Постанова

від 03.02.2025 по справі 285/3663/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/3663/24 Головуючий у 1-й інст. Михайловська А. В.

Категорія 96 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Драч Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №285/3663/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Звягельської міської ради Житомирської області, Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради Житомирської області про встановлення факту перебування на утриманні

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Горбань Марина Михайлівна

на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 жовтня 2024 року, яка постановлена під головуванням судді Михайловської А.В.

в с т а н о в и в:

У липні 2024 року заявник ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив постановити рішення, яким встановити факт перебування на його утриманні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свою заяву обґрунтував тим, що під час спільного проживання із ОСОБА_2 , остання народила дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про батька якої внесенні відповідно до ст. 135 СК України. У подальшому відомості про батька були змінені на підставі його заяви відповідно до ст. 126 СК України, та у свідоцтві про народження дитини він зазначений батьком дитини. У відділі ДВС відсутні документи про стягнення з нього аліментів, штрафів та боргів. Приватний нотаріус посвідчив заяву матері дитини, що він приймав та приймає участі у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини. Оскільки є необхідність отримати статус багатодітної родини та оформлення соціальних пільг, як для нього так і для дитини, він звернувся до суду із заявою про встановленням даного факту.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 жовтня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на його утриманні малолітньої доньки відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість та неврахування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення його заяви.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції не звернув увагу на положення п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, яка передбачає, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування на утриманні. При цьому метою звернення заявника до суду із заявою про встановлення факту утримання ним неповнолітньої доньки є отримання в подальшому статусу багатодітної родини, оскільки на даний час у шлюбі у нього народилось двоє дітей, які на даний час є неповнолітніми. Звертає увагу, що з матір`ю малолітньої доньки ОСОБА_4 заявник не одружений, має іншу сім`ю, в якій виховує неповнолітніх дітей, а тому лише свідоцтво про народження дитини ОСОБА_3 не є підставою для отримання статусу багатодітного батька та для оформлення соціальних пільг. Крім того, на даний час в Україні оголошено воєнний стан та триває мобілізація, а тому з метою оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації як військовозобов`язаному чоловіку, який має на утриманні троє і більш дітей віком до 18 років, необхідно подати до ТЦК та СП з поміж інших документів також рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини.

Правом подати відзив на апеляційну скаргу заінтересовані особи не скористалися.

В судовому засіданні представник служби у справах дітей Звягельської міської ради Житомирської області при ухваленні рішення просив врахувати інтереси неповнолітньої дитини.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник заявника в апеляційній скарзі просила розгляд справи провести у відсутності сторони заявника ОСОБА_1 . Представник заінтересованої особи - Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради Житомирської області надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом під час розгляду справ встановлено, що 19 квітня 2024 року внесені зміни до актового запису про народження дитини за заявою ОСОБА_1 та повторно видане свідоцтво про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому батьком зазначений заявник ОСОБА_1 (а.с.13,14-15).

Згідно Витягів з реєстру Новоград-Волинської територіальної громади заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; заінтересована особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.8,12,16).

Відповідно до довідки Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області ЦМУ МЮ (м. Київ) за № 10423 від 18.06.2024 року станом на 18.06.2024 року на виконанні відсутні будь-які виконавчі документи про стягнення аліментів, штрафів та боргів із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.17).

Із змісту нотаріально посвідченої заяви заінтересованої особи ОСОБА_2 від 27.06.2024 року слідує, що остання стверджує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно приймав та приймає участь у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Їх дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно знаходиться на його утриманні у зв`язку з тим, що вона тимчасово не працює та доходів не має (а.с.18).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що нормами Сімейного кодексу України закріплений обов`язок батьків утримувати дітей, тобто малолітня дочка заявника в силу закону перебуває на його утриманні, а тому підстав для додаткового встановлення в судовому порядку факту перебування на утриманні ОСОБА_1 малолітньої доньки ОСОБА_4 відсутні.

Проте повністю з таким висновком суду погодитися неможливо, виходячи з наступного.

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Такими же самими критеріями керувалась Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

У справі, яка є предметом розгляду, заявник просить встановити факт перебування на його утриманні доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заявлені вимоги пов`язує із необхідністю отримання статусу багатодітної родини та оформлення соціальних пільг, як для нього так і для дитини.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Обов`язок матері, батька утримувати дитину та його виконання передбачений у главі 15 СК України.

За приписами частини першої статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин першої та другої статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Зазначена норма свідчить про те, що як батько так і матір зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття та той із батьків, хто проживає окремо від дитини може брати участь у її утриманні за домовленістю між собою.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Згідно частин третьої та четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявник ОСОБА_1 в силу закону зобов`язаний утримувати свою малолітню доньку, дбати про її всебічний розвиток, забезпечувати повсякденні побутові потреби, навчання, піклуватися про її духовний та фізичний стан, проте таке право заявника не породжує юридичного значення за наслідками встановлення факту, про який просить останній.

Апеляційний суд звертає увагу, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.

У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов`язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Отже, вирішення питання щодо перебування дитини на утриманні батька, вирішується судами у позовному провадженні, зокрема у даному випадку можливе при вирішенні позову про стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав тощо.

Крім того, встановлення факту перебування дитини на утриманні батька з метою отримання статусу багатодітної сім`ї та соціальної допомоги, повинне вирішуватись у позасудовому порядку відповідно до встановленої законодавством процедури, а у випадку наявності спору про право у позовному провадженні.

Оскільки відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» багатодітною є сім`я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує. Порядок виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім`ї та дитини з багатодітної сім`ї передбачений Порядком виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім`ї та дитини з багатодітної сім`ї, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2010 року №209.

Отже, інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22 (провадження № 14-132цс23).

Разом з тим суд першої інстанції не звернув увагу на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в порядку окремого провадження, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків в утриманні та вихованні дитини, а тому, з урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, питання, заявлене ОСОБА_1 у цій справі, може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.

Частиною шостою статті 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

За установлених у цій справі конкретних обставин факт перебування дитини на утриманні батька не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв`язку із чим заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.

Згідно ч.1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із залишенням без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факт перебування на його утриманні малолітньої доньки.

Керуючись ст. 255, 367, 368, 374, 377, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Горбань Марина Михайлівна, задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 10 жовтня 2024 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Звягельської міської ради Житомирської області, Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради Житомирської області про встановлення факту перебування на утриманні залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 лютого 2025 року.

Головуючий Судді