Постанова

від 10.02.2025 по справі 911/1779/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2025 р. Справа № 911/1779/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

без повідомлення учасників справи,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ароматика»

на рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2024 (повне рішення складене 15.11.2024)

у справі №911/1779/24 (суддя - Конюх О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ароматика»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамінка»

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ароматика» звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамінка» про стягнення основного боргу у розмірі 227209,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку з оплати товару, поставленого за договором поставки №01/10/2018В від 01.10.2018.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.07.2024 відкрито провадження у справі №911/1779/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.08.2024 розгляд справи №911/1779/24 вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

14.08.2024 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій у зв`язку з частковою оплатою відповідачем вартості поставленого товару просив стягнути з відповідача 194658,90 грн основного боргу.

27.09.2024 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача 131961,30 грн основного боргу.

У судовому засіданні 30.09.2024 судом прийнято до розгляду заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

16.10.2024 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача 112463,52 грн основного боргу.

Ухвалою від 21.10.2024 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ароматика» про зменшення розміру позовних вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 (повне рішення складене 15.11.2024) у справі №911/1779/24 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ароматика» відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ароматика» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача 94218,96 грн основного боргу.

До апеляційної скарги додано докази часткової оплати відповідачем поставленого товару в сумі 18244,56 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене за умов невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи.

Позивач вказує на те, що відповідач у своєму листі №15/04-2 від 15.04.2024 наполягав на поверненні позивачу всіх залишків нереалізованого товару та навіть тих, до завершення строку придатності яких залишалося більше ніж 3 місяці, обґрунтувавши це тим, що ним прийнято рішення про закриття аптек. Оскільки жодними умовами договору поставки та безпосередньо п. 3.7 договору таких підстав для повернення товару встановлено не було, то відповідач в односторонньому порядку змінив умови договору, встановивши нові умови та підстави для здійснення повернення замовленого та отриманого товару, а також фактично скасував в односторонньому порядку можливість настання відкладальної обставини, настання якої зобов`язувало його здійснити оплату поставленого товару, та фактично зобов`язав позивача укласти з ним договір поставки на придбання належного йому на праві власності товару.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 апеляційну скаргу у справі №911/1779/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №911/1779/24, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву.

18.12.2024 позивачем подано до суду зміни до апеляційної скарги, у яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Ароматика» просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача 66274,92 грн основного боргу у зв`язку з частковою оплатою відповідачем поставленого товару. До змін додано докази часткової оплати відповідачем поставленого товару в сумі 27944,04 грн.

23.12.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітамінка» просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

15.01.2025 позивачем подано до суду зміни до апеляційної скарги, у яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Ароматика» просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача 60560,58 грн основного боргу у зв`язку з частковою оплатою відповідачем поставленого товару. До змін додано докази часткової оплати відповідачем поставленого товару в сумі 5714,34 грн.

Апеляційний суд вважає, що подані зміни до апеляційної скарги не можуть бути прийняті до розгляду, так само і надані позивачем до апеляційної скарги та згаданих змін докази часткової оплати відповідачем поставленого товару, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскільки повний текст оскаржуваного рішення складений 15.11.2024, строк на апеляційне оскарження встановлений до 05.12.2024 включно. Натомість, зміни до апеляційної скарги подані позивачем 18.12.2024 та 15.01.2025, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Статтею 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Як наслідок, колегія суддів приходить до висновку, що зміни до апеляційної скарги від 18.12.2024 та 15.01.2025 підлягають залишенню без розгляду на основі зазначених приписів процесуального закону.

Також, відповідно до ч. ч. 1- 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Вбачається, що додані позивачем до апеляційної скарги та змін до апеляційної докази часткової оплати відповідачем поставленого товару не існували станом на день ухвалення рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2024.

Вказане, на переконання колегії суддів, виключає можливість прийняття відповідних доказів до уваги під час розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи вбачається, що 01.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ароматика» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітамінка» (покупець) укладений договір поставки №01/10/2018В з протоколом розбіжностей до нього.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язаний поставити та передати у власність покупцеві товари згідно з заявками покупця в асортименті та по цінам, зазначеним у прайс-листі та вказаним у видаткових накладних, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Поставка товару здійснюється силами та за рахунок постачальника протягом 3 робочих днів з моменту отримання попередньо узгодженої сторонами заявки від покупця у порядку, передбаченому п. 1.3 цього договору. Адреси аптечних закладів зазначаються у заявках на поставку товару. Поставка товару в межах міста Києва здійснюється на умовах DDR (доставка товару у пункт, вказаний покупцем). При поставці товару покупцю за допомогою перевізника, передача товару здійснюється перевізником по кількості місць, зазначених у декларації перевізника на доставку та передачу товару покупцю (п. 3.1 договору у редакції протоколу розбіжностей).

Згідно з п. 3.2 договору у редакції протоколу розбіжностей датою продажу товару і переходу права власності на товар, а також всіх ризиків по збереженню, неушкодженості та його реалізації вважається дата передачі товару покупцю, вказана у видатковій накладній чи інших двосторонніх документах на поставлений товар. Постачальник гарантує, що дата, яка вказана у видатковій накладній, співпадає з фактичною датою отримання товару покупцем.

Відповідно до п. 3.7 договору у редакції протоколу розбіжностей товар, поставлений згідно з замовленням покупця та дотриманням вимог розділу 2, 3 та 5 цього договору, поверненню не підлягає, але, як виключення, покупець має право повернути до 5% від конкретного закупленого найменування. Також покупець залишає за собою право повернути нереалізований товар постачальнику за 3 місяці до закінчення терміну придатності такого товару.

Покупець здійснює оплату на умовах реалізації з моменту здійснення поставки згідно умов цього договору. Оплата здійснюється на підставі звіту про реалізацію за попередній місяць до 15 числа поточного місяця. Звіт про реалізацію за минулий місяць повинен бути наданий до 5 числа поточного місяця (п. 4.1 укладеного правочину).

Даний договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2019. Якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомить про свій намір його розірвати, договір вважається пролонгованим до кінця наступного календарного року на тих же умовах (п. 10.1 договору).

01.12.2020 сторони уклали додаткову угоду до договору, в якій виклали п. 10.1 у новій редакції, відповідно до якої договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021. У випадку, якщо за 10 календарних днів до моменту закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін письмово не повідомить іншу про своє бажання його розірвати, даний договір вважаться пролонгованим на тих самих умовах на кожен наступний календарний рік без складання додаткового письмового документу.

На виконання умов договору у період з 29.08.2023 по 08.04.2024 позивач поставив та передав у власність відповідача товар загальною вартістю 231215,04 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи, і що не заперечується сторонами.

Проте, як стверджує позивач, відповідач здійснив оплату лише за частину поставленого товару у сумі 4005,98 грн, у зв`язку з чим станом на дату подання позову вартість поставленого та неоплаченого товару становила 227209,06 грн, що сторонами також не заперечується.

15.04.2024 листом №15/04-2 відповідач повідомив позивача про прийняте рішення щодо закриття аптек, у зв`язку з чим просив прийняти залишки товару, який не був реалізований через аптеки Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамінка» у відповідності до умов договору поставки.

У відповідь на вказаний лист позивач направив відповідачу претензію №46 від 18.04.2024, у якій на підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вимагав негайно оплатити борг в сумі 266242,36 грн.

Оскільки зазначена вимога залишена без задоволення, позивач звернувся з даним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що направивши лист №15/04-2 від 15.04.2024 з проханням здійснити повернення всього замовленого і отриманого товару, відповідач в односторонньому порядку змінив умови договору, встановивши нові умови та підстави для здійснення повернення товару, які у договорі передбачені не були, та фактично зобов`язав позивача укласти з ним договір поставки на придбання належного йому на праві власності товару. Позивач стверджує, що оскільки внаслідок односторонньої зміни умов договору поставки відповідачем реалізація товару не є подією, яка має неминуче настати, то строк виконання відповідачем обов`язку по оплаті поставленого товару наразі фактично не встановлений. За таких обставин, позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 530 ЦК України, просив суд стягнути з відповідача борг за поставлений товар, що, з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог, становить 112463,52 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на п. 4.1 договору, відповідно до якого покупець здійснює оплату на умовах реалізації, оплата за поставлений товар здійснюється на підставі звіту про реалізацію за попередній місяць до 15 числа поточного місяця. Зазначене положення договору є відкладальною умовою для здійснення оплати за поставлений товар, а відтак вказане є строком оплати у розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК України, у зв`язку з чим застосування позивачем положень ч. 2 ст. 530 ЦК України є безпідставним. Крім того, відповідач вказував на те, що він продовжує сумлінно виконувати умови договору, а саме проводить оплату за поставлений товар на підставі звітів про реалізацію у строк, встановлений договором. Насамкінець, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітамінка» звернуло увагу, що пославшись у листі на закриття аптек як на підставу для повернення товару, відповідач жодним чином не мав на увазі відмову від взятих на себе зобов`язань щодо сплати коштів за товар, як про це вказує позивач, а лише намагався оптимізувати залишки товару, який можливо було б повернути саме у розумінні п. 3.7 договору у редакції протоколу розбіжностей.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, відхилив доводи позивача про можливість застосування до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 530 ЦК України та стягнення з відповідача всієї вартості отриманого, але не оплаченого товару, оскільки строк та порядок оплати встановлено умовами п. 4.1 договору.

З наведеними висновками Господарського суду Київської області погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3 та 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 651, ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки договір поставки від 01.10.2018 у редакції протоколу розбіжностей не містить особливих умов щодо можливості зміни договору в односторонньому порядку, з даного питання слід керуватися нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, лист відповідача №15/04-2 від 15.04.2024 жодним чином не змінює та не припиняє зобов`язань сторін за договором поставки, оскільки не є ані пропозицією змінити чи розірвати договір, ані укладеною за згодою обох сторін у письмовій формі додатковою угодою, ані обов`язковим для виконання розпорядчим документом.

Поряд з цим, п. 3.7 договору поставки у редакції протоколу розбіжностей передбачено можливість повернення до 5% від конкретно замовленого найменування товару. Також покупець має право повернути нереалізований товар постачальнику за 3 місяці до закінчення терміну придатності такого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Натомість, такий інший строк встановлений п. 4.1 договору поставки, відповідно до якого покупець здійснює оплату на умовах реалізації з моменту здійснення поставки, оплата здійснюється на підставі звіту про реалізацію за попередній місяць до 15 числа поточного місяця. Звіт про реалізацію за минулий місяць повинен бути наданий до 5 числа поточного місяця.

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно відхилив доводи позивача про можливість застосування до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 530 ЦК України та стягнення з відповідача всієї вартості отриманого, але не оплаченого товару, оскільки строк та порядок оплати товару встановлені умовами договору.

При цьому, в матеріалах справи також наявні копії наступних доказів:

- звітів про реалізацію товару відповідно до п. 4.1 договору за період з 01.04.2024 по 30.06.2024;

- акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.04.2024 по 30.06.2024, з якого вбачаються оплати товару 12.04.2024 на суму 19127,64 грн, 13.05.2024 на суму 16178,16 грн та 13.06.2024 на суму 17515,50 грн, а також факт повернення частини товару за вказаний період.

Станом на дату подання позовної заяви вартість поставленого, але не оплаченого товару становила 227209,06 грн. Проте в подальшому, відповідач продовжував подавати звіти про реалізацію товару та здійснювати оплати відповідно до таких звітів, а позивач продовжував приймати таку оплату, про що сторони підписували акти звіряння взаємних розрахунків, а саме:

- за період 01.01.2024-15.08.2024, відповідно до якого вартість отриманого, але не оплаченого товару становить 194658,90 грн;

- за період 01.09.2024-24.09.2024, відповідно до якого вартість отриманого, але не оплаченого товару становить 131961,30 грн;

- за період 01.09.2024-11.10.2024, відповідно до якого вартість отриманого, але не оплаченого товару становить 112463,52 грн.

Вказані обставини слугували підставою для подання позивачем заяв про зменшення розміру позовних вимог.

Таким чином, після направлення відповідачем листа від 15.04.2024 сторони продовжували виконувати зобов`язання за договором на погоджених у ньому умовах.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, підписані акти звірки розрахунків підтверджують обсяги поставки та оплати, щодо яких у сторін відсутній спір, однак не враховують передбачені договором строки оплати, у зв`язку з чим підписання актів звірки не свідчить про настання строку оплати суми, вказаної в акті як заборгованість.

Відтак, порядок оплати поставленого товару не був змінений сторонами і такий порядок визначений у п. 4.1 договору у наступний спосіб - на підставі звіту про реалізацію за попередній місяць до 15 числа поточного місяця, у зв`язку з чим у відповідача не настав обов`язок повної оплати поставленого товару за спірним договором. Тому, у відповідача відсутні невиконані зобов`язання перед позивачем, а отже і відсутні порушені права у спірних правовідносинах.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду з приводу відсутності підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ароматика» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітамінка» вартості поставленого товару.

При цьому, доводи апеляційної скарги позивача, які є фактично аналогічними до аргументів, висловлених у суді першої інстанції, спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2024 у справі №911/1779/24 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ароматика» не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ароматика» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.11.2024 у справі №911/1779/24 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ароматика».

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов