Постанова

від 02.04.2025 по справі 903/624/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 903/624/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Пєскова В.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.

за участю представників:

відповідно до протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Волинської області від 30.10.2024

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2025

у справі № 903/624/13

за заявою Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Волинь-Продакшн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт ЛТД"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

1. 04.05.2023 ліквідатор боржника звернувся до господарського суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновника та керівника, у якій просить покласти субсидіарну відповідальність за боржника на його засновника ОСОБА_1 та колишнього керівника ОСОБА_2 ; стягнути солідарно з зазначених осіб на користь боржника 683 055 140,13 грн.

2. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.09.2023, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2024, у задоволенні заяви відмовлено.

3. Постановою Верховного Суду від 12.09.2024 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 28.09.2023 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

3.1. Постанова мотивована тим, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду заяви не надали жодної правової оцінки наведеним доводам ліквідатора боржника і скаржника, а також запереченням ОСОБА_1 , не зважаючи на те, що сам факт непередання документів та майна боржника, за загальним правилом мав би викликати питання щодо добросовісності осіб, які притягуються до відповідальності, адже може свідчити про умисне приховування інформації про активи, їх виведення. Тобто господарські суди не встановили наявність / відсутність передання ліквідатору боржника первинної документації, бухгалтерських документів, усього майна боржника ОСОБА_2 як директором, а також вчинення учасниками боржника (відповідальними за призначення зазначеної особи директором боржника) дій, спрямованих на передання відповідних документів і майна ліквідатору згідно з вимогами КУзПБ. Відповідно, суди не з`ясували причини і правові наслідки непередання документів і майна, їх втрати, вчинення дій із розшуку тощо (в разі підтвердження таких обставин).

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

4. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 30.10.2024 задоволено заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД - Москви Юлії Орестівни №03/05 від 03.05.2023 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновника та керівника. Покладено субсидіарну відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Каскад-Траспорт" ЛТД на його засновника ОСОБА_1 та керівника ОСОБА_2 . Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД 682 353 364,24 грн.

5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2025, залишено без змін ухвалу Господарського суду Волинської області від 30.10.2024 у справі №903/624/13.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

6. До Верховного Суду від ОСОБА_1 (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 30.10.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі №903/624/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД - Москви Ю.О. №03/05 від 03.05.2023 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновника та керівника.

7. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи:

7.1. Судами помилково не було застосовано діючу на час існування правовідносин ст. 41 Закону України ''Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та не враховано висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного суду від 19 червня 2024 року у справі №921/609/15-г/10.

7.2. Посилається на правові висновки, викладені в п. 47 постанови Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 902/1068/20 та в п.9.27. постанови Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі №906/1155/20 (щодо застосування п.3.2., п. 4 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14), в постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі №904/1334/18, в п. 45 постанови Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 910/7448/17.

7.3. Вказує, що в порушення висновків Верховного Суду суди першої та апеляційної інстанції не врахували вплив світової фінансово-економічної кризи 2008 та ризики підприємницької діяльності, натомість, до процедури притягнення до субсидіарної відповідальності поставились формально та заради самої процедури, що є проявом формалізму, без отримання від ліквідатора доказів причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю керівництва боржника та його неплатоспроможністю.

7.4. Скаржник також посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 30.10.2019 у справі 906/904/16, від 09.10.2019 у справі № 910/21232/16, від 14.12.2021 у справі №914/71/19, від 09.12.2021 у справі № 916/313/20 щодо застосування частини 2 статті 61_КУзПБ.

7.5. Вважає, що в порушення вказаних висновків Верховного Суду судами за відсутності належних доказів не встановлювались всі елементи такого складу правопорушення як доведення до банкрутства, не наведено доказів встановлення всіх елементів правопорушення.

7.6. Скаржник також посилається на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, з підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України: порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок того, що суд не дослідив зібрані у справі докази.

7.7. В обґрунтування вказаної підстави скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції не було досліджено відомості Державної фіскальної служби, висновок судової експертизи Волинського відділення Львівського НДІСЕ, письмові твердження двох арбітражних керуючих про відсутність ознак доведення до банкрутства та звіти арбітражного керуючого.

7.8. Також підставою касаційного оскарження є пункт 3 ч. 3 ст.310 ГПК України. В обґрунтування вказаної підстави скаржник вказує, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів, в якому було зазначено, що інформація про рух коштів по рахунках становить банківську таємницю і може бути надана згідно ст.62 Законом України "Про банки і банківську діяльність" лише власнику рахунка або на ухвалу суду. Вважає, що відмовляючи у витребуванні інформації про рух коштів, суд фактично ухилився від виконання вимог п.70 постанови Верховного Суду від 12.09.2024 у цій справі.

7.9. Вказує, що судом було безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування у банківських установах, зокрема, AT "Державний експортно-імпортний банк України" інформацію (банківські виписки по рахунках ТзОВ "Каскад- Транспорт" ЛТД) за період 2008-2011 р.р., у зв`язку з чим не виконано вказівки Верховного Суду, викладені в п.63. постанови Верховного Суду від 12.09.2024 у цій справі.

7.10. Скаржник також вважає, що в порушення ч.5 ст.310 та ч. 1 ст.316 ГПК України судами не враховано висновків та не виконано вказівки Верховного Суду, зроблені в постанові від 12.09.2024 у цій справі.

Відзиви

8. Від Волинської обласної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу у якому зазначено прохання касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

9. Від "Державний експортно-імпортний банк України" надійшов відзив на касаційну скаргу у якому заявлено прохання відмовити ОСОБА_1 в задоволенні касаційної скарги та залишити в силі ухвалу Господарського суду Волинської області від 30.10.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 903/624/13 про банкрутство ТОВ «Каскад-Транспорт» ЛТД.

Інші заяви та клопотання

10. Від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі.

Позиція Верховного Суду

11. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

12. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

13. Суди попередніх інстанцій встановили наступні фактичні обставини справи:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 08.07.2013 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт ЛТД".

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 25.08.2021 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 15.09.2021), залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2021, було затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс Боржника, ліквідовано юридичну особу - Боржника, провадження у справі про банкрутство Боржника закрито, зобов`язано державного реєстратора вчинити дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та спрямовані на припинення юридичної особи - Боржника.

Постановою Верховного Суду від 22.06.2022 зазначені ухвалу та постанову господарських судів попередніх інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Волинської області. Зокрема, Верховний Суд зауважив про передчасність висновку господарських судів про повноту вчинених ліквідатором дій відповідно до статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства.

04.05.2023 ліквідатор Боржника звернувся до господарського суду зі заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника на його засновника та керівника, у який просить покласти субсидіарну відповідальність за Боржника на його засновника ОСОБА_1 та колишнього керівника ОСОБА_2 ; стягнути солідарно зі зазначених осіб на користь Боржника 683 055 140,13 грн. Згідно з поясненнями, наведеними в інформації №28/09 від 27.09.2023, ліквідатор Боржника уточнив суму, яку необхідно стягнути з винних осіб, у розмірі 682 353 364,24 грн.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.09.2023, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2024, у задоволенні заяви відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 12.09.2024 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 28.09.2023 у справі №903/624/13 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Зокрема, у вказаній постанові суд касаційної інстанції зазначив, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили обставини з огляду на надані ліквідатором Боржника та наявні у справі про банкрутство докази, які підтверджують, зокрема, структуру кредиторської та дебіторської заборгованості Боржника, підстави та час її виникнення, а також взаємозв`язок Боржника, ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .

Відповідно, господарські суди попередніх інстанцій не з`ясували наявність / відсутність підстав для висновку про вчинення ОСОБА_2 і ОСОБА_1 певних дій / бездіяльності щодо безпідставного набуття / збільшення кредиторської заборгованості за відсутності передумов для її погашення, щодо стягнення дебіторської заборгованості, щодо приховання / виведення активів на пов`язану особу задля уникнення звернення стягнення на них для погашення заборгованості перед кредиторами тощо. Тобто господарські суди не надали правової оцінки діям зазначених осіб, які передували виникненню стану неплатоспроможності Боржника, з точки зору вчинення їх у інтересах саме Боржника, з розумним поясненням їх мети і мотивів, у межах звичайних підприємницьких ризиків.

Також господарські суди не надали правової оцінки доводам ОСОБА_1 , якими він обґрунтовує відсутність своєї вини у виникненні неплатоспроможності Боржника, наявність якої презюмується.

Встановивши, що згідно з вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.06.2014 у справі №161/4273/14-к директор Боржника і ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД ОСОБА_2 умисно не виплачував заробітну плату працівникам Боржника у період з 01.01.2012 до 25.10.2012 попри наявність коштів, достатніх для такої першочергової виплати, господарські суди обмежились зазначенням про те, що вказаним вироком не встановлено обставин доведення Боржника до стану неплатоспроможності. Однак господарські суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки зазначеній обставині з точки зору добросовісності поведінки ОСОБА_2 в цілому з урахуванням інших обставин, які, за доводами ліквідатора Боржника, призвели до його неплатоспроможності. Зокрема, суди не з`ясували обставини спрямування відповідних грошових коштів, замість виплати заробітної плати, на погашення певної заборгованості Боржника, надання при цьому переваги одному чи декільком кредиторам.

Однак зазначивши про ненадання ліквідатором Боржника аналізу правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом (вказівкою) керівника, засновника Боржника, які призвели до його банкрутства, належних доказів на підтвердження бездіяльності відповідачів, заволодіння ними майном і грошовими коштами Боржника тощо, господарські суди залишили поза увагою усталену правову позицію Верховного Суду щодо правових наслідків ненадання особами, які є суб`єктами субсидіарної відповідальності, документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот Боржника, наявність у нього дебіторської заборгованості, а також підтверджують добросовісність дій зазначених суб`єктів як підставу для звільнення їх від відповідальності.

Так, за змістом оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду, ліквідатор Боржника неодноразово повідомляв суд про те, що йому не передано документів господарської діяльності Боржника, а в матеріалах справи вони відсутні. Скаржник, зокрема, у письмових поясненнях щодо Заяви, апеляційній та касаційній скаргах наголосив, що ОСОБА_2 не передав ліквідатору Боржника бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності, перелічені в інвентаризаційних описах, а ОСОБА_1 не вжив жодних заходів щодо спонукання директора Боржника до зазначених дій. Наведене зашкодило ліквідатору Боржника виконати свої повноваження щодо стягнення дебіторської заборгованості, інвентаризації та розшуку майна Боржника (зокрема призвело до неможливості виявлення місцезнаходження частини автомобілів Боржника).

Натомість ОСОБА_1 заперечив проти наведених доводів, зокрема, стверджуючи про передання ОСОБА_2 при звільненні з посади директора усіх товарно-матеріальних цінностей Боржника ліквідатору Пурію Р.П.

Господарські суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду Заяви не надали жодної правової оцінки наведеним доводам ліквідатора Боржника і Скаржника, а також запереченням ОСОБА_1 , не зважаючи на те, що сам факт непередання документів та майна Боржника, за загальним правилом мав би викликати питання щодо добросовісності осіб, які притягуються до відповідальності, адже може свідчити про умисне приховування інформації про активи, їх виведення.

Тобто господарські суди не встановили наявність / відсутність передання ліквідатору Боржника первинної документації, бухгалтерських документів, усього майна Боржника ОСОБА_2 як директором, а також вчинення учасниками Боржника (відповідальними за призначення зазначеної особи директором Боржника) дій, спрямованих на передання відповідних документів і майна ліквідатору згідно з вимогами КУзПБ. Відповідно, суди не з`ясували причини і правові наслідки не передання документів і майна, їх втрати, вчинення дій із розшуку тощо (в разі підтвердження таких обставин).

Отже, суди як першої, так і апеляційної інстанцій під час розгляду Заяви в зазначеній частині не дотримались вимог статей 74, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, із належним дослідженням зібраних у справі доказів, а також застосуванням усіх наданих їм процесуальним законом повноважень, у зв`язку з чим неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, частину 2 статті 62 КУзПБ, не врахувавши висновки щодо їх застосування, викладені у постановах Верховного Суду. Вказані порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи.

Господарський суд Волинської області, під час нового розгляду, задовольнив заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновника та керівника та поклав субсидіарну відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Каскад-Траспорт" ЛТД на його засновника ОСОБА_1 та керівника ОСОБА_2 . Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД 682 353 364,24 грн.

14. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

15. Частиною першою статті 619 ЦК України регламентовано, що договором або законом може бути передбачена поряд з відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

16. Згідно із частиною першою статті 215 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

17. Частиною третьою цієї статті ГК України унормовано, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

18. Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов`язаннями у випадках, передбачених, зокрема, КУзПБ.

19. Отже, у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

20. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

21. Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

22. Такими елементами є об`єкт та суб`єкт правопорушення, а також об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

23. Об`єктом вказаного правопорушення є ті майнові права боржника та його кредиторів, що порушені у зв`язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

24. Суб`єкт (суб`єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

25. Об`єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб`єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

26. Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

27. За змістом частини другої статті 61 КУзПБ вказані умисні дії / бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов`язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв`язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

28. Щодо суб`єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб`єкта правопорушення).

29. Такі правові висновки щодо застосування норм частини другої статті 61 КУзПБ викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21).

30. Ураховуючи викладені правові висновки щодо застосування норм права при вирішенні спорів про притягнення до субсидіарної відповідальності осіб, винних у доведенні до банкрутства боржника, Верховний Суд констатує, що неплатоспроможність боржника сама по собі не означає, що боржник доведений до банкрутства, та не доводить автоматично вину засновника боржника.

31. Водночас необхідна сукупність обставин, що утворюють склад відповідного правопорушення (зокрема доведення боржника до банкрутства його засновником (учасником, керівником тощо), недостатність майна / активів у складі ліквідаційної маси для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів та розмір субсидіарної відповідальності) повинна бути підтверджена доказами, які відповідають засадам належності, допустимості, достовірності та вірогідності, передбаченим статтями 76-79 ГПК України.

32. КУзПБ не містить вичерпного переліку доказів, які підтверджують факт доведення боржника до банкрутства.

33. При цьому до таких доказів належать, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, висновок про наявність або відсутність ознак доведення боржника до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення, складені відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства та доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (далі - Методичні рекомендації), тощо.

34. Разом з тим, колегія суддів враховує усталену правову позицію Верховного Суду про те, що:

- відсутність у матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності (висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 922/1067/17 та від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16);

- звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений відповідно до Методичних рекомендацій, не становить безумовний доказ доведення боржника до банкрутства, а його наявність (або його недоліки) чи відсутність не є визначальним критерієм притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності, оскільки встановлення підстав для її покладення належить до дискреційних повноважень суду, які здійснюються судом за результатами сукупної оцінки всіх наявних у справі доказів, у тому числі й цього звіту, який є лише одним із засобів доказування (висновок, викладений у постанові від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).

35. Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20 (906/1113/21) та згідно з якою відповідний звіт / висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об`єктивної сторони відповідного правопорушення.

36. З наведеного слідує, що судова палата підтримала правову позицію про те, що звіт ліквідатора за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника та висновок про доведення боржника до банкрутства, складені у відповідності до вимог Методичних рекомендацій, наряду з іншими доказами є лише складовою доказової бази доведення боржника до банкрутства як підстави для притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності.

37. В оскаржуваних судових рішеннях встановлено наступні фактичні обставини, щодо доведення боржника до банкрутства:

Предметом розгляду у цій справі є заява ліквідатора ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД Москви Ю.О. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на ОСОБА_2 , як його керівника, та ОСОБА_1 , як його засновника,

Вказана заява мотивована тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 допустили бездіяльність у вигляді неприйняття необхідних управлінських та організаційних рішень для запобігання неплатоспроможності боржника, зокрема, щодо повернення дебіторської заборгованості, натомість вчинили дії з маніпуляції ліквідними активами шляхом укладення договорів поруки та застави, що призвело до формування боргових зобов`язань перед банківськими установами та іншими юридичними особами. Ліквідатор також стверджує про наявність згідно акту №5 інвентаризації розрахунків з дебіторами станом на 01.02.2018 дебіторської заборгованості на суму 11 142 348,76 грн, щодо якої минула позовна давність. Значна частина кредиторської заборгованості боржника виникла за договорами поруки / застави, укладеними на забезпечення виконання зобов`язань перед іншими юридичними особами Товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад-Продакшн" ЛТД (засновником якого був ОСОБА_1 , а керівником - ОСОБА_2 , яке до того ж було одним із засновників боржника та ліквідоване згідно з ухвалою суду у справі №903/623/13 про банкрутство ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД). Ліквідатор посилається на договір застави №02.3/42-44-53-15/З05/10-КЛТ від 31.05.2010, договір застави №8-10/1 від 07.07.2010, договір застави №8610Z10 від 31.08.2010, договір поруки №151211Р1 від 31.01.2011, які боржник уклав як майновий поручитель / поручитель попри наявність у нього значної кредиторської заборгованості у 2010, 2011 роках.

Згідно фінансового аналізу ТОВ "Каскад Транспорт" ЛТД, викладеного ліквідатором Москвою Ю.О. у заяві від 03.05.2023, у боржника існували значні проблеми з платоспроможністю, оскільки навіть частина боргів не могла бути погашена негайно через відсутність достатнього обсягу грошових коштів у вільному обігу. Від`ємні показники відображають небажане скорочення частки прибутку в період 2011-2013 роки, яка направляється на розвиток виробництва, що підтверджується збитковістю діяльності впродовж згаданих періодів, що, на думку ліквідатора, свідчить про зниження в цілому ефективності роботи товариства. На підставі аналізу балансів товариства станом на 2010, 2011, 2012, 2013 роки встановлено, що кредиторська заборгованість, що обліковувалась у товариства впродовж вказаних періодів, характеризується нестабільною динамікою: кредиторська заборгованість становила станом на 31.12.2010 в сумі 15 905 тис. грн; станом на 31.12.2011 в сумі 17 163 тис. грн; станом на 31.12.2012 в сумі 16 085 тис. грн; станом на 30.06.2013 в сумі 13 152 тис. грн. Інші поточні зобов`язання мали таку динаміку: станом на 31.12.2010 в сумі 40 072 тис. грн.; станом на 31.12.2011 в сумі 44 717 тис. грн; станом на 31.12.2012 в сумі 43 733 тис. грн; станом на 30.06.2013 в сумі 43 163 тис. грн. Станом на останню звітну дату існує непогашена кредиторська заборгованість, що в сукупності з короткостроковими кредитами, позиками та іншими поточними зобов`язаннями свідчить про нестійкий фінансовий стан боржника, який характеризується ознаками неплатоспроможності та відповідає стану потенційного банкрутства, коли задоволення кредиторських вимог та боргів підприємства можливе шляхом застосування ліквідаційної процедури. Зменшення розміру дебіторської заборгованості у 2012-2013 роках вказує, що ознаки неплатоспроможності у боржника присутні впродовж усіх аналізованих періодів; боржник не мав фактичної можливості погашення усіх наявних зобов`язань, тобто справжній фінансовий стан підприємства не дав змогу йому виконати свої зобов`язання; розмір чистого прибутку у товариства впродовж усіх аналізованих періодів мав динаміку у сторону зниження. Значна частина кредиторської заборгованості ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД виникла за договорами поруки/застави, укладеними на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД (засновник ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД) перед іншими юридичними особами.

Таким чином, засновниками/керівником ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД допущено: бездіяльність у вигляді неналежного здійснення діяльності товариства відповідно до законодавства, що мало наслідком стійку неплатоспроможність боржника; бездіяльність у вигляді неприйняття необхідних управлінських та організаційних рішень для запобігання банкрутству; порушення законодавства, що в свою чергу призвело до формування боргових зобов`язань перед державою; бездіяльність у вигляді не прийняття будь-яких рішень, що стосуються перегляду розміру статутного капіталу, його збільшення, внесення додаткових внесків учасником товариства, введення процедури санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; не вчинення дій щодо повернення дебіторської заборгованості, маніпуляції з ліквідними активами (двох товариств), зокрема, щодо укладення договорів поруки/застави що в свою чергу призвело до формування боргових зобов`язань перед банківськими установами та іншими юридичними особами.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, громадських формувань засновниками Боржника були ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД та ОСОБА_1 з участю у статутному капіталі 99% та 1%, відповідно. Керівником ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД був ОСОБА_2 .

Згідно з фінансовою звітністю Боржника, надісланою АТ "Укрексімбанк", від`ємні показники відображають скорочення частки прибутку в період 2011 - 2013 років, який направлено на розвиток виробництва.

Відповідно до аналізу балансів товариства станом на 2010, 2011, 2012, 2013 роки кредиторська заборгованість, що обліковувалась у Боржника впродовж вказаних періодів характеризується нестабільною динамікою: кредиторська заборгованість становила станом на 31.12.2010 - 15905 тис. грн; станом на 31.12.2011 - 17163 тис. грн; станом на 31.12.2012 - 16085 тис. грн; станом на 30.06.2013 - 13152 тис. грн. Інші поточні зобов`язання мали таку динаміку: станом на 31.12.2010 - 40072 тис. грн; станом на 31.12.2011 - 44717 тис. грн; станом на 31.12.2012 - 43733 тис. грн; станом на 30.06.2013 - 43163 тис. грн.

Також судом встановлено, що до реєстру вимог кредиторів у справі №903/624/13 про банкрутство ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД включені грошові вимоги кредиторів, які загалом становлять 682 353 364,24 грн.

ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД ліквідовано відповідно до ухвали Господарського суду Волинської області від 11.03.2016 у справі №903/623/13, про що зроблено відповідний запис в ЄДР.

У зв`язку із відсутністю майна у боржника, за рахунок якого можливо погасити вимоги кредитора, а також наявністю підстав для покладення субсидіарної відповідальності на винних осіб за доведення боржника до банкрутства, ліквідатор звернувся до суду із заявою про покладення на відповідачів відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Судом встановлено, що із вироку Луцького міськрайонний суд Волинської області від 20.06.2014 у справі №161/4273/14-к вбачається, що ТОВ "Каскад-Транспорт" порушило вимоги ст. 115 КЗпП України щодо строків виплати заробітної плати. Вказано, що у період часу з 1 січня по 25 жовтня 2012 року директор ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД мав реальну можливість повністю виплатити заробітну плату працівникам, оскільки на рахунки товариства надійшли грошові кошти в загальній сумі 14 458 201 грн 47 коп, проте не виплатив її.

Згідно реєстру вимог кредиторів ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД заборгованість товариства по виплаті заробітної плати становить 837 426 грн 91 коп, по сплаті аліментів 17 799 грн 70 коп, по сплаті відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян - 68 257 грн 81 коп.

В межах розгляду справи №161/4273/14-к керівником ТОВ "Каскад-транспорт" ЛТД визнано свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень.

38. Наведені фактичні обставини справи підтверджують висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідачами не надано належних та допустимих доказів, які спростовують факт доведення до банкрутства боржника, ліквідатором надано докази доведення вини у діях/бездіяльності керівника та засновника Товариства під час участі та здійсненні господарської діяльності у товаристві Боржника.

39. Додатковим підтвердженням обґрунтованість заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його засновника та керівника є те, що судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

Ухвалою суду від 16.06.2015 зобов`язано ОСОБА_2 передати ліквідатору Григор`єву Валерію бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД; все без виключення майно банкрута - Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД, перелічене в інвентаризаційних описах, а саме: 119 одиниць автотранспортних засобів (автомобілі, тягачі, напівпричіпи, причіпи), інших матеріальних цінностей згідно інвентаризаційного опису №2 в кількості 46 одиниць, №3 - 21 одиниця, №4 - 56 одиниць.

Згідно мотивувальної частини ухвали суду, не дивлячись на закінчення визначених Законом про банкрутство строків передачі директором товариства-банкрута ліквідатору банкрута бухгалтерської та іншої документації, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Транспорт" ЛТД, колишнім директором зазначеного товариства визначені документи, матеріальні та інші цінності передані, як колишньому ліквідатору - Пурію Р.П., так і теперішньому - Григор`єву В.В. , не були. При цьому судом засвідчується на тому, що позиція колишнього директора ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД ОСОБА_2 з посиланнями на передачу усіх цінностей банкрута ліквідатору Пурію Р.П. не підтверджується жодним належним та допустимим доказом, спростовується наявним в матеріалах справи (том 20 а.с. 225) повідомленням арбітражного керуючого Пурія Р.П. від 16.06.2015 №02-02/16-06/15 з котрого вбачається, що на час виконання функцій ліквідатора ТОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД арбітражний керуючий Пурій Р.П. від колишнього директора товариства ОСОБА_2 не отримував у підзвіт жодних матеріальних цінностей та не підписував жодних актів приймання-передачі.

Ухвалою суду від 06.10.2015 постанову державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 11.08.2015 ВП №47959292 про повернення виконавчого документа стягувачу визнано недійсною. У мотивувальній частині ухвали вказано, що відповідальною особою за ТМЦ ТзОВ "Каскад-Транспорт" ЛТД є ОСОБА_2 , що не спростовано жодними додатковими доказами. Наявний у державного виконавця акт приймання-передачі матеріальних цінностей від 24.12.2013 ОСОБА_1 не є достатньою та підтвердженою будь-якими іншими доказами підставою стверджувати про відсутність відповідного майна у боржника ( ОСОБА_2 ).

Інвентаризаційні описи, на які посилається ОСОБА_1 , не є належними доказами передачі всієї документації та майна боржника арбітражному керуючому Кравчуку Г.П., оскільки підписані самим ОСОБА_1 , який згідно їх змісту є матеріально-відповідальною особою за збереження основних засобів.

Крім того згідно акту №5 інвентаризації розрахунків з дебіторами станом на 01.02.2018 по дебіторській заборгованості на суму 11 142 348,76 грн минула позовна давність.

Докази щодо її стягнення в матеріалах справи відсутні.

40. Вказані обставини свідчать про обґрунтованість висновку судів попередніх інстанцій про те, що не повідомлення керівником та засновником боржника ліквідатору місцезнаходження всього майна товариства, його можливу крадіжку, інформації про вжиття заходів з метою його розшуку, спричинило його втрату та відповідно не наповнення ліквідаційної маси та свідчать про прийняття до уваги судами попередніх інстанцій висновків, які зазначені у постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 903/624/13.

41. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що сам факт непередання документів та майна боржника, викликає питання щодо добросовісності осіб, які притягуються до відповідальності, адже може свідчити про умисне приховування інформації про активи з метою їх виведення.

42. З урахуванням викладених фактичних обставин справи, та беручи до уваги висновки Верховного Суду, які були викладені у постанові від 12.09.2024 у справі № 903/624/13, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з тим, що доведення до банкрутства, які були здійснені керівництвом Товариства протягом 2010-2013 років, підтверджується наступним:

- прийняття рішень засновником та керівником Товариства з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах (укладення боржником договорів покури / застави);

- здійснення керівними органами Товариства господарських операцій і правочинів, які не мали розумного пояснення мети та мотивів її здійснення і які не відповідали інтересам Товариства;

- відсутні докази, що неплатоспроможність настала через форс-мажорні обставини, економічну ситуацію, інші не залежні від волі засновника та керівника причини;

- керівник та засновник не ініціювали санації боржника, не вживали заходів стягнення дебіторської заборгованості;

- могли усвідомлювати характер своєї бездіяльності, що завдала шкоди кредиторам, зокрема щодо заборгованості по заробітній платі, аліментах, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, державного бюджету;

- відсутні докази того, що у період з 2010-2013 роки керівником та засновником вирішувалися питання про порядок покриття збитків товариства, відновлення прибутковості господарської діяльності, запобіганню доведенню до банкрутства, відсутні відомості про вирішення керівником та засновником питання про звернення до суду із заявою про банкрутство.

43. Вказане спростовує доводи касаційної скарги, та свідчить про те, що при постановленні ухвали Господарського суду Волинської області від 30.10.2024 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 903/624/13 було правильно застосовано положення ч. 2 ст. 61 КУзПБ.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. Відповідно до приписів ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

45. З урахуванням того, що при постановленні ухвали Господарського суду Волинської області від 30.10.2024 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 903/624/13 було правильно застосовано положення ч. 2 ст. 61 КУзПБ, колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі ст. 309 ГПК України, дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та про залишення без змін оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 30.10.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі №903/624/13 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

В.Г. Пєсков