Постанова

від 13.05.2025 по справі 905/1256/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2025 року м. Харків Справа № 905/1256/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.,

за участі секретаря судового засідання Борсук В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карней» (вх. №496Д) на рішення Господарського суду Донецької області від 31.01.2025 (рішення ухвалено суддею Говоруном О.В. в приміщенні Господарського суду Донецької області 31.01.2025 о 12:40 год, повне рішення складено 10.02.2025) у справі №905/1256/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карней»

до Підприємства об`єднання громадян «Краматорське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих»

про стягнення 547080,96 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карней» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Підприємства об`єднання громадян «Краматорське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» про стягнення заборгованості у розмірі 547080,96 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 31.01.2025 у справі №905/1256/24 (суддя Говорун О.В.) позов задоволено частково, стягнуто з Підприємства об`єднання громадян «Краматорське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» (вул. Адміністративна, б. 2, м. Краматорськ, Донецька область, 84303, ідентифікаційний код юридичної особи - 03967582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карней» (вул. Оноре Де Бальзака, б. 16, м. Київ, 02225, ідентифікаційний код юридичної особи - 38522784) пеню у розмірі 2324 грн 60 коп, 3 % річних у розмірі 581 грн 16 коп, інфляційні втрати у розмірі 1375 грн 51 коп, витрати з оплати судового збору у розмірі 64 грн 22 коп. В задоволенні інших вимог відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карней» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 31.01.2025 у справі №905/1256/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неправильний висновок суду першої інстанції про те, що заборгованість за договором поставки №0801-20/1 від 08.01.2020 в розмірі 197419,29 грн була сплачена відповідачем до пред`явлення позову до суду, що свідчить про відсутність порушених майнових прав позивача в цій частині. Позивач наполягає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд не врахував, що платежі на суму 197419,29 грн. були зараховані судом у справі №905/163/22 на погашення заборгованості за договором №0401-21/4.

Так, позивач звертає увагу на те, що він здійснював поставку товару відповідачу за різними договорами.

ТОВ «Корней» звернувся з позовом у справі №905/163/22 про стягнення заборгованості, яка складалась з основного боргу в розмірі 378946,54 грн. Остаточним рішенням у вказаній справі було стягнуто 130073,24 грн. основного боргу та відмовлено у стягненні 248873,30 грн. Вказана сума складалась, зокрема, із 197419,29 грн, яка є предметом спору у даній справі. Суд у межах справи №905/163/22 здійснив перерахунок сум та зарахував всі платежі, здійснені після 01.01.2021, в оплату поставок 2021 року за договором №0401-21/4 незалежно від призначення платежу. Таким чином оплата за період з 05.01.2021 по 29.10.2021 була зарахована в погашення заборгованості по іншому договору. Отже, зважаючи на факти, встановлені в рішенні суду у справі №905/163/22, твердження суду першої інстанції про погашення заборгованості не відповідає дійсності.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.03.2025 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Пуль О.А.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Карней» (вх. №496Д) на рішення Господарського суду Донецької області від 31.01.2025 у справі №905/1256/24; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 15.04.2025.

01.04.2025 від відповідача надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких він просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Відповідач зазначає, що звертаючись з позовом позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №0801-20/1 від 08.01.2020, що становить 197419,29 грн. Проте, додана позивачем «Фільтрована виписка за період з 08.12.2020 по 20.09.2024» свідчить, що загальна сума здійснених оплат за пред`явленими позивачем спірними видатковими накладними становить 304172,07 грн. Тобто, як стверджує відповідач, за документами позивача у нього наявна переплата. В той же час постанова Східного апеляційного господарського суду у справі №905/163/22, на яку посилається позивач, не містить посилання на рахунки фактури, видаткові накладні або платіжні доручення з призначенням платежів, за якими було здійснено зарахування коштів в межах договору №0401-21/4 від 04.01.2021. Також, відповідач зазначав, що він не визнає поставку товару за видатковою накладною №РН 0000248 від 16.12.2020 на суму 93303,16 грн., а надані позивачем документи не підтверджують таку поставку. Крім того, відповідач не погоджується з нарахуванням пені в сумі 231392,36 грн, оскільки воно здійснено всупереч умовам договору.

14.04.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 оголошено у судовому засіданні перерву до 13.05.2025.

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи, витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2025 у зв`язку з відставкою судді Здоровко Л.М. та відпусткою судді Пуль О.А. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

08.01.2020 між ТОВ «Карней» (продавець) та Підприємством об`єднання громадян «Краматорський УПП» УТОС (покупець) укладено договір поставки №0801-20/1 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов`язується продати та передати у власність покупця картонно-паперову продукцію (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату, на умовах цього договору. Одиниця виміру, кількість, асортимент ціна кожної партії товару вказуються в специфікації та/або видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору та підписується сторонами. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту фактичної передачі товару покупцю на умовах, визначених даним договором (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору товар постачається покупцеві на умовах і в строки, які узгоджуються сторонами додатково перед кожною поставкою, на підставі замовлення покупця та відповідно до можливостей продавця, але не як 7 календарних днів після передоплати за товар.

Згідно з п. 3.2 договору продавець надає покупцю необхідні документи (накладні накладну на товар та інші супровідні документи). Підтвердженням передачі товару від продавця до покупця є підпис представника покупця на накладній та надання продавцю довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, надалі ТМЦ.

Право власності на товар переходить до покупця в момент його отримання за підписаними сторонами видатковими накладними (п. 3.3 договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та скріпленням печаткою до 31.12.2020 включно. У випадку, якщо у сторін на момент закінчення терміну дії договору залишаються невиконаними договірні зобов`язання та незадоволені законні вимоги, дія договору продовжується до повного виконання таких зобов`язань (п.5.1 договору).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано:

- рахунок-фактуру №СФ-0000865 від 07.12.2020 на суму 132752,78 грн., видаткову накладну №РН -0000236 від 08.12.2020 на суму 132752,78 грн. (замовлення «рахунок фактура №СФ-0000865 від 07.12.20»); ТТН №0812-20/1 від 08.12.2020 та довіреність №72 від 07.12.2020 на отримання від ТОВ «Корней» цінностей за рахунком №СФ-0000865 від 07.12.2020;

- рахунок-фактуру №СФ-0000882 від 15.12.2020 на суму 93303,16 грн, видаткову накладну №РН-0000248 від 16.12.2020 на суму 93303,16 грн. (замовлення «рахунок фактура №СФ-0000882 від 15.12.20»); ТТН №1612-20/2 від 16.12.2020 та довіреність №76 від 15.12.2020 на отримання від ТОВ «Корней» цінностей за рахунком №СФ-0000882 від 15.12.2020;

- рахунок-фактуру №СФ-0000887 від 23.12.2020 на суму 64116,13 грн., видаткову накладну №РН-0000255 від 23.12.2020 на суму 64116,13 грн. (замовлення «рахунок фактура №СФ-0000887 від 23.12.20»); ТТН №2312-20 від 23.12.2020 та довіреність № 79 від 23.12.2020 на отримання від ТОВ «Корней» цінностей за рахунком №СФ-0000887 від 23.12.2020.

ТОВ «Корней» стверджує, що станом на момент звернення з даним позовом у відповідача наявна не стягнута заборгованість у розмірі 197419,29 грн. Вказана заборгованість розрахована суцільним підсумком шляхом віднімання суми здійснених відповідачем платежів від вартості поставленого товару за договором поставки №0801-20/1 від 08.01.2020. Так:

- за видатковою накладною №РН -0000236 від 08.12.2020 сплачено 92752,78 грн, заборгованість складає 40000,00 грн;

- за видатковою накладною №РН-0000248 від 16.12.2020 заборгованість 93303,16 грн;

- за видатковою накладною №РН-0000255 від 23.12.2020 заборгованість 64116,13 грн.

Крім того, позивачем у відповідності до п. 6.4 договору на суму заборгованості нараховано пеню у розмірі 231392,36 грн, а також у відповідності до положень ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних у розмірі 22138,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 96131,31 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначав, що ним у повному обсязі оплачено вартість товару, що підтверджується наданою позивачем фільтрованою випискою за період з 08.12.2020 по 20.09.2024. Отже вимога про стягнення основної заборгованості у розмірі 197419,29 грн, а також похідних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 22138,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 96131,31 грн є безпідставними. Вимога про стягнення пені також є безпідставною, оскільки за умовами договору право на нарахування пені виникає у разі оплати за товар з відстрочкою платежу, чого в даному випадку не було. Крім того, відповідач просив застосувати до вимог про стягнення пені позовну давність. Також, відповідач зазначає, що не визнає поставку товару за видатковою накладною №РН-0000248 від 16.12.2020 на суму 93303,16 грн, а позивачем не доведено факт поставки, оскільки така накладна не підписана.

У додаткових поясненнях позивач зазначив, що між сторонами існували договірні відносини протягом тривалого часу та вже був судовий спір щодо стягнення заборгованості з відповідача за договором поставки №0401-21/4 від 04.01.2021 у справі №905/163/22.

Так, позивач звертає увагу, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 у справі №905/163/22 частково задоволено апеляційну скаргу Підприємства об`єднання громадян «Краматорське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих»; стягнуто з Підприємства об`єднання громадян «Краматорське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карней» заборгованість в розмірі 130073,24 грн, пеню у розмірі 5321,45 грн, 3% річних у розмірі 921,48 грн, судовий збір в розмірі 2044,80 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6868 грн. В іншій частині позову відмовлено. У вказаній справі оплату за період з 05.01.2021 по 29.10.2021 судом було зараховано в погашення заборгованості до договору №0401-21/4 від 04.01.2021. Фактично оплати на загальну суму були сплачені відповідачем за поставку товару за договором від 08.01.2020. Відтак, враховуючи зарахування апеляційний судом коштів в розмірі 197419,29 грн як оплату за договором від 04.01.2024, позивач вважає, що у відповідача існує заборгованість за договором від 08.01.2020 на суму 197419,29 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення від 31.01.2025 суд першої інстанції встановив, що заборгованість за договором поставки №0801-20/1 від 08.01.2020 в розмірі 197419,29 грн була сплачена відповідачем до пред`явлення позову до суду, що свідчить про відсутність порушених майнових прав позивача в цій частині станом на дату пред`явлення позову до суду, а відтак відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині. Водночас, враховуючи, що оплати відповідачем були здійснені з порушенням погоджених сторонами строків, суд зазначив про наявність підстав для стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат, проте здійснивши самостійно розрахунок нарахувань дійшов висновку, що обґрунтованими до стягнення є суми пені у розмірі 2324,60 грн, 3% річних у розмірі 581,16 грн та інфляційних у розмірі 1375,51 грн.

Місцевий господарський суд також відхилив доводи позивача щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором від 08.01.2020 у зв`язку із зарахуванням апеляційним судом оплат за цим договором в рахунок погашення заборгованості за договором від 04.01.2021. Суд першої інстанції зазначив, що виходячи зі змісту позовної заяви, позивачем не було зазначено як підставу позову зарахування апеляційним судом оплат за цим договором в рахунок погашення заборгованості за договором від 04.01.2021; вимоги були обґрунтовані саме неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань з оплати за поставку товару, здійсненої 08.12.2020, 16.12.2020 та 23.12.2020 в межах укладеного договору від 08.01.2020. При цьому позивач не скористався правом на зміну підстав позову. Крім того, за висновком суду першої інстанції, зі змісту постанови апеляційного господарського суду від 10.10.2023 не вбачається зарахування оплат, здійснених відповідачем по договору від 08.01.2020 в рахунок погашення заборгованості за договором від 04.01.2021.

Щодо заперечень відповідача в частині недоведеності обставин отримання ним товару за видатковою накладною №РН-0000248 від 16.12.2020 на суму 93303,16 грн, місцевий господарський суд прийняв до уваги, що оплата за поставку від 16.12.2020 була здійснена 5-ма платежами 12.01.2021-14.01.2021 та 22.01.2021 на загальну суму 93303,16 грн, тобто таку саму, яка зазначена в видатковій накладній від 16.12.2020. Також в призначенні платежу відповідачем зазначено, що такі оплати були здійснені згідно з рахунком №СФ-0000882, який був доданий позивачем до позовної заяви. Виходячи з викладеного, враховуючи положення ст. 79 ГПК України місцевий господарський суд дійшов висновку, що докази надані позивачем на підтвердження факту поставки товару 16.12.2020 є більш вірогідними ніж докази на спростування такої поставки, а отже поставка товару 16.12.2020 позивачем відповідачу на загальну суму 93303,16 грн є доведеною.

Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1, 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статей 193 ГК України та 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтями 627, 628 та 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості за товар, поставлений за договором поставки №0801-20/1 від 08.01.2020 за видатковими накладними №РН 0000236 від 08.12.2020 на суму 132752,78 грн, №РН -0000248 від 16.12.2020 на суму 93303,16 грн, №РН 0000255 від 23.12.2020 на суму 64116,13 грн.

Зі змісту наданих позивачем документів, зокрема, фільтрованої виписки за період з 08.12.2020 по 20.09.2024 вбачається, що:

- 24.12.2020 відповідачем здійснено оплату на суму 10000,00 грн. з призначенням платежу «оплата согл сч№865 от 07.12.2020 за бумагу, у т.ч. ПДВ 20%=1667,67 грн.»;

- 24.12.2020 відповідачем здійснено оплату на суму 32752,78 грн. з призначенням платежу «оплата согл сч№865 от 07.12.2020 за бумагу, у т.ч. ПДВ 20% - 5458,8 грн.»;

- 29.12.2020 відповідачем здійснено оплату на суму 50000,00 грн. з призначенням платежу «оплата согл сч№865 от 07.12.2020 за бумагу, у т.ч. ПДВ 20% - 8333,33 грн.»;

- 05.01.2021 відповідачем здійснено оплату на суму 40000,00 грн. з призначенням платежу «оплата согл сч№865 от 07.12.2020 за бумагу, у т.ч. ПДВ 20% = 6666,67 грн.»;

- 12.01.2021 відповідачем здійснено оплату на суму 39000,00 грн. з призначенням платежу «оплата по рах. СФ№-0000882 від 15 грудня 2020 р. Платник «ПОГ Краматорське УВП УТОС» ЄДРПОУ 03967582 через Бастіна Вікторія Сергіївна, ПОГ Краматорське УВП УТОС ч»;

- 13.01.2021 відповідачем здійснено оплату на суму 16000,00 грн. з призначенням платежу «оплата по рах. СФ№-0000882 від 15 грудня 2020 р. Платник «ПОГ Краматорське УВП УТОС» ЄДРПОУ 03967582 через Бастіна Вікторія Сергіївна, ПОГ Краматорське УВП УТОС ч»;

- 14.01.2021 відповідачем здійснено оплату на суму 14000,00 грн. з призначенням платежу «оплата согл сч№882 от 15.12.2020 за бумагу, у т.ч. ПДВ 20% = 2333,33 грн.»;

- 14.01.2021 відповідачем здійснено оплату на суму 10303,16 грн. з призначенням платежу «оплата согл сч№882 от 15.12.2020 за бумагу, у т.ч. ПДВ 20% = 1717,19 грн.»;

- 20.01.2021 відповідачем здійснено оплату на суму 64116,13 грн. з призначенням платежу «оплата по рах. СФ№-0000887 від 23 грудня 2020 картон жорсткий; Платник «ПОГ Краматорське УВП УТОС» ЄДРПОУ 03967582 через Бастіна Вікторія Сергіївна, ПОГ Краматорс»;

- 22.01.2021 відповідачем здійснено оплату на суму 14000,00 грн. з призначенням платежу «оплата согл сч№882 от 15.12.2020 за бумагу, у т.ч. ПДВ 20% = 2333,33 грн.».

Отже, згідно наданої виписки відповідачем за рахунками-фактурами №СФ-0000865 від 07.12.2020, №СФ-0000882 від 15.12.2020, №СФ-0000887 від 23.12.2020 сплачено за товар у загальному розмірі 290172,07 грн.

Водночас, колегія суддів не може не врахувати такі обставини.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.07.2023 у справі №905/163/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Карней» до Підприємства об`єднання громадян «Краматорське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» про стягнення 396971,75 грн. задоволено; стягнуто з Підприємства об`єднання громадян «Краматорське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» на користь ТОВ «Карней» заборгованість в розмірі 378946,54 грн, пеню в розмірі 15365,03 грн, 3% річних в розмірі 2660,18 грн, судовий збір в розмірі 5954,58 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Проте, постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 у справі №905/163/22 апеляційну скаргу Підприємства об`єднання громадян «Краматорське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» задоволено частково; рішення Господарського суду Донецької області від 04.07.2023 у справі №905/163/22 змінено та викладено його резолютивну частину у такій редакції: «Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Карней», м. Київ до Підприємства об`єднання громадян «Краматорське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» задовольнити частково. Стягнути з Підприємства об`єднання громадян «Краматорське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» (84303, м. Краматорськ, вул. Адміністративна, буд. 2, код ЄДРПОУ 03967582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карней» (02225, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, буд. 16, код ЄДРПОУ 38522784) заборгованість в розмірі 130 073,24 грн., пеню у розмірі 5321,45 грн., 3% річних у розмірі 921,48 грн., судовий збір в розмірі 2044,80 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6868 грн. В іншій частині позову відмовити».

При цьому, судом апеляційної інстанції у справі №905/163/22 встановлено, зокрема, такі обставини.

Предметом спору було стягнення заборгованості за товар, поставлений за договором поставки № 0401-21/4 від 04.01.2021 за накладними №97 від 07.05.2021 на суму 82729,66 грн., №98 від 07.05.2021 на суму 96126,52 грн., №104 від 21.05.2021 на суму 193683,04 грн., №137 від 15.06.2021 на суму 51454,01 грн.

Відповідач не заперечував отримання товару за накладними №97 від 07.05.2021 на суму 82729,66 грн, №98 від 07.05.2021 на суму 96126,52 грн, №104 від 21.05.2021 на суму 193683,04 грн, проте заперечував факт наявності заборгованості за ними. Відповідач також заперечував обставини отримання товару за накладною №137 від 15.06.2021 на суму 51454,01 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 04.01.2021 між ТОВ «Карней» (продавець) та Підприємством об`єднання громадян «Краматорський УПП» УТОС (покупець) укладено договір поставки №0401-21/4, за умовами якого продавець зобов`язується продати та передати у власність покупця картонно-паперову продукцію в асортименті, в подальшому іменована товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату, на умовах цього договору. Загальна вартість договору складає загальну вартість всіх поставок товару, які будуть здійснені за договором, згідно підписаних видаткових накладних (п. 4.7 договору). Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та скріпленням печатками і діє до 31 грудня 2021 року включно. У випадку якщо у сторін на момент закінчення терміну дії договору залишаються невиконаними договірні зобов`язання та незадоволені законні вимоги, дія договору продовжується до повного виконання таких зобов`язань (п. 5.1 договору).

Стосовно позовних вимог про стягнення заборгованості за накладними №97 від 07.05.2021 на суму 82729,66 грн., №98 від 07.05.2021 на суму 96126,52 грн., №104 від 21.05.2021 на суму 193683,04 грн., суд у справі №905/163/22 встановив, що зі змісту наданих позивачем документів та пояснень вбачається, що при здійснені розрахунку заборгованості ним враховано, зокрема, акт звірки розрахунків за період 01.01.21 - 04.02.21, який підписано представниками сторін, та з якого вбачається наявність заборгованості відповідача у розмірі 182546,20 грн станом на 04.02.2021. Також, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків за період 04.01.2021-23.01.2023, який наданий позивачем на виконання ухвали суду від 20.01.2023 та який підписаний лише позивачем. Сторонами не заперечуються платежі, які відображені в акті. Відповідач також в цілому визнавав наведені в цьому акті звірки дані щодо здійснених позивачем поставок, окрім поставки за накладною №137 від 15.06.2021. Проте, відповідач заперечував наявність заборгованості за договором № 0401-21/4 від 04.01.2021 та, зокрема, накладними №97 від 07.05.2021, №98 від 07.05.2021, №104 від 21.05.2021, посилаючись на те, що позивачем безпідставно зараховувались оплати, які здійснювались відповідачем на виконання цього договору, за іншими зобов`язаннями, які виникли до його укладання.

В свою чергу, позивач у справі №905/163/22 стверджував, що господарські правовідносини у нього з відповідачем тривають з 2014 року і станом на час укладання договору №0401-21/4 від 04.01.2021 він мав заборгованість за попередніми зобов`язаннями на суму 197419,29 грн, яка і була врахована в акті звірки та у відповідному позові.

Проте, суд апеляційної інстанції зазначив, що під час розгляду справи №905/163/22 позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у відповідача перед ним заборгованості на суму 197419,29 грн станом на час укладення договору №0401-21/4 від 04.01.2021. При цьому договір №0401-21/4 від 04.01.2021 також не містить умов щодо погашення цієї заборгованості. Навпаки, відповідно до п. 4.5 договору №0401-21/4 від 04.01.2021 сторонами погоджено, що будь-який платіж, що отриманий постачальником від покупця, спрямовується в першу чергу на погашення існуючої заборгованості за цим договором, незалежно від змісту призначення платежу. Отже, колегія суддів виснувала, що позивачем не доведено, що платежі, які відповідач здійснював у період після укладення договору №0401-21/4 від 04.01.2021, мали б зараховуватися в рахунок оплати за будь-якими іншими зобов`язаннями.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що загальнодоступними у повному обсязі для всіх учасників даного судового процесу є матеріали електронної справи №905/163/22, згідно яких зокрема, в акті звірки розрахунків за період 01.01.21- 04.02.21 сторонами визначено сальдо за попередніми актами звірки у розмірі 197419,29 грн. Таке саме початкове сальдо визначено в акті взаємних розрахунків за період 04.01.2021-23.01.2023. На погашення вказаної заборгованості позивачем зараховані оплати, здійснені: 05.01.2021 на суму 40000,00 грн, 12.01.2021 на суму 39000,00 грн, 13.01.2021 на суму 16000,00 грн, 14.01.2021 на суми 10303,16 грн та 14000,00 грн, 20.01.2021 на суму 64116,13 грн, 22.01.2021 на суму 14000,00 грн, всього на 197419,29 грн.

Водночас, відповідно до наявної у справі №905/1256/24 фільтрованої виписки за період з 08.12.2020 по 20.09.2024 відповідачем здійснено такі саме оплати: 05.01.2021 на суму 40000,00 грн, 12.01.2021 на суму 39000,00 грн, 13.01.2021 на суму 16000,00 грн, 14.01.2021 на суми 10303,16 грн та 14000,00 грн, 20.01.2021 на суму 64116,13 грн, 22.01.2021 на суму 14000,00 грн, всього на 197419,29 грн.

Посилання відповідача на те, що це нібито інші (різні) платежі, ніж ті, що враховані судом у справі №905/163/22 в рахунок погашення заборгованості за договором №0401-21/4 від 04.01.2021, і ті, які відповідач вважає необхідним враховувати за договором №0801-20/1 від 08.01.2020 є необґрунтованими, оскільки зазначене спростовується як реквізитами (номерами і датами) відповідних платіжних документів, так і сумами й зазначеними в них призначеннями платежів. Окрім того, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували обставини здійснення ним (двох) однакових платежів в ті ж самі дати та в тих же сумах, які зазначені в актах звірки та у фільтрованій виписці.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що саме відповідач в обґрунтування апеляційної скарги у справі №905/163/22 зазначав про безпідставність зарахування платежів, здійснених з 04.01.2021 (дати укладення договору №0401-21/4), в рахунок погашення заборгованості за іншими договорами.

При розгляді апеляційної скарги Підприємства об`єднання громадян «Краматорське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» у справі №905/163/22 доводи заявника апеляційної скарги про те, що заборгованість в сумі 197419,29 грн, яка зазначена сторонами в акті звірки як «сальдо за попередніми актами звірки» існувала до дати укладання договору поставки №0401-21/4 від 04.01.2021, а тому позивач не мав права зараховувати платежі, здійснені відповідачем з 04.01.2021 в рахунок погашення заборгованості за іншим договором, знайшли своє підтвердження. У зв`язку з чим здійснена відповідачем оплата у період з 04.01.2021 на суму 197419,29 грн була зарахована судом в рахунок погашення заборгованості за договором №0401-21/4 від 04.01.2021.

Отже, враховуючи встановлені обставини зарахування платежів, здійснених відповідачем 05.01.2021, 12.01.2021, 13.01.2021, 14.01.2021, 20.01.2021, 22.01.2021 на загальну суму 197419,29 грн в рахунок зобов`язань за договором №0401-21/4 від 04.01.2021, колегія суддів вважає, що його посилання на неправомірність заявлених вимог та повне виконання умов договору №0801-20/1 від 08.01.2020, й відповідно відсутність заборгованості за ним є необґрунтованими.

Відповідач не заперечує отримання товару за накладними №РН 0000236 від 08.12.2020 на суму 132752,78 грн, №РН 0000255 від 23.12.2020 на суму 64116,13 грн.

Проте, він заперечує обставини отримання товару за накладною №РН -0000248 від 16.12.2020 на суму 93303,16 грн.

Як зазналося, на підтвердження обставин здійснення поставки товару 16.12.2020 на суму 93303,16 грн позивачем надані копії видаткової накладної №РН -0000248 від 16.12.2020, довіреності №76 від 15.12.2020, товарно транспортної накладної №1612-20/2 від 16.12.2020, рахунку на оплату №СФ -0000882 від 15.12.2020 на суму 93303,16 грн.

Проте, судом встановлено, що видаткова накладна №РН -0000248 від 16.12.2020 та товарно-транспортна накладна №1612-20/2 від 16.12.2020 не містять підпису уповноваженої особи відповідача, тому вони не можуть бути доказом постачання товару.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України). Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Колегія суддів враховує правову позицію, викладену, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 18.08.2020 у справі №927/833/18, від 21.09.2021 у справі №918/1026/20, від 04.08.2022 у cправі №922/19/21, згідно якої, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, тобто, судам під час розгляду справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Таким чином, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Проте, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про поставку відповідачу товару за видатковою накладною №РН -0000248 від 16.12.2020, а також не доведено реального руху товару, зокрема, обставини зберігання, переміщення, передачі та використання цього товару у господарській діяльності покупця.

В свою чергу, поставка товару за видатковими накладними №РН 0000236 від 08.12.2020 на суму 132752,78 грн та №РН 0000255 від 23.12.2020 на суму 64116,13 грн підтверджується також наданими до позовної заяви копіями товаро-транспортних накладних №0812-20/1 від 08.12.2020 та №2312-20 від 23.12.2020, та не заперечується відповідачем.

Згідно з фільтрованою випискою за період з 08.12.2020 по 20.09.2024, відповідачем здійснено такі платежі по рахунку №865 від 07.12.2020: 24.12.2020 на суму 10000,00 грн та 32752,78 грн, 29.12.2020 на суму 50000,00 грн, всього на суму 92752,78 грн.

Отже, обґрунтованою до стягнення є сума заборгованості за договором №0801-20/1 від 08.01.2020 у розмірі 104116,13 грн, яка складається із залишку заборгованості за видатковою накладною №РН 0000236 від 08.12.2020 у розмірі 40000,00 грн та 64116,13 грн за видатковою накладною №РН 0000255 від 23.12.2020.

Позивачем також заявлено до стягнення 22138,00 грн 3% річних та 96131,31 грн інфляційних нарахувань, з яких: за видатковою накладною №РН 0000236 від 08.12.2020 на суму 40000,00 грн за період з 08.12.2020 по 11.09.2024 нараховано 3% річних у розмірі 4514,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 19903,67 грн; за видатковою накладною №РН -0000248 від 16.12.2020 на суму 93303,16 грн нараховано 3% річних у розмірі 10468,00 грн та 45180,45 грн; за видатковою накладною №РН 0000255 від 23.12.2020 на суму 64116,13 грн нараховано 3% річних у розмірі 7156,00 грн та інфляційних втрат 31047,19 грн.

Згідно з п. 4.1 договору ціна (вартість) товару в рахунках та накладних зазначення у національній валюті України гривня. Вид розрахунків безготівковий, форма розрахунків по перерахунку. Покупець оплачує продавцю товар по вільним відпускним цінам, діючим на момент передачі товару.

Відповідно до п.4.2 договору при замовленні товару, сторони узгоджують істотні умови поставки та визначають один з наступних порядків оплати товару:

- покупець здійснює попередню оплату товару продавцю в розмірі 100% від вартості товару протягом 7 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку-фактури;

- покупець здійснює попередню оплату товару продавцю в розмірі 20% від вартості товару протягом 3х банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку-фактури. Остаточний розрахунок за товар у розмірі 80% від вартості товару, покупець здійснює з моменту фактичного отримання товару за підписаною сторонами видаткової накладної;

- за згодою сторін можлива відстрочка платежу до 10 календарних днів, але не більше ніж 50% від вартості товару, зазначеної в рахунку-фактурі, виставленого продавцем.

З матеріалів справи не вбачається, що сторонами визначено один з наведених порядків оплати товару, отже в даному випадку діє загальне правило визначене ст. 692 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи не доведеність позивачем постачання товару за видатковою накладною №РН-0000248 від 16.12.2020 на суму 93303,16 грн., нарахування 3% річних та інфляційних втрат на вказану суму є безпідставним.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних за видатковими накладними №РН 0000236 та №РН-0000255, колегія суддів зазначає, що обґрунтованою до стягнення є сума 3% річних у розмірі 11664,11 грн., з яких: 4511,48 грн. за період з 09.12.2020 по 11.09.2024 та 7152,63 грн. за період з 24.12.2020 по 11.09.2024, а також сума інфляційних втрат у розмірі 50950,86 грн., з яких:19903,67 грн за період грудень 2020 квітень 2024 та 31047,19 за період січень 2021- квітень 2024. При цьому колегія суддів враховує, що позивачем визначено період розрахунків інфляційних втрат до 11.09.2024, проте фактично здійснено нарахування та заявлено до стягнення суми розраховані по квітень 2024.

Також позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 231392,36 грн, з яких: за видатковою накладною №РН-0000236 від 08.12.2020 на суму 40000,00 грн за період з 08.12.2020 по 11.09.2024 нараховано пеню у розмірі 46997,27 грн, за видатковою накладною №РН-0000248 від 16.12.2020 на суму 93303,16 грн нараховано 109379,20 грн, за видатковою накладною №РН-0000255 від 23.12.2020 на суму 64116,13 грн нараховано 75015,89 грн.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ст. 551 ЦК України).

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умови договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч. 1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Пунктом 6.4 договору №0801-20/1 від 08.01.2020 передбачено, що у випадку порушення термінів оплати по договору, покупець сплачує, на вимогу продавця, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Дана умова застосовується при оплаті з відстроченням платежу.

Отже, сторонами договору визначено, що відповідальність у вигляді нарахування пені настає у разі порушення термінів оплати лише з відстроченням платежу. Проте, сторонами в даному випадку не було узгоджено умови оплати з відстроченням платежу, тому нарахування позивачем пені є безпідставним.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. 1 , 2 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Карней» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Донецької області від 31.01.2025 у справі №905/1256/24 змінити, виклавши абзац другий його резолютивної частини у такій редакції:

«Стягнути з Підприємства об`єднання громадян «Краматорське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» (вул. Адміністративна, б. 2, м. Краматорськ, Донецька область, 84303, код ЄДРПОУ 03967582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карней» (вул. Оноре Де Бальзака, б. 16, м. Київ, 02225, код ЄДРПОУ 38522784) 104116,13 грн основного боргу, 11664,11 грн 3% річних, 50950,86 грн інфляційних втрат та 2500,97 грн судового збору за подання позовної заяви».

Стягнути з Підприємства об`єднання громадян «Краматорське учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих» (вул. Адміністративна, б. 2, м. Краматорськ, Донецька область, 84303, код ЄДРПОУ 03967582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карней» (вул. Оноре Де Бальзака, б. 16, м. Київ, 02225, код ЄДРПОУ 38522784) 3001,16 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 20.05.2025.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова