмірі 17020,80 грн. з ПДВ. та окремо визначено вартість запчастин й матеріалів у розмірі 9699,96 грн. з ПДВ.

Отже, відповідачем згідно призначення платежу у платіжній інструкції №3836 від 28.10.2021 було здійснено оплату вартості саме запасних частин у розмірі, що відповідає розміру вартості запасних частин, який відображено у вказаному рахунку.

Відтак, твердження позивача про визнання відповідачем вартості виконаних робіт у розмірі 17020,80 грн. у зв`язку із оплатою вартості запасних частин у розмірі 9699,96 грн. судом відхиляється як необґрунтоване та безпідставне, оскільки у призначенні платежу не зазначено про часткову оплату згідно рахунку №4288218 від 27.07.2021. При цьому оплата була здійснена саме за запасні частини без часткової оплати вартості робіт, про виконання яких стверджує позивач.

Окрім того, як встановлено судом, послуги з сервісного обслуговування техніки та запасні частини є окремими та самостійними для оплати вартісними позиціями, а тому придбання відповідачем запасних частин не доводить та жодним чином не підтверджує, що позивачем надавались послуги з їх встановлення, враховуючи, що позивачем також не було надано суду доказів належного оформлення та реального підтвердження надання таких послуг.

Водночас відображені відомості щодо виконаних робіт у відповідній таблиці рахунку №4288218 від 27.07.2021 відрізняються від відомостей щодо виконаних робіт у відповідній таблиці, що відображена в акті виконаних робіт №28956 від 02.08.2021. Так, в рахунку №4288218 від 27.07.2021 на відміну від акту виконаних робіт №28956 від 02.08.2021 зазначено відомості про код робіт, а саме послуги по виїзду сервісного спеціаліста (6600), код робіт CNH (0.00); картер коробки передач у зборі - знімання /встановлення (134388), код робіт CNH 21111АС10; картер коробки перед у зборі - в зборі - розбирання/складання (134392), код робіт CHN 21111АС85. При цьому суд зазначає, що додаткові відомості у графі "напрацювання (мото/рік)" та "рік випуску" акту виконаних робіт, які конкретизують та деталізують особливості техніки під час її обслуговування також позивачем не зазначені та такі відомості відсутні.

Крім того, матеріали справи свідчать, що реалізуючи своє право на подання відзиву на позовну заяву в порядку статті 165 ГПК України, відповідачем зазначено, що вказані позивачем у акті виконаних робіт №28956 від 02.08.2021 роботи на суму 17020,80 грн. останнім виконано не було, оскільки відповідно до акту №БМ-00045470 від 14.09.2021, акту №25551/15682 від 31.08.2021 трактор New Holland T6050 було відремонтовано іншою юридичною особою, а саме ТОВ "Політехніка".

Із матеріалів справи убачається, що між відповідачем, як замовником та ТОВ "Політехніка", як виконавцем було оформлено акт прийому-передачі наданих послуг №25551/15682 від 31.08.2021 на поточний ремонт трактора New Holland T6050, з додатковою деталізацією характеристик техніки: рік випуску - 2019, серійний номер НОМЕР_1 , двигун 1681619, мотогодин 1300, а також акт прийому-передачі наданих послуг №БМ-00045470 від 14.09.2021 з деталізацією постачальницько збутових витрат (сума проживання, кількість діб відрядження, загальний пробіг), які підписано між замовником та виконавцем, підписи яких скріплено відтисками печаток.

Крім того, матеріали справи свідчать, що відповідачем виконано свій обов`язок, що передбачений пунктом 50.1. статті 50 ПК України шляхом оформлення та подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період, оскільки наведена норма права передбачає, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно квитанції № 2 уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ з виправленням самостійно виявлених помилок прийнято контролюючим органом.

Однак жодних доказів на противагу вище викладеному, позивачем не надано.

Також, позивачем у судовому засіданні повідомлено, що між сторонами було погоджено умови оплати шляхом відстрочки платежу за надані послуги з сервісного обслуговування техніки. Однак належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного відповідно до вимог статті 73, 76, 77 ГПК України, позивачем також до матеріалів справи не надано.

В контексті викладеного, суд вважає за доцільне звернути увагу, що згідно з частиною 2 статті 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Натомість матеріали справи свідчать, що всупереч вимог частини 2 статті 164 ГПК України позивачем не додано до позовної заяви доказів, які підтверджують обґрунтованість та реальність надання позивачем відповідної послуги. При цьому позивач не скористався наданим йому процесуальним правом на подання відповіді на відзив на позовну заяву в порядку статті 166 ГПК України на спростування доводів, аргументів та доказів відповідача, а тому нівелював значення принципу змагальності сторін, обов`язок доведення тих обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог в розумінні частини 1 статті 74 ГПК України.

З огляду на вказане, суд також вважає за необхідне зазначити, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях сторони щодо тих чи інших обставин, які є предметом доказування у справі, оскільки статтею 238 ГПК України встановлено вимоги до змісту рішення. При цьому законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів відповідно до статті 86 ГПК України, їх якістю з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для ухвалення рішення.

Враховуючи викладене, позовна вимог про стягнення заборгованості у розмірі 17020,80 грн. є необґрунтованою, безпідставною, не підтвердженою належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 7890,86 грн., та штрафні санкції у розмірі 18813,56 грн. за період з 03.08.2021 по 11.10.2024, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 ЦК України).

Відповідно до статті 547 та пункту 1 частини 2 статті 551 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного частиною 6 статті 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців. (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі №910/13575/20).

Системний аналіз положень чинного законодавства вказує, що забезпечення виконання зобов`язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов`язків за відповідним правочином. При цьому суд зазначає, що право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України, що узгоджується із свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України.

Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми, що узгоджується з правовими висновками в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Разом з тим, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги, а поєднання цих вимог у одній справі не є обов`язковим.

Враховуючи, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 17020,80 грн., є недоведеною позивачем в розумінні вимог статті 73-74 ГПК України, а тому здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та штрафних санкцій, а саме пені та заявлена до стягнення похідна позовна вимога про стягнення вказаних коштів також визнається судом безпідставною та задоволенню не підлягає.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (правова позиція Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Натомість звертаючись з позовною заявою до суду позивачем не витримано покладений на нього статтями 73-74 ГПК України тягар доказування та не доведено обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на істотні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позову, покладає витрати по сплаті судового збору на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "06" лютого 2025 р.

СуддяГ.І. Сальнікова