Постанова

від 06.02.2025 по справі 922/3416/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року м. Харків Справа № 922/3416/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Слободін М.М. , суддя Терещенко О.І.

за участю секретаря судового засідання Березки О.М.,

та представників учасників справи:

позивача - Г.А. Анісімов, особисто (в режимі відеоконференції);

відповідача - М.І. Максимов (в режимі відеоконференції); розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№84Х/1-43) на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 25.12.2024 (суддя Т.О.Пономаренко, повний текст додаткового рішення складено 30.12.2024) у справі №922/3416/24

за позовом ОСОБА_1 , м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "С КАР", м. Харків

про зобов`язання вчинити певні дії., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.12.2024 у справі №922/3416/24 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "С КАР" про зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 25.12.2024 у справі №922/3416/24 заяву (вх.№31670 від 17.12.2024) ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С КАР" (61080, м. Харків, пр. Гагаріна, 201; код ЄДРПОУ: 37762054) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп.

ОСОБА_1 з додатковим рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 25 грудня 2024 року у справі № 922/3416/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "С КАР" (адреса: 61080, м.Харків, проспект Гагаріна, буд. 201, код ЄДРПОУ 37762054) на мою користь судові витрати у розмірі 21 050,00 гривень.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідно до ухвали суду першої інстанції від 27.11.2024, позивачем, у встановленому законом порядку, зроблено переклад українською мовою документів, викладених російською мовою. Зазначає, що ці витрати суд відмовився відшкодувати, просто проігнорувавши їх. Посилається, що спір виник з вини Відповідача, внаслідок його неправильних дій до подання позовної заяви. Апелянт зазначає, що процесі провадження у справі відповідач неодноразово намагався ввести в оману суд, що, на думку апелянта, спричинило підготовку додаткових пояснень, клопотань у справі.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду справи №922/3416/24 від 13.01.2025 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 зокрема відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 25.12.2024 у справі №922/3416/24. Встановлено строк відповідачу для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) з дня вручення даної ухвали. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3416/24. Призначено справу до розгляду на "06" лютого 2025 р. о 11:15 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131. Повідомлено, що неявка представників учасників справи належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не перешкоджає розгляду справи.

Від ОСОБА_1 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№441 від 13.01.2025).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 задоволено клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

15.01.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/3416/24.

30.01.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "С КАР" через підсистему Електронний суд надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1544), в якому він просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення без змін. Зазначає, що відповідач погоджується з судом першої інстанції, що стягнення повної вартості послуг, визначених у актах актів надання послуг №25574 від 29.11.2024 та від 16.12.2024 за суму 21 050,00 грн., не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату. Тобто не є розумно обґрунтованим і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені позивачем (справедлива сатисфакція).

Від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "С КАР" адвоката Миколи Ігоровича Максимова надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх.№1456 від 30.01.2025). Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "С КАР" адвоката Миколи Ігоровича Максимова про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судове засідання 06.02.2025 з`явився представник позивача в режимі відеоконференції, який підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити. Присутній також в режимі відеоконференції представник відповідача заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити в силі оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх в судовому засідання представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Саме така правова позиція неодноразово висловлювалася Великою Палатою Верховного Суду (пункти 95, 96 постанови від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, пункти 7.1, 7.2 постанови від 05.07.2023 у справі №911/3312/21).

Відповідно до приписів чч. 1, 2, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Саме така правова позиція викладена в пункті 7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21.

Розумність розміру витрат учасника справи на професійну правничу допомогу визначається через призму співмірності із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст.126 ГПК України).

Таким чином, розумність розміру витрат учасника справи на професійну правничу допомогу постає як конкретний прояв загальноправового принципу розумності, який застосовується не тільки для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, а й для тлумачення процесуальних норм. Розумність і співмірність витрат на професійну правничу допомогу визначаються передусім відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункт 11.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20; аналогічна правова позиція сформульована в пункті 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

При цьому конкретизований обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та витрачений для цього час далеко не завжди мають значення для вирішення питання про розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар адвоката може встановлюватися як у формі погодинної оплати, так і у фіксованому розмірі, причому в останньому випадку для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, тобто фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку (пункти 130-133 постанови Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між позивачем та адвокатським об`єднанням "Лекс Арт" в особі керуючого партнера Попова В.Ю. на момент розгляду справи Господарським судом Харківської області підтверджуються договором про надання правової допомоги №01/8-24 від 01.08.2024.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 21 050,00 грн. останній надав до суду першої інстанції суду копії актів надання послуг №25574 від 29.11.2024 на суму 1 050,00 грн. та від 16.12.2024 на суму 20 000,00 грн., детального розрахунку наданої правової допомоги, платіжних інструкцій від 29.11.2024 на суму 1 050,00 грн. та від 16.12.2024 на суму 20 000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, беручи до уваги часткове задоволення позову у цій справі, а також заявлене в судовому засіданні заперечення відповідача щодо розміру витрат на оплату правової допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суд дійшов висновку, що заява позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у сумі 10 000,00 грн.

Колегія суддів також оцінює критично та відхиляє посилання апелянта про те, що оскільки спір виник з вини відповідача, то суд повинен був присудити до стягнення з останнього весь розмір судових витрат на послуги адвоката. З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду позов задоволено частково, а за загальним правилом розподілу судових витрат, визначених в частині четвертій статті 129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).

Колегія суддів зазначає, що судами не було встановлено факту зловживання відповідачем процесуальними правами, на що посилається позивач.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Позивач вважає, що суд першої інстанції повинен був відшкодувати за рахунок відповідача витрати, пов`язані із здійсненням перекладу на українську мову документів, викладених російською мовою.

Колегія суддів оцінює критично таку твердження апелянта, подання відповідних документів не було необхідним для розгляду справи та вирішення спору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, користуючись своїми процесуальними правами на власний розсуд, подав до суду документи для долучення для матеріалів справи. Проте, суд першої інстанції з посиланням на норми чинного законодавства вказав на необхідність перекладу поданих доказів з іноземної мови на українську мову, оскільки такі докази не є належними, оскільки не оформлені в установленому законом порядку.

З рішення суду першої інстанції та матеріалів справи не вбачається, що надані позивачем договори про спільну діяльність від 01.08.2008 та від 01.08.2008 у редакції від 23.02.2021 (після здійснення їх перекладу на українську мову) стосуються предмету спору.

Відтак, витрати на переклад відповідних документів не є необхідними.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, як безпідставні та необґрунтовані.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 25.12.2024 у справі №922/3416/24 без змін.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 25.12.2024 у справі №922/3416/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 10.02.2025.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя М.М. Слободін

Суддя О.І. Терещенко