Постанова

від 04.02.2025 по справі 903/624/13

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року Справа № 903/624/13

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Грязнов В.В. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

скаржника ОСОБА_1 - Пащук В.С.

кредитора АТ "Державний експортно-імпортний банк України" - Мірчук В.В.

арбітражний керуючий Москва Ю.О.

прокурор Манжаюк Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 30.10.2024 у справі №903/624/13

за заявою Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Волинь-Продакшн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт ЛТД"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 30.10.2024 у справі №903/624/13 задоволено заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД - Москви Юлії Орестівни №03/05 від 03.05.2023 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновника та керівника. Покладено субсидіарну відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Каскад-Траспорт" ЛТД на його засновника ОСОБА_1 та керівника ОСОБА_2 . Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД 682 353 364,24 грн.

Вказана ухвала мотивована тим, що матеріали та обставини у даній справі вказують на винну, протиправну поведінку засновника (учасника) та керівника ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД у доведенні до банкруства божника. Особами, до яких заявлено вимоги, не доведено протилежного, їх вина у вчиненому правопорушенні у вигляді доведення ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД до банкрутства належними доказами не спростована, матеріали справи не містять доказів, що неплатоспроможність настала через форс-мажорні обставини, економічну ситуацію, інші не залежні від волі засновника та керівника причини, керівник та засновник не ініціювали санації боржника, не вживали заходів стягнення дебіторської заборгованості, могли усвідомлювати характер своєї бездіяльності, що завдала шкоди кредиторам, а тому виходячи з принципу правової презумпції субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, закріпленого у статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства, така відповідальність вважається встановленою.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору, поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Волинської області від 30.10.2024 по справі №903/624/13, ухвалу суду першої інстанції у даній справі скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД - Москви Ю.О. №03/05 від 03.05.2023 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновника та керівника.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- відмовляючи у витребуванні інформації про рух коштів, суд фактично ухилився від виконання вимог п. 70 постанови Верховного Суду від 12.09.2024;

- судом першої інстанції не враховано, що ТОВ "Каскад-Продакшн" також забезпечувало як поручитель кредитні зобов`язання ТОВ "Каскад-Транспорт";

- судом проігноровано доводи та докази, надані ОСОБА_1 , які вказували на те, що ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД також вчинялись на користь ТОВ "Каскад-Транспорт" різного роду правочини та юридично значимі дії;

- судом проігноровано доводи та докази, надані ОСОБА_1 , які вказували на те, що діяльність ТОВ "Каскад-Транспорт" була тісно пов`язана з діяльністю ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД і в силу корпоративних відносин (останнє було засновником першого), і в силу ділових господарських відносин. Основним джерелом доходів ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД були оплатні послуги транспортних перевезень, які надавались саме для ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД, і останнє здійснювало за дані послуги розрахунки на користь ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД відповідно. Всі грошові надходження ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД були саме від ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД. Саме тому ОСОБА_1 просив витребувати у банківських установах, зокрема, АТ "Державний експортно-імпортний банк України" інформацію (банківські виписки по рахунках ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД) за період 2008-2011 роки. Витребування їх дало би змогу дослідити обставини надходжень та витрат та одночасно виконати вимоги постанови Верховного Суду;

- судом також проігноровано доводи та докази, надані ОСОБА_1 , які вказували на те, що 08.10.2008 між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД було укладено Генеральну угоду №151208№4, в п. 6.11.1. якої передбачається реалізація у ТОВ "Каскад-Транспорт" зарплатних проектів;

- в письмових поясненнях ОСОБА_1 суду першої інстанції повідомлялось, що у матеріалах справи №903/624/13 знаходяться акти державних виконавців передачі на зберігання авто відповідальній особі торгівельної організації ПП "Юстиція", та акти державних виконавців по передачі майна стягувачу по виконанню виконавчих написів нотаріуса;

- судом не враховані ухвали Господарського суду Волинської області від 22.10.2013 та від 02.12.2013 у справі №903/624/13;

- судом не врахований звіт арбітражного керуючого Пурія Р.П., який погоджений ухвалою суду від 02.02.2015;

- відповідно до наказу щодо особового складу з 25.12.2013 звільнено ОСОБА_2 із займаної посади директора ТОВ "Каскад-Транспорт ЛТД";

- у листі від 16.01.2017 арбітражного керуючого Григор`єва В.В. йдеться про те, що ОСОБА_2 здійснюється підготовка до передачі майна банкрута, готуються акти приймання-передачі які стадії підписання та встановлення порядку передачі транспортних засобів. Також є лист від 16.01.2017 арбітражного керуючого Григор`єва В.В. в якому йдеться про те, що ОСОБА_2 станом на 16.01.2017 згідно актів приймання-передачі передано 5 одиниць майна. Також наявний проміжний звіт арбітражного керуючого Григор`єва В.В. від 02.12.2016, в якому повідомляється про передачу йому згідно актів приймання-передачі 50 одиниць транспортних засобів і що на даний час ведуться активні заходи щодо отримання від ОСОБА_2 іншого майна банкрута. Наявний проміжний звіт арбітражного керуючого Григор`єва В.В. від 01.03.2017, в якому повідомляється про передачу йому згідно актів приймання-передачі ще 4 одиниць транспортних засобів та ведуться активні дії з передачі ОСОБА_2 іншого майна;

- у справі про банкрутство №903/624/13 наявні накази та інвентаризаційні описи, в яких зазначено перелік майна та місцезнаходження майна. Також у справі міститься заява арбітражного керуючого Кравчука Г.П. від 25.09.2013, в якій ним зазначається, що інвентаризація майна проведена, матеріали інвентаризації передані до господарського суду Волинської області;

- докази про обізнаність арбітражного керуючого Кравчука Г.П. про перелік майна та його місцезнаходження судом проігноровані, підстави відхилення не зазначені. Останнім було отримано майно боржника і вчинено дії по його збереженню, в той час як суд в оскаржуваній ухвалі робить висновки про те, що протягом усієї процедури банкрутства та ліквідації боржника вся відповідальність за збереження майна лежала лише на керівництві підприємства;

- також ОСОБА_1 було надано звіт арбітражного керуючого Пурія Р.П. в якому на зазначається, що згідно отриманих документально підтверджених матеріалів від боржника встановив наявність на балансі товариства на останню звітну дату матеріальних цінностей та активів у загальній сумі балансової вартості - 17 954 тис. грн;

- суд застосовує ст. 61 КУзПБ, в той час як у 2013-2018 роках діяли норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- обставини пропуску позовної давності стягнення дебіторської заборгованості мали досліджуватись та встановлюватись судом;

- звіт арбітражного керуючого Кравчука Г.П. від 15.11.2013, в якому зазначено розмір дебіторської заборгованості строк виконання якої від 9 до 12 місяців і розмір такої дебіторської заборгованості становить усі 13 351 тис. грн;

- враховуючи, що ухвалою суду від 22.10.2013 встановлено передачу директором витребуваних документів, а в ухвалі суду від 22.12.2013 судом було встановлено, що арбітражний керуючий Кравчук Г.П. не подав всіх документів, сформованих в процедурі розпорядження майном, посилання суду про те, що керівництвом ТОВ "Каскад-Транспорт" не були передані документи є такими, що не відповідають обставинам справи;

- арбітражні керуючі та ліквідатори ТОВ "Каскад-Транспорт", маючи визначені законодавством та судом повноваження, мали вчиняти дії по стягненню дебіторської заборгованості. Звільнений у 2013 році з посади директора ОСОБА_2 , будучи позбавлений повноважень в силу закону та процедури банкрутства, не був окремою стороною справи про банкрутство до того часу, поки за заявою ліквідатора Юлії Москви у 2023 році не був притягнутий до субсидіарної відповідальності;

- судом першої інстанції помилково не застосовано ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", де зазначено, що саме ліквідатор пред`являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Ухвалою суду від 13.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Волинської області від 30.10.2024 у справі №903/624/13 залишено без руху.

24.12.2024 представником ОСОБА_1 адвокатом Пащуком В.С. сформовано та подано через систему "Електронний суд" заяву про усунення недоліків до якої долучено докази направлення апеляційної скарги з додатками учасникам справи.

Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду №01-05/1081 від 25.12.2024 у зв`язку з перебування у відпустці головуючого судді Грязнова В.В., судді Розізнаної І.В. судді Павлюк І.Ю. з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 9.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями №903/624/13.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2024 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 30.10.2024 у справі №903/624/13 та розгляд апеляційної скарги призначено на 27.01.2025.

06.01.2025 від головуючого судді Гудак А.В., судді Олексюк Г.Є., судді Петухова М.Г. надійшла спільна заява про самовідвід, яка мотивована частиною 1 статі 38 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 розгляд заяви про самовідвід призначено на 06.01.2025 о 14:30 год. без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.01.2025 заяву головуючого судді Гудак А.В., судді Олексюк Г.Є., судді Петухова М.Г. про самовідвід від розгляду справи №903/624/13 задоволено. Відведено головуючого суддю Гудак А.В., суддю Олексюк Г.Є., суддю Петухова М.Г., від розгляду справи №903/624/13. Справу №903/624/13 передано для повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями з урахуванням їх спеціалізації.

Згідно з Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 визначено склад суду у справі №903/624/13: Павлюк І.Ю. - головуючий суддя, суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 прийнято апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 30.10.2024 у справі №903/624/13 до провадження колегією суддів у складі: Павлюк І.Ю. - головуючий суддя, суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. Розгляд апеляційної скарги призначений на 04.02.2025 об 10:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №3.

24.01.2025 на адресу суду від заступника керівника Волинської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 30.10.2024 у справі №903/624/13 - без змін.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник скаржника підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції арбітражний керуючий заперечила доводи апеляційної скарги.

У судовому засіданні представник Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" заперечив доводи апеляційної скарги

У судовому засіданні прокурор заперечив доводи апеляційної скарги.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 08.07.2013 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт ЛТД".

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 25.08.2021 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 15.09.2021), залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2021, було затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс Боржника, ліквідовано юридичну особу - Боржника, провадження у справі про банкрутство Боржника закрито, зобов`язано державного реєстратора вчинити дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та спрямовані на припинення юридичної особи - Боржника.

Постановою Верховного Суду від 22.06.2022 зазначені ухвалу та постанову господарських судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Волинської області. Зокрема, Верховний Суд зауважив про передчасність висновку господарських судів про повноту вчинених ліквідатором дій відповідно до статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

04.05.2023 ліквідатор Боржника звернувся до господарського суду зі заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника на його засновника та керівника, у який просить покласти субсидіарну відповідальність за Боржника на його засновника ОСОБА_1 та колишнього керівника ОСОБА_2 ; стягнути солідарно зі зазначених осіб на користь Боржника 683 055 140,13 грн. Згідно з поясненнями, наведеними в інформації №28/09 від 27.09.2023, ліквідатор Боржника уточнив суму, яку необхідно стягнути з винних осіб, у розмірі 682 353 364,24 грн.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.09.2023, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2024, у задоволенні заяви відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 12.09.2024 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 28.09.2023 у справі №903/624/13 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Зокрема, у вказаній постанові суд касаційної інстанції зазначив, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили обставини з огляду на надані ліквідатором Боржника та наявні у справі про банкрутство докази, які підтверджують, зокрема, структуру кредиторської та дебіторської заборгованості Боржника, підстави та час її виникнення, а також взаємозв`язок Боржника, ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Відповідно, господарські суди попередніх інстанцій не з`ясували наявність / відсутність підстав для висновку про вчинення ОСОБА_2 і ОСОБА_1 певних дій / бездіяльності щодо безпідставного набуття / збільшення кредиторської заборгованості за відсутності передумов для її погашення, щодо стягнення дебіторської заборгованості, щодо приховання / виведення активів на пов`язану особу задля уникнення звернення стягнення на них для погашення заборгованості перед кредиторами тощо. Тобто господарські суди не надали правової оцінки діям зазначених осіб, які передували виникненню стану неплатоспроможності Боржника, з точки зору вчинення їх у інтересах саме Боржника, з розумним поясненням їх мети і мотивів, у межах звичайних підприємницьких ризиків.

Також господарські суди не надали правової оцінки доводам ОСОБА_1 , якими він обґрунтовує відсутність своєї вини у виникненні неплатоспроможності Боржника, наявність якої презюмується.

Встановивши, що згідно з вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.06.2014 у справі №161/4273/14-к директор Боржника і ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД ОСОБА_2 умисно не виплачував заробітну плату працівникам Боржника у період з 01.01.2012 до 25.10.2012 попри наявність коштів, достатніх для такої першочергової виплати, господарські суди обмежились зазначенням про те, що вказаним вироком не встановлено обставин доведення Боржника до стану неплатоспроможності. Однак господарські суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки зазначеній обставині з точки зору добросовісності поведінки ОСОБА_2 в цілому з урахуванням інших обставин, які, за доводами ліквідатора Боржника, призвели до його неплатоспроможності. Зокрема, суди не з`ясували обставини спрямування відповідних грошових коштів, замість виплати заробітної плати, на погашення певної заборгованості Боржника, надання при цьому переваги одному чи декільком кредиторам.

Однак зазначивши про ненадання ліквідатором Боржника аналізу правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом (вказівкою) керівника, засновника Боржника, які призвели до його банкрутства, належних доказів на підтвердження бездіяльності відповідачів, заволодіння ними майном і грошовими коштами Боржника тощо, господарські суди залишили поза увагою усталену правову позицію Верховного Суду щодо правових наслідків ненадання особами, які є суб`єктами субсидіарної відповідальності, документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот Боржника, наявність у нього дебіторської заборгованості, а також підтверджують добросовісність дій зазначених суб`єктів як підставу для звільнення їх від відповідальності.

Так, за змістом оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду, ліквідатор Боржника неодноразово повідомляв суд про те, що йому не передано документів господарської діяльності Боржника, а в матеріалах справи вони відсутні. Скаржник, зокрема, у письмових поясненнях щодо Заяви, апеляційній та касаційній скаргах наголосив, що ОСОБА_2 не передав ліквідатору Боржника бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності, перелічені в інвентаризаційних описах, а ОСОБА_1 не вжив жодних заходів щодо спонукання директора Боржника до зазначених дій. Наведене зашкодило ліквідатору Боржника виконати свої повноваження щодо стягнення дебіторської заборгованості, інвентаризації та розшуку майна Боржника (зокрема призвело до неможливості виявлення місцезнаходження частини автомобілів Боржника).

Натомість ОСОБА_1 заперечив проти наведених доводів, зокрема, стверджуючи про передання ОСОБА_2 при звільненні з посади директора усіх товарно-матеріальних цінностей Боржника ліквідатору Пурію Р.П.

Господарські суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду Заяви не надали жодної правової оцінки наведеним доводам ліквідатора Боржника і Скаржника, а також запереченням ОСОБА_1 , не зважаючи на те, що сам факт непередання документів та майна Боржника, за загальним правилом мав би викликати питання щодо добросовісності осіб, які притягуються до відповідальності, адже може свідчити про умисне приховування інформації про активи, їх виведення.

Тобто господарські суди не встановили наявність / відсутність передання ліквідатору Боржника первинної документації, бухгалтерських документів, усього майна Боржника ОСОБА_2 як директором, а також вчинення учасниками Боржника (відповідальними за призначення зазначеної особи директором Боржника) дій, спрямованих на передання відповідних документів і майна ліквідатору згідно з вимогами КУзПБ. Відповідно, суди не з`ясували причини і правові наслідки не передання документів і майна, їх втрати, вчинення дій із розшуку тощо (в разі підтвердження таких обставин).

Отже, суди як першої, так і апеляційної інстанцій під час розгляду Заяви в зазначеній частині не дотримались вимог статей 74, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів, а також застосуванням усіх наданих їм процесуальним законом повноважень, у зв`язку з чим неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, частину 2 статті 62 КУзПБ, не врахувавши висновки щодо їх застосування, викладені у постановах Верховного Суду. Вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи.

Господарський суд Волинської області, під час нового розгляду, задоволив заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновника та керівника та поклав субсидіарну відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Каскад-Траспорт" ЛТД на його засновника ОСОБА_1 та керівника ОСОБА_2 . Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД 682 353 364,24 грн.

Враховуючи вказівки Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.09.2024, колегія суддів зазначає наступне.

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, на час розгляду справи урегульовані КУзПБ, що набрав чинності 21.04.2019 та був введений у дію 21.10.2019.

Згідно з абзацом першим пункту 4 розділу ?Прикінцеві та перехідні положення? КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Отже, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Тому створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів забезпечує недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок.

Субсидіарна відповідальність за зобов`язаннями боржника була передбачена у законодавстві про банкрутство як на момент відкриття ліквідаційної процедури у цій справі (в редакції Закону про банкрутство, що діяла до 19.01.2013, та в редакції Закону про банкрутство, що діяла з 19.01.2013 до 20.10.2019), так і діючим наразі КУзПБ.

Згідно з частиною другою статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 20.10.2019) було визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

За приписами частини першої статті 46 Закону про банкрутство після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються, зокрема, відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об`єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Згідно з частиною п`ятою статті 41 Закону про банкрутство ліквідатору надано право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається як різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника-юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені в порядку субсидіарної відповідальності суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Такі ж самі приписи містить частина друга статті 61 КУзПБ, який вступив в дію з 21.10.2019, положення якої щодо субсидіарної відповідальності є аналогічні з приписами частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (постанова Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16).

Враховуючи наведене, доводи скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції норм КУзПБ замість норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є необґрунтованими.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци другий, третій частини другої статті 61 КУзПБ).

Отже, субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.

Метою субсидіарної відповідальності як інституту є створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав і законних інтересів та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок, відтак забезпечення стабільності функціонування ринку та фінансової дисципліни.

Юридичним механізмом досягнення такої мети та недопущення використання юридичної особи як інструменту безпідставного збагачення за чужий рахунок є притягнення винних осіб у доведенні боржника до банкрутства, які використовували таку особу як прикриття ("вуаль") для досягнення своїх цілей (отримання доходів, матеріальної вигоди, зокрема через зловживання правом тощо), до додаткової (субсидіарної) відповідальності і стягнення на користь кредиторів непогашених у ліквідаційній процедурі кредиторських вимог.

Визначене частиною другою статті 61 КУзПБ господарське правопорушення, за вчинення якого засновники (учасники, акціонери), керівник боржника та інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності поряд з боржником у процедурі банкрутства у разі відсутності майна боржника, має обґрунтовуватися судами шляхом встановлення складу такого правопорушення (об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у певній сфері, у даному випадку - права кредитора (-ів) на задоволення його (їх) вимог до боржника у справі про банкрутство за рахунок активів боржника, що не можуть бути задоволені внаслідок відсутності майна у боржника; об`єктивну сторону такого правопорушення складають дії або бездіяльність певних фізичних осіб та/або юридичних осіб, пов`язаних з боржником, що призвели до відсутності у нього майнових активів для задоволення вимог кредиторів; суб`єктами правопорушення є особи визначені частиною другою статті 61 КУзПБ; суб`єктивною стороною правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності є ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (мотиву, мети, умислу чи необережності суб`єкта правопорушення).

Тлумачення положень частини другої статті 61 КУзПБ із застосуванням філологічного, системного та телеологічного (цільового) способів її інтерпретації свідчить, що у ній закріплено припис згідно з яким суб`єктами субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є: 1) засновники (учасники, акціонери); 2) керівники боржника; 3) інші особи, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії.

До третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, у зв`язку з доведенням його до банкрутства частини другої статті 61 КУзПБ відносяться будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

Законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об`єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають братися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:

1) вчинення суб`єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов`язаннях;

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо.

Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі №916/1105/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17.

Згідно з цими правилами суб`єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності. Тобто до суб`єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:

- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов`язання ("фірмами одноденками" тощо);

- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;

- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;

- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;

- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;

- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об`єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження;

- використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;

- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо, адже наведений перелік прикладів не є вичерпним.

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов`язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство (до 21.10.2019), частини другої статті 61 КУзПБ (від 21.10.2019) та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 ГПК України причинно-наслідкового зв`язку між винними діями/бездіяльністю суб`єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів) обов`язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв`язку також належить до об`єктивної сторони цього правопорушення (див. висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 14.07.2020 у справі №904/6379/16, від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17).

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Отже, навіть за наявності цієї презумпції, саме на ліквідатора покладено обов`язок довести обставини за яких вона застосовна у конкретній справі, в першу чергу недостатність ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів і вже за встановлення таких обставин - наявність ознак доведення до банкрутства боржника, склад такого правопорушення.

До того ж слід враховувати, що презумпція субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутства боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

Отже, лише якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.

Предметом розгляду у цій справі є заява ліквідатора ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД Москви Ю.О. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_2 , як його керівника, та ОСОБА_1 , як його засновника,

Вказана заява мотивована тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 допустили бездіяльність у вигляді неприйняття необхідних управлінських та організаційних рішень для запобігання неплатоспроможності боржника, зокрема, щодо повернення дебіторської заборгованості, натомість вчинили дії з маніпуляції ліквідними активами шляхом укладення договорів поруки та застави, що призвело до формування боргових зобов`язань перед банківськими установами та іншими юридичними особами. Ліквідатор також стверджує про наявність згідно акту №5 інвентаризації розрахунків з дебіторами станом на 01.02.2018 дебіторської заборгованості на суму 11 142 348,76 грн, щодо якої минула позовна давність. Значна частина кредиторської заборгованості боржника виникла за договорами поруки / застави, укладеними на забезпечення виконання зобов`язань перед іншими юридичними особами Товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад-Продакшн" ЛТД (засновником якого був ОСОБА_1 , а керівником - ОСОБА_2 , яке до того ж було одним із засновників боржника та ліквідоване згідно з ухвалою суду у справі №903/623/13 про банкрутство ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД). Ліквідатор посилається на договір застави №02.3/42-44-53-15/З05/10-КЛТ від 31.05.2010, договір застави №8-10/1 від 07.07.2010, договір застави №8610Z10 від 31.08.2010, договір поруки №151211Р1 від 31.01.2011, які боржник уклав як майновий поручитель / поручитель попри наявність у нього значної кредиторської заборгованості у 2010, 2011 роках.

Згідно фінансового аналізу ТОВ "Каскад Транспорт" ЛТД, викладеного ліквідатором Москвою Ю.О. у заяві від 03.05.2023, у боржника існували значні проблеми з платоспроможністю, оскільки навіть частина боргів не могла бути погашена негайно через відсутність достатнього обсягу грошових коштів у вільному обігу. Від`ємні показники відображають небажане скорочення частки прибутку в період 2011-2013 роки, яка направляється на розвиток виробництва, що підтверджується збитковістю діяльності впродовж згаданих періодів, що, на думку ліквідатора, свідчить про зниження в цілому ефективності роботи товариства. На підставі аналізу балансів товариства станом на 2010, 2011, 2012, 2013 роки встановлено, що кредиторська заборгованість, що обліковувалась у товариства впродовж вказаних періодів, характеризується нестабільною динамікою: кредиторська заборгованість становила станом на 31.12.2010 в сумі 15 905 тис. грн; станом на 31.12.2011 в сумі 17 163 тис. грн; станом на 31.12.2012 в сумі 16 085 тис. грн; станом на 30.06.2013 в сумі 13 152 тис. грн. Інші поточні зобов`язання мали таку динаміку: станом на 31.12.2010 в сумі 40 072 тис. грн.; станом на 31.12.2011 в сумі 44 717 тис. грн; станом на 31.12.2012 в сумі 43 733 тис. грн; станом на 30.06.2013 в сумі 43 163 тис. грн. Станом на останню звітну дату існує непогашена кредиторська заборгованість, що в сукупності з короткостроковими кредитами, позиками та іншими поточними зобов`язаннями свідчить про нестійкий фінансовий стан боржника, який характеризується ознаками неплатоспроможності та відповідає стану потенційного банкрутства, коли задоволення кредиторських вимог та боргів підприємства можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури. Зменшення розміру дебіторської заборгованості у 2012-2013 роках вказує, що ознаки неплатоспроможності у боржника присутні впродовж усіх аналізованих періодів; боржник не мав фактичної можливості погашення усіх наявних зобов`язань, тобто справжній фінансовий стан підприємства не дав змогу йому виконати свої зобов`язання; розмір чистого прибутку у товариства впродовж усіх аналізованих періодів мав динаміку у сторону зниження. Значна частина кредиторської заборгованості ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД виникла за договорами поруки/застави, укладеними на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД (засновник ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД) перед іншими юридичними особами.

Таким чином, засновниками/керівником ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД допущено: бездіяльність у вигляді неналежного здійснення діяльності товариства відповідно до законодавства, що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника; бездіяльність у вигляді неприйняття необхідних управлінських та організаційних рішень для запобігання банкрутству; порушення законодавства, що в свою чергу призвело до формування боргових зобов`язань перед державою; бездіяльність у вигляді не прийняття будь-яких рішень, що стосуються перегляду розміру статутного капіталу, його збільшення, внесення додаткових внесків учасником товариства, введення процедури санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; не вчинення дій щодо повернення дебіторської заборгованості, маніпуляції з ліквідними активами (двох товариств), зокрема, щодо укладення договорів поруки/застави що в свою чергу призвело до формування боргових зобов`язань перед банківськими установами та іншими юридичними особами.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, громадських формувань засновниками Боржника були ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД та ОСОБА_1 з участю у статутному капіталі 99% та 1%, відповідно. Керівником ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД був ОСОБА_2 .

Згідно з фінансовою звітністю Боржника, надісланою АТ "Укрексімбанк", від`ємні показники відображають скорочення частки прибутку в період 2011 - 2013 років, який направлено на розвиток виробництва.

Відповідно до аналізу балансів товариства станом на 2010, 2011, 2012, 2013 роки кредиторська заборгованість, що обліковувалась у Боржника впродовж вказаних періодів характеризується нестабільною динамікою: кредиторська заборгованість становила станом на 31.12.2010 - 15905 тис. грн; станом на 31.12.2011 - 17163 тис. грн; станом на 31.12.2012 - 16085 тис. грн; станом на 30.06.2013 - 13152 тис. грн. Інші поточні зобов`язання мали таку динаміку: станом на 31.12.2010 - 40072 тис. грн; станом на 31.12.2011 - 44717 тис. грн; станом на 31.12.2012 - 43733 тис. грн; станом на 30.06.2013 - 43163 тис. грн.

Також судом встановлено, що до реєстру вимог кредиторів у справі №903/624/13 про банкрутство ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД включені грошові вимоги кредиторів, які загалом становлять 682 353 364,24 грн.

ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД ліквідовано відповідно до ухвали Господарського суду Волинської області від 11.03.2016 у справі №903/623/13, про що зроблено відповідний запис в ЄДР.

У зв`язку із відсутністю майна у боржника, за рахунок якого можливо погасити вимоги кредитора, а також наявністю підстав для покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб за доведення боржника до банкрутства, ліквідатор звернувся до суду із заявою про покладення на відповідачів відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Судом встановлено, що із вироку Луцького міськрайонний суд Волинської області від 20.06.2014 у справі №161/4273/14-к вбачається, що ТОВ "Каскад-Транспорт" порушило вимоги ст. 115 КЗпП України щодо строків виплати заробітної плати. Вказано, що у період часу з 1 січня по 25 жовтня 2012 року директор ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД мав реальну можливість повністю виплатити заробітну плату працівникам, оскільки на рахунки товариства надійшли грошові кошти в загальній сумі 14 458 201 грн 47 коп, проте не виплатив її.

Згідно реєстру вимог кредиторів ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД заборгованість товариства по виплаті заробітної плати становить 837 426 грн 91 коп, по сплаті аліментів 17 799 грн 70 коп, по сплаті відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян - 68 257 грн 81 коп.

При цьому добросовісним є боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Таким чином, враховуючи наявність грошових коштів на рахунках боржника, обставини щодо не виплати працівникам ТОВ "Каскад Транспорт" ЛТД заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, свідчать про не добросовісну поведінку як керівника так і засновника товариства, які зобов`язані прямо чи опосередковано здійснювати контроль за організаційною, розпорядчою, фінансовою діяльністю ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД.

При цьому судом враховано, що в межах розгляду справи №161/4273/14-к керівником ТОВ "Каскад-транспорт" ЛТД визнано свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень.

Також суд звертає увагу, що ні керівник, ні засновник боржника не надали пояснень щодо спрямування вказаних грошових коштів, причин не погашення заборгованості з виплати заробітної плати, аліментів відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян. Також відповідачі не надали розумного обгрунтування необхідності спрямування грошових коштів з іншою метою, аніж виплата вказаної заборгованості.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на відмову суду першої інстанції у задоволенні клопотання скаржника про витребування руху коштів, оскільки скаржник не зазначив заходів, які особа, яка подає клопотання, вжила для отримання таких доказів самостійно чи з залученням ліквідатора. Заявником не обґрунтовано на підтвердження яких обставин щодо заяви, яка розглядається, він просить витребувати виписки по рахунку боржника, вплив їх на суть спору, не можливість подання такого клопотання разом з першою заявою по суті клопотання про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника з врахуванням його подання до суду ще 04.05.2023, при первинному його розгляді.

Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Тож дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, а й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатися не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Будь-яка господарська операція, дія (бездіяльність) суб`єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка, зважаючи на конкретні обставини, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Банкрутство (неплатоспроможність) не є одномоментним процесом, а суд лише констатує цей стан, до якого призводять дії (бездіяльність) у широкому часовому проміжку (постанова Верховного Суду від 08.12.2022 у справі № 908/802/20).

Тому під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з`ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності суд має дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

При цьому, статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, яка є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб уникнути відповідальності, довівши відсутність своєї вини у доведенні боржника до банкрутства. Особа вправі протиставити будь-які аргументи на користь відсутності умислу або й необережності при покладенні на неї субсидіарної відповідальності. Ненадання контраргументів свідчить про усвідомлення особою статусу та наслідків відсутності критеріїв, які могли б впливати на оцінку обставин.

Ухвалою суду від 22.10.2013 у вказаній справі затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до якого включено вимоги зокрема ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД в наступних розмірах 34 889 537,14 грн вимоги четвертої черги та 1147 грн вимоги першої черги. Судом встановлено, що заборгованість виникла внаслідок невиконання боржником зобов`язань щодо оплати поставлених згідно укладеного між сторонами договору поставки від 27.02.2012 товарно-матеріальних цінностей (на суму 1 092 355,9 грн); щодо перерахування коштів у сумі вартості товарів та повернення товарно-матеріальних цінностей згідно укладених між сторонами договорів комісії на продаж продукції (на суму 18 166 581,24 грн); щодо повернення сум грошових позик, наданих у відповідності до укладених між сторонами договорів позики на зворотній основі (на суму 15630600 грн).

Судом встановлено, що упродовж 2006-2008 років укладено ряд кредитних договорів між ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД та ПАТ "Кредитпромбанк". З метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД перед кредитором за кредитними договорами було укладено договір застави №02.3/42-44-53-15/305/10-КЛТ від 31.05.2010. Відповідно до зазначеного договору ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД своїм майном - предметом застави поручився перед банком за виконання ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД зобов`язань за кредитними договорами.

Також між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД укладено кредитний договір. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаними договорами ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД виступило поручителем ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД. Господарським судом Волинської області до затвердженого реєстру включено вимоги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД в розмірі: 377 255 497,92 грн - вимоги четвертої черги, 28 010 467,96 грн - вимоги шостої черги, 1147 грн - вимоги першої черги.

Вказаною ухвалою суду від 22.10.2013, крім того, зобов`язано розпорядника майна ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД сформувати остаточний реєстр вимог кредиторів, окремо внести до реєстру вимоги ПАТ "Кредитпромбанк" на суму 201 253 926,57 грн та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на суму 16 343 143,63 грн, як такі, що забезпечені заставою майна боржника.

Також із звіту ліквідатора вбачається, що між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД укладено договір застави майнових прав №8-10/3, відповідно до якого договір застави забезпечує виконання зобов`язань ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД та вимог банку, які виникають з кредитних договорів №8-10 та №9-10 від 07.07.2010. Натомість, з метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД за кредитними договорами №8-10 та №9-10 від 07.07.2010, між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД укладено договір застави від 07.07.2010 №8-10/1, відповідно до якого цей договір застави забезпечує виконання зобов`язань сторін, які виникають з кредитних договорів №8-10 та №9-10 від 07.07.2010.

Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об`єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №915/1624/16).

Водночас, враховуючи наявність у боржника значної кредиторської заборгованості у 2010, 2011 роках, відповідачами не надано розумних пояснень та мотивів укладення вказаних договорів.

Посилання скаржника на корпоративні та господарські відносини між ТОВ "Каскад Транспорт" ЛТД та ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД не є належним обґрунтуванням розумної необхідності укладення таких договорів, не пояснюють мету їх укладення та яким інтересам боржника відповідає їх укладення.

Ухвалою суду від 16.06.2015 зобов`язано ОСОБА_2 передати ліквідатору Григор`єву Валерію бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД; все без виключення майно банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД, перелічене в інвентаризаційних описах, а саме: 119 одиниць автотранспортних засобів (автомобілі, тягачі, напівпричіпи, причіпи), інших матеріальних цінностей згідно інвентаризаційного опису №2 в кількості 46 одиниць, №3 - 21 одиниця, №4 - 56 одиниць.

Згідно мотивувальної частини ухвали суду, не дивлячись на закінчення визначених Законом про банкрутство строків передачі директором товариства-банкрута ліквідатору банкрута бухгалтерської та іншої документації, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД, колишнім директором зазначеного товариства визначені документи, матеріальні та інші цінності передані, як колишньому ліквідатору - Пурію Р.П., так і теперішньому - Григор`єву В.В. , не були. При цьому судом засвідчується на тому, що позиція колишнього директора ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД ОСОБА_2 з посиланнями на передачу усіх цінностей банкрута ліквідатору Пурію Р.П. не підтверджується жодним належним та допустимим доказом, спростовується наявним в матеріалах справи (том 20 а.с. 225) повідомленням арбітражного керуючого Пурія Р.П. від 16.06.2015 №02-02/16-06/15 з котрого вбачається, що на час виконання функцій ліквідатора ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД арбітражний керуючий Пурій Р.П. від колишнього директора товариства ОСОБА_2 не отримував у підзвіт жодних матеріальних цінностей та не підписував жодних актів приймання-передачі.

Ухвалою суду від 06.10.2015 постанову державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 11.08.2015 ВП НОМЕР_1 про повернення виконавчого документа стягувачу визнано недійсною. У мотивувальній частині ухвали вказано, що відповідальною особою за ТМЦ ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД є ОСОБА_2 , що не спростовано жодними додатковими доказами. Наявний у державного виконавця акт приймання-передачі матеріальних цінностей від 24.12.2013 ОСОБА_1 не є достатньою та підтвердженою будь-якими іншими доказами підставою стверджувати про відсутність відповідного майна у боржника ( ОСОБА_2 ).

Враховуючи вищевикладене, судом в межах даної справи неодноразово встановлювався факт відсутності будь-яких належних та допустимих доказів передачі ОСОБА_2 ліквідатору (ам) бухгалтерської та іншої документації, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності та все без виключення майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД.

Матеріали справи не містять доказів передачі ОСОБА_2 вищевказних документів, матеріальних цінностй тощо.

Інвентаризаційні описи, на які посилається ОСОБА_1 , не є належними доказами передачі всієї документації та майна боржника арбітражному керуючому Кравчуку Г.П., оскільки підписані самим ОСОБА_1 , який згідно їх змісту є матеріально-відповідальною особою за збереження основних засобів.

Посилання скаржника на ухвалу Господарського суду Волинської області від 22.10.2013, яка, на думку скаржника, підтверджує передання документації арбітражному керуючому, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказана ухвала лише підтверджує надання документів, які суд витребовував ухвалою від 09.09.2013.

Також суд критично оцінює посилання скаржника на ухвалу суду першої інстанції від 02.12.2013, оскільки вказана ухвала стосується відсторонення арбітражного керуючого Кравчука Г.П. від виконання повноважень розпорядника майна та не підтверджує передання документації та матеріальних цінностей ОСОБА_2 ..

Отже, ухвали суду від 22.10.2013 та 02.12.2013 не встановлюють факту передачі ОСОБА_2 ліквідатору (ам) бухгалтерської та іншої документації, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей, всього без виключення майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД.

В судовому засіданні ліквідатор зазначила, що частина документації передана ліквідатору. Вказане підтверджується ухвалами суду першої інстанції, зокрема, від 22.10.2013 та 02.12.2013.

Водночас, часткова передача документації не є рівнозначною передачі всієї документації, всіх матеріальних та інших цінностей, всього без виключення майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД.

Відсутність у осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності, зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі №916/313/20).

Судом враховано, що сам факт непередання документів та майна боржника, викликає питання щодо добросовісності осіб, які притягуються до відповідальності, адже може свідчити про умисне приховування інформації про активи з метою їх виведення.

Судом з`ясовано, що згідно з актом №5 інвентаризації розрахунків з дебіторами станом на 01.02.2018 по дебіторській заборгованості на суму 11 142 348,76 грн минула позовна давність.

Однак, керівництво жодних дій для стягнення цих коштів на користь боржника не вчиняло, первинних документів ліквідатору щодо вказаної дебіторської заборгованості не передало, що призвело фактично до втрати активу товариства на 11 142 348,76 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 у справі №10/Б-5022/1383/2012.

Водночас, ненадання ліквідатору керівниками банкрута первинних фінансових документів боржника задля визначення підстав для стягнення дебіторської заборгованості за умови істотного розміру цієї заборгованості в структурі активів боржника, є бездіяльністю, котра не відповідає інтересам цієї юридичної особи та є недобросовісною, вчинена на шкоду кредиторам банкрута, та не дозволяє ліквідатору здійснити дії з повернення цієї дебіторської заборгованості.

Тобто бездіяльність відповідачів стосовно не передачі документів робить неможливим реалізацію активів боржника у вигляді дебіторської заборгованості та наповнення ліквідаційної маси (правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №923/1054/15, від 26.09.2023 у справі №910/8137/19).

Своєчасне передання керівниками боржника всієї первинної документації ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД дало б можливість ліквідатору стягнути дебіторську заборгованість, своєчасно знайти та інвентаризувати всі наявні у боржника майнові активи та здійснити погашення кредиторської заборгованості відповідно.

Суд не приймає до уваги посилання скаржника, що за дебіторською заборгованістю не минула позовна давність, оскільки незалежно від того чи минула / не минула позовна давність щодо дебіторської заборгованісті керівник та засновник жодних дій для стягнення цих коштів на користь боржника не вчиняли, первинних документів ліквідатору щодо вказаної дебіторської заборгованості не передали.

У постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі № 906/1155/20(906/1113/21) наголошено, що буквальне прочитання абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

Такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

Суд також зазначає, що аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.

Висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 №3249-IX, у складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абз. 5 ч. 1 ст. 61 КУзПБ).

Матеріали справи містять висновок ліквідатора за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута, який складений відповідно до Методичних рекомендацій, з якого вбачається, що у банкрута відсутні будь-які майнові активи.

Судом встановлено, що керівником та засновником боржника не повідомлено ліквідатору місцезнаходження всього майна товариства, його можливу крадіжку, інформацію про вжиття заходів з метою його розшуку та що спричинило його втрату.

Враховуючи вищевикладене, у ліквідатора відсутня можливість наповнення ліквідаційної маси.

Таким чином, вартість ліквідаційної маси боржника становить 0,00 грн, а встановлена судом та не погашена заборгованість боржника перед кредиторами становить 682 353 364,24 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання на звіти та листи арбітражного керуючого Григор`єва В.В., оскільки вказане не спростовує відсутності майна для наповнення ліквідаційної маси, а також те, що керівником та засновником боржника не повідомлено ліквідатору місцезнаходження всього майна товариства.

Також, суд звертає увагу, що стаття 4 КУзПБ містить норми стосовно заходів щодо запобігання банкрутству боржника , якими передбачено, що:

1. Виконавчий орган боржника, а щодо державних та комунальних підприємств також орган, уповноважений управляти майном боржника, у межах своїх повноважень зобов`язані своєчасно виявляти та вживати заходів щодо запобігання та реагування у разі настання неплатоспроможності боржника.

2. У разі якщо аудитором, бухгалтером, які надають послуги боржнику, або бухгалтером боржника за результатами складання податкової звітності виявлено ознаки неплатоспроможності або її загрози, такі особи протягом 10 днів повідомляють про це боржника.

3. У разі виникнення ознак неплатоспроможності чи її загрози, а також у разі отримання боржником повідомлення від осіб, зазначених у частині другій цієї статті, керівник боржника зобов`язаний не пізніше 30 днів з дня отримання відповідної інформації надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника, а також іншим органам управління, до компетенції яких належить вирішення цих питань, відомості щодо наявності ознак неплатоспроможності чи її загрози.

4. Виконавчий орган боржника, а у випадках, передбачених законом, - засновники (учасники, акціонери) боржника, власники майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, зобов`язані вживати заходів щодо запобігання неплатоспроможності боржника, у тому числі здійснення позасудового врегулювання боргу, ініціювання процедури превентивної реструктуризації боржника, ініціювання процедури реструктуризації відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію" або у випадках, передбачених цим Кодексом, прийняти рішення про звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. У разі невиконання або неналежного виконання зазначених заходів особи, зазначені у цій частині, несуть відповідальність у випадках, передбачених законом.

Негативні фінансові результати та допущення збиткової діяльності у 2010-2013 роках підтверджуються матеріалами справи, зокрема, балансами та звітами про фінансові результати.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази того, що у період з 2010-2013 роки керівником та засновником вирішувалося питання про порядок покриття збитків товариства, відновлення прибутковості господарської діяльності, запобіганню доведенню до банкрутства. Відсутні відомості про ініціювання керівником та засновником звернення до суду із заявою про банкрутство.

Отже, враховуючи викладене, доведення до банкрутства, які були здійснені керівництвом Товариства протягом 2010-2013 років, підтверджується наступним:

- прийняття рішень засновником та керівником Товариства з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах (укладення боржником договорів покури / застави);

- здійснення керівними органами Товариства господарських операцій і правочинів, які не мали розумного пояснення мети та мотивів її здійснення і які не відповідали інтересам Товариства;

- відсутні докази, що неплатоспроможність настала через форс-мажорні обставини, економічну ситуацію, інші не залежні від волі засновника та керівника причини;

- керівник та засновник не ініціювали санації боржника, не вживали заходів стягнення дебіторської заборгованості;

- могли усвідомлювати характер своєї бездіяльності, що завдала шкоди кредиторам, зокрема щодо заборгованості по заробітній платі, аліментах, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, державного бюджету;

- відсутні докази того, що у період з 2010-2013 роки керівником та засновником вирішувалися питання про порядок покриття збитків товариства, відновлення прибутковості господарської діяльності, запобіганню доведенню до банкрутства, відсутні відомості про вирішення керівником та засновником питання про звернення до суду із заявою про банкрутство.

Отже, виходячи зі змісту частини 2 статті 61 КУзПБ, суд оцінює істотність впливу дій (бездіяльності) третіх осіб на становище боржника, перевіряючи наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) цих осіб та фактичною неплатоспроможністю боржника (доведенням його до банкрутства).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів, які спростовують факт доведення до банкрутства боржника, ліквідатором надано докази доведення вини у діях/бездіяльності керівника та засновника Товариства під час участі та здійсненні господарської діяльності у товаристві Боржника; докази прийняття рішень, що спрямовані на зменшення активів Боржника, що призвели до банкрутства Боржника; ліквідатором Боржника надано до суду належні докази, що підтверджують дії та бездіяльність учасників Товариства, направлені на доведення до банкрутства, а тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви ліквідатора.

Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України законодавець встановлює загальне правило, за яким перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до приписів частин другої та третьої статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 19.06.2024 №906/1155/20 (906/1113/21) зазначив, що за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи - боржника заява про покладення субсидіарної відповідальності може бути подана виключно тоді, коли за результатами проведення ліквідаційної процедури боржника буде встановлена недостатність майна боржника для повного задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, що вказуватиме на порушення тих прав, які підлягають захисту через правовий інститут субсидіарної відповідальності. Суд доходить висновку, що встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство є тією обставиною, з якою закон пов`язує початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Враховуючи вищевикладене, подання на затвердження звіту ліквідатора та нульового ліквідаційного балансу ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД у 2021 році, подана у 2023 році ліквідатором Москвою Ю.О. заява про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на керівника та засновника товариства є такою, що заявлена в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, ухвалу Господарського суду Волинської області від 30.10.2024 у справі №903/624/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Волинської області від 30.10.2024 у справі №903/624/13 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 30.10.2024 у справі №903/624/13 - без змін.

2. Справу №903/624/13 повернути до Господарського суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "06" лютого 2025 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.