Рішення

від 29.01.2025 по справі 505/2870/24

КОТОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОТОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/2870/24

Провадження № 2/505/1436/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року місто Подільськ

Котовський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюк Ю.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Зінюка О.О.,

представника третьої особа, яка не заявляє самостійних

вимог щодо предмета спору - Виконавчого комітету

Подільської міської ради Подільського району Одеської

області (як орган опіки та піклування) Замкової В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Подільськ в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Подільської міської ради Подільського району Одеської області, Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області (як орган опіки та піклування), Міністерство оборони України, до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 звернувся до Котовського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Подільської міської ради Подільського району Одеської області, Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області (як орган опіки та піклування), Міністерство оборони України, про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наприкінці квітня 2024 року його дружина, ОСОБА_2 , нікого не попередивши, виїхала у невідомому напрямку, (є підстави вважати, що поїхала на заробітки в іншу країну).

IIIIII

Від даних стосунків вони з дружиною мають спільну неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З моменту від`їзду, ОСОБА_2 на зв`язок практично не виходила, допомоги на утримання сина не надає, не опікується ним, його долею не цікавиться.

Тому вважає, що мати дитини - відповідачка у справі, ОСОБА_2 , прийнявши рішення залишити сім`ю, фактично відмовилась від свого сина, та виконання батьківських обов`язків, щодо дитини, про цей факт свідчить те, що відповідачка зовсім не опікується та не проявляє до неї жодного інтересу, тобто дитина увесь цей час, постійно проживає разом зі ним та знаходиться на його повному утриманні.

Також зазначає, що матеріальної допомоги на утримання дитини відповідачка не надає, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не спілкується з дитиною взагалі, тобто не дбає про її нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, так як це встановлено ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства». Син за останній час жодного разу не отримував від мати подарунків іграшок, одягу та продуктів харчування.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 05.08.2024 залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини та надано строк на усунення недоліків.

15.08.2024 позивачем ОСОБА_1 до Котовського міськрайонного суду подано заяву про усунення недоліків долучено оригінал квитанції про сплату судового збору. Разом з цим 15.08.2024 позивачем надано до суду додатки до позовної заяви.

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 16.08.2024 відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, витребувано з служби у справах дітей Подільської міської ради Подільського району Одеської області висновок щодо доцільності позбавлення прав відповідачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та висновок щодо доцільності визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з позивачем ОСОБА_1 .

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 16.09.2024 залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Міністерство оборони України та Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області як орган опіки та піклування.

Ухвалою суду від 16.10.2024 продовжено строк підготовче провадження у справі.

Ухвалою суду від 10.12.2024 закрито підготовче засідання по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 призначено справу до судового розгляду по суті та здійснено виклик свідків.

У судове засідання, з`явилась представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області Замкова В.П., яка заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки вважає їх не обґрунтованими та безпідставними.

У судове засідання, інші учасники розгляду справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи судом повідомлялися належним чином.

Від позивача ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява, в якій він просить розглядати справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст. 280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 268 ЦПК України датою складання повного тексту рішення є 07 лютого 2025 року.

Встановлені обставини справи

Суд, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані у справі докази вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , що видано повторно 31.08.2017 Подільським міжрайонним м відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є: батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_2 .

Відповідно до характеристики старости Липецького старостинського округу від 29.05.2024 № 468 ОСОБА_2 характеризується позитивно. До працівників Липецького старостинського округу від сусідів та мешканців села Липецьке скарги та зауваження щодо не виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не надходили.

Також зазначено, що ОСОБА_2 останній час працює за кордоном. Син ОСОБА_3 до травня перебував із матір`ю ОСОБА_2 за кордоном, але станом на 29.05.2024 фактично проживає з батьком ОСОБА_1 , який ніде не працює, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відповіді наданої начальником Подільського РУП ГУНП в Одеській області на звернення ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 залишила їх спільного неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без нагляду та виїхала за кордон до Німеччини (відомості журналу Єдиного обліку Подільського РУП ГУНП в Одеській області № 4440 від 27.05.2024), зазначено, що в ході проведеної перевірки в діях ОСОБА_2 , яка є матір`ю ОСОБА_3 , не встановлено ознак адміністративного чи кримінального правопорушення.

Згідно висновку органу опіки та піклування Подільської міської ради Подільського району Одеської області № 2785 від 11.09.2024, позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є недоцільним, оскільки в матеріалах справи немає жодного документу, який підтверджує факт невиконання ОСОБА_2 , батьківських обов`язків.

Згідно висновку органу опіки та піклування Подільської міської ради Подільського району Одеської області № 2786 від 11.09.2024, оскільки станом на 11.09.2024 ОСОБА_3 досяг 14 річного віку та відповідно до ст. 160 Сімейного кодексу України дитина якій виповнилось 14 років, та батьки якої проживають окремо, самостійно приймає рішення щодо місця свого проживання, тому вирішення питання щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 з одним з батьків є неможливим та неправомірним, тому слід залишити його без розгляду.

Згідно із заявами сусідів позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 : ОСОБА_1 самостійно виховує сина ОСОБА_3 , а мати дитини ОСОБА_2 покинула ОСОБА_3 та виїхала за кордон на заробітки.

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування

У відповідності до ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1)-6) частини першої статті 164 СК України).

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. ст. 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.05.2018 № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18) зроблено висновок по застосуванню п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.05.2020 № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що: «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.12.2018 № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18) вказано, що: «позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58). У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100)».

Суд зауважує, що розгляд справи здійснюється не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Судом не встановлено, що відповідачка є особою, яка свідомо злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно неповнолітнього сина.

Обставини ухилення відповідачки від виконання нею батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідачки є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо неї наприклад: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини та бажання вирішення питання шляхом їх заробітку, у даному випад за кордоном.

У справі відсутні жодні докази застосування до відповідачки будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Також, не надано жодного доказу щодо обставин, які негативно характеризують відповідача, зокрема, притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності, перебування на обліку у зв`язку із вживанням алкогольних або наркотичних засобів, ведення аморального способу життя та інше.

У постанові Верховного Суду від 17.06.2021 у справі № 643/7876/18 зазначено, що, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Надані позивачем в обґрунтування позовних вимог докази суд не вважає достатніми та переконливими для застосування до відповідачки такої крайньої міри впливу, як позбавлення батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

Заяви сусідів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не підтверджують винної поведінки відповідачки, свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

Крім того, не проживання відповідачки разом з сином, за відсутності доказів винної поведінки відповідачки, яка б свідчила про ухилення від виконання нею своїх батьківських обов`язків, не є підставою для позбавлення її батьківських прав.

З наявних матеріалів справи неможливо встановити, у чому полягає захист інтересів неповнолітнього ОСОБА_3 , шляхом позбавлення ОСОБА_2 по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_3 батьківських прав.

Враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою та найкращим інтересам малолітньої дитини відповідатиме збереження зв`язку з матір`ю, суд вважає, що без з`ясування цих обставин неможливо зробити висновок про винну поведінку відповідачки та доцільність позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

Разом з тим, щодо визначення місця проживання дитини суд зазначає наступне, згідно висновку органу опіки та піклування Подільської міської ради Подільського району Одеської області № 2785 від 11.09.2024 під час бесіди з неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , він повідомив, що наразі має бажання проживати з батьком.

Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно з ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до роз`яснень, наданих Верховним Судом України в п.18 Постанови Пленуму № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст. 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в сімейне життя, крім випадків встановлених Конституцією України.

Згідно з ч.7, ч. 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Суд вважає за доцільне відмовити повністю в задоволенні позову, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, і позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків, оскільки обставини, викладені в позові є не доведеними, разом з тим не доведено що існує спір з приводу визначення місця проживання дитини, оскільки ОСОБА_3 досяг 14 річного віку, на даний час виявив бажання проживати саме з батьком.

Розподіл судових витрат

За приписами п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 263 - 265, 268, 273, 280 - 282 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Подільської міської ради Подільського району Одеської області, Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області (як орган опіки та піклування), Міністерство оборони України, до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складене 07.02.2025.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Подільської міської ради Подільського району Одеської області, код ЄДРПОУ 39162679, місце знаходження: 66303, Одеська область, м. Подільськ, вул. Бочковича, буд. 4

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області, код ЄДРПОУ 04056960, місцезнаходження: Україна, 66300, Одеська область, м. Подільськ, просп. Шевченка, буд. 2, електронна адреса gor@podilsk.odessa.gov.ua

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, місцезнаходження: Україна, 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, електронна адреса:admou@post.mil.gov.ua

Суддя

Котовського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ