Постанова

від 23.01.2025 по справі 918/822/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року

м. Київ

Справа № 918/822/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Білоуса В. В., Огородніка К. М.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

представники Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська Аграрна Компанія" і ОСОБА_1 - Дробот Д. М. та Берковський Є. О. (в режимі відеоконференції);

розпорядник майна - арбітражний керуючий Козирицький А. С. (в режимі відеоконференції);

представник ОСОБА_2 - Воронюк К. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 (вх. № 6748/2024)

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024

у складі колегії суддів: Коломис В. В. (головуючий), Крейбух О. Г., Саврій В. А.

та на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 23.04.2024

у складі судді Марач В. В.

у справі № 918/822/23

за заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська Аграрна Компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд суду постало питання обґрунтованості грошових вимог кредиторів до боржника

Обставини справи

1. 05.09.2023 Господарський суд Рівненської області відкрив провадження у справі за заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" (далі - СТОВ "ДАК") про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" (далі - ТОВ "Традєкс").

2. До Господарського суду Рівненської області надійшли заяви з грошовими вимогами до боржника, зокрема, таких кредиторів: ініціюючого кредитора СТОВ "ДАК" з додатковими грошовими вимогами до боржника; Товариства з обмеженою відповідальністю "ВДМ-Груп" (далі - ТОВ "ВДМ-Груп"), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 .

3. Додаткові грошові вимоги СТОВ "ДАК" складалися із нарахованих у порядку статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відсотків річних у зв`язку із неналежним виконанням боржником зобов`язань за договором про надання позики (новаційний договір) від 28.02.2022 № 21-01-22 та договором поставки від 28.12.2021 № 28-12-21 ФД.

4. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.09.2023 у справі № 918/822/23, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 та постановою Верховного Суду від 18.01.2024, серед іншого, відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Традєкс"; визнано грошові вимоги кредитора СТОВ "ДАК" до боржника у загальному розмірі 62 254 171,32 грн, з яких: 33 820 989,59 грн - основна заборгованість за договором позики від 28.02.2022 № 21-01-22; 28 350 011,34 грн - основна заборгованість, 83 170,39 грн - три проценти річних за прострочення виконання зобов`язань за договором поставки від 28.12.2021 № 28-12-21 ФД.

5. При цьому у вказаній ухвалі суд встановив, що за договором позики від 28.02.2022 № 21-01-22 боржник не в повному обсязі виконав зобов`язання з повернення суми позики (із врахуванням нарахованих відповідно до цього договору процентів) до 20.06.2023 включно. Враховуючи зазначене, розмір не повернутої суми позики (з врахуванням нарахованих відповідно до даного договору процентів) склав 924 864,22 дол. США.

6. Відповідно до пункту 5.2 договору позики у разі порушення (прострочення) позичальником строку виконання обов`язку із сплати суми позики (з врахуванням нарахованих відповідно до даного договору процентів) (прострочення виконання зобов`язання) вказаного у пункті 2.5.4 статті 2 даного договору, позичальник на вимогу позикодавця зобов`язаний сплатити суму боргу, а також проценти річних від простроченої суми, яка виражена у грошовому еквіваленті в доларах США. Керуючись частиною другою статті 625 ЦК України, сторони дійшли згоди встановити проценти річних у розмірі 30 %.

7. Ініціюючий кредитор нарахував боржнику 30 % річних на суму боргу 924 864,22 дол. США за період з 21.06.2023 до 04.09.2023 у розмірі 57 772,34 дол. США, що еквівалентно 2 109 025,49 грн.

8. Крім того, в ухвалі від 05.09.2023 у справі № 918/822/23 суд встановив, що боржник не виконав зобов`язання за договором поставки від 28.12.2021 № 28-12-21 ФД щодо оплати товару до 21.06.2023 та 12.07.2023 відповідно (згідно з видатковими накладними від 16.06.2023 № 304 та від 07.07.2023 № 305). Розмір не сплачених боржником на виконання цього договору грошових коштів становить 28 350 011,34 грн (11 736 004,69 + 16 614 006,65). Починаючи з 22.06.2023 та 13.07.2023 відповідні зобов`язання за договором поставки є простроченими.

9. При зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника ініціюючий кредитор до складу грошових вимог за договором поставки від 28.12.2021 № 28-12-21 ФД включив також 3 % річних, однак розрахованих за період з 22.06.2023 до 08.08.2023. У заяві з додатковими грошовими вимогами ініціюючий кредитор нарахував 3 % річних за період з 09.08.2023 до 04.09.2023 у розмірі 62 913,72 грн.

10. Грошові вимоги ТОВ "ВДМ-Груп" у розмірі 7 052 794,74 грн були обґрунтовані неналежним виконанням боржником зобов`язань з оплати поставленого обладнання за договором від 20.09.2019 № 20-09.

11. Суди встановили, що 20.09.2019 ТОВ "ВДМ-Груп" як постачальник та ТОВ "Традєкс" як покупець уклали договір поставки обладнання № 20-09, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язувався передати (поставити) у власність покупця обладнання, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити обладнання в асортименті, кількості та за цінами, визначеними у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору.

12. 20.09.2019 сторони підписали специфікацію, в якій відповідно до пунктів 1.2 та 2.1 договору узгодили вид обладнання та його ціну - 2 967 000,00 грн.

13. Відповідно до пунктів 2, 3 специфікації, керуючись частиною другою статті 254 ЦК України, сторони вирішили визначити грошовий еквівалент зобов`язання за договором в іноземній валюті - долар США. Вартість обладнання, що підлягає оплаті покупцем за договором, визначається (коригується) виходячи з курсу гривні до долара США, встановленим НБУ на день оплати. Строк поставки до 23.09.2019, а строк оплати - до 02.12.2019.

14. Як встановлено судами обох інстанцій, ТОВ "ВДМ-Груп" поставило ТОВ "Традєкс" обладнання, перелік якого обумовлено наведеною вище специфікацією, що підтверджується наявними в матеріалах справи актом приймання-передачі обладнання від 23.09.2019 та видатковою накладною від 23.09.2019, підписаними обома сторонами, а ТОВ "Традєкс" не оплатило отримане обладнання.

15. ТОВ "ВДМ-Груп" неодноразово зверталося до боржника із відповідними претензіями щодо оплати товару, на які отримувало відповідь про неможливість виконати ці зобов`язання.

16. Окрім того у пункті 5.4 договору від 20.09.2019 № 20-09 сторони встановили 15 % річних за порушення покупцем строків оплати обладнання.

17. Грошові вимоги ОСОБА_1 на загальну суму 61 810 808,59 грн ґрунтувалися на невиконаних зобов`язаннях ТОВ "Традєкс" за договором про надання поручительських послуг від 13.09.2021.

18. Суди встановили, що між ТОВ "Традєкс" як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Евервелле" (PLC EVERWELLE) / (OU Everwelle) (далі - ТОВ "Евервелле") як покупцем були укладені контракти від 24.01.2018 № 24-01-18-DUX, від 19.06.2018 № 19-06-2018-DPB, від 29.05.2019 № 29-05-2019, від 03.07.2019№ 03-07-2019-ЕPB, за умовами яких продавець зобов`язувався поставити, а покупець прийняти сільськогосподарську продукцію українського походження.

19. 13.09.2021 ТОВ "Традєкс" та ТОВ "Евервелле" уклали додаткові угоди до кожного із названих контрактів, якими обумовили порядок повернення передплат, умови можливого прощення їх частини, відповідальність за порушення зобов`язання, зокрема:

- додатковою угодою до контракту від 24.01.2018 № 24-01-18-DUX врегульований порядок повернення передплати у розмірі 1 591 463,87 доларів США наступним чином: передоплата у розмірі 1 480 000,00 доларів США має бути повернута в строк до 23.02.2022 включно; продавець (ТОВ "Традєкс") звільняється від обов`язку повернути залишок передоплати у розмірі 111 463,87 доларів США, якщо сума 1 480 000,00 доларів США буде сплачена до 23.02.2022 включно, а у випадку несвоєчасної або неповної сплати вказаної суми, продавець (ТОВ "Традєкс") зобов`язаний повернути залишок передплати до 28.02.2022 включно;

- додатковою угодою до контракту від 19.06.2018 № 19-06-2018-DPB врегульований порядок повернення передоплати у розмірі 786 172,27 доларів США наступним чином: передоплата у розмірі 786 172,27 доларів США має бути повернута в строк до 28.02.2022 включно; продавець (ТОВ "Традєкс") звільняється від обов`язку повернути суму передоплати у випадку належного та повного виконання продавцем (ТОВ "Традєкс") до 23.02.2022 всіх зобов`язань за контрактом від 24.01.2018 № 24-01-18-DUX з врахуванням цієї додаткової угоди;

- додатковою угодою до контракту від 29.05.2019 № 29-05-2019 врегульований порядок повернення передоплати у розмірі 105 000,00 доларів США наступним чином: передоплата у розмірі 105 000,00 доларів США має бути повернута в строк до 28.02.2022 включно; продавець (ТОВ "Традєкс") звільняється від обов`язку повернути суму передоплати у випадку належного та повного виконання продавцем (ТОВ "Традєкс") до 23.02.2022 всіх зобов`язань за контрактом від 24.01.2018 № 24-01-18-DUX з врахуванням цієї додаткової угоди;

- додатковою угодою до контракту від 03.07.2019 № 03-07-2019-ЕPB врегульований порядок повернення передоплати у розмірі 50 000,00 євро наступним чином: передоплата у розмірі 50 000,00 євро має бути повернуто в строк до 28.02.2022 включно; продавець (ТОВ "Традєкс") звільняється від обов`язку повернути суму передоплати у випадку належного та повного виконання продавцем (ТОВ "Традєкс") до 23.02.2022 всіх зобов`язань за контрактом від 24.01.2018 № 24-01-18-DUX з врахуванням цієї додаткової угоди.

20. На забезпечення виконання зобов`язань боржника перед ТОВ "Евервелле", між ОСОБА_1 (кредитор/поручитель) та ТОВ "Евервелле" був укладений договір поруки № 2 від 13.09.2021 (далі - договір поруки), відповідно до пункту 1.1 якого поручитель (кредитор) у порядку та на умовах визначених цим договором, поручається перед ТОВ "Евервелле" за виконання боржником зобов`язань, що випливають з контрактів: контракту № 24-01-18 з урахуванням додаткової угоди від 13.09.2021; контракту №19-06-2018 з урахуванням додаткової угоди від 13.09.2021; контракту №29-05-2019 з урахуванням додаткової угоди від 13.09.2021; контракту №03-07-2019 з урахуванням додаткової угоди від 13.09.2021.

21. Відповідно до пункту 1.2 договору поруки у випадку порушення боржником зобов`язання за будь-яким з Контрактів, боржник і поручитель відповідають перед ТОВ "Евервелле" як солідарні боржники.

22. Поручитель відповідає перед ТОВ "Евервелле" у тому ж обсязі, що й боржник (пункт 2.1 договору поруки).

23. Відповідальність поручителя перед ТОВ "Евервелле" включає: зобов`язання повернути ТОВ "Евервелле" суму отриманої боржником передоплати на умовах і в порядку, передбачених Контрактами з урахуванням додаткових угод до них від 13.09.2021; зобов`язання сплатити ТОВ "Евервелле" відсотки за користування коштами відповідно до додаткової угоди від 13.09.2021 (пункт 2.2 договору поруки).

24. Відповідно до пункту 7.1. договору поруки, останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту припинення поруки.

25. Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності (пункт 7.2 договору поруки).

26. Строк дії поруки визначений у договорі поруки - до 31.12.2022. У випадку продовження невиконання боржником умов контракту строк дії поруки автоматично продовжується на період такого прострочення боржника.

27. У зв`язку з укладенням договору поруки, між кредитором та боржником було укладено договір про надання поручительських послуг від 13.09.2021 (далі - договір про послуги), відповідно до пункту 1.1 якого останній направлено на регламентацію цивільних правовідносин, що виникли з приводу укладеного договору поруки в забезпечення виконання боржником зобов`язань за: контрактом №24-01-18 з урахуванням додаткової угоди від 13.09.2021; контрактом №19-06-2018, з урахуванням додаткової угоди від 13.09.2021; контрактом №29-05-2019, з урахуванням додаткової угоди від 13.09.2021; контрактом №03-07-2019, з урахуванням додаткової угоди від 13.09.2021.

28. Підпунктом 1.2.1 пункту 1.2 договору про послуги визначено, що загальний розмір основного зобов`язання боржника перед ТОВ "Евервелле" за контрактами в забезпечення виконання якого укладено договір поруки складає 2 482 636,14 дол. США, яка складається з: 1 480 000,00+111 463,87+786 172,27+105 000,00 ("Основна сума 1") та 50 000,00 Євро ("Основна сума 2").

29. Відповідно до пункту 2.1 договору про послуги за взаємною згодою сторін, враховуючи розмір основного зобов`язання, наявні та потенційні ризики, які пов`язані із зобов`язаннями боржника перед ТОВ "Евервелле", розмір плати за послуги кредитора (як поручителя), за кожен день дії поручительства складає 0,10% від Основної суми 1, 0,10% від Основної суми 2.

30. Відповідно до пункту 2.2. договору про послуги сторони дійшли згоди, що за надання кредитором (як поручителем) послуг із забезпечення порукою за договором поруки зобов`язань боржника перед ТОВ "Евервелле" за контрактами, боржник сплачує на користь кредитора (як поручителя) плату у розмірі 0,10% від Основної суми 1 та 0,10% від Основної суми 2 за кожен день надання послуги поручительства, починаючи з дати підписання договору поруки до дня припинення дії договору поруки та/або припинення поруки кредитора (як поручителя) (далі - "Винагорода"). У випадку погашення/зменшення Основної суми 1 або Основної суми 2, відповідний відсоток розраховується від залишку Основної суми 1 або Основної суми 2 (пункт 2.3. договору про послуги).

31. Відповідно до пункту 2.4 договору про послуги з врахуванням додаткової угоди від 20.09.2021, сторони дійшли згоди, що з 24.02.2022 розмір винагороди за кожен день дії поручительства збільшується та складатиме: 0,14% від Основної суми 1, 0,14% від Основної суми 2.

32. Відповідно до пункту 2.5 договору про послуги сторони, керуючись частиною 2 статті 524 ЦК України, дійшли взаємної згоди визначити грошовий еквівалент зобов`язань з оплати винагороди в іноземній валюті, а саме в доларах США та Євро.

33. Сплата винагороди здійснюється боржником за вимогою кредитора (як поручителя), але в будь-якому випадку, не залежно від наявності/відсутності вимоги кредитора (як поручителя), сплата винагороди здійснюється не пізніше останнього дня року (31 грудня) в якому здійснюється нарахування винагороди. Винагорода підлягає сплаті кредитору (як поручителю) в національній валюті України (гривні) у сумі визначеної за офіційним курсом гривні щодо долару США та Євро встановленого Національним банком України на день здійснення відповідного платежу (пункт 2.6 договору про послуги).

34. Відповідно до пункту 3.2 договору про послуги у разі порушення (прострочення) боржником строку виконання обов`язку із сплати винагороди в строки, що обумовлені договором, боржник на вимогу кредитора (як поручителя) зобов`язаний сплатити суму боргу, а також проценти річних від простроченої суми (несплаченоїсуми винагороди), яка виражена у грошовому еквіваленті в доларах США та Євро.

35. Договір послуг набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку не припиняє своєї дії раніше моменту повного та остаточного припинення поруки кредитора (як поручителя) за договором поруки (пункт 4.1 договору про послуги).

36. Так, враховуючи положення договору про послуг,и кредитором було нараховану винагороду. При цьому, кредитором в розрахунках було враховано часткове погашення 22.02.2022 Основної суми 1 у розмірі 940 000,00 дол.США.

37. Судом апеляційної інстанції також встановив, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 13.07.2023 у справі № 918/201/23, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023:

- первісний позов ТОВ "Евервелле" до ТОВ "Традєкс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про розірвання додаткових угод до контрактів і стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 50 096,30 Євро та 1 540 822,55 доларів США, а також збитків у розмірі 10 019,20 Євро та 496 164,44 доларів США задоволено частково;

- розірвано додаткову угоду від 13.09.2021 до контракту № 24-01-18-DUX від 24.01.2018, додаткову угоду від 13.09.2021 до контракту № 19-06-2018-DPB від 19.06.2018, додаткову угоду від 13.09.2021 до контракту № 29-05-2019 від 29.05.2019, додаткову угоду від 13.09.2021 до контракту № 03-07-2019-ЕРВ від 03.07.2019;

- присуджено до стягнення з ТОВ "Традєкс" на користь ТОВ "Евервелле" кошти у розмірі 1 540 822 дол. США 55 центів та 50 000 Євро 00 центів;

- задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено;

- у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Традєкс" до ТОВ "Евервелле" про визнання відсутнім права вимоги відмовлено.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

38. 23.04.2024 ухвалою Господарського суду Рівненської області у справі № 918/822/23:

- визнано додаткові грошові вимоги СТОВ "ДАК" в сумі 2 171 939,22 грн та 5 368,00 грн судового збору (пункт 1);

- визнано грошові вимоги ОСОБА_1 у сумі 41 646 639,94 грн та 5 368,00 грн судового збору (пункт 2);

- відхилено грошові вимоги ОСОБА_1 у сумі 20 164 168,65 грн (пункт 3);

- визнано грошові вимоги ТОВ "ВДМ-Груп" у сумі 7 029 859,07 грн та 5 368,00 грн судового збору (пункт 4);

- відхилено грошові вимоги ТОВ "Вдм-Груп" у сумі 22 935,67 грн (пункт 5).

39. 23.04.2024 ухвалою Господарського суду Рівненської області (за результатами розгляду справи у попередньому засіданні) визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів на загальну суму 113 205 843,74 грн, що підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Традєкс", а саме:

- СТОВ "ДАК" у загальній сумі 64 518 618,54 грн, з яких: 64 426 110,54 грн основного боргу; 32 208,00 грн судового збору; 60 300,00 грн авансування винагороди арбітражного керуючого;

- ОСОБА_1 у загальній сумі 41 652 007,94 грн, з яких: 41 646 639,94 грн основного боргу; 5 368,00 грн судового збору;

- ТОВ "Вдм-Груп" у загальній сумі 7 035 217,26 грн, з яких: 7 029 849,26 грн основного боргу; 5 368,00 грн сплаченого судового збору.

40. Визначено розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів до боржника ТОВ "Традєкс" на загальну суму 20 187 114,13 грн, а саме:

- ОСОБА_1 у сумі 20 164 168,65 грн основного боргу;

- ТОВ "Вдм-Груп" 22 935,67 грн основного боргу.

41. Зобов`язано розпорядника майна за результатами попереднього засідання внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

42. Місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання додаткових грошових вимог СТОВ "ДАК" до боржника в сумі 2 171 939,22 грн та понесені витрати у справі в сумі 5368,00 грн сплаченого судового збору (в повному обсязі); грошових вимог ОСОБА_1 в сумі 41 646 639,94 грн та 5368,00 грн судового збору; грошових вимог ТОВ "ВДМ-Груп" у сумі 7 029 859,07 грн та 5368,00 грн сплаченого судового збору.

43. При цьому, суд першої інстанції відхилив грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника ТОВ "Традєкс" в сумі 20 164 168,65 грн, як такі, що нараховані поза строком дії договору про послуги, а саме після 31.12.2022, а також відхилив грошові вимоги ТОВ "ВДМ-Груп" в сумі 22 935,67 грн, як такі, що нараховані арифметично неправильно.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

44. 19.08.2024 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Рівненської області від 23.04.2024 у справі № 918/822/23 в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" у сумі 20 164 168,65 грн скасовано.

45. Викладено пункт 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Рівненської області від 23.04.2024 у справі № 918/822/23 в наступній редакції:

46. "2. Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" у загальній сумі 61 810 808,59 грн та понесені витрати у справі в сумі 5 368,00 грн судового збору."

47. Пункти 3, 4, 5 резолютивної частини ухвали Господарського суду Рівненської області від 23.04.2024 у справі № 918/822/23 вважати відповідно пунктами 3, 4 цієї ухвали.

48. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 23.04.2024 у справі №918/822/23, постановлену за результатами попереднього засідання, в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" у сумі 20 164 168,65 грн - скасовано.

49. Абзац 3 пункту 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду Рівненської області від 23.04.2024 у справі № 918/822/23, постановленої за результатами попереднього засідання, викладено в наступній редакції:

50. "- ОСОБА_1 у загальній сумі 61 816 176,59 грн, з яких: 61 810 808,59 грн основного боргу, 5 368,00 грн судового збору;"

51. Пункт 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Рівненської області від 23.04.2024 у справі № 918/822/23, постановленої за результатами попереднього засідання, викладено в наступній редакції:

52. "2. Визначити розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Традєкс" на загальну суму 22 935,67 грн, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вдм-Груп" 22 935,67 грн основного боргу."

53. Розпоряднику майна включити вимоги ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів враховуючи зміни внесені даною постановою.

54. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції що стосувалися заяв з грошовими вимогами СТОВ "ДАК" та ТОВ "ВДМ-Груп". Разом з тим, не погодився з висновком суду першої інстанції щодо відхилення грошових вимог ОСОБА_1 до боржника на суму 20 164 168,65 грн. Суд апеляційної інстанцій зазначив, що порука згідно з договором поруки № 2 від 13.09.2021 є припиненою з 14.09.2023, то відповідно до вказаного строку діє і договір про надання поручительських послуг від 13.09.2021.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

55. У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 23.04.2024 у справі № 918/822/23 про визнання кредиторських вимог; ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні кредиторських вимог ОСОБА_1 , ТОВ "Вдм-Груп" та СТОВ "ДАК".

56. Касаційна скарга подана на підставах, визначених у пунктах 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

57. Щодо судових рішень в частині розгляду грошових вимог ОСОБА_1 скаржник зазначив, що суди обох інстанцій не надали оцінки договору про надання поручительських послуг від 13.09.2021, не врахували відсутності у матеріалах справи актів, звітів тощо, які б підтверджували факт надання таких послуг, не взяли до уваги висновку експерта. Стверджує, що у цій справі суди першої та апеляційної інстанції не звернули увагу на те, що ОСОБА_1 доводить свої кредиторські вимоги лише договором про надання поручительських послуг, ОСОБА_1 , як поручитель не виконав вимог договору поруки, укладений 13.09.2021 між ним ТОВ "Евервелле".

58. Скаржник наполягає на тому, що договір про надання поручительських послуг від 13.09.2021 спрямований виключно на доведення ТОВ "Традєкс" до банкрутства та створення фіктивної кредиторської заборгованості. Поза увагою суду першої та апеляційної інстанції залишився той факт, що договір про надання поручительських послуг укладений у підозрілий період, тобто за три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство за заявою ініціюючого кредитора СТОВ "ДАК" (бенефіціарним власником якого з часткою 98 % є ОСОБА_1 ).

59. Щодо судових рішень в частині розгляду грошових вимог ТОВ "Вдм-Груп" ОСОБА_3 зазначає, що суди встановили, що датою сплати заборгованості перед ТОВ "Вдм-Груп" було 02.12.2019, а станом на 28.02.2022 у боржника були невиконані зобов`язання перед трьома кредиторами на суму, що значно перевищувала вартість активів цього товариства. Разом з тим керівник ТОВ "Традєкс" ОСОБА_4 , який визнавав кредиторські вимоги ТОВ "Вдм-Груп" у проміжок часу з 28.02.2022 до 01.07.2023 не повідомляв про ознаки банкрутства, ухилявся від проведення загальних зборів учасників товариства, що є ознаками доведення боржника до банкрутства.

60. У частині оскарження судових рішень щодо розгляду грошових вимог СТОВ "ДАК", ОСОБА_3 зазначив про не врахування судами відсутності руху товарів на виконання договору поставки від 28.12.2021 № 28-12-21 ФД та фіктивності відповідних видаткових накладних та незастосування приписів статті 13 ЦК України під час дослідження заборгованості за договором позики від 28.02.2022 № 21-01-22.

61. Скаржник посилається у касаційній скарзі на неврахування судами правових висновків Верховного Суду у постановах:

- від 26.07.2022 у справі № 904/4608/21, від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 11.02.2020 у справі № 904/8484/16, від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18 про те, що заяви з кредиторськими вимогами судам слід розглядати із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог;

- від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 про те, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю;

- від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 13.10.2021 у справі № 904/2104/19 про те, що грошові вимоги у справі про банкрутство можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

62. У відзивах розпорядник майна арбітражний керуючий Козирицький А. С., СТОВ "ДАК", ОСОБА_1 просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

В. Касаційне провадження

63. 17.10.2024 Верховний Суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі № 918/822/23 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 23.04.2024 та призначив розгляд справи на 28.11.2024.

64. 28.11.2024 Верховний Суд оголосив у судовому засіданні перерву до 23.01.2025.

65. 23.01.2025 до Верховного Суду надійшли пояснення ОСОБА_2 , в яких він описує обставини створення ним і ще трьома особами та реєстрації юридичної особи - СТОВ "ДАК". Стверджує, що ця юридична особа зареєстрована незаконно та є фіктивною, оскільки створена на підставі підроблених документів, а метою її заснування було заволодіння його ( ОСОБА_2 ) коштами. Звідси, на думку скаржника, всі правочини за участю СТОВ "ДАК" вчинені без належної державної реєстрації юридичної особи, а відтак є нікчемними. Тому, як наголошує ОСОБА_3 , СТОВ "ДАК" не може бути кредитором у справі про банкрутство.

66. Що ж стосується грошових вимог ТОВ "Вдм-Груп", то ОСОБА_2 відомо, що ОСОБА_4 не міг підписати договір поставки із вказаним товариством, оскільки в той день він ( ОСОБА_4 ) був за межами України; а товар за договором не поставлявся, з приводу чого є зареєстровані та розслідуються кримінальні провадження. Тому, на думку скаржника, ці кредиторські вимоги не можуть бути задоволені.

67. Зі свого боку, СТОВ "ДАК" подало заперечення проти додаткових пояснень, обґрунтовуючи їх обставинами щодо суперечливої поведінки заявника цього клопотання, який раніше сам був учасником СТОВ "ДАК", а також обставинами незаконної, на думку СТОВ "ДАК", діяльності ОСОБА_2 .

68. Суд касаційної інстанції зауважує, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 ГПК України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

69. Разом з тим у додаткових поясненнях скаржника та запереченнях СТОВ "ДАК" перед судом касаційної інстанції поставлено питання з`ясування та перевірки обставин справи), що призведе до виходу за межі повноважень суду касаційної інстанції, оскільки в силу положень частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

70. Суд звертає увагу учасників справи, що спори щодо порядку створення і реєстрації СТОВ "ДАК", в тому числі корпоративні, між його теперішніми/колишніми учасниками не є предметом цього касаційного перегляду.

71. Щодо заперечення скаржника процесуальної дієздатності СТОВ "ДАК" необхідно зазначити, що відомості про Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубенська аграрна компанія" (скорочене найменування - СТОВ "ДАК") як юридичну особу внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які вважаються достовірними, поки не доведено протилежного. А тому інформацію із наведеного реєстру суд вважає достатньою для підтвердженням процесуальної дієздатності СТОВ "ДАК".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

72. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у межах касаційного перегляду, встановлених статтею 300 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

73. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду заяв трьох кредиторів з грошовими вимогами до боржника.

74. Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Змістом цього зобов`язання є право вимоги кредитора і кореспондуючий йому обов`язок боржника здійснити платіж, тобто вчинити дію (дії) по передачі певної суми грошей.

75. Відповідно до положень частин першої, третьої, шостої статті 45 КУзПБ:

- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- до заяви в обов`язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;

- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

76. Верховний Суд у постанові від 26.07.2022 у справі №904/4608/21 зауважив, що заяви з кредиторськими вимогами судам слід розглядати із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

77. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог. Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 11.02.2020 у справі №904/8484/16, від 07.08.2019 у справі №922/1014/18.

78. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).

79. Грошові вимоги у справі про банкрутство можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 13.10.2021 у справі №904/2104/19).

80. Ці висновки Верховного Суду, як стверджує скаржник, не врахували суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

81. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що додаткові грошові вимоги ініціюючого кредитора СТОВ "ДАК" складалися із нарахованих у порядку статті 625 ЦК України відсотків річних у зв`язку із неналежним виконанням боржником основних зобов`язань за договором про надання позики від 28.02.2022 № 21-01-22 та договором поставки від 28.12.2021 № 28-12-21 ФД.

82. У частині другій статті 45 КУзПБ визначено, що кредитор, за заявою якого відкрито провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.

83. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

84. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою суду першої інстанції від 05.09.2023 про відкриття провадження про банкрутство ТОВ "Традєкс", яка надалі була залишена без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, визнано грошові вимоги СТОВ "ДАК" до ТОВ "Традєкс" 33 820 989,59 грн основної заборгованості за договором позики від 28.02.2022 № 21-01-22; 28 350 011,34 грн основної заборгованості та 83 170,39 грн 3 % річних за прострочення виконання зобов`язань за договором поставки від 28.12.2021 № 28-12-21 ФД за період з 22.06.2023 до 13.07.2023.

85. Цією ухвалою встановлено факти невиконання боржником зобов`язань за договором про надання позики у сумі 924 864,22 дол. США, що підлягала сплаті до 20.06.2023 включно, а також за договором поставки на загальну суму 28 350 011,34 грн, з яких 11 736 004,69 грн підлягали сплаті до 21.06.2023, а 16 614 006,65 грн - до 12.07.2023.

86. У заяві з додатковими грошовими вимогами до боржника на підставі пункту 5.2 договору позики ініціюючий кредитор нарахував 30% річних на суму боргу 924 864,22 дол. США за період з 21.06.2023 до 04.09.2023 у розмірі 57 772,34 дол. США, що еквівалентно 2 109 025,49 грн.

87. Також СТОВ "ДАК" нарахувало 3 % річних у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання за договором поставки у сумі 62 913,72 грн за період з 09.08.2023 до 04.09.2023.

88. Суди встановили, що вказані додаткові грошові вимоги СТОВ "ДАК" не були предметом розгляду у підготовчому засіданні суду.

89. Отже, з огляду на наведене , беручи до уваги визначене статтею 45 КУзПБ право ініціюючого кредитора на заявлення додаткових грошових вимог, враховуючи встановлені в ухвалі від 05.09.2023 обставини наявності невиконаних боржником грошових зобов`язань перед СТОВ "ДАК" щодо сплати основного боргу за означеними вище договорами позики та поставки, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для визнання додаткових грошових вимог СТОВ "ДАК".

90. Скаржник також стверджує, що суди попередніх інстанцій не застосували під час розгляду додаткових грошових вимог СТОВ "ДАК" приписів статті 13 ЦК України.

91. Так, у частинах першій - шостій статті 13 ЦК України (межі здійснення цивільних прав) визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

92. Втім, скаржник лише вказує про не застосування судами статті 13 ЦК України, але не конкретизує, які саме висновки судів суперечать наведеним у цій статті приписам як і не обґрунтовує необхідність застосування цієї норми до спірних правовідносин.

93. Доводи скаржника щодо незгоди із оскаржуваними судовими рішеннями у частині грошових вимог СТОВ "ДАК" зводяться виключно до заперечення основної заборгованості боржника за договорами позики та поставки, наявність якої встановлено ухвалою Господарського суду Рівненської області про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Традєкс" від 05.09.2023 у цій справі, що набрала законної сили та яка наразі не є предметом цього касаційного перегляду.

94. Що стосується грошових вимог ТОВ "ВДМ-Груп" суди попередніх інстанцій встановили, що вказане товариство на виконання договору поставки від 20.09.2019 №20-09 поставило боржнику обладнання, про що сторони договору підписали акт приймання-передачі від 23.09.2019 та видаткову накладну від 23.09.2019. У специфікації до договору поставки ТОВ "ВДМ-Груп" та боржник узгодили вид обладнання, його ціну та порядок її сплати.

95. Суди встановили, що заборгованість боржника перед ТОВ "ВДМ-Груп" за договором поставки від 20.09.2019 № 20-09 становить 123 767,85 доларів США (виходячи з офіційного курсу гривні до долара США станом на 02.12.2019 (враховуючи пункт 2 специфікації до договору) - 23,9723 грн за 1 долар США).

96. Кредитор також нарахував 15 % річних на суму заборгованості в розмірі 123767,85 дол. США за період з 03.12.2019 до 04.09.2023 на загальну суму 69 733,86 дол. США.

97. Відповідно до положень частини другої статті 45 КУзПБ суди визначили, що розмір цих грошових вимог у національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника складають: 4 496 448,86 грн - основна заборгованість, 2 533 410, 21 грн - 15 % річних, які були визнані судами попередніх інстанцій.

98. При цьому решту грошових вимог ТОВ "ВДМ-Груп" до боржника суди не визнали, оскільки вони нараховані арифметично неправильно, зокрема, через застосування кредитором неправильного курсу НБУ гривні до долара США при розрахунку розміру грошових вимог до боржника.

99. Заперечуючи судові рішення в частині визнання грошових вимог ТОВ "Вдм-Груп", ОСОБА_3 посилається виключно на обставини неналежного, на його думку, виконання керівником боржника заходів щодо запобігання неплатоспроможності боржника, визначених у статті 4 КУзПБ.

100. Проте колегія суддів відхиляє доводи такі скаржника, оскільки вони не мають жодного юридичного значення та відношення до грошових вимог кредитора, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості грошових вимог ТОВ "Вдм-Груп". Жодних інших доводів у частині розгляду судами грошових вимог цього товариства до боржника касаційна скарга не містить.

101. Розглядаючи грошові вимоги ОСОБА_1 , встановили, що останній поручився за виконання грошових зобов`язань боржника перед ТОВ "Евервелле". При цьому ОСОБА_1 та боржник у договорі про послуги узгодили надання послуг з поруки за плату, загальний розмір якої розрахований відповідно до положень цього договору та, як встановив суд апеляційної інстанції, становить 61 810 808,59 грн, а саме:

- за винагородою по Основній сумі 1 за період з 13.09.2021 по 04.09.2023 у розмірі 1 610 379,68 дол.США, що еквівалентно 58 863 725,31 грн.

- за нарахованими за період з 01.01.2022 по 04.09.2023 процентами річних за прострочення сплати винагороди по Основній сумі 1 у розмірі 30 055,98 дол.США, що еквівалентно 1 098 627,12 грн.

- за винагородою по Основній сумі 2 за період з 13.09.2021 по 04.09.2023 у розмірі 47 260,00 євро, що еквівалентно 1 818 692,40 грн.

- за нарахованими за період з 01.01.2022 по 04.09.2023 процентами річних за прострочення сплати винагороди по Основній сумі 2 у розмірі 773,43 євро, що еквівалентно 29 763,75 грн.

102. Надаючи оцінку доводам скаржника у цій частині, Верховний Суд враховує таке.

103. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, зокрема є, договори та інші правочини.

104. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

105. Згідно з частиною першою статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

106. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

107. За частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не установлено договором.

108. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

109. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку (частина перша статті 553 ЦК України).

110. У частині першій статті 558 ЦК України визначено, що поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

111. Наведене означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки це не буде спростовано, зокрема на підставі судового рішення.

112. Відповідно до положень статті 526 ЦК України, статей 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

113. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша статті 629 ЦК України).

114. Згідно з частиною першою статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

115. Отже, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (такий висновок сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №916/5073/15, від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010).

116. Розглядаючи грошові вимоги ОСОБА_1 , суди встановили встановили, що ОСОБА_1 та боржник у договорі про послуги узгодили надання послуг з поруки за плату, що допускається згідно з приписами статті 558 ЦК України.

117. Водночас стаття 558 ЦК України не визначає конкретних обставин, за яких поручитель вправі вимагати у боржника внесення такої плати (виконання забезпеченого зобов`язання перед кредитором чи оплата майнових ризиків поручителя), так і форми і порядку обчислення платежу (фіксована плата чи у відсотках від суми забезпеченого зобов`язання).

118. Тому, з огляду на приписи статей 204, 627, 638 ЦК України, враховуючи, що у договорі про послуги його сторони узгодили відповідні умови (предмет договору, строки та порядок оплати послуг поруки тощо), суди попередніх інстанцій обґрунтовано керувались презумпцією правомірності правочину, надаючи оцінку грошовим вимогам кредитора до боржника.

119. Варто наголосити, що скаржник не зазначив норми права, яка б встановлювала нікчемність спірного договору про послуги.

120. ЦК України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку. Оспорюваний правочин може бути визнаний судом недійсним за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи (за доведеності порушеного права такої особи), якщо під час вирішення відповідного спору буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.

121. Також спеціальні підстави для заявлення арбітражним керуючим або кредитором вимог про визнання недійсними правочинів за участю боржника, вчинених ним після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство визначає стаття 42 КУзПБ.

122. Верховний Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що доводи скаржника про те, що договір про послуги, що укладений у підозрілий період, за заявою ініціюючого кредитора СТОВ "ДАК" (бенефіціарним власником якого з часткою 98 % є ОСОБА_1 ), спрямований виключно на доведення ТОВ "Традєкс" до банкрутства стосуються заперечення правомірності укладення договору, який на час прийняття оскаржуваних судових рішень недійсним не визнавався.

123. Що стосується доводів ОСОБА_2 про відсутність у матеріалах справи актів, звітів тощо, які б підтверджували факт надання таких послуг, колегія суддів виходить з того, що їх відсутність у даному конкретному випадку не є визначальним з огляду на те, що зі встановлених судами обставин вбачається, що у договорі про послуги сторони не передбачили їх складення, до того ж кредитор та боржник чітко визначили строк та порядок оплати наданих послуг.

124. Необґрунтованими є доводи скаржника про не дослідження судами висновку експерта від 22.03.2024 № 946-Е за результатами проведення судово-економічної експертизи, оскільки як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди обох інстанцій дослідили зазначений документ, проте відхилили його як неналежний, оскільки встановили, що його складено на замовлення боржника щодо допущених ним самим недоліків у веденні власного ж бухгалтерського обліку. Вказали також, що припущення про недоліки ведення бухгалтерського обліку боржника не можуть бути прийняті судом в якості доказів необґрунтованості грошових вимог кредиторів.

125. Отже, доводи скаржника про не дослідження доказів фактично зводяться до необхідності здійснити переоцінку доказів, що суперечить приписам статті 300 ГПК України щодо меж перегляду справи у суді касаційної інстанції.

126. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судомами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

127. Колегія суддів також враховує, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

128. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому, діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).

129. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

130. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі № 910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

131. Для спростування будь-якого висновку, наведеного у оскаржуваних судових рішеннях, скаржник має навести не особисті міркування щодо незаконності та необґрунтованості цих судових рішень, а довести, який саме висновок Верховного Суду щодо застосування конкретної норми права у подібних відносинах не врахували суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених ними обставин справи. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

132. Разом із тим, посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

133. Колегія суддів не вбачає невідповідності висновків судів попередніх інстанцій, правовим позиціям, викладеним у постановах, від 26.07.2022 у справі № 904/4608/21, від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 11.02.2020 у справі № 904/8484/16, від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18, від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 13.10.2021 у справі № 904/2104/19. Разом з тим, можлива певна відмінність у висновках судів у зазначених судових рішеннях та у цій справі щодо застосування норм права зумовлена різними фактичними обставинами кожної із наведених справ.

134. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження.

135. Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

136. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що оскаржувані судові рішення у справі прийняті з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

137. Враховуючи викладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 ГПК України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

138. Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись частиною першою статті 240, статтями 300, 301, 308 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.08.2024 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 23.04.2024 у справі № 918/822/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Білоус

К. Огороднік