Постанова

від 30.01.2025 по справі 752/21731/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2024 року м. Київ

Справа №752/21731/23

Провадження: № 22-ц/824/3759/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Нежури В. А., Соколової В. В.

секретар Сакалош Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Писаренка Олександра Олексійовича в інтересах Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Кордюкової Ж. І.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

у с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що вона працювала у відповідача старшою сестрою медичною Філії №2 КНП «КДЦ». Проте, відповідач 11.07.2023 року видав наказ №77-А «Про зміну організаційної структури Філії №2 КНП «КДЦ», відповідно до якого скоротив її посаду. 13.07.2023 року ОСОБА_1 вручили попередження про звільнення у зв`язку з проведенням раціоналізації організаційної структури та штатного розпису Філії №2 КНП «КДЦ» та попередили її про переведення на посаду сестри медичної КНП «КДЦ». Проте, вона не погодилася працювати на запропонованій посаді. Так, 13.09.2023 року її звільнено з роботи на підставі наказу №41/к, у зв`язку зі скороченням штату п.1 ст.40 КЗпП України. Вказує, що при звільненні інші вакантні посади їй не пропонувались, крім посади сестри медичної КНП «КДЦ». Вважає своє звільнення незаконним, оскільки реальної зміни організаційної структури філії не було, відповідач не виконав обов`язок щодо працевлаштування та не запропонував усі наявні вакантні посади, не одержав вмотивовану згоду виборного органу первинної профспілкової організації на розірвання трудового договору. На підставі викладеного, просила суд скасувати наказ директора Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва Омельчука В.В. №41/к від 13.09.2023 року із табельним номером 6859, яким було припинено трудовий договір зі старшою сестрою медичною філії № 2 Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва ОСОБА_1 , поновити ОСОБА_1 на посаді сестри медичної філії № 2 Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва, стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 вересня 2023 року до дня ухвалення рішення по справі; стягнути витрати на правничу допомогу.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано наказ директора Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва Омельчука В. В. №41/к від 13.09.2023 із табельним номером 6859, яким було припинено трудовий договір зі старшою медичною сестрою медичної філії №2 Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва ОСОБА_1 .

Відмовлено у задоволенні решті позовних вимог.

Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва на користь держави судові витрати в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.

Не погодившись з таким судовим рішенням, адвокат Писаренко О. О. в інтересах КНП «КДЦ»подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення районного суду змінити та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що згідно штатного розпису філії № 2 КНП «КДЦ» станом на 01.06.2023 року загальна кількість штатних одиниць становила 78,50 і включала скорочені 3 посади адміністрації філії, загальна кількість становила 85,50 посади, а згідно штатного розпису філії № 2 КНП «КДЦ» станом на 14 вересня 2023 року, убачається, що загальна кількість штатних одиниць становить 76,50 і не включала скорочених посад адміністрації філії, зменшилась і становила 83,50 посади. Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що скорочення штату відбулось у межах дискреційних повноважень КНП «КДЦ», у зв`язку з тривалою збитковістю філії №2 та за дорученням КМДА. Повідомляє, що 14.09.2023 року затверджено нове положення про філію №2, в організаційній структурі якої відсутня адміністрація філії та посади її працівників. Вказує, що про скорочення штату та можливе звільнення позивача повідомлено завчасно листом від 11.07.2023 року, яким запропоновано переведення на роботу сестри медичної, яка відповідає її професії, спеціальності, кваліфікації. Іншої роботи за професією, спеціальністю, кваліфікацією ОСОБА_1 у відповідача не було і тому інші посади чи робота не пропонувались, бо виконання кожної медичної роботи вимагає спеціалізації та сертифіката, яких позивачка не мала.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 15 листопада 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні Писаренко О. О. в інтересах КП «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва апеляційну скаргу підтримав з викладених в ній підстав.

Адвокат Слободяник І. П. в інтересах ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 08.01.2014 року КНП «КДЦ» видало наказ №08/к про прийом на роботу ОСОБА_1 на посаду старшої сестри медичної філії №2 (т. 1, а. с. 97).

20.11.2018 року ОСОБА_1 на строк до 26.11.2023 року атестувалася на визначення знань та практичних навичок за спеціальністю «сестринська справа».

26.11.2018 року ОСОБА_1 пройшла атестацію та підтвердила кваліфікаційну категорію зі спеціальності «сестринська справа» (т 1, а. с 99).

03.12.2021 року затверджено положення про філію №2 КНП «КДЦ», згідно з яким філія є структурним підрозділом КНП «КДЦ», де надається медична допомога населенню (т. 1, а. с. 92-95).

Згідно з аналітичною довідкою роботи КНП «КДЦ» за 2020-2022 роки філії №1 та №2 є нерентабельними (т. 1, а. с. 104-107).

Згідно з аналітичною довідкою роботи КНП «КДЦ» за 5 місяців 2023 року філія №2 є нерентабельною (т. 1, а. с. 109-111).

01.06.2023 року затверджено штатний розклад філії №2 КНП «КДЦ», в якому передбачена адміністрація філії - завідувач філії, старша медична сестра філії, сестра -господиня (працівник з господарської діяльності ЗОЗ), всього штатних посад - 78,50 (т. 1, а. с. 125-128).

19.06.2023 року затверджено статут КНП «КДЦ», згідно з яким підприємство є закладом охорони здоров`я, неприбутковим підприємством, до складу якого входять структурні підрозділи без права юридичної особи, в тому числі, філія №2 (м. Київ, вул. Велика Васильківська, б. 104), є юридичною особою публічного права (т. 1, а. с. 62-91)

11.07.2023 року КНП «КДЦ» видало наказ №77-А «Про зміну організаційної структури філії №2 КНП «КДЦ», згідно з яким наказано провести раціоналізацію організаційної структури філії №2 КНП «КДЦ» без скорочення чисельності працівників з 14.09.2023; внесено зміни до штатного розпису філії №2 (т. 1, а. с. 117-118).

11.07.2023 року КНП «КДЦ» попередило ОСОБА_1 про переведення її на посаду сестри медичної КНП «КДЦ», у зв`язку з виведенням зі штатного розпису філії №2 посади старшої сестри медичної філії, у разі відмови від роботи в нових умовах, попередило про розірвання трудового договору на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України (т. 1, а. с. 119).

11.07.2023 ОСОБА_1 була ознайомлена з цим попередженням, проте до КНП «КДЦ» для надання письмової згоди на переведення на запропоновану посаду не з`явилася.

13.09.2023 ОСОБА_1 була звільнена з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП, у зв`язку зі скороченням штату, про що виданий наказ КНП «КДЦ» від 13.09.2023 №41/к (т 1, а. с 18).

Задовольняючи позов частково,суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не було встановлено, що в КНП «КДЦ» дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці, а саме скорочення чисельності та штату працівників, а відтак, відповідач не виконав вимоги щодо працевлаштування ОСОБА_1 , оскільки не запропонував їй усі наявні вакантні посади.

Щодо вимог позивача про поновлення на посаді сестри медичної філії № 2 КНП «КДЦ» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України працівник повинен бути поновлений на попередній роботі, а оскільки позивач була звільнена з посади старшої сестри медичної філії № 2 КНП «КДЦ», то позовна вимога щодо її поновлення на посаді сестри медичної не підлягає задоволенню.

Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно ч.1 ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 1 ч.1, ч.2 ст.40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини першої ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частинами першою, третьою ст. 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Повідомлення має містити інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, визначену частиною другою статті 49-4 цього Кодексу, та проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Повідомлення обов`язково подається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику). У разі наявності кількох первинних профспілкових організацій повідомлення надсилається спільному представницькому органу, утвореному ними на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу - виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику), що об`єднує більшість працівників цього підприємства (установи, організації).

Частиною 1 ст. 43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації, а також припинення трудового договору з домашнім працівником з ініціативи роботодавця відповідно до статті 173-6 цього Кодексу), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України чи органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового та митного законодавства.

Частиною 2 ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлено, що у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Скорочення штату передбачає зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.06.2021 у справі № 303/1523/20.

З матеріалів справи убачається, що КНП «КДЦ» проведено раціоналізацію організаційної структури філії №2, старшою медичною сестрою якої працювала ОСОБА_1 , із виведенням зі складу філії структурного підрозділу адміністрації філії з 14.09.2023 року, про що її заздалегідь було повідомлено (т. 1, а. с.119).

Цим же наказом, а також наказом №35/к від 11.07.2023 року внесено зміни до штатного розпису філії №2 з 14.09.2023 року з виведенням з нього штатних одиниць структурного підрозділу адміністрації філії, а саме завідувача 1,0 ставки, старшої сестри медичної 1,0 ставки, сестри-господині 1,0 ставки, та із введенням штатної одиниці сестригосподині в інженерно-господарський відділ КНП «КДЦ» на 1,0 ставки ( т. 1, а. с 120).

Тобто, виведено зі штату 3 штатні одиниці, а введено 1. В результаті чого, загальна кількість працівників зменшилася на 2 (завідувача та старшої сестри медичної).

Із наявного у справі штатного розпису філії №2 КНП «КДЦ» убачається, що станом на 01.06.2023 року загальна кількість штатних посад становила 78,50 і включала 3 посади адміністрації філії (завідувача, старшої сестри медичної, сестри-господині), а загальна кількість штатних посад становила 85,50 (т.1, а. с. 128).

З наявного у справі штатного розпису філії №2 КНП «КДЦ» також убачається, що станом на 14.09.2023 року загальна кількість штатних посад зменшилася, становила 76,50 і не включала вже посад адміністрації філії (завідувача, старшої сестри медичної, сестри-господині), а загальна кількість штатних посад зменшилася і становила 83,50 (т. 1, а. с. 132).

Суд першої інстанції необґрунтовано виходив з того, що у відповідача на підприємстві не відбулося жодних змін, оскільки вищевикладені обставини, встановлені колегією суддів, у сукупності з аналізом наказу від 11.07.2023 №77-А свідчать про те, що у відповідача дійсно відбулися зміни в організації виробництва і праці, що мало наслідком скорочення чисельності працівників.

Крім того, вищевикладені показники штатних розписів спростовують висновки суду про те, що за штатними розкладами станом на 01.06.2023 року та на 14.09.2023 року кількість штатних посад збільшилась з 78,50 до 83,50.

Колегією суддів встановлено, що КНП «КДЦ» є закладом охорони здоров`я комунальної власності територіальної громади м. Києва і підпорядкований Голосіївській РДА в м. Києві, який створений рішенням Київської міської ради від 17.04.2013 року №119/9176 «Про питання діяльності Центральної районної поліклініки Голосіївського району м. Києва» та є правонаступником усіх прав та обов'язків реорганізованої Центральної районної поліклініки Голосіївського району, який з 24.10.2013 року віднесено до сфери управління охорони здоров'я Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, відповідно до рішення Київської міської ради від 21.12.2017 року №1043/405 «Про бюджет міста Києва на 2018 рік». 3 січня 2018 року віднесено до сфери управління Департаменту охорони здоров'я КМДА.

24.02.2022 року у зв`язку з введенням воєнного стану працівників філії №2 було переміщено до інших структурних підрозділів відповідача.

Відповідно до доручення першого заступника голови Київської міської державної адміністрації Миколи Поворозника від 11.05.2022 року щодо оптимізації закладів охорони здоров`я, головою Голосіївської РДА в м. Києві Сергієм Садовим надано відповідне доручення від 12.05.2022 №10162 керівникам закладів охорони здоров`я, підпорядкованих Голосіївській РДА, в тому числі про оптимізацію КНП «КДЦ» (т.1, а. с. 114-116).

На його виконання надано доручення заступнику з медичного обслуговування провести аналіз діяльності Центру в цілому та окремо по кожній філії.

09.01.2023 року відповідачем здійснено аналіз за 2021-2022 років діяльності філії №2, яким встановлено, що вона є збитковою ( т. 1, а. с. 103 - 111).

Так, згідно аналітичних показників збитковість виникла внаслідок неефективної роботи, а витрати на утримання філії №2 перевищують надходження на 6 014 801 грн за 2021 рік, на 2 077 534, 38 грн - за 2022 рік. Тобто, за вказаний період філія №2 всього виконала план на 53,2%, тобто, надала 6498 платних медичних послуг із 12216 потрібних, а доходи філії 18 300 784.84 грн не покривають виплати заробітної плати 24 315 586,38 грн, датованої за рахунок коштів місцевого бюджету та державного фонду гарантій медичного обслуговування населення.

Відповідач є комунальним медичним закладом, в якому згідно закону надаються, зокрема, платні медичні послуги.

Надання платних медичних послуг в комунальних медичних закладах врегульовано рядом нормативних актів, зокрема, Законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», постановою КМУ від 17 вересня 1996 року № 1138 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров`я та вищих медичних навчальних закладах», постановою КМУ від 25 квітня 2018 року № 410 «Про договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій».

Джерелом коштів на оплату праці та утримання філії №2 є частина доходу, одержаного в результаті надання платних медичних послуг, відповідно до тарифів, затверджених у порядку, передбаченим чинним законодавством.

В період з початку війни до 16.08.2022 року філія №2 не працювала, а в наступний період її працівники були перепідпорядковані керівникам інших структурних підрозділів, обсяг надаваних послуг значно зменшився, зокрема, й через меншу кількість людей, які до неї звертаються.

Вищевикладені обставини дають підстави дійти висновку, що зниження обсягу надання медичних послуг та надходжень від них у філії №2 є умовами, які виключають економічну та організаційну доцільність відповідачеві утримувати філію в складі того штатного розпису, який існував раніше. А відтак, ухваленню наказу про оптимізацію організаційної структури передували об`єктивні причини.

Обговорення та оцінка доцільності і правомірності скорочення штату та чисельності працівників є повноваженням підприємства. Ці питання вирішуються ним самостійно без погодження з працівником, чия посада чи робота скорочуються. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу.

Суд не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників. Суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Аналогічний аисновок викладений в постанові Верховного Суду від 05.12.2024 року у справі № 456/2088/23.

Згідно з п.п. 4.5.8. статуту відповідача до повноважень підприємства належить, в тому числі, визначення організаційної структури, затвердження штату, штатного розпису, встановлення кваліфікаційних вимог до працівників.

Визначення юридичної особи, поняття та порядок ліквідації чи реорганізації юридичної особи містяться у статтях 80, 104, 111 ЦК України, статтях 62,66, 79,92 ГК України.

Згідно з цими нормами підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників, штатний розпис, розмір оплати праці.

Як зазначено вище, 11.07.2023 року наказом №77-А вирішено провести оптимізацію структури КНП «КДЦ» і вивести зі складу філії №2 структурний підрозділ адміністрації філії (т. 1, а. с. 117).

Про скорочення штату та можливе звільнення позивачку повідомлено було заздалегідь 11.07.2023 року, яким їй запропоновано переведення на роботу сестри медичної (т. 1, а. с. 119).

Наказом №41/к від 13.09.2023 року позивачку звільнено на підставі п. 1 ст. 40 КзПП у зв`язку з скороченням штату і виплачено вихідну допомогу (т. 1, а. с. 18).

Судом першої інстанції не було враховано, що скорочення штату відбулося у межах дискреційних повноважень КНП «КДЦ», а саме у зв`язку з тривалою збитковістю філії №2 та за дорученням Київської міської державної адміністрації.

Колегія суддів також не може погодитися з висновком суду про те, що позивачці не було запропоновано інших посад при скороченні штату, виходячи з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 49-2 КЗПП України власник має запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві і цей обов`язок є виконаним, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.11.2022 №525/983/21, від 10.01.2024 №333/4779/20.

Зобов`язання підприємства зі збереження трудових правовідносин з працівником є належно виконаним при здійсненні дій, які уможливлять працівникові продовження виконання попередніх функціональних обов`язків, а в разі неможливості, - інших, які відповідають його кваліфікації; звільнення з роботи є крайнім заходом у зв`язку з об`єктивною неможливістю збереження трудових правовідносин або ж через небажання працівника продовжувати працювати на запропонованих умовах (найкращих умовах, які роботодавець об`єктивно має змогу запропонувати з урахуванням приписів трудового законодавства з дотриманням прав інших працівників, зокрема щодо переважного права на залишення на роботі).

Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2024 №641/1334/23.

З матеріалів справи убачається, що позивачка відмовилася від переведення на посаду сестри медичної.

Крім того, з матеріалів справи також слідує, що станом на день попередження (11.07.2023 року) та на день звільнення (13.09.2023 року) в КНП «КДЦ» були наявні і незмінні 98,75 вакантних посад (лікарі, лаборанти, фельдшери, медичні сестри, інженери, гардеробник, кур`єр, двірник, сестра-господиня, прибиральниця).

Зазначені 98,75 вакантних посад (робіт) у КНП «КДЦ» були розділені на 2 категорії: 1) лікарські/медичні (лікарі ортопед, хірург, гастроентеролог, кардіолог, ревматолог, біохімік, фізіотерапевт, інфекціоніст, акушер, лаборанти, фельдшери, медичні сестри з фізкультури, масажу, операційні, стоматології);

2) технічні (інженери метролог, енергетичної служби, з експлуатації і ремонту, програміст, гардеробник, кур`єр, двірник, сестра-господиня, прибиральниця).

Для виконання кожної лікарської/медичної роботи, зазначеної в переліку вакансій, законом встановлені вимоги до спеціалізації та кваліфікації, а саме - довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29.03.2002 року №117 «Про впровадження випуску Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров`я».

Такі вимоги є обов`язковими, оскільки є забороненим доручати роботу в галузі охорони здоров`я особам без відповідних знань і кваліфікації.

Колегією суддів встановлено, що позивачка має середню освіту по спеціальності «сестринська справа» за дипломом № НОМЕР_1 від 04.07.1991, вищу кваліфікаційну категорію в сестринській справі за посвідченням №35 від 26.11.2018 року та працювала старшою сестрою медичною філії №2 більше 10 років з 02.01.2014 року.

За вказаних обставин, хоча позивачка мала лікарську спеціалізацію лише в сестринській справі, суд необґрунтовано зазначив про те, що відповідачем не було надано беззаперечних доказів того, що ОСОБА_1 не могла виконувати іншу роботу зі списку вакантних посад, наприклад, двірника, кур`єра тощо з точки зору кваліфікації і продуктивністю праці.

Колегія суддів відмічає, що позивачка немає спеціалізації та кваліфікації для виконання жодної лікарської/ медичної роботи з переліку вакансій, проте, має спеціалізацію лише з сестринської справи. За таких обставин, відповідач не міг і не мав права пропонувати їй вакантні посади лікарської/ медичної роботи, крім сестри медичної, яка є найкращими умовами, які роботодавець об`єктивно міг запропонувати ОСОБА_1 .

Колегія суддів відмічає, що пропонування позивачці технічної роботи гардеробника, кур`єра, двірника, прибиральника, як зазначив суд в рішенні, також є певною мірою протизаконним, оскільки така робота суперечить професії та спеціальності позивачки як сестри медичної вищої категорії, а також її медичній освіті з загальним стажем понад 32 років на час розгляду справи та досвіду роботи старшою сестрою медичною філії №2 впродовж 10 років.

Крім того, колегія суддів зауважує, що такий висновок суду суперечить нормі частини 3 ст. 49-2 КЗПП, згідно якої, при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві працівник на власний розсуд звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Оскільки позивачка відмовилася від переведення на роботу сестри медичної як єдиної вакансії, яка відповідала її професії та спеціальності, то мала право працевлаштовуватися самостійно.

Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що не відповідає обставинам справи і вимогам закону висновок суду про те, що відповідачем не було надано беззаперечних доказів того, що позивачка не могла виконувати іншу роботу зі списку вакантних посад, наприклад, двірника, кур`єра тощо з точки зору кваліфікації і продуктивністю праці.

При цьому, колегії суддів є незрозумілим з чого виходив суд першої інстанції, визначаючи позивачку членом первинної профспілкової організації. Оскільки, в матеріалах справи відсутні докази її членства та обрання позивачки до профспілкового органу, про що також і не зазначалось ОСОБА_1 у позовній заяві, а отже такий висновок суду першої інстанції є помилковим.

Більш того, у письмових відповідях позивачка підтвердила, що не є членом профспілкової організації.

Вищевикладені обставини у своїй сукупності дають підстави дійти висновку про те, що відповідачем було дотримано процедуру звільнення позивачки, а відтак відсутні підстави для скасування наказу про звільнення.

Оскільки доводи позивачки щодо незаконності та неправомірності наказу не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, вимоги щодо поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від первісної вимоги про скасування наказу про припинення трудового договору.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких підстав, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 вересня 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові, а відтак апеляційна скарга адвоката Писаренка О. О. в інтересах КНП «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва підлягає задоволенню.

Відповідно до частини сьомої статті 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилом пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, судові витрати, понесені Комунальним некомерційнимпідприємством «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва у розмірі 1288 грн, слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Писаренка Олександра Олексійовича в інтересах Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Компенсувати за рахунок держави на користь Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Голосіївського району м. Києва (код ЄДРПОУ 25695724, місцезнаходження: м. Київ, пр. Голосіївський, 59А) 1288 (одна двісті вісімдесят вісім) грн 32 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 07 лютого 2025 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

В. В. Соколова