Постанова

від 29.01.2025 по справі 910/2987/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2025 р. Справа№ 910/2987/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Шевченко І.Є. - в порядку самопредставництва;

від відповідача: Маркова Т.Л. - адвокат, посвідчення № 4444/10;

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛТІ-1" (попередня назва Товариства з обмеженою відповідальністю "РК Київ")

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 (повний текст - 02.09.2024)

у справі № 910/2987/24 (суддя - Шкурдова Л.М.)

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛТІ-1"

про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у розмірі 2 090 420,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РК Київ" про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі у розмірі 2 090 420,83 грн.

При цьому, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як замовник будівництва, введеного в експлуатацію, не виконав свого обов`язку щодо укладення з органом місцевого самоврядування договору пайової участі та сплати пайового внеску щодо об`єкта будівництва у визначені законодавством строки чим порушив вимоги пп. 3 та 4 абз. 2 п. 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та права та інтереси територіальної громади міста Києва та Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Таким чином, за твердженням позивача, замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, який, за розрахунком позивача, становить 2 090 420,83 грн, а отже зобов`язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

2.Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РК Київ" на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 2 090 420 грн 83 коп. безпідставно збережених грошових коштів та 25 085 грн 05 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕАЛТІ-1" 23.09.2024 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (була зареєстрована 24.09.2024), в якій просить поновити строк для подання апеляційної скарги. Відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі № 910/2987/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення пайового внеску у повному обсязі. Стягнути з Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛТІ-1" сплачений судовий збір за подання цієї апеляційної скарги у сумі 37 627,58 грн та витрати на професійну правничу допомогу.

26.09.2024 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛТІ-1» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі №910/2987/24 залишив без руху. Запропоновано скаржнику сплатити судовий збір у встановленому відповідним законодавством розмірі (37 627,58 грн), про що надати суду докази в десятиденний строк.

04.10.2024 (через Електронний суд) від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої сторона долучила докази сплати судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 298 від 04.10.2024. Заяву подано в строк, встановлений судом.

07.10.2024 (через електронну пошту) від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої сторона долучила докази сплати судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 298 від 04.10.2024. Заяву подано в строк, встановлений судом.

Північний апеляційний господарський суд встановив, що обидві заяви про усунення недоліків є однаковими та тотожними за змістом, подані лише різними шляхами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛТІ-1" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі № 910/2987/24, розгляд якої призначено на 12.11.2024.

24.10.2024 від Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі, який було прийнято в порядку ст. 263 ГПК України.

10.01.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛТІ-1" надійшли додаткові пояснення у даній справі.

17.01.2025 від позивач надійшли додаткові пояснення у даній справі.

27.01.2025 від Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли додаткові пояснення у справі.

Також 27.01.2025 від апелянта надійшли додаткові пояснення щодо зміни найменування останнім. Так. сторона зазначила, що наразі назва відповідача: ТОВ «РЕАЛТІ-1», тоді як попередня назва була ТОВ «РК Київ». Водночас у вказаних поясненнях відповідачем було зазначено, що в даному випадку відсутнє правонаступництво, оскільки юридична особа лише змінила назву, тоді як ідентифікаційний код залишився попереднім.

29.01.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення уданій справі.

Всі пояснення, подані сторонами приймаються судом апеляційної інстанції в межах ст. 269 ГПК України.

У розгляд справи неодноразово оголошувалась перерва, зокрема, 21.01.2025 - на 29.01.2025.

У судове засідання 29.01.2025 з`явилися представники обох сторін. Адвокатка апелянта подану скаргу підтримала, просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові повністю. Представниця позивача проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

В судовому засіданні 29.01.2025 судом без виходу до нарадчої кімнати (протокольною ухвалою) було здійснено заміну найменування відповідача з ТОВ «РК Київ» - ТОВ «РЕАЛТІ-1».

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, з метою забезпечення рівності сторін, враховуючи узгодження сторонами продовження строку розгляду апеляційної скарги, з урахуванням дії воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" та інші чинники.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції з урахуванням наступного. Так, скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийнято без повного врахування обставин справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права з урахуванням наступного.

Так, скаржник зазначив, що ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №є 132-1Х, статтю 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» з 01.01.2020 виключено.

Водночас, будівництво садового будинку було розпочато 27.05.2020, після реєстрації Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві за № КВ 071201480184 зміни даних у повідомленні про початок будівельних робіт № КВ 061190561352.

Тобто, на момент початку будівництва об?єкту, 27.05.2020, згідно із ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» обов?язок забудовника брати пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту вже було скасовано. Таким чином, скаржник вважає (з посиланням на постанову Верховного Суду від 13.12.2022 у справі Nє 910/21307/21), що протягом будівництва та на момент закінчення будівництва відповідач не мав обов?язку пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту та не порушував вимог підпункту 4 абзацу 2 пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Також, відповідач зазначив, що задовольняючи позов Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "РК Київ" про стягнення пайового внеску, суд першої інстанції виходив з доводів про те, що відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов?язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об?єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 року у справі №є320/44099/23 скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2024 року та прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги про визнання нечинним нормативно-правового акта, та визнано протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва»; визнано протиправним та нечинним рішення Київської міської ради від 26 березня 2020 року № 908/9078 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року №є 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва». Тобто скасували методику, на підставі якої здійснювався розрахунок розміру пайового внеску.

Також скаржник зазначив про невідповідність площі будинку, яка була взята для розрахунку розміру пайового внеску.

А тому апелянт просив рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову в задоволенні позову повністю.

5. Узагальнений виклад відзиву на апеляційну скаргу

Позивач заперечував проти апеляційної скарги, зазначив про її необґрунтованість з урахуванням наступного.

Так, позивач вважає, що відповідно до ч. 2 і 3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» скаржник був зобов?язаний взяти участь створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, однак свій обов?язок не виконав, чим порушив вимоги підпункту 3 абзацу 2 пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Позовна заява мотивована нормами закону: ч. 2 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, що діяла на момент початку будівництва).

Так відповідно до вказаної норми, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов?язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, та ч. 3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, що діяла на момент початку будівництва), відповідно до якої пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об?єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Водночас, щодо доводів апелянта з посиланням на скасування судом рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» та рішення Київської міської ради від 26.03.2020 року №908/9078 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» позивач зазначив, що дійсно Шостий апеляційний адміністративний суд виніс постанову від 17.10.2024 у справі №320/44099/23, вказані рішення визнано протиправними та нечинними.

Однак, вказану постанову ухвалено після ухвалення Господарським судом міста Києва рішення від 23.07.2024 у справі №є910/2987/24, тоді як на момент задоволення позовних вимог Департаменту економіки та інвестицій у справі №є910/2987/24 рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033 та від 26.03.2020 №є908/9078 були чинними. Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства в Україні нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Відповідно до положень нормативно-правових актів, які були чинними на момент виникнення у відповідача такого обов?язку, тобто - з моменту прийняття об?єктів містобудування в експлуатацію.

Окрім цього, за доводами позивача, системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає: для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва. (Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 та від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22 та від 25.05.2024 у справі № 915/149/23).

Окрім цього, позивач зазначив, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (на яку посилається сам відповідач) наголосила на тому, що відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.

З матеріалів справи вбачається, що 10.03.2021 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації об`єкта № КВ101210310368 (далі - декларація про готовність об`єкта в експлуатацію), що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:277:0026 за адресою: вул. Болсуновська, 21, м. Київ.

Вказане свідчить про те, що відповідач ввів об`єкт будівництва в експлуатацію без сплати пайової участі, чим порушив вимоги підпункту 4 абзацу 2 пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону. Таким чином, позивач просив апеляційну скаргу у даній справі залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.02.2019 Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві зареєстрував повідомлення про початок будівельних робіт № КВ 061190561352 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:277:0026 за адресою: вул. Болсуновська (колишня вул. Струтинського), 21, м. Київ.

У вищезазначеному повідомленні замовником будівництва визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «РК КИЇВ» (далі - ТОВ «РК КИЇВ»), об`єктом - будівництво житлового будинку (садибного типу), клас наслідків - СС1.

27.05.2020 Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві за № КВ 071201480184 зареєстрував зміну даних у повідомленні про початок будівельних робіт № КВ 061190561352.

Станом на 27.05.2020 замовник будівництва - ТОВ «РК КИЇВ», об`єкт - будівництво житлового будинку (садибного типу), клас наслідків - СС1 залишились незмінним.

10.03.2021 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації об`єкта № КВ101210310368 (далі - декларація про готовність об`єкта в експлуатацію), що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:277:0026 за адресою: вул. Болсуновська, 21, м. Київ.

У зазначеній декларації замовником визначено ТОВ «РК КИЇВ», об`єкт - будівництво житлового будинку (садибного типу), клас наслідків - СС1.

Позивачем здійснено розрахунок пайової участі відповідно до підпункту 6.4.3 пункту 6.4 розділу VI Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (у редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033).

Відповідно до підпункту 6.4.3 пункту 6.4 Порядку, для індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями РПУ = Sоб`єкта х Nінд х 2 %, де РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн); Sоб`єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в п. 4.2 цього Порядку) об`єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв. м); Nінд - норматив одиниці створеної потужності для індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв. м будинків садибного типу з госпбудівлями, яка визначена Міністерством розвитку громад та територій України в установленому порядку і діє на дату здійснення розрахунку (грн/ кв. м).

За інформацією, що міститься в декларації про готовність об`єкта до експлуатації, об`єктом будівництва є житловий будинок (садибного типу), загальна площа якого 4200,5 кв. м.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI).

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву. Частиною першою статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Частиною 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Водночас, пунктом 3.4. Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 № 411/1415 (далі - Порядок) передбачено, що Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент економіки та інвестицій) є єдиним органом, уповноваженим здійснювати розрахунок пайової участі та укладання, зміну та розірвання договорів про пайову участь (з урахуванням особливостей інших положень цього Порядку).

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач є належним суб`єктом звернення з позовом у даній справі, а тому доводи скаржника в цій частині про відсутність правових підстав для звернення з даним позовом в розумінні ст. 4 ГПК України - відхиляються через необґрунтованість.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховує доводи скаржника, щодо того, що 01.01.2020 відносини щодо участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту врегульовувалися приписами статті 40 вказаного Закону.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини третьої статті 40 цього Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (частини п`ята та дев`ята статті 40 Закону № 3038-VI, чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

При цьому, зі змісту статті 40 Закону № 3038-VI випливає, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов`язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов`язковим на підставі закону. Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18 (провадження № 12-81гс19), від 22.08.2018 у справі № 339/388/16-ц (провадження № 14-261цс18), від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20 (провадження № 12-34гс21).

В цій частині суд апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує правові висновки, викладені у постанові від 23 травня 2024 року у справі № 915/149/23, що за змістом зазначених норм (ст. 40), відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання повинне бути виконане до прийнятті новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру. А тому доводи скаржника про відсутність обов`язку сплати пайового внеску - відхиляються через необґрунтованість.

Водночас, 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX (далі - Закон № 132-IX), якими статтю 40 Закону № 3038-VI виключено.

Водночас, як зазналось раніше, 25.02.2019 Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві зареєстрував повідомлення про початок будівельних робіт № КВ 061190561352 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:277:0026 за адресою: вул. Болсуновська (колишня вул. Струтинського), 21, м. Київ.

27.05.2020 Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві за № КВ 071201480184 зареєстрував зміну даних у повідомленні про початок будівельних робіт № КВ 061190561352.

Водночас, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника, що фактично початок будівництва слід відраховувати з дати 27.05.2020, а не 25.02.2019, оскільки відомостей про анулювання повідомлення про початок будівельних робіт № КВ 061190561352 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:82:277:0026 за адресою: вул. Болсуновська (колишня вул. Струтинського), 21, м. Київ від 25.02.2019 матеріали справи не містять.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 дійшов висновку, що законодавець під час внесення змін до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (шляхом виключення статті 40 вказаного Закону на підставі Закону №132-IX) чітко визначив підстави та порядок пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об`єктів, будівництво яких було розпочато до внесення законодавчих змін, а саме:

- договори пайової участі, укладені до 01.01.2020 на підставі вимог статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", залишались дійсними та підлягали до їх повного виконання і після виключення вказаної статті (абзац 1 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX). Тобто істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними;

- якщо станом на 01.01.2020 такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені та, оскільки з 01.01.2020 встановлений статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, як і обов`язок щодо укладення відповідного договору, перестав існувати, тому законодавець визначив нормативне регулювання таких правовідносин, зокрема, абзацом 2 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX.

Отже, розмір та порядок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту без відповідної вказівки у законі не можуть по-новому визначатись нормами абзацу 2 пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, якщо відповідні істотні умови були визначені укладеним до 01.01.2020 договором про пайову участь, який згідно з абзацом 1 вказаного пункту розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX є дійсним та продовжує свою дію до моменту його повного виконання.

Передбачений вказаною нормою порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для: (1) об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; (2) об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Тож у вказаних двох випадках, ураховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об`єкта в експлуатацію.

В цій частині суд апеляційної інстанції враховує доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Отже, для об`єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Такі висновки Верховного Суду відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності") обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об`єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі.

Водночас у вказаній постанові Верховний Суд також зауважив, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на встановлення на підставі наданих учасниками справи доказів обставин, які свідчать про те, що повідомлення про початок будівельних робіт Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві було зареєстровано 25.02.2019, а 10.03.2021 об`єкт будівництва введено в експлуатацію, та водночас, враховуючи відсутність укладення скаржником з позивачем договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту до 01.01.2020, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин норм абзацу 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ІХ, які встановлюють розмір та порядок пайової участі замовників будівництва протягом 2020 року. Тоді як відсутність укладеного договору - не є підставою для відмови в позові.

Відповідно до підпункту 6.4.3 пункту 6.4 Порядку, для індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями РПУ = Sоб`єкта х Nінд х 2 %, де РПУ - розмір пайової участі об`єкта (грн); Sоб`єкта - загальна площа (крім загальної площі приміщень, визначених в п. 4.2 цього Порядку) об`єкта будівництва або додатково створені площі в результаті реконструкції (кв. м); Nінд - норматив одиниці створеної потужності для індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків з господарськими будівлями, який дорівнює опосередкованій вартості спорудження 1 кв. м будинків садибного типу з госпбудівлями, яка визначена Міністерством розвитку громад та територій України в установленому порядку і діє на дату здійснення розрахунку (грн/ кв. м).

Судом першої інстанції правомірно зазначено, що за інформацією, що міститься в декларації про готовність об`єкта до експлуатації, об`єктом будівництва є житловий будинок (садибного типу), загальна площа якого 4200,5 кв. м. Тоді як з долученого (в суді першої інстанції) технічного паспорту, виготовленого станом на 03.11.2021, не вбачається іншої загальної площі об`єкта будівництва, замовником якого є відповідач, а тому заперечення відповідача, що під час розрахунку пайової участі Департаментом було застосовано невірну площу об`єкта будівництва є безпідставним. А тому доводи скаржника в цій частині відхиляються через недоведеність в розумінні ст. 74, 76, 80 ,86, 269 ГПК України.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що приймає доводи скаржника про відмінність площі, оскільки відповідачем самостійно було зазначено вказану площу в декларації про готовність об`єкта до експлуатації, об`єктом будівництва є житловий будинок (садибного типу), загальна площа якого 4200,5 кв. м. Однак, суд апеляційної інстанції також зазначає, що площа про яку зазначає відповідач - є більшою, аніж та, яка була використана в розрахунку пайової участі. А тому у разі врахування доводів скаржника в цій частині, розмір пайової участі останнього буде більшим, аніж заявлено позивачем.

Водночас, щодо доводів апелянта з посиланням на скасування судом рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва» та рішення Київської міської ради від 26.03.2020 року №908/9078 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 19 грудня 2019 року № 460/8033 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва», суд апеляційної інстанції зазначає, що дійсно Шостий апеляційний адміністративний суд виніс постанову від 17.10.2024 у справі №320/44099/23, вказані рішення визнано протиправними та нечинними. Однак, суд в цій частині враховує доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства в Україні нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Відповідно до положень нормативно-правових актів, які були чинними на момент виникнення у відповідача такого обов?язку, тобто з моменту прийняття об?єктів містобудування в експлуатацію.

Таким чином, правомірним є висновку суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у даній справі. Інші доводи апелянта фактично направлені на переоцінку правильно встановлених судом першої інстанції обставин справи. А тому відхиляються судом через необґрунтованість. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги (в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України) не встановив.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених до стягнення позивачами позовних вимог.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений судовий збір за розгляд справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕАЛТІ-1" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі № 910/2987/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2024 у справі № 910/2987/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.02.2025.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич