Рішення

від 07.02.2025 по справі 906/1043/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.02.2025Справа № 906/1043/24Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №906/1043/24.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лентрой Лайт» (02192, м. Київ, бульвар Дарницький, 13, кв. 14)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Хліб» (Україна, 04080, місто Київ, вул. Кирилівська, будинок 82)

про стягнення 294 215, 08 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лентрой Лайт» звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Хліб» про стягнення 294 759, 78 грн, з яких: 279 408, 10 грн основного боргу та 15 331, 68 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором поставки №22-03/2024 від 22.03.2024 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару за видатковими накладними №23 від 26.03.2024 та №25 від 05.04.2024.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 16.10.2024 матеріали справи №906/1043/24 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

11.11.2024 матеріали справи №906/1043/24 надійшли до Господарського суду міста Києва та протоколом автоматизованого розподілу судової справи, були передані на розгляд судді Бондаренко-Легких Г. П.

21.11.2024 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали від 21.11.2024 для усунення недоліків позовної заяви.

25.11.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 21.11.2024.

05.12.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №906/1043/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом встановлено, що до заяви про усунення недоліків позовної заяви позивач долучив позовну заяву в новій редакції в якій здійснив новий розрахунок інфляційних втрат та в прохальній частині просив стягнути 14 806, 98 грн інфляційних втрат.

З огляду на зазначене змінилась ціна позову з 294 759, 78 грн на 294 215, 08 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно частини 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на те, що позивач здійснив дії, які призвели до зменшення позовних вимог до відкриття провадження у справі, суд оцінює такі дії позивач, як зменшення позовних вимог згідно приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України, а відтак ухвалює подальший розгляд справи здійснювати із урахуванням зменшення позовних вимог.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

22.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лентрой Лайт», як постачальником (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Хліб», як покупцем (відповідач) укладено договір постачання №22-03/2024.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє протягом (одного) календарного року з моменту укладення цього договору. Якщо ода із сторін або обидві сторони не виконують або неналежно виконують свої зобов`язання за цим договором, термін його дії продовжується до моменту належного виконання зобов`язання винною стороною. Якщо жодна із сторін не виявила намір розірвати договір, він вважається продовженим на тих же самих умовах та на той же самий термін (пункт 9.1. договору №22-03/2024 від 22.03.2024).

Згідно пункту 1.1. договору №22-03/2024 від 22.03.2024, постачальник зобов`язується передати на умовах та в термін встановлених цим договором продукти харчування, далі - «Товар» у власність покупця у відповідності до наданого покупцем замовлення, а покупець, зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість.

Пунктом 5.2. договору №22-03/2024 від 22.03.2024 встановлено, що загальна сума договору, складає суму товару, отриманого за всіма накладними на постачання товару за цим договором.

У відповідності до пункту 2.6. договору №22-03/2024 від 22.03.2024, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, остаточно визначаються у видаткових (товарно-транспортних) накладних, які мають відповідати замовленню.

26.03.2024 постачальник поставив покупцю товар за видатковою накладною №23 на загальну суму 282 982, 50 грн.

05.04.2024 постачальник поставив покупцю товар за видатковою накладною №25 на загальну суму 99 288, 00 грн.

В пункті 5.7. договору №22-03/2024 від 22.03.2024 сторони узгодили, що покупець здійснює розрахунки з постачальником на умовах відстрочки платежу терміном тридцять календарних днів з моменту отримання товару. Форма сплати: безготівковий розрахунок, шляхом перерахування грошових коштів покупцем на розрахунковий рахунок постачальника, або в готівковій формі, шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника.

Так, позивач стверджує, що відповідач зобов`язаний був здійснити оплату за поставлений товар за видатковою накладною №23 від 26.03.2024 до 26.04.2024, а за видатковою накладною №25 від 05.04.2024 до 06.05.2024.

Натомість, відповідач 17.07.2024 здійснив часткову оплату за поставлений товар по видатковій накладній №23 у розмірі 42 830, 00 грн та 20.08.2024 у розмірі 60 000, 00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №7099 та №7281.

Таким чином, за розрахунками позивача у відповідача наявна заборгованість за неоплачений товар у розмірі 279 408, 10 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача та додатково стягнути інфляційні втрати у розмірі 14 806, 90 грн.

ІI. Предмет та підстави позову.

Предметом позову у справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 294 215, 08 грн (основний борг, інфляційні втрати).

Юридичними підставами позову є статті 173, 193, 265 Господарського кодексу України, статті 525, 526, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов договору №22-03/2024 від 22.03.2024 в частині своєчасної і повної оплати за поставлений товар.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору №22-03/2024 від 22.03.2024 в березні та квітні 2024 здійснив поставку обумовленого товару, а відповідач в свою чергу здійснив лише часткову оплату за поставлений товар.

Таким чином, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в неоплаченій сумі за прийнятий товар у розмірі 279 408, 10 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку та додатково позивач просить стягнути інфляційні втрати.

IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

18.10.2023 введено в дію норми Закону №3200-ІХ від 29.06.2023, яким внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Підпунктом 2.1. пункту 2 резолютивної частини ухвали від 05.12.2024 суд повідомив сторін по справі, що згідно частини 7 статті 6 та частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону №3200-ХІ, що введений в дію 18.10.2023, оскільки, судом встановлено, що вказані сторони мають зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС - суд вручає дану ухвалу та вручатиме будь-які інші судові рішення у даній справі учасникам справи виключно за допомогою ЄСІТС в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє таких осіб права отримати копію будь-якого судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У відповідності до пункту 17 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомуційної системи (надалі - ЄСІТС) затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Пунктом 37 Положення про ЄСІТС внормовано, що підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Таким чином, ухвала про відкриття провадження у справі від 05.12.2024 була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронні кабінети сторін по справі.

Згідно з пунктом 42 Положення про ЄСІТС у разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.

В матеріалах справи міститься підтвердження доставлення до «Електронного кабінету» Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ХЛІБ» документа по справі в електронному вигляді, так з повідомлення про доставку електронного листа вбачається, що ухвалу від 05.12.2024 по справі №906/1043/24 доставлена в «Електронний кабінет» відповідача - 06.12.2024.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

В пункті 41 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 по справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Таким чином, ухвала про відкриття провадження у справі від 05.12.2024 була вручена відповідачу - 06.12.2024.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №906/1043/24, втім, відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав впродовж розумного строку, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи був порушений відповідачем обов`язок по повній та своєчасній оплаті за поставлений позивачем товар по договору №22-03/2024 від 22.03.2024?

- чи правомірно позивач нарахував інфляційні втрати відповідачу?

- чи правильно позивачем визначені періоди прострочення?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

(1) Щодо основного боргу.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 712 Цивільного кодексу України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом (Господарський кодекс України), застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 стаття 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 стаття 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 стаття 655 Цивільного кодексу України).

Як підтверджено матеріалами справи, 22.03.2024 між сторонами укладено договір постачання №22-03/2024 за умовами якого позивач зобов`язується передати на умовах та в термін встановлених цим договором продукти харчування у власність відповідача у відповідності до наданого покупцем замовлення, а відповідач, зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 стаття 691 Цивільного кодексу України).

Пунктами 5.2. та 2.6. договору №22-03/2024 від 22.03.2024 встановлено, що загальна сума договору, складає суму товару, отриманого за всіма накладними на постачання товару за цим договором. Асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, остаточно визначаються у видаткових (товарно-транспортних) накладних, які мають відповідати замовленню.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина 1 стаття 662 Цивільного кодексу України).

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (пункт 1, 2 частина 1 стаття 664 Цивільного кодексу України).

Позивач поставив відповідачу обумовлений в договорі №22-03/2024 від 22.03.2024 товар на загальну суму 382 270, 50 грн, що підтверджується видатковою накладною №23 від 26.03.2023 на суму 282 982, 50 грн та видатковою накладною №25 від 05.04.2024 на суму 99 288, 00 грн.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (частина 1, 2 стаття 692 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 стаття 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.7. договору №22-03/2024 від 22.03.2024 встановлено, що покупець здійснює розрахунки з постачальником на умовах відстрочки платежу терміном тридцять календарних днів з моменту отримання товару. Форма сплати: безготівковий розрахунок, шляхом перерахування грошових коштів покупцем на розрахунковий рахунок постачальника, або в готівковій формі, шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника.

Позивач зазначає, що відповідач зобов`язаний був здійснити оплату за поставлений товар за видатковою накладною №23 від 26.03.2024 до 26.04.2024, а за видатковою накладною №25 від 05.04.2024 до 06.05.2024.

Однак, суд констатує, що 30-тий календарний день з урахуванням приписів статті 253 Цивільного кодексу України за видатковою накладною №23 є 25.04.2024, а за видатковою накладною №25 є 05.05.2024, проте в силу приписів частини 1 статті 14 та частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає вимоги позивача в межах заявлених в позовній заяві.

Натомість, відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар за видатковою накладною №23 від 26.03.2024 у загальному розмірі 102 830, 00 грн, що підтверджується:

- платіжною інструкцією №7099 від 17.07.2024 у розмірі 42 830, 00 грн;

- платіжною інструкцією №7281 від 20.08.2024 у розмірі 60 000, 00 грн.

Отже, неоплаченою залишилась сума у розмірі 279 440, 50 грн (382 270, 50 - 102 830, 00). Проте, позивач стверджує, що сума заборгованості становить 279 408, 10 грн, яку останній просить стягнути, тому, оскільки суд не вправі виходити за межі позовних вимог, в даній справі суд розглядає вимоги в межах заявлених в позові.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 стаття 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 стаття 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Суд констатує, що матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів, які могли підтвердити, що відповідач здійснив повну оплату за отриманий від позивача товар за видатковими накладними №23 від 26.03.2024, №25 від 05.04.2024.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

(2) Щодо інфляційних втрат.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 14 806, 98 грн (сума в редакції заяви про усунення недоліків).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Суд дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат зазначає, що він є арифметично правильним, а отже вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви в сумі з урахуванням зменшення позовних вимог на відповідача

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Лентрой Лайт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Хліб» про стягнення 294 215, 08 грн (з урахуванням зменшення позовних вимог) - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Хліб» (Україна, 04080, місто Київ, вул. Кирилівська, будинок 82; ідентифікаційний код: 39147819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лентрой Лайт» (02192, м. Київ, бульвар Дарницький, 13, кв. 14; ідентифікаційний код: 44969658) заборгованість у розмірі 279 408 (двісті сімдесят дев`ять тисяч чотириста вісім) грн 10 коп., інфляційні втрати у розмірі 14 806 (чотирнадцять тисяч вісімсот шість) грн 98 коп. та судовий збір у розмірі 3 530 (три тисячі п`ятсот тридцять) грн 58 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких