Рішення

від 10.02.2025 по справі 911/3188/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/3188/24

За позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА ТОРГПРОМ»

про стягнення 49 196, 70 грн

Суддя В.М. Антонова

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Стислий виклад позовних вимог

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (надалі позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА ТОРГПРОМ» про стягнення 49 196, 70 грн, з яких: 19 271, 70 грн пеня та 29 925, 00 грн 7% штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання за договором №129/В03-2024 від 15.05.2024, в частині своєчасної поставки товару.

2.Стислий виклад позицій відповідача та інших учасників справи

Відповідач заперечує щодо позову, просить відмовити в його задоволенні та, зокрема, зазначає, що заявку за вих.№78/16-3290 від 30.07.2024 ним отримано лише 14.08.2024, тобто поза межами строку дії договору, а тому нараховані пеня і штраф є неправомірними. Крім цього, строк поставки, враховуючи дату заявки та дату її отримання відповідачем, занадто короткий, а тому на думку останнього, позивачем вчинено дії на отримання доходу у вигляді нарахованих пені та штрафу.

3.Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.11.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

03.12.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/3188/24 та її розгляд постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

23.12.2024 від відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечує щодо задоволення позову, просить відмовити в його задоволенні та, в якому міститься клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін, в обґрунтування якого зазначає, що необхідно з`ясувати дійсність спірного договору та задля дотримання всебічного і повного з`ясування обставин справи, існує необхідність у переході із спрощеного в загальне позовне провадження.

24.12.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

25.12.2024 від відповідача надійшли заперечення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.12.2024 в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено, з підстав викладених в ухвалі суду.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

15.05.2024 між позивачем (далі - замовник) та відповідачем (далі - постачальник) укладено договір №129/В03-2024 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Згідно із п.1.2. договору найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена в додатку №1 до цього договору. Код ДК 021:2015:15610000-7 Продукція борошномельно-круп`яної промисловості.

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що ціна договору складає 873 600, 00 грн, у тому числі податок на додану вартість (далі по тексту - ПДВ) 20% - 145 600, 00 грн.

У пункті 6.1. договору сторонами погоджено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника). Не пізніше 5 (п`ятого) числа кожного місяця або в інші дні за викликом замовника по телефону постачальник (представник постачальника) прибуває до замовника для отримання письмової заявки. У разі не прибуття вищезазначених осіб, вона надсилається постачальнику рекомендованим листом або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, зазначену в розділі 15 цього договору. У разі надсилання заявки засобами поштового зв`язку вона вважається врученою постачальнику з дня отримання замовником фіскального чеку про сплату поштового відправлення. У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару. У випадку корегування інформації яка зазначена у заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами телефонного зв`язку з обов`язковим письмовим підтвердженням у подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається не дійсним.

Відповідно до п.6.2. договору передача (приймання - здача) товару здійснюється в пункті відвантаження замовника за адресою: м. Київ, та/або в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), розташованих у Київській, Одеській, Запорізькій, Дніпропетровській, Харківській, Донецькій, Львівській, Вінницькій областях, які будуть визначені заявкою замовника згідно планів-графіків поставок Головного управління Національної гвардії України. Місця поставки можуть бути змінені з урахуванням потреби Національної гвардії України.

Згідно із п.6.3. договору поставка товару здійснюється постачальником власними силами та засобами.

Право власності на товар переходить від постачальника до замовника (товароодержувача) після прийняття товару на склад замовника (товароодержувача), факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб постачальника та замовника (товароодержувача) на відповідній видатковій накладній. Датою прийняття товару замовником (товароодержувачем) вважається дата, вказана уповноваженою особою замовника (товароодержувача) на видатковій накладній (п.6.7. договору).

Відповідно до п.7.2.догорову замовник,зокрема, має право:

7.2.1. у випадку порушення постачальником своїх зобов`язань щодо порядку постачання товару, у тому числі його кількості або якості або термінів або строків або маркування або тари або упаковки, при зміні постачальником в односторонньому порядку умов договору чи відмови від виконання договору, відмови постачальника від зміни на обґрунтовану вимогу замовника істотних умов договору у випадках передбачених статтею 41 Закону України «Про публічні закупівлі», замовник в односторонньому порядку, має право відмовитись від цього договору в повному обсязі або частково. Про односторонню відмову від договору в повному обсязі або частково замовник повідомляє постачальника рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, зазначену в цьому договорі, за 5 (п`ять) календарних днів до дати розірвання цього договору. У таких випадках договір вважається відповідно зміненим або розірваним згідно з умовами викладеними в письмовому повідомлені замовника, надісланому на адресу постачальника;

п.7.2.2. замовник, має право контролювати поставку товару в строки, встановлені цим договором.

Пунктом 7.3.1. договору встановлено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару в строки та на умовах, передбачених цим договором.

У пункті 8.3. договору сторони погодили, що за порушення строку поставки товару, зазначеного в письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору в повному обсязі.

У разі неможливості виконання зобов`язань щодо поставки за даним договором, постачальник зобов`язаний письмово повідомити замовника про обставини, що заважають належному виконанню його обов`язків в строк до 3 (трьох) календарних днів з дати виникнення таких обставин (п.13.8. договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 18.04.2022 №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 17.05.2022 №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 07.11.2022 №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 06.02.2023 №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 01.05.2023 №254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 26.07.2023 №451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 05.02.2024 №49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та від 06.05.2024 №271/2024, а в частині оплати за надані послуги/роботи - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», але не довше ніж до 31.12.2024 (п.12.1. договору).

Також сторонами погоджено специфікацію до договору (додаток №1 до договору) на поставку крупи кукурудзяної кількістю 65 000 кг загальною вартістю 873 600, 00 грн.

Позивачем направлено відповідачу заявку за вих.№78/15-2185 від 30.05.2024 про поставку крупи кукурудзяної загальною кількістю 20 000 кг, а саме: кількістю 1 000 кг у в/ч НОМЕР_1 до 06.06.2024, 2 000 кг у в/ч НОМЕР_2 до 06.06.2024, 2 500 кг у в/ч НОМЕР_3 до 14.06.2024, 2 500 кг у в/ч НОМЕР_4 до 19.06.2024, 3 000 кг у в/ч НОМЕР_5 до 11.06.2024, 2 000 кг у в/ч НОМЕР_6 до 11.06.2024, 2 000 кг у в/ч НОМЕР_7 до 06.06.2024 та 5 000 кг у в/ч НОМЕР_8 до 24.06.2024.

У свою чергу, на виконання умов договору відповідачем поставлено позивачу 20 000 кг товару, що підтверджується видатковими накладними №166/3078 від 04.06.2024, №1469/3027 від 04.06.2024, №1559/3033 від 17.06.2024, №1560/3014 від 19.06.2024, №1478/3005 від 05.06.2024, №1561/3035 від 18.06.2024, №1474/3070 від 04.06.2024 та №1562/3054 від 20.06.2024.

Суд зазначає, що вказані видаткові накладні підписані з обох сторін без зауважень та заперечень.

У подальшому позивачем направлено відповідачу заявку за вих.№78/16-3290 від 30.07.2024 про поставку крупи кукурудзяної загальною кількістю 25 000 кг, а саме: кількістю 1 000 кг у в/ч НОМЕР_1 до 07.08.2024, 6 000 кг у в/ч НОМЕР_9 до 07.08.2024, 6 000 кг у в/ч НОМЕР_2 до 07.08.2024, 2 000 кг у в/ч НОМЕР_7 до 07.08.2024, 5 000 кг у в/ч НОМЕР_4 до 13.08.2024, 5 000 кг у в/ч НОМЕР_3 до 14.08.2024.

Направлення вказаної заявки на адресу відповідача підтверджується описом вкладення цінного листа №0504023124422, списком згрупованих відправлень та чеком поштового відділення від 01.08.2024.

Доказів поставки товару на виконання заявки за вих.№78/16-3290 від 30.07.2024 матеріали справи не містять.

06.08.2024 позивачем отримано листа відповідача за вих. №06/08-04 від 06.08.2024, у якому останній зазначив, що ним отримано заявку за вих.№78/16-3290 від 30.07.2024, проте в зв`язку із підвищенням тарифів на електропостачання та збільшенням вартості логістики не має змоги виконати свої зобов`язання щодо поставки товару, просив відтермінувати поставку товару на 14 календарних днів шляхом надіслання нової заявки та заявку за вих.№78/16-3290 від 30.07.2024 вважати недійсною.

13.08.2024 позивачем отримано листа відповідача за вих№12/08-02 від 12.08.2024, у якому останній зазначає, що термін договору закінчився, а тому відсутні підстави для здійснення відвантаження товару за заявкою за вих.№78/16-3290 від 30.07.2024, просив розглянути можливість продовжити строк дії договору шляхом укладання додаткової угоди.

20.09.2024 позивачем направлено відповідачу повідомлення за вих.№78/11-4035 від 19.09.2024 про односторонню часткову відмові від договору, в якій зазначив, що станом на 19.09.2024 з 45 000 кг товару визначених заявками за вих.№78/15-2185 від 30.05.2024 та за вих.№78/16-3290 від 30.07.2024 поставлено лише 20 000 кг, а тому керуючись ст.651 ЦК України, під.7.2.1. п.7.2. договору повідомив про односторонню часткову відмову від договору з 24.09.2024.

Направлення вказаного повідомлення на адресу відповідача підтверджується описом вкладення цінного листа та чеком поштового відділення №0408034235391.

27.09.2024 позивачем на адресу відповідача направлено претензію за вих.№78/11-155 від 25.09.2024, в якій зазначив, що станом на 24.09.2024 з 45 000 кг товару визначених заявками за вих.№78/15-2185 від 30.05.2024 та за вих.№78/16-3290 від 30.07.2024 поставлено лише 20 000 кг, про причини порушення зобов`язання не повідомлено, а тому просив відповідача сплатити нараховані 19 271, 70 грн пені та 7% штрафу в розмірі 29 925, 00 грн.

Направлення вказаної претензії на адресу відповідача підтверджується описом вкладення цінного листа та чеком поштового відділення №0408034221811.

Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем свого зобов`язання за договором поставки в частині своєчасної поставки товару, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 19 271, 70 грн пені та 29 925, 00 грн 7% штрафу.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На підставі укладеного між сторонами договору в позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача прийняти такий товар у обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 6.1. договору сторонами погоджено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника). Не пізніше 5 (п`ятого) числа кожного місяця або в інші дні за викликом замовника по телефону постачальник (представник постачальника) прибуває до замовника для отримання письмової заявки. У разі не прибуття вищезазначених осіб, вона надсилається постачальнику рекомендованим листом або цінним листом з описом вкладеного, направленим на адресу постачальника, зазначену в розділі 15 цього договору. У разі надсилання заявки засобами поштового зв`язку вона вважається врученою постачальнику з дня отримання замовником фіскального чеку про сплату поштового відправлення. У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару. У випадку корегування інформації яка зазначена у заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами телефонного зв`язку з обов`язковим письмовим підтвердженням у подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається не дійсним.

Позивачем направлено відповідачу заявку за вих.№78/15-2185 від 30.05.2024 про поставку крупи кукурудзяної загальною кількістю 20 000 кг, а саме: кількістю 1 000 кг у в/ч НОМЕР_1 до 06.06.2024, 2 000 кг у в/ч НОМЕР_2 до 06.06.2024, 2 500 кг у в/ч НОМЕР_3 до 14.06.2024, 2 500 кг у в/ч НОМЕР_4 до 19.06.2024, 3 000 кг у в/ч НОМЕР_5 до 11.06.2024, 2 000 кг у в/ч НОМЕР_6 до 11.06.2024, 2 000 кг у в/ч НОМЕР_7 до 06.06.2024 та 5 000 кг у в/ч НОМЕР_8 до 24.06.2024.

У свою чергу, на виконання умов договору відповідачем поставлено позивачу 20 000 кг товару, що підтверджується видатковими накладними №166/3078 від 04.06.2024, №1469/3027 від 04.06.2024, №1559/3033 від 17.06.2024, №1560/3014 від 19.06.2024, №1478/3005 від 05.06.2024, №1561/3035 від 18.06.2024, №1474/3070 від 04.06.2024 та №1562/3054 від 20.06.2024.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем порушено строки поставки товару за заявкою за вих.№78/15-2185 від 30.05.2024, а саме: останнім 2 500 кг товару поставлено 17.06.2024, що підтверджується видатковою накладною №1559/3033 від 17.06.2024, тоді як відповідно до вказаної заявки поставка мала бути до 14.06.2024, а також 2 000 кг товару поставлено 18.06.2024, що підтверджується видатковою накладною №1561/3035 від 18.06.2024, тоді як поставка мала бути здійснена до 11.06.2024.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України закріплено принцип свободи договору.

Суд звертає увагу, що кожна сторона у відповідних правовідносинах має поводити себе добросовісно, обачливо й розумно, об`єктивно оцінювати ситуацію, що випливає зі ст.3 ЦК України.

У відповідності до положень статтей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово посилався на принцип римського права venirecontrafactumproprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі "ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці" (постанови Верховного Суду в справах №910/19179/17, №914/2622/16, №914/3593/15, №237/142/16-ц, №911/205/18).

Враховуючи принцип свободи договору, відповідач самостійно в п.6.1. договору погодився на те, що не пізніше 5 числа кожного місяця відповідач прибуває до позивача для отримання письмової заявки. У разі його не прибуття, вона надсилається на адресу відповідача рекомендованим листом або цінним листом з описом. У разі надсилання заявки засобами поштового зв`язку вона вважається врученою відповідачу з дня отримання позивачем фіскального чеку про сплату поштового відправлення.

Отже, в п.6.1. договору сторонами погоджено, що в разі надсилання заявки засобами поштового зв`язку вона вважається врученою відповідачу з дня отримання позивачем фіскального чеку про сплату поштового відправлення.

Так, позивачем направлено відповідачу заявку за вих.№78/16-3290 від 30.07.2024 про поставку крупи кукурудзяної загальною кількістю 25 000 кг, а саме: кількістю 1 000 кг у в/ч НОМЕР_1 до 07.08.2024, 6 000 кг у в/ч НОМЕР_9 до 07.08.2024, 6 000 кг у в/ч НОМЕР_2 до 07.08.2024, 2 000 кг у в/ч НОМЕР_7 до 07.08.2024, 5 000 кг у в/ч НОМЕР_4 до 13.08.2024, 5 000 кг у в/ч НОМЕР_3 до 14.08.2024.

Направлення вказаної заявки на адресу відповідача підтверджується описом вкладення цінного листа №0504023124422, списком згрупованих відправлень та чеком поштового відділення від 01.08.2024.

Так, відповідно до п.6.1. договору заявка за вих.№78/16-3290 від 30.07.2024 вважається врученою відповідачу з дня отримання позивачем фіскального чеку про сплату поштового відправлення, а саме - 01.08.2024.

Враховуючи зазначене, посилання відповідача, що заявку за вих.№78/16-3290 від 30.07.2024 ним отримано 14.08.2024 є безпідставними та необґрунтованими, крім цього суд звертає увагу, що в листі за вих. №06/08-04 від 06.08.2024 відповідач зазначав, що отримав вказану заявку.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання з поставки товару згідно заявки за вих.№78/16-3290 від 30.07.2024 суду не надано.

За порушення строків поставки товару позивач просить суд стягнути з відповідача 19 271, 70 грн пені за період з 15.06.2024 по 23.09.2024 та 7% штрафу в розмірі 29 925, 00 грн.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст.549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.2 ст.232 Господарського кодексу України).

За змістом наведених норм можна зробити висновок про те, що особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконаним. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, обмежується правила ч.2 ст.232 Господарського кодексу України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано (з урахуванням святкових, вихідних та неробочих днів), і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.

У пункті 8.3. договору сторони погодили, що за порушення строку поставки товару, зазначеного в письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору в повному обсязі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 15.06.2024 по 23.09.2024 в розмірі 19 271, 70 грн, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також перевіривши здійснений позивачем розрахунок 7% штрафу в розмірі 29 925, 00 грн, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо тверджень відповідача, що строк дії договору закінчився, оскільки відповідно до п.12.1. договору він діє до завершення воєнного стану продовженого саме Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 та нарахування пені і штрафу поза межами вказаного строку є неправомірним, суд зазначає наступне.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовженого Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 18.04.2022 №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 17.05.2022 №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 07.11.2022 №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 06.02.2023 №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 01.05.2023 №254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 26.07.2023 №451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», від 05.02.2024 №49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та від 06.05.2024 №271/2024, а в частині оплати за надані послуги/роботи - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 06.05.2024 №271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», але не довше ніж до 31.12.2024 (п.12.1. договору).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 23 липня 2024 року №469/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року на 90 діб. Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року №740/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Отже, Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 12.08.2024.

Як встановлено судом вище, відповідно до п.6.1. договору заявка за вих.№78/16-3290 від 30.07.2024 вручена відповідачу - 01.08.2024, а тому обов`язок з поставки товару за договором виник в межах строку визначеного в Указі Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024.

Крім цього, суд звертає увагу відповідача, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору та строк дії договору і строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Суд зазначає, що всі доводи відповідача зводяться лише до уникнення відповідальність за порушення його зобов`язання з поставки товару погодженого ним в договорі.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі РуїсТоріха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи наведене вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 19 271, 70 грн пені та 29 925, 00 грн 7% штрафу.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА ТОРГПРОМ» про стягнення 49 196, 70 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮА ТОРГПРОМ» (54017, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Соборна, буд. 12, ідентифікаційний код 45129278) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_10 ) 19 271 (дев`ятнадцять тисяч двісті сімдесят одну) грн 70 коп. пені, 29 925 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) грн 00 коп. штрафу та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст.256 ГПК України.

Суддя В.М. Антонова