Постанова

від 04.02.2025 по справі 571/1905/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2025 року

м. Рівне

Справа № 571/1905/24

Провадження № 22-ц/4815/194/25

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Хилевича С. В., Шимківа С.С.

секретар судового засідання Андрошулік І. А.

учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ,

заінтересована особа Управління соціального захисту населення

Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ціпана Олександра Петровича на ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 30 жовтня 2024 року у складі судді Верзун О. П., постановлену в смт. Рокитне Рівненської області,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації, звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. В обґрунтування заяви зазначав, що є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 3 категорії. Вказана обставина підтверджується посвідченням громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 . В зв`язку з тим що у вказаному посвідченні прізвище заявника помилково зазначено « ОСОБА_2 » замість правильного « ОСОБА_2 », заявник звернувся до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації з клопотанням про заміну такого посвідчення. Управління надало pаявнику відповідь на таке звернення (копія листа додається). У відповіді Управління зазначило, що згідно із відомостями зазначеними у довідці Рокитнівської селищної ради від 28.02.2022 №8 заявник у період з 26.04.1986 по 01.01.1993 прожив на території зони гарантованого добровільного відселення менше 3 років. З указаних мотивів посвідчення замінено не було. Просив суд встановити факт, що має юридичне значення, зокрема, що ОСОБА_1 з 12.07.1986 по 31.08.1986, з 24.01.1987 по 15.02.1987, з 11.07.1987 по 31.08.1987. з 23.01.1988 по 14.02.1988 та з 30.03.1989 по 26.11.1989 (включно) постійно проживав в с.Дерть Рокитнівського (нині Сарненського) району Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Ухвалою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 30 жовтня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за цією заявою.

Ухвала суду першої інстанції вмотивована тим, що що судами не можуть розглядатися заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, адже чинним законодавством передбачений позасудовий порядок установлення факту, про який просить заявник. Судом також враховано, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а оскільки має місце відмова Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації у заміні заявнику посвідчення, то вбчається спір про право, що, в свою чергу, унеможливлює розгляд заяви у порядку окремого провадження.

Вважаючи ухвалу суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою, постановленою із порушенням норм матеріального та процесуального права, представник ОСОБА_1 адвокат Ціпан Олександр Петрович оскаржив її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі не погоджується із висновками місцевого суду про те, що: законом передбачено позасудовий порядок установлення юридичного факту; наявний спір про право; заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, та вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи і є наслідком неправильного застосування норм процесуального права. Пояснює, що факт, про який просить встановити заявник, породжує для останнього юридичні наслідки, оскільки дозволить повторно отримати посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи замість попереднього, в якому неправильно вказано його прізвище. Додає, що в досудовому порядку даний факт підтвердити не вдалося через відсутність відповідних відомостей про проживання заявника у зоні гарантованого добровільного відселення у період з 12.07.1986 по 31.08.1986, з 24.01.1987 по 15.02.1987, з 11.07.1987 по 31.08.1987, з 23.01.1988 по 14.02.1988 та з 30.03.1989 по 26.11.1989; при цьому заінтересована особа не заперечує такий факт і рішень про відмову у видачі відповідного посвідчення не приймала. Зазначає, що заінтересована особа повернула документи з можливістю надання необхідних додаткових документів про проживання/роботу/навчання на забрудненій території та роз`яснила можливість встановлення такого факту в судовому порядку, а тому безпідставним є покликання суду на наявність спору про право. Наголошує, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 року №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних справ мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, і такою у даній справі є позиція Верховного Суду викладена у постанові від 13.03.2024 у справі №377/49/23 та постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21. Вказує, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі №571/1731/24 суд першої інстанції мав врахувати саме останню правову позицію Верховного Суду, зазначену у постанові від 13.03.2024 у справі №377/49/23 і постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, а застосування ним правової позиції у справах №162/760/17 і №571/1561/21, яка є тотожною правовій позиції у справах №287/167/18-ц і №290/289/22-ц, є безпідставним, оскільки, як зазначалося вище, від такої правової позиції Верховний Суд відступив.. З наведених міркувань просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Дослідивши матеріали та обставини справина предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першоїстатті 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 293 ЦПК Українипередбачено, що окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення.

Як вбачається з копії посвідчення категорія 3 серія НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є особою, що має статус потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС.

Звернення до суду, як вбачається із заяви, мотивоване тим, що заявник є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 3 категорії. В зв`язку з тим, що у вищезазначеному посвідченні прізвище заявника помилково зазначено « ОСОБА_2 » замість правильного « ОСОБА_2 », заявник звернувся до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації з клопотанням про заміну такого посвідчення.

Як вбачається із відповіді Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації, згідно із відомостями,зазначеними у довідці Рокитнівської селищної ради від 28.02.2022 №8, заявник у період з 26.04.1986 по 01.01.1993 прожив на території зони гарантованого добровільного відселення менше 3 років.

З наведених мотивів посвідчення замінено не було.

Основні положення щодо реалізації права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я врегульованоЗаконом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років

Статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Відповідно до частин третьої, четвертоїстатті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення органами місцевого самоврядування.

Отже, законом передбачено позасудовий порядок установлення юридичного факту, про який просить заявник.

Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.

Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2598/16-ц.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2024 року у справі № 279/6074/23 (провадження № 61-18672св23) вказана ідентична позиція, що, в свою чергу, спростовує покликання апелянта на те, що місцевим судом неправомірно не взято до уваги обов`язку під час вирішення тотожних справ враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, і такою у даній справі є позиція Верховного Суду викладена у постанові від 13.03.2024 у справі №377/49/23 та постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21. Зазначені постанови мали місце в часі раніше, ніж постанова Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 279/6074/23, у якій зроблено висновок, щозаконом передбачено позасудовий порядок установлення юридичного факту, про який просить заявник.

Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд також враховує, що відмова Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації свідчить про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження.

За приписами частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

Відповідно доПостанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз`яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.

За наведеного, розгляд цієї справи в порядку окремого провадження є недопустимим та підлягає розгляду в порядку позовного провадження із дослідженням доказів, на які покликається апелянт в апеляційній скарзі як на підтвердження своїх вимог.

Згідно ч.4ст.315 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 6ст. 294 ЦПК Україниякщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

У Постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №571/1561/21 зазначено, що при вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, крім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.

Чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Таким чином, заява про встановлення факту постійного проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Таким чином,апеляційний судприходить довисновку,що судомпершої інстанції булиправильно,всебічно іповно встановлені обставинисправи,характер правовідносин,які виниклиміж сторонамита застосованоправові норми,які підлягализастосуванню привирішенні даногоспору,в зв`язкуіз чимрішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ціпана Олександра Петровича залишити без задоволення.

Ухвалу Рокитнівського районного суду Рівненської області від 30 жовтня 2024 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового

рішення.

Повний текст постанови складено 07 лютого 2025 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Хилевич С. В.

Шимків С. С.