Рішення від 31.01.2025 по справі 905/1256/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.01.2025 Справа № 905/1256/24

Суддя - Говорун О.В.

Секретар судового засідання Руденко Е.В.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Карней".

Відповідач Підприємство об`єднання громадян "Краматорське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих".

Про стягнення 547080,96 грн.

Представники учасників справи:

від позивача Панченко М.О.;

від відповідача Наливайко С.П.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карней" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Підприємства об`єднання громадян "Краматорське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 547080,96 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки №0801-20/1 від 08.01.2020, у зв`язку з чим просить стягнути заборгованість, нараховану пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Від представника відповідача надійшов відзив на позов в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що за відповідачем в повному обсязі сплачена вартість товару поставленого товару за договором №0801-20/1 від 08.01.2020. Також, відповідач не визнає поставку товару за видатковою накладною №РН-0000248 від 16.12.2020 на суму 93303,16 грн, оскільки підпис представника покупця про прийняття товару на вказаній видатковій накладній та товарно-транспортній накладній №1612-20/2 від 16.12.2020 відсутній. Крім того, відсутність у позивача оригіналу довіреності на отримання товару, спростовує його власні твердження про здійснення поставки товару за вказаною видатковою накладною. Також, враховуючи те, що у відповідача перед позивачем заборгованість за договором відсутня, нарахування пені, а також штрафних санкцій є безпідставними заявленими позовними вимогами.

Крім того, відповідач просить застосувати позовну давність до вимоги про стягнення пені за договором від 08.01.2020 №0801-20/1.

Від представника позивача надійшли додаткові пояснення в яких зазначено, що між позивачем та відповідачем було укладено декілька договорів поставки, зокрема договір від 08.01.2020 та від 04.01.2021.

Між сторонами існував спір про стягнення заборгованості з відповідача за договором від 04.01.2021 №0401-21/4 (справа №905/163/22).

Відповідно до постанови Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 рішення Господарського суду Донецької області від 04.07.2023 у справі №905/163/22 змінено, позовні вимоги задоволено частково, зокрема, стягнуто основну заборгованість у розмірі 130073,24 грн.

Позивач зазначає, що при перегляді справи №905/163/22 апеляційний суд стягнув частково розмір основної заборгованості за договором від 04.01.2021, зарахувавши платежі на загальну суму 197419,29 грн, що були здійснені відповідачем після 05.01.2021, на оплату товару поставленого за договором від 04.01.2021, не зважаючи на призначення платежу.

Фактично оплати на загальну суму були сплачені відповідачем за поставку товару за договором від 08.01.2020.

Відтак, враховуючи зарахування апеляційний судом коштів в розмірі 197419,29 грн як оплату за договором від 04.01.2024, позивач вважає, що у відповідача існує заборгованість за договором від 08.01.2020 на вказану суму.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

08.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карней" (далі - продавець) та Підприємством об`єднання громадян "Краматорське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих" (далі - покупець) укладено договір поставки №0801-20/1 (далі - договір) відповідно до п.1.1. якого, продавець зобов`язується продати та передати у власність покупця картонно-паперову продукцію (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату, на умовах цього договору. Одиниця виміру, кількість, асортимент ціна кожної партії товару вказуються в специфікації та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору та підписується сторонами (а.с.12-13).

Продавець надає покупцю необхідні документи (накладні накладну на товар та інші супровідні документи). Підтвердженням передачі товару від продавця до покупця є підпис представника покупця на накладній та надання продавцю довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, надалі ТМЦ (п.3.2 договору).

Відповідно до п.4.2 договору, при замовленні товару, сторони узгоджують істотні умови поставки та визначають один з наступних порядків оплати товару:

-покупець здійснює попередню оплату товару продавцю в розмірі 100% від вартості товару протягом семи банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку-фактури;

-покупець здійснює попередню оплату товару продавцю в розмірі 20% від вартості товару протягом трьох банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку-фактури. Остаточний розрахунок за товар у розмірі 80% від вартості товару, покупець здійснює з моменту фактичного отримання товару за підписаною сторонами видаткової накладної;

-за згодою сторін можлива відстрочка платежу до десяти календарних днів, але не більше ніж 50 % від вартості товару, зазначеної в рахунку-фактурі, виставленого продавцем.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та скріпленням печаткою до 31.12.2020 включно. У випадку, якщо у сторін на момент закінчення терміну дії договору залишаються невиконаними договірні зобов`язання та незадоволені законні вимоги, дія договору продовжується до повного виконання таких зобов`язань (п.5.1 договору).

На підтвердження поставки товару 07.12.2020 позивачем надано: видаткову накладну №РН-0000236 від 08.12.2020 на суму 132752,78 грн, рахунок-фактуру №СФ-0000865 від 07.12.2020 на суму 132752,78 грн, товарно-транспортну накладну №0812-20/1 від 08.12.2020, довіреність на отримання товару №72 від 07.12.2020 (а.с.14-17).

На підтвердження поставки товару 16.12.2020 позивачем надано: видаткову накладну №РН-0000248 від 16.12.2020 на суму 93303,16 грн, рахунок-фактуру №СФ-0000882 від 15.12.2020 на суму 93303,16 грн, товарно-транспортну накладну №1612-2012 від 16.12.2020, довіреність на отримання товару №76 від 15.12.2020 (а.с. 18-21).

На підтвердження поставки товару 23.12.2020 позивачем надано: видаткову накладну №РН-0000255 від 23.12.2020 на суму 64116,13 грн, рахунок-фактуру №СФ-0000887 від 23.12.2020, товарно-транспортну накладну №2312-20 від 23.12.2020, довіреність на отримання товару №79 від 23.12.2020 (а.с.22-25).

Видаткові накладні від 08.12.2020 та від 23.12.2020, а також товарно-транспортні накладні від 08.12.2020 та від 23.12.2020 містять підпис уповноваженої особи, яка скріплена печаткою відповідача, в графі отримання вантажу.

Вказані документи підписані відповідачем без будь-яких зауважень.

Видаткова накладна від 16.12.2020 та товарно-транспортна накладна від 16.12.2020 не містять відомостей про отримання відповідачем товару.

Позивач зазначив, що відповідачем за видатковою накладною №РН-0000236 від 08.12.2020 на суму 132752,78 грн було частково оплачено товар на суму 92752,78 грн, а отже заборгованість відповідача перед позивачем складає 197419,29 грн.

19.09.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за договором поставки №0801-20/1 від 08.01.2020, в якій негайно сплатити заборгованість у розмірі 197419,29 грн (а.с.46-48).

Відповідь на вказану вимогу до суду не надано.

За змістом ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Врегулювання порядку розрахунків за договором визначено в розділі 4 договору, за змістом якого сторони погодили, що остаточний розрахунок за товар у розмірі 80% від вартості товару, покупець здійснює з моменту фактичного отримання товару за підписаною сторонами видаткової накладної.

Як стверджує позивач, відповідач своєчасно не здійснив оплату товару на суму 197419,29 грн.

В той же час позивачем до позовної заяви додана банківська виписка з якої вбачається оплата відповідачем заборгованості за договором від 08.01.2020, зокрема за рахунками №СФ-0000882, №СФ-0000865, №СФ-0000887 на загальну суму 290172,07 грн.

У графі "призначення платежу" зазначається, що зазначені оплати були спрямовані на оплату за товар, який поставлений позивачем відповідачу та на які позивачем були виставлені рахунки №СФ-0000882, №СФ-0000865, №СФ-0000887.

Так, за рахунком №СФ-0000865 від 07.12.2020 оплати були здійснені 24.12.2020 у розмірі 10000 грн, 24.12.2020 у розмірі 32752,78 грн, 29.12.2020 у розмірі 50000 грн, 05.01.2021 у розмірі 40000 грн; за рахунком №СФ-0000882 від 15.12.2020 оплати були здійснені 12.01.2021 у розмірі 39000 грн, 13.01.2021 у розмірі 16000 грн, 14.01.2021 у розмірі 14000 грн, 14.01.2021 у розмірі 10303,16 грн, 22.01.2021 у розмірі 14000 грн; за рахунком №СФ-0000887 від 23.12.2020 оплат здійснена 20.01.2021 у розмірі 64116,13 грн (а.с.26-28).

З позовною заявою позивач звернувся до суду 25.09.2024 (а.с.52).

Таким чином, враховуючи, що заборгованість за договором поставки №0801-20/1від 08.01.2020 в розмірі 197419,29 грн була сплачена відповідачем до пред`явлення позову до суду, вказане свідчить про відсутність порушених майнових прав позивача в цій частині станом на дату пред`явлення позову до суду, а відтак суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

В той же час, вказані оплати відповідачем були здійснені з порушенням строків погодженого сторонами в розділі 4 договору.

Позивач просить стягнути пеню у розмірі 231392,36 грн:

за період з 08.12.2020 по 11.09.2024, яка нарахована на суму 40000 грн;

за період з 16.12.2020 по 11.09.2024, яка нарахована на суму 93303,16 грн;

за період з 23.12.2020 по 11.09.2024, яка нарахована на суму 64116,13 грн.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторони в п.6.4 договору погодили, що у випадку порушення терміну оплати по договору, покупець сплачує, на вимогу продавця, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Дана умова застосовується при оплаті з відстроченням платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що вірними періодами (з урахуванням умов п.4.2 договору та дат часткових оплат за договором) є:

по видатковій накладній №РН-0000236 від 08.12.2020:

-09.12.2020 по 23.12.2020 на суму 132752,78 грн;

-24.12.2020 по 28.12.2020 на суму 90000 грн;

-29.12.2020 по 04.01.2021 на суму 40000 грн;

по видатковій накладній №РН-0000248 від 16.12.2020:

-17.12.2020 по 11.01.2021 на суму 93303,16 грн;

- 12.01.2021 по 12.01.2021 на суму 54303,16 грн;

- 13.01.2021 по 13.01.2021 на суму 38303,16 грн;

-14.01.2021 по 21.01.2021 на суму 14000 грн;

по видатковій накладній №РН-0000255 від 23.12.2020:

-24.12.2020 по 19.01.2021 на суму 64116,13 грн.

Здійснивши самостійно розрахунок пені, суд задовольняє вимоги в цій частині частково на суму 2324,60 грн.

Суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, виходячи з п.п. 12, 19 Перехідних положень Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту яких строк визначений зокрема ст. 258 ЦК України продовжується на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до постанови КМУ від 27.06.2023 №651, з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінений.

В той же час, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Станом на дату ухвалення рішення судом в цій справі воєнний стан не скасований.

Також, позивач, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, просить стягнути 3% річних в загальному розмірі 22138 грн та інфляційні втрати в сумі 96131,31 грн.

3% річних:

за період з 08.12.2020 по 11.09.2024 на суму 40000 грн;

за період з 16.12.2020 по 11.09.2024 на суму 93303,16 грн;

за період з 23.12.2020 по 11.09.2024 на суму 64116,13 грн.

Інфляційні втрати:

за період з 08.12.2020 по 11.09.2024 на суму 40000 грн;

за період з 16.12.2020 по 11.09.2024 на суму 93303,16 грн;

за період з 23.12.2020 по 11.09.2024 на суму 64116,13 грн.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, суд зазначає, що вірними періодами (з урахуванням умов п. 4.2 договору та дат часткових оплат за договором) є:

по видатковій накладній №РН-0000236 від 08.12.2020:

-09.12.2020 по 23.12.2020 на суму 132752,78 грн;

-24.12.2020 по 28.12.2020 на суму 90000 грн;

-29.12.2020 по 04.01.2021 на суму 40000 грн;

по видатковій накладній №РН-0000248 від 16.12.2020:

-17.12.2020 по 11.01.2021 на суму 93303,16 грн;

- 12.01.2021 по 12.01.2021 на суму 54303,16 грн;

- 13.01.2021 по 13.01.2021 на суму 38303,16 грн;

-14.01.2021 по 21.01.2021 на суму 14000 грн.

по видатковій накладній №РН-0000255 від 23.12.2020:

-24.12.2020 по 19.01.2021 на суму 64116,13 грн.

Здійснивши самостійно розрахунок 3% річних суд задовольняє вимоги у цій частині частково, на суму 581,16 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що вірними періодами (з урахуванням умов п. 4.2 договору та дат часткових оплат за договором) є:

по видатковій накладній №РН-0000236 від 08.12.2020:

- грудень 2020 року на суму 40000 грн;

по видатковій накладній №РН-0000248 від 16.12.2020:

- січень 2021 року на суму 14000 грн;

по видатковій накладній №РН-0000255 від 23.12.2020:

- січень 2021 року на суму 64116,13 грн.

Здійснивши самостійно розрахунок інфляційних втрат з урахуванням наведених вище обставин, суд задовольняє вимоги у цій частині частково на суму 1375,51 грн.

Суд відхиляє доводи позивача щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором від 08.01.2020 у зв`язку із зарахуванням апеляційним судом оплат за цим договором в рахунок погашення заборгованості за договором від 04.01.2021 виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Виходячи зі змісту позовної заяви, позивачем не було зазначено як підставу позову зарахуванням апеляційним судом оплат за цим договором в рахунок погашення заборгованості за договором від 04.01.2021.

Вимоги були обґрунтовані саме неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань з оплати за поставку товару здійсненого 08.12.2020, 16.12.2020 та 23.12.2020 в межах укладеного договору від 08.01.2020.

За змістом ч.3 ст.46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Вказаним правом позивач не скористався.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач, у разі незгоди з правомірністю зарахування апеляційною інстанцією коштів, сплачених відповідачем за договором від 08.01.2020 в рахунок погашення заборгованості за договором від 04.01.2021, мав право на оскарження постанови апеляційного суду від 10.10.2023 у справі №905/163/22.

Вказаним правом позивач не скористався.

Крім того, виходячи лише зі змісту постанови апеляційного господарського суду від 10.10.2023, не вбачається зарахування оплат здійснених відповідачем по договору від 08.01.2020 в рахунок погашення заборгованості за договором від 04.01.2021.

Щодо заперечень відповідача в частині недоведеності отримання товару відповідачем за видатковою накладною №РН-0000248 від 16.12.2020 на суму 93303,16 грн.

Позивачем надана фільтрована виписка АТ КБ "ПриватБанк" за період з 08.12.2020 по 20.09.2024, в якій відображені платежі здійснені відповідачем за рахунком-фактурою №СФ-0000882 від 15.12.2020 на суму 39000 грн від 12.01.2021, від 13.01.2021 на суму 16000 грн, від 14.01.2021 на суму 14000 грн, від 14.01.2021 на суму 10303,16 грн, від 22.01.2021 на суму 14000 грн (а.с.26).

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що вказані оплати були здійснені випадково і у відповідача існує переплата на вказану суму.

Суд критично ставиться до таких пояснень, оскільки представник відповідача не надав будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин, зокрема повідомлення позивачу після таких оплат як про їх "помилковість" так і про необхідність повернення безпідставно перерахованих відповідачем коштів протягом більше 4-х років; документів на підтвердження коригування зобов`язань з податку на додану вартість тощо.

Судом прийнято уваги, що оплата за поставку від 16.12.2020 була здійснені 5-ма платежами 12.01.2021-14.01.2021 та 22.01.2021 на загальну суму 93303,16 грн, тобто таку саму, яка зазначені як в видатковій накладній від 16.12.2020.

Також в призначенні платежу відповідачем зазначено, що такі оплати були здійснені згідно з рахунком №СФ-0000882, який був доданий позивачем до позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Виходячи з викладеного вище, суд вважає докази надані позивачем на підтвердження факту поставки товару 16.12.2020 більш вірогідними ніж докази на спростування такої поставки, а отже поставка товару 16.12.2020 позивачем відповідачу на загальну суму 93303,16 грн є доведеною.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати, за приписами статті 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.129, 236-238 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства об`єднання громадян "Краматорське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих" (вул. Адміністративна, б. 2, м. Краматорськ, Донецька область, 84303, ідентифікаційний код юридичної особи - 03967582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карней" (вул. Оноре Де Бальзака, б. 16, м. Київ, 02225, ідентифікаційний код юридичної особи - 38522784) пеню у розмірі 2324 (дві тисячі триста двадцять чотири) грн 60 коп., 3 % річних у розмірі 581 (п`ятсот вісімдесят одна) грн 16 коп., інфляційні втрати у розмірі 1375 (одна тисяча триста сімдесят п`ять) грн 51 коп., витрати з оплати судового збору у розмірі 64 (шістдесят чотири) грн 22 коп.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.02.2025.

Суддя О.В. Говорун