Ухвала

від 07.02.2025 по справі 904/2204/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

07.02.2025м. ДніпроСправа № 904/2204/24 (904/498/25)

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріколь Самара" (51451, Дніпропетровська область, Павлоградський район, село Кочережки, вул. Шевченко, буд. 85; РНОКПП 37513475)

третя особа: Головний Сервісний Центр МВС (04071, м. Київ, вул. Лук`янівська, буд. 62; ЄДРПОУ 40109173)

про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним та повернення майна банкруту

в межах провадження у справі про банкрутство

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Дніпро" (49000, місто Дніпро, вулиця Глинки, будинок 7; ідентифікаційний код 35740385)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" (51451, Дніпропетровська область, Павлоградський район, село Кочережки, вулиця Шевченко, будинок 85, ідентифікаційний код 37513475)

про визнання банкрутом

без участі представників сторін

Суддя Примак С.А.

ВСТАНОВИВ:

06.02.2025 від ліквідатора ТОВ "Агріколь-Самара" арбітражного керуючого Родь А.О. до господарського суду надійшла позовна заява до відповідача: ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріколь Самара" та Головний Сервісний Центр МВС (04071, м. Київ, вул. Лук`янівська, буд. 62; ЄДРПОУ 40109173) про визнання недійсними результатів аукціону та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Предметом позову є визнання Договору купівлі-продажу транспортного засобу №1247/2021/2938323 недійсним. Ліквідатор обґрунтовує позовні вимоги спеціальними підставами ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, існуванням обставин фраудаторності вищезазначеного правочину, при укладанні означеного Договору Відповідач порушував статті 3 та 13 ЦК України, а саме діяв недобросовісно.

Предметом зазначеного Договору купівлі-продажу транспортного засобу №1247/2021/2938323 є легковий автомобіль MITSUBISHI PAJERO SPORT, 2017р.в., vin НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 . Договір купівлі-продажу був укладений «у підозрілий період» між Банкрутом та Відповідачем заінтересованою особою.

До вказаної позовної заяви ліквідатора додана заява про забезпечення позову, в якій просить суд:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на легковий автомобіль MITSUBISHI PAJERO SPORT, 2017р.в., vin НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 .

У якості підстави для задоволення заяви про забезпечення позову, позивач посилається на той факт, що станом на дату звернення до суду з цією заявою існують підстави вважати, що, у разі невжиття заходів забезпечення позову, предмет Договору купівлі-продажу транспортного засобу № 1247/2021/2938323 може бути вчергове відчужений від його теперішнього володільця (Відповідача) третім особам з метою унеможливлення звернення стягнення на це майно. Вчинення таких дій призведе до порушення прав цих третіх осіб, оскільки майбутні правочини з відчуження будуть похідними від того, що має ознаки фраудаторності і будуть визнані недійсними, а також призведе до істотного ускладнення виконання рішення суду, ефективного захисту і поновлення порушених прав та інтересів кредиторів з огляду на необхідність здійснення додаткових процесуальних засобів захисту.

Згідно частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, господарський суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно пунктів 1,2,4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити та невиконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.».

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також те, що майно може бути реалізоване на момент виконання рішення.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

У позовній заяві, ліквідатор про сить суд визнати Договор купівлі-продажу транспортного засобу № 1247/2021/2938323 недійсним.

Ліквідатор обґрунтовує позовні вимоги спеціальними підставами ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, існуванням обставин фраудаторності вищезазначеного правочину, при укладанні означеного Договору. Відповідач порушував статті 3 та 13 ЦК України, а саме діяв недобросовісно.

Предметом зазначеного Договору купівлі-продажу транспортного засобу №1247/2021/2938323 є легковий автомобіль MITSUBISHI PAJERO SPORT, 2017р.в., vin НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 . Договір купівлі-продажу був укладений «у підозрілий період» між Банкрутом та Відповідачем заінтересованою особою.

На дату відчуження автомобіля Міцубіші ТОВ «Агріколь-Самара» мало значну кредиторську заборгованість.

Станом на дату звернення до суду з цією заявою існують підстави вважати, що, у разі невжиття заходів забезпечення позову, предмет Договору купівлі-продажу транспортного засобу №1247/2021/2938323 може бути вчергове відчужений від його теперішнього володільця (Відповідача) третім особам з метою унеможливлення звернення стягнення на це майно. Вчинення таких дій призведе до порушення прав цих третіх осіб, оскільки майбутні правочини з відчуження будуть похідними від того, що має ознаки фраудаторності і будуть визнані недійсними, а також призведе до істотного ускладнення виконання рішення суду, ефективного захисту і поновлення порушених прав та інтересів кредиторів з огляду на необхідність здійснення додаткових процесуальних засобів захисту.

З урахуванням предмету спору у даній справі та враховуючи, що спірне майно може бути відчужено відповідачем під час розгляду справи про банкрутство, господарський суд вважає, що застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на легковий автомобіль, який був предметом оскаржуваного Договору, з метою запобігання його подальшого відчуження є належним заходом забезпечення позову.

Отже, наявні підстави для задоволення заяви та вжиття заходів до забезпечення позову. Вжиття наведених заходів забезпечення позову у вказаний спосіб спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у цій справі та на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення поданого позову.

Частинами 1 та 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

В частині 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Суд, врахувавши викладені обставини та характер правовідносин, що склалися між сторонами, приходить до висновку, що забезпеченням даного позову відповідачам не буде спричинено жодних збитків.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне заяву позивача про забезпечення позову задовольнити.

Керуючись статтями 42, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агріколь-Самара» арбітражного керуючого Родь Андрія Олександровича про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на легковий автомобіль MITSUBISHI PAJERO SPORT, 2017р.в., vin НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 07.02.2025 та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в строк до 08.02.2028.

Ухвала з урахуванням пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа. В силу статті 129-1 Конституції України та статті 144 Господарського процесуального кодексу України ця ухвала є обов`язковою для виконання всіма органами, організаціями та посадовими особами на всій території України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя С.А. Примак