Постанова

від 10.02.2025 по справі 465/3846/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/3846/24 Головуючий у 1 інстанції: Іванюк І.Д.

Провадження № 22-ц/811/4045/24 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий - суддя Цяцяк Р.П.,

суддів Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,

за участю секретаря Ковальчука Ю.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 03 вересня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року Львівське комунальне підприємство (ЛКП) «Залізничнетеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути зі згаданого відповідача на користь позивача заборгованість за період з 01.12.2021 року по 28.02.2023 року за надані послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання квартири АДРЕСА_1 , власником якої є відповідач, а саме: 8 992 грн. 27 коп. - заборгованості за надані послуги з централізованого теплопостачання та 865 грн. 81 коп. - заборгованості за надані послуги з гарячого водопостачання, а також 3 028 грн. 00 коп. сплаченого судового збору (а.с. 1-3).

Оскаржуваним рішенням позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 8 992 грн. 27 коп. та гарячого водопостачання в розмірі 865 грн. 81 коп., а також 3 028 грн. судового збору (а.с. 41-43).

Вищезгадане рішення оскаржив відповідач.

Апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, покликаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права.

Вважає, що «позивач безпідставно завищує тариф на постачання горячої води порівняно з тим, який встановлено Постановою НКРЕКП № 1747 від 10.12.2018р.».

Вважає, що «ненадання відповідачем своїх розрахунків суду, то на думку відповідача надання своїх розрахунків є його права, а не обов`язок» (а.с. 84-87).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 06 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження за вищезгаданою апеляційною скаргою, запропоновано учасникам справи протягом 15-ти днів подати до суду свій відзив на апеляційну скаргу та ухвалено розгляд справи у відповідності до частини 1 статті 369 ЦПК України проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 97-98).

Клопотань від сторін про апеляційний розгляд справи з повідомленням учасників справи до суду не поступало.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).

Судом встановлено та стверджується матеріалами справи (а.с. 6) те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , у якій він один і є зареєстрованим та проживає: наведене апелянтом жодним чином не спростовано.

Відповідно до п. 1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Частиною 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними,якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласниками багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги (абзац 2 частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На твердження позивача, індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, був опублікований 30 жовтня 2021 року в загальному та безперешкодному доступі на офіційному сайті ЛКП «Залізничнетеплоенерго» і протягом 30 днів з дня опублікування згаданого договору на офіційному веб- сайті підприємства від співвласників багатоквартирного будинку, у якому знаходиться квартира відповідача, рішщення про вибір моделі договірних відносин до позивача не надходило: наведені твердження позивача відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.

Крім цього, згідно висновків Верховного Суду України, які наведені у постанові від 30.10.2013 року по справі № 6- 59цс13, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг в повному обсязі.

Відповідно до пункту 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМ України від 21.08.2019 року № 830, фактом приєднання Споживача до умов договору є вчинення Споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.

Відповідач від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався) та фактично споживав надані послуги: наведені обставини відповідачем належними та допустимими доказами також не спростовано.

Отже, між позивачем та відповідачем склалися зобов`язальні правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, оскільки сторонами у належній формі, що встановлена Законом, було укладено типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Як встановлено судом та стверджується матеріалами справи, виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються відповідачу, є саме позивач - ЛКП «Залізничнетеплоенерго».

А тарифи на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню ЛКП «Залізничнетеплоенерго», регулюються постановою НКРЕКП від 10.12.2018 року № 1746 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню Львівським комунальним підприємством «Залізничнетеплоенерго», яке є виконавцем цих послуг» (а.с. 111-112), а тому посилання апелянта на тарифи, які встановлені постановою НКРЕКП від 10.12.2018 року № 1747 «Про встановлення тарифів на послугу з централізованого постачання гарячої води, що надається для потреб управителів багатоквартирних будинків Львівським комунальним підприємством «Залізничнетеплоенерго», до уваги прийматися не можуть, оскільки остання згадана постанова (за № 1747) до спірних відносин застосуванню не підлягає.

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 27 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», а також згідно пункту 54 Правил надання послуги з постачання теплової енергії № 830, у разі ненаданя послуги, надання її не в повному обсязі, несвоєчасно або надання послуги неналежної якості споживач має право викликати виконавця або його представника для проведення перевірки кількості та/або якості наданої послуги. Виконавець комунальної послуги зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.

Оформлення претензій споживачів здійснюється в порядку, передбаченому ст. 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

В той же час, відповідачем (апелянтом) не надано доказів того, що ним вживалися заходи для складення Актів-претензій щодо ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у відповідності до вимог ст. 27 Закону України «Про житлово - комунальні послуги».

Як вбачається із долучених до справи матеріалів (відомості про нарахування та оплату послуг за централізоване опалення та гаряче водопостачання, акти реалізації теплової енергії, рахунки на оплату) відповідач, отримавши послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, виконав свій обов`язок щодо їх оплати лише частково, сплативши 01.2022 року - 1872,29 грн та 02.2022 року - 1763,47 грн за послуги з постачання теплової енергії, чим допустив утворення заборгованості за період з 01.12.2021 року по 28.02.2023 року за надані послуги з централізованого опалення на суму 8 992 грн. 27 коп. та за послуги з гарячого водопостачання в розмірі 865 грн. 81 коп., які і є предметом позовних вимог.

За вищенаведених обставин у суду були відсутніми правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог або для задоволення цих позовних вимог лише частково і доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому приходить до висновку про те, що підстави для його скасування чи зміни відсутні і апеляційну скаргу на нього, доводи якої не спростовують висновків рішення суду, слід залишити без задоволення.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.

Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2025 року - 3 028 грн. 00 коп.

Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідача 9 858 грн. 08 коп. заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Відтак, ціна позову у цій справі складає 9 858 грн. 08 коп., що станом на 01 січня 2025 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн. 00 коп. х 250 = 757 000, 00 грн).

Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 9 858 грн. 08 коп., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Залізничного районного суду міста Львова від 03 вересня 2024 року - без змін.

Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Повну постанову складено 10 лютого 2025 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.