Постанова

від 30.01.2025 по справі 2-4717/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2120/25

Справа № 2-4717/11

Головуючий у першій інстанції Мурманова І. М.

Доповідач Дришлюк А. І.

Категорія: 57

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Губарові Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 06 червня 2024 року в цивільній справі за заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», боржник: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа,

ВСТАНОВИВ:

До Суворовськогорайонного судум.Одеси надійшлазаява Акціонерноготовариства «Державнийощадний банкУкраїни» вособі філії Одеськогообласного управлінняАТ «Ощадбанк»про видачудублікату виконавчоголиста тапоновлення строкуна пред`явленнявиконавчого листа (а.с. 1-27).

06червня 2024року ухвалоюСуворовського районногосуду м.Одеси узадоволенні заявипро видачудублікату виконавчоголиста тапоновлення строкуна пред`явленнявиконавчого листавідмовлено (а.с. 40-43).

13 серпня 2024 року представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» направив засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 06 червня 2024 року. Представник апелянта не погоджується із оскаржуваною ухвалою, вважає її такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, без всебічної і повної перевірки обставин справи та без повного дослідження та оцінки наданих заявником доказів. Представник апелянта, виклавши обставини справи, зазначає, що виконавчий документ був втрачений по незалежним від АТ «Ощадбанк» причинам, оскільки ні постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, ні виконавчий документ №2-4717/11, виданий 28 вересня 2017 року, на адресу стягувача не надходив. Представник апелянта, посилаючись на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року та від 11 жовтня 2019 року в справі №910/22695/13, від 07 липня 2022 року в справі №918/539/16), зазначає, що не направлення документів виконавчого провадження є достатньою підставою для визнання причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання поважними. Тому, враховуючи відсутність обов`язку стягувача відстежувати документи з АСВП та відсутність належних доказів, які б свідчили про належне сповіщення сторони виконавчого провадження про винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, представник апелянта вважає, що банк був позбавлений можливості здійснити необхідні заходи щодо встановлення місцезнаходження виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. З огляду на викладене в апеляційній скарзі, представник апелянта просить скасувати ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 06 червня 2024 року та задовольнити заяву АТ Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення до примусового виконання, а також стягнути судові витрати за подання апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь апелянта (а.с. 45-50).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 9, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці та тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.

У судовому засіданні представник апелянта Поплавська Олена Вадимівна підтримала апеляційну скаргу. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не надав жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, які б свідчили про об`єктивні та непереборні для стягувача обставини пропуску зазначеного строку та не надав належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог. Оскільки суд не встановив наявність поважних причин повторного пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, то вирішив відмовити у його поновленні та видачі дублікату виконавчого листа.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За обставинами даної справи заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15.11.2011 позов Відкритого Акціонерного Товариства «Державний Ощадний Банк України» в особі філії Комінтернівського відділення № 163 Одеського обласного управління Відкритого Акціонерного Товариства «Державний Ощадний Банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2600-н від 26 квітня 2007 року станом на 28.07.2011 року в загальному розмірі 8711,14 грн з яких: 6000 грн прострочена заборгованість за кредитом, 522,36 грн заборгованість за відсотками, 1946,52 грн сума пені за кредитом, 242,26 грн сума пені за відсотками. Також суд стягнув з відповідачів на користь позивача судові витрати у загальному розмірі 207,12 гривень, тобто по 69,04 гривень з кожного (а.с. 6).

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 18 серпня 2017 (справа №523/10140/17) - заяву Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання по справі № 2-4717/11 було задоволено. Видано дублікат виконавчого листа по цивільній справі № 2-4717/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованості у розмірі 8 711,14 гривень та судових витрат - 69,04 гривень. Поновлено строк для пред`явлення дублікату виконавчого листа по цивільній справі № 2-4717/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованості у розмірі 8 711,14 гривень та судових витрат - 69,04 гривень (а.с. 7).

28.09.2017 представник ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» отримав дублікат виконавчого листа (а.с. 8).

18.10.2017 постановою державного виконавця відкрите виконавче провадження за листом № 2-4717/11 (а.с. 10).

28.06.2018 державний виконавець повернув виконавчий лист стягувачу в зв`язку з відсутністю в боржника доходу та майна (а.с. 11).

02.10.2023 та 15.01.2024 стягувач звертався з запитами щодо виконавчого провадження (а.с. 12, 15).

16.02.2024 Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області повідомили, що 28.06.2018 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження». Моніторингом даних Системи встановлено, що повторно на примусовому виконанні у відділах державної виконавчої служби в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не перебували виконавчі провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа. Згідно Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5, вказане виконавче провадження знищено після закінчення трирічного строку зберігання. На теперішній час у відділі відсутнє підтвердження щодо направлення зазначеного виконавчого документа, оскільки строк зберігання реєстрів відправлень рекомендованої кореспонденції становить 1 рік (а.с. 18).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, на момент набрання законної сили заочним рішенням від 15.11.2011) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зп.1ч.2вказаної статтістроки,зазначені участині першійцієї статті,встановлюються длявиконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;

За положеннями ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» в тій же редакції, строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Відповідно до положень п.п. 5,6,7 Розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно доч.1ст.433ЦПК Україниу разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

За положенням п. 17.4 Розділу ХІІІ ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Вирішуючи питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання суд досліджує обставини, які мають значення для вирішення відповідного процесуального питання, встановлює причини пропуску строку та оцінює поважність таких причин в сукупності, досліджує докази, надані на підтвердження існування відповідних обставин.

При цьому, апеляційний суд зауважує, що як сторона боржника, так і сторона стягувача має добросовісно виконувати свій обов`язок та дотримуватися положень законодавства, в тому числі щодо виконання процесуальних обов`язків та дотримання строків вчинення відповідних дій. При цьому, сторона не повинна зловживати наданими їй законом правами.

Як роз`яснив КГС ВС в постанові від 24.10.2022 в справі № 910/18480/20: «Учасник виконавчого провадження обґрунтовано покладається на отримання протягом розумного строку відповідних документів (відомостей) від виконавця, однак таке очікування не може бути надто тривалим. У випадку неотримання відповідних документів (відомостей) протягом тривалого часу та невжиття відповідних заходів учасником виконавчого провадження, спрямованих на таке отримання, застосуванню підлягає презумпція обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 04.02.2022 у справі №925/308/13-г зазначив, що за змістом наведених норм, за порівняльного аналізу змісту термінів "дізнався" та "повинен був дізнатися", що містяться у положеннях ст.341 ГПК, він доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

Під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у ч.1 ст.341 ГПК, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про вчинення відповідних виконавчих дій, однак не отримав задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні документи виконавчого провадження або відповіді.

Отже, учасник виконавчого провадження, який звернувся з заявою про вчинення відповідних виконавчих дій, може вважатися обізнаним про вчинення таких дій виконавцем з урахуванням розумності строку, який минув з дати звернення із заявою про вчинення виконавчих дій до виконавця. Розумність такого строку суд визначає з урахуванням конкретних обставин справи (строків, встановлених Законом "Про виконавче провадження", термінів поштового обігу кореспонденції, повідомлення учасників виконавчого провадження електронною поштою, фактичного доступу учасника виконавчого провадження до автоматизованої системи виконавчих проваджень тощо)». На вказану постанову посилався апелянт в своїй скарзі.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Тобто, належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом із направленням його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

За обставинами даної справи, дублікат виконавчого листа був виданий 18.09.2017, тобто строк на пред`явлення до виконання закінчувався 29.09.2020.

18.10.2017 було відкрите виконавче провадження та постановою від 28.06.2018 виконавець повернув виконавчий документ стягувачу в зв`язку відсутністю в боржника доходу та майна. При цьому, відсутня можливість встановити обставини направлення постанови про повернення виконавчого листа стягувачу, оскільки реєстри відправки та матеріали виконавчого провадження знищенні (строк зберігання один рік та три роки відповідно).

Стягувач звернувся з запитами щодо ходу виконавчого лише в жовтні 2023 року, тобто через 6 років з моменту відкриття виконавчого провадження та через 5 років з моменту повернення виконавчого листа стягувачу, на що правильно звертав увагу суд першої інстанції. При цьому, стягувач не наводить обґрунтованих доводів та не надає доказів щодо причин відсутності зацікавленості ходом виконавчого провадження впродовж тривалого часу. Апелянт обмежився лише посиланням на введення карантинних обмежень та перебування працівників на лікарняному, однак не пояснив яким чином вказані ним обставини перешкоджали йому цікавитися виконавчим провадження по даній справі. При цьому, апеляційний суд враховує, що стягувач був обізнаний про порушення своїх прав тривалим невиконанням судового рішення, однак жодних дій впродовж 5 років не вчиняв. Крім того, апеляційний суд враховує правовий статус стягувача юридична особа (банк), яка достеменно обізнана з процедурою виконавчого провадження, має добросовісно користуватися процесуальними правами та сприяти ефективному та своєчасному виконанню судового рішення, володіє відповідними інструментами та має можливість відслідковувати хід виконавчого провадження за допомогою відкритих реєстрів. При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що в даній справі стягувачу вже поновлювався строк на пред`явлення виконавчого документа до виконання та видавався його дублікат 28.09.2017. Однак, стягувач належним чином не використав наданий йому законом об`єм процесуальних прав, що в сукупності призвело до тривалого невиконання судового рішення. Процесуальний інструментарій має використовуватися розумно.

При цьому, як роз`яснив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 «… з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту».

Тобто, в правовому полі споживач за кредитним договором є більш слабшою стороною в порівнянні з кредитором, та відповідно потребує встановлених законом гарантій захисту її прав. Натомість, кредитор повинен дотримуватися встановлених законодавством положень та добросовісно користуватися своїми правами.

Отже, вище наведене в сукупності свідчить про відсутність підстав для задоволення клопотання банку, тому апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги.

Посилання апелянта на практику касаційного суду є не релевантними обставинам справи, оскільки предметом розгляду даної справи є питання поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видача його дублікату, в той час як в постановах, які зазначав апелянт, розглядалися скарги на дії виконавця. Тому апеляційний суд відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Таким чином, враховуючи вище наведене, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» залишити без задоволення.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 06 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький

Повний текст цієї постанови складений 10 лютого 2025 року.

Суддя Одеського апеляційного суду А.І.Дришлюк