Ухвала

від 27.12.2024 по справі 761/46144/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/46144/24

Провадження № 1-кс/761/30454/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2024 року м. Київ

Шевченківський районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

адвоката - ОСОБА_4 (участь якої забезпечена шляхом відеоконференції),

розглянувши у відкритому засіданні в приміщені суду клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21.12.2023 року (справа №757/55997/23-к) у межах кримінального провадження № 42023000000000108 від 31.01.2023,

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_6 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21.12.2023 року (справа №757/55997/23-к) у межах кримінального провадження № 42023000000000108 від 31.01.2023.

В обґрунтування клопотання адвокат зазначив, що 21.12.2023 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва було накладено арешт на грошові кошти, а саме: 59 100 (п`ятдесят дев`ять тисяч сто) доларів США; 4 100 (чотири тисячі сто) ЄВРО; 16 200 (шістнадцять тисяч двісті) російських рублів; 120 (сто двадцять) білоруських рублів; 383 200 (триста вісімдесят три тисячі двісті) гривень.

Водночас, на думку адвоката, в подальшому застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, оскільки вказане майно не є речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Так, на обґрунтування вказаних доводів адвокат зазначає, що ці грошові кошти мають законне походження, вони є особистими накопиченнями родини Рокало та коштами які отримав ОСОБА_6 від ОСОБА_7 , як позику, відповідно до умов договору позики від 04.09.2023.

Вищевказані кошти були надані ОСОБА_6 та використовувалися ним для реалізації проектів пов`язаних з ремонтом автотранспорту та заміною автоматичних коробок передач в них, придбання деталей та в майбутньому для реалізації проектів щодо придбання автомобілів з пошкодженнями, проведення їх ремонту та подальшого продажу. А наявність грошових коштів у позикодавця підтверджується відповідною податковою декларацію.

Крім того, адвокат також зазначає, що власник коштів, ОСОБА_6 жодного разу не був допитаний у будь-якому статусі. Позикодавець ОСОБА_7 також не викликався на допит органом досудового розслідування. Жодних запитів, щодо походження грошових коштів від органу досудового розслідування також не надходило.

Також адвокат зазначає, що органом досудового розслідування не здобуто доказів злочинної діяльності ОСОБА_6 та доказів незаконного походження вилучених грошових коштів, оскільки останньому у межах даного кримінального провадження не повідомлено про підозру.

Вказане на переконання адвоката свідчить про відсутність підстав для подальшого утримання вказаного майна під контролем органу досудового розслідування.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 підтримала доводи клопотання, просила його задовольнити та скасувати арешт накладений на вищезазначене майно, оскільки вказане майно не має будь якого доказового значення у даному кримінальному провадженні, та набуте ОСОБА_6 на законних підставах.

Прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання про скасування арешту майна, просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що оцінка доводам адвоката вже була надані слідчим суддею під час вирішення питання щодо доцільності накладення арешту на вказане майно, а також колегією суддів Київського апеляційного суду під час перегляду вказаного рішення. Крім того, прокурор також зазначив, що факт не повідомлення ОСОБА_6 про підозру, не може бути підставою для скасування арешту, оскільки відповідно до вимог КПК України, арешт з метою забезпечення збереження речового доказу може бути накладено на майно будь якої особи.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши пояснення учасників справи, слідчий суддя дійшов висновку про наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Приписами ст. ст. 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

При цьому, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Так, з матеріалів клопотання вбачається, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.12.2023 у справі № 757/55997/23-к, задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 у кримінальному провадженні №42023000000000108 від 31.01.2023, про арешт майна та накладено арешт, на грошові кошти, а саме: 59 100 (п`ятдесят дев`ять тисяч сто) доларів США; 4 100 (чотири тисячі сто) ЄВРО; 16 200 (шістнадцять тисяч двісті) російських рублів; 120 (сто двадцять) білоруських рублів; 383 200 (триста вісімдесят три тисячі двісті) гривень.

З мотивувальної частини зазначеної ухвали вбачається, що при арешті майна слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання у органу досудового розслідування були достатні підстави для висновку, що арешт на вищезазначене майно необхідно накласти з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 42023000000000108.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини продовження заходів забезпечення кримінального провадження як впродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Водночас, аналіз наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів свідчить про відсутність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки вищевказані обставини в своїй сукупності викликають сумніви в розумності і співрозмірності подальшого обмеження права власності з завданнями кримінального провадження, враховуючи, зокрема, і наслідки арешту майна для третіх осіб.

Так слідчий суддя звертає увагу, що у даному кримінальному провадженні розслідуються обставини, що ТОВ «Підприємство з іноземними інвестиціями «АСБІС-Україна» (код ЄДРПОУ 25274129), у період з 2019 року по теперішній час здійснює реалізацію товарів торгівельної марки Apple в адресу ряду суб`єктів господарської діяльності ТОВ «Імпортмакс» (код ЄДРПОУ 43738098), ТОВ «Цетехно» (код ЄДРПОУ 43058939), ТОВ «Максішоп» (код ЄДРПОУ 43886227), ТОВ «Діпровайд» (код ЄДРПОУ 43956613), ТОВ «Імпорт Капітал» (код ЄДРПОУ 43058848), в тому числі ймовірно за готівкові грошові кошти в особливо великих розмірах, без відображення таких операцій у податковому та бухгалтерському обліках.

В той же час, як встановлено в судовому засіданні грошові кошти на які накладено арешт є особистими заощадженнями родини Рокало, а також є позикою яку ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_7 .

Вказані доводи прокурором в судовому засіданні належним чином не були спростовані.

При цьому, ні до матеріалів клопотання, ні в судовому засіданні прокурором не надано доказів того, що зазначене майно, на яке накладено арешт, має значення для кримінального провадження, а також те, що вказане майно здобуте злочинним шляхом. Також не доведено, що майно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди, містить інші відомості, які могли б бути використані як доказ для продовження заходу забезпечення, а саме арешту, чи обставин, що встановлені під час досудового розслідування по кримінальному провадженні №42023000000000108 від 31.01.2023.

Відтак, слідчий суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, приходить до висновку, що доводи, зазначені в клопотанні є обґрунтованими.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що досудове розслідування даного кримінального провадження здійснюється з 31.01.2023, питання про арешт майна вирішено ухвалою слідчого судді від 21.12.2023, в той час як на момент розгляду клопотання про скасування арешту майна, поданого в порядку ст.174 КПК України, власник арештованого майна не набув жодного процесуального статусу, що безумовно суперечить загальним засадам кримінального провадження, зокрема принципу розумності строків, та істотно порушує право власності ОСОБА_6 на таке майно.

Відтак, слідчий суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, приходить до висновку, що доводи, зазначені в клопотанні є обґрунтованими.

Крім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» від 25.03.1999). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22.09.1994, «Кушоглу проти Болгарії» від 10.05.2007). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23.09.1982). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986).

Під час розгляду клопотання встановлено, що з урахуванням наведених норм міжнародного права недостатньо одного лише посилання на те, що майно є речовим доказом по даній справі, а тому таке майно нібито підлягає арешту, оскільки для вжиття такого суттєвого заходу обмеження прав особи як арешт належного їй майна має бути дотримано вищенаведені приписи кримінального процесуального законодавства, чітко визначені в ст. ст. 170 - 173 КПК України.

Відтак, на переконання слідчого судді, подальше застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна в частині накладення арешту на майно ОСОБА_6 , а саме на грошові кошти, а саме: 59 100 (п`ятдесят дев`ять тисяч сто) доларів США; 4 100 (чотири тисячі сто) ЄВРО; 16 200 (шістнадцять тисяч двісті) російських рублів; 120 (сто двадцять) білоруських рублів; 383 200 (триста вісімдесят три тисячі двісті) гривень, не виправдовують завдання кримінального провадження та співмірності втручання у право власності особи.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що такий обмежувальний захід як арешт майна, який застосовано ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.12.2023 в рамках кримінального провадження № 42023000000000108, в частині накладення арешту на майно ОСОБА_6 , а саме на грошові кошти, а саме: 59 100 (п`ятдесят дев`ять тисяч сто) доларів США; 4 100 (чотири тисячі сто) ЄВРО; 16 200 (шістнадцять тисяч двісті) російських рублів; 120 (сто двадцять) білоруських рублів; 383 200 (триста вісімдесят три тисячі двісті) гривень, підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 131-132, 170, 172, 173, 174, 309, 372, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 21.12.2023 року (справа №757/55997/23-к) у межах кримінального провадження № 42023000000000108 від 31.01.2023 - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.12.2023 року у справі №757/55997/23-к, на грошові кошти, а саме:

-59 100 (п`ятдесят дев`ять тисяч сто) доларів США;

-4 100 (чотири тисячі сто) ЄВРО;

-16 200 (шістнадцять тисяч двісті) російських рублів;

-120 (сто двадцять) білоруських рублів;

-383 200 (триста вісімдесят три тисячі двісті) гривень.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1