Рішення

від 10.02.2025 по справі 910/13719/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.02.2025Справа № 910/13719/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про зобов`язання вчинити дії,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про зобов`язання Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач, Залізниця) внести зміни до особового рахунку позивача шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому 55 821,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при виконанні умов договору про надання транспортних послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 26.06.2020 № 43-41564379/2020-001 (далі - Договір) Залізниця безпідставно нарахувала та списала з особового рахунку позивача збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу у вищевказаному розмірі.

Ухвалою від 12.11.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/13719/24 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

26.11.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Залізниці від 22.11.2024 року № НЮ-ППСз-21/24 на позовну заяву, в якому остання заперечила проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що жодних спеціальних тарифів або звільнення від обов`язкових платежів при формуванні маршрутного поїзду ані Договором, ані нормами чинного законодавства не передбачено. Крім того, збір за зберігання вантажів у вагонах, на переконання відповідача, є обов`язковим платежем, а не штрафною санкцією.

02.12.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь позивача від 29.11.2024 року на відзив на позовну заяву, в якій останній навів додаткові аргументи на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

Рішенням від 24.01.2025 року господарський суд міста Києва задовольнив позов Товариства; зобов`язав Залізницю внести зміни до особового рахунку позивача № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 55 821,84 грн., а також стягнув з відповідача на користь Товариства 2 422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

29.01.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання Товариства від 29.01.2025 року про розподіл судових витрат у даній справі, в якому позивач просив суд покласти на відповідач понесені Товариством витрати на оплату послуг професійної правничої допомоги у розмірі 10 907,53 грн.

Ухвалою від 31.01.2025 року господарський суд міста Києва прийняв до розгляду означене клопотання Товариства та запропонував Залізниці протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали надати суду письмові пояснення щодо цього клопотання.

05.02.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення відповідача від 05.02.2025 року проти задоволення клопотання Товариства від 29.01.2025 року.

Інших заяв чи клопотань від сторін на адресу суду не надходило.

Розглянувши заяву Товариства від 29.01.2025 року про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/13719/24, суд дійшов висновку про її часткове задоволення з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі та в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Так, за умовами частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно із попереднім розрахунком судових витрат, наведеним у позовній заяві, очікуваний розмір витрат позивача на правову допомогу в даній справі склав 12 000,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

За частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач долучив до матеріалів справи копію укладеного між ним (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Право, бізнес і фінанси" (Об`єднання) договору про надання правової допомоги № 17-01 (далі - Договір), за умовами якого (тут і далі з урахуванням додаткової угоди від 07.07.2021 року № 1) клієнт доручив, а Об`єднання взяло на себе зобов`язання всіма законними методами та способами надавати клієнту правову допомогу у всіх справах, які пов`язані або можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до пункту 1.2 Договору з метою здійснення захисту клієнта та представництва його інтересів Об`єднання доручає здійснення усіх необхідних дій, пов`язаних з виконанням даного Договору, адвокату Накоп`юку Ярославу Володимировичу (адвокат).

Згідно з пунктом 4.3 Договору вартість однієї години роботи адвоката складає 1 000,00 грн.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що вартість представництва інтересів клієнта у суді за одне судове засідання складає:

- 1 000,00 грн. - у суді, який територіально розташований у межах міста Черкаси;

- 1 500,00 грн. - у суді, який територіально розташований у межах Черкаської області;

- 2 000,00 грн. - у суді, який територіально розташований у межах міста Києва;

- 1 500,00 грн. та компенсація вартості витрат на прибуття - у суді, який не передбачений цим пунктом.

У пункті 4.7 Договору сторони додатково домовилися про "гонорар успіху", якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Розмір "гонорару успіху" становить 7 % від ціни позову.

За умовами пункту 4.10 Договору за результатами надання правової допомоги складається акт виконаних робіт (наданих послуг), який підлягає підписанню клієнтом протягом трьох днів з моменту отримання.

На підтвердження виконання зобов`язань за Договором позивач надав суду копії Актів виконаних робіт (наданих послуг) від 07.11.2024 року № 17-01/331 на суму 5 000,00 грн. (до якого включено послуги зі складання позовної заяви про зобов`язання Залізниці внести зміни до особового рахунку шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 55 821,84 грн. тривалістю 5 годин) та від 28.01.2025 року № 17-01/397 на суму 5 907,53 грн. (до якого включено послуги зі складання відповіді на відзив Залізниці у справі № 910/13719/24 тривалістю 2 години вартістю 2 000,00 грн., а також "гонорару успіху" в розмірі 7 % від ціни позову в справі № 910/13719/24 - 3 907,53 грн.), виставлених Об`єднанням позивачу рахунків на оплату від 07.11.2024 року № 17-01/331 на суму 5 000,00 грн. та від 28.01.2025 року № 17-01/397 на суму 5 907,53 грн., а також платіжних інструкцій про оплату наведених послуг від 07.11.2024 року № 8006 на суму 5 000,00 грн. і від 28.01.2025 року № 8656 на суму 5 907,53 грн.

Щодо розподілу заявленої позивачем до стягнення суми "гонорару успіху" в розмірі 3 907,53 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 202, частини 1 статті 203, частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст двостороннього договору як правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ці умови не можуть суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

В аспекті цивільно-правових зобов`язань виконавця, предметом договору про надання правової допомоги є вчинення певної дії або здійснення певної діяльності в інтересах другої сторони (клієнта).

Таким чином, гонорар за прийняття судового рішення на користь позивача, який відповідно до Договору визначається у розмірі 7 відсотків від ціни позову, є так званим "гонораром успіху", який передбачений як форма матеріального заохочення адвоката з метою посилення його зацікавленості у результаті розгляду справи.

Отже, додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення в справі за своїм змістом і правовою природою не є платою за надані послуги в розумінні статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Судове рішення є результатом вирішення спору. Воно приймається та підписується виключно суддями. Отже, погодження між стороною спору та її адвокатом розміру гонорару останнього за позитивний результат вирішення спору у вигляді прийняття судом відповідного судового рішення не є витратами на професійну правничу допомогу в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим відповідний гонорар не підлягає стягненню з відповідача в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо решти заявленої до стягнення з відповідача суми витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справі, суд звертає увагу на таке.

Частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд має право за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але лише у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті, яка, зокрема встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справ. При цьому, для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.1993 року).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

Водночас, беручи до уваги принцип змагальності, який знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, який вирішує питання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, має надавати оцінку тим обставинам, щодо яких є заперечення у клопотанні іншої сторони, а також її доказам невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності.

Як було зазначено вище, 05.02.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення відповідача від 05.02.2025 року проти задоволення клопотання Товариства від 29.01.2025 року, в яких Залізниця вказала, що рішення господарського суду міста Києва від 24.01.2025 року в справі № 910/13719/24 наразі не набрало законної сили, що в силу вимог пункту 4.7 договору про надання правової допомоги свідчить про передчасність заявленої Товариством до стягнення суми "гонорару успіху". Крім того, даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договорів, а спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Значної кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню та застосуванню адвокатом, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять значної кількості документів, на збирання та дослідження яких адвокат мав витратити тривалий час, а судова практика у таких спорах є сталою. Відповідач також звернув увагу на те, що адвокат Накоп`юк Я.В., який представляв інтереси Товариства, є представником в аналогічній справі, що розглядалася господарським судом міста Києва, а саме у справі № 910/13932/24 за позовом ТОВ "ДСЛ Компані" до Залізниці про зобов`язання внести зміни до особового рахунку позивача шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому 61 599,99 грн.

З огляду на викладене, відповідач зазначив, що заявлений Товариством до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 10 907,53 грн. не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, тоді як адекватний розмір витрат на оплату послуг адвоката при вирішенні питання про розподіл судових витрат не може перевищувати 2 000,00 грн., що є пропорційним до предмета спору, складності даної справи та обсягу виконаних адвокатом робіт.

Суд взяв до уваги викладені відповідачем у запереченнях від 05.02.2025 року обґрунтування, а також при визначенні складності даного спору та характеру спірних правовідносин врахував, що на розгляді господарського суду міста Києва перебували справи, зокрема, № 910/6588/24, № 910/6687/24, № 910/6777/24, № 910/6998/24, № 910/7224/24, № 910/7338/24, № 910/7387/24, № 910/6641/24 та інші, спори в яких виникли з аналогічних правовідносин та інтереси позивача в яких представляв адвокат Накоп`юк Ярослав Володимирович.

Зважаючи на викладене, у суду наявні обґрунтовані сумніви щодо витраченого представником позивача часу на складання процесуальних документів у даній справі (позовної заяви та відповіді на відзив), з огляду на подання цим же представником аналогічних позовних заяв в інтересах Товариства до Залізниці у вищенаведених справах.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката, відповідач не надав.

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У пункті 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких віднесено витрати на оплату професійної правничої допомоги), покладаються на відповідача.

Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про розподіл судових витрат шляхом стягнення з відповідача на користь Товариства витрат на оплату професійної правничої допомоги у справі № 910/13719/24 у загальному розмірі 3 500,00 грн.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" від 29.01.2025 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13719/24 задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, місто Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32, літера А, 3-й поверх; код ЄДРПОУ 41564379) 3 500 (три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти вимог заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" від 29.01.2025 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/13719/24 відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 10.02.2025 року.

Суддя В.С. Ломака