Ухвала

від 07.02.2025 по справі 360/192/25

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

07 лютого 2025 року м. ДніпроСправа № 360/192/25

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Служби безпеки України про часткове визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Служби безпеки України., в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати Наказ Голови СБУ від 06.12.2024 №1661-ос/дск в частині виведення начальника 5 відділу (з місцем дислокації у АДРЕСА_1 ) 5 управління ДВКР СБУ ОСОБА_1 в розпорядження начальника ДВКР СБУ та звільнення його з посади начальника 5 відділу (з місцем дислокації у м. Сєвєродонецьк) 5 управління ДВКР СБУ;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника 5 відділу (з місцем дислокації у м. Сєвєродонецьк) 5 управління ДВКР СБУ.

Пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху для усунення недоліків з таких підстав.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Верховним судом у постанові від 22 грудня 2023 року справа №160/19022/22 викладена правова позиція про те, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних із утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №804/285/16 від 12 грудня 2018 року).

Предметом позову у цій справі є визнання протиправним та скасування наказу голови СБУ від 06.12.2024 №1661-ос/дск в частині виведення начальника 5 відділу (з місцем дислокації у АДРЕСА_1 ) 5 управління ДВКР СБУ ОСОБА_1 в розпорядження начальника ДВКР СБУ та звільнення його з посади начальника 5 відділу (з місцем дислокації у м. Сєвєродонецьк) 5 управління ДВКР СБУ та поновлення на посаді.

Відтак, суддя вважає, що заявлений у цій справі спір виник із відносин публічної служби (військової служби) останнього, тому до спірних правовідносин застосуванню підлягає саме місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Визначення законодавцем строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Верховним Судом неоднарозово висловлювалася правова позиція, відповідно до якої зазначалося, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Зі змісту позову суддею з`ясовано, що наказом голови СБУ від 06.12.2024 №1661-ос/дск в частині виведення начальника 5 відділу (з місцем дислокації у АДРЕСА_1 ) 5 управління ДВКР СБУ ОСОБА_1 в розпорядження начальника ДВКР СБУ та звільнено його з посади начальника 5 відділу (з місцем дислокації у АДРЕСА_1 ) 5 управління ДВКР СБУ.

Позивачем самостійно у позові зазначено, що з оскаржуваним наказом він ознайомлений 20.12.2024.

Суд вважає, що в межах спірних правовідносин, строк звернення до суду слід обчислювати з 21.12.2024 дати ознайомлення з оскаржуваним наказом про звільнення з посади.

При цьому, позивач звернувся до суду лише 30.01.2025, тобто з пропуском встановленого строку статтею 122 КАС України.

Також у позові зазначено, що позивачем в підтвердження неможливості своєчасного звернення до суду з цим позовом зазначено, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача доведений останньому 20.12.2024 не в повному обсязі, оскільки не було надано для ознайомлення рапорт начальника 5 управління ДВКР СБУ від 28.11.2024, посилання на який зазначено в оскаржуваному наказі, та не було проведено відповідної бесіди (яка фактично була проведена лише 31 грудня 2024 року). Крім того, вжиті заходи щодо отримання інформації щодо конкретних підстав виведення полковника ОСОБА_1 урозпорядження та звільнення з посади: керівництво 5 управління ДВКР СБУ та керівництво Головної інспекції СБУ відмовили у наданні інформації. Лише 02.01.2025 (доведена до адвоката та ОСОБА_1 03.01.2025) із відповіді начальника 5 управління ДВКР СБУ від 02.01.2025 року №17/5-4 полковнику ОСОБА_1 стало відомо, що його виведено у розпорядження та звільнено з посади нібито на підставі управлінського рішення Голови СБУ щодо переміщення військовослужбовця для здійснення оперативно-службової діяльності на окремих напрямках та підвищення її ефективності. Але при цьому жодних посилань на конкретні рішення Голови СБУ та коли такі рішення були прийняті, відповідь не містила.

Зазначене призвело до правової невизначеності і неможливості позивачем своєчасно з`ясувати дійсні підстави виведення його у розпорядження та звільнення з посади, і як наслідок до неможливості визначення з обставинами та підставами для звернення до суду з позовом про захист порушених прав.

Таким чином, зі змісту позову вбачається, що позивачем самостійно зазначено про доведення до його адвоката інформації щодо виведенння у розпорядження та звільнено з посади на підставі управлінського рішення Голови СБУ щодо переміщення військовослужбовця для здійснення оперативно-службової діяльності на окремих напрямках та підвищення її ефективності саме 02.01.2025.

Проте, навіть після отримання вказаної вище інформації (02.01.2025), яка на думку позивача, безпосередньо стосується предмету позову та є підставою для його звільнення, позивач зволікав зі зверненням до суду з позовом про відновлення порушених прав та звернувся до суду лише 30.01.2025.

Крім того, позивачем зазначено, що в період з 05.01.2025 по 19.01.2024 ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні з діагнозом COVID-19, нижньодольова правостороння пневмонія, що підтверджується довідкою КНП «Добропільська лікарня інтенсивного лікування» №14 від 21.01.2025 року, при цьому він не оформлював тимчасове звільнення від служби у зв`язку із захворюванням, а продовжував виконувати службові обов`язки, що також вплинуло на строки подання позовної заяви до суду. Виконання службових обов`язків у хворобливому стані з об`єктивних причин стану здоров`я позивача також унеможливило своєчасне звернення із адміністративним позовом щодо оскарження наказу Голови СБУ № 1661-ос/дск від 06 грудня 2024 року. У весь час після ознайомлення його з оспорюваним наказом позивач був зайнятий виконанням питань служби, пов`язаних із здійсненням контррозвідувальних заходів із забезпечення відсічі російської агресії, виконуючи тим самим важливу функцію із захисту Держави, що унеможливило дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду. Зазначені обставини суттєво ускладнили реалізацію позивачем права на оскарження наказу. А отже, враховуючи фактор часу, повагу до особливого статусу військовослужбовців, обов`язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя, зазначені обставини можуть бути визнані об`єктивною причиною пропуску процесуального строку.

Проте, суддя вважає, що вказані підстави не можуть вважатися поважними для поновлення строку звернення до суду, оскільки матеріалами позову підтверджується факт звернення позивача за правовою допомогою до адвоката, який в інтересах позивача вчиняв заходи по збиранню доказів в підтвердження порушених прав позивача. Крім того, перебування позивача на амбулаторному лікуванні також не може бути поважною причиною пропуску строку звернення до суду з цим позовом, оскільки, як самостійно зазначено позивачем, він упродовж січня 2025 року продовжував виконувати свої посадови обов`язки та виконувати питання служби.

Таким чино, позивачем до матеріалів позову не надано належних доказів в підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Отже, суддя з`ясовано, що позивач мав право звернутись до суду з цим позовом в місячний строк, який слід обчислювати з 21.12.2024, останнім днем якого є 20.01.2025.

З урахуванням наведеного, суддя зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

КАС України не пов`язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки вищевказані обставини перешкоджають відкриттю провадження у справі, позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху з встановленням позивачу строку для усунення вказаних недоліків протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання копії даної ухвали суду.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Служби безпеки України про часткове визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді залишити без руху.

Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання копії даної ухвали шляхом надання суду:

- пояснень та документального підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою.

У разі ненадання вищевказаних документів, позовна заява буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

СуддяЄ.О. Кисельова