Рішення

від 15.01.2025 по справі 361/1436/24

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/1436/24

Провадження № 2/361/2827/24

15.01.2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2025 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Радзівіл А.Г.

за участю секретаря Коваль О.О.

представник позивача ОСОБА_1

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Броварицивільну справуза позовом ОСОБА_2 до Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, треті особи ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

12 лютого 2024 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила визначити додатковийстрок дляподання ОСОБА_2 , до нотаріальнихорганів заявипро прийняттяспадщини зазаповітом післяпомерлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 терміном втри місяціз часу набрання рішенням суду законної сили.

Свій позовобґрунтовувалатим,що ІНФОРМАЦІЯ_1 померларідна тіткаїї батька,її двоюріднабабуся, ОСОБА_4 ,яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Після їїсмерті відкриласяспадщина набудинок АДРЕСА_1 ,який належавспадкодавиці напідставі свідоцтвапро правона спадщинуза заповітом,виданого 28.12.1993р.та земельнуділянку для ведення товарногосільськогосподарського виробництвазагальною площею1,9599га за№1027, розташовану на території Красилівської сільської ради.

Останні двароки позивачпроживає увищезазначеному будинкуза адресою: АДРЕСА_1 ,що зажиття належав ОСОБА_4 та де вона проживала більшу частину свого життя та на момент смерті.

04грудня 2023року підчас лагодженнядаху убудинку замісцем свогопроживання на горищі увалізі зістарими речамита документамипомерлої бабусі ОСОБА_4 позивач разомз матір`ю позивача ОСОБА_5 ,яка допомагалапозивачу перебиратизалиті відпротікання даху речіта уприсутності ОСОБА_6 ,який надававдопомогу уйого ремонті,знайшли документ,що виявивсязаповітом відімені ОСОБА_4 на користьпозивача,датований 12 січня 1994року,посвідчений ст.державним нотаріусомБроварської районноїдержавної нотаріальної контори Базир В.Г.

05грудня 2023року позивачзвернулася доДругої броварськоїдержавної нотаріальноїконтори з метою пересвідчитисяу дійсностізаповіту,та уразі підтвердженняцієї обставиниподати до нотаріальної контори відповідну заяву про набуття права на спадщину.

Державна нотаріальна контора, здійснивши пошук у Спадкових реєстрах, надала:

-інформаційну довідкупро те,що заповіт ОСОБА_4 ,посвідчений ст.державним нотаріусом Броварськоїрайонної державноїнотаріальної контори12.01.1994року, внесений до Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) та є чинним,

-інформаційну довідку,що спадковасправа щодомайна померлоїна моментїї звернення не відкривалась,

-правомірно відмовилау задоволенніїї заявипро відкриттяспадкової справита видачу свідоцтвапро правона спадщинуза заповітомна підставітого,що позивачембуло пропущено 6-тимісячний терміндля поданнязаяви проприйняття спадщинипісля її відкриття і цей термін можливо продовжити лише в судовому порядку.

Слід зазначити,що їїдвоюрідна бабуся ОСОБА_4 не малавласних дітей,за життя дуже добреставилася допозивача,але ніколине говорилапро те,що склала,ще у1994році, фактично відразупісля народженняпозивача,заповіт наїї користь,тому ніна часскладення заповіту,ні намомент їїсмерті,ні внаступні рокипозивач навітьне здогадуваласяпро його існування.

Таким чином,у встановленийзаконом шестимісячнийтермін тапротягом 2014-2023 років позивачне зверталасядо нотаріальноїконтори ізвідповідною заявоюпро прийняття спадщини,оскільки:на моментвідкриття спадщинипісля померлоїдвоюрідної бабусі(рідноїтітки батькапозивача) ОСОБА_4 не являласьїї спадкоємицеюнайближчого ступеня споріднення знею,а отжене малаправа наспадщину зазаконом першочергово,та незнала про існування заповіту на свою користь.

Достеменно проіснування заповітуїй сталовідомо лишепісля зверненнядо нотаріальної конторив грудні2023року,коли позивачпереконалася втому,що знайдений документ дійсно є чинним оригіналом заповіту.

Поважними причинамипропуску строкудля прийняттяспадщини єпричини,пов`язані з об`єктивними,непереборними,істотними труднощамидля спадкоємцяна вчиненняцих дій.

14 лютого 2024 року ухвалою судді Броварського мсіькрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 15 квітня 2024 року.

23 вересня 2024 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду на 05 грудня 2024 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, пояснення надала аналогічні змісту позовної заяви, просила позов задовольнити.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з`явився, подав клопопотання, в якому просив проводити розгляд справи у їх відсутність.

Представник Другої Броварської державної нотаріальної контори, будучи належним чином повідомленою, в судове засідання не з`явилась, подала лист, в якому просила проводити розгляд справи у їх відсутність.

Третя особа ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просив проводити розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позову не заперечував.

Третя особа ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим, в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просив проводити розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позову не заперечував.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засідання пояснила, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 є рідною сестрою її свекрухи ОСОБА_8 , проживала за адресою АДРЕСА_1 . Спочатку померла її свекруха, тому опікуватись ОСОБА_4 почала вона, носила їй її, прибирала, так як тітка відмовилась перейти до них проживати. Після смерті ОСОБА_4 хата пустувала, а вони із чоловіком приходили обробляли тільки город. Потім їх донька ОСОБА_2 на її пропозицію перейшла проживати до будинку. Оскільки будинок був старий, то після частих прильотів та у звязку із обстрілами почав давати тріщини, крім того трохи похиилась криша, тому донька та її чоловік вирішили перекрити дах. Свідок пояснила, що вона особисто залізна на горище, там знайшла чемодан у якому зберігались сімейні фото, пожовклі квитанції, і між ними заповіт. Вони із донькою відразу звернулись до нотаріуса, і там дізнались, що вказаний заповіт є дійсним, але ОСОБА_2 через необізнаність щодо складеного заповіту пропустила строки на звернення до нотаріуса для прийняття спадщини.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, свідка ОСОБА_5 , дослідивши письмові докази, встановив обставини справи та виниклі правовідносини, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено,що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 ,яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Красилівської сільської ради Броварського району Київської області, актовий запис № 51.

Померла ОСОБА_4 є рідна тітка батька заявника, а її двоюрідна бабуся, що підтверджується:

- свідоцтвом про народження № 85 ОСОБА_4 , про що записано в книзі народжень за 1931 рік, під № 1, видано 17 грудня 1931 року Красилівською сільською радою, в якому зазначені: батько - ОСОБА_9 та мати - ОСОБА_10 ;

- свідоцтвом про народження ОСОБА_11 , серії НОМЕР_2 , виданого 14 липня 1953 року Броварським районним бюро РАЦС Київської області, в якому зазначені батьками: батько - ОСОБА_9 та мати - ОСОБА_10 ;

-свідоцтвом про одруження ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_14 , серії НОМЕР_3 , виданим Красилівською сільською радою Бориспільського району Київської області 10 березня 1964 року, актовий запис №7;

-свідоцтвом про народження ОСОБА_7 , батьками якого зазначені: ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , серії НОМЕР_4 , виданого 06 серпня 1965 року с. Красилівка сільська рада Броварського району;

-свідоцтвом про народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якої зазначено: ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , серії НОМЕР_5 , виданим 01 серпня 1991 року Красилівською с/радою Броварського району Київської області, актовий запис № 36.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщинана будинок АДРЕСА_1 ,який належавспадкодавиці напідставі свідоцтвапро правона спадщинуза заповітом,виданого 28.12.1993р.та земельнуділянку для ведення товарногосільськогосподарського виробництвазаг.площею 1,9599га за№ 1027, розташовану натериторії Красилівськоїсільської ради,що підтверджуєтьсясвідоцтвом проправо наспадщину зазаповітом від27.12.1993року зареєстрованимв реєстріст.державним нотаріусомБроварської районноїдержавної нотаріальноїконтори БазирВ.Г.№1-9690,Державним актомна право власності на земельну ділянку, серії ЯД №705458.

ОСОБА_4 12січня 1994року склалазаповіт,посвідчений ст.державним нотаріусомБроварської районноїдержавної нотаріальної контори Базир В.Г. на користь ОСОБА_2 на все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось. І взагалі все те, що їй буде на лежати на день смерті і на що за законом вона матиме право, зареєстрованого в реєстрі №1-131.

05грудня 2023року позивачзвернулася доДругої броварськоїдержавної нотаріальноїконтори з метою пересвідчитися у дійсності заповіту, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №74995438 від 05.12.2023 року, Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №74995425 від 05.12.2023 року

Згідно листаДругої Броварськоїдержавної нотаріальноїконтори №3725/01-16від 05.12.2023року,№ 1817/01-16від 05.08.2024року спадковасправа щодомайна померлоїне відкривалась,позивачем було пропущено 6-тимісячний терміндля поданнязаяви проприйняття спадщинипісля її відкриття і цей термін можливо продовжити лише в судовому порядку.

Відповідно доЕкспертного висновку№ 307/248від 05липня 2024року Інститутуукраїнської мовиНАН України,в українськійтрадиції іменуванняім`я Варвара є канонічним,рекомендованим довикористання вукраїнськомовному справочинстві;походить відгрецького bаrbаrоs(див.:Трійняк 1.1.Словник українськихімен. Київ, 2005. С. 57).

Традиційним розмовнимваріантом імениВарвара є формаімени Варка, що донедавнашироко використовувалив офіційнихдокументах українськоюмовою.Обидві формиімени Варвара іВарка генетичноі функційноідентичні,використовуються вантропонімних формулахдля ідентифікаціїособи ОСОБА_4 (народжена ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Згідно до Експертного висновку № 307/247 від 05 липня 2024 року Інституту української мови НАН України, у поданих на експертизу документах зафіксовано:

-у свідоцтвіпро народження( НОМЕР_4 від 6серпня 1965року)українською мовоюзаписано ОСОБА_7 , як батькозаписаний ОСОБА_12 , як матизаписана ОСОБА_15 ,

-у свідоцтвіпро укладенняшлюбу ( НОМЕР_6 від 10листопада 1990р.)російською мовоюзаписано ОСОБА_7 та ОСОБА_16 ,

-у паспортігромадянина України( НОМЕР_7 від 10квітня 1997р.)українською мовоюзаписано ОСОБА_7 , на 2-йсторінці паспортаросійською мовоюзаписано ОСОБА_7 ;

-у паспортігромадянина України(№ НОМЕР_8 )українською мовоюзаписано ОСОБА_5 ,

-у свідоцтвіпро народження( НОМЕР_9 від 1серпня 1991року)російською мовоюзаписано ОСОБА_2 , як батькозаписаний ОСОБА_7 , як матизаписана ОСОБА_17 ,

-у паспортігромадянина України(№ НОМЕР_10 )українською мовоюзаписано ОСОБА_2 .

Правильними,що відповідаютьнормам українськоїлітературної мови,є формипрізвища ОСОБА_18 , ОСОБА_18 , що утворені від атрибутивної словосполуки тих(ий) мир + суфікс ов, -ова. Форми прізвища ОСОБА_14 , ОСОБА_14 в українськомовних документах є помилками, що виникли внаслідок транслітерації українською мовою відповідних російськомовних форм цього прізвища (російською мовою ОСОБА_18 , ОСОБА_18 ); наслідування російськомовноївимови (інаписання)цього прізвищазумовило появув українськомовнихдокументах помилкових написань - ОСОБА_14 , ОСОБА_14 .

Записані вофіційних документахукраїнською мовоюформи прізвища ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 і ОСОБА_14 генетично іфункціонально тотожні, входять до антропонімних комплексів, якими ідентифіковано осіб:

- ОСОБА_7 (народжений ІНФОРМАЦІЯ_4 ),

- ОСОБА_5 (народжена ІНФОРМАЦІЯ_5 ),

- ОСОБА_2 (народжена ІНФОРМАЦІЯ_6 ),

- ОСОБА_15 (народжена ІНФОРМАЦІЯ_7 ) та підтверджують родинні зв`язки між названими особами.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є буд-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обстав справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів, 3) показаннями свідків.

Відповідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно ч.1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд неможе збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статей 1216, 1217ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами частини першої статті 1268ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 та багатьох інших.

Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також неодмінність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Тобто, складаючи заповіт, спадкодавець виражає свою волю на набуття спадкоємцем права на визначене в ньому майно.

Водночас прийняття спадщини є правом, а не обов`язком спадкоємця, який, відмовляючись від прийняття спадщини, не порушує свободи заповіту, а діє у власних інтересах.

Відмова від прийняття спадщини може бути виражена як у формі подання заяви про відмову від прийняття спадщини, так і шляхом невчинення спадкоємцем дій, потрібних для прийняття спадщини.

Натомість, за загальним правилом, прийняття спадщини потребує активних дій спадкоємця.

Враховуючи зазначене, дотриманням свободи заповіту в частині реалізації волі спадкодавця є забезпечення спадкоємцю можливості прийняти спадщину в порядку, встановленому чинним законодавством.

Водночас, як уже зазначалося, вирішення питання щодо прийняття чи відмови у прийнятті спадщини, за загальним правилом, є безумовним правом спадкоємця, яке він реалізовує на власний розсуд.

Тож відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини не порушує принципу свободи заповіту.

Згідно зі статтею 1258ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Спадкоємець за законом першої черги здійснює право на спадкування в такому ж порядку, що й спадкоємець за заповітом, відповідно до статей 1268-1270 ЦК України, та на нього поширюються наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, передбачені статтею 1272 ЦК України.

Тож факт усвідомлення спадкоємцем першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом (у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування), який не знав про існування заповіту, наявності в нього права на спадкування та невчинення ним неодмінних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини не свідчить про виникнення в нього об`єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили йому своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у передбачений ЦК України строк у зв`язку з його необізнаністю про існування заповіту, складеного на його ім`я. Сам факт відмови нотаріуса, за цих обставин, у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину не порушує принцип свободи заповіту.

Важливим під час вирішення питання про надання особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини також є факт прийняття спадщини іншими спадкоємцями за законом, оскільки в такому разі може відбутися втручання у право власності інших осіб, порушення принципу правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно реалізувала власні цивільні права. Наведене зумовлює потребу в дотриманні принципу пропорційності втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину.

У спірних правовідносинах дотримання принципу пропорційності безпосередньо залежить від наявності об`єктивних, непереборних та істотних обставин, які є підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини. У разі якщо таких обставин суд не встановив, то не можна допускати втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину, навіть з огляду на такий фундаментальний принцип спадкового права, як свобода заповіту, оскільки це порушить принцип правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно скористалася власними цивільними правами, та не відповідатиме принципу пропорційності втручання у право власності на спадкове майно.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 зробила висновок, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.

Надалі Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 зазначає про те, що коли ж особа усвідомлює чи повинна усвідомлювати, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги спадкування або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування ,і не вчиняє активних дій, спрямованих на прийняття спадщини (засвідчення своєї згоди на вступ у всі правовідносини спадкодавця) виходячи з обставин, які не пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, то її необізнаність про наявність заповіту не може розглядатися як підстава для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Відмова нотаріуса, за наведених обставин, у видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцюпершої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, на користь якого було складено заповіт, не порушує принципу свободи заповіту, оскільки усвідомленим невчиненням дій для прийняття спадщини спадкоємець на власний розсуд реалізовує своє право на відмову від прийняття спадщини.

Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв`язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (у зв`язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність в нього права на спадкування.

У цьому аспекті потрібно також враховувати, що право на прийняття спадщини є суб`єктивним цивільним правом, зміст якого полягає в тому, що спадкоємцю надано альтернативу: прийняти спадщину або відмовитися від неї.

Право особи на відмову від прийняття спадщини може бути реалізоване, зокрема, й шляхом неподання спадкоємцем протягом встановленого ЦК України строку заяви про прийняття спадщини, а реалізація цього права передбачає виникнення чи можливість виникнення в інших осіб права на спадкування та, як наслідок, набуття ними матеріального права, втручаючись у яке, потрібно дотримуватися, зокрема, й принципу пропорційності.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що є підстави для відступу від висновку щодо застосування частини першої статті 1269, частини першої статті 1270, частини третьої статті 1272 ЦК України, викладеного у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, про те, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, шляхом його конкретизації.

З урахуванням наведених мотивів цієї (постанови від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23) постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання про наявність підстав для відступу від загального правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, про те, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, шляхом конкретизації, зазначивши таке:

-необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права;

-втім це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини;

-спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;

- тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування).

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який є у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Верховний Суд наголошує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У справі, що розглядаєтся, позивач є двоюрідно онукою померлої ОСОБА_4 , її батько та дядько не подавали до нотаріальної контори заяв про прийняття спадщини за законом після померлої, своїх дітей ОСОБА_4 не мала.

Отже, за обставинами цієї справи позивач не є спадкоємцем майна померлої як за заповітом, так і за законом як спадкоємець першої другої черги.

Тому очевидно, що не знаючи про існування заповіту позивач не вчиняла активних дій для прийняття спадщини не подала заяву про прийняття спадщини у встановлений ЦК України строк.

Відповідно до обставин справи активні дії щодо прийняття спадщини позивач почала вчиняти після спливу шестимісячного строку, виявивши під час перебудови даху на горищі складений на неї заповіт, звернулась до нотаріуса щоб пересвідчитись у його достовірності.

З огляду на обставини справи, а також правові висновки, сформульовані у вказаній вище цій постанові Великої Палати Верховного Суду свідчить про виникнення у позивача об`єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили їй своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведений ЦК України строк.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Статтею 63 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII Про нотаріат у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 та підпункту 3.2 пункту 3 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерстваюстиції Українивід 22лютого 2012року №296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, під час заведення спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Отже, наведеними правилами передбачено обов`язок нотаріуса після заведення спадкової справи перевіряти наявність заповіту, вчиняти дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому/їй є відомим, а також право зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі. До того ж, з метою дотримання строку для прийняття спадщини нотаріус повинен роз`яснити спадкоємцям, які звернулися з приводу такої спадщини, право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття. Наведені правила не передбачають для нотаріуса обов`язку у всіх випадках подавати оголошення у пресі про відкриття спадщини та закликання до спадкування; нотаріус не повинен здійснювати розшук спадкоємців, місце проживання яких йому не є відомим. Так само за чинною на момент виникнення спірних правовідносин редакцією Порядку й обов`язок роз`яснити право подати заяву про прийняття спадщини або відмову від неї поширюється на тих спадкоємців, які звернулися до такого нотаріуса з приводу спадщини, що відкрилася.

Суд не встановив факту повідомлення нотаріусом про наявність заповіту, складеного на ім`я позивача. Тож за наведених обставин невчинення нотаріусом певних дій стосовно позивача також створило перешкоди позивачу у прийнятті спадщини та не унеможливлювало подання заяви про прийняття спадщини у строк, визначений статтею 1270 ЦК України.

З урахуванням викладеного, виходячи із аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачем наведено причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї щодо подачі заяви про прийняття спадщини, а тому наявні підстави для встановлення їй додаткового строку для прийняття спадщини після смерті двоюрідної бабусі ОСОБА_4 .

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-83, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визначити ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 додатковий строк - два місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скаргана рішеннясуду можебути поданадо Київськогоапеляційного судупротягом тридцятиднів здня йогопроголошення.Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення абоу разірозгляду справи(вирішенняпитання)без повідомлення(виклику)учасників справи,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення.Рішення набираєзаконної силипісля закінченнястроку дляподання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Радзівіл А.Г.