Постанова

від 03.02.2025 по справі 915/817/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року м. ОдесаСправа № 915/817/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.;

Від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" - Єсипенко О.В.;

Від Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області - Жадан Н.М. (керівник), Савченко А.П.;

розглянувши апеляційну скаргу Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 (повний текст складено та підписано 10.10.2024)

по справі №915/817/24

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

до Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області

про стягнення заборгованості в загальній сумі 6 368 125,03 грн,

(суддя першої інстанції: Л.М. Ільєва, дата та місце ухвалення рішення: 30.09.2024, Господарський суд Миколаївської області, м. Миколаїв),

У липні 2024 року Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області заборгованості в загальній сумі 6368125,03 грн, з яких: 5538292,31 грн - основний борг за поставлену електричну енергію; 604776,58 грн - 15% річних; 225056,14 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування позову позивач стверджував, що між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", що виконує функції постачальника "останньої надії" та діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до Постанови НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р (із змінами), відповідно до положень ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (із змінами), та Регіональним офісом водних ресурсів у Миколаївській області було укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", положень ПРРЕЕ, по оператору системи розподілу Акціонерного товариства "Миколаївобленерго".

Позивач зазначав, що належним чином виконав свої зобов`язання в частині постачання електричної енергії, що підтверджується, зокрема, актами купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період вересень-жовтень 2023 року, проте відповідач, в порушення умов п. 2.1 глави 2 Договору, не здійснив своєчасну та повну оплату спожитої (купленої) електричної енергії та не здійснив інші платежі згідно з умовами цього Договору, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість, яка на дату подання позовної заяви становить 5538292,31 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується розрахунком заборгованості за спожиту електричну енергію.

Також позивач вказував, що відповідно до протоколу розрахунку за типом заборгованості - пеня, річні та інфляція, за період з 21.09.2023 по 31.05.2024 (по рахунках за даними АТ "Миколаївобленерго") за порушення грошового зобов`язання відповідачу було нараховано 15% річних на суму 604776,58 грн, інфляційні втрати на загальну суму 225056,14 грн, що заявлені до стягнення.

Між іншим, позивач звернув увагу, що відповідно до пп. 13.1 п.13 Комерційної пропозиції № 6 від 09.06.2023 та в зв`язку із веденням воєнного стану в Україні у відповідності вимог Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" відповідачу пеня не нараховувалась.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області про стягнення заборгованості в загальному розмірі 6368125,03 грн задоволено; стягнуто з Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" основний борг в сумі 5538292,31 грн; інфляційні втрати в сумі 225056, 14 грн; 15% річних в сумі 604776,58 грн; витрати по сплаті судового збору в сумі 76417,51 грн.

Суд першої інстанції визнав обґрунтованими та підтвердженими належними доказами вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в заявленій сумі 6368125,03 грн за спірним Договором, що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача, як примусове виконання обов`язку в натурі.

Зокрема, суд вказав на наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, адже вартість електричної енергії становить (1681 800 кВт/год) 10778653,51 грн, а споживач сплатив тільки 5240361,20 грн, тож залишок основного боргу за поставлену електричну енергію становить 5538292,31 грн. Так, несплатою позивачу вказаної суми за спожиту електричну енергію у встановлені строки за спірним договором відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання відповідно до умов договору, що є недопустимим згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в заявленій сумі 55382292,31 грн.

Крім того, з огляду на порушення відповідачем термінів сплати вартості поставленої електричної енергії за спірний період, суд вказав, що позивачем цілком правомірно нараховано 15% річних та інфляційні в означеному розмірі.

Частково не погоджуючись з таким рішенням, апелянт звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 в частині стягнення нарахованих 15% річних та інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні означених позовних вимог.

Так, апелянт визнає вимоги в частині розміру основного боргу за спожиту електроенергію та заперечує проти стягнення 15% річних та інфляційних втрат.

Апелянт зазначає, що в якості доказів надсилання позивачу рахунків, актів приймання-передачі, вимог на офіційну електронну адресу відповідача ndgv@meta.ua; rovrenergo@ukr.net; energ_mkuvg@ukr.net позивач надав роздруківку електронного листа із відображенням від кого надіслано, кому та вкладення.

Натомість, з доданих до позову вищевказаних роздруківок електронних листів не вбачається електронного підпису особи позивача, що надіслала на електронну пошту відповідача вказані вище документи. За таких обставин, роздруківки електронного листа не може вважатися належним та допустимим електронним доказом надіслання позивачем відповідачу актів приймання-передачі, рахунків, вимог, оскільки ці електронні докази не подані в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". До того ж, як встановлено ч. 3 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, паперова копія цього електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Отже, на переконання заявника, позивач не надав належних та допустимих доказів надсилання відповідачу рахунків та актів приймання-передачі, а відтак позовні вимоги про стягнення основної суми боргу, а тим більш санкцій є безпідставними.

Посилаючись на ч.2 статті 189 Господарського кодексу України апелянт зазначає, що ціна є істотною умовою договору. Нормами цивільного законодавства встановлено, що договір не може існувати без умов встановлення вартості товару. Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України без погодження сторонами ціни договору - такий договір є неукладеним. Апелянт вважає, що сторонами не погоджена ціна договору, тому неможливо визначити, що сума заборгованості стягується позивачем в межах умов договору чи поза його межами, відтак неможливо визначити предметність позову. Невірно визначений предмет позову позивачем, є підставою для відмови у позові.

Апелянт зазначає також, що суд першої інстанції повинен був встановити, що додані до позовної заяви акти прийняття-передавання послуг та рахунки на їх оплату підписані позивачем в односторонньому порядку, і до позовної заяви не додано належних і допустимих доказів направлення указаних документів на адресу відповідача або вручення відповідачу у будь-який інший спосіб; не подано, відповідно, і доказів отримання цих документів відповідачем.

Апелянт також стверджує, що у мотивувальній частині рішення, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про існування у відповідача невиконаного зобов`язання з оплати за спожиту електричну енергію на суму 55 382 992,31 (п`ятдесят п`ять мільйонів триста вісімдесят дві тисячі дев`ятсот дев`яносто два гривень 31 коп.) грн. Всі наявні документи у цій справі підтверджують, що основний борг відповідача складає 5538292,31(п`ять мільйонів п`ятсот тридцять вісім тисяч двісті дев`яносто два гривень 31 коп.) грн. І, на думку заявника, задвоєння цифр 99 в мотивувальній частині заявника є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Апелянт переконаний, що позивачем з метою незаконного отримання додаткових грошових сум за договором у вигляді 15% річних та інфляційних втрат, умисно створено штучні обставини, за якими відповідач не міг сплатити борг за спожиту електроенергію, а саме: позивач надсилав електронної поштою документи (акти, рахунки, листи тощо) на неіснуючі електронні адреси, структурних підрозділів апелянта. Тоді, як офіційною електронною поштою відповідача є: mk_vodres@davr.gov.ua, яка вказана на офіційному веб-сайті апелянта та зареєстрована у домені Державного водного агентства України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху; встановлено Регіональному офісу водних ресурсів у Миколаївській області строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

11.11.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на рішення Миколаївської області від 30.09.2024 по справі №915/817/24, в якій апелянт надав докази доплати судового збору у розмірі 14936,98 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 по справі №915/817/24; витребувано у Господарського суду Миколаївської області матеріали справи №915/817/24.

02.12.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №915/817/24.

04.12.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У своєму відзиві позивач зазначає, що апеляційна скарга, подана Регіональним офісом водних ресурсів, взагалі не спростовує жодного з аргументів, що наведені позивачем у позові та відповіді на відзив до суду першої інстанції, не спростовує жодного з доказів, що були надані позивачем до суду першої інстанції.

Щодо одержання рахунку, позивач зазначає, що відповідно до положень Комерційної пропозиції № 6 від 09.06.2023 постачальник «останньої надії» може надсилати в сканованому вигляді копію рахунку у форматі PDF, що й було здійснено в даному випадку.

Позивач зазначає, що договір також передбачає і іншу можливість, у разі неотримання Споживачем рахунку від Постачальника, Споживач самостійно визначає суму, яка підлягає оплаті, шляхом множення обсягу фактично спожитої електричної енергії у Розрахунковому періоді на Ціну, яка діяла у відповідному розрахунковому періоді. В такому б випадку діяли б норми договору на які посилається споживач (п.4.5 Договору).

Проте, в даному випадку рахунки були направлені позивачем, та докази їх направлення долучені до матеріалів справи, а тому і розрахунок штрафної санкції наданий із 6-го робочого дня від дня отримання рахунку споживачем, тож надані розрахунки за типом заборгованості 15% річних та інфляція є вірним (додаток 23 до позову).

Щодо тверджень апелянта, що ціна договору не погоджена сторонами, а тому договір є неукладеним, відповідач зазначає, що послуги з постачання електричної енергії надаються постачальником «останньої надії» побутовим споживачам та непобутовим споживачам, у тому числі малим непобутовим споживачам, у випадках, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» і Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 і ДПЗД «Укрінтеренерго» ціну самостійно не встановлює, а вона є державно регульованою (затвердженою регулятором - НКРЕКП).

Твердження апелянта, про непогодженість із розміром ціни, не відповідає дійсності, і в суді першої інстанції відповідач жодним чином не заявляв про відповідну незгоду з ціною договору, а навпаки попередні дії споживача підвереджували факт укладення договору зокрема і здійснене листування та часткова сплата, наразі відповідні твердження тільки свідчать про факт уникнення сплати коштів за спожиту електричну енергію та вишукування якихось підстав для затягування розгляду справи.

Позивач також стверджує, що судом першої інстанції з`ясовані всі обставини пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснено вірну оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Та знову ж таки вишукування незрозумілих доказів без правових наслідків («Актів звірки») тільки задля надуманих причин апеляційного оскарження не має жодних правових підстав для зміни рішення від 30.09.2024.

Крім іншого, позивач вважає необґрунтованими посилання апелянта на задвоєння цифр у мотивувальній частині рішення, оскільки легкий підрахунок встановлює відповідну суму боргу 5538292,31 грн за поставлену електричну енергію, крім того, в резолютивній частині рішення сума боргу зазначена вірно. Отже, допущена арифметична помилка не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначає, що на сайті https://zakupivli.pro, зазначена контактна інформація Регіонального офісу водних ресурсів, серед неї і електронно пошта: energ_mkuvg@ukr.net, що може бути перевірена за посиланням https://zakupivli.pro/gov/company/01034136?location=54-57p=25.

Таким чином, відповідну контактну інформацію про споживача позивач отримав від ОСР докази містяться в матеріалах справи, а про наявну взаємодію за наведеними контактами зі споживачем можна чітко прослідкувати навіть по зверненню Споживача до ДПЗД «Укрінтеренерго», адже відповідь була направлена на адреси електронної пошти (ndgv@meta.ua; rovrenergo@ukr.net; energ_mkuvg@ukr.net) і повторно через відділення АТ «Укрпошти» не направлялись (додаток 19 до позову).

На переконання позивача, відповідач маніпулює і вишукує підстави для ігнорування умов договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та намагається уникнути відшкодування постачальнику «останньої надії» збитків, понесених ним у зв`язку з неналежним виконанням ним своїх зобов`язань, встановлених цим договором, перед ДПЗД «Укрінтеренерго».

З огляду на що, позивач просить апеляційну скаргу Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 по справі №915/817/24 без змін.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 розгляд апеляційної скарги Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 по справі №915/817/24 призначено на 03.02.2025 року о 14-00 год.

16.01.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 задоволено клопотання Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №915/817/24 поза межами приміщення суду; розгляд справи №915/817/24 за апеляційною скаргою Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 призначено на 03.02.2025 року о 14-00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

В судове засідання 03.02.2025, яке проводилось в режимі відеоконференції, з`явились представники відповідача та позивача, які підтримали вимоги та доводи, викладені письмово.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", що виконує функції постачальника "останньої надії" та діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344, та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р (із змінами), відповідно до положень ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (із змінами), та Регіональним офісом водних ресурсів у Миколаївській області було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", положень ПРРЕЕ, по оператору системи розподілу Акціонерного товариства "Миколаївобленерго".

Відповідно до інформації, отриманої від ОСР - АТ "Миколаївобленерго" в повідомлені оператора системи про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником "останньої надії", вказана контактна інформація споживача, а саме:

- поштова адреса: 54030, Україна, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 14

- тел.: 380512379157; 380979852902; 380990518733; 380977153647.

- е-mail адреса: ndgv@meta.ua; rovrenergo@ukr.net; energ_mkuvg@ukr.net.

Так, згідно з п. 2.1. глави 2 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.

Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Відповідно до п. 3.3 Договору умови надання послуг «останньої надії» споживачу повинні передбачати наступне:

-ціни на електроенергію для споживача повинні бути економічно обґрунтованими, прозорими, недискримінаційними і формуватися постачальником відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором;

-споживач має право змінювати постачальника без сплати будь-яких штрафних санкцій на користь такого постачальника у разі дострокового розірвання цього договору.

Згідно п. 3.4 Договору електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об`єкт призупиняється.

В п. 3.5 Договору встановлено, що з першим рахунком за електричну енергію, який надає постачальник споживачу, постачальник має надати споживачу інформацію про:

-ціни (тарифи) та термін дії договору (не більше 90 діб);

-право споживача змінити постачальника.

Постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за електричну енергію, що не визначена цим договором.

Відповідно до п. 3.6 Договору початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ.

Згідно з п. 3.7 Договору у разі фактичного споживання електричної енергії за відсутності договору про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником умови договору з постачальником "останньої надії" вважаються прийнятими споживачем.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього договору (комерційна пропозиція).

Відповідно до п. 5.2 Договору спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію.

Згідно з п. 5.3 Договору ціна (тариф) на електричну енергію визначається постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором.

В п. 5.6 Договору передбачено, що інформація про діючу ціну (тариф) на електричну енергію постачальника має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування.

Відповідно до п. 5.7 Договору ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Пунктом 5.8 Договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Умовами комерційної пропозиції від 09.06.2023 №6 визначено:

- оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку (п. 4.2.);

- розмір попередньої оплати визначається споживачем самостійно (без отримання рахунку від постачальника), виходячи зі свого прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни. Постачальник, за вимогою споживача, може виставити споживачу рахунок на попередню оплату за розрахунковий або інший період (декада, тиждень, інший період), який споживач повинен оплатити протягом 5 (п`яти) робочих днів від дня отримання рахунка, але в будь в якому разі не пізніше чим за 1 (один) день до початку розрахункового періоду (п. 4.3.);

- 100% попередня оплата здійснюється споживачем не пізніше чим за 1 (один) день до початку розрахункового періоду (п. 4.4);

- оплата за фактично спожиту у розрахунковому періоді електричну енергію (остаточний розрахунок) здійснюється споживачем в строк до 20-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку від Постачальника. Вартість фактично спожитої в розрахунковому періоді електричної енергії визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період (п. 4.5.).

Згідно з п. 5.10 Договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційної веб-сторінки для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Відповідно до п. 5.11 Договору, якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строк, передбачений комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції.

Відповідно до п. 5.12 Договору у разі виникнення у споживача заборгованості з постачання електричної енергії за цим договором споживач повинен звернутися до постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк, який узгоджується з строком припинення постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" за цим договором, та надати довідку, яка підтверджує неплатоспроможність споживача. Графік погашення заборгованості оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення сторонами графіку погашення заборгованості та дотримання його споживачем, не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за цим договором.

У разі недотримання графіка погашення заборгованості або прострочення оплати поточних платежів постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному цим договором.

Відповідно до п.п. 2 п. 6.2 Договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 9.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Згідно з п. 9.2 Договору постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, а споживач відшкодовує збитки, понесені постачальником, виключно у разі:

-порушення споживачем термінів розрахунків з постачальником - в розмірі, погодженому сторонами в цьому договорі;

- відмови споживача надати представнику постачальника доступ до свого об`єкта, що завдало постачальнику збитків, - в розмірі фактичних збитків постачальника.

В п. 9.3 Договору зазначено, що постачальник відшкодовує споживачу збитки, понесені споживачем у зв`язку з припиненням постачання електричної енергії споживачу оператором системи на виконання неправомірного доручення постачальника, в обсягах, передбачених ПРРЕЕ.

Згідно з п. 9.6 Договору постачальник не несе відповідальності за припинення споживачем дії цього договору у разі неприйняття споживачем своєчасно повідомлених постачальником (у строки, визначені порядком формування ціни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник ««останньої надії»») змін до цього договору, що викликані змінами регульованих складових ціни та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або щодо умов постачання електричної енергії.

В п. 13.1 Договору зазначено, що договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.

За умовами Комерційної пропозиції № 6 від 09.06.2023, що є невід`ємним додатком до договору, оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку. Розмір попередньої оплати визначається споживачем самостійно (без отримання рахунку від постачальника), виходячи зі свого прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни.

Постачальник, за вимогою споживача, може виставити споживачу рахунок на попередню оплату за розрахунковий або інший період (декада, тиждень, інший період), який споживач повинен оплатити протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка, але в будь в якому разі не пізніше чим за 1 день до початку розрахункового періоду.

Відповідно до п. 4.6 Комерційної пропозиції № 6 від 09.06.2023 постачальник надсилає споживачу рахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді електричну енергію до 14-го числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим.

У разі неотримання споживачем рахунку від постачальника, споживач самостійно визначає суму, яка підлягає оплаті, шляхом множення обсягу фактично спожитої електричної енергії у розрахунковому періоді на ціну, яка діяла у відповідному розрахунковому періоді. В разі здійснення споживачем оплати за розрахунковий період, сума, яка підлягає оплаті, зменшується на суму такої оплати.

У разі неотримання рахунку від постачальника споживач має про це письмово повідомити постачальника та зазначити електронну адресу, на яку постачальник може відправити рахунок споживачу. У разі незвернення споживачем до постачальника про необхідність надання рахунку, споживач, у разі несплати спожитої електричної енергії, не має права посилатися на відсутність рахунку або іншого документу по цьому договору.

Положеннями п. 4.8. Комерційної пропозиції № 6 від 09.06.2023 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", яка є Додатком 1 до договору, встановлено, що акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем. Обсяг фактично спожитої електричної енергії споживачем визначається ОСР (АТ "Миколаївобленерго").

У разі наявності зауважень до акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.

Відповідно до комерційної пропозиції № 6 ціна на електричну енергію формується згідно порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", затвердженою постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179.

Постачальник (ДПЗД "Укрінтеренерго") оприлюднює порядок формування ціни на електричну енергію на своєму веб-сайті www.uie.kiev.ua за посиланням: Головна/Постачальник "останньої надії"/Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електроенергії споживачам постачальником «останньої надії».

Позивач вказує, що відповідно до положень пункту 4.12 розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику "останньої надії" оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 № 312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118 (із змінами, далі - Тимчасовий порядок).

Позивач зауважує, що за положеннями пункту 4.7. Комерційної пропозиції № 6 від 09.06.2023 рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОСР або споживачем постачальнику або засобами електронного зв`язку на електронну пошту споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, або зазначену ОС, або зазначену в листуванні між сторонами та/або засобами систем електронного документообігу, зокрема, але не виключно системами "М.Е.Doc" (якщо споживач використовує таку систему).

У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

За твердженнями позивача, відповідачем за період з серпня 2023 року по жовтень 2023 року було спожито електричну енергію постачальника "останньої надії" за даними ОСР в загальному обсязі 1681800 кВт*год.

На підтвердження фактичного споживання відповідачем активної електричної енергії позивачем подано до матеріалів справи звіти АТ "Миколаївобленерго" щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) постачальника ДПЗД "Укрінтеренерго" за серпень - жовтень 2023.

На виконання зазначеного договору ДПЗД "Укрінтеренерго" та на підставі отриманих від ОСР даних (звіту АТ "Миколаївобленерго") про фактичне споживання відповідачем електричної енергії позивачем складено наступні документи:

- рахунок № 000001038921/12/О08/53268 від 13.09.2023 та акт № 045631 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період серпень 2023 року від 31.08.2023 на обсяг споживання електричної енергії - 469110 кВт.*год. (І класу напруги - 81375 кВт.*год. та ІІ класу напруги - 387735 кВт.*год.) на загальну суму 2756165,74 грн (у т.ч. ПДВ 459360,96 грн.), які було отримано відповідачем 25.09.2023;

- рахунок № 000001038921/12/О09/54287 від 10.10.2023 та акт № 046648 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період вересень 2023 року від 30.09.2023 на обсяг споживання електричної енергії - 1045172 кВт.*год. (І класу напруги - 270810 кВт.*год. та ІІ класу напруги - 774362 кВт.*год.) на загальну суму 6965799,64 грн (у т.ч. ПДВ 1160966,61 грн.), які було отримано відповідачем 07.11.2023;

- рахунок № 000001038921/12/О10/55858 від 09.11.2023 та акт № 048197 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період жовтень 2023 року від 31.10.2023 на обсяг споживання електричної енергії - 167518 кВт.*год. (І класу напруги - 115974 кВт.*год. та ІІ класу напруги - 51544 кВт.*год.) на загальну суму 1056688,13 грн (у т.ч. ПДВ 176114,69 грн.), які було отримано відповідачем 04.12.2023.

Згідно з листом відповідача від 19.12.2023 №2692/04 позивачем було розбито суму по акту № 046648 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період вересень 2023 року від 30.09.2023 р. на дві частини, у зв`язку з чим надіслано на адресу відповідача 21.12.2023 р. супровідним листом № 44/10-3604 від 20.12.2023 рахунок № 000001038921/12/П09/0059023 від 20.12.2023 та акт № 046648/1 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період вересень 2023 року від 30.09.2023 на обсяг споживання електричної енергії - 214188 кВт.*год. (І класу напруги) на загальну суму 1427507,33 грн. (з ПДВ), а також рахунок № 000001038921/12/П09/0059024 від 20.12.2023 та акт №046648/2 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період вересень 2023 року від 30.09.2023 на обсяг споживання електричної енергії - 830984 кВт.*год. (І класу напруги - 56622 кВт.*год. та ІІ класу напруги - 774362 кВт.*год.) на загальну суму 5538292,31 грн. (з ПДВ).

Позивач, виконуючи функції постачальника «останньої надії», поставив, а Регіональний офіс водних ресурсів у Миколаївській області з 25.08.2023 по 25.10.2023 прийняв 1681800 кВт. електричної енергії, на загальну суму 10778653,51 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки за отриману електричну енергію були проведені відповідачем частково, на загальну суму 5240361,20 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 24.10.2023 № 1965, від 26.12.2023 № 2572 та від 26.12.2023 № 2573, згідно з якими відповідачем було сплачено:

- вартість спожитої електроенергії за серпень 2023 року в сумі 2756165,74 грн. по рахунку № 000001038921/12/О08/53268 від 13.09.2023 (п.і.№1965 від 24.10.2023),

- вартість спожитої електроенергії за вересень 2023 року частково в сумі 1427507,33 грн по рахунку № 000001038921/12/П09/0059023 від 20.12.2023 р. (п.і. № 2572 від 26.12.2023);

- вартість спожитої електроенергії за жовтень 2023 року в сумі 1056688,13 грн по акту № 048197 (п.і. № 2573 від 26.12.2023).

В Комерційній пропозиції № 6 від 09.06.2023 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", яка є додатком 1 до договору, а саме в положеннях розділу 7 "Додаткові зобов`язання споживача" встановлено збільшення розміру процентів до 15% у зв`язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшена плата за користування позикою (кредиту), яке, на думку позивача, слід вважати іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

За порушення грошового зобов`язання відповідачу було нараховано 15% річних на суму 604776,58 грн, інфляційні втрати на загальну суму 225056,14 грн., що заявлені до стягнення за період з 21.09.2023 по 31.05.2024.

Також позивач зазначає, що відповідно до пп. 13.1 п.13 Комерційної пропозиції № 6 від 09.06.2023 та в зв`язку із веденням воєнного стану в Україні у відповідності вимог Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" відповідачу пеня не нарахована.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою досудового врегулювання спору 16.04.2024 ним направлено на електронні адреси відповідача (vodhoz@nikol.mk; ndgv@meta.ua; rovrenergo@ukr.net; energ_mkuvg@ukr.net) вимогу про сплату штрафних санкцій та боргу за спожиту електричну енергію (претензію) від 15.04.2024 № 44/11-007651 щодо погашення заборгованості та повторно направлено рахунки за вересень - жовтень 2023. Станом на дату подання позову відповіді на вказану вимогу позивач не отримував.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Так, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року № 1023-р Про визначення державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго вказане державне підприємство визначено постачальником «останньої надії» з 1 січня 2019 року до 1 січня 2021 року; територією провадження діяльності зазначеного підприємства визначено територію України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Пунктом 3 вказаного розпорядження рекомендовано Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго: 1) з 1 квітня 2019 укласти договори про постачання електричної енергії за вільними цінами з усіма споживачами, постачання яким здійснювалося з 1 січня 2019 року постачальником "останньої надії", за умови відсутності у зазначених споживачів укладених з 1 квітня 2019 року договорів про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником; врегулювати питання щодо заборгованості за електричну енергію перед державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго, яка виникла у зазначених споживачів, шляхом укладення договорів про реструктуризацію заборгованості, що утворилася на 1 квітня 2019 року за договором постачання електричної енергії «останньої надії»; 2) укласти договори про постачання електричної енергії за вільними цінами з усіма вугледобувними підприємствами державної форми власності або господарськими товариствами з видобутку вугілля, 100 відсотків акцій яких належать державі, за умови відсутності у зазначених підприємств (господарських товариств) укладених з 1 липня 2019 року договорів про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Згідно з ч. 2, 4 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначення постачальника "останньої надії" здійснюється рішенням Кабінету Міністрів України за результатами конкурсу, проведеного у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Якщо конкурс не відбувся, Кабінет Міністрів України з метою забезпечення загальносуспільних інтересів може тимчасово, на строк до шести місяців, покласти обов`язки щодо виконання функцій постачальника "останньої надії" на електропостачальника державної форми власності, який відповідає кваліфікаційним вимогам та критеріям. Межі території здійснення діяльності постачальника "останньої надії" визначаються в умовах конкурсу. У межах території здійснення діяльності одного постачальника "останньої надії" не допускається провадження діяльності іншими постачальниками "останньої надії". Постачальник "останньої надії" призначається на строк до трьох років.

За даними АТ "Миколаївобленерго", на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 ПРРЕЕ, Регіональний офіс водних ресурсів було віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії" з 25.08.2023 по 25.10.2023, що підтверджується листом з додатком від 25.08.2023 №01.01/26-4351.

При цьому, оператор системи розподілу - АТ "Миколаївобленерго" листом від 26.10.2023 № 01.01/01-26-5426 повідомило постачальника "останньої надії" про постачання електричної енергії відповідачу з 26.10.2023.

В п. 6.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 р. № 312, встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається день припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.

Відповідно до ч. 6 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Судом першої інстанції вастновлено, що що Регіональний офіс водних ресурсів у Миколаївській області з 25.08.2023, як споживач, приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Положення ч.1 ст. 634 Цивільного кодексу України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що рішення місцевого господарського суду про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу в заявленій сумі 5538292,31 грн. апелянтом не оскаржується, у зв`язку з чим, відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України, не переглядається. Більше того, в апеляційній скарзі відповідач визнає позовні вимоги в частині сплати основного боргу за спожиту електроенергію.

Щодо вимог апеляційної скарги та доводів в частині безпідставності та необгрунтованості рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 15% річних та інфляційних втрат, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Так, у зв`язку з невиконанням належним чином відповідачем грошового зобов`язання з оплати електричної енергії, поставленої з 25.08.2023 по 25.10.2023, позивачем відповідно до п. 6.1 Комерційної пропозиції № 6 було нараховано 15% річних в загальному розмірі 604776,58 грн., а також відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати в розмірі 225056,14 грн., які заявлені до стягнення.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем спожитої електроенергії) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 7.4. Комерційної пропозиції № 6 споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

В п. 4.3. Комерційної пропозиції № 6 розмір попередньої оплати визначається споживачем самостійно (без отримання рахунку від постачальника), виходячи зі свого прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни. Постачальник, за вимогою споживача, може виставити споживачу рахунок на попередню оплату за розрахунковий або інший період (декада, тиждень, інший період), який споживач повинен оплатити протягом 5 (п`яти) робочих днів від дня отримання рахунка, але в будь- якому разі не пізніше чим за 1 (один) день до початку розрахункового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунок за серпень 2023 року отримано відповідачем на електронну пошту 13.09.2023 (середа), відповідно датою початку прострочення є 21.09.2023 (четвер); рахунок за вересень 2023 року рахунок отримано відповідачем на електронну пошту 12.10.2023 (четвер), тому початок прострочення - 20.10.2023 (п`ятниця); рахунок за жовтень 2023 року отримано відповідачем на електронну пошту 09.11.2023 (четвер), тому початком прострочення оплати за даним рахунком є 17.11.2023 (п`ятниця).

Судовою колегією не приймаються до уваги доводи апелянта стосовно неналежного відправлення рахунків відповідачу, з огляду на наступне.

Постачальник «останньої надії», виконуючи покладений на нього Кабінетом Міністрів України, спеціальний обов`язок на ринку електричної енергії України, не має права відмовити споживачу у постачанні йому електричної енергії на визначений строк (стаття 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»). Таким чином, постачальник «останньої надії» зобов`язаний постачати електричну енергію будь-якому споживачу, у тому числі неплатоспроможному. Особливості законодавства Постачальника «останньої надії» чітко визначені і ДПЗД «Укрінтеренерго» діє згідно визначених норм, тож як вже було зазначено в суді першої інстанції Договір з додатками та інші документи були направлені споживачу з ініціативи Позивача.

Як вбачається з чинного законодавства Уркаїни, договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником «останньої надії» у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

Згідно зі статтею 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспорт загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитись від укладання публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

Положеннями статті 64 Закону встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором (НКРЕКП), та є публічним договором приєднання.

Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті. Договір регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник не спроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення у передбачених чинним законодавством чи Договором випадках та є укладеним сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України з початку фактичного постачання електричної енергії споживачу (положення пункту 3.4.4 глави 3.4. розділу ІІІ ПРРЕЕ). Відповідно до положень статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», яка кореспондується з умовами, що зазначені «Комерційній пропозиції № 6 від 09.06.2023 р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору, Договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Згідно з п. 16.1 Комерційної пропозиції № 6 від 09.06.2023 (що є додатком до договору та його невід`ємною частиною) інформування, попередження, повідомлення Споживача, з яким укладено Договір, про зміни в умовах Договору, про закінчення терміну його дії, зміну цін, про припинення постачання електричної енергії (із вкладенням сканованої копії попередження у форматі PDF), надсилання рахунків на оплату (із вкладенням сканованої копії рахунку у форматі PDF) та іншої інформації, яка стосується взаємовідносин Сторін або може бути корисною для Споживача, здійснюється Постачальником шляхом направлення відповідної інформації будь-яким із наступних способів: - особистим врученням (нарочним) в приміщені Постачальника; - поштою на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та/або на адресу, надану оператором системи (ОС) або Споживачем Постачальнику; - засобами електронного зв`язку на електронну пошту Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, або зазначену ОС, або зазначену в листуванні між сторонами; - засобами систем електронного документообігу, зокрема, але не виключно системи «М.Е.Dос» (якщо Споживач використовує таку систему); - шляхом розміщення інформації на сайті Постачальника у мережі Інтернет (стосується повідомлень загального характеру).

З огляду на вищевикладене, судова колегія зазначає, що заслуговують на увагу посилання позивача про те, що відповідно до положень Комерційної пропозиції № 6 від 09.06.2023 Постачальник «останньої надії» може надсилати в сканованому вигляді копію рахунку у форматі PDF. Що й було здійснено в даному випадку.

Крім того, судом першої інстанції правомірно відхилено заперечення відповідача щодо можливості застосування санкції з 21-го числа місяця, наступного за розрахунковим, судом до уваги не приймаються, оскільки за умовами комерційної пропозиції розрахунок штрафної санкції з 21-го числа місяця, наступного за розрахунковим, застосовується саме у разі неотримання рахунку відповідачем, проте в даному випадку рахунки були направлені позивачем, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази їх направлення, відтак здійснений позивачем розрахунок річних та інфляції, починаючи з 6-го робочого дня від дня отримання рахунку споживачем, є обґрунтованим.

Щодо доводів апелянта в частині відправлення документів на неправильну електронну адресу, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до інформації, наданої ОСР - АТ «Миколаївобленерго» в Повідомлені оператора системи про споживачів, постачання електричної енергії, яким здійснюється постачальником «останньої надії» вказана контактна інформація Споживача, а саме: - поштова адреса: 54030, Україна, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 14 - тел.: 380512379157; 380979852902; 380990518733; 380977153647. - E-mail адреса: ndgv@meta.ua; rovrenergo@ukr.net; energ_mkuvg@ukr.net

Так, відповідно до положень пункту 16.1 та 16.2 Комерційної пропозиції № 6 від 09.06.2023 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору, вважаються отриманими Відповідачем належним чином.

Крім того, на сайті https://zakupivli.pro, зазначена контактна інформація Регіонального офісу водних ресурсів, серед неї і електронно пошта: energ_mkuvg@ukr.net, що може бути перевірена за посиланням https://zakupivli.pro/gov/company/01034136?location=54-57p=25 Також, як зазначалося раніше, відповідну контактну інформацію про споживача Позивач отримав від ОСР докази містяться в матеріалах справи, а про наявний взаємозв`язок з наведеними контактами споживача прослідковується згідно наявних матеріалах справи доказах, тому доводи апелянта щодо неналежності доказів щодо направлення на електронну адресу документів судом до уваги не приймаються.

Так, виходячи з приписів чинного законодавства України, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно положень Цивільного кодексу проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Так, умовами комерційної пропозиції № 6 від 09.06.2023. що є додатком до договору, встановлено збільшений розмір відсотку річних до 15%, відповідно сплаті підлягають саме 15% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

З огляду на вищевикладене, а також порушення відповідачем термінів оплати вартості поставленої електричної енергії за спірний період, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про правомірність нарахування 15% річних. При цьому, судова колегія, перевіривши розрахунок суми 15% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленої електричної енергії в розмірі 604776,58 грн., погоджується, що вказані розрахунки 15% річних були здійснені вірно.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача 15% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленої електричної енергії в сумі 604776,58 грн.

Індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Таким чином, апеляційним судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату поставленої електричної енергії в сумі 225056,14 грн та встановлено, що розрахунок інфляційних нарахувань було здійснено останнім вірно, у зв`язку з чим суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача за несвоєчасну сплату поставленої електричної енергії з 25.08.2023 по 25.10.2023 інфляційних втрат у розмірі 225056,14 грн.

Щодо доводів апелянта про допущення арефметичної описки, то суд апеляційної інстанції вказує, що вказана помилка не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Більше того, Апелянтом не надано жодного допустимого доказу який би спростував вимоги позивача чи правомірність рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 по справі № 915/817/24.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

За таких обставин, апеляційна скарга Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 по справі №915/817/24 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 по справі №915/817/24 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області на рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 по справі №915/817/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2024 по справі №915/817/24 в оскарженій частині залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.02.2025 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош