Рішення

від 29.01.2025 по справі 216/7752/24

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/7752/24

провадження 2/216/955/25

РІШЕННЯ

іменем України

29 січня 2025 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Кузнецова Р.О.

за участю секретаря судового засідання Максименко А.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА 29 КР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків та платежів у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів співвласника ОСББ «ЛЕРМОНТОВА 29КР»,-

встановив:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА 29 КР» (далі ОСББ «ЛЕРМОНТОВА 29 КР») звернулось до суду з вказаним позовом в обґрунтування якого зазначило, що 16.06.2019 рішенням Установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 створено та функціонує ОСББ «ЛЕРМОНТОВА 29 КР». Відповідач по справі є власником нежитлових приміщень №24 та №41 на першому поверсі вказаного житлового. Відповідач ухиляється від виконання зобов`язань щодо сплати внесків та платежів співвласників ОСББ, внаслідок чого за період з 01.10.2021 по 30.09.2024 виникла заборгованість у сумі 14443,00 грн, яка у добровільному порядку відповідачем не сплачується. Разом із цим, боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тому позивач, окрім основної суми заборгованості, просить стягнути з відповідача суму інфляційних збитків, яка становить 6487,00 грн, а також 3% річних - 1300,16 грн.

Представник позивача, відповідно до ч. 1 ст. 276 ЦПК України, у позові просив здійснити розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідач про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлявся належним чином, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен розглядатися в порядку господарського судочинства, оскільки відповідач ОСОБА_1 з 16 травня 2002 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, видом його економічної діяльності є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Позивач є юридичною особою і надає комунальні послуги відповідачу як ФОПу, спір виник із суб`єктом господарювання - ФОПом за місцем провадження господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_2 . З огляду на такі обставини відповідач просить закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Також, вказує, що відповідачем ФОП ОСОБА_1 сплачені всі комунальні рахунки, які були ним отримані від позивача, що підтверджується платіжними дорученнями за період, вказаний у позовній заяві з 01.10.2021 по 31.07.2024 на суму 9588 грн по нежитловому приміщенню АДРЕСА_3 , і 9299 грн по нежитловому приміщенню АДРЕСА_4 ) на загальну суму 18887 грн. Таким чином, у відповідача заборгованість за сплату комунальних послуг перед ОСББ за період з вересня 2019 року по липень 2024 року відсутня.

Поряд з цим позивач надав відповідь на відзив, в якій наполягав на обґрунтованості заявлених позовних вимог.

В свою чергу відповідач направив до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що позивачем штучно створені обставини заборгованості, вважаю їх необґрунтованими, безпідставними, які не ґрунтуються на законодавстві України та не підлягають задоволенню.

У зв`язку з чим, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому згідно з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Щодо юрисдикційності спору суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Тобто, юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення, статусу у спірних правовідносинах відповідача та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Аналогічний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20 травня 2019 року у справі № 640/10525/16-ц (провадження № 14-593цс18) та від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19), підстав для відступу від нього не вбачається.

Відповідно до частини першої статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Частиною другою статті 55 ГК України визначено, що суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

У справі, яка розглядається позивач - ОСББ «ЛЕРМОНТОВА 29 КР» звернулось до суду з позовом до відповідача - фізичної особи ОСОБА_2 - власника нежитлових приміщень, які вбудовані в перший поверх багатоквартирного житлового будинку, про стягнення заборгованості зі сплати внесків та обов`язкових платежів до фондів ОСББ.

Між позивачем та відповідачем жодних господарських договорів не укладалось, дана обставина не заперечується сторонами по справі.

З огляду на викладене, суд погоджується з твердженнями позивача про те, що між Об`єднанням та ОСОБА_1 існують саме цивільні правовідносини, що виникають з обов`язку відповідача, як власника нерухомого майна, сплачувати внески на утримання будинку та прибудинкової території, що передбачені Статутом Об`єднання та Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (див. висновки, сформульовані у постановах від 14 березня 2018 року у справі №2-7615/10, від 05 червня 2018 року у справі №522/7909/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі №216/181/16-ц). Вказаний висновок підтримано й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року по справі №331/5054/15-ц.

Таким чином, позивач правомірно звернувся до суду з вказаним позовом за місцем знаходження майна боржника, стосовно якого здійснюються нарахування по внескам і платежам.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг визначено Законом України «Про житлово-комунальні послуги» .

Предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору; управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно із частиною 1 статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

До житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Обов`язок по оплаті житлово-комунальних послуг, утримання будинку і прибудинкової території в будинках (квартирах) приватного житлового фонду покладено на власника.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таким чином, правовідносини, в яких замовник зобов`язаний оплатити надану послугу у грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовими зобов`язаннями.

Тобто, згідно із зазначеними правовими нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

З урахуванням наведеного відсутність укладеного між сторонами договору не є підставою для несплати за надані позивачем і спожиті відповідачем житлово-комунальні та інші послуги.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2019 року (справа №753/1391/17, провадження №61-34537св18), від 21 листопада 2019 року (справа №464/5927/15, провадження №61-33479св18).

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами з надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги (частина перша статті 509 ЦК України).

Частиною 1 статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Статтею 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що вищим органом управління об`єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків та платежів членами об`єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 17, ст. 20, ч.ч. 6, 7, 8 ст. 22, ч. 4 ст. 23 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» власники квартир у багатоквартирному будинку, функції по утриманню якого і прибудинкової території здійснює об`єднання співвласників, зобов`язані нести витрати по утриманню спільного майна незалежно від членства в об`єднанні в розмірі затверджених в установленому порядку тарифів.

У статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» зазначено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належать нежитлові приміщення №24 та №41, вбудовані в перший поверх багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.10.2024 та не заперечується відповідачем.

16.06.2019 рішенням Установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 створено та функціонує ОСББ «ЛЕРМОНТОВА 29 КР».

На підставі наказу №1 від 17.06.2019 головою правління ОСББ «ЛЕРМОНТОВА 29 КР» призначено Хараім І.В.

Рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оформленого протоколом від 29.02.2020, серед іншого, підвищено оплату за утримання будинку та прибудинкової території з квітня місяця 2020 року до 5 грн за 1 кв.м.

Відповідно до ст.ст. 76, 78, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов до висновку, що відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг, які надає ОСББ «ЛЕРМОНТОВА 29 КР», тому зобов`язаний сплачувати за спожиті послуги у встановлений законом строк, але останній не виконує свої обов`язки, належним чином у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка згідно з розрахунком складає:

- щодо сплати внесків на управління (утримання) багатоквартирного будинку та прибудинкової території по нежитловому приміщенню №24, за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.10.2021 по 30.09.2024 складає 7332,00 грн, інфляційні нарахування - 3293,13 грн, 3% річних - 660,03 грн;

- щодо сплати внесків на управління (утримання) багатоквартирного будинку та прибудинкової території по нежитловому приміщенню №41, за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.10.2021 по 30.09.2024 - 7111,00 грн, інфляційні нарахування - 3193,87 грн, 3% річних - 640,14 грн.

Дослідивши вказаний розрахунок суд погоджується з правильністю нарахування вказаних сум, оскільки останній містить період нарахування, площу приміщень, суму нарахування та відображає суми, сплачені відповідачем згідно з платіжними дорученнями №488 від 29.12.2021, №501 від 27.01.2022, №547 від 23.05.2022, №560 від 11.07.2022, №587 від 04.09.2022, на які останній посилався, обґрунтовуючи відсутність заборгованості перед позивачем.

Разом з цим, приймаючи до уваги ту обставину, що розрахунок заборгованості виконаний станом на 01.10.2024, а відповідачем згідно з платіжними дорученнями №941 від 24.12.2024 та №940 від 24.12.2024 сплачено позивачу 13332,00 грн, загальна сума заборгованості по внескам на управління (утримання) багатоквартирного будинку та прибудинкової території станом на дату розгляду справи є меншою та становить 1111,00 грн (14443 грн-13332 грн), яка й підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у судовому порядку.

Між тим, суд зазначає, що відповідач, сплативши частину заборгованості позивачеві 24.12.2024, тобто після звернення позивача до суду з даним позовом та ознайомлення з матеріалами справи, фактично визнав цивільно-правовий характер правовідносин сторін у справі, що доводить безпідставність тверджень відповідача про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства (а.с. 168, 169).

Крім цього, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Отже, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України.

Крім того, застосування положень частини другої статті 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в пункті 3 частини першої статті 161 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

Так, позивач нарахував відповідачу суму інфляційних збитків у розмірі 6487,00 грн за період з жовтня 2021 по вересень 2024 року, а також 3% річних - 1300,16 грн. Проте, суд не може погодитися з вказаним розрахунком з наступних підстав.

Постановою КМУ №1405 від 29.12.2023, яка набрала чинності 30.12.2023 пункт 1 постанови КМУ №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено в новій редакції: Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. №285).

Разом з цим, до набрання чинності постановою КМУ №1405 від 29.12.2023, пунктом 1 постанови КМУ №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» було передбачено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

У даному випадку зміни, внесені постановою КМУ №1405 від 29.12.2023 у пункт 1 постанови КМУ №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлюють нові обов`язки для відповідача, зокрема зі сплати на вимогу позивача інфляційних збитків та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг, тому до набрання чинності постановою КМУ №1405 від 29.12.2023 до спірних правовідносин у справі, не застосовуються.

Відтак, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні збитки та три відсотки річних за період січня 2024 року по вересень 2024 року: по приміщенню №24 у розмірі 163,92 грн та 57,00 грн, відповідно; по приміщенню №41 інфляційні збитки - 158,98 грн та 55,28 грн - 3% річних.

Разом з цим доводи відповідача про те, що в рахунках позивача не вказаний строк сплати, відповідач, як ФОП, сплачував рахунки по отриманню, не отримував повідомлення про проведення загальних зборів ОСББ, не бачив оприлюднення рішення загальних зборів ОСББ, не отримав жодного рішення загальних зборів ОСББ, щорічного звіту правління про використання коштів за період з 2019 по 2024, позивач не надав відповідачу під розписку, або не направив рекомендованим листом як того передбачає Статут копію протоколу зборів співвласників ОСББ від 29.02.2020 та від 07.07.2007, суд до уваги не бере, оскільки такі не відносяться до предмету спору у даній справі та жодним чином не спростовують наявність або відсутність заборгованості відповідача перед позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Отже з урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 210,61 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 11, 15, 16, 257, 264, 268, 319, 322, 509, 525, 526, 527, 610, 614, 625 ЦК України, ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 258-259, 263-265, 268, 274, 354-355 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Позовну заяву об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА 29 КР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків та платежів у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів співвласника ОСББ «ЛЕРМОНТОВА 29 КР» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА 29 КР» заборгованість зі сплати внесків та платежів у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів у розмірі 1111,00 грн (одна тисяча сто одинадцять гривень); інфляційні збитки у сумі 322,90 грн (триста двадцять дві гривні 90 копійок), 3% річних - 112,28 грн (сто дванадцять гривень, 28 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА 29 КР» судові витрати по справі у вигляді судового збору, в сумі 210,61 грн (двісті десять гривень, 61 копійка).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕРМОНТОВА 29 КР», код ЄДРПОУ: 43077478, місце знаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-т. Центральний, 29;

- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ