Постанова

від 06.02.2025 по справі 910/5182/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 910/5182/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О. М., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Федорової О. В.,

за участю представників:

заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури: Гудименко Ю. В.,

Чернігівської міської ради: не з`явився,

товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс»: Шайко С. В.,

комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024

у складі колегії суддів: Ткаченко Б. О. - головуючий, Євсіков О. О., Гаврилюк О. М.

та на рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2024

суддя: Котков О. В.

у справі № 910/5182/24

за позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс»,

2. Комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради (далі - позивач, Рада) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» (далі - ТОВ «Укр Газ Ресурс», відповідач-1) та комунального некомерційного підприємства «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради (далі - КНП «Чернігівська міська лікарня № 2», відповідач-2), про визнання недійсними додаткові угоди № 2 від 16.08.2022, № 3 від 15.09.2022, № 4 від 23.09.2022, № 5 від 30.09.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022 № 1 та стягнення з відповідача-1 на користь бюджету Чернігівської міської територіальної громади коштів у розмірі 739 206,31 грн.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що додаткові угоди № 2 від 16.08.2022, № 3 від 15.09.2022, № 4 від 23.09.2022, № 5 від 30.09.2022 укладено з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що є підставою для визнання їх недійсними відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Крім того, з відповідача-1 підлягають стягненню на користь бюджету Чернігівської міської територіальної громади кошти у розмірі 739 206,31 грн, на підставі ст. 1212 Цивільного Кодексу України, що становить різницю між сумою бюджетних коштів, які фактично перераховано відповідачу-1 та сумою, що підлягала сплаті за електроенергію за ціною договору.

3. Подаючи позов до суду в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради, Прокурор послався на ч. 3 - 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та вказав на неналежне здійснення Чернігівською міською радою, яка є власником та засновником КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» та зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема законність та ефективність використання комунальним некомерційним підприємством коштів цього бюджету за цим договором про закупівлю товарів, тобто є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, своїх функцій та є органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету в даному випадку.

Станом на дату звернення з даним позовом до суду Чернігівська міська рада жодних заходів не вживала. Вказане свідчить про неналежне здійснення Чернігівською міською радою упродовж тривалого часу заходів щодо захисту інтересів територіальної громади.

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

4. Рішенням господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/5182/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024, позов задоволено повністю.

Визнано недійсною додаткову угоду № 2 від 16.08.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022 № 1, укладену між КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради та ТОВ «Укр Газ Ресурс».

Визнано недійсною додаткову угоду № 3 від 15.09.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022 № 1, укладену між КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради та ТОВ «Укр Газ Ресурс».

Визнано недійсною додаткову угоду № 4 від 23.09.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022 № 1, укладену між КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради та ТОВ «Укр Газ Ресурс».

Визнано недійсною додаткову угоду № 5 від 30.09.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022 № 1, укладену між КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради та ТОВ «Укр Газ Ресурс».

Стягнуто з ТОВ «Укр Газ Ресурс» на користь бюджету Чернігівської міської територіальної громади грошові кошти у розмірі 739 206,31 грн. Стягнуто з ТОВ «Укр Газ Ресурс» на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір - 11 600,05 грн. Стягнуто з КНП «Чернігівська міська лікарня №2» Чернігівської міської ради на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір - 11 600,05 грн.

5. Судові рішення мотивовані тим, що зміст додаткових угод № 2 від 16.08.2022, № 3 від 15.09.2022, № 4 від 23.09.2022, № 5 від 30.09.2022 суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки шляхом укладення спірних додаткових угод відбулося збільшення ціни товару більше ніж дозволено Законом - більше 10%.

6. Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, за якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно в випадках, визначених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, за п. 2 - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

7. Суди попередніх інстанцій посилаються на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, відповідно до якої: «у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 Цивільного кодексу України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

8. Суди попередніх інстанцій вказують на те, що цінові довідки не відображають та не підтверджують коливання цін електричної енергії на ринку в бік збільшення у періоді між укладанням договору та додаткових угод до договору, що, в свою чергу, призвело до укладання вищевказаних додаткових угод № 2 від 16.08.2022, № 3 від 15.09.2022, № 4 від 23.09.2022, № 5 від 30.09.2022 до договору всупереч вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

9. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначають, що оскільки оспорювані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» та ТОВ «Укр Газ Ресурс» щодо ціни за одиницю товару мали регулюватись договором, то внаслідок виконання КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» своїх зобов`язань фінансового характеру за додатковими угодами, ТОВ «Укр Газ Ресурс» безпідставно отримало грошові кошти у розмірі 739 206,31 грн, а тому ТОВ «Укр Газ Ресурс» зобов`язано їх повернути на користь бюджету Чернігівської міської територіальної громади, що відповідає приписам ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

10. Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 та на рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/5182/24, в якій просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

11. Підставою касаційного оскарження відповідач-1 вказує п. 2, 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України: якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

12. Скаржник у касаційній скарзі просить Суд передати справу № 910/5182/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування ч. 1 ст. 44 Закону України «Про публічні закупівлі» у подібних правовідносинах у контексті суб`єктів, на яких покладається відповідальність за порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» щодо внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених Законом, у зв`язку із тим, що виходячи з положень ч. 1 ст. 44 Закону України «Про публічні закупівлі» та враховуючи положення ст. ст. 38, 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які є чіткими, така відповідальність покладена виключно на уповноважених осіб, службових (посадових) осіб замовників, службових (посадових) осіб та членів органу оскарження, службових (посадових) осіб Уповноваженого органу, службових (посадових) осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службових (посадових) осіб органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку).

Також просить Суд передати справу № 910/5182/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для уточнення висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 щодо питання застосування норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та можливості внесення необмеженої кількості разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, враховуючи, у встановлених законом випадках, також положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» при здійсненні закупівлі в період правового режиму воєнного стану.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

13. У відзиві на касаційну скаргу Прокурор просить Суд у задоволенні касаційної скарги відповідача-1 відмовити, судові рішення - залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

14. Комунальним некомерційним підприємством «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради проведено відкриті торги щодо закупівлі електричної енергії, а саме: запланований обсяг електричної енергії: 2 578 000 кВт/год., очікувана вартість предмета закупівлі: 12 100 000,00 грн.

15. За результатами проведених відкритих торгів переможцем процедури закупівлі визначено учасника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» з найбільш економічно вигідною тендерною пропозицією 9 546 498,00 грн з ПДВ.

16. 04 січня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» (постачальник) та комунальним некомерційним підприємством «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 1 (договір), відповідно до п. 2.1 якого постачальник продає електричну енергію згідно ДК 021:2015: 09310000-5 Електрична енергія (Активна електрична енергія) CPV 021:2015:09310000-5 Electric energy (Active electric energy) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

17. Обсяги 2 578 000 кВт/год (п. 2.2 договору).

18. Згідно з п. 5.1 договору сума договору складає 9 546 498,00 грн.

19. Сторонами в п 13.1 договору визначено, що термін дії договору з 01.01.2022 року до 31.12.2022 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

20. Всі зміни до цього договору оформлюються письмовими додатковими угодами, що стають невід`ємною частиною договору і мають переважаючу силу над положеннями договору (п. 14.4 договору).

21. У подальшому між товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» та комунальним некомерційним підприємством «Чернігівська міська лікарня № 2» Чернігівської міської ради укладено 7 (сім) додаткових угод до договору, зокрема, додаткові угоди № 2 від 16.08.2022, № 3 від 15.09.2022 року, № 4 від 23.09.2022, № 5 від 30.09.2022.

22. Додатковою угодою № 2 від 16.08.2022 викладено п. 2.2 договору та п. 1, 2 додатку № 2 «Комерційна пропозиція» в наступній редакції: обсяг - 2 402 718,928 кВТ/год; ціна (тариф) електричної енергії - 3,41651 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 4,099812 грн.

Підставою для її укладення стала цінова довідка Харківської торгово-промислової палати № 414/22 від 21.07.2022, згідно з якою середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 1 декаду червня (01.06-10.06) 2022 року становить 2255,72 грн/МВт.год, середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 1 декаду липня (01.07-10.07) 2022 року становить 2522,11 грн/МВт.год.

23. Додатковою угодою № 3 від 15.09.2022 викладено п. 2.2 договору та п. 1, 2 додатку № 2 «Комерційна пропозиція» в наступній редакції:

Обсяг з 04.01.2022 по 31.07.2022 - 876 671 кВт/год по ціні 3,13759 грн без ПДВ на суму 3 291 683,04 грн з ПДВ; з 01.08.2022 по 31.08.2022 - 138 409 кВт/год по ціні 3,41651 без ПДВ на суму 567 450,88 грн з ПДВ; з 01.09.2022 по 31.12.2022 - 1 272 925,30709 кВт/год по ціні 3,72329 грн без ПДВ на суму 5 687 364,08 грн.

Ціна (тариф) електричної енергії з 01.09.2022 - 3,72329 грн без ПДВ, разом з ПДВ - 4,467948 грн.

Підставою для її укладення став експертний висновок Харківської торгово- промислової палати № 583-2/22 від 01.09.2022 року, згідно якого середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за липень (01.07-31.07) 2022 року становить 2640,45 грн/МВт.год та за серпень (01.08-31.08) 2022 року - 2993,06 грн/МВт.год.

24. Додатковою угодою № 4 від 23.09.2022 викладено п. 2.2 договору та п. 1, 2 додатку № 2 «Комерційна пропозиція» в наступній редакції: обсяг - 2 193 125,285 кВт/год; ціна (тариф) електричної енергії з 21.09.2022 - 4,06072 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 4,872864 грн.

Підставою для її укладення став лист ТОВ «Укр Газ Ресурс» та експертний висновок Харківської торгово-промислової палати від 13.09.2022 року № 627-1/22, згідно якого середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 1 декаду серпня (01.08-10.08) 2022 року становить 2949,10 грн МВт/год та станом за 1 декаду вересня (01.09-10.09) 2022 року становить 3303,39 грн МВт/год.

25. Додатковою угодою № 5 від 30.09.2022 викладено п. 2.2 договору та п. 1, 2 додатку № 2 «Комерційна пропозиція» в наступній редакції: обсяг - 2 126 728,578 кВТ/год; ціна (тариф) електричної енергії з 01.10.2022 - 4,38356 грн без ПДВ, а разом з ПДВ - 5,260272 грн.

Підставою для її укладення став лист ТОВ «Укр Газ Ресурс» та експертний висновок Харківської торгово-промислової палати від 23.09.2022 року № 692-2/22, згідно якого середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом за 1 декаду вересня (01.09-10.09) 2022 року становить 3303,39 грн./МВт.год. та станом за 2 декаду вересня (11.09-20.09) 2022 року становить 3590,5 грн./МВт.год.

26. На виконання умов договору ТОВ «Укр Газ Ресурс» виставило рахунки на оплату електроенергії, які були сплачені КНП «Чернігівська міська лікарня № 2», що підтверджується платіжними дорученнями та платіжними інструкціями.

27. Прокурор вважаючи, що КНП «Чернігівська міська лікарня № 2» за електричну енергію переплачено бюджетних коштів на суму 739 206,31 грн по відношенню до договору від 04.01.2022 № 1, звернувся з відповідним позовом, в якому просив визнати недійсними додаткові угоди № 2 від 16.08.2022, № 3 від 15.09.2022, № 4 від 23.09.2022, № 5 від 30.09.2022, оскільки останні укладені всупереч Закону України «Про публічні закупівлі», та стягнути з ТОВ «Укр Газ Ресурс» грошові кошти в розмірі 739 206,31 грн на підставі ст. 1212 Цивільного Кодексу України, що становить різницю між сумою бюджетних коштів, які фактично перераховано відповідачу-1 та сумою, що підлягала сплаті за електроенергію за ціною договору.

Позиція Верховного Суду

28. Статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

29. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

30. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

31. Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

32. Згідно з п. 1 ч. 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

33. Як установили суди попередніх інстанцій, сторони, уклавши за результатом проведеної процедури закупівлі договір постачання електричної енергії споживачу, погодили всі його істотні умови, у тому числі предмет, ціну та строк виконання зобов`язань, що узгоджується з приписами ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та приписами Закону України «Про публічні закупівлі».

Обсяг електричної енергії, яку постачальник має поставити замовнику становить 2 578 000 к Вт/год, сума договору складає 9 546 498,00 грн (п. 2.1, 5.1 договору).

34. Закон України «Про публічні закупівлі» визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

35. Частиною 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

36. Згідно з ч. 1 ст. 628, ст. 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

37. Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

38. У частині 2 ст. 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

39. За приписами ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

40. Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

41. Згідно з ч. 3, 4 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

42. Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

43. За приписами ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

44. З огляду на зазначене, Верховний Суд констатує, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проєкту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

45. У постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

46. Верховний Суд неодноразово зауважував, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний уже укладений договір і щоб не проводити новий тендер закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанови Верховного Суду: від 12.11.2024 у справі № 910/19784/23, від 10.09.2024 у справі № 918/703/23, від 02.07.2024 у справі № 910/13579/23, від 14.05.2024 у справі № 917/1010/22).

47. Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість усім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

48. Водночас метою Закону України «Про публічні закупівлі» є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (постанови Верховного Суду: від 10.12.2024 у справі № 924/413/24, від 15.10.2024 у справі № 918/18/24, від 08.10.2024 у справі № 918/728/23.

49. Таким чином, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

50. Висновок Верховного суду щодо застосування положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є сталим і послідовним, зокрема він сформований і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, правовідносини в якій є подібними зі справою, що розглядається, за об`єктом та предметом правового регулювання, у тому числі і за фактичними обставинами й умовами застосування правових норм.

51. У справі, яка розглядається, спір виник з приводу укладення між відповідачами оспорюваних додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу від 04.01.2022 згідно з поданою замовником тендерною пропозицією, що призвело до підвищення ціни за одиницю товару від первісної ціни більше ніж 10% та стягнення надмірно сплачених за ними коштів у зв`язку з підвищенням ціни на товар, що (підвищення ціни) суперечить нормам ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» при укладенні цих додаткових угод.

52. У додатку № 2 до договору № 1 від 04.01.2021 «Комерційна пропозиція» сторони встановили ціну електричної енергії на рівні - 3,085886346 грн без ПДВ та загальний обсяг постачання електричної енергії - 2 578 000кВт/год.

53. Суди встановили, що між сторонами укладено додаткові угоди № 2 від 16.08.2022, № 3 від 15.09.2022, № 4 від 23.09.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 1 від 04.01.2022, якими внесено зміни до обсягів електричної енергії, що постачається, та її ціни: додаткова угода № 2: обсяг - 2 402 718,928 кВт/год, ціна - 3,41651 грн; додаткова угода № 3: обсяг - з 04.01.2022 по 31.07.2022 - 876 671 кВт/год по ціні - 3,13759 грн без ПДВ, з 01.08.2022 по 31.08.2022 - 138 409 кВт по ціні 3,41651 грн без ПДВ, з 01.09.2022 по 31.12.2022 - 1 272 925,30709 кВт/год по ціні 3,72329 грн без ПДВ; додаткова угода № 4: обсяг - 2 193 125,285 кВт/год, ціна - 4,06072 грн без ПДВ; додаткова угода № 5: обсяг - 2 126 728,578 кВт/год, ціна - 4,38356 грн без ПДВ.

54. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вказав про те, що, укладаючи договір про закупівлю електричної енергії, сторони визначили ціну за продукцію (електричну енергію), тоді як після укладення договору відповідач ініціював підписання додаткових угод до договору, внаслідок чого відбулося збільшення вартості електричної енергії за одиницю кВт год більше ніж на 10 %. Тому, суди дійшли законного висновку, що укладені та оспорювані додаткові угоди суперечать вимогам ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі» та положенням статей 203, 215 ЦК України, відповідно підлягають визнанню недійсними. Оскільки спірні додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, то підстава для оплати поставленої електричної енергії за встановленою у них ціною відпала, а тому грошові кошти, на підставі норм ст. 216, 1212 ЦК України, у заявленому розмірі Товариство має повернути.

55. Підставою касаційного оскарження відповідач вказує, зокрема п. 2 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

56. Відповідач у касаційній скарзі посилається на ч. 4, 5 ст. 302 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

57. Скаржник наголошує на тому, що на сьогоднішній день існують різні підходи як до визначення складу учасників, так і до визначення способів захисту у цій категорії спорів, що свідчить про існування виключної правової проблеми, та посилається на рішення районних судів, в яких суди вважають, що зміни до договору у сфері публічних закупівель у разі зміни ціни за одиницю товару на ринку можуть бути внесені за документального підтвердження коливання ціни на ринку у бік збільшення неодноразово, але до 10 % кожного разу з моменту внесення останніх змін до договору.

58. Крім того, відповідач просить передати справу № 910/5182/24 на розгляд Великої Палати для уточнення висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 щодо питання застосування норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та можливості внесення необмеженої кількості разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, враховуючи, у встановлених законом випадках, також положення постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» при здійсненні закупівлі в період правового режиму воєнного стану.

59. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 відступила від висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, щодо застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», викладеного у постанові від 05.04.2023 у справі № 420/17618/21, згідно з яким сторони договору про закупівлю можуть вносити необмежену кількість разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення ціни за одиницю товару за умови дотримання обмеження щодо збільшення такої ціни до 10 % за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

60. Верховний Суд зазначає, що висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» по суті має універсальний характер та підлягає застосуванню до всіх правовідносин, які виникають при збільшенні ціни за одиницю товару за договором, укладеним відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі».

61. При вирішенні спору у цій справі суди попередніх інстанцій урахували цю позицію Великої Палати Верховного Суду.

62. Відповідно до п. 2 ч. 2 с. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

63. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку у певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та постанови Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 910/8091/20, від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13).

64. Основним завданням Верховного Суду відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення сталості та єдності судової практики. Тому для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу.

65. Як неодноразово звертав увагу Верховний Суд, обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію «якість закону»), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення Європейським судом з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

66. Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, у тому числі Великою Палатою, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу.

67. Велика Палата Верховного Суду у п. 58 - 63 постанови від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 виснувала про те, що: «історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі».

Отже, вказана норма Закону № 922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель» № 114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії «ціновому демпінгу» коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати «ціновий демпінг» з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю».

68. Суд наголошує, що забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

69. Верховний Суд зазначає, що скаржник у контексті приписів п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України не навів вагомих і достатніх аргументів, які б свідчили про обґрунтованість необхідності відступу від висновків Верховного Суду, застосованих судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень, а саме: не довів наявності причин (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення; зміна суспільного контексту).

70. Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду і відхиляє доводи скаржника про це, оскільки вони фактично зводяться до власного суб`єктивного тлумачення ним ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» і не містять фундаментальних обґрунтувань щодо підстав для відступу від правової позиції, яка міститься у названій постанові.

71. Верховним Судом відхиляються доводи відповідача-1 про наявність виключної правової проблеми, щодо розгляду судами господарської юрисдикції великої кількості спорів про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно перерахованих коштів (на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі), з огляду на сталу та послідовну правову позицію Верховного Суду з цього питання.

72. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

73. Скаржник у касаційній скарзі посилається на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування ст. 44 Закону України «Про публічні закупівлі» у подібних правовідносинах (в контексті суб`єктів, на яких покладається відповідальність за порушення вимог, встановлених Законом України «Про публічні закупівлі»).

74. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

75. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

76. Верховний Суд неодноразового наголошував, що у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

77. Формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. Водночас формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ст. 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

78. Крім того, скаржник у касаційній скарзі просить суд передати справу № 910/5182/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування ч. 1 ст. 44 Закону України «Про публічні закупівлі» у подібних правовідносинах у контексті суб`єктів, на яких покладається відповідальність за порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» щодо внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених Законом, у зв`язку із тим, що виходячи з положень ч. 1 ст. 44 Закону України «Про публічні закупівлі» та враховуючи положення ст. ст. 38, 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які є чіткими, така відповідальність покладена виключно на уповноважених осіб, службових (посадових) осіб замовників, службових (посадових) осіб та членів органу оскарження, службових (посадових) осіб Уповноваженого органу, службових (посадових) осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службових (посадових) осіб органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку).

79. Як зазначалося вище, Закон України «Про публічні закупівлі» визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

80. Згідно з п. 25 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» публічна закупівля - це придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

81. Останніми етапами в процедурі публічної закупівлі є укладання договору про закупівлю відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»), та складання звіту про виконання договору про закупівлю (ст. 42 Закону України «Про публічні закупівлі»).

82. Ст. 44 Закону України «Про публічні закупівлі» регламентована відповідальність за порушення вимог цього Закону, відповідно до якої за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України.

За придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, відповідно до вимог цього Закону, та укладення договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом, та за порушення вимог цього Закону службові (посадові) особи, уповноважена особа замовника та керівники замовників несуть відповідальність згідно із законами України.

83. Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 у справі № 924/413/24 зазначив, що положення ст. 44 Закону України «Про публічні закупівлі» визначають коло осіб, які несуть відповідальність за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, тобто особи які беруть участь у процедурі публічної закупівлі, а також під час здійснення державного регулювання та контролю у сфері таких закупівель.

84. Статтею 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за порушення законодавства про закупівлі, зокрема внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених законом - тягнуть за собою накладення штрафу на службових (посадових), уповноважених осіб замовника від тисячі п`ятсот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

85. Тобто ст. 44 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено коло осіб, що беруть участь у процедурі публічної закупівлі, а також під час здійснення державного регулювання та контролю у сфері таких закупівель, та які несуть відповідальність за порушення вимог, установлених цим Законом, а ст. 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачений розмір такої відповідальності (штрафу).

86. Верховний Суд звертає увагу на те, що стягнення штрафу, на підставі ст. 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення зі службової особи замовника за порушення законодавства про закупівлі не є тотожним стягненню грошових коштів з постачальника, на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно одержаних постачальником (підстава їх набуття відпала).

87. Водночас обґрунтовуючи свої посилання на п. 3 ч. 2 с. 287 ГПК України та вказуючи на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування положень цієї статті у подібних правовідносинах, Товариство окреслює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції. Разом з тим, слід звернути увагу на те, що спірним питанням у цій справі було відповідність закону оскаржуваних додаткових угод, тоді як питання відповідальності осіб за порушення вимог цього Закону не є предметом вирішення цього спору і суди під час вирішення спору у цій справі не застосовували ст. 44 Закону України «Про публічні закупівлі».

88. Крім того, питання стосовно необхідності формування висновку щодо застосування ст. 44 Закону України «Про публічні закупівлі» належить до компетенції Верховного Суду.

89. Наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

90. З огляду на зазначене вище, у Верховного Суду відсутні підстави для передачі справи № 910/5182/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування висновку щодо ст. 44 Закону України «Про публічні закупівлі» та уточнення висновку стосовно п. 2 ч. 5 ст. 41 зазначеного Закону.

91. Посилання скаржника на постанову Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022 відхиляються Верховним Судом, оскільки зазначена постанова не впливає на можливість застосування судами попередніх інстанцій у цій справі висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, до правовідносин, які виникли раніше прийняття постанови Кабінету Міністрів України.

92. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що зазначеною постановою затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі, із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

93. Тобто зазначена постанова регламентує порядок та умови здійснення нових публічних закупівель та укладення за їх результатами договорів, та не поширюється на договір між відповідачами, укладений в січні 2022 року за результатами проведення торгів у грудні 2021 року.

94. Таким чином, скаржник у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не довів неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі. Тому Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

95. Частинами 1, 2 ст. 300 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

96. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

97. Згідно з положеннями ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

98. За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, касаційна скарга - залишається без задоволення.

Розподіл судових витрат

99. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір у порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Розподіл судових витрат

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 та рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2024 у справі № 910/5182/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

О. А. Кролевець