Рішення

від 03.02.2025 по справі 490/11062/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/1351/2025 Справа № 490/11062/24

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Черенкової Н.П.,

при секретарі - Романовій К.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІА «НОВИЙ РЕГІОН» про захист честі, гідності та ділової репутації,-

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог та заперечень, процесуальні дії суду.

У грудні 2024 року позивач, від імені та в інтересах якого діє його представник - адвокат Мотельчук Ю.І., звернувся до суду з позовом до відповідача про захист честі, гідності та ділової репутації, в якому просив: зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ІА"НОВИЙ РЕГІОН" (ідентифікаційний код 41265712) протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили звернутися із призивом до всіх хто переопубліковував інформацію з їх сайту, або відтворив чи цитував статтю «ІНФОРМАЦІЯ_3» на своїх інтернет ресурсах, видалити недостовірну інформацію.

В обгрунтування позову позивач посилається на наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 об 11:04 год., на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_2 розміщено публікацію під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», в якій повідомлено інформацію такого змісту: «Чоловік народної депутатки ОСОБА_2 , бізнесмен ОСОБА_3 , намагався домовитись з поліцейськими, щоб ті не виписували штраф його дружині за порушення правил дорожнього руху. Так, на початку лютого 2024 року ОСОБА_4 , керуючи власним транспортним засобом у місті Миколаєві, була зупинена патрульною поліцією за перевищення швидкості руху у мікрорайоні Варварівка. Про цей факт вона зателефонувала своєму чоловіку ОСОБА_3 , який по телефону, використовуючи своє відоме ім`я та особисті зв`язки, намагався за вдячність вплинути на патрульного поліцейського, який зупинив його дружину, щоб той відпустив її без складання протоколу про адміністративне правопорушення. За результатом зазначеної розмови , адмінпротокол до суду так і не було скеровано. Разом із цим, нагадаємо читячам, що у 2021-2022 рр., ОСОБА_4 незаконно збагатилась на суму понад 20 млн грн., за які купила будинок на Одещині, в якому наразі проживає разом із своїм чоловіком ОСОБА_3 . Водночас, її офіційний дохід за цей період та заощадження становили не більше 2,7 млн грн., які ОСОБА_4 використала на інші цілі. Таким чином , нардепка незаконно збагатилася на суму понад 20 млн грн. Цю новину дозволено переопублікувати, копіювати та цитувати іншим медіа ресурсам.» (далі - спірна публікація).

Вищевказані відомості розміщені у мережі Інтернет на сайті (URL: ІНФОРМАЦІЯ_2), який являє собою Перше Миколаївське незалежне інтернетвидання «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОГЛЯДАЧ», власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ІА"НОВИЙ РЕГІОН".

Вказана інформація відкрита для перегляду та доступна для необмеженого кола осіб, її дозволено переопублікувати, копіювати та цитувати іншим медіа ресурсам.

Позивач вважає, що спірна публікація містить фактичні твердження, а саме: вплив ОСОБА_1 на поліцейського та незаконне збагачення ОСОБА_7 . Позивач вказує, що поширена відповідачем інформація є спрямованою на маніпулювання громадською думкою читачів зазначеного веб-сайту та створення негативного враження про особу позивача та його дружину, яка є діючим народним депутатом України, оскільки спочатку наводиться інформація про нібито намагання позивача вплинути на поліцейського з метою спонукання службової особи, під час оформлення адміністративних матеріалів, не вчиняти в інтересах його дружини дій, щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, а потім про нібито незаконне збагачення дружини позивача на суму понад 20 млн грн., за які начебто придбаний будинок на Одещині, в якому проживає родина. Наведена в оспорюваних фразах інформація порушує не тільки честь та гідність позивача, які гарантовані Конституцією України та Загальною декларацію про права людини, а і його ділову репутацію, як особи, яка є відомим бізнесменом і благодійником та відкрито висловлює своє ставлення до порушень не тільки власних прав, але й прав громадян України.

Разом з тим, всупереч принципу презумпції невинуватості, поширена інформація не містить жодного посилання на рішення суду, яким встановлена вина позивача або його дружини. Оскільки поширена інформація є негативною та створила у широкого кола осіб викривлене уявлення про діяльність позивача та його дружини, сприйнялася як звинувачення їх у вчиненні кримінально-караних діянь (злочину), наведене дало підстави для висновку, що зазначена інформація є недостовірною, порушила особисті немайнові права, принизила честь, гідність та ділову репутацію, а тому підлягає спростуванню.

Враховуючи наведене, позивач просить визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права, інформацію, розміщену ІНФОРМАЦІЯ_1 об 11 годині 04 хвилині на сайті інтернет - видання «МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОГЛЯДАЧ» під назвою: "ІНФОРМАЦІЯ_3".

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2024 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

16.12.2024 року від представника позивача - адвоката Мотельчук Ю.І. надійшла заява про зміну предмету позову, в якій виклала позовні вимоги наступним чином:

1. Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 та ОСОБА_7 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 об 11:04 год., Товариством з обмеженою відповідальністю "ІА"НОВИЙ РЕГІОН" на веб-сайті першого миколаївського незалежного інтернетвидання МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОГЛЯДАЧ (URL: ІНФОРМАЦІЯ_2) за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» наступного змісту: «Чоловік народної депутатки ОСОБА_2 , бізнесмен ОСОБА_3 , намагався домовитись з поліцейськими , що б ті не виписували штраф його дружині за порушення правил дорожнього руху. Так, на початку лютого 2024 року ОСОБА_4 , керуючи власним транспортним засобом у місті Миколаєві була зупинена патрульною поліцією за перевищення швидкості руху у мікрорайоні Варварівка. Про цей факт вона зателефонувала своєму чоловіку ОСОБА_3 , який по телефону, використовуючи своє відоме ім`я та особисті зв`язки, намагався за вдячність вплинути на патрульного поліцейського, який зупинив його дружину, що б той відпустив ОСОБА_7 без складання протоколу про адміністративне правопорушення. За результатом зазначеної розмови адмінпротокол до суду так і не було скеровано. Разом із цим, нагадаємо читачам, що у 2021-2022 рр. ОСОБА_4 незаконно збагатилась на суму понад 20 млн грн., за які купила будинок на Одещині в якому наразі проживає разом із своїм чоловіком ОСОБА_3 . Водночас , її офіційний дохід за цей період та заощадження становили не більше 2,7 млн грн., які ОСОБА_4 використала на інші цілі. Таким чином, нардепка незаконно збагатилася на суму понад 20 млн грн. Цю новину дозволено переопублікувати, копіювати та цитувати іншим медіа ресурсам.».

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ІА"НОВИЙ РЕГІОН" (ідентифікаційний код 41265712) протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили, спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 та ОСОБА_7 поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 о 11:04 год., на веб-сайті Першого Миколаївського незалежного інтернет-видання МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОГЛЯДАЧ (URL: ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», шляхом розміщення вступної та резолютивної частини рішення суду в цій частині під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_7 » із призивом у кінці спростування всіх хто переопубліковував інформацію з їх сайту, або відтворив чи цитував статтю «ІНФОРМАЦІЯ_3» на своїх інтернет ресурсах, видалити недостовірну інформацію.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.12.2024 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 09.01.2025 року на 09.00 год.

Ухвалою суду від 09.01.2025 року закрито підготовче провадження справу призначено до розгляду по суті на 03.02.2025 року.

03.02.2025 року від представниці позивача - адвоката Мотельчук Ю.І. надійшло клопотання про долучення доказів, в якому просила суд долучити до матеріалів справи копію Акту опитування адвокатом фізичної особи в якості свідка.

Представник відповідача, в особі директора - Завтура М.П. 03.02.2025 року надав заяву про визнання позовних вимог в повному обсязі та надав наступні пояснення.

До редакції відповідача присилають для публікації свої прес-релізи різні органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства різних форм власності, громадські організації, громадські активісти, тощо. Ці прес-релізи публікуються без перевірки.

Саме цю новину відповідачу прислали громадські активісти, інформацію про яких (як джерело інформації) він не може надати, керуючись ЗУ «Про медіа» та ЗУ «Про державну підтримку медіа, гарантії професійної діяльності та соціальний захист журналіста».

Після ознайомлення з позовної заявою про захист честі, гідності та ділової репутації до ТОВ «ІА» Новий Регіон», редакція відповідача вирішила провести журналістське розслідування, щоб підтвердити або спростувати інформацію, яку вона опублікувала у вищезазначеній статті.

В ході журналістського розслідування було з`ясовано, що громадянка ОСОБА_7 ніколи не керує транспортним засобами, коли рухається на далекі відстані (між містами). Водії (яких надає їй чоловік ОСОБА_3 ), надали відповідачу для ознайомлення особисту переписку у «месенджерах», в яких вони з ОСОБА_7 планують поїздки на дальні відстані. Також джерела відповідача в поліції не підтвердили факт керування ОСОБА_7 03.02.2024 року автомобіля LAND ROVER, натомість редакція відповідача з`ясувала, що працівниками поліції було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії БАД №049359 від 03.02.2024 року , за змістом якої транспортним засобом LAND ROVER, керував ОСОБА_12 . На підставі зазначеної постанови Болградським відділом ДВС у Болградському районі Одеської області 06.03.2024року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_12 на користь держави штрафу у розмірі 680,00 грн. Сам ОСОБА_12 особисто показав редакції відповідача для ознайомлення свій телефон з перепискою у «месенджерах» з громадянкою ОСОБА_7 , в якій підтвердились факти того, що громадянка ОСОБА_7 дійсно не керує транспортним засобом, якщо треба їхати на далекі відстані. Також він підтвердив , що 03.02.2024 року саме він керував автомобілем LAND ROVER, a ОСОБА_7 була пасажиром. На нього поліцейські і склали постанову за порушення ПДД.

Далі, у ході журналістського розслідування, редакція з`ясувала, що будинок, в якому проживає родина ОСОБА_7 , ніколи не належав ОСОБА_7 : згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Індексний номер витягу: 304322916. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна. 463380251237) ,нерухомість за адресою АДРЕСА_1 , належить ТОВ "К Іст ГРУП", код ЄДРПОУ 44435485, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 226 виданий 06.07.2022, видавник: Приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Гурська В.С. Продавець нерухомості ОСОБА_16 , який володів цією нерухомістю з липня 2018 року. Цю інформацію він підтвердив журналістам , та надав для ознайомлення документи, що стосуються твердження в статті того, що у 2021-2022 рр. громадянка ОСОБА_7 незаконно збагатилась на суму понад 20 млн грн., то і ця інформація у ході журналістського розслідування теж не підтвердилася.

З пояснень самої ОСОБА_2 журналістам, її батько ОСОБА_17 був хворий на онкологію, і відчуваючи, що жити йому залишилося не довго, запропонував їй і синові (його єдиному онуку) на вибір у спадок або гроші або бізнес з нерухомістю. ОСОБА_4 розуміючи, що бізнес батька це не її, звичайно ж обрала гроші та одразу задекларувала їх.

Старшому поколінню журналістів та політиків міста Миколаїв відомо, що нині вже покійний батько ОСОБА_2 - ОСОБА_17 при СРСР і після розвалу союзу, завідував рибним господарством Миколаївської області. Також він був депутатом Миколаївської обласної ради (1998-2002 роки).

Згідно інформації з витягу з державного реєстру прав на нерухоме майно, ОСОБА_17 при житті був власником сотні квадратних метрів на Кінбурнській косі, Чорноморській косі, у Коблеві та в Очакові, в центрі Миколаєва, тощо.

Згідно інформації з єдиного державного реестра юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , ОСОБА_17 при житті був власником кількох бізнес-структур (РІБГОСПОД ЄДНАННЯ, ПП « ОСОБА_17 », ТОВ "КЕМПІНГ "СОНЯЧНИЙ - 2" тощо).

ОСОБА_17 входив до так званої «орбіти» тодішнього голови Миколаївської обласной державної адміністрації ОСОБА_20 та Прем`єр-міністра України, міністра економіки України ОСОБА_8, який родом теж з Миколаєва. Всі вони були друзями та "бізнес- партнерами".

Пенсіонери МВС, які працювали в міліції в 90-х та на початку 2000-х років, розповіли нашим журналістам, що багато техніки "рибколхозів" області було розпродано. ОСОБА_21 продавалась по всій країні неофіційно. Десятки мільйонів доларів просто йшло повз бюджету. Правоохоронці нічого не могли з цим зробити, так як з Києва приходили вказівки "не чіпати" ОСОБА_17 та його підприємства. Цю інформацію журналістам підтвердили і місцеві політики тих років.

Тому, у журналістів не має жодного сумніву, що ОСОБА_17 міг віддати таку суму своїй дочці (від першого шлюбу) ОСОБА_7 .

Заяви другої жінки ОСОБА_17 - ОСОБА_23 , журналісти не розглядали ,так як спільних дітей у них не було. Мати ОСОБА_2 померла ще у ІНФОРМАЦІЯ_4. За показами свідків, з оточення покійного ОСОБА_17 , його друга жінка мала неприязні відносини з донькам свого, вже покійного чоловіка.

Враховуючи вищезазначене, відповідач визнає той факт, що його редакція без перевірки опублікувала неправдиву інформацію про «позивача», яка дійсно порочить його честь, гідність та ділову репутацію.

Сторони до судового засідання не з`явилися.

Представниця позивача - адвокат Мотельчук Ю.І. надала заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача - ОСОБА_24 надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав в повному обсязі, та вважав такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав , ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц).

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

ІНФОРМАЦІЯ_1 об 11:04 год. на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_2 , розміщено публікацію під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», в якій повідомлено інформацію наступного змісту:

«Чоловік народної депутатки ОСОБА_2 , бізнесмен ОСОБА_3 , намагався домовитись з поліцейськими, що б ті не виписували штраф його дружині за порушення правил дорожнього руху. Так, на початку лютого 2024 року ОСОБА_4 , керуючи власним транспортним засобом у місті Миколаєві була зупинена патрульною поліцією за перевищення швидкості руху у мікрорайоні Варварівка. Про цей факт вона зателефонувала своєму чоловіку ОСОБА_3 , який по телефону, використовуючи своє відоме ім`я та особисті зв`язки, намагався за вдячність вплинути на патрульного поліцейського, який зупинив його дружину, щоб той відпустив її без складання протоколу про адміністративне правопорушення. За результатом зазначеної розмови , адмінпротокол до суду так і не було скеровано. Разом із цим, нагадаємо читачам, що у 2021-2022 рр., ОСОБА_4 незаконно збагатилась на суму понад 20 млн грн., за які купила будинок на Одещині, в якому наразі проживає разом із своїм чоловіком ОСОБА_3 . Водночас, її офіційний дохід за цей період та заощадження становили не більше 2,7 млн грн., які ОСОБА_4 використала на інші цілі. Таким чином , нардепка незаконно збагатилася на суму понад 20 млн грн. Цю новину дозволено переопублікувати, копіювати та цитувати іншим медіа ресурсам.»

Вищевказані відомості розміщені у мережі Інтернет на сайті (URL: ІНФОРМАЦІЯ_2), який являє собою перше миколаївське незалежне інтернетвидання «Миколаївський Оглядач», власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ІА"НОВИЙ РЕГІОН".

Вказана інформація відкрита для перегляду та доступна для необмеженого кола осіб, її дозволено переопублікувати, копіювати та цитувати іншим медіа ресурсам.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання вебсайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до вебсайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Матеріалами справи підтверджується, та не заперечувалося відповідачем, що власником незалежного інтернетвидання « Миколаївський Оглядач », на сайті якого розміщена спірна пблікація, є відповідач ТОВ "ІА"НОВИЙ РЕГІОН".

Відтак, при підтвердженні факту оприлюднення та розповсюдження інформації, наступним основним питанням, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

ОСОБА_7 на час поширення оспорюваної інформації є діючим народним депутатом України.

За Постановою про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД №049359 від 03.02.2024 року, транспортним засобом LAND ROVER, належним ОСОБА_1 , керував ОСОБА_12 , Постановою Болградського відділа ДВС у Болградському районі Одеської області від 06.03.2024 відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_12 на користь держави штрафу у розмірі 680,00 грн.

За витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.07.2022 року №304322916 та копії Договору купівлі-продажу від 06.07.2022 року, укладеного між ТОВ «К 1ст ГРУП» та ОСОБА_16 , вбачається, що власником нерухомого майна: будинку АДРЕСА_1 , житловий масив « Совіньйон» є ТОВ «К 1ст ГРУП» (ідентифікаційний код 44435485).

ІІІ. ВИСНОВКИ ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з вимогами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» при розгляді справ суди застосовують Європейську Конвенцію з прав людини і практику суду як джерело права.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статей 28, 68 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до статті 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Згідно з положень частин 1-3 ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Аналогічні положення містяться й у міжнародних актах з прав людини. Зокрема, у ст.12 Загальної Декларації прав людини Генеральної Асамблеї від 10.12.1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання в його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканість його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

Статтею 19 Декларації проголошене право кожної людини на свободу переконань i на вiльне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати i поширювати iнформацiю та ідеї будь-якими засобами i незалежно вiд державних кордонiв.

Міжнародним пактом про громадянські і політичні права ООН від 16.12.1966 року встановлено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканість його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь та репутацію (п. 1 ст. 17).

Відповідно до Преамбули Загальної Декларації прав людини визнання гідності, яка властива всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Статтею 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст.32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ч.1 ст.34 Конституції України). При цьому, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (ч. 2 ст. 34 Конституції України). Аналогічні положення містяться і в ч. 1ст. 302 ЦК України.

Рішенням Європейського суду від 29 червня 2005 року, у справі «Соколовські проти Польщі» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду за ч. 2 ст. 10 Європейської конвенції з прав людини, можливості обмеження політичної дискусії, дебатів з питань суспільного інтересу є мізерним, адже свобода вираження поглядів утворює одну із важливих засад демократичного суспільства та є основною умовою для його прогресу і самореалізації кожної особи.

Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , є джерелом права в України, неодноразово наголошував, зокрема у рішенні від 28 березня 2013 року ,у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», що втручання в свободу вираження власних думок та поглядів порушує свободу висловлення думки в трьох випадках: якщо воно здійснено не на підставі закону, якщо воно не переслідує допустимої мети або якщо воно порушує баланс між метою, заради якої здійснено втручання, і свободою вираження думки.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань , відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Під поняттям честі слід розуміти особисте немайнове благо, що є позитивною соціальною оцінкою особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності поведінки до загальноприйнятих уявлень про добро і зло та усвідомлення особою цієї оцінки. Під поняттям гідності слід розуміти чинник моральної свідомості, який, водночас, відображає моральне ставлення індивіда до самого себе та суспільства до нього. У свою чергу, діловою репутацією є усталена оцінка фізичної особи, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні та негативні суспільно значимі діяння у певній сфері, що відома оточуючим.

Згідно зі ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 753/13197/18 (провадження № 61-7891св21) зазначено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Відповідно до частини першої статті 30 Закону України "Про інформацію", ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Негативною потрібно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо), і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частина сьома статті 277 ЦК України).

Інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (ст. 1 Закону України "Про інформацію").

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України "Про інформацію" , поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. Інформація може існувати як у формі фактичних тверджень, так і в формі оціночних суджень.

У постанові Верховного Суду від 27 червня 2023 року у cправі № 910/8510/21 зазначено, що: «Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі «Інтернет» чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі».

У рішенні від 07 лютого 2012 року «Аксель Спрінгер проти Німеччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що приватна особа, невідома для громадськості, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, в той час як публічних осіб така норма не стосується. У таких справах як «Лінгенс проти Австрії» (1986 року); «Обершлік проти Австрії» (1991 року), в яких йшлось про публічну критику політиків, ЄСПЛ дійшов висновку, що публічні діячі повинні бути відкритими для критики з боку своїх опонентів.

Тому ЄСПЛ вважає порушенням статті 10 Конвенції з прав людини задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації, оскільки ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії обумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики.

Межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Положеннями ст.277 ЦК України визначений загальний порядок доказування у такій категорії справ. Законодавцем було виключено з вказаної статті частину статті, яка покладала обов`язок на особу доказувати правдивість негативної інформації, поширеної такою особою. Обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачами, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Крім того, тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Так, згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у пункті 5 Постанови від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права. Пунктом 9 цієї Постанови встановлено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (п. 12 зазначеної Постанови).

Пунктом 15 цієї Постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено, що «юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь - який спосіб; б) поширена інформація стосується певної-фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право» (Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 р. в справі № 910/15148/17 зазначив, що за відсутності хоча б однієї з наведених обставин підстави для задоволення позовних вимог відсутні).

При вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації забезпечується баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Тобто, для розгляду даної категорії справ судам необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачами інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.

Таким чином, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

Таким чином, згідно статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особливо якщо такі висловлювання стосуються публічної особи, або посадової особи рівня суспільного значення та його діяльність представляє суспільний інтерес.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц (провадження № 61-48302св18).

При цьому слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна;що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 278/1638/19 (провадження № 61-3525св21).

За положеннями статті 29 Закону України «Про інформацію», суспільство має право на отримання суспільно необхідної інформації і предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Відповідно до частин 1,2 статті 30 Закону "Про інформацію", ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

При цьому , суспільство також має право на отримання інформації, яка відповідає дійсності та надає можливість суспільству здійснити її оцінку самостійно на основі усіх фактів та різноманіття думок щодо оцінки такої інформації та її значення для суспільства, тому так важливо, щоб інформація, яка поширюється будь-ким, а особливо засобами масової інформації або лідерами суспільної думки, посадовими особами, державними службовцями, відповідала дійсності, з одного боку, а з другого - була суспільно значуща та задовольняла попит суспільства на необхідність контролю за діяльністю державних органів та їх посадових осіб.

Водночас, частиною 2 статті 34 Конституції України, кожному надано право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. При цьому кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (стаття 68 Конституції України).

За своїм характером оціночне судження виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.

Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) від 10 серпня 2006 року у справі "Ляшко проти України", рішенні від 08 липня 1986 року у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту 2 статті 10 Конвенції застосовується не тільки до "інформації" чи "ідей", які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе "демократичне суспільство". Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час, як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19.

Водночас, навіть у випадку, коли судження зводиться до суб`єктивної оцінки, пропорційність втручання може залежати від того, чи існують достатньо вагомі фактичні підстави для спростування судження, оскільки навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (рішення від 27 лютого 2001 року у справі "Джерусалем проти Австрії").

За положенням статті 6 Конвенції, статті 62 Конституції України та статті 17 КПК ,особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Презумпція невинуватості, як загальноправова вимога, визначає положення особи в суспільстві. Дія цього принципу виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому.

Такої позиції дотримується і Європейський Суд, який у рішенні від 10 лютого 1995 року у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно першою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правило презумпції невинуватості у загальному сенсі означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Лише один орган у державі наділений таким правом - це суд, який відповідно до статтів 124 Конституції України є носієм судової влади, що здійснює правосуддя. Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.

Отже, посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням, можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.

При цьому, Європейський Суд констатує, що має проводитись вагоме розрізнення між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила. Слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин (рішення Європейського Суду від 10 вересня 2009 року (набуло статус остаточного 10 березня 2010 року) у справі "Шагін проти України", п. 81; рішення у справі "Ізмаїлов та інші проти Росії" від 24 квітня 2008 року та інші).

Презумпція невинуватості закріплена в §2 статті 6, є одним із елементів справедливого судового розгляду, про який зазначається у §1 статті 6 Конвенції (AllenetdeRibemont v. France, §35). Цей принцип забороняє формування передчасної позиції, в якій би відображалася думка про те, що особа, обвинувачена у вчиненні злочину, є винуватою ще до того, коли її вина буда доведена відповідно до закону (Minelli v. Switzerland). Презумпція невинуватості порушується у випадку, коли твердження стосовно особи відображає думку про те, що вона є винуватою, тоді як її вина не була попередньо доведена відповідно до закону. Вагоме розрізнення має проводитись між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила. Європейський суд неодноразово наголошував на важливості вибору слів у подібних твердженнях (Bohmer v. Germany, §§54, 56; Nestak v. Slovakia, §§88-89). Отже, слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють …, або ж обвинувачують у вчиненні злочину, … та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин (див. рішення у справі «Ісмаїлов та інші проти Росії» (Ismoilov and others v. Russia), n 2947/06, п. 166, від 24 квітня 2008 року)...»

Верховний Суд в постановах від 23.12.2020 року у справі № 484/2781/19, від 21.01.2021року у справі № 914/371/19 зазначив про те, що дії, які підпадають під ознаки кримінальнокараного діяння, не можуть бути оціночними судженнями.

Отже, характер висловлювань, розповсюджених у спірній публікації стосовно ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_7 , а саме вчинення позивачем та його дружиною діянь, які підпадають під характер злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, не є оціночним судженням.

Дана інформація, спростована наданими доказами та поясненнями відповідача, має негативний характер щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_7 і викладена у формі твердження про факт, а не у формі оціночного судження.

Такі дії порушують презумпцію невинуватості позивача, гарантовану статтею 6 Конвенції, статтею 62 Конституції України та статтею 17 КПК України, впливають на соціальну оцінку особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на загальноприйнятих уявленнях щодо моралі, норм поведінки та ділових якостей, та є розповсюдженням недостовірної інформації.

Отже, діями відповідача ТОВ «ІА «НОВИЙ РЕГІОН» порушуються право позивача на повагу до гідності та честі, а також на недоторканість ділової репутації (статті 297, 299 ЦК України).

До того ж, висловлювання в спірній публікації не містять посилань на використані джерела цієї інформації.

Відтворення інформації, отриманої з інших джерел (повідомлення, публікацій), не змінює її характер та не перетворює відомості про факти на оціночні судження.

На переконання суду, поширення інформації про позивача, стосовно якої ним пред`явлено позов, враховуючи сутність такої поширеної інформації, яку, як встановлено вище, не може бути віднесено до оціночних суджень та такої, яка стосується допустимої критики та оцінки роботи публічної особи, а стосується безпосередньо тверджень про факти, які були спростовані доказами, наданими позивачем та визнані відповідачем.

Таким чином, наведені висловлювання вмережі Інтернет на сайті (URL: ІНФОРМАЦІЯ_2), який являє собою Перше Миколаївське незалежне інтернетвидання «Миколаївський Оглядач», власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ІА"НОВИЙ РЕГІОН", є поширенням інформації (відомостей про факти) щодо позивача, яка не відповідає дійсності (є недостовірною) на час її розповсюдження, завдає шкоди особистим немайновим благам особи та підлягає спростуванню за правилами статті 277 ЦК України.

Відповідно до частини 7 цієї норми, спростування недостовірної інформації має здійснюватися у спосіб, в який вона була поширена, а саме шляхом покладення на відповідача - ТОВ "ІА"НОВИЙ РЕГІОН" протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ( як члена його сім`ї), поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 об 11:04 год., на веб-сайті Першого Миколаївського незалежного інтернет-видання МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОГЛЯДАЧ (URL: ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», шляхом розміщення вступної та резолютивної частини рішення суду в цій частині під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_7 », та видалити недостовірну інформацію.

При цьому суд враховує, що такий спосіб захисту порушеного права є достатнім та загальноприйнятним, та повністю відновлює порушене право позивача, отже не має необхідності зобов`язувати відповідача опубліковувати статтю саме з повним текстом.

Водночас, суд враховує, що способи захисту порушеного права мають бути співмірними зі змістом порушеного права, характером дій, якими воно було порушено, а також наслідкам, які спричинило таке порушення. При цьому, саме судове рішення, яким задоволено вимоги позивача про спростування недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права вже містить у собі спростування. На переконання суду, зобов`язання відповідача розмістити спростування на своїй веб-сторніці з викладенням резолютивної частини рішення суду - є достатнім та належним способом захисту порушеного права позивача.

Таким чином, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, виходячи з принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, з урахуванням балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи позови у межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову саме в такий спосіб.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві, суд, в тому числі, керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, № 303-A, параграф 29).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.12,13,81,141,259,263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІА «НОВИЙ РЕГІОН» про захист честі, гідності та ділової репутації - задовольнити частково.

1. Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 та його дружини ( члена сім`ї) ОСОБА_7 інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 об 11:04 годині Товариством з обмеженою відповідальністю "ІА"НОВИЙ РЕГІОН" на веб-сайті Першого Миколаївського незалежного інтернетвидання МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОГЛЯДАЧ (URL: ІНФОРМАЦІЯ_2) за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3» наступного змісту: «Чоловік народної депутатки ОСОБА_2 , бізнесмен ОСОБА_3 , намагався домовитись з поліцейськими щоб ті не виписували штраф його дружині за порушення правил дорожнього руху. Так, на початку лютого 2024 року ОСОБА_4 , керуючи власним транспортним засобом у місті Миколаєві була зупинена патрульною поліцією за перевищення швидкості руху у мікрорайоні Варварівка. Про цей факт вона зателефонувала своєму чоловіку ОСОБА_3 , який по телефону, використовуючи своє відоме ім`я та особисті зв`язки намагався за вдячність вплинути на патрульного поліцейського, який зупинив його дружину, щоб той відпустив ОСОБА_7 без складання протоколу про адміністративне правопорушення. За результатом зазначеної розмови адмінпротокол до суду так і не було скеровано. Разом із цим, нагадаємо читячам, що у 2021-2022 рр. ОСОБА_4 незаконно збагатилась на суму понад 20 млн грн., за які купила будинок на Одещині в якому наразі проживає разом із своїм чоловіком ОСОБА_3 . Водночас її офіційний дохід за цей період та заощадження становили не більше 2,7 млн грн, які ОСОБА_4 використала на інші цілі. Таким чином нардепка незаконно збагатилася на суму понад 20 млн грн. Цю новину дозволено переопублікувати, копіювати та цитувати іншим медіа ресурсам».

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ІА"НОВИЙ РЕГІОН" (ідентифікаційний код 41265712) протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 та його дружини ( члена сім`ї) ОСОБА_7 , поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 об 11:04 годині на веб-сайті Першого Миколаївського незалежного інтернет-видання МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОГЛЯДАЧ (URL: ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», шляхом розміщення вступної та резолютивної частини рішення суду в цій частині під заголовком «Спростування недостовірної інформації щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_7 » на своїх інтернет ресурсах,та видалити недостовірну інформацію.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення суду складено 03 лютого 2025 року.

Суддя Черенкова Н.П.