Рішення

від 10.02.2025 по справі 945/2047/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/2047/24

Провадження № 2/945/447/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі

головуючої судді Павленко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сербиної К.Ю.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника третіх осіб ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, Орган опіки та піклування Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського районного суду Миколаївської області із позовною заявою до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона проживає зі своїм племінником ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за фактичним місцем проживання АДРЕСА_1 . В свідоцтві про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначені батьки: батько - ОСОБА_3 та мати - ОСОБА_5 . Батьки дитини Відповідач та ОСОБА_5 у шлюбі не перебували, ніколи разом не проживали, господарства не вели. Вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 09.08.2018 відповідач був засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років за вбивство ОСОБА_5 , матері ОСОБА_4 . ОСОБА_4 був наданий статус дитини позбавленої батьківського піклування та опікуном призначено тітку ОСОБА_1 . Відповідач дитиною не цікавиться, покладених законом на батьків обов`язків не виконує. Всі питання щодо виховання, догляду, обстеженню та лікуванню дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вирішуються ОСОБА_1 .

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно неповнолітнього сина ОСОБА_4 .

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 10.10.2024 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено у справі підготовче судове засідання, залучено до участі у справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Службу у справах дітей Ольшаньскої селищної ради Миколаївського району Миколаївської області та доручено Органу опіки та піклування Ольшаньскої селищної ради Миколаївського району Миколаївської області надати висновок про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3

02.12.2024 на адресу Миколаївського суду Миколаївської області надійшов висновок органу опіки та піклування Ольшаньскої селищної ради, затверджений рішенням виконавчого комітету Ольшаньскої селищної ради Миколаївського району Миколаївської області від 27.11.2024 № 185.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 27.12.2024 залучено до участі у справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування Ольшаньскої селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала повністю, просила його задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві та додатково пояснила, що ОСОБА_3 перестав спільно проживати з її сестрою ОСОБА_5 з часу, коли їх сину ОСОБА_4 виповнилось 2 роки. З того часу він не опікується сином, не приймає участі у його вихованні, не здійснює жодної матеріальної допомоги, не цікавиться життям сина, його станом здоров`я. Під час перебування у шлюбі ОСОБА_3 ображав ОСОБА_5 , бив, вона навіть потрапляла до психіатричного закладу через його знущання. Після припинення спільного проживання він забрав з будинку всі речі, навіть унітаз та ванну, матеріальної допомоги сину не надавав. У 2017 році ОСОБА_3 вбив її сестру, матер ОСОБА_6 , та був в подальшому засуджений за умисне вбивство. При чому він раніше також був судимий за вчинення умисного вбивства. Після цього він також не виходив на зв`язок з опікуном сина, не здійснював спроб з ним зв`язатись. Аліменти на утримання дитини не сплачував. В суд звернулась тому що ОСОБА_6 задавав питання щодо його подальшої долі та просив вирішити питання остаточно, щоб він міг продовжити жити з тіткою.

У судове засідання 04.02.2025 відповідач не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 7 ст. 130 ЦПК України через адміністрацію місця утримання. Позовна заява з додатками, висновок органу опіки та піклування Ольшаньскої селищної ради, затверджений рішенням виконавчого комітету Ольшаньскої селищної ради Миколаївського району Миколаївської області від 27.11.2024 № 185 та всі процесуальні документи направлялись відповідачу для ознайомлення та пропонувалось прийняти участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, однак відзиву на позовну заяву не надходило, як і заяв щодо участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Представник третіх осіб в судовому засіданні просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, прийняти до уваги висновок органу опіки та піклування та додатково зазначила, що родина ОСОБА_5 та ОСОБА_3 неодноразово потрапляла в поре зору відповідних соціальних служб. За адресою їх місця проживання неодноразово викликалась поліція через побиття, але ОСОБА_5 забирала заяви, бо боялась свого цивільного чоловіка. Він мав на неї великий психологічний та фізичний вплив. ОСОБА_5 пропонувалось переселитись до центру жінок, які зазнають домашнього насильства, але вона відмовлялась. Коли в 2017 році ОСОБА_3 її вбив постало питання щодо влаштування дитини і встановлення над нею опіки і розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації ОСОБА_1 була призначена опікуном, яким є и по цей час. Дитина постійно питає, що з ним буде, коли батько вийде з місць позбавлення волі і боїться за свою подальшу долю, хоче залишитись з тіткою.

В судовому засіданні також була заслухана думка дитини ОСОБА_4 щодо порушеного питання, який повідомив суду, що підтримує позовні вимоги і хоче, щоб його батька ОСОБА_3 позбавили батьківських прав. Пояснив, що з батьком не спілкується, матеріальної допомоги від нього не отримує. Хоче проживати з тіткою і надалі.

Заслухавши пояснення позивача та представника третіх осіб, заслухавши думку дитини щодо вирішення спору, перевіривши викладені у позові обставини та безпосередньо дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності. Суди розглядають справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в Книзі реєстрації народжень 09.11.2009 зроблено відповідний актовий запис за № 35. Батько - ОСОБА_3 , громадянин України; мати - ОСОБА_5 , громадянка України.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 35 років про що 29.08.2017 року складено відповідний актовий запис № 266.

Відповідно до вироку апеляційного суду Миколаївської області від 09.08.2018 ОСОБА_3 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років за вчинення злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме за вбивство ОСОБА_5 .

Розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації від 18.09.2017 № 235-р ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. Влаштовано ОСОБА_4 на тимчасове проживання до сім`ї його тітки ОСОБА_1 .

Розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації від 27.10.2017 № 263-р опікуном малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , призначено його рідну тітку ОСОБА_1 та влаштовано на спільне проживання за її фактичною адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з довідок від 15.09.2022 № 4821-7001507290 та № 4821-7001507332 про взяття на облік ВПО, акту про фактичне проживання від 05.04.2024 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 наразі фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги 6» від 28.05.2024 № 506 ОСОБА_4 знаходиться на обліку в КНП ММР «ЦПМСД № 6», щорічно проходить диспансерний огляд, на амбулаторному прийомі у лікаря, обстеженнях та консультаціях фахівців дитина була у супроводі тітки ОСОБА_1 . Батько дитини ОСОБА_3 не приймає участі у його лікуванні та догляді.

Відповідно до характеристики Миколаївської гімназії № 25 Миколаївської міської ради Миколаївської області від 18.01.2024, ОСОБА_7 навчається на середньому та достатньому рівнях. На уроках працює в міру своїх можливостей, домашні завдання виконує, має все необхідне приладдя. ОСОБА_7 проживає з опікуном ОСОБА_1 , яка на належному рівні виконує свої обов`язки щодо виховання та утримання хлопця. Вдома для ОСОБА_6 створенні належні умови для навчання та розвитку. ОСОБА_3 до навчального закладу не приходить, навчанням дитини не цікавиться.

Як вбачається з роз`яснення Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському райони Миколаївської області від 30.01.2024 та доданого до нього розрахунку, на виконанні у Новоодеського відділу державної виконавчої служби у Миколаївському райони Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває судовий наказ, виданий Миколаївським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі частини починаючи з 16.08.2018 і станом на 30.01.2024 у ОСОБА_3 наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 190 661,17 грн.

На даний час ОСОБА_3 засуджений 13.03.2018 за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України до 14 років позбавлення волі, відбуває покарання у Петрівській ВК № 49.

Відповідно до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням Виконавчого комітету Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області від 27.11.2024 № 185, орган опіки та піклування Ольшанської селищної ради вивчивши обставини справи, зібравши інформацію та документи, встановив, що на території АДРЕСА_2 проживала ОСОБА_5 , 1982 р.н. з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З батьком хлопця, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 не перебували в шлюбі і проживали окремо. Беручи до уваги той факт, що мають спільну дитину громадяни ОСОБА_5 та ОСОБА_3 продовжували спілкуватись. Дуже часто спілкування переходили в сварки, бійки, вживанні спиртних напоїв, які відбувались при дитині. Матеріальне забезпечення ОСОБА_5 та її малолітнього сина відбувалось за рахунок державних виплат, допомоги батька ОСОБА_9 . Громадянин ОСОБА_3 матеріально сина не забезпечував. ОСОБА_5 надавалась інформація про вихід з кола насилля. Враховуючи що її батько проживав в селищі, він був готовий підтримати і допомагати, але згоди ОСОБА_8 не надала. Неодноразово за вищевказаною адресою викликались і наряди поліції, і спеціаліст селищної ради та центру соціальних служб сім?ї, дітей та молоді виходили для вирішення ситуації, але ОСОБА_8 питання вирішувати до кінця не бажала.

В серпні 2017 року до селищної ради надійшло повідомлення з Березанського районного відділення поліції про скоєння злочину громадянином ОСОБА_3 над громадянкою ОСОБА_5 що призвело до смерті громадянки ОСОБА_5 . Саме жахливе, що при скоєні вбивства матері був присутній їх син, якому тоді було 7 років.

В зв?язку з тим що мати дитини померла, а батьку було пред`явлене обвинувачення і він перебував під вартою, потрібно було вирішувати питання подальшого влаштування дитини.

Ольшанською селищною радою та службою у справах дітей, на той час, Миколаївського району були вжиті заходи, щодо влаштування малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Були зібрані всі необхідні документи і ОСОБА_10 був наданий статус дитини позбавленої батьківського піклування (розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації від 18.10.2017 року № 235-р «Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_4 та його влаштування») і влаштований на тимчасове перебування до тітки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . В подальшому вона була призначена опікуном малолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 (розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації від 27.10.2017 № 263-р «Про призначення опікуна ОСОБА_4 »).

ОСОБА_6 постійно проживає, виховується тіткою по материнській лінії, яка є опікуном та вживає всіх необхідних заходів щоб він отримував освіту, всебічно розвивався, турбується про його здоров?я. З квітня 2021 року після створення служби у справах дітей Ольшанської селищної ради особова справа дитини позбавленої батьківського піклування ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 знаходиться в службі у справах дітей Ольшанської селищної ради. З опікуном ОСОБА_1 підтримується постійний зв?язок, надається консультативна, інформаційна та психологічна допомога. Також з ОСОБА_6 проводяться зустрічі та розмови. Всі виплати передбачені державою на дитину опікун отримує в повному обсязі. Проводиться обстеження умов проживання дитини. Після повномасштабного вторгнення опікун разом з ОСОБА_6 проживають на території селища. Були оформлені довідки внутрішньо переміщених осіб. Громадою надається підтримка та допомога. За зверненням опікуна і після розгляду документів ОСОБА_11 був наданий статус дитини постраждалої внаслідок військових дій та збройних конфліктів (рішення виконавчого комітету Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області від 26.09.2024 року № 158).

На підставі вищевикладеного, враховуючи те, що батько засуджений за тяжкий злочин, вчинення якого призвело до смерті матері дитини, систематичне не виконання своїх обов?язків, щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а своєю поведінкою спричинив негативний вплив на здоров?я та психічний стан дитини, орган опіки та піклування вважає, що є достатньо підстав для позбавлення ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 батьківських прав.

Тому, орган опіки та піклування Ольшанської селищної ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Звертаючись до суду з позовом, позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що батько ОСОБА_4 - ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх обов`язків з його виховання, не бере участі в його утриманні, не цікавиться його розвитком, не спілкується з сином, не вітає з днем народження та будь-якими іншими святами, при чому це відбувається ще з того часу, коли дитині виповнилось 2 роки, а наразі дитині вже 15 років, тобто фактично все його життя.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Як роз`яснено у пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

У статті 12 Конвенції про права дитини встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, при чому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

Тлумачення частини другої статті 171 СК України свідчить, що нею передбачені випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов`язково. До таких випадків належить: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (стаття 159 СК України); вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (стаття 161 СК України); вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України); вирішення спору про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України); вирішення спору щодо управління її майном (стаття 177 СК України).

Ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків передбачає систематичне невиконання обов`язку турбуватись про дитину, в чому воно б не виражалося.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач з часу припинення спільного проживання з ОСОБА_5 проживає окремо від сина і своїх батьківських обов`язків по її вихованню не виконує уже упродовж 13 років (в тому числі до засудження), чого відповідач не спростовував і не заперечував.

Жодних мотивів для такого відношення до сина відповідач не навів, відзиву на позовну заяву не подав, бажання приймати участь у судових засіданнях не висловив.

Оцінюючи зазначені обставини суд приходить до висновку про доведення факту втрати родинних зв`язків між батьком і сином.

Отже, по справі достовірно встановлено, що ОСОБА_3 являючись батьком неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виконує батьківського обов`язку щодо піклування про здоров`я дитини, духовний та моральний розвиток і взагалі не цікавиться життям сина, не спілкується із ним, навіть шляхом листування чи по телефону; не надає матеріальної допомоги на утримання дитини.

З урахуванням всіх встановлених обставин та зібраних по справі доказів, оцінених в сукупності, із застосуванням вищезазначених норм сімейного права, суд прийшов до висновку, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та що відповідач проти позбавлення батьківських прав відносно його сина не заперечував і не вчинив жодних дій для спілкування з ним, його поведінка являється винною, оскільки встановлено свідоме й навмисне нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками по відношенню до сина протягом досить тривалого часу, що є підставою для задоволення заявлених вимог про позбавлення батьківських прав.

Суд дійшов переконання, що рішення про позбавлення батьківських прав відповідача відповідає якнайкращим інтересам дитини, про що неповнолітній ОСОБА_7 особисто зазначив у суді.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 150, 164 СК України, ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області, Орган опіки та піклування Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено та підписано 10.02.2025.

Суддя І.В. Павленко